Борщ очима москалів

Борщ малороссийский

Разрубив на части говядины, сколько требуется, положи в кострулю, налей холодною водою и кипяти; присыпав ложку соли, накрой, кипяти час.
Между тем положи в суповую кострулю 5 штук свёклы, по два корня: петрушки, сельдерея, пусторнака, порея, луку, мелко шинкованных с четвертью фунта чухонского масла (или собственно по-малороссийски, свиного сала), поджаривай на плите, мешая лопаткою, чтобы смесь не пригорела ко дну кострули. Присыпав горсть муки, разведи бульон, в котором варится говядина.
Перемыв говядину, клади в борщ, накрой и кипяти час. Подлив бутылку кислых щей, за полчаса до стола положи в борщ полфунта разваренного в бульоне и протертого сквозь сито рису, и выпустив с ложки готовый фарш, положи разрезанную жареную утку, накрой и тихо кипяти.
Выжав сквозь салфетку стакан из тертой красной свеклы, смешай его с полфунтом сметаны, клади в борщ и вскипятив один раз, подавай с петрушкой.

Практический хозяин, или Книга для всех состояний. Москва, 1838


| Літопис |

Приказка про платну освіту, чи шо...

І шаг пропав, і дитина дурна.

Українські приказки, прислів'я і таке інше. Збірники О. В. Марковича і других. Спорудив М. Номис. СПб, 1864


| Літопис |

ЯЛИНКА

Казка Ганса Християна Андерсена у перекладі Михайла Старицького з ілюстраціями Миколи Мурашка.

На́ полі геть, в однім бо́рі, росла́ собі гарне́сенька мане́нька яли́ночка. Стоя́ла вона на кра́снім морі́жку во́здуху було до́сить, со́нечко огріва́ло з-усю́ди, а навко́ло бага́то росло́ підста́рших і ста́рших подру́жок-яли́нок та со́сен.
Так отій-же яли́ночці бажа́лося так нетерпля́че підрости́ та підбі́льшати! Чи до те́плаго со́нечка, чи до ласка́вого повітря — зверта́ла вона мало ува́ги; байду́же було їй і до діток селя́нськіх, що було́ так ве́село навко́ло неї гомоня́ть та скака́ють, як коли́ прибіга́ли у ліс по суни́ці. Часто було назбіра́ють вони суни́ць тих повнісенький гле́чик, тай посіда́ють під яли́нкою, ка́жучи: «Гля́ньте! яка́-бо га́рна оця мане́сенька!»
А вона-ж цёго сло́ва й знести́ не приміла.

Казки Андеpсена з коpоткою ёго життєписью. Переклав з первотвора М. Стариченко. Київ, 1873


| Літопис |

Українські гастролі в Японії

У 1916 р. Японію відвідала українська акторська трупа під керівництвом Костянтина Кармелюка-Каменського. Ці гастролі стали можливими завдяки знайомству Каменського з японською акторкою Мацуї Сумако. Перед цим трупи Каменського та Сумако спільно виступали у Владивостоці.

Попри те, що японська публіка не розуміла української мови, майстерна гра акторів викликала щире захоплення, а всі квитки на вистави швидко розпродалися. Окреме враження на глядачів справив український традиційний одяг, у який були вбрані актори трупи.

1. Українські актори в Японії, 1916 р.
2. Фото трупи Каменського і Маціо Сумако в Владивостоці, 1916 р.
3. Зірка Каменська (дружина Костянтина Каменського). З газети "Кобе Шімбун", 23 травня 1916 р.
4. Трупа Каменського на святкуванні з нагоди підписання японсько-російського договору. З газети "Асахі Шімбун", 19 липня 1916 р.


| Літопис |

Різдвяну кутю будемо готувати за рецептом 1860 року (можна і з рисом!):

Кутья, подается 24 Декабря, 31 Декабря и 5 Генваря за ужином. Бывает ячменная, пшеничная и рисовая.

Обтолочь ячмень или пшеницу и варить в воде. Подается с молоком: конопляным, маковым, миндальным или разведенным медом, называемым сыта, — в сыту набрасывают миндаль, грецкие и простые орехи. Против 1-го Генваря подают к кутье и сливки.

Н. Маркевич. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. Киев, 1860


| Літопис |

А колядуватимемо за співаником 1790 року:

Иныѧ Пѣсни на Ржⷭ҇тво Іи҃съ Хрⷭ҇тово.
Вмѣстѡ не богоꙋгодныхъ ѡбычныхъ колѧдъ прѡстшымъ пѣвцемъ слꙋжащыѧ

Дивнаѧ новина,
Нынѣ Панна Сына
Породила в҆̀ Виѳлеємѣ
Маріѧ єдина.

Не в҆̀ царской палатѣ,
Но междꙋ бидлѧти
Во пꙋстинѣ, во ꙗскинѣ,
а треба всѣмъ знати,

Ижъ то Бг҃а и҃ста
Маріѧ Пречиста
И раждаєтъ, и питаєтъ
єго ꙗкъ Невѣста.

На рꙋкахъ тримаєтъ,
Такъ ємꙋ спѣваєтъ,
Всемогꙋщымъ Створителемъ
своимъ называєтъ.

Мовитъ: люлѧй Сынꙋ,
Бꙋдь со мною вынꙋ
Поневажъ мѧ себѣ взѧлесь
за Маткꙋ єдинꙋ.

Ѽ неѡбименный!
Ѽ недостиженный!
Спи жъ ти долгѡ, расти скорѡ
Младенче блаженный.

Ꙗ в҆̀ тебѣ надѣю,
Коханый имѣю:
Где самъ бꙋдешъ, и мене тамъ
озмешъ добродѣю.

Скажи правосꙋде,
Где кто з҆̀ вѣрныхъ бꙋде?
Да со мною пред҆̀ тобою
станꙋтъ сіи люде.

Тебѣ сѧ молити,
И тебе просити:
Да бысь далъ имъ въ твоємъ царствѣ
во вѣкъ вѣкѡвъ жити.

Отут є гарне виконання цієї колядки.

Богогласник. Почаїв, 1790


| Літопис |