На фотографії 1917 року, яка зроблена у великій залі будинку Дворянського зібрання в Чернігові, бачимо два українські прапори. На сьогодні це єдина відома світлина з зображенням українських символів доби Української революції, що була зроблена влітку 1917 року.

Стяги знаходяться на почесному місці. Вони виконані згідно геральдичних традицій, на одному з прапорів проглядається напис «НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ».

Автором фотографії є француз Мойсей Шамбон (1871-1945) – викладач Чернігівського реального училища, фотограф-аматор, який з родиною мешкав у Чернігові з 1913 до 1920 року. Народився у містечку Т’єр (Франція). Можемо припустити, що М. Шамбон відгукнувся на події, які відбувались у губернському центрі починаючи з весни 1917 року. Він був їх безпосереднім учасником, а відтак, мав можливість проводити фотофіксацію доленосних для України подій.

AKT
ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня
1991 року,

- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в
Україні,

- виходячи з права на самовизначення, передбаченого
Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки
урочисто

ПРОГОЛОШУЄ
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України мають чинність виключно
Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.



ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
24 серпня 1991 року

Бросьте в самом деле кацапию, да поезжайте в гетьманщину. Я сам думаю то же сделать и на следующий год махнуть отсюда. Дурни мы, право, как рассудишь хорошенько. Для чего и кому мы жертвуем всем. Едем! Сколько мы там насобираем всякой всячины! Всё выкопаем.

Ꙗ, Имⷬ҇къ, берꙋ собѣ тебе Имⷬ҇къ, за малжоⷩкꙋ: и шлюбꙋю тобѣ, милосⷮ, вѣрꙋ, и оучтивост̾ малжеⷩскꙋю, а ижъ тебе не ѡпꙋщꙋ ажъ до смр҃ти: такъ ми Бж҃е въ Тр҇ⷪци ст҃ой єдиный помоꙁи, и вси ст҃ыи.

Сіѧ же Дѣвици.

Ꙗ, Имⷬ҇къ, берꙋ собѣ тебе Имⷬ҇къ: за малжоⷩка, и шлюбꙋю тобѣ милость, вѣрꙋ, оучтивост̾, и послꙋшен̾ство малженскоє, а иж҆̀ тебе не ѡпꙋщꙋ ажъ до смерти, таⷦ ми Бє҃ въ Трⷪ҇ци ст҃ой єдины̀̀ помоꙁи, и вси ст҃ыи.