Пам'ятаєте, я казав, шо наступне оголошення п'ятничних дебатів буде більш адекватним? Я збрехав. Наш здурівший від літописів пікчер зробив в гпт одразу три постери до наших дебатів, і кожен з них по-своєму прекрасний, тож я не посмів обрати якийсь один.

А отже...

Генеральний штаб Літопису оголошує в п'ятницю 27 яжидовня червня всесвітні дебати на тему "НАЦІЯ, НАРОД, ЕТНОС — що це таке, чи воно існує, і чому ні". Ми запрошуємо як бажаючих прийняти участь в дебатах, так і просто слухачів, яким нема шо робити в вечір п'ятниці.

Формат наступний: першу годину ЗАЗДАЛЕГІДЬ ЗАРЕЄСТРОВАНИМ УЧАСНИКАМ надається по 3-5хв. на обґрунтування своєї позиції. Модерувати дебати буде спеціально навчена людина, тож, доки одне говорить, в усіх інших мікрофони будуть вимкнені.
Після цієї офіційної частини — free-for-all, місто засинає, усі бажаючі хрюкають в мікрофона.

Де: в чаті нашого канала.
Коли: в п'ятницю, 27 червня, о 20:00 по Києву.
Як зареєструватись в ролі учасника дебатів: пишіть в лічку каналу, тут тепер можна. Або ж прямо в коментарях під цим постом. Головне: вкажіть свою позицію, хоча б однією фразою.


З повагою,
Держдеп

Про ВІРУ, ПОРОДУ, ІДЕНТИЧНІСТЬ та ШЛЮБ

До сьогоднішніх дебатів публікуємо повчальні вірші ченця та поета мазепинської доби Климентія Зиновіїва, також відомого як Климентій Трясця.
На початку 18 століття поет розмірковував про шлюб: з ким "правдивому руснаку козаку українцю малоросійської породи" можна братися, а з ким — не варто?

Ω инрвѣрнои єднои пеⷬсонѣ меⷤду мужеⷨ и женою:

то єсⷮ [наприклаⷣ] кгды бываєⷮ часоⷨ мужъ ляхъ а жена бл҇гочⷭтиваѧ;
або жена небл҇гочⷭтиваѧ а муⷤ бл҇гочⷭтивыꙵ, а хочаꙵ и обоє бл҇гочⷭтивыє да не єдныхъ людеꙵ: сырѣчꙏ муⷤ будеⷮ москаⷧ або литвинъ або боꙵко або цыгаⷩ, іли теⷤ зꙏ жыда перехрысⷮ, іли заⷭ жона таковыⷯ людеꙵ, а ωⷩ правдивыꙵ руснакъ козакъ украи́нецъ породы малороⷭсиꙵскоꙵ:

Не маⷲ лучшего жиⷮла в малжеⷩствѣ на свѣ́тѣ:
якъ єдиновѣрную жону собѣ мѣ́ти.
Бо ґды єдино будетъ неєдиновѣ́рно:
то бываєⷮ другому болшеꙵ и невѣ́рно.
Же єдно̀ єдному вѣмъ можеⷮ досаⷤда́ти:
и вшелякую распру о томъ справова́ти.
Zовущы геретыко́мъ а не правосла́внымъ:
або тежъ нечестивыⷨ и о́беⷧ sлославныⷨ.
А таⷦ не жи́єтъ та́мо любовь совеⷬшенна:
а́ле совеⷬшенно зостанетъ развращеⷩна.
I понева́жъ тоє такъ на свѣтѣ ведеⷮсѧ:
даⷬмо з не єдновѣⷬнымъ іноє береⷮсѧ.
Тоєⷤ єсⷮ ґды не єдныⷯ и людеꙵ поро́ды:
не мѣютъ и такіи меⷤ собою зго́ды.
Же то власне поросѧ зꙏ вовкоⷨ пробуваєтъ:
а жалости и скоⷬбы щодеⷩ прибавля́єтъ.
Zачимъ то подобаєтъ людєⷨ хрⷭтіянскиⷨ:
не мѣтꙏ причты кꙏ дш̃аⷨ инородныⷨ и погаⷩскиⷨ.
Але братисѧ зꙏ такимъ яⷦ само̀ коⷮро́ε:
да не будеⷮ межꙸ ними житіє лихо́є.
А хто добрыꙵ кусиⷡсѧ інородноє взятꙸ:
нехаꙵ бг̃ъ рачиⷮ жиⷮло доброє дарова́тꙸ.
Жебы апсⷮлскіє зꙸполнилиⷭ словеса̀:
преⷥ неізреченныє бз̃скіє чудеса̀.
Сп̃се́тꙸсѧ муⷤ невѣреⷩ о женѣ вѣрнѣ:
и жена невѣрнаѧ о мужѣ вѣрнѣ.

Климентій Зиновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. Київ, 1971


| Літопис |