На свѧто Бл҃говѣщенїѧ Прест҃ѡй
Бц҃и, цр҃ковъ Кꙋпѧтицкꙋю Картынами ѡббїѧно, хлопецъ Павелъ зъ высокого Рыштованѧ, котороє почалосѧ ламати, оупалъ на посадꙁкꙋ цеглѧнꙋю, самымъ лицемъ, и трафилъ чоломъ на гвоꙁдъ в латѣ лежачой, которїй такъ ємꙋ въ лобъ въбѣгъ, же праве мертвого з цр҃кви вынесено, єгдаже законники предъ Обраꙁомъ Пречⷭ҇стой Дв҃ы Бц҃и за тогѡ младенца почалисѧ молити, просѧчи єи ѡ помочъ, на дрꙋгій дн҃ь зараꙁъ тогожъ часꙋ Павелъ промовилъ, и глѧдѣти почалъ, и рана въ головѣ глꙋбокаѧ мало не до моꙁкꙋ, тогожъ часꙋ сама сѧ злѣчила, и пришолъ младенецъ дѡ здоровѧ досконалогѡ.

Пытаньє;
Чи приходитъ оутискъ и война на досконалыхъ, чили ѡвше́ки беⷥпечне живꙋтꙏ;

Одповѣдь.
Непрїѧтель николи не переставаєт воєвати.

Не рідний син

Прощай, Україно моя —
Тебе я кинуть мушу,
Хоча за тебе я б оддав
Життя і волю й душу!

Але я — пасинок тобі,
На жаль це добре знаю
Й проміж других дітей твоїх
Я не живу — страждаю.

Не сила знести вже мені
Глумлінь тих понад міру
За те, що я й твої сини
Не одну маєм віру.

Тебе ж, Україно моя,
Я буду вік кохати:
Бо ти хоч мачуха мені,
А все ж ти мені — мати!

Гетьман зображений у вигляді римського воїна кремезної статури, у правій руці він тримає коштовну булаву, у лівій — бунчук. Під його ногами корабель — галера, яку тримають два міцних якорі, а ніс прикрашає герб Самойловича — у червоному полі 3 золоті хрести.

Навколо постаті гетьмана і на палубі галери зображення шабель, пістолів, рушниць, труб, щитів, гармат, алебард (їх леза прикрашають зображення хреста, півмісяця та зірок), протазану, списів з крюками, прапорів, на яких бачимо хрести, абордажного палашу, 2-х жердин, до яких прикріплені бочки, склепані з металевих смуг з палаючим вогнем, гаківниць.

Для того всім Бога милуючим душам, то єст правдивим християном, першим місяцем єст Квітень, називаємий Априль, которий єст днем з мертвих встаня <...>

Тот місяць, мовлю, перший єст з-межи місяцей року: тот все створеньє увеселяєт, тот голиї дерева одіваєт, тот землю одтворяєт, тот всім звіром радость родит, тот всім веселость і охолоду приносить, тот єст у християн первшим квітнучим місяцем і єст з мертвих встаня часом, в котором часі тіла їх світлостю, тепер в них потаєнною, увельбятся <...>