Про бар-рейзинг в Genesis

В Genesis при наймі є практика бар-рейзингу. Її запозичили в Амазоні. Сама назва означає, що цей етап зроблено для підняття планки (bar) найму в компанії.

Бар-рейзинг — останній етап інтервʼю. Це фінальний етап відбору після технічного інтерв'ю, тестового завдання та збору рекомендацій. Його проводить хтось з рівня Lead і вище.

Навіщо потрібен баррейзинг?
1. Перевірка софт-скілів та відповідності культурі
2. Оцінка досвіду і знань кандидата зі сторони. Бар рейзер не зацікавлений у наймі, а тому може дати обʼєктивний фідбек. Йому не «горить» закрити вакансію пошвидше. І він не закриває очі на проблемні місця.
3. Ну і звісно, додатковий фідбек від іншого експерта і інший погляд збоку

Я сам нещодавно почав проводити бар-рейзинги і бачу в цьому дуже велику користь (як для компанії, так і для свого досвіду).
Колись для мене важливо було чи зможе людина добре робити свою роботу. Зараз же я розумію, що просто робити роботу не достатньо:)

Саме цей етап дозволяє мінімізувати потрапляння слабких людей в команду. Вірю, що рівень команди визначається її найслабшим гравцем. А тому треба постійно піднімати цей рівень.

Дивлячись на той рівень бізнесів в Genesis, розумію, що така вибагливість до найму і наявність бар-рейзингу — це те що працює:)

Кому цікаво, то тут є детальна стаття про це.

Трохи маркетингового контенту з моєї останньої лекції 👀

Зараз багато працюю з командою (нас вже 11 людей в маркетингу 🫨) і нещодавно дізнався про таку штуку, як 7 стадій делегування.

Після цього одразу ж оцінив кожного члена команди на якому він рівні. На жаль, на останньому рівні поки нікого немає. І тому для себе ставлю ціль розвивати кожного так, щоб цей рівень щоразу зростав і доходив до 5-7.

Ось ці 7 рівнів делегування:
1. Розпорядження (Tell) – я приймаю рішення і просто повідомляю.
🟡 Приклад: “Зроби презентацію до п’ятниці. Включи такі слайди…”

2. Продаж (Sell) – я приймаю рішення і пояснюю чому.
🟡 Приклад: “Я вирішив зробити редизайн сайту. Поясню чому це важливо…”

3. Консультація (Consult) – я приймаю рішення після обговорення з тобою.
🟡 Приклад: “Планую оновити логотип. Які твої думки?”

4. Узгодження (Agree) – ми приймаємо рішення разом.
🟡 Приклад: “Обговорімо разом, який підхід краще для запуску реклами.”

5. Порада (Advise) – ти приймаєш рішення, я лише раджу.
🟡 Приклад: “Ти вирішуєш, але можеш звернутися до мене за порадою.”

6. Запит (Inquire) – ти приймаєш рішення і інформуєш мене.
🟡 Приклад: “Прийми рішення щодо стратегії, просто тримай мене в курсі.”

7. Повна передача (Delegate) – ти повністю самостійно приймаєш рішення.
🟢 Приклад: “Це повністю твоя зона відповідальності, роби як вважаєш за потрібне.”

Як на мене, класна практика для рефлексії і розуміння, хто в команді на якому рівні і який для них наступний крок.

Найбільшу кредитну лінію в житті мені видав фейсбук😁

На аккаунті 4 роки активної реклами Gamesly і завжди вчасно сплачені рахунки. І фейсбук без всяких договорів і документів видав кредитну лінію в $42k 🫨

Дуже зручна штука для cash flow у бізнесі. Гроші на рекламу витрачаєш цілий травень, а оплачуєш аж в останній день червня.

Концепція SHU HA RI в команді маркетингу

Почув в курсі про цікаву концепцію і хочу поділитись тут.

SHU HA RI — це японська концепція, яка описує 3 етапи, через які проходить будь-хто, хто вчиться чомусь складному. Від спорту до маркетингу.

🟢 SHU (Слідуй)
Новачок точно повторює інструкції. Ніякої імпровізації і чогось нового — лише чіткі правила, фреймворки, чеклісти по тому, що вже працює.

Приклад:
В команду приходить новий РРС спеціаліст. Він запускає рекламу лише по моїх підходах і інструкціях. Мінімум самостійності, лише повторення того, що працює

Тут важливо давати чітку структуру, перевіряти, навчати.

🟠 HA (Ламай)
Людина вже розуміє базу й починає шукати кращі варіанти. Виходить за межі шаблонів, експериментує.

Приклад:
РРС-спеціаліст вже починає задавати питання і сумніватись у підходах. Пропонує ідеї для тестів і покращень.

На цьому рівні треба дати свободу приймати нестандартні рішення, але з фокусом на результат.

🔴 RI (Відійди)
Майстер. Він вже не слідує правилам — він їх створює. Інтуїція + досвід = власний стиль роботи.

Приклад:
Через якийсь час цей РРС-спеціаліст формує свої чек-лісти і свої підходи до запуску кампаній. І вони вже можуть сильно відрізнятись від моїх

Тут вже просто треба не заважати. Давати довіру, синхронізуватись по цілях, а не по деталях.

Для себе виніс такий урок: кожен учасник команди знаходиться на своєму рівні. І супер важливо розуміти, хто де, і давати відповідний рівень свободи та відповідальності у роботі.

І що особливо важливо — не можна прийти до третього рівня, не пройшовши два попередні 😉

Реальний кейс з роботи:

Запускаємо МЕТА рекламу на проекті. І одразу починаємо тестувати різні нестандартні воронки і підходи до реклами (рівень 3). Вони здаються цікавими і таке майже ніхто не робить.

І все в мінус.

Через якийсь час повертаємось до рівня 1, і просто копіюємо всі найкращі практики ринку і конкурентів.

І вже починає по-трохи вдаватись.

Після цього додаємо вже деякі свої ідеї (рівень 2).
І зараз працюємо саме тут.

Хотіли почати одразу зі своїх правил і підходів, але так не працює:) Треба пройти перший і другий етап, щоб дійти до третього

Комунікація, що веде до реалізації
Побачив такий урок в курсі для менеджерів. І це мені максимально сильно відклалось, що хочу поділитись тут.

Зараз більшість речей вирішується через переписку. І в роботі необхідно робити її максимально чіткою і зрозумілою. Це називається «комунікація, що веде до реалізації»

Давайте одразу на прикладах:)

1. Не писати просто “Привіт”, а одразу до суті.
❌ Привіт!
✅ Привіт. Я працюю над лендингом для нової гри. Можеш скинути актуальний брендбук?

2. Став чіткі питання, щоб не було подвійного трактування.
❌ Є інформація про тест?
✅ Чи є в тебе інформація про тест з новим поп-апом, який ми запустили позавчора?

3. Формулюй суть з мінімумом, але всією суттю
❌ Що там з проєктом X?
✅ Нагадую, що у четвер дедлайн по проєкту Х. Встигаєш підготувати дані до середи?

4. Пояснюй, навіщо лінк чи файл і які дії очікуєш від людини.
❌ [Посилання]
✅ Ось посилання на мокап сторінки. Подивись, чи погоджуєшся з логікою.

5. Не розповідай всю історію, якщо не треба. А переходь одразу до суті.
❌ Ми знайшли готель у Києві, спочатку хотіли інший, але там не було місць…
✅ Потрібно погодити витрати: 2 тримісні номери в Києві на 1 ніч — 2860 грн. Даси апрув?

6. Пиши мовою цінностей і пропозицій, а не скарг
❌ Мені не подобається, що ви нічого не сказали…
✅ Для мене важлива відкритість у команді. Давайте домовитися — говоримо все одразу.

7. Уточнюй терміни й метрики
❌ Нам треба збільшити конверсію блогу.
✅ Ціль — збільшити конверсію заявок із блогу з 0.1% до 2% до серпня.

Ніби прості і банальні речі. Але я бачу, як часто вони ігноруються. І переписка перетворюється в якийсь пінг-понг з питань/уточнень і т.д. Хоча це все можна було закласти в першому повідомленні і уникнути проблем.

Впроваджую в свою комунікацію і вам раджу

Про культуру вдячності в команді

Останнім часом ловлю себе на думці, що я досить скупий на похвалу по відношенню до інших людей (і до себе також🙃)

Завжди в роботі (та й в особистому житті) ставлю досить амбітні цілі. І в моїй голові є глюк, що якщо не дотягуєш до цілей — тоді точно немає за що хвалити.

А якщо дотягуєш — то також немає чого хвалити, бо це ніби як і очікувалось:)

Якась додаткова похвала і визнання можливе лише у разі «екстра» роботи і перевиконання.

Але розумію, що це хибний і навіть трохи деструктивний підхід.

Варто хвалити команду (і себе:)) не лише за «екстра», а й за важливі речі які приближають нас до цілі. За певні «проміжні етапи».

Зробили класні креативи, які показують потенціал — круто.

Гарно оформив звіт, чітко, структуровано, з усіма потрібними формулами і виносками? Так, це мої очікування, але круто що зміг і зробив на найвищому рівні. Це варто підсвічувати також.

По собі знаю, що коли підмічають дрібніші речі і за них дякують — це приємно і лише додає мотивації працювати далі.

Тому висновок і нагадування самому собі:
Бути вимогливим, але щиро відзначати коли команда/людина проявили себе позитивно (навіть якщо це в зоні очікувань)

Extreme Ownership

Extreme Ownership — це концепція лідерства, яка означає повну відповідальність лідера за все, що відбувається в його команді або проєкті.

Я вже досить давно живу по такому принципу, а лише недавно дізнався, що його вже описали😁

Якщо команда не досягає цілей — я шукаю, які процеси я неправильно побудував, а не звинувачую інших людей.

Якщо проєкт не вдався — я аналізую, яку частину контролю я упустив.

З іншого боку — я стараюсь кожному дати зрозуміти його відповідальність за свою зону. І щоб людина не чекала вказівок від мене, а діяла автономно.

Якщо щось пішло не так — я завжди розумію, що винен я. Я міг краще пояснити завдання, краще підготувати команду, краще передбачити ризики і краще проконтролювати.

Ця концепція не лише про бізнес. Вона й про армію, про спорт, про особистий розвиток (та й навіть стосунки👀).

Є книга з однойменною назвою, яка розповідає детальніше про це — КЛІК

Оцінка гіпотез у грошах $$$

Ділюсь практикою, яку нещодавно впровадив у своїй команді і яку вважаю досить ефективною.

Проблема:
Ресурс розробки, дизайну і нашої уваги обмежений. Тому потрібно пріоритизувати задачі, які беремо в роботу. Бо зробити все неможливо.

Рішення:
Оцінювати кожну (!) гіпотезу в грошах. А саме, дати відповідь на запитання:

«Скільки додаткового доходу протягом 3 наступних місяців ми отримаємо, якщо реалізуємо цю задачу (або втратимо, якщо не реалізуємо)?»

Чи складно це порахувати? Так. Я б сказав — майже неможливо.
Але: навіть приблизна оцінка дозволяє порівнювати задачі між собою і розуміти, що справді матиме імпакт.

Після такої пріоритизації помічаєш, що ми обираємо між задачами, де різниця в потенційному доході 100х+.

На перший погляд неочевидно.
Але щойно прикидаєш ефект «на пальцях» — все одразу стає зрозуміло.

Наприклад:
Ми обираємо, що взяти в роботу:
• SEO-задачу з технічних правок
• чи зміну блоку на сайті

SEO наразі приносить невелику частку трафіку, і ми очікуємо від правок мінімальний ефект.

Водночас на сайт заходять сотні тисяч юзерів, і навіть незначне покращення конверсії може дати величезний грошовий ефект.

Чи може це бути єдиним фактором для пріоритизації? Ні.
Але чи варто це рахувати, щоби в голові розуміти масштаб проблеми? Однозначно.

Наступний крок для мене, це спробувати оцінювати імпакт у особистих задачах — і пріоритизувати їх відповідно 😁

🎓 Про одну важливу річ для мене

Я переконаний, що шкільна освіта має велике значення.
Не тому, що оцінки визначають успіх, а тому що хороше навчання дає базу — логіку, аналітику і критичне мислення.

Ще в універі я побачив, як один підприємець заснував у своїй школі стипендію для учнів, які добре вчаться.
І подумав тоді: «Круто. Я теж колись так зроблю».

Цього літа вирішив зробити це реально (бо а що заважає?) 🙂
У своїй рідній школі, де я навчався, я започаткував щомісячну премію для учнів 7–11 класів.
Обираємо по 2оє дітей з кожного класу з найвищим балом, формуємо рейтинг і топ-5 дітей за середнім балом отримують по 2000 грн.

Першим дітям уже вручили стипендію 🎉

Наступного місяця рейтинг формується знову і список отримувачів міняється. Це як мотивація для дітей навчатись краще.
Директорка каже, що всі загорілись — тепер постійно питають свій середній бал і місце в рейтингу 😄

Радий, що можу так допомагати.
Розповідаю бо, можливо, надихну когось на схожу річ, як колись надихнувся я 🙌

Вічно актуальний мем:)

Колись я хотів зафіксувати собі певні milestone в професійному шляху.

Так от, коли писав що хочеться стати CMO, то одразу додавав приставку «в компанії з оборотом $100m+»

Бо СМО в стартапі на 3 людини і компанії з оборотом $100m+ — абсолютно різні речі (хоча тайтл, ніби то, одинаковий)