Недавно продав квартиру, яку купляв під інвестицію. Продав через програму єОселя. Цікавий досвід, тому хочу поділитись тут

Нагадаю, що єОселя, це програма від держави з низькими відсотками (3% на 20 років може бути) на певне житло для певних категорій населення.

Так от, як це виглядає з точки зору продавця нерухомості під таку програму:

1. Клієнт дивиться квартиру і попередньо дізнається чи вона підходить під програму. Якщо так — дає завдаток і починає оформлення документів.

2. Клієнт збирає всі документи на квартиру + робить оцінку нерухомості. І подає документи в банк.

3. Орієнтовно 2-3 тижні банк розглядає документи і дає рішення «Погоджено» кредитування чи ні.

4. Після погодження банком треба чекати ще близько 2-х місяців на виділення коштів.

5. Через 2 місяці банк виділяє кошти. Всі разом їдемо до нотаріуса оформляти договір. Формально укладається два договори одночасно. Договір №1 — купівля продаж між продавцем і покупцем. Договір №2 — договір іпотеки і застави майна між покупцем і банком.

Бінго, квартира продана!

Тепер до нюансів:
№1: Банк видає кредит покупцю на суму оцінки. Якщо оцінка вище - покупець покриває різницю з власної кишені (і це нормальна практика)

№2: Покупець дає 20% початкового внеску одразу готівкою під час підписання договору. Решта 80% у гривнях зараховуються на рахунок продавця

№ 3. Зазвичай між покупцем і продавцем існує домовленість про покриття курсової різниці між тим що зайшло на рахунок і скільки реальних доларів можна купити. Але це вже як домовитесь:)

Загалом, нічого страшного немає. Найбільший мінус це очікування коштів від банку. А все решта — цілком окей для мене, як для продавця.

А взагалі — єОселя дуже хороша програма як на мене.
Якби я мав можливість отримати такий кредит під 3%, то я би брав не задумуючись. Навіть з усіма комісіями і податками це дуже вигідна історія, як на мене👀

Як швидко приймати рішення

Зараз як у бізнесі, так і в житті швидкість прийняття рішень відіграє вирішальну роль.

Я часто запитую себе: «Як можна швидше приймати рішення?»

Для себе я дійшов такого висновку: якщо ти не можеш прийняти рішення — значить тобі бракує певної інформації. Бо якби в тебе була повна інформація про всі можливі опції, наслідки, ризики тощо — тоді немає сенсу на щось чекати.

Для прийняття рішень потрібен не час, а достатній обсяг інформації.

Отже, ключове питання, яке треба собі поставити: «Якої інформації мені бракує?». І тоді шукати відповіді на ці питання.

Застосовую це всюди.

Приклад №1: При наймі людини в команду, якщо є сумніви, я запитую себе: «Чому я сумніваюсь? Що я не знаю про цю людину?» І потім на співбесіді ставлю питання, щоб отримати всі необхідні відповіді. І одразу після співбесіди можна приймати рішення, а не брати кілька днів «на подумати».

Приклад №2: Коли обираю якусь покупку. Якщо я чітко розумію, для чого вона мені і як допоможе, то не беру часу «на подумати». І як тільки з'являється бажання відкласти рішення — запитую себе, що саме мене стримує від покупки і якої інформації бракує.

Тому вірю в те, що треба якомога швидше збирати інформацію і приймати рішення. А розтягувати рішення на кілька днів — не мій варіант. І в бізнесі, і в житті це працює лише в мінус.

Мій улюблений робочий use case з ChatGPT — кидаю йому скріншоти певних сторінок нашого сайту і прошу запропонувати покращення.

І він пропонує нормальні ідеї😱

Наступний крок який хочу реалізувати, це сформувати і потім згодувати йому нашу власну базу тестів і того, що спрацювало (або не спрацювало). Маючи такий контекст пропозиції мали б бути ще якісніші.

Про скіл "prepare the night before"

Як стати набагато кращим і ефективнішим в роботі, не сильно щось змінюючи?
Готуватись:)

В першу чергу до будь-яких зустрічей/дзвінків/обговорень.

Коли ти завжди приходиш на будь-які зустрічі або обговорення підготовленим — це одразу підіймає твій рівень як спеціаліста і відчувається усіма навколо.

Моя проста підготовка включає:
- Сформувати чіткий список питань та цілі зустрічі
- Сформувати свою позицію щодо тих чи інших питань
- Передбачити потенційні заперечення чи складні моменти
- Підготувати презентацію, якщо потрібно (або ж банально мати відкритими всі потрібні вкладки на момент зустрічі, щоб потім не гратись в "де ж воно було?" під час шерінгу екрану)

Ще один важливий софт скіл на цю ж тему — писати ефективні фоллоу апи. В мене на цю тему є улюблений урок від Артема Бородатюка — https://youtu.be/e97yBobm0nY. Всім раджу

Особисто я звернув увагу на такі речі лише недавно. Раніше просто приходив на зустрічі і по ходу згадував, що там треба було обговорити або показати. Так щось пропускалось, щось забувалось і загалом виходило не дуже продуктивно.

Але зараз бачу, наскільки банальна підготовка підвищує як ефективність будь-яких таких взаємодій, так і мою впевненість.

Тепер стараюсь собі задавати питання: «А що ще я можу зробити, щоб бути максимально підготовленим»? І це стосується як робочих питань, так і будь-яких особистих взаємодій.

Ніби банальна річ, але дуже важлива…

Про бар-рейзинг в Genesis

В Genesis при наймі є практика бар-рейзингу. Її запозичили в Амазоні. Сама назва означає, що цей етап зроблено для підняття планки (bar) найму в компанії.

Бар-рейзинг — останній етап інтервʼю. Це фінальний етап відбору після технічного інтерв'ю, тестового завдання та збору рекомендацій. Його проводить хтось з рівня Lead і вище.

Навіщо потрібен баррейзинг?
1. Перевірка софт-скілів та відповідності культурі
2. Оцінка досвіду і знань кандидата зі сторони. Бар рейзер не зацікавлений у наймі, а тому може дати обʼєктивний фідбек. Йому не «горить» закрити вакансію пошвидше. І він не закриває очі на проблемні місця.
3. Ну і звісно, додатковий фідбек від іншого експерта і інший погляд збоку

Я сам нещодавно почав проводити бар-рейзинги і бачу в цьому дуже велику користь (як для компанії, так і для свого досвіду).
Колись для мене важливо було чи зможе людина добре робити свою роботу. Зараз же я розумію, що просто робити роботу не достатньо:)

Саме цей етап дозволяє мінімізувати потрапляння слабких людей в команду. Вірю, що рівень команди визначається її найслабшим гравцем. А тому треба постійно піднімати цей рівень.

Дивлячись на той рівень бізнесів в Genesis, розумію, що така вибагливість до найму і наявність бар-рейзингу — це те що працює:)

Кому цікаво, то тут є детальна стаття про це.

Трохи маркетингового контенту з моєї останньої лекції 👀

Зараз багато працюю з командою (нас вже 11 людей в маркетингу 🫨) і нещодавно дізнався про таку штуку, як 7 стадій делегування.

Після цього одразу ж оцінив кожного члена команди на якому він рівні. На жаль, на останньому рівні поки нікого немає. І тому для себе ставлю ціль розвивати кожного так, щоб цей рівень щоразу зростав і доходив до 5-7.

Ось ці 7 рівнів делегування:
1. Розпорядження (Tell) – я приймаю рішення і просто повідомляю.
🟡 Приклад: “Зроби презентацію до п’ятниці. Включи такі слайди…”

2. Продаж (Sell) – я приймаю рішення і пояснюю чому.
🟡 Приклад: “Я вирішив зробити редизайн сайту. Поясню чому це важливо…”

3. Консультація (Consult) – я приймаю рішення після обговорення з тобою.
🟡 Приклад: “Планую оновити логотип. Які твої думки?”

4. Узгодження (Agree) – ми приймаємо рішення разом.
🟡 Приклад: “Обговорімо разом, який підхід краще для запуску реклами.”

5. Порада (Advise) – ти приймаєш рішення, я лише раджу.
🟡 Приклад: “Ти вирішуєш, але можеш звернутися до мене за порадою.”

6. Запит (Inquire) – ти приймаєш рішення і інформуєш мене.
🟡 Приклад: “Прийми рішення щодо стратегії, просто тримай мене в курсі.”

7. Повна передача (Delegate) – ти повністю самостійно приймаєш рішення.
🟢 Приклад: “Це повністю твоя зона відповідальності, роби як вважаєш за потрібне.”

Як на мене, класна практика для рефлексії і розуміння, хто в команді на якому рівні і який для них наступний крок.

Найбільшу кредитну лінію в житті мені видав фейсбук😁

На аккаунті 4 роки активної реклами Gamesly і завжди вчасно сплачені рахунки. І фейсбук без всяких договорів і документів видав кредитну лінію в $42k 🫨

Дуже зручна штука для cash flow у бізнесі. Гроші на рекламу витрачаєш цілий травень, а оплачуєш аж в останній день червня.

Концепція SHU HA RI в команді маркетингу

Почув в курсі про цікаву концепцію і хочу поділитись тут.

SHU HA RI — це японська концепція, яка описує 3 етапи, через які проходить будь-хто, хто вчиться чомусь складному. Від спорту до маркетингу.

🟢 SHU (Слідуй)
Новачок точно повторює інструкції. Ніякої імпровізації і чогось нового — лише чіткі правила, фреймворки, чеклісти по тому, що вже працює.

Приклад:
В команду приходить новий РРС спеціаліст. Він запускає рекламу лише по моїх підходах і інструкціях. Мінімум самостійності, лише повторення того, що працює

Тут важливо давати чітку структуру, перевіряти, навчати.

🟠 HA (Ламай)
Людина вже розуміє базу й починає шукати кращі варіанти. Виходить за межі шаблонів, експериментує.

Приклад:
РРС-спеціаліст вже починає задавати питання і сумніватись у підходах. Пропонує ідеї для тестів і покращень.

На цьому рівні треба дати свободу приймати нестандартні рішення, але з фокусом на результат.

🔴 RI (Відійди)
Майстер. Він вже не слідує правилам — він їх створює. Інтуїція + досвід = власний стиль роботи.

Приклад:
Через якийсь час цей РРС-спеціаліст формує свої чек-лісти і свої підходи до запуску кампаній. І вони вже можуть сильно відрізнятись від моїх

Тут вже просто треба не заважати. Давати довіру, синхронізуватись по цілях, а не по деталях.

Для себе виніс такий урок: кожен учасник команди знаходиться на своєму рівні. І супер важливо розуміти, хто де, і давати відповідний рівень свободи та відповідальності у роботі.

І що особливо важливо — не можна прийти до третього рівня, не пройшовши два попередні 😉

Реальний кейс з роботи:

Запускаємо МЕТА рекламу на проекті. І одразу починаємо тестувати різні нестандартні воронки і підходи до реклами (рівень 3). Вони здаються цікавими і таке майже ніхто не робить.

І все в мінус.

Через якийсь час повертаємось до рівня 1, і просто копіюємо всі найкращі практики ринку і конкурентів.

І вже починає по-трохи вдаватись.

Після цього додаємо вже деякі свої ідеї (рівень 2).
І зараз працюємо саме тут.

Хотіли почати одразу зі своїх правил і підходів, але так не працює:) Треба пройти перший і другий етап, щоб дійти до третього

Комунікація, що веде до реалізації
Побачив такий урок в курсі для менеджерів. І це мені максимально сильно відклалось, що хочу поділитись тут.

Зараз більшість речей вирішується через переписку. І в роботі необхідно робити її максимально чіткою і зрозумілою. Це називається «комунікація, що веде до реалізації»

Давайте одразу на прикладах:)

1. Не писати просто “Привіт”, а одразу до суті.
❌ Привіт!
✅ Привіт. Я працюю над лендингом для нової гри. Можеш скинути актуальний брендбук?

2. Став чіткі питання, щоб не було подвійного трактування.
❌ Є інформація про тест?
✅ Чи є в тебе інформація про тест з новим поп-апом, який ми запустили позавчора?

3. Формулюй суть з мінімумом, але всією суттю
❌ Що там з проєктом X?
✅ Нагадую, що у четвер дедлайн по проєкту Х. Встигаєш підготувати дані до середи?

4. Пояснюй, навіщо лінк чи файл і які дії очікуєш від людини.
❌ [Посилання]
✅ Ось посилання на мокап сторінки. Подивись, чи погоджуєшся з логікою.

5. Не розповідай всю історію, якщо не треба. А переходь одразу до суті.
❌ Ми знайшли готель у Києві, спочатку хотіли інший, але там не було місць…
✅ Потрібно погодити витрати: 2 тримісні номери в Києві на 1 ніч — 2860 грн. Даси апрув?

6. Пиши мовою цінностей і пропозицій, а не скарг
❌ Мені не подобається, що ви нічого не сказали…
✅ Для мене важлива відкритість у команді. Давайте домовитися — говоримо все одразу.

7. Уточнюй терміни й метрики
❌ Нам треба збільшити конверсію блогу.
✅ Ціль — збільшити конверсію заявок із блогу з 0.1% до 2% до серпня.

Ніби прості і банальні речі. Але я бачу, як часто вони ігноруються. І переписка перетворюється в якийсь пінг-понг з питань/уточнень і т.д. Хоча це все можна було закласти в першому повідомленні і уникнути проблем.

Впроваджую в свою комунікацію і вам раджу

Про культуру вдячності в команді

Останнім часом ловлю себе на думці, що я досить скупий на похвалу по відношенню до інших людей (і до себе також🙃)

Завжди в роботі (та й в особистому житті) ставлю досить амбітні цілі. І в моїй голові є глюк, що якщо не дотягуєш до цілей — тоді точно немає за що хвалити.

А якщо дотягуєш — то також немає чого хвалити, бо це ніби як і очікувалось:)

Якась додаткова похвала і визнання можливе лише у разі «екстра» роботи і перевиконання.

Але розумію, що це хибний і навіть трохи деструктивний підхід.

Варто хвалити команду (і себе:)) не лише за «екстра», а й за важливі речі які приближають нас до цілі. За певні «проміжні етапи».

Зробили класні креативи, які показують потенціал — круто.

Гарно оформив звіт, чітко, структуровано, з усіма потрібними формулами і виносками? Так, це мої очікування, але круто що зміг і зробив на найвищому рівні. Це варто підсвічувати також.

По собі знаю, що коли підмічають дрібніші речі і за них дякують — це приємно і лише додає мотивації працювати далі.

Тому висновок і нагадування самому собі:
Бути вимогливим, але щиро відзначати коли команда/людина проявили себе позитивно (навіть якщо це в зоні очікувань)

Extreme Ownership

Extreme Ownership — це концепція лідерства, яка означає повну відповідальність лідера за все, що відбувається в його команді або проєкті.

Я вже досить давно живу по такому принципу, а лише недавно дізнався, що його вже описали😁

Якщо команда не досягає цілей — я шукаю, які процеси я неправильно побудував, а не звинувачую інших людей.

Якщо проєкт не вдався — я аналізую, яку частину контролю я упустив.

З іншого боку — я стараюсь кожному дати зрозуміти його відповідальність за свою зону. І щоб людина не чекала вказівок від мене, а діяла автономно.

Якщо щось пішло не так — я завжди розумію, що винен я. Я міг краще пояснити завдання, краще підготувати команду, краще передбачити ризики і краще проконтролювати.

Ця концепція не лише про бізнес. Вона й про армію, про спорт, про особистий розвиток (та й навіть стосунки👀).

Є книга з однойменною назвою, яка розповідає детальніше про це — КЛІК

Оцінка гіпотез у грошах $$$

Ділюсь практикою, яку нещодавно впровадив у своїй команді і яку вважаю досить ефективною.

Проблема:
Ресурс розробки, дизайну і нашої уваги обмежений. Тому потрібно пріоритизувати задачі, які беремо в роботу. Бо зробити все неможливо.

Рішення:
Оцінювати кожну (!) гіпотезу в грошах. А саме, дати відповідь на запитання:

«Скільки додаткового доходу протягом 3 наступних місяців ми отримаємо, якщо реалізуємо цю задачу (або втратимо, якщо не реалізуємо)?»

Чи складно це порахувати? Так. Я б сказав — майже неможливо.
Але: навіть приблизна оцінка дозволяє порівнювати задачі між собою і розуміти, що справді матиме імпакт.

Після такої пріоритизації помічаєш, що ми обираємо між задачами, де різниця в потенційному доході 100х+.

На перший погляд неочевидно.
Але щойно прикидаєш ефект «на пальцях» — все одразу стає зрозуміло.

Наприклад:
Ми обираємо, що взяти в роботу:
• SEO-задачу з технічних правок
• чи зміну блоку на сайті

SEO наразі приносить невелику частку трафіку, і ми очікуємо від правок мінімальний ефект.

Водночас на сайт заходять сотні тисяч юзерів, і навіть незначне покращення конверсії може дати величезний грошовий ефект.

Чи може це бути єдиним фактором для пріоритизації? Ні.
Але чи варто це рахувати, щоби в голові розуміти масштаб проблеми? Однозначно.

Наступний крок для мене, це спробувати оцінювати імпакт у особистих задачах — і пріоритизувати їх відповідно 😁