Медичне страхування - варто чи ні?

Медичне страхування — явище, яке лише набирає популярність в Україні. ІТ компанії та великі корпорації почали включати медичне страхування у свій соц. пакет.

Рік тому я задумався, а чи варто купувати медичну страховку для себе? І от що я вирішив.

Нормальне медичне страхування коштує близько 12-14 тисяч гривень на рік. Якщо розділити по місяцях, то це 1000 - 1170 грн. в місяць. Чи готові ви платити таку суму за своє здоров’я?

Вважаю, що це невелика плата за те, щоб в разі хвороби або нещасного випадку не залізти в борги.

Звісно, варто надіятись що нічого критичного не станеться. Але страховка дуже допомагає й при невеликих хворобах.

Минулого року осінню я захворів на звичайну простуду. На лікування витратив більше 4000 грн. (3 консультації в приватній клініці + аналізи + ліки). А це третина від страхової суми. Дивлячись на ці витрати вирішив купувати страхування.

Я рік користувався страховкою та не мав серйозних проблем зі здоров’ям. Проте на різноманітних дрібних хворобах, ковіді та й звичайних консультаціях перекрив вартість страхового платежу.

За що мені подобається медичне страхування - так це можливість сервіс. Є можливість записуватись в найкращі приватні клініки, де завжди порядок і немає черг.

Часто люди переживають, що в приватних клініках пацієнтів “розводять” на гроші. Може й так. Проте, коли всі витрати покриває страхова це не так страшно:)

І ще один суттєвий мінус - медичне страхування можливе лише у великих містах.

Отже, висновок наступний:
Вартість самого страхування швидше за все перекриється невеличкими хворобами та консультаціями / профілактичними обстеженнями. А в разі серйознішої хвороби чи нещасного випадку - ви не витратите всі збереження на лікування.

Чи був у вас досвід з медичним страхуванням? Поділіться в коментарях🔽

Цікава стаття щодо досвіду приватизації державних об’єктів сусідніх Польщі, Словаччини та Грузії.

З аналізу випливає, що є 5 основних чинників успішної політики приватизації:
1. Політична воля
2. Нульова толерантність до корупції
3. Прозорість приватизаційних аукціонів
4. Залучення іноземних інвесторів
5. Незмінні правила гри

Приватизація в Грузії описується однією фразою: "продається все, крім совісті».
Як вважаєте, можливо таке у нас?👇

https://www.epravda.com.ua/projects/pryvatyzatsiya/2021/08/31/677303/

Порівняльна перевага: економіка та особисте життя

В економіці існує теорія порівняльних переваг, яка говорить, що порівняльна перевага — це здатність країною виробляти певні товари та послуги із нижчою альтернативною вартістю, ніж в іншій країні.

Що це означає?
Тобто, якщо в країни добре виходить технологічна розробка - вона має зосередитись на цій галузі і максимально її експортувати. А вже тоді, за виручені кошти, купувати інші товари і послуги.

Звісно, в реальному світі не існує країни яка б концентрувалась лише на чомусь одному.

А можна приклад?
В України добре працює агропромислова сфера (кукурудза, соняшник, пшениця і т.д). Водночас кількість виноградників в країні не задовільняє всіх потреб.

Очевидно, що вільні поля нам краще засіяти культурами, які в нас добре родять. А виноград (або вино) вже купити за виручені кошти. Це і є наша порівняльна перевага.

Спеціалізація на принципі порівняльної переваги дозволяє ефективніше використовувати світові ресурси й збільшити світовий обсяг виробництва.

Як застосувати в особистому житті?
Що цікаво - цей принцип також застосовується в повсякденному житті. Згідно з цією теорією, нам потрібно концентруватись на тому, що приносить нам найбільший дохід. А решта речей делегувати.

Наприклад, ви за годину роботи можете заробити 500 грн. Замість того, щоб самому прибрати вдома, вам буде вигідніше найняти людину, година роботи якої вартує 250 грн. Так ви максимізуєте свій дохід.

Кожен робить те, що в нього виходить найкраще і отримує прибуток.

Одні з важливих новин жовтня - Нобелівська премія.

Ділюсь хорошою статтею про лауреатів Нобелівської премії з економіки.

Якщо коротко: науковці придумали метод, як можна проводити дослідження складних речей, як от вплив тривалості освіти в дітей на рівень їх доходів.

Щоб провести такий експеримент, треба поділити дітей, що ходять до школи, на дві групи. Перша група вчилась би 11 років, а друга – 10. Зрозуміло, що піти на це заради лише експерименту майже ніхто не наважиться.

Але вихід є. І за нього вчені отримали винагороду😌

https://www.epravda.com.ua/publications/2021/10/11/678636/

Привіт! На звʼязку засновник каналу «Записки економіста» - Олександр Лісік.

Цей канал починався в далекому 2018 році як хобі. Я тоді ще навчався на економічному факультеті у Львові, відкривав для себе той цікавий світ економіки і дуже хотів ділитись своїми відкриттями з іншими.

Пройшов час, я почав активніше працювати і включатись в інші проекти. Канал ніколи не приносив великих доходів, а часу на це хобі завжди бракувало. Тому з роками я його вів все менше. І зараз планую це змінити.

Для мене важливо відкрито пояснити тим, хто мене читає, які зміни відбудуться.

Цей канал стане більш особистим. У мене є багато цікавих історій та спостережень з бізнесу, економіки, маркетингу і життя, якими хочеться ділитись з іншими. Формат телеграм каналу для цього підходить найкраще.

Я хочу, аби цей канал містив усі мої професійні знання та думки, аби рости самому та допомагати це робити моїм читачам.

А оскільки канал стає більш особистим, то давайте познайомимось 🤝

Я мешкаю у Львові і працюю в ІТ-маркетингу 5+ років. Починав маркетинг менеджером з аутсорс ІТ компаній, а потім перейшов в мільярдну продутову ІТ-компанію airSlate як В2В маркетолог.

Зараз ж працюю на посаді Senior Marketing/PPC Manager в одному з проектів Genesis (найбільша продуктова компанія в Україні). Спеціалізуюсь саме на перформанс маркетингу. Є досвід керування бюджетами в $200k/місяць та побудови сильної маркетингової аналітики та автоматизації.

🎲 Окрім того розвиваю свій проект з виробництва настільних ігор Gamesly. Робимо понад 1000 відправок в місяць онлайн, продаємось в десятках спеціалізованих магазинів та в більших мережах як Акварель або Офіс-центр.

В мене дві освіти: економічна та маркетингова. Цікавлюсь персональними фінансами та інвестиціями в Україні. Читаю 15-20 книг на рік. Відвідав 20 країн. Катаюсь на шосейному велосипеді, граю сквош та ходжу в походи в гори.

Тут додам ще свій LinkedIn та Instagram

Якщо ви відчуваєте, що у нас з вами схожі інтереси — запрошую приєднатись до цієї історії.

P.S. можете насипати сердечок, щоб підтримати ❤️

Щоб одразу далеко не відходити від теми економіки — хочу поділитись свіжим інтервʼю з головою Нацбанку.

Часто люди не до кінця розуміють чим Нацбанк займається і який великий його вплив на загальну економічну/фінансову ситуацію в країні.

За час найбільшої в Європі війни після 2 світової, Україні вдалось зберегти і розвинути банківську систему.

Окрім того, інфляція в країні менша ніж в країнах без війни (привіт, Туреччина👋), а курс долара після різкого стрибка на початку вторгнення стабілізувався і тримається в адекватних межах (до речі, високий курс валют це не проблема. Проблема — нестабільний курс, який постійно сильно міняється, але це тема іншого поста)

Маю віддати належне Нацбанку. Працюють дуже чітко і професійно (хоча мені їхні обмеження зі 100 тис. грн. в місяць закордонних платежів дуже ставлять палки в колеса🫠).

А ще в них хороший сайт і адекватні комунікації.

https://www.youtube.com/watch?v=U3bfuVoQQ5k

P.S в інтервʼю добре розкрита тема депозитних сертифікатів і чому Нацбанк дає можливість банкам заробляти величезні гроші через цей інструмент

Недавно прочитав одну з книг, які рекомендував голова Мінцифри Федоров. Книга — «Спогади» від Альберта Шпеєра.

Шпеєр — головний архітектор Гітлера з 30-х років. З 1942 року керував військовою промисловістю нацистської Німеччини і був серед людей близьких до Гітлера. Він 20 років відсидів в тюрмі після Нюрнберзького трибуналу, а потім написав книгу.

Перший розділ книги більше про архітектуру і Німеччину в 1930-х роках. В другому і третьому розділі вже стає цікавіше, адже розповідаються деталі виробництва зброї та й загалом як бачило війну вище політичне керівництво.

Багато паралелей можна провести й з нашою війною.

А ще мене дуже здивували масштаби виробництва зброї. У 1944р. лише за пів року Німеччина зробила понад 2 000 бомбардувальників (це вже коли Німеччину активно бомбардували). Так, технології літаків далеко не ті. Але масштаби вражають.

Всім кому цікава така тема — раджу почитати👀

Кожен раз, коли потрібна якась мотивація до роботи — відкриваю будь-яке відео від Hormozi 😅

А ще читав обидві його книжки — дуже прикладні. Не 100% для нашого ринку, але є багато ідей які можна і варто почерпнути.

https://youtu.be/pt50QF6al8g?si=7hpQxn3pQu4f7Fzm

Недавно відчув на собі ефект Даннінга-Крюгера🫣

Коли працював в аутсорсі, то думав, що робота з ІТ-продуктами не сильно відрізняється від сервісного бізнесу. Здавалось би: робиш мобільний додаток чи веб-сервіс, шукаєш клієнтів (набагато швидше ніж в В2В) і розвиваєш далі. Фокусуєшся на якості продукту і ростеш.

Після того як я попав в Genesis, то одразу почав скочуватись по тому графіку в саме дно😅
Зрозумів, скільки всього я не знав і не розумів про продуктове ІТ.

Багато нюансів по залученню клієнтів та створенню воронок. Інші підходи до маркетингу і монетизації.

Платіжні метрики — взагалі окрема сфера, про яку я ніколи не думав. В моєму розумінні треба було просто підключити умовний WayForPay і приймати платежі. А виявилось, що це зовсім окрема і складна історія, де тобі треба підбирати країни власних банків, налаштовувати каскади оплат, слідкувати за метриками чарджбеків і фроду.

Багато юридичних питань: реєстрація компанії / торгові марки / політики приватності (особливо коли працюєш на Каліфоріню та Європу)

Через пів року роботи в Genesis я відчуваю себе десь на виході з дна цього «незнання». Тепер набагто краще розумію, на скільки важко створювати ІТ-продукти (а тим більше, коли ти сам). Розумію, скільки всього я ще не знаю і розумію, що ймовірність створення прибуткового продукту зростає в рази, коли ти в такій же екосистемі (не дарма Genesis i Skelar так активно розвиваються)

Відчували такий ефект на собі колись?

Вчора взяв першу в житті консультацію фінансового радника

Склалось відчуття, що радник, як психолог — за тебе нічого не вирішить, але підштовхне до пошуку правильних відповідей 🙂

В мене той випадок, коли я самостійно вже досить добре розібрався в інвестиційних інструментах. Маю досвід інвестицій в акції/крипту/облігації/бізнес/нерухомість.

Але в мене це завжди було з метою «якнайбільше і якнайшвидше заробити». Тобто гроші були як самоціль.

А коли поговорив з фін. радником то зрозумів, що треба думати трохи в іншому ключі — для чого мені гроші, що я хочу з ними зробити і в який період часу? (якнайшвидше не можна казати😁)

І всі курси/навчання починаються саме з питання «які цілі?». Тому варто для себе це продумати. А тоді розбиратись у фін. інструментах. Щиро раджу всім розібратись з тим, які є можливості для інвестицій зараз, щоб розуміти всі свої опції. Курсів на цю тему в нашому просторі вже багацько.

P.S останнім часом мені в Instagram почали попадатись різні фін.радники та інвестиційні «експерти». Так от, коли людина флексить своїми грошима щоб набрати аудиторію — це для мене моментальний 🚩🚩🚩

Як відчуття терміновості робить нас кращими

Швидкість прийняття та виконання рішень в роботі/житті дає хорошу конкурентну перевагу.
Якщо при тих самих умовах конкуренти тестують одну ідею в місяць, а ви одну ідею в тиждень, то ви досить швидко зможете вигравати таку конкуренцію. Лише через швидкість.

Таку швидкість можна зробити як через спрощення процесів, так і через відчуття терміновості в команди (ще називають це Urgency Mindset)

Urgency Mindset — це коли ти розумієш що всі задачі які в тебе є термінові. І їх всі потрібно робити якнайшвидше (особливо, якщо вони маленькі).

Якщо в мене є задача виконання якої займе до 2-3 годин, тоді це задача «на сьогодні/завтра». Не «до кінця тижня», а якнайшвидше:)

Уявіть, на скільки швидше б рухалась робота, якщо б дрібні запити виконувались в той же день?

Давайте на прикладі

Нагадаю, що я працюю в маркетингу, а тому дуже добре відчуваю вплив urgency mindset на роботу.

Я працював на проєкті, в якому були вже досить бюрократичні процеси + в команди не було відчуття терміновості взагалі. Виконання будь-якої задачі вимірювалось днями (навіть написати 1 текст на рекламу)!!! У нас термін від ідеї кампанії до її запуску був +- 2 тижні.

Водночас, до нас прийшла працювати людина з компанії конкурентів і розповіла, що там від ідеї до кампанії проходить 2 дні. В 7 разів швидше!!!

Як ви думаєте, хто з нас розвивався швидше і знаходив цікаві концепції для реклами?

Стресово? Так, було присутнє таке відчуття в команди конкурентів. Але це бізнес — або біжиш, або вмираєш потім. І конкуренти показували дуже круті результати.

Ще приклад з життя

Якщо оглянутись на особисте життя — цей підхід максимально допомагає. Зустрітись з старим знайомим, сходити до лікаря, полагодити якусь річ вдома. Завжди такі задачі відкладаються.

Коли ж в тебе є відчуття того що це треба зробити вже, то ти
а) Закриваєш питання і покращуєш своє життя
б) Вивільняєш ментальний простір на інші задачі (бо тебе не муляє та не зроблена задача)

Люди, які знають мене добре, знають що коли я кажу умовно «Треба мені підшукати офіс для оренди», то я в той же день шукаю варіанти і домовляюсь про перші покази.

Немає часу відтягувати. Максимальна швидкість, максимальна кількість ітерацій. І лише таким чином вдається отримувати результати.

Наступний раз коли подумаєш «треба зробити ….», то одразу додай «сьогодні» в кінці😉

P.S Якщо резонує така думка — постав ❤️

Коли створюєш будь-який проект, ти борешся з драконом з трьома головами:
1. Ринок. Чи потрібен твій продукт взагалі комусь і чи вирішує він проблему
2. Масштабована бізнес-модель. Чи достатньо великий ринок + чи є в тебе можливість зростати
3. Операційна ефективність. Чи можеш ти операційно зробити і розвивати продукт, залучати клієнтів і т.д.

Коли я починав Gamesly, я добре розумів, що ринок настільних ігор в Україні вже існує і продукт потрібен людям. І також я розумів, що мені достатньо навичок, щоб операційно розвивати цей проект. Проте лише згодом я побачив, що моя бізнес-модель не масштабована, в першу чергу через обсяг ринку. Тобто ринок є, але він не надто великий, і це проблема яка досить сильно стримує ріст.

Про Venture Builders
Останній роки в Україні став популярний термін venture builder. Це компанії типу Genesis, SKELAR, WellTech та ще десяток інших дрібних, які розвивають десятки різних проектів в ІТ.

Вся суть таких venture builders полягає в тому, що вони не придумують інноваційний продукт. Вони шукають ніші, де вже є конкуренти (що показує наявність ринку). І що важливо, вони шукають ніші де є великі конкуренти (зазвичай де капіталізація 1млрд+). Наявність таких великих конкурентів доводить, що бізнес-модель масштабована і ринок великий (чого не скажеш про ринок настільних ігор в Україні. Великого гравця тут немає).

Тому єдине, на чому фокусуються venture builders — операційна ефективність. Крутий маркетинг, кращий ніж у конкурентів продукт, кращі процеси і т.д.

Вибираючи такий підхід вони відрізають одразу дві голови дракона. А з однією головою й боротись легше:)

Це всесвітньовідомий підхід. Німецький zalando був створений на основі zappos зі Штатів. І таких прикладів десятки й в Україні (тут обійдемось без імен:) )

Коли дізнався про цей підхід, то одразу переглянув свій погляд на створення будь-якого продукту 🤯
Конкуренти (ще й великі) — це круто. Бо тоді ти розумієш, що якщо щось не вийде, то проблема швидше за все в тобі і в продукті. Ринок тут ні до чого

OpenAI релізнула модель, яка дозволяє генерувати відео за допомогою штучного інтелекту🤯

Ще пів року, і вже не треба моушн дизайнерів. Генеруємо рекламні креативи самі😬

https://openai.com/sora

Які ще ідеї для застосування?

Виглядає дуже реалістично 😵

Новина для всіх хто запускав рекламу в Instragram

З 26 лютого, якщо рекламувати пости в Facebook/Instagram через кнопку «Просувати» на iPhone, то будете платити на 30% більше😵

Це повʼязано з тим, що всі платежі буде обробляти Apple, який стягує 30% комісію з Facebook (а той з нас, відповідно).

Тому тепер «Просувати» або з компʼютера, або з андроїда 😅

Тут детальніше трохи — https://www.facebook.com/business/help/704141224249342

Нагадало впровадження «Податку на Google»

Де Гетьманцев хвалиться зібраними податками з корпорацій, але насправді податок просто переклали на нас і стало +20% до чеку за рекламу🫠

Класна стаття від Сема Альтмана (той що СЕО OpenAI і колишній CEO Ycombinator) — https://blog.samaltman.com/how-to-be-successful

3 пункти зі статті, що найбільше мені зрезонували:

1. Make it easy to take risks. Коли закрив свої базові потреби — час ризикувати. Шукати можливості де ти можеш втратити 1х, але заробити 100х якщо все вийде.

2. Compound yourself. Важливо обирати карʼєру, яка з часом стає лише більш цінна. Не варто обирати професію де людина з досвідом в 2 роки, може бути такою ж ефективною, як і людина з досвідом в 20 років.

3. You get rich by owning things. Багатим стаєш коли в тебе є різні активи (найчастіше нерухомість або частка в компанії). Просто на зарплаті/дивідендах не розбагатієш.

Який пункт зі статті відгукнувся найбільше? Поділіться в коментарях

Чому важливо працювати з проектами, які здатні швидко рости?

Розкажу на власному прикладі

Моя основна спеціалізація — робота з платною рекламою (Google Ads / Facebook Ads).

І я зустрічав багато сильних спеціалістів, які вміють і знають більше за мене, але заробляють менше. Основна причина — вони працюють з ринками та індустріями, де немає потенціалу швидкого доходу та росту.

Яка індустрія може рости швидше?
1. Продаж одягу / інсташоп в Україні
2. Мобільний/веб додаток на весь світ

Відповідь очевидна:)

Якщо ти крутий спеціаліст, але працюєш з малим бізнесом і з малими бюджетами — не важливо як класно все працює — тобі не зможуть платити багато.
Бо як тільки реклама почне працювати добре — одразу буде проблема з виробництвом/операційкою і т.д.

Водночас, коли ти працюєш, наприклад, з веб-додатком — ти можеш максимально застосувати свої знання. Чим краще працює реклама — тим більше заробляють всі. І рости тут можна набагато швидше.

З мого досвіду, немає сильної різниці в керуванні денним бюджетом в $500 і в $10 000. В тебе все ті ж знання і підходи. Але на масштабі ти даєш більший результат.

Тому й такі проекти готові платити більше і наймати дорожче.

Мораль: Часто існуючих знань нам вже достатньо, щоб робити результат х10. Варто знайти лише правильний проект.

Український ринок ІТ рухається в сторону продукту

І це прекрасно!)