Приватна власність - рушій економіки

Сьогодні історична дата в економічній історії України - відкриття ринку землі (з чим я усіх нас вітаю).

Приватна власність - потужний інструмент. Існують 4 основні причини, чому приватна власність працює і сприяє економічному зростанню.

1. Приватна власність надає людям потужний стимул підтримувати в належному стані та дбати про речі, які їм належать.

2. Приватна власність заохочує людей користуватися своєю власністю й удосконалювати її у такий спосіб, щоб це високо цінувалось іншими.

3. Приватна власність покладає на власників юридичну відповідальність за збитки, завдані іншим внаслідок використання їхньої власності.

4. Приватна власність сприяє раціональному освоєнню ресурсів та їх збереженню для майбутніх поколінь.

На кожну причину можна написати окремий пост, але я просто наведу одну цитату з книги:

“Цікаво, що приватна власність впливає на продуктивність навіть у соціалістичних країнах. Це добре видно на прикладі сільського господарства в колишньому Радянському Союзі. За комуністичного режиму сім'ям дозволялося залишати собі або продавати продукцію, яку вони виробляли на невеликих присадибних земельних ділянках площею до 0,4 га.

Ці приватні ділянки становили лише близько 2% від загальної площі земель сільськогосподарського призначення. Решта 98% розподілялися між величезними колективними господарствами, в яких земля та вся вироблена продукція належали державі.

Згідно з радянською пресою, ця крихітна частка земель приватних господарств забезпечувала близько 25% загальної вартості обсягів сільськогосподарського виробництва СРСР. Це свідчить про те, що на приватних ділянках урожайність з 76 гектара майже в шістнадцять разів перевищувала урожайність у радгоспах.”

Зовнішні ефекти в економіці

Частенько в економіці, коли виробник підраховує власні витрати на створення продукції, він забуває про зовнішні ефекти.

Що це таке?

Інколи дії окремої особи або групи осіб створюють ефект перетікання,
впливаючи на інших людей, а саме на їхній добробут, без їхньої згоди. Такі
побічні ефекти називають зовнішніми ефектами.

Наприклад, коли ви навчаєтесь, а хтось у вашому будинку відволікає вас голосною музикою, то ця людина створює для вас зовнішній ефект. Ви — зовнішня сторона, яка безпосередньо не бере участі в трансакції, діяльності чи обміні, але вони вплинули на вас, у цьому разі негативно.

Реальний приклад:

Розгляньмо виробництво паперу. Компанії на ринку купують деревину, наймають робочу силу та використовують інші ресурси.

У процесі виробництва підприємство може викидати в атмосферу забруднюючі речовини, що змушують місцевих мешканців нести витрати — сірка є причиною неприємного запаху, органічні сполуки утворюють смог, а деякі забруднювачі навіть руйнують фарбу на будівлях. Вони також можуть ускладнювати дихання та створювати іншу небезпеку для здоров'я.

Якщо мешканці, які живуть поруч із целюлозно-паперовим комбінатом, змогли б довести, що їм завдано шкоду, вони могли б звернутися до суду та примусити виробника паперу відшкодувати цю шкоду.

Але довести шкоду зазвичай важко, так само, як і той факт, що відповідальність за неї несе целюлозно-паперовий комбінат. У такому разі ринок не відображає витрат, пов'язаних із завданням шкоди мешканцям, а отже, собівартість виробництва паперу буде заниженою.

Виробництво стає неефективним, тому що цінність виробленої одиниці паперу нижча за її собівартість з урахуванням зовнішніх витрат.

Зовнішні витрати значною мірою віддзеркалюють брак чітко визначених прав власності та забезпечення їх дотримання. Оскільки реалізація права власності на ресурс (наприклад, на чисте повітря) забезпечується неефективно, компанія не сплачує повну вартість використання цього ресурсу.

Отже, витрати на виробництво товарів і послуг із використанням таких ресурсів є заниженими.

Джерело

​​Як чиновникам обманути всіх і отримати необхідне рішення?

Прочитав в книзі дуже цікавий уривок, яким не можу не поділитись. Коли необхідно пропихнути необхідне рішення, але мешканці проти - то політики мають два способи досягнути мети.

На скріншоті показана умовна ситуація. Уявимо, що законодавчий орган у складі 5 осіб розглядає три проєкти:
1) будівництво стадіону в окрузі А,
2) будівництво парку в окрузі Б
3) надання субсидії на виробництво біоетанолу, вигідної фермерам з округу В

Крім того, на рисунку показано чисту вигоду або чисті витрати для мешканців кожного округу: вигоду для мешканців округу за вирахуванням витрат у формі сплачуваних ними податків.

Важливо Сума чистих вигод за кожним із цих проєктів має від'ємне значення (рядок внизу). Тобто кожен проект в підсумку, від доходів одного округу відняти витрати 4-ьох інших - принесе мінус.

Отже, кожен проект для загалу не є продуктивним.Якби голосування щодо цих проєктів відбувалось окремо, то кожний із них було б відхилено чотирма голосами проти одного, бо вигоду від реалізації кожного з них одержав би лише один округ, а решта чотири — програли б.

Проте в разі одночасного голосування щодо цих проєктів чи то через обмін голосами (коли депутати округів А, Б і В домовляються один з одним про взаємне підтримання цих проєктів), чи то через надання субвенцій електорату (об'єднання всіх трьох проєктів у єдиний законопроєкт), всі вони мають шанс на затвердження попри всю свою неефективність.

Це дуже цікаве економіко-політичне явище. Завжди про нього чув, але ніколи не задумувався. Але на даному прикладі дуже добре видно, як депутати можуть (і будуть) нас обманювати.

Чому планова економіка не працює? 5 причин

Економічна наука вже давно довела неефективність централізованого планування. Сьогодні коротко розповім про 5 ключових причин.

1. Централізоване планування просто замінює ринкові рішення політикою
Рішення про виділення допомоги бізнесу, дотацій та субсидій приймається не на основі демократичних і ринкових механізмів (отримує той, кому це справді потрібно), а на основі політичних рішень (отримує той, хто більше підтримує потрібну політичну силу).

2. Державні підприємства мають дуже слабкий стимул до утримання витрат на низькому рівні, інноваційної діяльності та ефективності
В приватному бізнесі керівники прямо зацікавлені в ефективності підприємства. В державному секторі керівників цікавить лише збільшення фінансування їхнього підприємства державою.

Майже всі керівники державних підприємств намагатимуться переконати органи планування в тому, що їхня діяльність забезпечує вкрай цінні для людей товари або послуги. І збільшення фінансування дозволить їм створювати для суспільства ще корисніші блага.

А мотивації покращуватись, впроваджувати інновації і ставати ефективнішими - немає. Тому такі підприємства завжди будуть програвати приватному бізнесу.

3. Інвестори, які ризикують власними грошима, прийматимуть раціональніші інвестиційні рішення, ніж центральні органи планування, що розпоряджаються грошима платників податків.
Коли людина ризикує своїми коштами - вона добре думає, куди їх вкласти. Адже, коли будуть збитки - інвестор одразу їх відчує на собі.

Коли це гроші платників податків, то втрати не відчутні для особи, яка ними розпоряджається.І навпаки - коли проект вигідний, то інвестор отримає хороший дохід. А плановик - навряд чи отримає вигоду.

4. Ефективність державних витрат буде майже нульова, тому що бюджет обов’язково треба розділити
Найкраще це пункт пояснить приклад з риболовлею. Риба в океані знаходиться в спільній власності, поки хтось її не спіймає. Тому багато видів перебувають на межі зникнення через надмірну риболовлю.

Усім рибалкам було б краще, якби вилов риби відбувався не такими швидкими темпами, щоб популяції риб мали більше можливостей для відтворення.

Однак рибалка знає, що рибу, яку сьогодні не зловить він, завтра спіймає хтось інший. Тому у нього немає стимулів зменшувати свій улов сьогодні заради збільшення популяцій риб у майбутньому.

Так само і при плановій економіці: або ти виборюєш фінансування для свого підприємства (не думаючи про ефективність), або гроші забере хтось інший.

5. Центральні органи планування не встигають за змінами
Чи можуть органи центрального планування швидко відреагувати на кризу і запропонувати нові рішення, як це робить приватний бізнес?

Розвиток технологій, нові продукти, політичні заворушення, коливання попиту та метеорологічні зміни постійно впливають на відносну обмеженість товарів і ресурсів. Жоден центральний орган не зможе йти в ногу з цими змінами, давати їм політичну оцінку та надавати розумні вказівки керівникам підприємств.

І, звісно ж, проблема працевлаштування
Працівники, яким гарантовано працевлаштування та однакова заробітна плата, незалежно від того, наскільки напружено вони працюють, не зацікавлені докладати будь-яких додаткових зусиль понад необхідний мінімум. Радянську реальність влучно відтворювала стара фраза: «Вони вдають, що нам платять, а ми вдаємо, що працюємо». (За радянських часів був відомий також інший добре зрозумілий вислів: «Хто не краде в держави, краде у своєї родини».)

Ліцензія VS сертифікація. Що краще для економіки?

Держава має багато важелів впливу на бізнес. Одним з них є недопущення учасників до ринку через ліцензування.

Там де для ведення діяльності треба отримати ліцензію (зазвичай від профільного міністерства в Києві) майже завжди процвітає корупція. Окрім того, чиновники можуть спеціально тормозити процес і знаходити бюрократичні причини, щоб обмежити вихід на ринок.

Проте державні органи часто кажуть, що ліцензування захищає споживачів від підробок і засвідчує якість продукції / надійність продавця.

А як краще?
Якщо йдеться про захист усього населення, набагато кращим варіантом є сертифікація: вона дає інформацію про те, яке навчання пройшов працівник / які стандарти якості має підприємство. Водночас, це залишає на розсуд споживача оцінювання актуальності і надійності даної сертифікації.

Покупці мають інформацію, необхідну для здійснення раціонального вибору. А от наслідком ліцензування стане обмеження торгівлі та створення монополій.

Інша сторона медалі
Пояснення вище виглядає логічним, але в реальному світі дуже мало споживачів настільки детально досліджують продавців та й ринок загалом, щоб робити раціональний і правильний вибір. Але чия це тоді проблема, держави чи кожного окремого споживача?

Поділіться думками в коментарях👇

Цікава стаття «Економічної правди» про виробництво для автомобільної галузі в Україні.

Західна Україна - очевидний фаворит через географічне розташування.

https://www.epravda.com.ua/publications/2021/07/15/675949/

​​Два режими валютного курсу

Існують два основні режими валютного курсу: фіксований та плаваючий (є ще й інші, але вони для нас не так важливі).

Плаваючий - ринковий валютний курс, який коливається залежно від попиту та пропозиції. В Україні такий вид курсу працює лише з 2015. Водночас, НБУ згладжує валютні коливання, коли продає/купує долар за золотовалютні резерви. Це зроблено для згладження коливань валютного курсу (щоб не було такого, що сьогодні курс $1 = 25 грн, а завтра $1 = 27 грн.

Фіксований - коли держава фіксує валютний курс на певному рівні. Тоді держава в ролі Національного Банку повинна мати великі золотовалютні резерви, щоб задовільняти весь попит і пропозицію і тримати курс стабільним. В часи політичної нестабільності (як от Революція Гідності) такий режим може завдати великих проблем. В Україні до 2015 року був фіксований валютний курс.

Процес українського переходу з фіксованого на плаваючий курс був дещо скандальним. Адже завжди є невдоволені.

Якщо курс високий - страждають імпортери (адже, вони платять валютою). Якщо низький - страждають експортери (адже вони інвестують в гривні, а отримують дохід у валюті).

А це фото чудово показує що відбувалось в ті часи (та й відбувається зараз😅)

Фактори виробництва

Економісти виділяють 4 основні фактори, які необхідні для виробництва товарів та послуг.

1. Природні ресурси (земля)
Все те, що людина бере від природи і перетворює на певні блага. Земля, на якій стоять заводи та на якій вирощують овочі та фрукти. Енергетичні ресурси, корисні копалини, повітря, вода, флора і фауна. Загалом всі природні речі, які можна використати у виробництві.

2. Капітал
Для будь-якого виробництва необхідний капітал. І це не лише про оборотні кошти (які теж потрібні). До капіталу відносяться інструменти, склади, робочі машини, комп’ютери і т.д. Чим технологічніша ця складова - тим ефективніше виробництво.

3. Трудові ресурси
Самі по собі земля і капітал не дають ніякої користі. Корисними вони стають після того, як людина щось з ними зробила. Тому людська праця відіграє ключову роль у виробництві

4. Підприємницький хист
Сучасні економісти виділяють і цей, четвертий фактор. Саме завдяки підприємницькому хисту люди шукають найефективніші методи об’єднання трьох попередніх факторів і виробництва. І коли підприємці створюють нові блага - розвивається вся економіка.

Правило 50/30/20

З серпня до каналу додаватиму терміни і правила не лише макро- та мікро- економіки, а й персональної економіки та фінансів. Адже, фінансова грамотність - необхідна річ в сучасному світі.

Багато консультантів радять відслідковувати усі свої витрати і доходи (що я роблю вже 4 роки). Проте, не в кожного є можливість/бажання постійно заносити усі транзакції в додаток/табличку🤯

Для таких людей є простіше правило менеджменту фінансів, суть якого в наступному:

50% доходу витрачаємо на основні потреби (оренда і комуналка, їжа, транспорт, здоров’я).
30% доходу витрачаємо на власні бажання (походи в ресторан, новий одяг, подорожі).
20% доходу відкладаємо.

Якщо чітко виконувати дане правило, то ви ніколи не порушите перший закон персональних фінансів: “Не витрачай більше, ніж заробляєш.”

50/30/20 - загальне правило, яке кожен може адаптувати під себе. Але суть в тому, щоб завжди відкладати певну суму від доходу. А решту - розподіляти між потребами й бажаннями.

​​FIRE Movement

Цікавий рух (по суті - спосіб життя), суть якого полягає в наступній цілі: заробити/заощадити якомога більше коштів, щоб якнайшвидше вийти на пенсію.

FIRE розшифровується як Financial Independece Retire Early (Фінансова незалежність, ранній вихід на пенсію).

Рух набув популярності в 2010-х роках серед мілленіалів в Америці.

Основні принципи FIRE:
- Відкладати якомога більше (50-70% в місяць)
- Мінімізувати всі свої поточні витрати
- Усі заощадження інвестувати

Основна ціль - назбирати достатньо активів (нерухомість, акції, бізнес і т.д), з яких можна отримувати пасивний дохід. Цього пасивного доходу має вистачати на комфортне проживання.

Зазвичай, прихильники FIRE користуються правилом 4%. Тобто, вони мають витрачати не більше 4% від свого капіталу в рік.

Чому 4%? Тому що середня дохідність в 7-8% в рік є досить реальним показником. І тоді людина зможе жити на відсотки + покривати інфляцію.

Наприклад, сім’я у Львові витрачає $3000 в місяць і живе абсолютно комфортно. В рік вони витрачають $36k. Отже, згідно з правилом 4%, їм необхідно назбирати $900к.

Більше працювати не доведеться і можна жити лише на відсотки.

Зазвичай, фінансові консультанти радять відкладати 10-15% від доходу. Але з таким вийти на пенсію достроково не вийде.

Кількість часу, який потрібно щоб назбирати на суму необхідну на рік комфортного проживання:

Відкладаєш 10% в місяць - 9 років
Відкладаєш 25% в місяць - 3 роки
Відкладаєш 50% в місяць - 1 рік
Відкладаєш 75% в місяць - 4 місяці

Якщо відкладати 75% від доходу, то знадобиться менш як 10 років активної роботи, щоб назбирати достатню суму (згідно з правилом 4%)

Фінансова подушка

Коли говоримо про фінансову грамотність - одна з перших речей про які варто подумати це фінансова подушка.

Що це таке?

Фінансова подушка - гроші на “чорний день”. Запас коштів, на випадок непередбачуваної хвороби, тимчасової втрати роботи чи інших складних ситуацій.

Вони потрібна для того, щоб людина могла спокійно пережити тимчасову “турбулентність” в житті без поганих наслідків.

Коли потрібна фін. подушка?

Наприклад - настала криза, ви втратили роботу. Якщо у вас немає фінансової подушки - ви, напевне, візьметесь за будь-яку роботу, аби заробити гроші на життя. І швидше за все, це буде не найкращий вибір.

Якщо ж є фінансова подушка, то у вас є певний час пошукати кращі варіанти для себе. І обирати те, що вам подобається, а не першу ж роботу, щоб заробити гроші.

Якщо ви раптово сильно захворієте, то вам не доведеться брати швидкі кредити під високі %.

Який розмір фінансової подушки повинен бути?

Рекомендований розмір від 3 до 6 місячних видатків. Тобто, якщо ви витрачаєте 20 000 грн в місяць, то розмір подушки має бути 60-120к. грн.

Де зберігати подушку?

Побутує думка, що фінансова подушка це просто пачка грошей, відкладена під матрасом. Але це не так 🙂

Якщо більшість ваших витрат в гривні, то варто й подушку тримати в гривні (принаймні, більшу частину).

Найкраще зберігати подушку в ліквідному активі. Це може бути депозит з можливістю дострокового розірвання або ОВДП (їх можна за 1 день продати і отримати кошти. Хоча тут дещо більші ризики).

Не варто тримати фінансову подушку в акціях. Якщо ринок впаде, а вам різко будуть потрібні кошти - ви продасте акції в мінус (а могли б зачекати та продати в плюс).

Тому найкраще - тримати кошти в надійних, ліквідних активах. Дохідність, звісно, буде невелика. Проте, це краще, ніж готівка під матрасом, яка постійно знецінюється (до речі, інфляція гривні за рік становить 10,2%).

Контроль особистих фінансів (+ власний досвід)

Вже більш ніж 4 роки підряд я відстежую свої персональні фінанси. Вважаю це хорошою фінансовою звичкою, необхідною всім.

Для чого це все?

Вже неодноразово я чув від друзів: “Ой, та я небагато трачу. Там лише на житло, їжу і транспорт”. Але чомусь, коли вони рахують свої щомісячні витрати, то завжди забувають про інші дрібні/одноразові витрати типу побутової хімії, підписок на сервіси, штрафи/податки, подарунки друзям на ДН і т.д.

А саме на таких категоріях ми витрачаємо велику частину бюджету. Коли ми цього не враховуємо, то потім виникає питання: “Ой, а де всі гроші ділись?”.

Тому, важливо відстежувати всі витрати і точно знати (і в майбутньому - планувати) свої витрати.

Як рахувати?

Я вважаю, що всі рішення в житті (та й в бізнесі) потрібно приймати на основі даних. А щоб проаналізувати дані - їх потрібно спочатку зібрати.

Кожного разу, коли я витратив гроші - дістаю телефон і вношу інформацію в додаток.

Тут є ще одна перевага - ти двічі думаєш, перед тим як витратити гроші. Коли купив щось в магазині і оплатив картою - то навіть не відчуваєш витрачених коштів.

Коли ж ти цю суму вносиш в додаток, то ніби осмислюєш цю витрату і задумуєшся: “А чи справді мені це було потрібно?”

Якщо записувати фінанси хоча б протягом 3-ьох місяців, то можна досить точно зрозуміти місячні суму, яка витрачається для комфортного життя.

Як це роблю я

1. Кожного дня, при будь-якій витраті чи доході, я записую транзакцію в мобільний додаток MoneyLover. Хоча на ринку досить багато конкурентів і великої різниці між ними немає. Головне - звичка, а інструмент це вже не так важливо.

2. В мене є табличка в ексель, де я відстежую власні активи (Net Worth). Сюди входить все майно, готівка та цінні папери, якими я володію. Дана табличка допомагає краще розуміти, скільки грошей насправді в мене є (адже, часто люди дивляться лише на те, що в них є в готівці, забуваючи про інші активи). Раз в місяць я оновлюю таблицю актуальними цифрами.

От і все. Мінімальні зусилля щодо відстеження власних фінансів в перспективі можуть принести дуже хороші результати. Ви дізнаєтесь точну суму, яку витрачаєте на життя і зможете грамотно планувати свої витрати та доходи.

Податкова випустила інтерактивний дашборд, де можна переглянути к-сть отриматних податків в кожній громаді

Ще один крок до прозорого використання коштів в громадах. Ще дуже багато помилок в інтерфейсі, але думаю, що скоро виправлять.

І в більшості громад більше 70% доходів це з ПДФО. Це як черговий доказ того, що найбільше податків платять не компанії, а працівники:)

https://map.tax.gov.ua/main

Медичне страхування - варто чи ні?

Медичне страхування — явище, яке лише набирає популярність в Україні. ІТ компанії та великі корпорації почали включати медичне страхування у свій соц. пакет.

Рік тому я задумався, а чи варто купувати медичну страховку для себе? І от що я вирішив.

Нормальне медичне страхування коштує близько 12-14 тисяч гривень на рік. Якщо розділити по місяцях, то це 1000 - 1170 грн. в місяць. Чи готові ви платити таку суму за своє здоров’я?

Вважаю, що це невелика плата за те, щоб в разі хвороби або нещасного випадку не залізти в борги.

Звісно, варто надіятись що нічого критичного не станеться. Але страховка дуже допомагає й при невеликих хворобах.

Минулого року осінню я захворів на звичайну простуду. На лікування витратив більше 4000 грн. (3 консультації в приватній клініці + аналізи + ліки). А це третина від страхової суми. Дивлячись на ці витрати вирішив купувати страхування.

Я рік користувався страховкою та не мав серйозних проблем зі здоров’ям. Проте на різноманітних дрібних хворобах, ковіді та й звичайних консультаціях перекрив вартість страхового платежу.

За що мені подобається медичне страхування - так це можливість сервіс. Є можливість записуватись в найкращі приватні клініки, де завжди порядок і немає черг.

Часто люди переживають, що в приватних клініках пацієнтів “розводять” на гроші. Може й так. Проте, коли всі витрати покриває страхова це не так страшно:)

І ще один суттєвий мінус - медичне страхування можливе лише у великих містах.

Отже, висновок наступний:
Вартість самого страхування швидше за все перекриється невеличкими хворобами та консультаціями / профілактичними обстеженнями. А в разі серйознішої хвороби чи нещасного випадку - ви не витратите всі збереження на лікування.

Чи був у вас досвід з медичним страхуванням? Поділіться в коментарях🔽

Цікава стаття щодо досвіду приватизації державних об’єктів сусідніх Польщі, Словаччини та Грузії.

З аналізу випливає, що є 5 основних чинників успішної політики приватизації:
1. Політична воля
2. Нульова толерантність до корупції
3. Прозорість приватизаційних аукціонів
4. Залучення іноземних інвесторів
5. Незмінні правила гри

Приватизація в Грузії описується однією фразою: "продається все, крім совісті».
Як вважаєте, можливо таке у нас?👇

https://www.epravda.com.ua/projects/pryvatyzatsiya/2021/08/31/677303/

Порівняльна перевага: економіка та особисте життя

В економіці існує теорія порівняльних переваг, яка говорить, що порівняльна перевага — це здатність країною виробляти певні товари та послуги із нижчою альтернативною вартістю, ніж в іншій країні.

Що це означає?
Тобто, якщо в країни добре виходить технологічна розробка - вона має зосередитись на цій галузі і максимально її експортувати. А вже тоді, за виручені кошти, купувати інші товари і послуги.

Звісно, в реальному світі не існує країни яка б концентрувалась лише на чомусь одному.

А можна приклад?
В України добре працює агропромислова сфера (кукурудза, соняшник, пшениця і т.д). Водночас кількість виноградників в країні не задовільняє всіх потреб.

Очевидно, що вільні поля нам краще засіяти культурами, які в нас добре родять. А виноград (або вино) вже купити за виручені кошти. Це і є наша порівняльна перевага.

Спеціалізація на принципі порівняльної переваги дозволяє ефективніше використовувати світові ресурси й збільшити світовий обсяг виробництва.

Як застосувати в особистому житті?
Що цікаво - цей принцип також застосовується в повсякденному житті. Згідно з цією теорією, нам потрібно концентруватись на тому, що приносить нам найбільший дохід. А решта речей делегувати.

Наприклад, ви за годину роботи можете заробити 500 грн. Замість того, щоб самому прибрати вдома, вам буде вигідніше найняти людину, година роботи якої вартує 250 грн. Так ви максимізуєте свій дохід.

Кожен робить те, що в нього виходить найкраще і отримує прибуток.

Одні з важливих новин жовтня - Нобелівська премія.

Ділюсь хорошою статтею про лауреатів Нобелівської премії з економіки.

Якщо коротко: науковці придумали метод, як можна проводити дослідження складних речей, як от вплив тривалості освіти в дітей на рівень їх доходів.

Щоб провести такий експеримент, треба поділити дітей, що ходять до школи, на дві групи. Перша група вчилась би 11 років, а друга – 10. Зрозуміло, що піти на це заради лише експерименту майже ніхто не наважиться.

Але вихід є. І за нього вчені отримали винагороду😌

https://www.epravda.com.ua/publications/2021/10/11/678636/

Привіт! На звʼязку засновник каналу «Записки економіста» - Олександр Лісік.

Цей канал починався в далекому 2018 році як хобі. Я тоді ще навчався на економічному факультеті у Львові, відкривав для себе той цікавий світ економіки і дуже хотів ділитись своїми відкриттями з іншими.

Пройшов час, я почав активніше працювати і включатись в інші проекти. Канал ніколи не приносив великих доходів, а часу на це хобі завжди бракувало. Тому з роками я його вів все менше. І зараз планую це змінити.

Для мене важливо відкрито пояснити тим, хто мене читає, які зміни відбудуться.

Цей канал стане більш особистим. У мене є багато цікавих історій та спостережень з бізнесу, економіки, маркетингу і життя, якими хочеться ділитись з іншими. Формат телеграм каналу для цього підходить найкраще.

Я хочу, аби цей канал містив усі мої професійні знання та думки, аби рости самому та допомагати це робити моїм читачам.

А оскільки канал стає більш особистим, то давайте познайомимось 🤝

Я мешкаю у Львові і працюю в ІТ-маркетингу 5+ років. Починав маркетинг менеджером з аутсорс ІТ компаній, а потім перейшов в мільярдну продутову ІТ-компанію airSlate як В2В маркетолог.

Зараз ж працюю на посаді Senior Marketing/PPC Manager в одному з проектів Genesis (найбільша продуктова компанія в Україні). Спеціалізуюсь саме на перформанс маркетингу. Є досвід керування бюджетами в $200k/місяць та побудови сильної маркетингової аналітики та автоматизації.

🎲 Окрім того розвиваю свій проект з виробництва настільних ігор Gamesly. Робимо понад 1000 відправок в місяць онлайн, продаємось в десятках спеціалізованих магазинів та в більших мережах як Акварель або Офіс-центр.

В мене дві освіти: економічна та маркетингова. Цікавлюсь персональними фінансами та інвестиціями в Україні. Читаю 15-20 книг на рік. Відвідав 20 країн. Катаюсь на шосейному велосипеді, граю сквош та ходжу в походи в гори.

Тут додам ще свій LinkedIn та Instagram

Якщо ви відчуваєте, що у нас з вами схожі інтереси — запрошую приєднатись до цієї історії.

P.S. можете насипати сердечок, щоб підтримати ❤️

Щоб одразу далеко не відходити від теми економіки — хочу поділитись свіжим інтервʼю з головою Нацбанку.

Часто люди не до кінця розуміють чим Нацбанк займається і який великий його вплив на загальну економічну/фінансову ситуацію в країні.

За час найбільшої в Європі війни після 2 світової, Україні вдалось зберегти і розвинути банківську систему.

Окрім того, інфляція в країні менша ніж в країнах без війни (привіт, Туреччина👋), а курс долара після різкого стрибка на початку вторгнення стабілізувався і тримається в адекватних межах (до речі, високий курс валют це не проблема. Проблема — нестабільний курс, який постійно сильно міняється, але це тема іншого поста)

Маю віддати належне Нацбанку. Працюють дуже чітко і професійно (хоча мені їхні обмеження зі 100 тис. грн. в місяць закордонних платежів дуже ставлять палки в колеса🫠).

А ще в них хороший сайт і адекватні комунікації.

https://www.youtube.com/watch?v=U3bfuVoQQ5k

P.S в інтервʼю добре розкрита тема депозитних сертифікатів і чому Нацбанк дає можливість банкам заробляти величезні гроші через цей інструмент

Недавно прочитав одну з книг, які рекомендував голова Мінцифри Федоров. Книга — «Спогади» від Альберта Шпеєра.

Шпеєр — головний архітектор Гітлера з 30-х років. З 1942 року керував військовою промисловістю нацистської Німеччини і був серед людей близьких до Гітлера. Він 20 років відсидів в тюрмі після Нюрнберзького трибуналу, а потім написав книгу.

Перший розділ книги більше про архітектуру і Німеччину в 1930-х роках. В другому і третьому розділі вже стає цікавіше, адже розповідаються деталі виробництва зброї та й загалом як бачило війну вище політичне керівництво.

Багато паралелей можна провести й з нашою війною.

А ще мене дуже здивували масштаби виробництва зброї. У 1944р. лише за пів року Німеччина зробила понад 2 000 бомбардувальників (це вже коли Німеччину активно бомбардували). Так, технології літаків далеко не ті. Але масштаби вражають.

Всім кому цікава така тема — раджу почитати👀

Кожен раз, коли потрібна якась мотивація до роботи — відкриваю будь-яке відео від Hormozi 😅

А ще читав обидві його книжки — дуже прикладні. Не 100% для нашого ринку, але є багато ідей які можна і варто почерпнути.

https://youtu.be/pt50QF6al8g?si=7hpQxn3pQu4f7Fzm