Чому ростуть ціни на бензин?
За цей тиждень ціни на всіх заправках виросли на 0.5 - 2 грн. На АЗС WOG і ОККО бензин А-95 коштує 31 грн/л, а дизпаливо 30 грн/л. Чому ж ціни на пальне почали так стрімко рости?
Зростання цін на нафту
На новинах про вакцинацію і стримування видобування нафти країнами ОПЕК+ ціни на сировину марки Brent за останні чотири місяці зросли на 57%. Нафту Brent (найпопулярніший бренд) продають за $64 за барель.
Зараз ціна майже повернулась до висот минулого року. А найменше нафта коштувала в квітні - $17 за барель (а за інший бренд ще й доплачували покупцям)
Вплив на АЗС
Очевидно, що вартість нафти на світових ринках впливає на вартість пального в Україні (хоч і з певною затримкою), адже Україна імпортує 85% всієї необхідної нафти. За останні пів року ціна на пальне зросла приблизно на 20% (і продовжує рости).
Нелегальне пальне
На ринку можна помітити велику різницю в цінах (4-6 грн. за літр). Зазвичай низьку ціну дають АЗС, які мають нелегальне пальне. Невеличкі нафтопереробні заводи роблять пальне без сплати податків. Податки у вартості пального становлять близько 50%. На тому й вони отримують конкурентну перевагу перед чесними гравцями.
І хоч рік тому уряд Гончарука пробував прикрити всі нелегальні АЗС в країні - успішно зробити це так і не вдалось.
Змова АЗС?
Є ще також інший погляд на цю ситуацію, де звинувачують найбільших гравців на ринку АЗС. Говорять, що найбільші гравці на ринку домовляються та разом підносять ціни, а за ними підтягуються й інші АЗС. Регулювання з боку держави немає, тому маємо й таку поведінку.
А що далі? В що вірити?
100% точної інформації ми з вами ніколи не отримаємо. Поки маємо два ключові чинники які мають сильний вплив на ціну - збільшення цін на нафту та певні домовленості між великими гравцями на ринку. Перший крок для держави очевидний - очистити ринок від нелегальних АЗС, щоб створити нормальні умови для конкуренції.
Детальніше можна прочитати в статті.
За цей тиждень ціни на всіх заправках виросли на 0.5 - 2 грн. На АЗС WOG і ОККО бензин А-95 коштує 31 грн/л, а дизпаливо 30 грн/л. Чому ж ціни на пальне почали так стрімко рости?
Зростання цін на нафту
На новинах про вакцинацію і стримування видобування нафти країнами ОПЕК+ ціни на сировину марки Brent за останні чотири місяці зросли на 57%. Нафту Brent (найпопулярніший бренд) продають за $64 за барель.
Зараз ціна майже повернулась до висот минулого року. А найменше нафта коштувала в квітні - $17 за барель (а за інший бренд ще й доплачували покупцям)
Вплив на АЗС
Очевидно, що вартість нафти на світових ринках впливає на вартість пального в Україні (хоч і з певною затримкою), адже Україна імпортує 85% всієї необхідної нафти. За останні пів року ціна на пальне зросла приблизно на 20% (і продовжує рости).
Нелегальне пальне
На ринку можна помітити велику різницю в цінах (4-6 грн. за літр). Зазвичай низьку ціну дають АЗС, які мають нелегальне пальне. Невеличкі нафтопереробні заводи роблять пальне без сплати податків. Податки у вартості пального становлять близько 50%. На тому й вони отримують конкурентну перевагу перед чесними гравцями.
І хоч рік тому уряд Гончарука пробував прикрити всі нелегальні АЗС в країні - успішно зробити це так і не вдалось.
Змова АЗС?
Є ще також інший погляд на цю ситуацію, де звинувачують найбільших гравців на ринку АЗС. Говорять, що найбільші гравці на ринку домовляються та разом підносять ціни, а за ними підтягуються й інші АЗС. Регулювання з боку держави немає, тому маємо й таку поведінку.
А що далі? В що вірити?
100% точної інформації ми з вами ніколи не отримаємо. Поки маємо два ключові чинники які мають сильний вплив на ціну - збільшення цін на нафту та певні домовленості між великими гравцями на ринку. Перший крок для держави очевидний - очистити ринок від нелегальних АЗС, щоб створити нормальні умови для конкуренції.
Детальніше можна прочитати в статті.
В чому проблема прожиткового мінімуму?
Станом на сьогодні, прожитковий мінімум в Україні складає 2270. Чи справді цього доходу достатньо для проживання? Відповідь очевидна.
Так чому ж його не піднесуть до адекватного і реального рівня? Давайте розбиратись.
Для чого взагалі потрібен прожитковий мінімум?
В економіці, прожитковий мінімум показує, скільки грошей потрібно заробляти людині/, аби бути в змозі себе утримувати. Якщо дохід є нижчий, тоді держава має надавати певну допомогу.
У нас, насправді є два показники прожиткового мінімуму - затверджений державою (2270 грн.) та фактичний рівень, що рахується Міністерством соціальної політики. (5113 грн).
До державного ПМ прив’язана велика кількість виплат: соціальні виплати, деякі зарплати в бюджетному секторі, пенсії, грошові допомоги, адміністративні платежі та штрафи. Загалом - понад 150 різноманітних платежів та виплат.
Чому не можна підняти прожитковий мінімум до реальних чисел?
Відповідь досить проста: підвищення прожиткового мінімуму потягне за собою підвищення всіх виплат і допомог, які дає держава.
За оцінкою Міністерства фінансів це призведе до додаткових видатків на 250 млрд грн. Зрозуміло, що грошей на це немає.
Так що робити?
Аналітики з VOX Ukraine пропонують декілька рішень:
1. Змінити філософію застосування прожиткового мінімуму в Україні. Це не має бути показник, до якого через систему коефіцієнтів прив’язані сотні бюджетних виплат. Це має бути індикатор того, чи достатній рівень доходу отримує певна родина, чи їй потрібна допомога.
2. Забезпечити прив’язку до розміру ПМ лише тих типів виплат, які за економічним змістом мають бути до нього прив’язані (наприклад, розмір допомоги малозабезпеченим особам)
3. Відв’язати від прожиткового мінімуму всі види виплат, які не мають бути до нього прив’язані. Наприклад, зарплати суддів та прокурорів, розмір державних стипендій; оклади співробітників бюджетного сектору; штрафи та адміністративні платежі тощо.
Станом на сьогодні, прожитковий мінімум в Україні складає 2270. Чи справді цього доходу достатньо для проживання? Відповідь очевидна.
Так чому ж його не піднесуть до адекватного і реального рівня? Давайте розбиратись.
Для чого взагалі потрібен прожитковий мінімум?
В економіці, прожитковий мінімум показує, скільки грошей потрібно заробляти людині/, аби бути в змозі себе утримувати. Якщо дохід є нижчий, тоді держава має надавати певну допомогу.
У нас, насправді є два показники прожиткового мінімуму - затверджений державою (2270 грн.) та фактичний рівень, що рахується Міністерством соціальної політики. (5113 грн).
До державного ПМ прив’язана велика кількість виплат: соціальні виплати, деякі зарплати в бюджетному секторі, пенсії, грошові допомоги, адміністративні платежі та штрафи. Загалом - понад 150 різноманітних платежів та виплат.
Чому не можна підняти прожитковий мінімум до реальних чисел?
Відповідь досить проста: підвищення прожиткового мінімуму потягне за собою підвищення всіх виплат і допомог, які дає держава.
За оцінкою Міністерства фінансів це призведе до додаткових видатків на 250 млрд грн. Зрозуміло, що грошей на це немає.
Так що робити?
Аналітики з VOX Ukraine пропонують декілька рішень:
1. Змінити філософію застосування прожиткового мінімуму в Україні. Це не має бути показник, до якого через систему коефіцієнтів прив’язані сотні бюджетних виплат. Це має бути індикатор того, чи достатній рівень доходу отримує певна родина, чи їй потрібна допомога.
2. Забезпечити прив’язку до розміру ПМ лише тих типів виплат, які за економічним змістом мають бути до нього прив’язані (наприклад, розмір допомоги малозабезпеченим особам)
3. Відв’язати від прожиткового мінімуму всі види виплат, які не мають бути до нього прив’язані. Наприклад, зарплати суддів та прокурорів, розмір державних стипендій; оклади співробітників бюджетного сектору; штрафи та адміністративні платежі тощо.
Хто має забезпечувати пенсію українцям?
Натрапив на цікаву статтю де говориться, що 68.5% українців вважають, що їхнє життя в старості має забезпечувати держава.
І ці люди прекрасно усвідомлюють стан пенсійної системи в країні. І розуміють, що пенсія в старості буде мізерна.
Наш пенсійний фонд хронічно недофінансований, в боргах. І пенсії - найбільша стаття видатків в Україні. Лише вдумайтесь, близько третини всіх видатків бюджету йдуть на пенсії. Не на інфраструктуру, не на зарплати працівникам державної сфери, не на інновації. На пенсії.
Я вже раніше описував 3 існуючі пенсійні системи. У нас зараз солідарна система. Працюючі люди сплачують податки, які одразу ж йдуть на виплату пенсій.
Але, у нас на одного працюючого припадає орієнтовно один пенсіонер (в Німеччині це відношення становить 3 працюючих на 1 пенсіонера).
Будь-яке збільшення пенсій має супроводжуватись збільшенням податків (які і так великі).
Що ж робити?
Наступним логічним кроком для нашої держави є впровадження накопичувальної пенсійної системи та добровільної системи. Ми не можемо різко перейти лише на накопичувальну, бо тоді поточні пенсіонери залишаться без доходів.
Але ми можемо поступово зменшувати розмір виплат в солідарну систему та робити відрахування на власний накопичувальиний рахунок. Окрім того є можливість самостійно накопичувати на пенсію в недержавному пенсійному фонді. В поточній редакції закону виплата на власний пенсійний рахунок становить 7%.
Це дуже складна реформа, яка з великою ймовірністю понизить політичні рейтинги авторів. Але це той крок, який потрібен нашій державі.
P.S
Мені здавалось, що наше покоління чудово розуміє, що не варто сподіватись на державу і варто забезпечувати свою старість самостійно. Проте, 68.5% думають інакше. І я сильно здивований таким показником. А що думаєте ви?
Натрапив на цікаву статтю де говориться, що 68.5% українців вважають, що їхнє життя в старості має забезпечувати держава.
І ці люди прекрасно усвідомлюють стан пенсійної системи в країні. І розуміють, що пенсія в старості буде мізерна.
Наш пенсійний фонд хронічно недофінансований, в боргах. І пенсії - найбільша стаття видатків в Україні. Лише вдумайтесь, близько третини всіх видатків бюджету йдуть на пенсії. Не на інфраструктуру, не на зарплати працівникам державної сфери, не на інновації. На пенсії.
Я вже раніше описував 3 існуючі пенсійні системи. У нас зараз солідарна система. Працюючі люди сплачують податки, які одразу ж йдуть на виплату пенсій.
Але, у нас на одного працюючого припадає орієнтовно один пенсіонер (в Німеччині це відношення становить 3 працюючих на 1 пенсіонера).
Будь-яке збільшення пенсій має супроводжуватись збільшенням податків (які і так великі).
Що ж робити?
Наступним логічним кроком для нашої держави є впровадження накопичувальної пенсійної системи та добровільної системи. Ми не можемо різко перейти лише на накопичувальну, бо тоді поточні пенсіонери залишаться без доходів.
Але ми можемо поступово зменшувати розмір виплат в солідарну систему та робити відрахування на власний накопичувальиний рахунок. Окрім того є можливість самостійно накопичувати на пенсію в недержавному пенсійному фонді. В поточній редакції закону виплата на власний пенсійний рахунок становить 7%.
Це дуже складна реформа, яка з великою ймовірністю понизить політичні рейтинги авторів. Але це той крок, який потрібен нашій державі.
P.S
Мені здавалось, що наше покоління чудово розуміє, що не варто сподіватись на державу і варто забезпечувати свою старість самостійно. Проте, 68.5% думають інакше. І я сильно здивований таким показником. А що думаєте ви?
Хто має забезпечити пенсію?
Anonymous Poll
12%
Держава
21%
Кожен сам собі
67%
Кожен сам собі + мінімально держава
Підбірка головних економічних новин
1. Держбюджет за перший квартал перевиконали на 5,7% і отримали 251,5 млрд. грн.
Найкраще перевиконали план податкова (+6.2 млрд грн. від плану), та митниця (+3.7% грн. від плану). Може здатись, що у нас не все так погано і що те, що ми не отримали кредит від МВФ не критично. Але вчора Міністр Фінансів сказав, що Україні “некомфортно” без коштів МВФ (джерело). Гроші з МВФ передбачені бюджетом, а тому доведеться зробити все, щоб їх отримати.
2. Перестали діяти обмеження уряду для ціни на газ
В січні Кабмін ввів регулювання ціни на газ, встановивши максимальну позначку на рівні 6.99 грн за кубометр. Здавалось, ціни на газ мали б сильно зрости, проте вони залишились на тому ж рівні у більшості гравців (за деякими джерелами через неофіційну розмову з представниками влади).
Реальних причин нам не дізнатись, але результат задовільняє населення. Моя думка - якби це було невигідно, то більшість гравців би не працювали в мінус (хіба їм пообіцяли якісь ну дуже хороші поступки в майбутньому). Спостерігаємо й надалі.
3. Нові перевірки АЗС
Міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов заявив, що всі автозаправні станції в Україні пройдуть перевірку. Я вже дещо говорив на рахунок АЗС у цьому пості. Уряд Гончарука також робив такі перевірки, та на жаль, йому не вдалось довести справу до кінця. Щорічні втрати бюджету становлять 3,73 млрд грн: 1,91 млрд грн акцизного податку та 1,82 млрд грн ПДВ.
Уряд пробує закрити місця збуту нелегального пального, хоча було б логічніше шукати нелегальні нафтопереробні заводи (яких кілька десятків на всю Україну). Подивимось, як закінчиться друга спроба знищення тіньового ринку пального.
1. Держбюджет за перший квартал перевиконали на 5,7% і отримали 251,5 млрд. грн.
Найкраще перевиконали план податкова (+6.2 млрд грн. від плану), та митниця (+3.7% грн. від плану). Може здатись, що у нас не все так погано і що те, що ми не отримали кредит від МВФ не критично. Але вчора Міністр Фінансів сказав, що Україні “некомфортно” без коштів МВФ (джерело). Гроші з МВФ передбачені бюджетом, а тому доведеться зробити все, щоб їх отримати.
2. Перестали діяти обмеження уряду для ціни на газ
В січні Кабмін ввів регулювання ціни на газ, встановивши максимальну позначку на рівні 6.99 грн за кубометр. Здавалось, ціни на газ мали б сильно зрости, проте вони залишились на тому ж рівні у більшості гравців (за деякими джерелами через неофіційну розмову з представниками влади).
Реальних причин нам не дізнатись, але результат задовільняє населення. Моя думка - якби це було невигідно, то більшість гравців би не працювали в мінус (хіба їм пообіцяли якісь ну дуже хороші поступки в майбутньому). Спостерігаємо й надалі.
3. Нові перевірки АЗС
Міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов заявив, що всі автозаправні станції в Україні пройдуть перевірку. Я вже дещо говорив на рахунок АЗС у цьому пості. Уряд Гончарука також робив такі перевірки, та на жаль, йому не вдалось довести справу до кінця. Щорічні втрати бюджету становлять 3,73 млрд грн: 1,91 млрд грн акцизного податку та 1,82 млрд грн ПДВ.
Уряд пробує закрити місця збуту нелегального пального, хоча було б логічніше шукати нелегальні нафтопереробні заводи (яких кілька десятків на всю Україну). Подивимось, як закінчиться друга спроба знищення тіньового ринку пального.
Концесія: що це таке і як воно працюватиме в Україні?
Останні роки в Україні достатньо багато розмов точиться навколо концесійних об’єктів: порти Ольвія та Херсон, дороги, залізничні вокзали та аеропорти. Всі ці об’єкти інфраструктури планують передати (або передали) в приватні руки. Що ж таке концесія і яка з цього користь? Давайте розбиратись.
Що таке концесія?
Концесія - форма державно-приватного партнерства. Держава надає землю/об’єкти інфраструктури в оренду бізнесу, а бізнес зобов’язується відремонтувати/збудувати і підтримувати цей об’єкт в належному стані.
Наприклад, у державній власності був порт Ольвія. Він приносив лише 8 млн. грн., був не надто технологічним і не надто ефективним. Держава віддала цей порт в оренду Катарській компанії QTerminals. Компанія платитиме 80 млн. грн в рік за оренду (що вже в 10 раз більше прибутку). Окрім того, компанія вкладе гроші в інфраструктуру порту, міста. І робитиме бізнес в партнерстві з державою.
Що планується?
За таким же принципом передали порт “Херсон”. Планується порт “Чорноморськ” та пасажирський комплекс в порту Одеси. У світі 94 із 100 найбільших портів – у концесії. Також планується передати певні ділянки доріг, Київський залізничний вокзал (пасажирський) та аеропорти Запоріжжя, Херсона, Чернівців та Львова (хоча останній досить ефективний і прибутковий).
Яка вигода інвестору, державі і громадянам?
Інвестор отримує важливий інфраструктурний об’єкт, ремонтує його і заробляє гроші. Договори укладаються на 30-35 років, що дозволяє бізнесу, як мінімум, окупити витрати.
У державі буде менше об’єктів для корупції та кращий загальний стан інфраструктури. Приплив інвестицій, нові робочі місця, податки. Також, після закінчення договору оренди все майно повертається у власність держави чи громади.
Ну і громадяни отримують якісний сервіс. У нас появиться альтернатива:т поїхати 100км хорошою дорогою за 70 гривень чи поганою безкоштовно.
То зрада чи перемога?
Закон про концесію прийняли 1.5 роки тому. І як завжди, у ньому є недоліки. Недостатня чіткість у визначенні понять, екологічні питання та певні законодавчі ризики. І звісно ж, наша судова система. Порт "Херсон" ледь не зірвався через рішення суду. Зрештою, конкурс розблокував Верховний суд.
Концесійні договори - хороша світова практика. Найвідомішим напевне є «Євротунель» під протокою Ла-Манш, яким управляє компанія Getlink. Тунель з'єднує континентальну Європу з Великою Британією і має довжину 51 км, з яких 39 км – під дном моря.
У нас цей закон не може бути реалізований самостійно. Необхідні структурні зміни в економіці та судовій системі. Тому, слідкуємо, як це все просуватиметься надалі.
P.S Якщо бажаєте більше деталей, то раджу статтю раз і два.
Останні роки в Україні достатньо багато розмов точиться навколо концесійних об’єктів: порти Ольвія та Херсон, дороги, залізничні вокзали та аеропорти. Всі ці об’єкти інфраструктури планують передати (або передали) в приватні руки. Що ж таке концесія і яка з цього користь? Давайте розбиратись.
Що таке концесія?
Концесія - форма державно-приватного партнерства. Держава надає землю/об’єкти інфраструктури в оренду бізнесу, а бізнес зобов’язується відремонтувати/збудувати і підтримувати цей об’єкт в належному стані.
Наприклад, у державній власності був порт Ольвія. Він приносив лише 8 млн. грн., був не надто технологічним і не надто ефективним. Держава віддала цей порт в оренду Катарській компанії QTerminals. Компанія платитиме 80 млн. грн в рік за оренду (що вже в 10 раз більше прибутку). Окрім того, компанія вкладе гроші в інфраструктуру порту, міста. І робитиме бізнес в партнерстві з державою.
Що планується?
За таким же принципом передали порт “Херсон”. Планується порт “Чорноморськ” та пасажирський комплекс в порту Одеси. У світі 94 із 100 найбільших портів – у концесії. Також планується передати певні ділянки доріг, Київський залізничний вокзал (пасажирський) та аеропорти Запоріжжя, Херсона, Чернівців та Львова (хоча останній досить ефективний і прибутковий).
Яка вигода інвестору, державі і громадянам?
Інвестор отримує важливий інфраструктурний об’єкт, ремонтує його і заробляє гроші. Договори укладаються на 30-35 років, що дозволяє бізнесу, як мінімум, окупити витрати.
У державі буде менше об’єктів для корупції та кращий загальний стан інфраструктури. Приплив інвестицій, нові робочі місця, податки. Також, після закінчення договору оренди все майно повертається у власність держави чи громади.
Ну і громадяни отримують якісний сервіс. У нас появиться альтернатива:т поїхати 100км хорошою дорогою за 70 гривень чи поганою безкоштовно.
То зрада чи перемога?
Закон про концесію прийняли 1.5 роки тому. І як завжди, у ньому є недоліки. Недостатня чіткість у визначенні понять, екологічні питання та певні законодавчі ризики. І звісно ж, наша судова система. Порт "Херсон" ледь не зірвався через рішення суду. Зрештою, конкурс розблокував Верховний суд.
Концесійні договори - хороша світова практика. Найвідомішим напевне є «Євротунель» під протокою Ла-Манш, яким управляє компанія Getlink. Тунель з'єднує континентальну Європу з Великою Британією і має довжину 51 км, з яких 39 км – під дном моря.
У нас цей закон не може бути реалізований самостійно. Необхідні структурні зміни в економіці та судовій системі. Тому, слідкуємо, як це все просуватиметься надалі.
P.S Якщо бажаєте більше деталей, то раджу статтю раз і два.
Про зростання цін на газ
Ще у квітні уряд скасував регулювання цін на газ, які встановив в лютому 2021 (про що я писав у цьому пості). У квітні ціни залишились на тому ж рівні. А вже на травень трейдингові компанії опублікували річні та місячні тарифи для газу. Очікувано, ціни на газ підросли (і досить суттєво)
У 21 з 56 постачальних компаній вартість газу на рік перевищила 10 грн за куб м.
І це цікаво, тому що взимку така ціна призвела до регулювання цін урядом. А зараз вона вже здається нормальною для уряду.
Річні і місячні тарифи
У споживачів є можливість укласти договір на рік вперед і зафіксувати ціну.
Ціни на рік зазвичай більші, адже компанії закладають усі можливі ризики в цю ціну. Тому помісячно платити на разі вигідніше.
Чому ціни ростуть?
За даними Української енергетичної біржі, ціни на європейських хабах минулого тижня зросли і перетнули відмітку 7 190 грн за тис куб м.
Очевидно, що трейдери, які закуповують газ у Європі не будуть продавати його собі у збиток.
Що нам робити?
Держава не буде постійно регулювати ціни на газ, а ми (споживачі) також майже не маємо впливу на формування ціни. У Європі ціни на газ в рази більші за українські. І єдина річ, яку ми можемо зробити, щоб зменшити платіжки - збільшувати енергоефективність.
Держава вже має декілька програм з підтримки утеплювання будинків. Проте цього, очевидно, не достатньо. На мою думку, сфері енергоефективності має приділятись більше уваги як зі сторони держави, так і зі сторони нас, звичайних громадян. І Європейський досвід лише підтверджує цю думку.
Ще у квітні уряд скасував регулювання цін на газ, які встановив в лютому 2021 (про що я писав у цьому пості). У квітні ціни залишились на тому ж рівні. А вже на травень трейдингові компанії опублікували річні та місячні тарифи для газу. Очікувано, ціни на газ підросли (і досить суттєво)
У 21 з 56 постачальних компаній вартість газу на рік перевищила 10 грн за куб м.
І це цікаво, тому що взимку така ціна призвела до регулювання цін урядом. А зараз вона вже здається нормальною для уряду.
Річні і місячні тарифи
У споживачів є можливість укласти договір на рік вперед і зафіксувати ціну.
Ціни на рік зазвичай більші, адже компанії закладають усі можливі ризики в цю ціну. Тому помісячно платити на разі вигідніше.
Чому ціни ростуть?
За даними Української енергетичної біржі, ціни на європейських хабах минулого тижня зросли і перетнули відмітку 7 190 грн за тис куб м.
Очевидно, що трейдери, які закуповують газ у Європі не будуть продавати його собі у збиток.
Що нам робити?
Держава не буде постійно регулювати ціни на газ, а ми (споживачі) також майже не маємо впливу на формування ціни. У Європі ціни на газ в рази більші за українські. І єдина річ, яку ми можемо зробити, щоб зменшити платіжки - збільшувати енергоефективність.
Держава вже має декілька програм з підтримки утеплювання будинків. Проте цього, очевидно, не достатньо. На мою думку, сфері енергоефективності має приділятись більше уваги як зі сторони держави, так і зі сторони нас, звичайних громадян. І Європейський досвід лише підтверджує цю думку.
ОВДП як засіб інвестування для українців
Облігації внутрішньодержавної позики - це облігації, які випускає держава. Тобто, держава бере гроші в кредит в населення, щоб виплачувати власні борги і видатки (зарплати, пенсії і т.д).
Особисто хочу придбати дані ОВДП, адже це чудова альтернатива депозиту. Більша дохідність і жодних податків (з депозиту ми платимо 19.5% податків з доходу).
І хоч фінансові радники кажуть, що все досить просто, навіть людині з економічною освітою дещо складно врахувати всі моменти і розібратись. Хочу навести декілька спостережень, які будуть корисними тим хто хоче придбати ОВДП.
1. Звичайна фіз. особа купити ОВДП напряму не може. Необхідний брокер
Найпопулярнішими брокерами в Україні є ICU, Універ Капітал, УкрГазБанк та Драгон Капітал.
¾ брокерів - не банківські установи. Питання: чому банки активно не просувають ОВДП як інвестиційний інструмент? Відповідь: тому що банки беруть у вас депозити під 8%, а купують ОВДП під 11.5%. І це дуже легкі гроші для банку.
Тому “Приватбанк”, наприклад, ставить великі комісії на покупку ОВДП і мінімальну суму покупки в 1 млн. грн.
2. Первинний і вторинний ринок. Яка різниця?
Для ОВДП є досить ліквідний ринок. І їх легко купити/продати. У фіз. осіб найчастіше є можливість купити ОВДП лише на вторинному ринку. Купити ОВДП одразу в МінФіну при розміщенні досить складно.
3. Виплати купону раз в 6 місяців
Купон - % дохід. Тобто, якщо купили облігацію на 1000 грн під 10%, то купон буде 100 грн. У банку виплачують щомісяця.
4. Два види ОВДП: SIM та YTM
Є облігації, по яких купон не виплачують раз в 6 місяців. А просто виплачують одразу після закінченню строку дії. Наприклад, ми купили облігацію на 1000 грн під 10% на 1 рік.
Вид облігації SIM - пройшов рік і ми отримали 1100 грн назад.
Вид облігацій YTM - пройшло пів року, ми отримали 50 грн. купону. Пройшло ще пів року і ми отримали 1050 грн (1000 грн - тіло облігації і 50 грн купон).
5. Всі облігації гарантуються державою
В банку фонд гарантування вкладів фізичних осіб захищає лише 200 тис. грн. Держава гарантує будь-яку суму ОВДП. Якщо ви купили облігації, а брокер збанкрутував - є можливість просто укласти договір з іншим брокером і вивести кошти через нього. Самі облігації зберігаються в депозитарії. І там ваше ім’я, без прив’язки до брокера.
Загалом, облігації справді виглядають кращою альтернативою депозиту. Але тут процес купівлі дещо складніший + з’являються деякі нюанси, які варто знати. Набагато зручніше в 2 кліки відкрити депозит, ніж відкривати рахунок в брокера, переказувати кошти і розбиратись з видами облігацій і датами їх погашення.
P.S Можливо люди які вже інвестують мають що додати / виправити - буду радий вашим коментарям.
Облігації внутрішньодержавної позики - це облігації, які випускає держава. Тобто, держава бере гроші в кредит в населення, щоб виплачувати власні борги і видатки (зарплати, пенсії і т.д).
Особисто хочу придбати дані ОВДП, адже це чудова альтернатива депозиту. Більша дохідність і жодних податків (з депозиту ми платимо 19.5% податків з доходу).
І хоч фінансові радники кажуть, що все досить просто, навіть людині з економічною освітою дещо складно врахувати всі моменти і розібратись. Хочу навести декілька спостережень, які будуть корисними тим хто хоче придбати ОВДП.
1. Звичайна фіз. особа купити ОВДП напряму не може. Необхідний брокер
Найпопулярнішими брокерами в Україні є ICU, Універ Капітал, УкрГазБанк та Драгон Капітал.
¾ брокерів - не банківські установи. Питання: чому банки активно не просувають ОВДП як інвестиційний інструмент? Відповідь: тому що банки беруть у вас депозити під 8%, а купують ОВДП під 11.5%. І це дуже легкі гроші для банку.
Тому “Приватбанк”, наприклад, ставить великі комісії на покупку ОВДП і мінімальну суму покупки в 1 млн. грн.
2. Первинний і вторинний ринок. Яка різниця?
Для ОВДП є досить ліквідний ринок. І їх легко купити/продати. У фіз. осіб найчастіше є можливість купити ОВДП лише на вторинному ринку. Купити ОВДП одразу в МінФіну при розміщенні досить складно.
3. Виплати купону раз в 6 місяців
Купон - % дохід. Тобто, якщо купили облігацію на 1000 грн під 10%, то купон буде 100 грн. У банку виплачують щомісяця.
4. Два види ОВДП: SIM та YTM
Є облігації, по яких купон не виплачують раз в 6 місяців. А просто виплачують одразу після закінченню строку дії. Наприклад, ми купили облігацію на 1000 грн під 10% на 1 рік.
Вид облігації SIM - пройшов рік і ми отримали 1100 грн назад.
Вид облігацій YTM - пройшло пів року, ми отримали 50 грн. купону. Пройшло ще пів року і ми отримали 1050 грн (1000 грн - тіло облігації і 50 грн купон).
5. Всі облігації гарантуються державою
В банку фонд гарантування вкладів фізичних осіб захищає лише 200 тис. грн. Держава гарантує будь-яку суму ОВДП. Якщо ви купили облігації, а брокер збанкрутував - є можливість просто укласти договір з іншим брокером і вивести кошти через нього. Самі облігації зберігаються в депозитарії. І там ваше ім’я, без прив’язки до брокера.
Загалом, облігації справді виглядають кращою альтернативою депозиту. Але тут процес купівлі дещо складніший + з’являються деякі нюанси, які варто знати. Набагато зручніше в 2 кліки відкрити депозит, ніж відкривати рахунок в брокера, переказувати кошти і розбиратись з видами облігацій і датами їх погашення.
P.S Можливо люди які вже інвестують мають що додати / виправити - буду радий вашим коментарям.
Ваша думка про ОВДП
Anonymous Poll
12%
💸 Вже інвестую
33%
🧐 Планую інвестувати найближчим часом
20%
😕 Надто складно
36%
😅 Не маю що інвестувати
Як є зараз: Якщо фіз. особа продає нерухомість не частіше разу на рік та при умові володіння нею понад три роки, то сплачує державі 2%. Якщо ж протягом року таких об'єктів нерухомості продається кілька, то з кожної угоди продавцю потрібно сплатити 6.5%.
Як хочуть зробити: З першої угоди в рік - 2%. З другої - 6.5%. З третьою і далі - 19.5%.
Для чого: Щоб уникнути схем, де забудовники продають кваритири як фіз. особи, а не як компанії. Бо як фіз. особи вони платять 6.5% податків, а як компанії мають платити 18% від прибутку.
Ліквідація схеми з мінімізації оподаткування може вдарити по забудовниках, які перекладуть додаткові (законні) податкові нарахування на покупців квартир та піднімуть ціни. Також, закон ускладнить життя інвесторам, які купують квартири під перепродаж.
Ваші думки на рахунок таких змін?
https://www.epravda.com.ua/news/2021/05/25/674222/
Як хочуть зробити: З першої угоди в рік - 2%. З другої - 6.5%. З третьою і далі - 19.5%.
Для чого: Щоб уникнути схем, де забудовники продають кваритири як фіз. особи, а не як компанії. Бо як фіз. особи вони платять 6.5% податків, а як компанії мають платити 18% від прибутку.
Ліквідація схеми з мінімізації оподаткування може вдарити по забудовниках, які перекладуть додаткові (законні) податкові нарахування на покупців квартир та піднімуть ціни. Також, закон ускладнить життя інвесторам, які купують квартири під перепродаж.
Ваші думки на рахунок таких змін?
https://www.epravda.com.ua/news/2021/05/25/674222/
Економічна правда
Кабмін готує зміни щодо продажу нерухомості: чим більше угод, тим більше податків
“Антиахметівський” законпроєкт про податкові зміни залишає чинні ставки оподаткування при укладенні однієї угоди з нерухомістю на рік та підвищує ставки для кожної наступної.
Стихійні лиха - рушій економіки?
На країну насунувся тайфун чи ураган. Град побив дахи в будинках. В країні масові заворушення і погроми. Чи це погані речі загалом? Однозначно так. Та чи це погано для економіки? Давайте розбиратись
Є одне досить давнє оповідання: малий хлопець розбив крамарю вікно, кинувши в нього м’ячем. Через це крамареві довелось найняти скляра, який полагодив вікно. Відповідно, з’явились нова послуга яка, по суті, підвищила ВВП країни. Адже, не було б розбитого скла - не було б роботи для скляра і він не заробив би гроші.
І багато людей думають, що це корисно для економіки. Коли міста/країни відбудовють себе після природніх лих, є велика кількість людей, які кажуть, що це лише на користь економіці.
Так як насправді?
Але якби крамареві не довелось витратити гроші на ремонт вікна, він міг би придбати за них щось інше: пару черевиків, новий костюм чи щось інше. Якби вікно не розбилось, зайнятість в інших сферах виробництва могла б бути вищою, а суспільство в цілому мало б і вікно, і речі, придбані крамарем. Користі для суспільства загалом було б більше.
Після врахування вторинних ефектів стає зрозуміло, що руйнівні наслідки повеней, ураганів та непродуманої державної політики завдають суспільству шкоди та аж ніяк не збільшують чистої зайнятості. Думка, що усунення руйнувань створює робочі місця й позитивно впливає на економіку, відома нині як «парадокс розбитого вікна».
Адже, для усунення руйнувань ресурси відволікаються з інших напрямків їх використання, а це обмежує спроможність суспільства виробляти інші корисні товари або послуги.
На країну насунувся тайфун чи ураган. Град побив дахи в будинках. В країні масові заворушення і погроми. Чи це погані речі загалом? Однозначно так. Та чи це погано для економіки? Давайте розбиратись
Є одне досить давнє оповідання: малий хлопець розбив крамарю вікно, кинувши в нього м’ячем. Через це крамареві довелось найняти скляра, який полагодив вікно. Відповідно, з’явились нова послуга яка, по суті, підвищила ВВП країни. Адже, не було б розбитого скла - не було б роботи для скляра і він не заробив би гроші.
І багато людей думають, що це корисно для економіки. Коли міста/країни відбудовють себе після природніх лих, є велика кількість людей, які кажуть, що це лише на користь економіці.
Так як насправді?
Але якби крамареві не довелось витратити гроші на ремонт вікна, він міг би придбати за них щось інше: пару черевиків, новий костюм чи щось інше. Якби вікно не розбилось, зайнятість в інших сферах виробництва могла б бути вищою, а суспільство в цілому мало б і вікно, і речі, придбані крамарем. Користі для суспільства загалом було б більше.
Після врахування вторинних ефектів стає зрозуміло, що руйнівні наслідки повеней, ураганів та непродуманої державної політики завдають суспільству шкоди та аж ніяк не збільшують чистої зайнятості. Думка, що усунення руйнувань створює робочі місця й позитивно впливає на економіку, відома нині як «парадокс розбитого вікна».
Адже, для усунення руйнувань ресурси відволікаються з інших напрямків їх використання, а це обмежує спроможність суспільства виробляти інші корисні товари або послуги.
Що важливіше, освіта чи інфраструктура?
В економіці є таке поняття, як “альтернативна вартість”. Умовно, це кількість одного товару, яким треба пожертвувати, щоб виробити інший. Наприклад, у виробника є можливість з 100 літрів молока виробити 20 кг сиру, або продати молоко сирим.
Отже, альтернативна вартість 1 кг сиру = 5 літрів молока.
При виробництві це зрозуміло. А що, якщо говорити не про класичні економічні приклади?
Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому більш освічені жінки працевлаштовані частіше, ніж менш освічені? Відповідь криється в альтернативній вартості. Жінки з вищим рівнем освіти матимуть кращі можливості отримання доходів на ринку праці, а тому залишатися вдома їм буде дорожче.
У 2014 році в Україні рівень зайнятості серед працездатних жінок 15-64 р., які завершили другий етап вищої освіти, становив понад 70%, тоді як рівень зайнятості серед жінок із неповною вищою та повною середньою освітою складав, відповідно, 62% і 40%
А чи є щось безкоштовне?
Політики часто говорять про «безкоштовну освіту», «безкоштовну медичну допомогу» або «безкоштовне житло». Ця термінологія є оманливою. Ці речі не безкоштовні. Для виробництва кожної з них потрібні ресурси, обсяг яких обмежений. Крім того, існують альтернативні способи їх використання.
Наприклад, будівлі, робоча сила та інші ресурси, що використовуються для організації шкільної освіти, можуть натомість бути використані для збільшення обсягу виробництва харчових продуктів, розвитку інфраструктури відпочинку та розваг, охорони навколишнього середовища або покращення якості медичної допомоги.
Вартість шкільної освіти — це ціна товарів, якими необхідно пожертвувати. Держава може перерозподіляти витрати, але не здатна їх усунути.
Вертаючись до заголовку поста - уряд постійно вирішує це питання і перехиляє терези то в одну, то в іншу сторону своїми ріешеннями. Адже, все має свою альтернативну вартість.
Джерело
В економіці є таке поняття, як “альтернативна вартість”. Умовно, це кількість одного товару, яким треба пожертвувати, щоб виробити інший. Наприклад, у виробника є можливість з 100 літрів молока виробити 20 кг сиру, або продати молоко сирим.
Отже, альтернативна вартість 1 кг сиру = 5 літрів молока.
При виробництві це зрозуміло. А що, якщо говорити не про класичні економічні приклади?
Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому більш освічені жінки працевлаштовані частіше, ніж менш освічені? Відповідь криється в альтернативній вартості. Жінки з вищим рівнем освіти матимуть кращі можливості отримання доходів на ринку праці, а тому залишатися вдома їм буде дорожче.
У 2014 році в Україні рівень зайнятості серед працездатних жінок 15-64 р., які завершили другий етап вищої освіти, становив понад 70%, тоді як рівень зайнятості серед жінок із неповною вищою та повною середньою освітою складав, відповідно, 62% і 40%
А чи є щось безкоштовне?
Політики часто говорять про «безкоштовну освіту», «безкоштовну медичну допомогу» або «безкоштовне житло». Ця термінологія є оманливою. Ці речі не безкоштовні. Для виробництва кожної з них потрібні ресурси, обсяг яких обмежений. Крім того, існують альтернативні способи їх використання.
Наприклад, будівлі, робоча сила та інші ресурси, що використовуються для організації шкільної освіти, можуть натомість бути використані для збільшення обсягу виробництва харчових продуктів, розвитку інфраструктури відпочинку та розваг, охорони навколишнього середовища або покращення якості медичної допомоги.
Вартість шкільної освіти — це ціна товарів, якими необхідно пожертвувати. Держава може перерозподіляти витрати, але не здатна їх усунути.
Вертаючись до заголовку поста - уряд постійно вирішує це питання і перехиляє терези то в одну, то в іншу сторону своїми ріешеннями. Адже, все має свою альтернативну вартість.
Джерело
Приватна власність - рушій економіки
Сьогодні історична дата в економічній історії України - відкриття ринку землі (з чим я усіх нас вітаю).
Приватна власність - потужний інструмент. Існують 4 основні причини, чому приватна власність працює і сприяє економічному зростанню.
1. Приватна власність надає людям потужний стимул підтримувати в належному стані та дбати про речі, які їм належать.
2. Приватна власність заохочує людей користуватися своєю власністю й удосконалювати її у такий спосіб, щоб це високо цінувалось іншими.
3. Приватна власність покладає на власників юридичну відповідальність за збитки, завдані іншим внаслідок використання їхньої власності.
4. Приватна власність сприяє раціональному освоєнню ресурсів та їх збереженню для майбутніх поколінь.
На кожну причину можна написати окремий пост, але я просто наведу одну цитату з книги:
“Цікаво, що приватна власність впливає на продуктивність навіть у соціалістичних країнах. Це добре видно на прикладі сільського господарства в колишньому Радянському Союзі. За комуністичного режиму сім'ям дозволялося залишати собі або продавати продукцію, яку вони виробляли на невеликих присадибних земельних ділянках площею до 0,4 га.
Ці приватні ділянки становили лише близько 2% від загальної площі земель сільськогосподарського призначення. Решта 98% розподілялися між величезними колективними господарствами, в яких земля та вся вироблена продукція належали державі.
Згідно з радянською пресою, ця крихітна частка земель приватних господарств забезпечувала близько 25% загальної вартості обсягів сільськогосподарського виробництва СРСР. Це свідчить про те, що на приватних ділянках урожайність з 76 гектара майже в шістнадцять разів перевищувала урожайність у радгоспах.”
Сьогодні історична дата в економічній історії України - відкриття ринку землі (з чим я усіх нас вітаю).
Приватна власність - потужний інструмент. Існують 4 основні причини, чому приватна власність працює і сприяє економічному зростанню.
1. Приватна власність надає людям потужний стимул підтримувати в належному стані та дбати про речі, які їм належать.
2. Приватна власність заохочує людей користуватися своєю власністю й удосконалювати її у такий спосіб, щоб це високо цінувалось іншими.
3. Приватна власність покладає на власників юридичну відповідальність за збитки, завдані іншим внаслідок використання їхньої власності.
4. Приватна власність сприяє раціональному освоєнню ресурсів та їх збереженню для майбутніх поколінь.
На кожну причину можна написати окремий пост, але я просто наведу одну цитату з книги:
“Цікаво, що приватна власність впливає на продуктивність навіть у соціалістичних країнах. Це добре видно на прикладі сільського господарства в колишньому Радянському Союзі. За комуністичного режиму сім'ям дозволялося залишати собі або продавати продукцію, яку вони виробляли на невеликих присадибних земельних ділянках площею до 0,4 га.
Ці приватні ділянки становили лише близько 2% від загальної площі земель сільськогосподарського призначення. Решта 98% розподілялися між величезними колективними господарствами, в яких земля та вся вироблена продукція належали державі.
Згідно з радянською пресою, ця крихітна частка земель приватних господарств забезпечувала близько 25% загальної вартості обсягів сільськогосподарського виробництва СРСР. Це свідчить про те, що на приватних ділянках урожайність з 76 гектара майже в шістнадцять разів перевищувала урожайність у радгоспах.”
👍1
Зовнішні ефекти в економіці
Частенько в економіці, коли виробник підраховує власні витрати на створення продукції, він забуває про зовнішні ефекти.
Що це таке?
Інколи дії окремої особи або групи осіб створюють ефект перетікання,
впливаючи на інших людей, а саме на їхній добробут, без їхньої згоди. Такі
побічні ефекти називають зовнішніми ефектами.
Наприклад, коли ви навчаєтесь, а хтось у вашому будинку відволікає вас голосною музикою, то ця людина створює для вас зовнішній ефект. Ви — зовнішня сторона, яка безпосередньо не бере участі в трансакції, діяльності чи обміні, але вони вплинули на вас, у цьому разі негативно.
Реальний приклад:
Розгляньмо виробництво паперу. Компанії на ринку купують деревину, наймають робочу силу та використовують інші ресурси.
У процесі виробництва підприємство може викидати в атмосферу забруднюючі речовини, що змушують місцевих мешканців нести витрати — сірка є причиною неприємного запаху, органічні сполуки утворюють смог, а деякі забруднювачі навіть руйнують фарбу на будівлях. Вони також можуть ускладнювати дихання та створювати іншу небезпеку для здоров'я.
Якщо мешканці, які живуть поруч із целюлозно-паперовим комбінатом, змогли б довести, що їм завдано шкоду, вони могли б звернутися до суду та примусити виробника паперу відшкодувати цю шкоду.
Але довести шкоду зазвичай важко, так само, як і той факт, що відповідальність за неї несе целюлозно-паперовий комбінат. У такому разі ринок не відображає витрат, пов'язаних із завданням шкоди мешканцям, а отже, собівартість виробництва паперу буде заниженою.
Виробництво стає неефективним, тому що цінність виробленої одиниці паперу нижча за її собівартість з урахуванням зовнішніх витрат.
Зовнішні витрати значною мірою віддзеркалюють брак чітко визначених прав власності та забезпечення їх дотримання. Оскільки реалізація права власності на ресурс (наприклад, на чисте повітря) забезпечується неефективно, компанія не сплачує повну вартість використання цього ресурсу.
Отже, витрати на виробництво товарів і послуг із використанням таких ресурсів є заниженими.
Джерело
Частенько в економіці, коли виробник підраховує власні витрати на створення продукції, він забуває про зовнішні ефекти.
Що це таке?
Інколи дії окремої особи або групи осіб створюють ефект перетікання,
впливаючи на інших людей, а саме на їхній добробут, без їхньої згоди. Такі
побічні ефекти називають зовнішніми ефектами.
Наприклад, коли ви навчаєтесь, а хтось у вашому будинку відволікає вас голосною музикою, то ця людина створює для вас зовнішній ефект. Ви — зовнішня сторона, яка безпосередньо не бере участі в трансакції, діяльності чи обміні, але вони вплинули на вас, у цьому разі негативно.
Реальний приклад:
Розгляньмо виробництво паперу. Компанії на ринку купують деревину, наймають робочу силу та використовують інші ресурси.
У процесі виробництва підприємство може викидати в атмосферу забруднюючі речовини, що змушують місцевих мешканців нести витрати — сірка є причиною неприємного запаху, органічні сполуки утворюють смог, а деякі забруднювачі навіть руйнують фарбу на будівлях. Вони також можуть ускладнювати дихання та створювати іншу небезпеку для здоров'я.
Якщо мешканці, які живуть поруч із целюлозно-паперовим комбінатом, змогли б довести, що їм завдано шкоду, вони могли б звернутися до суду та примусити виробника паперу відшкодувати цю шкоду.
Але довести шкоду зазвичай важко, так само, як і той факт, що відповідальність за неї несе целюлозно-паперовий комбінат. У такому разі ринок не відображає витрат, пов'язаних із завданням шкоди мешканцям, а отже, собівартість виробництва паперу буде заниженою.
Виробництво стає неефективним, тому що цінність виробленої одиниці паперу нижча за її собівартість з урахуванням зовнішніх витрат.
Зовнішні витрати значною мірою віддзеркалюють брак чітко визначених прав власності та забезпечення їх дотримання. Оскільки реалізація права власності на ресурс (наприклад, на чисте повітря) забезпечується неефективно, компанія не сплачує повну вартість використання цього ресурсу.
Отже, витрати на виробництво товарів і послуг із використанням таких ресурсів є заниженими.
Джерело
👍1
Як чиновникам обманути всіх і отримати необхідне рішення?
Прочитав в книзі дуже цікавий уривок, яким не можу не поділитись. Коли необхідно пропихнути необхідне рішення, але мешканці проти - то політики мають два способи досягнути мети.
На скріншоті показана умовна ситуація. Уявимо, що законодавчий орган у складі 5 осіб розглядає три проєкти:
1) будівництво стадіону в окрузі А,
2) будівництво парку в окрузі Б
3) надання субсидії на виробництво біоетанолу, вигідної фермерам з округу В
Крім того, на рисунку показано чисту вигоду або чисті витрати для мешканців кожного округу: вигоду для мешканців округу за вирахуванням витрат у формі сплачуваних ними податків.
Важливо Сума чистих вигод за кожним із цих проєктів має від'ємне значення (рядок внизу). Тобто кожен проект в підсумку, від доходів одного округу відняти витрати 4-ьох інших - принесе мінус.
Отже, кожен проект для загалу не є продуктивним.Якби голосування щодо цих проєктів відбувалось окремо, то кожний із них було б відхилено чотирма голосами проти одного, бо вигоду від реалізації кожного з них одержав би лише один округ, а решта чотири — програли б.
Проте в разі одночасного голосування щодо цих проєктів чи то через обмін голосами (коли депутати округів А, Б і В домовляються один з одним про взаємне підтримання цих проєктів), чи то через надання субвенцій електорату (об'єднання всіх трьох проєктів у єдиний законопроєкт), всі вони мають шанс на затвердження попри всю свою неефективність.
Це дуже цікаве економіко-політичне явище. Завжди про нього чув, але ніколи не задумувався. Але на даному прикладі дуже добре видно, як депутати можуть (і будуть) нас обманювати.
Прочитав в книзі дуже цікавий уривок, яким не можу не поділитись. Коли необхідно пропихнути необхідне рішення, але мешканці проти - то політики мають два способи досягнути мети.
На скріншоті показана умовна ситуація. Уявимо, що законодавчий орган у складі 5 осіб розглядає три проєкти:
1) будівництво стадіону в окрузі А,
2) будівництво парку в окрузі Б
3) надання субсидії на виробництво біоетанолу, вигідної фермерам з округу В
Крім того, на рисунку показано чисту вигоду або чисті витрати для мешканців кожного округу: вигоду для мешканців округу за вирахуванням витрат у формі сплачуваних ними податків.
Важливо Сума чистих вигод за кожним із цих проєктів має від'ємне значення (рядок внизу). Тобто кожен проект в підсумку, від доходів одного округу відняти витрати 4-ьох інших - принесе мінус.
Отже, кожен проект для загалу не є продуктивним.Якби голосування щодо цих проєктів відбувалось окремо, то кожний із них було б відхилено чотирма голосами проти одного, бо вигоду від реалізації кожного з них одержав би лише один округ, а решта чотири — програли б.
Проте в разі одночасного голосування щодо цих проєктів чи то через обмін голосами (коли депутати округів А, Б і В домовляються один з одним про взаємне підтримання цих проєктів), чи то через надання субвенцій електорату (об'єднання всіх трьох проєктів у єдиний законопроєкт), всі вони мають шанс на затвердження попри всю свою неефективність.
Це дуже цікаве економіко-політичне явище. Завжди про нього чув, але ніколи не задумувався. Але на даному прикладі дуже добре видно, як депутати можуть (і будуть) нас обманювати.
Чому планова економіка не працює? 5 причин
Економічна наука вже давно довела неефективність централізованого планування. Сьогодні коротко розповім про 5 ключових причин.
1. Централізоване планування просто замінює ринкові рішення політикою
Рішення про виділення допомоги бізнесу, дотацій та субсидій приймається не на основі демократичних і ринкових механізмів (отримує той, кому це справді потрібно), а на основі політичних рішень (отримує той, хто більше підтримує потрібну політичну силу).
2. Державні підприємства мають дуже слабкий стимул до утримання витрат на низькому рівні, інноваційної діяльності та ефективності
В приватному бізнесі керівники прямо зацікавлені в ефективності підприємства. В державному секторі керівників цікавить лише збільшення фінансування їхнього підприємства державою.
Майже всі керівники державних підприємств намагатимуться переконати органи планування в тому, що їхня діяльність забезпечує вкрай цінні для людей товари або послуги. І збільшення фінансування дозволить їм створювати для суспільства ще корисніші блага.
А мотивації покращуватись, впроваджувати інновації і ставати ефективнішими - немає. Тому такі підприємства завжди будуть програвати приватному бізнесу.
3. Інвестори, які ризикують власними грошима, прийматимуть раціональніші інвестиційні рішення, ніж центральні органи планування, що розпоряджаються грошима платників податків.
Коли людина ризикує своїми коштами - вона добре думає, куди їх вкласти. Адже, коли будуть збитки - інвестор одразу їх відчує на собі.
Коли це гроші платників податків, то втрати не відчутні для особи, яка ними розпоряджається.І навпаки - коли проект вигідний, то інвестор отримає хороший дохід. А плановик - навряд чи отримає вигоду.
4. Ефективність державних витрат буде майже нульова, тому що бюджет обов’язково треба розділити
Найкраще це пункт пояснить приклад з риболовлею. Риба в океані знаходиться в спільній власності, поки хтось її не спіймає. Тому багато видів перебувають на межі зникнення через надмірну риболовлю.
Усім рибалкам було б краще, якби вилов риби відбувався не такими швидкими темпами, щоб популяції риб мали більше можливостей для відтворення.
Однак рибалка знає, що рибу, яку сьогодні не зловить він, завтра спіймає хтось інший. Тому у нього немає стимулів зменшувати свій улов сьогодні заради збільшення популяцій риб у майбутньому.
Так само і при плановій економіці: або ти виборюєш фінансування для свого підприємства (не думаючи про ефективність), або гроші забере хтось інший.
5. Центральні органи планування не встигають за змінами
Чи можуть органи центрального планування швидко відреагувати на кризу і запропонувати нові рішення, як це робить приватний бізнес?
Розвиток технологій, нові продукти, політичні заворушення, коливання попиту та метеорологічні зміни постійно впливають на відносну обмеженість товарів і ресурсів. Жоден центральний орган не зможе йти в ногу з цими змінами, давати їм політичну оцінку та надавати розумні вказівки керівникам підприємств.
І, звісно ж, проблема працевлаштування
Працівники, яким гарантовано працевлаштування та однакова заробітна плата, незалежно від того, наскільки напружено вони працюють, не зацікавлені докладати будь-яких додаткових зусиль понад необхідний мінімум. Радянську реальність влучно відтворювала стара фраза: «Вони вдають, що нам платять, а ми вдаємо, що працюємо». (За радянських часів був відомий також інший добре зрозумілий вислів: «Хто не краде в держави, краде у своєї родини».)
Економічна наука вже давно довела неефективність централізованого планування. Сьогодні коротко розповім про 5 ключових причин.
1. Централізоване планування просто замінює ринкові рішення політикою
Рішення про виділення допомоги бізнесу, дотацій та субсидій приймається не на основі демократичних і ринкових механізмів (отримує той, кому це справді потрібно), а на основі політичних рішень (отримує той, хто більше підтримує потрібну політичну силу).
2. Державні підприємства мають дуже слабкий стимул до утримання витрат на низькому рівні, інноваційної діяльності та ефективності
В приватному бізнесі керівники прямо зацікавлені в ефективності підприємства. В державному секторі керівників цікавить лише збільшення фінансування їхнього підприємства державою.
Майже всі керівники державних підприємств намагатимуться переконати органи планування в тому, що їхня діяльність забезпечує вкрай цінні для людей товари або послуги. І збільшення фінансування дозволить їм створювати для суспільства ще корисніші блага.
А мотивації покращуватись, впроваджувати інновації і ставати ефективнішими - немає. Тому такі підприємства завжди будуть програвати приватному бізнесу.
3. Інвестори, які ризикують власними грошима, прийматимуть раціональніші інвестиційні рішення, ніж центральні органи планування, що розпоряджаються грошима платників податків.
Коли людина ризикує своїми коштами - вона добре думає, куди їх вкласти. Адже, коли будуть збитки - інвестор одразу їх відчує на собі.
Коли це гроші платників податків, то втрати не відчутні для особи, яка ними розпоряджається.І навпаки - коли проект вигідний, то інвестор отримає хороший дохід. А плановик - навряд чи отримає вигоду.
4. Ефективність державних витрат буде майже нульова, тому що бюджет обов’язково треба розділити
Найкраще це пункт пояснить приклад з риболовлею. Риба в океані знаходиться в спільній власності, поки хтось її не спіймає. Тому багато видів перебувають на межі зникнення через надмірну риболовлю.
Усім рибалкам було б краще, якби вилов риби відбувався не такими швидкими темпами, щоб популяції риб мали більше можливостей для відтворення.
Однак рибалка знає, що рибу, яку сьогодні не зловить він, завтра спіймає хтось інший. Тому у нього немає стимулів зменшувати свій улов сьогодні заради збільшення популяцій риб у майбутньому.
Так само і при плановій економіці: або ти виборюєш фінансування для свого підприємства (не думаючи про ефективність), або гроші забере хтось інший.
5. Центральні органи планування не встигають за змінами
Чи можуть органи центрального планування швидко відреагувати на кризу і запропонувати нові рішення, як це робить приватний бізнес?
Розвиток технологій, нові продукти, політичні заворушення, коливання попиту та метеорологічні зміни постійно впливають на відносну обмеженість товарів і ресурсів. Жоден центральний орган не зможе йти в ногу з цими змінами, давати їм політичну оцінку та надавати розумні вказівки керівникам підприємств.
І, звісно ж, проблема працевлаштування
Працівники, яким гарантовано працевлаштування та однакова заробітна плата, незалежно від того, наскільки напружено вони працюють, не зацікавлені докладати будь-яких додаткових зусиль понад необхідний мінімум. Радянську реальність влучно відтворювала стара фраза: «Вони вдають, що нам платять, а ми вдаємо, що працюємо». (За радянських часів був відомий також інший добре зрозумілий вислів: «Хто не краде в держави, краде у своєї родини».)
Ліцензія VS сертифікація. Що краще для економіки?
Держава має багато важелів впливу на бізнес. Одним з них є недопущення учасників до ринку через ліцензування.
Там де для ведення діяльності треба отримати ліцензію (зазвичай від профільного міністерства в Києві) майже завжди процвітає корупція. Окрім того, чиновники можуть спеціально тормозити процес і знаходити бюрократичні причини, щоб обмежити вихід на ринок.
Проте державні органи часто кажуть, що ліцензування захищає споживачів від підробок і засвідчує якість продукції / надійність продавця.
А як краще?
Якщо йдеться про захист усього населення, набагато кращим варіантом є сертифікація: вона дає інформацію про те, яке навчання пройшов працівник / які стандарти якості має підприємство. Водночас, це залишає на розсуд споживача оцінювання актуальності і надійності даної сертифікації.
Покупці мають інформацію, необхідну для здійснення раціонального вибору. А от наслідком ліцензування стане обмеження торгівлі та створення монополій.
Інша сторона медалі
Пояснення вище виглядає логічним, але в реальному світі дуже мало споживачів настільки детально досліджують продавців та й ринок загалом, щоб робити раціональний і правильний вибір. Але чия це тоді проблема, держави чи кожного окремого споживача?
Поділіться думками в коментарях👇
Держава має багато важелів впливу на бізнес. Одним з них є недопущення учасників до ринку через ліцензування.
Там де для ведення діяльності треба отримати ліцензію (зазвичай від профільного міністерства в Києві) майже завжди процвітає корупція. Окрім того, чиновники можуть спеціально тормозити процес і знаходити бюрократичні причини, щоб обмежити вихід на ринок.
Проте державні органи часто кажуть, що ліцензування захищає споживачів від підробок і засвідчує якість продукції / надійність продавця.
А як краще?
Якщо йдеться про захист усього населення, набагато кращим варіантом є сертифікація: вона дає інформацію про те, яке навчання пройшов працівник / які стандарти якості має підприємство. Водночас, це залишає на розсуд споживача оцінювання актуальності і надійності даної сертифікації.
Покупці мають інформацію, необхідну для здійснення раціонального вибору. А от наслідком ліцензування стане обмеження торгівлі та створення монополій.
Інша сторона медалі
Пояснення вище виглядає логічним, але в реальному світі дуже мало споживачів настільки детально досліджують продавців та й ринок загалом, щоб робити раціональний і правильний вибір. Але чия це тоді проблема, держави чи кожного окремого споживача?
Поділіться думками в коментарях👇
Цікава стаття «Економічної правди» про виробництво для автомобільної галузі в Україні.
Західна Україна - очевидний фаворит через географічне розташування.
https://www.epravda.com.ua/publications/2021/07/15/675949/
Західна Україна - очевидний фаворит через географічне розташування.
https://www.epravda.com.ua/publications/2021/07/15/675949/
Економічна правда
Заводи, які працюють на Mercedes, Porsche та Audi. Що Україна виробляє для світового автопрому
В іномарках відомих автобрендів, на яких пересуваються українці, чимало деталей, які виготовляються в Україні. Що ми виробляємо для світового автопрому?