Чи потрібна нам повністю безготівкова економіка?

З розвитком технологій здається, що готівка в найближчому майбутньому взагалі не буде потрібна. І справді, для чого ж нам носити гаманець з грошима, якщо можна всі кошти мати в смартфоні і легко оплачувати будь-який рахунок.

Чому готівка — не ок?
- Готівкові гроші не зручні у використанні — мнуться, рвуться і переносять багато мікробів (особливо актуально останні пів року)
- Готівка — основа для тіньової економіки. При безготівкових платежах буде можливість моніторити всі платіжні операції й швидко знаходити правопорушників.
- Коли люди заощаджують в готівці — гроші не працюють. Якби ми мали лише безготівкові методи розрахунку — всі кошти були б у банках, а значить — працювали б в економіці.
- При безготівковій оплаті, щоб оплатити якусь послугу — навіть не потрібно вставати з дивану. Усе одразу під рукою і дуже зручно.
- Якщо загубив картку — просто блокуєш і перевипускаєш. А якщо зловмисники зняли гроші — пишеш заяву на поверенення коштів. З готівкою так не спрацює.

Проте, повністю відмовитись від готівки — не надто хороша ідея і ось чому:

1. Психологічний фактор
Витрачати кошти з карти легше, ніж вручну відраховувати готівку. Через це люди часто залазять в мінус по кредитці, який не встигають виплачувати і витрачають купу грошей на відсоткові платежі. До речі, НБУ з 1 вересня забороняє сумувати на балансі власні та кредитні кошти, як це робить, наприклад, Монобанк. От новина

2. Комісія з оплати
Коли ми розраховуємось за будь-який товар чи послугу карткою — продавець платить комісію з транзакції (0.5-2%). Можете уявити, які суми платять великі супермаркети типу Сільпо/Ашан/Метро. І звісно, ця комісія відображається в кінцевих цінах товарів (компанії не будуть втрачати прибутковість і перекладуть цю витрату на споживачів). Тобто, при повній відмові від готівки усі ціни зростуть на 0.5-2%.

Певна категорія читачів може сказати: “Але в картках є прикольні речі, як от кешбеки, пільговий кредитний період чи бонусні милі на польоти”. І одразу варто зрозуміти, що нічого безкоштовного у світі не буває:) За ці всі речі платимо ми, кінцеві споживачі, якраз через комісію з кожної транзакцій.

3. Вплив декількох компаній
Ринок кредитних карт - олігополістичний (тобто на ньому є лише невелика кількість компаній і туди досить складно потрапити). Дві найпопулярніші — Visa i Mastercard. Якщо ми повністю відмовимось від готівки, ці компанії знатимуть про нас усе. Неможливо буде провести будь-яку анонімну транзакцію.

Варто розуміти, що ці компанії приватні. А, отже, вони
Керуються прибутком та можуть робити все що хочуть. Не подобається ринок зброї (який подекуди легальний)? Ну тоді вони просто перестануть обробляти такі платежі і ринок зникне. Безготівкова економіка дасть неймовірну владу, вплив і контроль компаніям-емітентам кредитних карт.

4. Чорний ринок повністю не зникне
Так, безготівкова економіка сильно вдарить по тіньових ринках, але якщо є проблема — знайдеться і рішення (наприклад, криптовалюти)

5. Безготівкова економіка забере одну статтю доходів держави
Існує таке поняття, як сеньйораж. Це дохід Центрального Банку від друку грошей. Наприклад, вартість друку 100-доларової купюри — 20 центів. Тобто, США заробляє $99.8 з кожної купюри. В 2018 США заробило 80 млрд $ лише на друку грошей. В рамках їх ВВП це не багато, але для чого позбавляти себе таких доходів?

Насправді цю тему можна обговорювати більш детально. І тим, хто добре володіє англійською, рекомендую переглянути відео, де ця тема розкрита дещо більше.

Як з природньої монополії зробити конкурентний ринок

Укрзалізниця — найбільший роботодавець в Україні. Тут працює 271 тисяча людей. Це більше, ніж населення Тернополя. І можна собі уявити, як складно керувати такою масштабною компанією. Ще складніше — робити це ефективно.

Ринок залізничних перевезень в Україні монополізований. А там де монополія — там часто не ефективний розподіл ресурсів.

Нагадаю, що якщо якась компанія на ринку одна (або займає частку ринку більше 30%) - це монопольний ринок. В цьому пості я розказував трішки більше про види конкуренції.

Природня монополія - що це?

Природня монополія, це один з видів монополії. Якщо у звичайний монопольний ринок потрапити дуже складно, але можливо, то у ринок природньої монополії входити просто не має сенсу. Це буде надто дорого.

Укрзалізниця у нас природний монополіст на ринку залізничних перевезень. Ніяка приватна компанія не почне зараз прокладати ще одну залізничну колію під свої поїзди. Це надто дорого і ніколи не окупиться.

І як це змінити?

Але, оскільки Укрзалізниця державна компанія, то можна умовно розділити її на дві компанії. Одна займається побудовою, ремонтом та обслуговуванням залізничних колій. Друга — пасажирськими та вантажними перевезеннями.

Тоді, можна віддати користування залізничними шляхами у спільне користування і впустити на цей ринок інші компанії. Такий крок дозволить створити конкуренцію, зробити більш ефективною таку корпорацію як “Укрзалізниця” і, звісно ж, дозволить більше зароблять державі на зборах від користування інфраструкторую та інших суміжних податків.

В першу чергу це буде корисно для вантажних перевезень, але ринок пасажирських перевезень також з часом підтягнеться.

Такі речі вже давно працюють в Європі та Америці і я сподіваюсь, що скоро дійдуть і до нас.

Цікава стаття від Економічної Правди. Можна скидати усім любителям «раніше було краще» 🙂

https://www.epravda.com.ua/publications/2013/09/18/395175/

Як працюють кешбеки?

Одна з популярних речей на Заході, а тепер вже й в Україні - бонусні милі та кешбеки за користування карткою. Такий інструмент дозволяє банкам завоювати й втримати клієнтів. Проте, постає логічне питання - як воно працює? І чому в одних кешбеки є, а в інших - ні.

Як воно працює?

Існує така штука, як інтерчейндж. Коли в магазині стоїть термінал від “Ощадбанку”, а ви розраховуєтесь карткою “Монобанку” - то “Ощадбанк” платить певну суму “Монобанку” за цю транзакцію. Олег Гороховський (один із співзасновників Монобанку) писав, що в середньому у них ця комісія становить 1.9%.

Монобанк готовий витрачати на кешбеки 1.2% (і 0.7% забирати собі) від всього обороту карти. Банк бачить всі транзакції по карті клієнта і розуміє - виходить заробляти на такому клієнті чи ні. Якщо, наприклад, клієнт лише користується карткою коли може отримати кешбек - банк з цього не заробляє. Тому наступного місяця йому ці категорії будуть недоступні, або будуть доступні з меншим % (детальніше описано в пості Олега Гороховського)

Чому кешбеки не у всіх банках?

Відповідь проста - більшість банків не готові ділитись своїм доходом з клієнтами. Одного разу я спілкувався із знайомим, який працює в одному з топових банків України. Він пропонував забрати плату з користувачів за смс-сповіщення, адже це точно не клієнтоорієнтованим підходом. Але керівництво ідею відхилило, адже ці смс приносять мільйони гривень банку щомісяця.

Аналогічно і з кешбеками. Банкам складно відмовитись від десятків мільйонів доходу і віддати його назад клієнтам, щоб тим самим залучити більше клієнтів.

А можна без кешбеків?

В минулому пості я вже підіймав питання безготівкових розрахунків і згадував за комісії платіжних систем. І нагадую - за це все платить клієнт. Тобто, не було б інтерчейнджу -> були б менші комісії платіжних систем -> були б менші ціни.

У книзі “Поведінкова економіка” Річард Талер розказав про цікаве дослідження. В ньому було доведено, що люди будуть завзятіше витрачати кошти, щоб отримати кешбек, аніж будуть просто купувати товари за нижчою ціною. Хоча з раціональної точки зору - це абсолютно ідентичні речі. Вся різниця в голові людей:)

P.S Це дослідження можна й застосувати в бізнесі. Замість того, щоб пропонувати знижку на товар - краще запропонувати кешбек. Спрацює краще.

Чому нам не потрібна регуляція ІТ-галузі

Президент Зеленський доручив Кабміну розробити законопроекти спрямовані на стимулювання ІТ ринку в Україні. Проте, ніхто в ІТ галузі таких “покращень” не хоче. Давайте розберемось чому.

Вільний ринок творить дива. Там де держава не вмішується (або вмішується мінімально) ми дуже часто бачимо хороші показники. Така ситуація у нас з інтернет-провайдерами (у нас один з найшвидших і найдешевших доступів в інтернет у світі), і така ж ситуація з ІТ-ринком.

Ні для кого не секрет що 90-95% ІТ компаній мають працівників оформленими як ФОП. Раніше я писав пост про це. І це дає українським компаніям хорошу перевагу на світовому ринку ІТ-розробки. Вони платять менше податків, а значить можуть запропонувати менші ціни замовникам.

Також, держава не надто сильно регулювала українські ІТ-компанії, адже часто вони де-юре зареєстровані в Європі/США, відповідно діють за законами країни реєстрації.

Сукупність цих нюансів дала нам потужний ріст ІТ-індустрії в останні роки, близько $5 млрд ринку аутсорс розробки, близько 200 тисяч робочих місць в ІТ і ще близько 600 тисяч пов’язаних робочих місць (згідно з дослідженням один ІТ спеціаліст створює ще 3.3 робочих місця). І головне - ІТ індустрія дала нам середній клас, який є однією з ключових складових здорової економіки.

Проте через регулювання держави це все може досить швидко зникнути. Збільшення податків приведе до меншої конкурентоспроможності компаній і сповільнить ріст індустрії. Додаткова увага та перевірки також погіршать ситуацію.

Частка спеціалістів почне переїжджати, інша частка - працювати напряму із замовниками (в час віддаленої роботи особливо актуально), ще інші - будуть шукати методи податкової оптимізації або взагалі змінять сферу. І може бути така ситуація, що держава буде збирати менше з 20% податком, аніж з 5%, адже збирати не буде в кого 🙂

Цікава стаття про те, як з’являються гроші в українській економіці - https://konkretyka.net/ukraine/yak-zyavlyayutsya-groshi-v-ukrayinskij-ekonomiczi.html

Хто в Україні платить більше податків

А ви знали, що “головний" податок України - ПДВ, в минулому році забезпечив 38% доходів бюджету? Акцизи принесли 12%, податок на доходи фізосіб - 11% і податок на прибуток підприємств - 10%.

І з цих даних можна подумати, що ми, звичайні люди, платимо лише 11% в казну. Проте, це абсолютно невірна думка. Адже всі ми платимо ПДВ і акцизи, лише опосередковано, бо ці податки вже закладені в ціні.

Особисто я це помічаю, коли скуповуюсь в супермаркеті METRO. У своїх чеках вони показують вартість товару без ПДВ, а в кінці просто додають 20% (і тим самим показують, скільки податків ти віддав державі).

Тобто, з даних вище, більше 60% податків платимо ми з вами. Лише за минулий рік кожен громадянин заплатив в середньому 14,5 тисяч гривень ПДФО та ПДВ. І це дуже цікаві дані. Адже, політики в більшості пропонують знизити податки для бізнесу, хоча насправді більше податків платять самі громадяни, а не бізнес. І якщо бізнес має можливості лобіювати свої інтереси у Верховній Раді - звичайні українці не мають такого впливу.

Також цікаво, що лише 10% громадян насправді знають, скільки вони віддають в державу. Спробуйте порахувати, скільки % від свого доходу ви щомісяця сплачуєте в податках. Політикам не вигідно, щоб люди розуміли, скільки грошей вони сплачують, адже тоді люди почнуть вимагати набагато більше і будуть задавати багато незручних питань. А ми платимо таки багато:)

Джерело даних та більш розгорнута історія податків за посиланням

Державний бюджет 2021 - що нас чекає?

14 вересня Кабмін подав у Верховну Раду проєкт закону про державний бюджет на 2020 рік. Тарас Козак у своєму блозі зробив короткий огляд того, що нам пропонують.

1. Гігантський дефіцит бюджету - ₴270‘000‘000‘000.
Двісті сімдесят мільярдів гривень! Це 6% від валового внутрішнього продукту України. Прийнятним в нормальних умовах вважається дефіцит до 3% ВВП.
В умовах високої корупції та при відсутності реформ правоохоронної та судової систем, ці кошти можуть бути просто розкрадені.

Також, важливий нюанс. Прихований дефіцит бюджету - державні гарантії. Зокрема, лише на будівництво доріг передбачено ₴71 млрд гарантій. Нагадаю, що державні гарантії - це зобов'язання держави повністю або частково повернути кошти кредитору у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Тобто, якщо місцевий бюджет залучає кошти на будівництво доріг під державні гарантії і потім не має змоги виплачувати ці гроші - їх виплатить держава.

2. Середньорічний курс гривні до долара США очікується на рівні 29.1 ₴/$.
Показник цілком реальний, якщо НацБанк не буде друкувати гроші, щоб покрити згаданий вище дефіцит.

3. Підвищення мінімальної заробітньої платні до ₴6.5 тис. (поступово)
Це потужний інфляційний чинник, який, за оцінкою Мінфіну, розжене інфляцію до 7.3%. Нацбанку доведеться піднімати облікову ставку. Про іпотечні кредити під 10% та дешеві кредити можна забути.

Дуже сумнівно, що Верховна Рада прийме саме цю версію бюджету. По суті, при цій версії законопроекту ми залежимо від міжнародних кредиторів (без їх коштів бюджет не виконати). А чи буде, наприклад, в МВФ бажання дати нам ще кошти в кредит, якщо ми гроші, які нам дали на боротьбу з COVID-19, витрачаємо на будівництво доріг?

Чи можливий безкоштовний громадський транспорт?

Я живу у Львові і потрапив на гасло одного з кандидатів у мери, який обіцяє зробити безкоштовний громадський транспорт у місті. Тому хочу в цьому пості дещо детальніше розібратись, чи взагалі це можливо зараз.

Перша і найважливіша річ, яку варто запам’ятати - не буває нічого безкоштовного. За все хтось повинен платити. І якщо ми говоримо про безкоштовний громадський транспорт, то ми маємо розуміти, що його оплачує місто. А місто отримує кошти від платників податків.

Головне питання, яке тут постає (як і завжди) - а де взяти гроші? Можна поглянути на приклад Таллінна, де громадський транспорт безкоштовний для мешканців міста. І наші політики пояснюють, що внаслідок безкоштовного проїзду і зменшення заторів у містах - збільшилась кількість підприємців, які платять податки в місті. І ці доходи якраз покрили витрати на громадський транспорт.

Я не бачу прямої кореляції між безкоштовним проїздом і к-стю підприємств у місті (навіть якщо вона і є - зміни не наступлять одразу. А в нас немає коштів щоб почати цей проєкт і очікувати майбутніх доходів (яких може і не бути))
Проте я бачу, як зростає к-сть бізнесів зареєстрованих в Естонії через те, що там є спрощена процедура відкриття бізнесу і можна отримати електронне резидентство.

Кожна особа, яка їде в громадському транспорті оплачує проїзд за себе. А за пільговиків, які їздять безкоштовно або зі знижками - платить місто. Якщо ж ми робимо безкоштовний транспорт, тоді ми всі повністю оплачуємо проїзд зі своїх податків, не важливо чи ходимо пішки чи їздимо на власному авто.

За якісний транспорт і хороший сервіс потрібно платити. І в Україні з постійними дефіцитами бюджетів як на державному, так і на місцевому рівні про безкоштовний громадський транспорт варто забути. Лише при адекватній ціні за проїзд та прозорій системі пасажиропотоку ми зможемо отримати якісні і зручні перевезення.

Висновок: безкоштовний громадський транспорт в Україні можливий десь в далекому майбутньому. Поки міста не почнуть заробляти багато - вони точно не зможуть дозволити собі таку велику витрату і такий масштабний проєкт (електронний квиток у Львові пробують вже ввести з 2012 року. А проєкт з безкоштовним проїздом в рази складніший і масштабніший).

​​Схеми махінацій, від яких страждає державний бюджет

Побачив цікаве зображення з оцінками розмірів схем, від яких страждає державний бюджет. І в цьому пості хочу розказати трішки детальніше про кожну з них.

Офшорні схеми
Тут все досить просто. Юридично компанії реєструються в офшорах, де існують вигідніші умови оподаткування. Відповідно, замість того, щоб сплачувати податок на дохід згідно з українськими відсотковими ставками - компанії взагалі його не сплачують (або сплачують дуже малий %) в офшорах.

Зарплати в конвертах
Одна з найпопулярніших схем в Україні. Працевлаштовувати людину офіційно і платити всі податки - надто дороге задоволення для бізнесу. Тому велика кількість людей у нашій державі працює не офіційно. Люди не мають захисту від держави, певних пільг в майбутньому, а держава - недоотримує дохід.

Сірий імпорт і контрабанда
Чудово ілюструє цю схему картина, яку я побачив на пішому переході на кордоні з Польщею - люди на спинах переносили телевізори Samsung і оформляли на них Tax Free (зрозуміло, що не для себе, а для подальшого перепродажу). Занижена митна вартість посилок з-за кордону, корупція на кордоні і т.д. - все це є причинами втрати коштів державного бюджету.

Тіньовий ринок оренди с/г землі
Фермери та агрохолдинги в більшості використовують землю селян, які проживають в тому чи іншому регіоні. Ніхто з них не укладає офіційні договори оренди. Зазвичай, просто віддають готівку на руки в кінці року (або ж подекуди можуть віддавати зерном чи іншими с/г культурами)

Контрафакт
Контрафакт - це схема з ввозом/виготовленням підробок на товари, які захищені інтелектуальною власністю.

Скрутки
Податкові “скрутки” – це зменшення податкового зобов'язання зі сплати ПДВ.
Існує таке поняття, як податкове зобов’язання – це сума, яку підприємство розраховує, додаючи до вартості виробленого товару (20% в Україні). Також, існує податковий кредит – обсяг вже сплаченого ПДВ у ціні придбаних раніше товарів.

Для підрахунку, скільки ПДВ бізнес має заплатити до бюджету, від податкового зобов’язання віднімають податковий кредит. Мета “скруток” – мінімізувати цю різницю. Для цього між структурами-учасницями “схеми” і відбувається віртуальний обмін “податковими зобов’язаннями та кредитами”. Точніше, документами, що їх підтверджують. А оскільки часто йдеться про абсолютно різну продукцію – наприклад, огірки і меблі, – головне завдання - це оформити ідеальну документацію. Тобто, “скрутити” різні товарні групи. Звідси і назва такої операції – “скрутка”.

Конвертаційні схеми
Конвертаційні схеми - підприємства, які допомагають “відмивати гроші”. Тобто, одне підприємство платить іншому за фіктивні послуги і, тим самим, конвертує гроші з безготівки у готівку, не сплачуючи податків в державний бюджет (адже, підприємства платять податки з чистого прибутку, а не загального доходу)

ФОП замість найму
Ну тут також все просто. Оформлення працівника як ФОП - щось середнє між “зарплатою в конверті” і офіційним працевлаштуванням. Більш детально про цю схему (і причину її існування) я написав у цьому пості

Заниження оборотів ФОП
Частина фізичних осіб-підприємців приховують свої доходи від податкової (часто, показують лише безготівкові надходження, а готівку - приховують). Через це держава також недоотримує коштів в бюджет.

Податкові пільги - це зло?

Щороку, держава виділяє кошти на підтримку певних галузей економіки. І часто ця допомога - у вигляді податкових пільг (тобто, держава “пробачає” певну частину податків підприємствам і тим самим недозаробляє кошти в державний бюджет). І сьогодні хочу коротко розказати, як воно працює в нас, які галузі підтримують і чи взагалі нам це потрібно.

Скільки це нам коштує?

В 2019 році державний бюджет недоотримав 1.3 млрд дол. (3,4% доходів). За 5 років (2015-2019) загальні втрати державного бюджету від пільг становлять 6.4 млрд дол. Тобто, підтримуючі окремі бізнеси Уряд фактично втрачає обсяг коштів співмірний з позиками міжнародних організацій (МВФ у 2018-2020 виділив Україні 3,48 млрд дол).

З точки зору публічних фінансів податкові пільги – це «випадаючі» доходи бюджету. Тобто доходи, які держава могла б отримати – та за які могла б профінансувати, наприклад, додаткові медичні, освітні, соціальні послуги громадянам чи розвиток інфраструктури. Податкові пільги – це підтримка перш за все великого бізнесу.

За часів Януковича, Україна витрачала близько 15% від річних доходів на податкові пільги. Після 2014 цей відсоток почав знижуватись (у 2017 - 2.5% або 19.9 млрд. грн) і потім знову почав зростати (у 2019 - 3.4% або 33.5 млрд. грн).

Що “пробачають” найбільше?

Найпопулярніші податкові пільги йдуть у форматах податку на додану вартість (ПДВ), податку на майно, податку на прибуток та акцизного податку.

Які проблеми?

Важливо знати, що в держави немає чіткої стратегії і політики надання пільг. В нас відсутня система моніторингу впливу пільг на окремі галузі та економіку в цілому, що не дає можливості оцінити результат.

З цього випливають три ключові проблеми:

1. Пільги стають інструментом політичного торгу, «валютою» у переговорах між урядом та парламентом про депутатську підтримку важливих для Уряду законопроектів.
2. Найбільший обсяг пільг отримують не ті галузі, які потребують імпульсу «на старті», а ті, які вже є добре розвиненими (а відтак – мають потужне лобі в парламенті).
3. Значна кількість пільг запроваджуються парламентом безстроково.

Хто отримує пільги?

За п’ять років (2015-2019) 52% всіх коштів, які отримав бізнес за рахунок податкових пільг, припадає лише на три галузі: (1) сільське, лісове та рибне господарство, (2) переробну промисловість, (3) торгівлю та ремонт автотранспортних засобів. За п’ять років вони завдяки податковим пільгам не сплатили до бюджету 98,3 млрд грн.

А воно працює?

Хочу навести лиш один цікавий факт. Наприкінці 2015 року було скасовано пільгу ПДВ для аграрної галузі. Завдяки цьому обсяг податкових пільг для агросектору знизився до 0,2 млрд грн. Але разом з тим, для часткової компенсації «втрат» агросектору надали 1,5 млрд дол у 2017 році. Незважаючи на скасування пільг, обсяг валового виробництва у галузі з 2015 по 2019 рік збільшився на 50%.

Як бачимо, якийсь дещо дивний зв’язок:)

Що з цим робити?

Ключовими бенефіціарами податкових пільг були і залишаються найбільші галузі економіки (яких підтримувати не дуже й то потрібно). Найкраще підтримувати галузі чи підприємства не за допомогою пільг, а за рахунок прямих субсидій з державного бюджету. По-перше, така підтримка набагато прозоріша, ніж пільги. По-друге, вона дозволяє надавати допомогу передусім малому та середньому бізнесу, а не великому, як це відбувається у випадку з пільгами.

Детальніше дослідження цієї теми можна знайти за посиланням.

Сьогодні я до вас із двома цікавими статтями:

1. Про комунальні підприємства (і їхню неефективність) - https://www.epravda.com.ua/publications/2020/10/2/665842/

2. Інтерв’ю нового голови Укрзалізниці (лонгрід, але цікавий). Про плани та перспективи компанії. https://www.epravda.com.ua/publications/2020/09/29/665642/

Нобелівська премія з економіки та теорія аукціонів

Останніми днями економісти обговорюють одну важливу новину - присудження нобелівської премії. Її присудили двом професорам із Стенфорду — Полу Мілгрому та Роберту Вілсону за вдосконалення теорії аукціонів та винайдення нових форматів аукціонів.

Які бувають аукціони?

Щоб зрозуміти теорію цих економістів - потрібно спочатку пригадати, які типи аукціонів існують.

1. Англійський — “класичний” аукціон, про який думає більшість людей. Існує певна стартова ціна і товар отримує той, хто заплатить найбільшу ціну серед учасників.

2. Голландський аукціон — аукціон, в ході якого спочатку оголошується найвища ціна на товар, що продається, а потім ставки знижуються до тієї, на яку погодиться перший покупець, якому і продається товар.

Голандський аукціон буває досить ефективним в певних випадках. Наприклад, коли держава продає проблемний банк з купою кредитів. Якби це був англійський аукціон - то державі потрібно визначити стартову ціну для цього банку і чекати учасників, які готові заплатити так само або більше. А що, якщо початкова ціна надто велика? Тоді ніхто не бере участь в аукціоні.

Тоді держава понижує ціну, умовно, на 10% і знову пробує продати. І це дуже сильно затягує процес продажу, бо таких аукціонів може бути 5-10-20. А при голандському продаж триває один день і банк продається за максимально можливою ціною.

Де використовуються аукціони?

Зазвичай, при згадці слова "аукціон" на думку спадає продаж предметів мистецтва серед багатих колекціонерів.

Однак аукціони поширені й у багатьох інших сферах. Наприклад, в Україні держава робить переважну більшість позик на аукціонах з продажу облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), за допомогою аукціонів проводять малу приватизацію, продають майно, яке було у заставі банку, нерухомість, транспортні засоби, права на користування надрами чи радіочастотами тощо.

Що нам каже теорія аукціонів?

Під час англійських аукціонів учасники, як правило, роблять цінові пропозиції набагато нижчі, ніж вони реально готові заплатити.

Цей феномен називається "прокляття переможця" — страх заплатити за об’єкт торгів набагато більше, аніж він реально коштує, і таким чином отримати збиток.

Відповідно до досліджень Вілсона, страх переплатити за об’єкт аукціону тим більший, чим менше відомо про нього. Тому для того, аби максимізувати ціну продажу об’єкта на аукціоні, продавцю потрібно надавати якомога більше інформації про об’єкт.

У теорії аукціонів знання про об’єкт продажу поділяють на загальні та приватні оцінки.

Наприклад, під час продажу прав на видобування газу загальними оцінками є інформація продавця про площу газового родовища, оцінки обсягів газу у ньому. Водночас у кожного покупця можуть бути власні оцінки того, наскільки рентабельним буде видобуток газу з цього родовища, які залежать від наявних у нього технологій, досвіду та ресурсів. Така інформація є частиною приватних оцінок.

Під час англійських аукціонів раціональні учасники відмовляються від торгів у разі, якщо пропозиції інших учасників перевищують їхні власні оцінки вартості об’єкта. Це надає майбутньому переможцю аукціону додаткові знання про приватні оцінки інших учасників: якщо вони відпали після якоїсь цінової пропозиції, значить оцінюють об’єкт дешевше, а отже зростає ризик того, що майбутній переможець аукціону переоцінить цей об’єкт та зазнає збитків.

Під час голландських аукціонів (коли ціна знижується) ніяких додаткових знань в учасників не виникає. Відповідно до досліджень Пола Мілгрома, це означає, що ризики зазнати "прокляття переможця" набагато вищі саме під час голландських аукціонів.

Дещо детальніше про лауреатів, їх дослідження та нову теорію аукціонів можна почитати у статті

Противникам вільного ринку землі і приватної власності на землю присвячується:)

Децентралізація: як воно працює?

В неділю, 25 жовтня, ми з вами обирали очільників об’єднаних територіальних громад. ОТГ утворились внаслідок реформи децентралізації, яка розпочалась у 2014 році. Зроблено це для того, щоб спростити адміністративний поділ всередині держави, а також для того, щоб дати громадам більше автономії та незалежності.

Головна ідея децентралізації в тому, що люди на місцях знають краще, що їм потрібно і на що варто тратити кошти. Реформа передбачає 3 ключові пункти:

1. Добровільне об'єднання та укрупнення територіальних громад
В Україні існувало 490 районів. Після реформи децентралізації їх стало 136. Чим менше районів - тим легше ними керувати. Тут, звісно ж, є і економічна сторона - укрупнення дозволяє зменшити бюрократичний апарат і, відповідно, зменшити видатки.

Раніше у нас було 490 районів, в яких було більше 28 тисяч сіл (і ще більше 1.3 тис міст та смт). І в кожному була своя сільська рада, яку треба було утримувати. Після реформи у нас утворилось 1470 громад. Тобто, умовно, при об’єднанні 10 сіл ми отримуємо одного керівника ОТГ замість можливих десяти. Тоді громада звільнила кошти із зарплат 10 сільських голів, які може витратити на інші потреби.

А крім них в сільських радах працюють й інші люди. Відповідно, укрупнення дало можливість зекономити кошти на бюрократичному апараті, щоб витратити їх більш ефективно.

2. Фінансова децентралізація
Раніше міста/райони заробляли гроші у вигляді податків і надсилали їх в державний бюджет. Але чиновник з Києва не може ефективно розподілити кошти в селі десь на Тернопільщині. Відповідно, варто віддати ці функції на місця. Адже, люди в межах ОТГ знають краще, що їм потрібно.

ОТГ отримують у свій бюджет 60% податку на доходи фізичних осіб. Окрім того, на місцях повністю залишаються надходження від єдиного податку (який сплачують в основному ФОП), податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності та податку на майно (нерухомість, земля, транспорт).

Крім того, ОТГ мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом (до реформи прямі відносини мали лише обласні та районні бюджети). Тобто, раніше гроші з державного бюджету (умовно, з Києва) йшли на рівень області, а тоді з області - на рівень району і села. Зараз же, ОТГ мають прямий зв’язок з Києвом і отримують ці кошти напряму.

Такі покращення вже дали перші помітні результати. Власні доходи місцевих бюджетів з 2014 по 2018 рік збільшилися на близько 200 млрд. грн. (з 68,6 млрд. грн. до 267 млрд. грн). Люди чітко бачать, скільки вони заробляють і мають можливість розподілятись цими коштами.

3. Нові повноваження та можливості
Реформа не мала б сенсу без необхідних повноважень на стороні ОТГ. Тепер ОТГ можуть самі брати кредити (наприклад, на транспорт чи дороги). ОТГ мають право самостійно визначати містобудівну політику.

Громади отримають право розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Також, ОТГ можуть надавати базові адміністративні послуги: реєстрацію нерухомості, бізнесу, місця проживання особи.

Також, є проєкт про муніципальну варту – це структура, яка має стежити за дотриманням правопорядку, опікуватись питаннями благоустрою, незаконних звалищ, місць для паркування тощо. Вона в жодному разі не може займатися кримінальними справами – це виключно справа поліції.

Висновки

Реформа правильна, і вона вже показує свої результати. У людей з’являється розуміння того, що гроші не йдуть кудись в Київ, а залишаються тут - на місцях. Це дає мотивацію розвивати бізнес і “заробляти” в місцевий бюджет більше. В Ukraїner є велика кількість коротких відео про те, як розвиваються громади і які проєкти вони реалізовують. Рекомендую глянути хоч декілька з них, щоб краще зрозуміти переваги цієї реформи.

Невеличке дослідження про безготівкову економіку - https://www.epravda.com.ua/projects/interkassa/2020/11/4/666073/

Декілька цікавих тез:

- Якщо збільшити карткові платежі на терміналах на 1% від ВВП, то пасивна тіньова економіка країни (коли ініціатор готівки – продавець) зменшиться в середньому на 0,037%. Для України це означає додаткові 2 млрд грн до бюджету. Для порівняння: саме стільки уряд запланував виділити на доступні кредити для бізнесу у 2021 році.

- Середній розмір тіньового сектору в Україні у 2015 році становив 42,9%

- На думку експертів, ріст електронних платежів лише на 1% може стимулювати збільшення споживчих витрат у державі в середньому на 104 млрд дол на рік.

- Понад 60% покоління Z обирають винятково онлайн-розрахунки.

Чи потрібно Україні захищати власного виробника?

Декілька місяців тому у сфері публічних закупівель пробували запровадити локалізацію в закупівлі техніки, яку продукує галузь машинобудування. Локалізація передбачає, що в закупівлі, приміром, пожежних машин можуть брати участь лише ті постачальники, які матимуть довідку про певний відсоток "українськості" своїх автомобілів.

Що таке протекціонізм?
Локалізація є частиною протекціонізму держави. Протекціонізм - політика держави, спрямована на обмеження ввезення імпортних товарів (тобто товар з-за кордону). Тим самим держава підтримує вітчизняного виробника (який виготовляє аналогічні товари).

Протекціонізм обмежує міжнародну торгівлю для допомоги вітчизняній промисловості. На перший погляд така політика здається розумною. Але насправді від неї виграють лише окремі виробники, а суспільство загалом програє.

Що таке локалізація?
Локалізація – перший з набору можливих протекціоністських заходів. Це найменш очевидний та доволі гнучкий механізм, який дозволяє зменшити імпорт, встановивши вимогу, в якій заявлена частина або частини продукту повинні бути виготовлені всередині країни.

А воно нам потрібно?
Ось тут є аналітика про те, чому нам не потрібна локалізація в сфері машинобудування (якщо коротко, то у нас і так на більшість тендерів подаються лише українські виробники). А тут є огляд досвіду локалізації в інших країнах.

Висновки
Зрідка локалізація може бути виправданою, наприклад, в оборонних закупівлях. Тоді негативні наслідки від обмеження конкуренції – менше зло, ніж потенційна залежність від виробника з іншої країни.

Однак найчастіше локалізація забирає у вітчизняних постачальників поштовх до розвитку і зростання: навіщо старатися, якщо товар і так куплять?

Стимулювати власну промисловість можна й іншими методами: субсидіями, інвестиціями, пільговим оподаткуванням і кредитуванням, прогнозованою податковою політикою і ринковим регулюванням, неупередженими діями контрольних і правоохоронних органів, справедливим судочинством.

Як Верховна Рада планує рятувати банки від майбутніх криз та недобросовісних власників

Парламент в першому читанні прийняв законопроект, ухвалення якого є однією з вимог МВФ. Давайте розберемось, що там пропонують.

1. Відкритість боржників
Минулого тижня група народних депутатів зареєструвала проєкт закону, який передбачає часткове зняття банківської таємниці. Автори пропонують виствітлювати прострочені кредити акціонерів або пов'язаних з банком осіб.

Якщо в останніх виникне прострочення за кредитом чи відсотками за ним на понад 180 днів, то банк буде зобов'язаний оприлюднити на власному сайті всю інформацію про такого боржника, включаючи розмір кредиту і заборгованості.

Це робиться для того, щоб власники банків не набирали кредитів на себе та пов’язані компанії, а потім їх не віддавали (як це трапилось в ПриватБанку)

2. Зміни вимог до капіталу банків
В українське законодавство будуть імплементовані нормативи, які відповідають стандартам ЄС. Національний банк зможе встановлювати індивідуальні розміри обов'язкових нормативів для конкретних банків, проте вони можуть бути лише підвищеними, тобто НБУ не матиме права послаблювати регулювання.

Тобто, коли НБУ бачить що якийсь банк веде себе ризиковано, то він може попросити банк збільшити свої резерви (щоб збільшити стабільність).

3. Розширення впливу НБУ на керівництво комерційних банків
Раніше НБУ мав право погоджувати кандидатури керівників банків (членів наглядової ради, правління, головного бухгалтера), вимагати їх звільнення чи заміни. Підстави – неналежна репутація або неналежне виконання ними обов'язків.

З ухваленням закону в Нацбанку з'явиться ще одна підстава для зміни персонального складу керівництва. "Колективна придатність" – наявність у членів правління чи наглядової ради достатніх знань та досвіду для виконання повноважень. Визначати, чи є ця колективна придатність, буде Нацбанк.

Джерело та більше деталей - тут

Сьогодні маю для вас лише 2 короткі новини:

1. Кабмін затвердив новий проект державного бюджету 2021 до другого читання. Короткий огляд на перший варіант проекту я робив дещо раніше. Кабмін збільшив доходи бюджету на 21 мільярд гривень, а видатки зменшив на 12,8 мільярда. Що змінилось?

Видатки збільшать на:
- 6 мільярдів гривень додали до субвенції на соціально-економічний розвиток.
- На 2 млрд грн збільшилися видатки на прокуратуру.
- 1,5 мільярда на створення клінічної бази для онкохворих та 1.4 млрд грн. на аеропорт у Дніпрі.

Видатки зменшать за рахунок:
- 8,5 млрд грн Уряд планує забезпечити за рахунок виплати пенсій (через перенесення строків підвищення мінімальної заробітної плати до 6500 грн на 1 грудня 2021 року, адже частина пенсійних виплат прив’язана саме до "мінімалки»)
- Скоротили освітню субвенцію місцевим бюджетам на 2,3 мільярда гривень.
- Зменшення видатків на Державний фонд регіонального розвитку, на 2,3 млрд грн.

2. За даними ДержСтату реальна зарплата у жовтні у річному вимірі зросла на 10,6%. А ви відчули ріст зарплати на собі?

Чому падає долар?

Якщо коротко, то за час карантину, США випустило 2 трлн. доларів. А ми знаємо, що емісія валюти спричиняє інфляцію і знецінення. Поки інвестори не були впевнені в майбутньому, то вони вкладались в надійні активи: долар, золото і облігації США. Через це був попит на валюту і інфляція майже не відчувалась.

Тепер попит відновлюється, інвестори виходять з «безпечних» активів і переходять в більш ризиковані. Великі банки прогнозують падіння долару на 4-6% протягом наступного року.

Більш детально розказує Економічна Правда - https://www.epravda.com.ua/publications/2020/12/4/668814/