Пастка середнього доходу
Пастка середнього доходу - річ, яка часто відбувається в країнах, які швидко розвиваються. Спочатку економіка такої країни стрімко розвивається, а потім впадає в “застій”, коли населення вступає в ряди світового середнього класу.
Що ж таке середній клас?
Економісти кажуть, що якщо ВВП на душу населення становить $10-20к, тоді це вважається середнім світовим класом (в Україні це $3к, в США $62к, в Польщі $15к).
Що ж ця пастка значить?
Головна ідея полягає в тому, що такі країни як Китай, Бразилія чи навіть Україна - виступають джерелом дешевої робочої сили для світу.
В країни є головний ресурс - люди. Тому країни мають можливість залучати інвестиції, будувати заводи, наймати мільйони людей.
З часом конкуренція на ринку праці росте і зарплати підіймаються. Люди які заробляють більше - тратять більше. І від цього виграє вся економіка.
Здається, що може піти не так?
Проблема виходить тоді, коли зарплати підносяться надто високо (привіт, українське ІТ). Тоді виходить так, що країна стає менш конкурентною на світовому ринку, тому ще є інші, дешевші країни.
А значить, виробники переходять в інші країни, які мають дешевшу робочу силу і економічний ріст і успіх нашої країни - закінчується. Виробництво зменшується, зарплати падають і цикл знову повторюється.
Пастка середнього доходу - річ, яка часто відбувається в країнах, які швидко розвиваються. Спочатку економіка такої країни стрімко розвивається, а потім впадає в “застій”, коли населення вступає в ряди світового середнього класу.
Що ж таке середній клас?
Економісти кажуть, що якщо ВВП на душу населення становить $10-20к, тоді це вважається середнім світовим класом (в Україні це $3к, в США $62к, в Польщі $15к).
Що ж ця пастка значить?
Головна ідея полягає в тому, що такі країни як Китай, Бразилія чи навіть Україна - виступають джерелом дешевої робочої сили для світу.
В країни є головний ресурс - люди. Тому країни мають можливість залучати інвестиції, будувати заводи, наймати мільйони людей.
З часом конкуренція на ринку праці росте і зарплати підіймаються. Люди які заробляють більше - тратять більше. І від цього виграє вся економіка.
Здається, що може піти не так?
Проблема виходить тоді, коли зарплати підносяться надто високо (привіт, українське ІТ). Тоді виходить так, що країна стає менш конкурентною на світовому ринку, тому ще є інші, дешевші країни.
А значить, виробники переходять в інші країни, які мають дешевшу робочу силу і економічний ріст і успіх нашої країни - закінчується. Виробництво зменшується, зарплати падають і цикл знову повторюється.
Причини економічного спаду країн, які розвиваються
В минулому пості ми розглянули основну причину зниження стрімкого розвитку країн, що розвиваються - пастку середнього доходу. Проте, такий економіст, як Баррі Айхенгрін, виділяє ще й інші причини.
1. Внутрішня міграція
Коли країна стає індустріальною - багато селян переїжджають в міста, працювати на фабрику. Адже, там вони можуть заробити більше і забезпечити свою сім’ю (згадуємо післявоєнний період в СРСР).
Проте, в певний момент, кількість людей, які хочуть переїжджати і працювати на фабриках закінчиться. І це означає, що держава, по суті, вичерпала власні трудові ресурси. Звісно, можна збільшити зарплату ще більше, щоб переманити людей. Але це лише приведе до пастки середнього доходу.
2. Зменшення народжуваності
Чим багатша країна - тим менша народжуваність. Це вже досить відомий факт, проте можна виділити ще такі дві причини:
- Коли людина працює на фабриці, діти їй не допоможуть. Водночас, в селі, діти допомагають батькам майже змалечку. І часто дітей народжували як додаткову робочу силу.
- Соціальне зміщення ролі жінок у суспільстві. Адже, чим розвинутіша країна, тим більше існує можливостей для роботи та кар’єрного росту жінки. І багато з них обирають цей шлях (а не виховання дітей).
Зменшення народжуваності не є поганими само по собі. Але тут маємо іншу проблему - населення країни старіє. Меншає кількість працівників, які можуть продуктивно працювати на фабриках + збільшується податкове/соціальне навантаження на економічно активне населення (адже старших людей також треба утримувати).
От ці основні фактори якраз і стримують стабільно швидкий розвиток країн. І тоді постає логічне питання - як же ж вибратись з цієї пастки? Розглянемо його в наступному пості😌
В минулому пості ми розглянули основну причину зниження стрімкого розвитку країн, що розвиваються - пастку середнього доходу. Проте, такий економіст, як Баррі Айхенгрін, виділяє ще й інші причини.
1. Внутрішня міграція
Коли країна стає індустріальною - багато селян переїжджають в міста, працювати на фабрику. Адже, там вони можуть заробити більше і забезпечити свою сім’ю (згадуємо післявоєнний період в СРСР).
Проте, в певний момент, кількість людей, які хочуть переїжджати і працювати на фабриках закінчиться. І це означає, що держава, по суті, вичерпала власні трудові ресурси. Звісно, можна збільшити зарплату ще більше, щоб переманити людей. Але це лише приведе до пастки середнього доходу.
2. Зменшення народжуваності
Чим багатша країна - тим менша народжуваність. Це вже досить відомий факт, проте можна виділити ще такі дві причини:
- Коли людина працює на фабриці, діти їй не допоможуть. Водночас, в селі, діти допомагають батькам майже змалечку. І часто дітей народжували як додаткову робочу силу.
- Соціальне зміщення ролі жінок у суспільстві. Адже, чим розвинутіша країна, тим більше існує можливостей для роботи та кар’єрного росту жінки. І багато з них обирають цей шлях (а не виховання дітей).
Зменшення народжуваності не є поганими само по собі. Але тут маємо іншу проблему - населення країни старіє. Меншає кількість працівників, які можуть продуктивно працювати на фабриках + збільшується податкове/соціальне навантаження на економічно активне населення (адже старших людей також треба утримувати).
От ці основні фактори якраз і стримують стабільно швидкий розвиток країн. І тоді постає логічне питання - як же ж вибратись з цієї пастки? Розглянемо його в наступному пості😌
Чи справді нам потрібні податки?
“У цьому світі ні в чому не можна бути абсолютно впевненим, крім невідворотності смерті і податків” - Бенджамін Франклін.
Податки - один з ключових елементів будь-якої сучасної економіки. При ефективній податковій системі держави можуть дуже стрімко розвиватись, а при неефективній - зруйнуватись. Саме з податків держава забезпечує нас дорогами, школами, парками, військом, соціальним забезпеченням та ін.
Але існує певна частка людей, яка вважає, що нам не потрібні податки. Все повинно бути у руках приватних осіб. Ніяких державних доріг, парків, шкіл, лікарень, соц. забезпечення і т.д.
Ідея в тому, що компанії хочуть заробляти гроші, а тому будуть змагатись між собою і надавати найкращий сервіс клієнтам. Від чого виграють всі.
Люди не будуть платити за речі, якими вони не користуються. Наприклад, зараз ми всі сплачуємо податки, які потім розподіляються на різні видатки (дороги, порти і т.д). А якщо я не маю машини і не користуюсь дорогами? Чому я повинен за це платити?
При такій системі люди будуть платити лише за те, чим вони користуються. Звучить цікаво, чи не так? Але завжди є дві сторони медалі.
В такому світі людина, яка має певні вроджені чи набуті вади (наприклад певна травма на виробництві), не буде достатньо продуктивною і не зможе себе забезпечити необхідним (їжа, житло). Частковим вирішенням цієї проблеми може бути страхування, проте що робити тим, хто не може робити внески, бо не має коштів?
Або подумаймо про таку річ, як освітлення вулиці. Ми всі сприймаємо його за належне. Але, якщо у нас все в приватних руках, то для чого комусь встановлювати стовпи з лампами, платити за електрику та підтримку такої споруди, якщо вона не приносить грошей?
Схожа річ й відбувається з швидкою допомогою, пожежною, поліцією чи військом. Вони не приносять прямих прибутків, то для чого компаніям займатись цим взагалі? Також, в такому світі, де всі керуються лише прибутком ніхто не буде зважати на екологію.
Розв'язанням цих проблем може бути наступне: певна приватна компанія організовує окреме поселення, де створює потрібну інфраструктуру (освітлення, поліція, пожежна, військоі т.д) і бере за це з людей певну щомісячну плату. А хто не платить - виключається з поселення.
Тобто, ми знову приходимо до ідеї держави і податків, лише в менших розмірах:)
“У цьому світі ні в чому не можна бути абсолютно впевненим, крім невідворотності смерті і податків” - Бенджамін Франклін.
Податки - один з ключових елементів будь-якої сучасної економіки. При ефективній податковій системі держави можуть дуже стрімко розвиватись, а при неефективній - зруйнуватись. Саме з податків держава забезпечує нас дорогами, школами, парками, військом, соціальним забезпеченням та ін.
Але існує певна частка людей, яка вважає, що нам не потрібні податки. Все повинно бути у руках приватних осіб. Ніяких державних доріг, парків, шкіл, лікарень, соц. забезпечення і т.д.
Ідея в тому, що компанії хочуть заробляти гроші, а тому будуть змагатись між собою і надавати найкращий сервіс клієнтам. Від чого виграють всі.
Люди не будуть платити за речі, якими вони не користуються. Наприклад, зараз ми всі сплачуємо податки, які потім розподіляються на різні видатки (дороги, порти і т.д). А якщо я не маю машини і не користуюсь дорогами? Чому я повинен за це платити?
При такій системі люди будуть платити лише за те, чим вони користуються. Звучить цікаво, чи не так? Але завжди є дві сторони медалі.
В такому світі людина, яка має певні вроджені чи набуті вади (наприклад певна травма на виробництві), не буде достатньо продуктивною і не зможе себе забезпечити необхідним (їжа, житло). Частковим вирішенням цієї проблеми може бути страхування, проте що робити тим, хто не може робити внески, бо не має коштів?
Або подумаймо про таку річ, як освітлення вулиці. Ми всі сприймаємо його за належне. Але, якщо у нас все в приватних руках, то для чого комусь встановлювати стовпи з лампами, платити за електрику та підтримку такої споруди, якщо вона не приносить грошей?
Схожа річ й відбувається з швидкою допомогою, пожежною, поліцією чи військом. Вони не приносять прямих прибутків, то для чого компаніям займатись цим взагалі? Також, в такому світі, де всі керуються лише прибутком ніхто не буде зважати на екологію.
Розв'язанням цих проблем може бути наступне: певна приватна компанія організовує окреме поселення, де створює потрібну інфраструктуру (освітлення, поліція, пожежна, військоі т.д) і бере за це з людей певну щомісячну плату. А хто не платить - виключається з поселення.
Тобто, ми знову приходимо до ідеї держави і податків, лише в менших розмірах:)
Підбірка останніх економічних новин
Давайте коротко оглянемо 3 ключові події, які відбулись в Україні в першу половину червня.
1. Ми отримали кредит від МВФ
Безумовно, хороша новина. Ці гроші підуть на покриття дефіциту бюджету. До речі, ви знали, що кошти ми отримуємо не від МВФ, а напряму від країн-учасників МВФ? Ми отримуємо кошти в різних валютах, які входять в спеціальні права запозичення (що це таке, я писав в цьому пості)
2. НБУ знизив облікову ставку до 6%
Що таке облікова ставка і що дає її зниження я писав тут. На разі, це означає, що держава матиме змогу залучати кошти через ОВДП під менший відсоток. Вже сьогодні МінФін залучив кошти під 7.5% річних, що є рекордом для України. Також, очікуємо зниження % по кредитах та депозитах.
3. Споживча інфляція становить 1.7% річних
Не те щоб новина, але варто звернути на це увагу. Насправді, низька інфляція має дві сторони медалі. З однієї - це певна впевненість в завтрашньому дні і нац. валюті, але з іншої - це певне зменшення економічної активності всередині країни. Саме тому НБУ старається втримувати інфляцію на рівні 5-6%. Це те оптимальне число, яке дозволить розвиватись українській економіці і водночас - мати певну стабільність.
Давайте коротко оглянемо 3 ключові події, які відбулись в Україні в першу половину червня.
1. Ми отримали кредит від МВФ
Безумовно, хороша новина. Ці гроші підуть на покриття дефіциту бюджету. До речі, ви знали, що кошти ми отримуємо не від МВФ, а напряму від країн-учасників МВФ? Ми отримуємо кошти в різних валютах, які входять в спеціальні права запозичення (що це таке, я писав в цьому пості)
2. НБУ знизив облікову ставку до 6%
Що таке облікова ставка і що дає її зниження я писав тут. На разі, це означає, що держава матиме змогу залучати кошти через ОВДП під менший відсоток. Вже сьогодні МінФін залучив кошти під 7.5% річних, що є рекордом для України. Також, очікуємо зниження % по кредитах та депозитах.
3. Споживча інфляція становить 1.7% річних
Не те щоб новина, але варто звернути на це увагу. Насправді, низька інфляція має дві сторони медалі. З однієї - це певна впевненість в завтрашньому дні і нац. валюті, але з іншої - це певне зменшення економічної активності всередині країни. Саме тому НБУ старається втримувати інфляцію на рівні 5-6%. Це те оптимальне число, яке дозволить розвиватись українській економіці і водночас - мати певну стабільність.
Forwarded from Konkretyka
Примітивні казки про заробіток на біржі та «інвестиціях».
Фінансові інструменти в свій час були створені для того, щоб спростити бізнесу залучення капіталу. Доречі, саме на цей момент спирається Джон К. Богл (засновник The Vanguard Group, активи 6.2 трлн. дол.) у своїй книзі «Інвестори проти спекулянтів», коли стверджував, що фондовий ринок втратив свою ціль і перетворився на ринок спекулянтів.
«Общий объем IPO, посредством которых молодые компании получают необходимый капитал, в течении последних пяти лет в среднем составлял 45 млрд. долларов в год. (прим. книга написана в 2013 році) Вторичное размещение, позволяющее привлечь дополнительный акционерный капитал в среднем давало около 205 млрд. долларов в год. Суммарно объем эмиссии акций оценивался примерно в 250 млрд. долларов. Годовой торговый оборот по акциям за тот же период составлял в среднем 33 трлн. долларов, что в 130 раз больше величины капитала, привлеченного компаниями. Иными словами, 99.2% от того, чем занимается наша финансовая система, - это торговля на бирже, тогда как на формирование капитала приходиться лишь 0.8%. Это существенных дисбаланс! Та миссия, которая почти повсеместно считалась основной задачей Уолл-Стрит, была провалена» [1].
Спекуляція - це перепродаж акцій, з надією заробити на різниці курсів. В якомусь сенсі це є грою в гарячу картоплю, що потрапляє Вам до рук і Ви повинні перекинути її комусь іншому, аби не обпекти руки.
Через таку біганину та, по суті, щурячі перегони, кількість людей, що втрачають гроші на біржі, фантастична. У прикладі я наведу статистику з бразильської біржі деривативів (3я в світі), але ця статистика актуальна і для фондового ринку:
Мы рассчитываем общую чистую прибыль, полученную каждым из 19 646 новичков. Начиная с тех, кто торговал только один день (1111 человек), 29,8% получили положительный чистый доход. С учетом тех, кто торговал от 2 до 50 дней (9 978), от 51 до 100 дней (3100), от 101 до 200 дней (2738), от 201 до 300 дней (1168) *(прим. у фіналі вийшло 97% втратили) *получили положительную чистую прибыль соответственно. То есть, вопреки тому, что можно было бы предположить по самому отбору и обучению, доля успешных дневных трейдеров монотонно уменьшается с количеством дней, в которые они торгуют [2].
Аналогічний результат мали і дослідники Тайванської біржі (Barber, Lee, Odean у дослідженні 2010 року). Однак, можливо професійні учасники ринку (фонди і тп.) мають кращу статистику? У 2013 році було проведене таке дослідження і його результати кращі, але не дуже й втішні:
24% професійних учасників/фондів успішні на фондовому ринку за останні 10 років [3].
Що ж тоді робити? По-перше, припинити вірити в якісь там «професійні інвестиції», особливо, якщо їх інструментом є спекуляція цінними паперами/валютою або криптовалютою. По-друге, зрозуміти, що надійними в умовах криз чи інших катаклізмів можуть бути державні облігації (хоча в них є особливості) або облігації компаній з рейтингом не нижче А. І навіть з рейтингом А іноді виникають скандали та проблеми.
Тож відносно прогнозованим варіантом збереження грошей на довгостроці є фізичне золото, але його купівля повинна відбуватись не в часи кризи, а навпаки, в часи тиші і з горизонтом не менш ніж в 10 років. І загалом оминайте десятою дорогою «успішні історії» та «прості правила інвестицій», усілякі фонди і т.п.. Це все темна кімната, де Ви будете шукати чорну кішку.
Немає універсального способу втекти від інфляції та ще й заробити, саме тому банки та фонди влаштовують справжні перегони за облігації надійних емітентів, де дохідність знаходиться на рівні або трішки вище інфляції…
Джерела:
1. Джон Богл. Инвесторы против спекулянтов. С. 34
2. Fernando Chague. Rodrigo De-Losso. Bruno Giovannetti. Day trading for a living?
3. Maxime Rieman (2013) Only 24% of Active Mutual Fund Managers Outperform the Market Index
Фінансові інструменти в свій час були створені для того, щоб спростити бізнесу залучення капіталу. Доречі, саме на цей момент спирається Джон К. Богл (засновник The Vanguard Group, активи 6.2 трлн. дол.) у своїй книзі «Інвестори проти спекулянтів», коли стверджував, що фондовий ринок втратив свою ціль і перетворився на ринок спекулянтів.
«Общий объем IPO, посредством которых молодые компании получают необходимый капитал, в течении последних пяти лет в среднем составлял 45 млрд. долларов в год. (прим. книга написана в 2013 році) Вторичное размещение, позволяющее привлечь дополнительный акционерный капитал в среднем давало около 205 млрд. долларов в год. Суммарно объем эмиссии акций оценивался примерно в 250 млрд. долларов. Годовой торговый оборот по акциям за тот же период составлял в среднем 33 трлн. долларов, что в 130 раз больше величины капитала, привлеченного компаниями. Иными словами, 99.2% от того, чем занимается наша финансовая система, - это торговля на бирже, тогда как на формирование капитала приходиться лишь 0.8%. Это существенных дисбаланс! Та миссия, которая почти повсеместно считалась основной задачей Уолл-Стрит, была провалена» [1].
Спекуляція - це перепродаж акцій, з надією заробити на різниці курсів. В якомусь сенсі це є грою в гарячу картоплю, що потрапляє Вам до рук і Ви повинні перекинути її комусь іншому, аби не обпекти руки.
Через таку біганину та, по суті, щурячі перегони, кількість людей, що втрачають гроші на біржі, фантастична. У прикладі я наведу статистику з бразильської біржі деривативів (3я в світі), але ця статистика актуальна і для фондового ринку:
Мы рассчитываем общую чистую прибыль, полученную каждым из 19 646 новичков. Начиная с тех, кто торговал только один день (1111 человек), 29,8% получили положительный чистый доход. С учетом тех, кто торговал от 2 до 50 дней (9 978), от 51 до 100 дней (3100), от 101 до 200 дней (2738), от 201 до 300 дней (1168) *(прим. у фіналі вийшло 97% втратили) *получили положительную чистую прибыль соответственно. То есть, вопреки тому, что можно было бы предположить по самому отбору и обучению, доля успешных дневных трейдеров монотонно уменьшается с количеством дней, в которые они торгуют [2].
Аналогічний результат мали і дослідники Тайванської біржі (Barber, Lee, Odean у дослідженні 2010 року). Однак, можливо професійні учасники ринку (фонди і тп.) мають кращу статистику? У 2013 році було проведене таке дослідження і його результати кращі, але не дуже й втішні:
24% професійних учасників/фондів успішні на фондовому ринку за останні 10 років [3].
Що ж тоді робити? По-перше, припинити вірити в якісь там «професійні інвестиції», особливо, якщо їх інструментом є спекуляція цінними паперами/валютою або криптовалютою. По-друге, зрозуміти, що надійними в умовах криз чи інших катаклізмів можуть бути державні облігації (хоча в них є особливості) або облігації компаній з рейтингом не нижче А. І навіть з рейтингом А іноді виникають скандали та проблеми.
Тож відносно прогнозованим варіантом збереження грошей на довгостроці є фізичне золото, але його купівля повинна відбуватись не в часи кризи, а навпаки, в часи тиші і з горизонтом не менш ніж в 10 років. І загалом оминайте десятою дорогою «успішні історії» та «прості правила інвестицій», усілякі фонди і т.п.. Це все темна кімната, де Ви будете шукати чорну кішку.
Немає універсального способу втекти від інфляції та ще й заробити, саме тому банки та фонди влаштовують справжні перегони за облігації надійних емітентів, де дохідність знаходиться на рівні або трішки вище інфляції…
Джерела:
1. Джон Богл. Инвесторы против спекулянтов. С. 34
2. Fernando Chague. Rodrigo De-Losso. Bruno Giovannetti. Day trading for a living?
3. Maxime Rieman (2013) Only 24% of Active Mutual Fund Managers Outperform the Market Index
Що таке іпотека і чому вона нам потрібна?
Поточна влада велику увагу приділяє розвитку іпотеки і відкрито бореться за зниження % ставок (спойлер: це не єдина перепона). Давайте розберемось, що таке іпотека (або іпотечний кредит), як вона працює і для чого це Україні.
В загальному розумінні народу, іпотечний кредит, це кредит, який видають під заставу квартири. Тобто процес виглядає приблизно так: банк купує для вас квартиру і робить вам розтермінування платежу. Формально, квартира ваша, але зробити з нею без згоди банку нічого не вийде. Ви виплачуєте кредит за квартиру - і тоді вона вже повністю переходить у власність. А якщо не виплачуєте - банк продає квартиру і повертає собі гроші.
Чому іпотека важлива?
Ринок нерухомості може бути хорошим драйвером ВВП країни. Будівництво - галузь, яка працевлаштовує велику кількість працівників.
Там де є дешеві кредити - там є розвиток галузі. А отже - більше людей мають роботу, платять більше податків і взагалі - підіймають економіку. Проте, надмірне іпотечне кредитування призвело до кризи 2008 року. Про причини цієї кризи я писав тут - https://t.me/econom_notes/6
Отже, логіка проста. Нижчі % по іпотеці -> люди купують більше житла -> розвивається ринок нерухомості -> більше людей мають роботу і розвиваються суміжні галузі (буд. матеріали, меблі і т.д)
Як там в інших і що у нас?
Хороша новина - іпотека в Україні «зарухалась». Вже з липня ПриватБанк видаватиме іпотечні кредити під 10% річних. Окрім зниження облікової ставки, державі необхідно врегулювати ще певні законодавчі моменти. НБУ каже, що відновлення іпотечного кредитування стримують мораторій на стягнення застави, непрозорість первинного ринку житла та незахищеність прав інвесторів,
Насамкінець, глянемо як там у інших. Данія – 0,65%, Фінляндія – 1,5%, Чехія - 1,9% і Польща - 3.5%. Тобто нам ще дуже далеко до сусідів, але ми вже рухаємось в правильному напрямку 🙂
Поточна влада велику увагу приділяє розвитку іпотеки і відкрито бореться за зниження % ставок (спойлер: це не єдина перепона). Давайте розберемось, що таке іпотека (або іпотечний кредит), як вона працює і для чого це Україні.
В загальному розумінні народу, іпотечний кредит, це кредит, який видають під заставу квартири. Тобто процес виглядає приблизно так: банк купує для вас квартиру і робить вам розтермінування платежу. Формально, квартира ваша, але зробити з нею без згоди банку нічого не вийде. Ви виплачуєте кредит за квартиру - і тоді вона вже повністю переходить у власність. А якщо не виплачуєте - банк продає квартиру і повертає собі гроші.
Чому іпотека важлива?
Ринок нерухомості може бути хорошим драйвером ВВП країни. Будівництво - галузь, яка працевлаштовує велику кількість працівників.
Там де є дешеві кредити - там є розвиток галузі. А отже - більше людей мають роботу, платять більше податків і взагалі - підіймають економіку. Проте, надмірне іпотечне кредитування призвело до кризи 2008 року. Про причини цієї кризи я писав тут - https://t.me/econom_notes/6
Отже, логіка проста. Нижчі % по іпотеці -> люди купують більше житла -> розвивається ринок нерухомості -> більше людей мають роботу і розвиваються суміжні галузі (буд. матеріали, меблі і т.д)
Як там в інших і що у нас?
Хороша новина - іпотека в Україні «зарухалась». Вже з липня ПриватБанк видаватиме іпотечні кредити під 10% річних. Окрім зниження облікової ставки, державі необхідно врегулювати ще певні законодавчі моменти. НБУ каже, що відновлення іпотечного кредитування стримують мораторій на стягнення застави, непрозорість первинного ринку житла та незахищеність прав інвесторів,
Насамкінець, глянемо як там у інших. Данія – 0,65%, Фінляндія – 1,5%, Чехія - 1,9% і Польща - 3.5%. Тобто нам ще дуже далеко до сусідів, але ми вже рухаємось в правильному напрямку 🙂
Telegram
Записки економіста
Почему возник кризис 2008 года?
Почти каждый когда-либо слышал о большом мировом кризисе в 2008 году. Но почему он возник? Давайте разбираться!🤔
Обычно, инвесторы в США вкладывали деньги в облигации ФРС (Федеральная резервная система, аналог Нацбанка или…
Почти каждый когда-либо слышал о большом мировом кризисе в 2008 году. Но почему он возник? Давайте разбираться!🤔
Обычно, инвесторы в США вкладывали деньги в облигации ФРС (Федеральная резервная система, аналог Нацбанка или…
Дуже цікаве інтерв’ю з екс-керівником Національного Банку України - https://lb.ua/news/2020/07/06/461282_yakiv_smoliy_meta_diskredituvati.html
Рекомендую почитати!
Рекомендую почитати!
LB.ua
Яків Смолій: "Мета - дискредитувати керівництво НБУ. Зняти його, змінити на керованих"
«Президент не казав: «Все, ти мені набрид, давай пиши заяву». Але я з контексту зрозумів, що маю піти – ми ж усі дорослі люди, все ж ясно. Ну і прямо в нього про це запитав. Він відповів ствердно», - розповідає вже колишній очільник НБУ Яків Смолій. Уранці…
Одразу ж, декілька цікавих тез:
- Зростання економіки – це не кредитування. Подивіться на статистику: відбувається зношення фондів від 80 до 90%. Кредитними ресурсами основні фонди не оновлюють, потрібні вливання ресурсів власників або залучення шляхом входження в капітал зовнішнього інвестора.
- Зміна облікової ставки на 1% – це 0,1% зміни ВВП.
- Одна людина в Національному банку нічого не вирішує. Якщо в когось є надії, що прийде новий очільник, і ситуація різко зміниться в інший бік, нехай навіть не сподіваються. Жодне рішення в цих стінах не приймається одноосібно. Жодне.
- Вони(держава) заклали курс 30, а ми «штучно тримаємо 26». Так, а чого ви 30 заклали? Закладіть 40. Чим це обґрунтовано? Курс формується ринком. Ми впливаємо на курс тільки тоді, коли є різке коливання.
- Можна говорити що завгодно, але без зовнішнього фінансування Україна не може сьогодні існувати.
- За оцінкою, яку дає Міністерство економіки, 30% бізнесу знаходиться в тіні. Я думаю, що це можна спокійно помножити на два. Понад половина бізнесу в тіні. Підтверджуючи це, з початку року обсяг готівки за межами банківської системи збільшився на 60 мільярдів гривень. За межами банківської системи! 60 мільярдів гривень! Це фінансується тіньова економіка. І ви хочете, щоб Національний банк разом з банківською системою кредитував тіньову економіку? Це неправильно. Тому що немає податків, немає реальних офіційних зарплат. Треба бізнес виводити з тіні. Давайте зберемо податківців, правоохоронців… Може, треба щось міняти?
- Зростання економіки – це не кредитування. Подивіться на статистику: відбувається зношення фондів від 80 до 90%. Кредитними ресурсами основні фонди не оновлюють, потрібні вливання ресурсів власників або залучення шляхом входження в капітал зовнішнього інвестора.
- Зміна облікової ставки на 1% – це 0,1% зміни ВВП.
- Одна людина в Національному банку нічого не вирішує. Якщо в когось є надії, що прийде новий очільник, і ситуація різко зміниться в інший бік, нехай навіть не сподіваються. Жодне рішення в цих стінах не приймається одноосібно. Жодне.
- Вони(держава) заклали курс 30, а ми «штучно тримаємо 26». Так, а чого ви 30 заклали? Закладіть 40. Чим це обґрунтовано? Курс формується ринком. Ми впливаємо на курс тільки тоді, коли є різке коливання.
- Можна говорити що завгодно, але без зовнішнього фінансування Україна не може сьогодні існувати.
- За оцінкою, яку дає Міністерство економіки, 30% бізнесу знаходиться в тіні. Я думаю, що це можна спокійно помножити на два. Понад половина бізнесу в тіні. Підтверджуючи це, з початку року обсяг готівки за межами банківської системи збільшився на 60 мільярдів гривень. За межами банківської системи! 60 мільярдів гривень! Це фінансується тіньова економіка. І ви хочете, щоб Національний банк разом з банківською системою кредитував тіньову економіку? Це неправильно. Тому що немає податків, немає реальних офіційних зарплат. Треба бізнес виводити з тіні. Давайте зберемо податківців, правоохоронців… Може, треба щось міняти?
Чому держава так хоче курс по 30 та інфляцію у 8%?
Декілька днів тому публікував дуже цікаве інтерв’ю з екс-головою НБУ. А вчора наш міністр економіки заявив, що нам потрібна інфляція 8-9%, а президент хоче курс в 30 грн. (і списує багато проблем з державним бюджетом саме на валютний курс).
Інфляція - не зло
Насправді, інфляція не є великим злом, якщо її контролювати і тримати в необхідних межах (3-5%). Адже, коли інфляція низька, то товари не дорожчають, а й з часом можуть ставати дещо дешевші. Люди відкладають покупки на потім, очікуючи нижчих цін. Виробники не хочуть виробляти товари зараз, бо розуміють що потім товари можуть бути дешевші. Так падає економічна активність.
Так чому ж міністр економіки хоче інфляцію?
Більша інфляція породжує економічну активність. Люди активно продають та купують речі, адже розуміють, що завтра ця річ буде дорожча. Також, більша інфляція -> більші ціни -> більші податки.
І зараз вийшло так, що НБУ (який якраз і впливає на інфляцію) запланував один показник, а в державному бюджеті заклали інший (більший). НБУ добре виконує (ну чи, принаймні, виконував) свою роботу, а держава недоотримує грошей, винить у всіх бідах НБУ і вимагає низьку облікову ставку.
Чому нам треба курс по 30?
Аналогічна мотивація. В бюджеті заклали курс по 29.5 грн, а він по 27 грн. Відповідно, держава недоотримує податків. Митниця збирає з товарів мито у валюті і переводить в гривню. Курс нижчий планового, відповідно у валюті збирають необхідну суму, але от у гривнях виходить менше.
Також, страждають підприємства, які працюють на експорт (в тому числі державні). Вони виготовляли товари з розрахунком однієї прибутковості, а отримали іншу. Адже, всі їхні видатки в гривнях, а виручка - у валюті. І всю валюту вони змушені міняти по нижчому курсу.
Видатки держави лише ростуть під час коронакризи, повеней і пожеж. А от доходи - ні. Тому керівництво хоче якщо не більших, то принаймні планових макроекономічних показників. І ми зараз бачимо велику ймовірність того, що на пост голови НБУ прийде керована людина, яка старатиметься підняти як інфляцію, так і курс до запланованих показників...
Декілька днів тому публікував дуже цікаве інтерв’ю з екс-головою НБУ. А вчора наш міністр економіки заявив, що нам потрібна інфляція 8-9%, а президент хоче курс в 30 грн. (і списує багато проблем з державним бюджетом саме на валютний курс).
Інфляція - не зло
Насправді, інфляція не є великим злом, якщо її контролювати і тримати в необхідних межах (3-5%). Адже, коли інфляція низька, то товари не дорожчають, а й з часом можуть ставати дещо дешевші. Люди відкладають покупки на потім, очікуючи нижчих цін. Виробники не хочуть виробляти товари зараз, бо розуміють що потім товари можуть бути дешевші. Так падає економічна активність.
Так чому ж міністр економіки хоче інфляцію?
Більша інфляція породжує економічну активність. Люди активно продають та купують речі, адже розуміють, що завтра ця річ буде дорожча. Також, більша інфляція -> більші ціни -> більші податки.
І зараз вийшло так, що НБУ (який якраз і впливає на інфляцію) запланував один показник, а в державному бюджеті заклали інший (більший). НБУ добре виконує (ну чи, принаймні, виконував) свою роботу, а держава недоотримує грошей, винить у всіх бідах НБУ і вимагає низьку облікову ставку.
Чому нам треба курс по 30?
Аналогічна мотивація. В бюджеті заклали курс по 29.5 грн, а він по 27 грн. Відповідно, держава недоотримує податків. Митниця збирає з товарів мито у валюті і переводить в гривню. Курс нижчий планового, відповідно у валюті збирають необхідну суму, але от у гривнях виходить менше.
Також, страждають підприємства, які працюють на експорт (в тому числі державні). Вони виготовляли товари з розрахунком однієї прибутковості, а отримали іншу. Адже, всі їхні видатки в гривнях, а виручка - у валюті. І всю валюту вони змушені міняти по нижчому курсу.
Видатки держави лише ростуть під час коронакризи, повеней і пожеж. А от доходи - ні. Тому керівництво хоче якщо не більших, то принаймні планових макроекономічних показників. І ми зараз бачимо велику ймовірність того, що на пост голови НБУ прийде керована людина, яка старатиметься підняти як інфляцію, так і курс до запланованих показників...
Часто мені в приватні повідомлення пишуть з проханням порекомендувати якусь цікаву книгу з економіки. Останнім часом я всім раджу прочитати книгу “Економіка за 30 секунд” написану Дональдо Марроном. Мій хороший товариш Олександр зробив короткий та інформативний огляд на цю книгу за цим посиланням
А нижче наведу декілька цікавих цитат з короткими коментрями/поясненнями.
1. « Економічне зростання відбувається тоді, коли люди переналаштовують ресурси в такий спосіб, щоб зробити їх ціннішими... Історія людства вчить нас, що економічне зростання - це результат використання ліпших рецептів, а не принципу "приготувати якнайбільше» » - Пол Ромер
Тут автор має на увазі те, що економічний ріст у світі відбувається за рахунок інновацій, а не за рахунок масового споживання. І саме інновації дають можливість розвиватись новим сферам, створюють нові робочі місця і т.д. Якщо б ми просто виготовляли ті ж продукти, що й 100 років тому на тих же станках - такого економічного росту точно б не було:)
2. « Люди приписують своїм власним судженням значно більшу вірогідність, ніж вважається. Це одна з причин, завдяки якій люди так багато торгують на ринку, переважно без успіхів » - Деніел Канеман
Тут і так все зрозуміло:)
3. « Немає такого поняття, як хороший податок » - Вінстон Черчиль
Також Черчиль казав: “Податки - це зло - необхідне зло, але все ще зло, і чим менше у нас їх, тим краще.”
4. « Ми отримуємо наш обід не завдяки доброзичливості різника, пивовара чи пекаря, а завдяки їх відношенню до власних інтересів » - Адам Сміт
Тут Сміт вів до того, що кожен діє в рамках власних інтересів і в більшості керується економічною вигодою. І якщо кожен буде так робити - від цього виграють усі.
5. « Бідні погладшали і стали щасливими, а багаті збідніли. Ось чому зараз ми перебуваємо у скрутному становищі. Кожен мріє стати бідняком, адже в них стільки переваг! » - Джуд Ванніскі
Тут автора висміював систему соціального захисту у світі. Адже й справді, багаті повинні платити за все, а у бідних багато пільг:)
6. « Інфляція схожа на тигра і у вас є лише один постріл - якщо ви її не вб’єте з першого разу, вона вб’є вас » - Ґонсало Санчес де Лосада.
Актуально для сучасної ситуації в українській економіці.
А нижче наведу декілька цікавих цитат з короткими коментрями/поясненнями.
1. « Економічне зростання відбувається тоді, коли люди переналаштовують ресурси в такий спосіб, щоб зробити їх ціннішими... Історія людства вчить нас, що економічне зростання - це результат використання ліпших рецептів, а не принципу "приготувати якнайбільше» » - Пол Ромер
Тут автор має на увазі те, що економічний ріст у світі відбувається за рахунок інновацій, а не за рахунок масового споживання. І саме інновації дають можливість розвиватись новим сферам, створюють нові робочі місця і т.д. Якщо б ми просто виготовляли ті ж продукти, що й 100 років тому на тих же станках - такого економічного росту точно б не було:)
2. « Люди приписують своїм власним судженням значно більшу вірогідність, ніж вважається. Це одна з причин, завдяки якій люди так багато торгують на ринку, переважно без успіхів » - Деніел Канеман
Тут і так все зрозуміло:)
3. « Немає такого поняття, як хороший податок » - Вінстон Черчиль
Також Черчиль казав: “Податки - це зло - необхідне зло, але все ще зло, і чим менше у нас їх, тим краще.”
4. « Ми отримуємо наш обід не завдяки доброзичливості різника, пивовара чи пекаря, а завдяки їх відношенню до власних інтересів » - Адам Сміт
Тут Сміт вів до того, що кожен діє в рамках власних інтересів і в більшості керується економічною вигодою. І якщо кожен буде так робити - від цього виграють усі.
5. « Бідні погладшали і стали щасливими, а багаті збідніли. Ось чому зараз ми перебуваємо у скрутному становищі. Кожен мріє стати бідняком, адже в них стільки переваг! » - Джуд Ванніскі
Тут автора висміював систему соціального захисту у світі. Адже й справді, багаті повинні платити за все, а у бідних багато пільг:)
6. « Інфляція схожа на тигра і у вас є лише один постріл - якщо ви її не вб’єте з першого разу, вона вб’є вас » - Ґонсало Санчес де Лосада.
Актуально для сучасної ситуації в українській економіці.
Коротка історія, яка дуже гарно описує соціалізм
Йшов Робін Гуд по лісовій стежині, а на зустріч йому злиденний чоловік в лахмітті. І сказав він, що в їхньому селі - дуже багато бідних людей, яким не вистачає навіть на пляшку горілки, а частина будинків - жирують, на конях породи "майбах" їздять і рибу, не річкову, їдять.
Почув його Робін Гуд. Прийшов в село, пограбував багатих і роздав гроші бідним.
Частина людей пропила всі гроші, а інші - примножували свій капітал, стаючи багатими.
Тоді Робін Гуд знову пограбував багатих і роздав гроші бідним.
Ситуація повторилася - частина людей працювала, багатіла, наймала людей, даючи їм роботу і гроші, а частина - знову і знову усе пропивала.
І раз за разом в село приходив Робін Гуд, який грабував багатих і роздавав гроші бідним.
І кожного разу все менше і менше багатих людей було в селі. Хтось їхав туди, куди не добереться Робін Гуд і не зможе їх пограбувати. Інші - залишилися в селі але перестали заробляти гроші. Чому?
Одні розуміли, що прийде Робін Гуд і все одно всіх пограбує. Інші - не могли найняти нікого на роботу, оскільки бідні перестали працювати, вони чекали Робін Гуда, який дасть їм грошей.
Але Робін Гуд не зупинявся. Він раз по раз грабував людей, які жили хоч трохи багатшими і роздавав гроші бідним.
Так тривало до тих пір, поки одного разу, на лісовій стежці Робін Гуд не зустрів все село в лахмітті.
І тут Робін Гуд зрозумів.
Нарешті усі стали рівними.
Автор - Роман Нейтер
Йшов Робін Гуд по лісовій стежині, а на зустріч йому злиденний чоловік в лахмітті. І сказав він, що в їхньому селі - дуже багато бідних людей, яким не вистачає навіть на пляшку горілки, а частина будинків - жирують, на конях породи "майбах" їздять і рибу, не річкову, їдять.
Почув його Робін Гуд. Прийшов в село, пограбував багатих і роздав гроші бідним.
Частина людей пропила всі гроші, а інші - примножували свій капітал, стаючи багатими.
Тоді Робін Гуд знову пограбував багатих і роздав гроші бідним.
Ситуація повторилася - частина людей працювала, багатіла, наймала людей, даючи їм роботу і гроші, а частина - знову і знову усе пропивала.
І раз за разом в село приходив Робін Гуд, який грабував багатих і роздавав гроші бідним.
І кожного разу все менше і менше багатих людей було в селі. Хтось їхав туди, куди не добереться Робін Гуд і не зможе їх пограбувати. Інші - залишилися в селі але перестали заробляти гроші. Чому?
Одні розуміли, що прийде Робін Гуд і все одно всіх пограбує. Інші - не могли найняти нікого на роботу, оскільки бідні перестали працювати, вони чекали Робін Гуда, який дасть їм грошей.
Але Робін Гуд не зупинявся. Він раз по раз грабував людей, які жили хоч трохи багатшими і роздавав гроші бідним.
Так тривало до тих пір, поки одного разу, на лісовій стежці Робін Гуд не зустрів все село в лахмітті.
І тут Робін Гуд зрозумів.
Нарешті усі стали рівними.
Автор - Роман Нейтер
Податок на прибуток VS податок на виведений капітал
Згадуючи передвиборчу кампанію пана Зеленського одразу згадую його обіцянку вводу податку на виведений капітал (до того це обіцяв і його попередник). Давайте розберемось як це працює і чому це не реально зробити в наших реаліях (принаймні зараз)
Податок на прибуток
Давайте спочатку розберемось з поняттям “податок на прибуток”. Весь український бізнес (не ФОПи) платять 18% податку з власного прибутку. Тобто компанія заробила 200 мільйонів гривень, а потратила 100 млн. І з них вийшло 100 млн. прибутку. З них компанія заплатить 18 млн. податків.
Податок на виведений капітал
В цьому випадку, зароблений прибуток оподатковується тільки тоді, коли виплачується власникам у вигляді дивідендів.
Мета будь-якого бізнесу – це заробляти гроші. При цьому витрачання цих грошей може бути різним. З одного боку, вони можуть далі реінвестуватись в бізнес, розвиваючи його, створюючи нові продукти (і, відповідно, податки з ПДВ), та робочі місця (і, відповідно, ЄСВ та ПДФО).
З іншого боку, вони можуть "проїдатися", спрямовуючись на виплату власникам. І саме податок на виведений капітал передбачає оподаткування виключно тих доходів, які спрямовуються на "проїдання".
Таким чином держава стимулює бізнес реінвестувати кошти назад в бізнес і тим самим розвивати економіку в країні.
В чому проблема?
Якщо ввести податок на виведений капітал то постане питання - а де брати гроші в бюджет? Якщо компанії не платять податок на прибуток, а лише реінвестують, то в перші роки в державі буде великий дефіцит (оцінка експертів - 50 млрд. гривень в перший рік).
В наших умовах це величезні кошти, які держава не може втратити. Також, варто зазначити, що це експериментальна модель оподаткування, як діє лише в декількох європейських країнах – Естонії, Грузії та Латвії. Решта країн мають податок на прибуток, щоправда з різними умовами (плаваючі ставки оподаткування і т.д)
А як ви вважаєте, яка система потрібна нам?
Згадуючи передвиборчу кампанію пана Зеленського одразу згадую його обіцянку вводу податку на виведений капітал (до того це обіцяв і його попередник). Давайте розберемось як це працює і чому це не реально зробити в наших реаліях (принаймні зараз)
Податок на прибуток
Давайте спочатку розберемось з поняттям “податок на прибуток”. Весь український бізнес (не ФОПи) платять 18% податку з власного прибутку. Тобто компанія заробила 200 мільйонів гривень, а потратила 100 млн. І з них вийшло 100 млн. прибутку. З них компанія заплатить 18 млн. податків.
Податок на виведений капітал
В цьому випадку, зароблений прибуток оподатковується тільки тоді, коли виплачується власникам у вигляді дивідендів.
Мета будь-якого бізнесу – це заробляти гроші. При цьому витрачання цих грошей може бути різним. З одного боку, вони можуть далі реінвестуватись в бізнес, розвиваючи його, створюючи нові продукти (і, відповідно, податки з ПДВ), та робочі місця (і, відповідно, ЄСВ та ПДФО).
З іншого боку, вони можуть "проїдатися", спрямовуючись на виплату власникам. І саме податок на виведений капітал передбачає оподаткування виключно тих доходів, які спрямовуються на "проїдання".
Таким чином держава стимулює бізнес реінвестувати кошти назад в бізнес і тим самим розвивати економіку в країні.
В чому проблема?
Якщо ввести податок на виведений капітал то постане питання - а де брати гроші в бюджет? Якщо компанії не платять податок на прибуток, а лише реінвестують, то в перші роки в державі буде великий дефіцит (оцінка експертів - 50 млрд. гривень в перший рік).
В наших умовах це величезні кошти, які держава не може втратити. Також, варто зазначити, що це експериментальна модель оподаткування, як діє лише в декількох європейських країнах – Естонії, Грузії та Латвії. Решта країн мають податок на прибуток, щоправда з різними умовами (плаваючі ставки оподаткування і т.д)
А як ви вважаєте, яка система потрібна нам?
Чому підвищення мінімальної заробітної плати - не надто хороший крок
Президент Зеленський заявив про план підвищення мінімальної зарплати до 6.5 тис. в місяць. Можна подумати, що це хороша новина. Проте ми з вами повинні дивитись на речі критично і зважати на низку інших факторів.
Що таке мінімальна заробітна плата?
Це певна сума, визначена законом, нижче якої роботодавець не має права платити працівнику за місяць роботи з повним робочим днем.
З однієї сторони, підняття “мінімалки” підвищує стандарти життя, збільшує кількість інвестицій та кількість витрат, оскільки доходи населення зростають.
З іншої сторони - це підвищує рівень бідності та безробіття, бо тоді деякі роботодавці не готові витрачати більшу суму на зарплати і змушені звільняти людей. А якщо роботодавець не звільняє людей, то він повинен закласти зарплату у вартість продукції і продавати її дорожче (і, відповідно, стати менш конкурентноспроможним). Також, підвищення мінімалки сприяє розвитку чорного ринку праці.
Чому підвищення мінімалки не на часі?
У 2018-2019 роках середній темп зростання реальних заробітних плат становив 11% на рік при зростанні реального ВВП лише на 3% на рік. Це означає, що по суті, економіка росте за рахунок приватного споживання і торгівлі. А економіка мала б рости за рахунок інвестицій.
З коронавірусом багато компаній приберегли бюджети і заморозили інвестиційні проекти. І зараз їм знову доведеться переглядати свої бізнес плани і частину коштів з інвестицій віддавати на більші зарплати.
Бізнес в більшості перекладе додаткові витрати на кінцевого споживача, що в свою чергу призведе до інфляції. Зараз інфляція стабільна, що дозволяє НБУ проводити виважену монетарну політику і знижувати облікову ставку. Зросте інфляція - швидше за все, зросте й облікова ставка.
Ну і звісно - податки. Велика кількість податків прив’язана саме до мінімальної зарплати (ЄСВ, Єдиний податок для ФОП, податки на нерухомість та інші). У теперішній час, додатковий тиск на підприємців точно не приведе до хороших наслідків.
Коронакриза найсильніше вдарила по секторах, де частка тіньової зайнятості найвища (ресторани, готелі тощо). Наслідком може стати ще більше безробіття через звільнення в тіньовому секторі та в "білому" бізнесі з низькокваліфікованими робітниками. Вимушене підвищення зарплат також стимулює тінізацію працевлаштування.
Звісно ж, зростуть видатки державного сектору на утримання своїх працівників, що лише поглибить бюджетний дефіцит.
P.S Більш детальний аналіз можете прочитати у статті Економічної правди
Президент Зеленський заявив про план підвищення мінімальної зарплати до 6.5 тис. в місяць. Можна подумати, що це хороша новина. Проте ми з вами повинні дивитись на речі критично і зважати на низку інших факторів.
Що таке мінімальна заробітна плата?
Це певна сума, визначена законом, нижче якої роботодавець не має права платити працівнику за місяць роботи з повним робочим днем.
З однієї сторони, підняття “мінімалки” підвищує стандарти життя, збільшує кількість інвестицій та кількість витрат, оскільки доходи населення зростають.
З іншої сторони - це підвищує рівень бідності та безробіття, бо тоді деякі роботодавці не готові витрачати більшу суму на зарплати і змушені звільняти людей. А якщо роботодавець не звільняє людей, то він повинен закласти зарплату у вартість продукції і продавати її дорожче (і, відповідно, стати менш конкурентноспроможним). Також, підвищення мінімалки сприяє розвитку чорного ринку праці.
Чому підвищення мінімалки не на часі?
У 2018-2019 роках середній темп зростання реальних заробітних плат становив 11% на рік при зростанні реального ВВП лише на 3% на рік. Це означає, що по суті, економіка росте за рахунок приватного споживання і торгівлі. А економіка мала б рости за рахунок інвестицій.
З коронавірусом багато компаній приберегли бюджети і заморозили інвестиційні проекти. І зараз їм знову доведеться переглядати свої бізнес плани і частину коштів з інвестицій віддавати на більші зарплати.
Бізнес в більшості перекладе додаткові витрати на кінцевого споживача, що в свою чергу призведе до інфляції. Зараз інфляція стабільна, що дозволяє НБУ проводити виважену монетарну політику і знижувати облікову ставку. Зросте інфляція - швидше за все, зросте й облікова ставка.
Ну і звісно - податки. Велика кількість податків прив’язана саме до мінімальної зарплати (ЄСВ, Єдиний податок для ФОП, податки на нерухомість та інші). У теперішній час, додатковий тиск на підприємців точно не приведе до хороших наслідків.
Коронакриза найсильніше вдарила по секторах, де частка тіньової зайнятості найвища (ресторани, готелі тощо). Наслідком може стати ще більше безробіття через звільнення в тіньовому секторі та в "білому" бізнесі з низькокваліфікованими робітниками. Вимушене підвищення зарплат також стимулює тінізацію працевлаштування.
Звісно ж, зростуть видатки державного сектору на утримання своїх працівників, що лише поглибить бюджетний дефіцит.
P.S Більш детальний аналіз можете прочитати у статті Економічної правди
Підбірка ключових економічних новин
1. Держбюджет недоотримав 38 мільярдів доходів
У першому півріччі 2020 року план доходів державного бюджету недовиконаний на 38 мільярдів гривень, план видатків — на 51 мільярд. Витрати на погашення й обслуговування державного боргу становили 220 млрд грн, або майже третину загальних витрат держбюджету у I півріччі 2020 року.
Через карантин зменшився імпорт, а значить і зменшилась кількість митних платежів. Також, уряд заклав один курс $ в бюджет, а по факту отримав інший, через що недоотримав 25,5 млрд грн доходів.
2. Мінфін продав облігацій внутрішньої держпозики на 2,5 мільярда
Держава продовжує залучати кошти в кредит за рахунок ОВДП. Середньозважена дохідність (тобто %, під який держава залучає кошти) підріс за час карантину (з 9,79% в лютому до 11,15% в травні), та поступово починає знижуватись (8,1% за липень). Це добре, що % знижується, адже означає, що можемо знову залучати дешевші кошти.
3. Зеленський ветував закон про мораторій на стягнення боргів
«Законом фактично змінюються умови, при якому стає неможливим за кредитним договором примусово відчужувати майно без згоди власника". Вважаю, що це правильне рішення президента, адже якщо ми хочемо дешеву іпотеку, то потрібно зробити привабливі умови для кредиторів і однієї облікової ставки тут недостатньо.
Повинна бути законодавча база, яка дозволяє банку в разі невиплати кредиту забрати і продати квартиру. А ветований закон пропонував заборонити банку забирати квартири, якщо це єдина квартира боржника і він в ній проживає.
1. Держбюджет недоотримав 38 мільярдів доходів
У першому півріччі 2020 року план доходів державного бюджету недовиконаний на 38 мільярдів гривень, план видатків — на 51 мільярд. Витрати на погашення й обслуговування державного боргу становили 220 млрд грн, або майже третину загальних витрат держбюджету у I півріччі 2020 року.
Через карантин зменшився імпорт, а значить і зменшилась кількість митних платежів. Також, уряд заклав один курс $ в бюджет, а по факту отримав інший, через що недоотримав 25,5 млрд грн доходів.
2. Мінфін продав облігацій внутрішньої держпозики на 2,5 мільярда
Держава продовжує залучати кошти в кредит за рахунок ОВДП. Середньозважена дохідність (тобто %, під який держава залучає кошти) підріс за час карантину (з 9,79% в лютому до 11,15% в травні), та поступово починає знижуватись (8,1% за липень). Це добре, що % знижується, адже означає, що можемо знову залучати дешевші кошти.
3. Зеленський ветував закон про мораторій на стягнення боргів
«Законом фактично змінюються умови, при якому стає неможливим за кредитним договором примусово відчужувати майно без згоди власника". Вважаю, що це правильне рішення президента, адже якщо ми хочемо дешеву іпотеку, то потрібно зробити привабливі умови для кредиторів і однієї облікової ставки тут недостатньо.
Повинна бути законодавча база, яка дозволяє банку в разі невиплати кредиту забрати і продати квартиру. А ветований закон пропонував заборонити банку забирати квартири, якщо це єдина квартира боржника і він в ній проживає.
Чи потрібна нам повністю безготівкова економіка?
З розвитком технологій здається, що готівка в найближчому майбутньому взагалі не буде потрібна. І справді, для чого ж нам носити гаманець з грошима, якщо можна всі кошти мати в смартфоні і легко оплачувати будь-який рахунок.
Чому готівка — не ок?
- Готівкові гроші не зручні у використанні — мнуться, рвуться і переносять багато мікробів (особливо актуально останні пів року)
- Готівка — основа для тіньової економіки. При безготівкових платежах буде можливість моніторити всі платіжні операції й швидко знаходити правопорушників.
- Коли люди заощаджують в готівці — гроші не працюють. Якби ми мали лише безготівкові методи розрахунку — всі кошти були б у банках, а значить — працювали б в економіці.
- При безготівковій оплаті, щоб оплатити якусь послугу — навіть не потрібно вставати з дивану. Усе одразу під рукою і дуже зручно.
- Якщо загубив картку — просто блокуєш і перевипускаєш. А якщо зловмисники зняли гроші — пишеш заяву на поверенення коштів. З готівкою так не спрацює.
Проте, повністю відмовитись від готівки — не надто хороша ідея і ось чому:
1. Психологічний фактор
Витрачати кошти з карти легше, ніж вручну відраховувати готівку. Через це люди часто залазять в мінус по кредитці, який не встигають виплачувати і витрачають купу грошей на відсоткові платежі. До речі, НБУ з 1 вересня забороняє сумувати на балансі власні та кредитні кошти, як це робить, наприклад, Монобанк. От новина
2. Комісія з оплати
Коли ми розраховуємось за будь-який товар чи послугу карткою — продавець платить комісію з транзакції (0.5-2%). Можете уявити, які суми платять великі супермаркети типу Сільпо/Ашан/Метро. І звісно, ця комісія відображається в кінцевих цінах товарів (компанії не будуть втрачати прибутковість і перекладуть цю витрату на споживачів). Тобто, при повній відмові від готівки усі ціни зростуть на 0.5-2%.
Певна категорія читачів може сказати: “Але в картках є прикольні речі, як от кешбеки, пільговий кредитний період чи бонусні милі на польоти”. І одразу варто зрозуміти, що нічого безкоштовного у світі не буває:) За ці всі речі платимо ми, кінцеві споживачі, якраз через комісію з кожної транзакцій.
3. Вплив декількох компаній
Ринок кредитних карт - олігополістичний (тобто на ньому є лише невелика кількість компаній і туди досить складно потрапити). Дві найпопулярніші — Visa i Mastercard. Якщо ми повністю відмовимось від готівки, ці компанії знатимуть про нас усе. Неможливо буде провести будь-яку анонімну транзакцію.
Варто розуміти, що ці компанії приватні. А, отже, вони
Керуються прибутком та можуть робити все що хочуть. Не подобається ринок зброї (який подекуди легальний)? Ну тоді вони просто перестануть обробляти такі платежі і ринок зникне. Безготівкова економіка дасть неймовірну владу, вплив і контроль компаніям-емітентам кредитних карт.
4. Чорний ринок повністю не зникне
Так, безготівкова економіка сильно вдарить по тіньових ринках, але якщо є проблема — знайдеться і рішення (наприклад, криптовалюти)
5. Безготівкова економіка забере одну статтю доходів держави
Існує таке поняття, як сеньйораж. Це дохід Центрального Банку від друку грошей. Наприклад, вартість друку 100-доларової купюри — 20 центів. Тобто, США заробляє $99.8 з кожної купюри. В 2018 США заробило 80 млрд $ лише на друку грошей. В рамках їх ВВП це не багато, але для чого позбавляти себе таких доходів?
Насправді цю тему можна обговорювати більш детально. І тим, хто добре володіє англійською, рекомендую переглянути відео, де ця тема розкрита дещо більше.
З розвитком технологій здається, що готівка в найближчому майбутньому взагалі не буде потрібна. І справді, для чого ж нам носити гаманець з грошима, якщо можна всі кошти мати в смартфоні і легко оплачувати будь-який рахунок.
Чому готівка — не ок?
- Готівкові гроші не зручні у використанні — мнуться, рвуться і переносять багато мікробів (особливо актуально останні пів року)
- Готівка — основа для тіньової економіки. При безготівкових платежах буде можливість моніторити всі платіжні операції й швидко знаходити правопорушників.
- Коли люди заощаджують в готівці — гроші не працюють. Якби ми мали лише безготівкові методи розрахунку — всі кошти були б у банках, а значить — працювали б в економіці.
- При безготівковій оплаті, щоб оплатити якусь послугу — навіть не потрібно вставати з дивану. Усе одразу під рукою і дуже зручно.
- Якщо загубив картку — просто блокуєш і перевипускаєш. А якщо зловмисники зняли гроші — пишеш заяву на поверенення коштів. З готівкою так не спрацює.
Проте, повністю відмовитись від готівки — не надто хороша ідея і ось чому:
1. Психологічний фактор
Витрачати кошти з карти легше, ніж вручну відраховувати готівку. Через це люди часто залазять в мінус по кредитці, який не встигають виплачувати і витрачають купу грошей на відсоткові платежі. До речі, НБУ з 1 вересня забороняє сумувати на балансі власні та кредитні кошти, як це робить, наприклад, Монобанк. От новина
2. Комісія з оплати
Коли ми розраховуємось за будь-який товар чи послугу карткою — продавець платить комісію з транзакції (0.5-2%). Можете уявити, які суми платять великі супермаркети типу Сільпо/Ашан/Метро. І звісно, ця комісія відображається в кінцевих цінах товарів (компанії не будуть втрачати прибутковість і перекладуть цю витрату на споживачів). Тобто, при повній відмові від готівки усі ціни зростуть на 0.5-2%.
Певна категорія читачів може сказати: “Але в картках є прикольні речі, як от кешбеки, пільговий кредитний період чи бонусні милі на польоти”. І одразу варто зрозуміти, що нічого безкоштовного у світі не буває:) За ці всі речі платимо ми, кінцеві споживачі, якраз через комісію з кожної транзакцій.
3. Вплив декількох компаній
Ринок кредитних карт - олігополістичний (тобто на ньому є лише невелика кількість компаній і туди досить складно потрапити). Дві найпопулярніші — Visa i Mastercard. Якщо ми повністю відмовимось від готівки, ці компанії знатимуть про нас усе. Неможливо буде провести будь-яку анонімну транзакцію.
Варто розуміти, що ці компанії приватні. А, отже, вони
Керуються прибутком та можуть робити все що хочуть. Не подобається ринок зброї (який подекуди легальний)? Ну тоді вони просто перестануть обробляти такі платежі і ринок зникне. Безготівкова економіка дасть неймовірну владу, вплив і контроль компаніям-емітентам кредитних карт.
4. Чорний ринок повністю не зникне
Так, безготівкова економіка сильно вдарить по тіньових ринках, але якщо є проблема — знайдеться і рішення (наприклад, криптовалюти)
5. Безготівкова економіка забере одну статтю доходів держави
Існує таке поняття, як сеньйораж. Це дохід Центрального Банку від друку грошей. Наприклад, вартість друку 100-доларової купюри — 20 центів. Тобто, США заробляє $99.8 з кожної купюри. В 2018 США заробило 80 млрд $ лише на друку грошей. В рамках їх ВВП це не багато, але для чого позбавляти себе таких доходів?
Насправді цю тему можна обговорювати більш детально. І тим, хто добре володіє англійською, рекомендую переглянути відео, де ця тема розкрита дещо більше.
Як з природньої монополії зробити конкурентний ринок
Укрзалізниця — найбільший роботодавець в Україні. Тут працює 271 тисяча людей. Це більше, ніж населення Тернополя. І можна собі уявити, як складно керувати такою масштабною компанією. Ще складніше — робити це ефективно.
Ринок залізничних перевезень в Україні монополізований. А там де монополія — там часто не ефективний розподіл ресурсів.
Нагадаю, що якщо якась компанія на ринку одна (або займає частку ринку більше 30%) - це монопольний ринок. В цьому пості я розказував трішки більше про види конкуренції.
Природня монополія - що це?
Природня монополія, це один з видів монополії. Якщо у звичайний монопольний ринок потрапити дуже складно, але можливо, то у ринок природньої монополії входити просто не має сенсу. Це буде надто дорого.
Укрзалізниця у нас природний монополіст на ринку залізничних перевезень. Ніяка приватна компанія не почне зараз прокладати ще одну залізничну колію під свої поїзди. Це надто дорого і ніколи не окупиться.
І як це змінити?
Але, оскільки Укрзалізниця державна компанія, то можна умовно розділити її на дві компанії. Одна займається побудовою, ремонтом та обслуговуванням залізничних колій. Друга — пасажирськими та вантажними перевезеннями.
Тоді, можна віддати користування залізничними шляхами у спільне користування і впустити на цей ринок інші компанії. Такий крок дозволить створити конкуренцію, зробити більш ефективною таку корпорацію як “Укрзалізниця” і, звісно ж, дозволить більше зароблять державі на зборах від користування інфраструкторую та інших суміжних податків.
В першу чергу це буде корисно для вантажних перевезень, але ринок пасажирських перевезень також з часом підтягнеться.
Такі речі вже давно працюють в Європі та Америці і я сподіваюсь, що скоро дійдуть і до нас.
Укрзалізниця — найбільший роботодавець в Україні. Тут працює 271 тисяча людей. Це більше, ніж населення Тернополя. І можна собі уявити, як складно керувати такою масштабною компанією. Ще складніше — робити це ефективно.
Ринок залізничних перевезень в Україні монополізований. А там де монополія — там часто не ефективний розподіл ресурсів.
Нагадаю, що якщо якась компанія на ринку одна (або займає частку ринку більше 30%) - це монопольний ринок. В цьому пості я розказував трішки більше про види конкуренції.
Природня монополія - що це?
Природня монополія, це один з видів монополії. Якщо у звичайний монопольний ринок потрапити дуже складно, але можливо, то у ринок природньої монополії входити просто не має сенсу. Це буде надто дорого.
Укрзалізниця у нас природний монополіст на ринку залізничних перевезень. Ніяка приватна компанія не почне зараз прокладати ще одну залізничну колію під свої поїзди. Це надто дорого і ніколи не окупиться.
І як це змінити?
Але, оскільки Укрзалізниця державна компанія, то можна умовно розділити її на дві компанії. Одна займається побудовою, ремонтом та обслуговуванням залізничних колій. Друга — пасажирськими та вантажними перевезеннями.
Тоді, можна віддати користування залізничними шляхами у спільне користування і впустити на цей ринок інші компанії. Такий крок дозволить створити конкуренцію, зробити більш ефективною таку корпорацію як “Укрзалізниця” і, звісно ж, дозволить більше зароблять державі на зборах від користування інфраструкторую та інших суміжних податків.
В першу чергу це буде корисно для вантажних перевезень, але ринок пасажирських перевезень також з часом підтягнеться.
Такі речі вже давно працюють в Європі та Америці і я сподіваюсь, що скоро дійдуть і до нас.
Цікава стаття від Економічної Правди. Можна скидати усім любителям «раніше було краще» 🙂
https://www.epravda.com.ua/publications/2013/09/18/395175/
https://www.epravda.com.ua/publications/2013/09/18/395175/
Економічна правда
СРСР та Україна: де жити краще
Жителям УРСР в рази дорожче, ніж зараз, обходилися більшість товарів. Сьогодні українці можуть купити в чотири рази більше яєць та цукру, в п’ять разів більше олії. Одяг і побутова техніка доступніші у два-вісім разів. І все це без черг.
Як працюють кешбеки?
Одна з популярних речей на Заході, а тепер вже й в Україні - бонусні милі та кешбеки за користування карткою. Такий інструмент дозволяє банкам завоювати й втримати клієнтів. Проте, постає логічне питання - як воно працює? І чому в одних кешбеки є, а в інших - ні.
Як воно працює?
Існує така штука, як інтерчейндж. Коли в магазині стоїть термінал від “Ощадбанку”, а ви розраховуєтесь карткою “Монобанку” - то “Ощадбанк” платить певну суму “Монобанку” за цю транзакцію. Олег Гороховський (один із співзасновників Монобанку) писав, що в середньому у них ця комісія становить 1.9%.
Монобанк готовий витрачати на кешбеки 1.2% (і 0.7% забирати собі) від всього обороту карти. Банк бачить всі транзакції по карті клієнта і розуміє - виходить заробляти на такому клієнті чи ні. Якщо, наприклад, клієнт лише користується карткою коли може отримати кешбек - банк з цього не заробляє. Тому наступного місяця йому ці категорії будуть недоступні, або будуть доступні з меншим % (детальніше описано в пості Олега Гороховського)
Чому кешбеки не у всіх банках?
Відповідь проста - більшість банків не готові ділитись своїм доходом з клієнтами. Одного разу я спілкувався із знайомим, який працює в одному з топових банків України. Він пропонував забрати плату з користувачів за смс-сповіщення, адже це точно не клієнтоорієнтованим підходом. Але керівництво ідею відхилило, адже ці смс приносять мільйони гривень банку щомісяця.
Аналогічно і з кешбеками. Банкам складно відмовитись від десятків мільйонів доходу і віддати його назад клієнтам, щоб тим самим залучити більше клієнтів.
А можна без кешбеків?
В минулому пості я вже підіймав питання безготівкових розрахунків і згадував за комісії платіжних систем. І нагадую - за це все платить клієнт. Тобто, не було б інтерчейнджу -> були б менші комісії платіжних систем -> були б менші ціни.
У книзі “Поведінкова економіка” Річард Талер розказав про цікаве дослідження. В ньому було доведено, що люди будуть завзятіше витрачати кошти, щоб отримати кешбек, аніж будуть просто купувати товари за нижчою ціною. Хоча з раціональної точки зору - це абсолютно ідентичні речі. Вся різниця в голові людей:)
P.S Це дослідження можна й застосувати в бізнесі. Замість того, щоб пропонувати знижку на товар - краще запропонувати кешбек. Спрацює краще.
Одна з популярних речей на Заході, а тепер вже й в Україні - бонусні милі та кешбеки за користування карткою. Такий інструмент дозволяє банкам завоювати й втримати клієнтів. Проте, постає логічне питання - як воно працює? І чому в одних кешбеки є, а в інших - ні.
Як воно працює?
Існує така штука, як інтерчейндж. Коли в магазині стоїть термінал від “Ощадбанку”, а ви розраховуєтесь карткою “Монобанку” - то “Ощадбанк” платить певну суму “Монобанку” за цю транзакцію. Олег Гороховський (один із співзасновників Монобанку) писав, що в середньому у них ця комісія становить 1.9%.
Монобанк готовий витрачати на кешбеки 1.2% (і 0.7% забирати собі) від всього обороту карти. Банк бачить всі транзакції по карті клієнта і розуміє - виходить заробляти на такому клієнті чи ні. Якщо, наприклад, клієнт лише користується карткою коли може отримати кешбек - банк з цього не заробляє. Тому наступного місяця йому ці категорії будуть недоступні, або будуть доступні з меншим % (детальніше описано в пості Олега Гороховського)
Чому кешбеки не у всіх банках?
Відповідь проста - більшість банків не готові ділитись своїм доходом з клієнтами. Одного разу я спілкувався із знайомим, який працює в одному з топових банків України. Він пропонував забрати плату з користувачів за смс-сповіщення, адже це точно не клієнтоорієнтованим підходом. Але керівництво ідею відхилило, адже ці смс приносять мільйони гривень банку щомісяця.
Аналогічно і з кешбеками. Банкам складно відмовитись від десятків мільйонів доходу і віддати його назад клієнтам, щоб тим самим залучити більше клієнтів.
А можна без кешбеків?
В минулому пості я вже підіймав питання безготівкових розрахунків і згадував за комісії платіжних систем. І нагадую - за це все платить клієнт. Тобто, не було б інтерчейнджу -> були б менші комісії платіжних систем -> були б менші ціни.
У книзі “Поведінкова економіка” Річард Талер розказав про цікаве дослідження. В ньому було доведено, що люди будуть завзятіше витрачати кошти, щоб отримати кешбек, аніж будуть просто купувати товари за нижчою ціною. Хоча з раціональної точки зору - це абсолютно ідентичні речі. Вся різниця в голові людей:)
P.S Це дослідження можна й застосувати в бізнесі. Замість того, щоб пропонувати знижку на товар - краще запропонувати кешбек. Спрацює краще.
Чому нам не потрібна регуляція ІТ-галузі
Президент Зеленський доручив Кабміну розробити законопроекти спрямовані на стимулювання ІТ ринку в Україні. Проте, ніхто в ІТ галузі таких “покращень” не хоче. Давайте розберемось чому.
Вільний ринок творить дива. Там де держава не вмішується (або вмішується мінімально) ми дуже часто бачимо хороші показники. Така ситуація у нас з інтернет-провайдерами (у нас один з найшвидших і найдешевших доступів в інтернет у світі), і така ж ситуація з ІТ-ринком.
Ні для кого не секрет що 90-95% ІТ компаній мають працівників оформленими як ФОП. Раніше я писав пост про це. І це дає українським компаніям хорошу перевагу на світовому ринку ІТ-розробки. Вони платять менше податків, а значить можуть запропонувати менші ціни замовникам.
Також, держава не надто сильно регулювала українські ІТ-компанії, адже часто вони де-юре зареєстровані в Європі/США, відповідно діють за законами країни реєстрації.
Сукупність цих нюансів дала нам потужний ріст ІТ-індустрії в останні роки, близько $5 млрд ринку аутсорс розробки, близько 200 тисяч робочих місць в ІТ і ще близько 600 тисяч пов’язаних робочих місць (згідно з дослідженням один ІТ спеціаліст створює ще 3.3 робочих місця). І головне - ІТ індустрія дала нам середній клас, який є однією з ключових складових здорової економіки.
Проте через регулювання держави це все може досить швидко зникнути. Збільшення податків приведе до меншої конкурентоспроможності компаній і сповільнить ріст індустрії. Додаткова увага та перевірки також погіршать ситуацію.
Частка спеціалістів почне переїжджати, інша частка - працювати напряму із замовниками (в час віддаленої роботи особливо актуально), ще інші - будуть шукати методи податкової оптимізації або взагалі змінять сферу. І може бути така ситуація, що держава буде збирати менше з 20% податком, аніж з 5%, адже збирати не буде в кого 🙂
Президент Зеленський доручив Кабміну розробити законопроекти спрямовані на стимулювання ІТ ринку в Україні. Проте, ніхто в ІТ галузі таких “покращень” не хоче. Давайте розберемось чому.
Вільний ринок творить дива. Там де держава не вмішується (або вмішується мінімально) ми дуже часто бачимо хороші показники. Така ситуація у нас з інтернет-провайдерами (у нас один з найшвидших і найдешевших доступів в інтернет у світі), і така ж ситуація з ІТ-ринком.
Ні для кого не секрет що 90-95% ІТ компаній мають працівників оформленими як ФОП. Раніше я писав пост про це. І це дає українським компаніям хорошу перевагу на світовому ринку ІТ-розробки. Вони платять менше податків, а значить можуть запропонувати менші ціни замовникам.
Також, держава не надто сильно регулювала українські ІТ-компанії, адже часто вони де-юре зареєстровані в Європі/США, відповідно діють за законами країни реєстрації.
Сукупність цих нюансів дала нам потужний ріст ІТ-індустрії в останні роки, близько $5 млрд ринку аутсорс розробки, близько 200 тисяч робочих місць в ІТ і ще близько 600 тисяч пов’язаних робочих місць (згідно з дослідженням один ІТ спеціаліст створює ще 3.3 робочих місця). І головне - ІТ індустрія дала нам середній клас, який є однією з ключових складових здорової економіки.
Проте через регулювання держави це все може досить швидко зникнути. Збільшення податків приведе до меншої конкурентоспроможності компаній і сповільнить ріст індустрії. Додаткова увага та перевірки також погіршать ситуацію.
Частка спеціалістів почне переїжджати, інша частка - працювати напряму із замовниками (в час віддаленої роботи особливо актуально), ще інші - будуть шукати методи податкової оптимізації або взагалі змінять сферу. І може бути така ситуація, що держава буде збирати менше з 20% податком, аніж з 5%, адже збирати не буде в кого 🙂
Цікава стаття про те, як з’являються гроші в українській економіці - https://konkretyka.net/ukraine/yak-zyavlyayutsya-groshi-v-ukrayinskij-ekonomiczi.html
Хто в Україні платить більше податків
А ви знали, що “головний" податок України - ПДВ, в минулому році забезпечив 38% доходів бюджету? Акцизи принесли 12%, податок на доходи фізосіб - 11% і податок на прибуток підприємств - 10%.
І з цих даних можна подумати, що ми, звичайні люди, платимо лише 11% в казну. Проте, це абсолютно невірна думка. Адже всі ми платимо ПДВ і акцизи, лише опосередковано, бо ці податки вже закладені в ціні.
Особисто я це помічаю, коли скуповуюсь в супермаркеті METRO. У своїх чеках вони показують вартість товару без ПДВ, а в кінці просто додають 20% (і тим самим показують, скільки податків ти віддав державі).
Тобто, з даних вище, більше 60% податків платимо ми з вами. Лише за минулий рік кожен громадянин заплатив в середньому 14,5 тисяч гривень ПДФО та ПДВ. І це дуже цікаві дані. Адже, політики в більшості пропонують знизити податки для бізнесу, хоча насправді більше податків платять самі громадяни, а не бізнес. І якщо бізнес має можливості лобіювати свої інтереси у Верховній Раді - звичайні українці не мають такого впливу.
Також цікаво, що лише 10% громадян насправді знають, скільки вони віддають в державу. Спробуйте порахувати, скільки % від свого доходу ви щомісяця сплачуєте в податках. Політикам не вигідно, щоб люди розуміли, скільки грошей вони сплачують, адже тоді люди почнуть вимагати набагато більше і будуть задавати багато незручних питань. А ми платимо таки багато:)
Джерело даних та більш розгорнута історія податків за посиланням
А ви знали, що “головний" податок України - ПДВ, в минулому році забезпечив 38% доходів бюджету? Акцизи принесли 12%, податок на доходи фізосіб - 11% і податок на прибуток підприємств - 10%.
І з цих даних можна подумати, що ми, звичайні люди, платимо лише 11% в казну. Проте, це абсолютно невірна думка. Адже всі ми платимо ПДВ і акцизи, лише опосередковано, бо ці податки вже закладені в ціні.
Особисто я це помічаю, коли скуповуюсь в супермаркеті METRO. У своїх чеках вони показують вартість товару без ПДВ, а в кінці просто додають 20% (і тим самим показують, скільки податків ти віддав державі).
Тобто, з даних вище, більше 60% податків платимо ми з вами. Лише за минулий рік кожен громадянин заплатив в середньому 14,5 тисяч гривень ПДФО та ПДВ. І це дуже цікаві дані. Адже, політики в більшості пропонують знизити податки для бізнесу, хоча насправді більше податків платять самі громадяни, а не бізнес. І якщо бізнес має можливості лобіювати свої інтереси у Верховній Раді - звичайні українці не мають такого впливу.
Також цікаво, що лише 10% громадян насправді знають, скільки вони віддають в державу. Спробуйте порахувати, скільки % від свого доходу ви щомісяця сплачуєте в податках. Політикам не вигідно, щоб люди розуміли, скільки грошей вони сплачують, адже тоді люди почнуть вимагати набагато більше і будуть задавати багато незручних питань. А ми платимо таки багато:)
Джерело даних та більш розгорнута історія податків за посиланням