Гіпотеза постійного доходу

Під час карантину трошки більше вдарився у вивчення економічних теорій і різноманітних гіпотез. І найцікавішими (і актуальними в цей час) хочу поділитись з вами.

Про що гіпотеза?
Припускають, що люди, намагаючись оцінити, скільки вони можуть витратити, беруть до уваги постійний дохід. Тобто те, скільки вони планують заробляти впродовж всього свого життя, не зважаючи на їхні поточні економічні умови

Що це означає?
Щоб оцінити свій постійний дохід, люди дивляться на те, скільки вони будуть заробляти в майбутньому. Відштовхуючись від цього, люди беруть кредити, які погашають через декілька років, відкладають частину доходів, а решту витрачають на повсякденні потреби.

Це означає, що якщо люди несподівано збільшують свій поточний дохід, то швидше за все, вони просто його відкладуть. І вони не будуть витрачати ці гроші, поки не переконаються, що це постійний приріст, а не тимчасовий.

І що нам з цього?
В економіці це означає, що тимчасовий приріст доходу громадян не буде сприяти збільшенню попиту. Тому для держави немає ніякого сенсу стимулювати попит у короткотерміновій перспективі, оскільки це не допоможе.

Реальний приклад?
Декілька тижнів тому, США оголосило що роздасть по $1200 кожному дорослому, в якого сімейний дохід менше ніж $99 тис. Тобто так Штати хочуть стимулювати попит.

Але якщо глянемо з боку цієї гіпотези, то такі заходи не допоможуть США збільшити попит і розрухати економіку. Люди просто відкладуть гроші до кращих часів.

Дефолт. Що це і які наслідки?

Дефолт - невиконання державою своїх боргових зобов’язань. Тобто, країна не може повернути гроші кредиторам, бо в неї їх просто немає.

Чому може виникнути дефолт?

Україна набрала кредитів від різних країн та іноземних організацій. Також, продала велику кількість ОВДП. Через ситуацію з коронавірусом, доходи бюджету зменшаться (про це я писав раніше).

Кредити віддавати потрібно. І так само потрібно не тільки підтримувати життя у країні, а ще й розвивати її. Для цього всього потрібно гроші. Відповідно, зі зменшенням доходу потрібно сильно врізати державні витрати (що навряд чи комусь сподобається).

Що стається під час дефолту?

Перш за все, після дефолту борги НЕ пропадають. Якщо уряд скаже, що ми взагалі нічого не будемо платити, то будуть міжнародні суди, арешти української власності за кордоном, резервів, що зберігаються у закордонних банках, чи вкладень в закордонні цінні папери.

Через дефолт падає курс валюти (у 2-3 рази), росте інфляція. Через те, що країна оголошує дефолт - вона не може брати гроші в кредит закордоном (крім МВФ, Світового Банку і т.д). Також іноземні інвестори забирають свої гроші з країни.

Зв’язки з зовнішнім світом погіршуються, а оскільки вся економіка вже давно глобалізована - страждає бізнес. Люди залишаються без роботи. Водночас, в держави грошей сильно не прибавляється, а тому починаються затримки по виплаті пенсій та інших соціальних виплат.

Як його уникнути?

Тут відповідь проста - кредит від МВФ. Тобто, держава просто перекредитовує один борг іншим. У МВФ приблизно у 2 рази нижча відсоткова ставка, ніж в інших кредиторів. Також, перевагою кредиту в МВФ є те, що вони видають кредит при виконанні певних умов.

Тобто МВФ не просто дає гроші, а змушує уряд робити певні реформи, які сприятимуть розвитку економіки. Так добре і для країни, і для МВФ (адже вони так себе страхують від неповернення боргу).

НБУ та Міністерство фінансів. Яка різниця?

Дуже часто стикаюсь з тим, що люди не розуміють різниці між Міністерством Фінансів і Національним Банком. Спробую максимально просто пояснити різницю в цьому пості.

В економічній теорії сказано, що Центральний Банк може бути як приватний (США), напівдержавний (Японія) або повністю державний (Україна). Проте всюди це окрема інституція, яка незалежна від політики.

Головні завдання НБУ - стабілізація курсу гривні, зменшення інфляції та регулювання банків. Тобто, НБУ абсолютно незалежна “компанія”, яка займається фінансовою (а не економічною) стабільністю держави. НБУ самостійний орган, на який не має впливати політика.

Голова НБУ призначається Верховною Радою терміном на 7 років. Процедура зміни голови є досить складною і це зроблено саме для того, щоб держава якнайменше впливала на дії НБУ.

НБУ працює як бізнес. Він заробляє гроші, а прибуток в кінці року перераховує в бюджет.

Міністерство фінансів - головний бухгалтер в країні. Воно займається проведенням всіх операцій з державним бюджетом, виплатою кредитів та новими запозиченнями.

Міністерство фінансів не впливає на кількість доходів чи витрат бюджету, воно лише їх рахує і розподіляє, куди потрібно. Гроші заробляє митниця, податкова служба, державні підприємства і т.д. Куди витрачати гроші (глобально) - вирішує Верховна Рада.

Єдиний шлях, як МінФін може отримати гроші для держави - взяти їх в кредит. НБУ ж може їх і надрукувати. Тобто, МінФін розміщує облігації, а НБУ друкує гроші і їх купує.

Фактично, НБУ може і не друкувати нових грошей для України, якщо вважає, що це зашкодить фінансовій стабільності держави. Тому й зараз держава сподівається на кредит від МВФ, а не на новенькі надруковані гривні (бо кредит від МВФ не нашкодить гривні так як друк нових грошей)

Державне регулювання цін

Чи потрібно нам, щоб держава контролювала ціни на продукти (принаймні на найбільш соціально-важливі)?

Як завжди, державне регулювання цін має дві сторони медалі. З однієї сторони, це дає певну “стабільність” малозабезпеченим людям. Вони точно знають, що в разі необхідності базові продукти не будуть коштувати захмарних цін. При державному регулюванні цін на маски, вони не коштували б по 50 гривень на початку карантину.

При державному регулюванні цін, ніби то виграє кінцевий покупець. Адже, держава забезпечує доступну ціну на необхідні товари.

Проте завжди є інша сторона медалі. По-перше, якщо є державна регуляція, значить є орган, який це регулює. А це додаткове джерело як для корупції, так і для державних витрат (зарплати ж платити треба).

По-друге, якщо ціна буде невигідною для виробників, то вони просто перестануть виробляти товар. І споживачам не буде що купляти. Чудовим прикладом є СРСР з фіксованими цінами, які приводили до масового дефіциту товару.

Якщо ж говорити про природні монополії (Укрзалізниця, Укрпошта, комунальні послуги і т.д), то державна регуляція може бути корисним інструментом (як показує Західна практика)

А що ви про це думаєте? Потрібен нам контроль за цінами?

Кейнсіанство

Коли я говорю про кейнсіанство, одразу згадую слова екс-прем’єра Гончарука, який казав: “Я повний профан в економіці, я юрист за освітою. Але шо я розумію? Є дві економічні теорії: монетаризм і кейнсіанська.”. В наступному пості розглянемо монетаризм, а сьогодні хочу розказати про кейнсіанство.

Згадаємо спочатку класичну школу, яка нам каже: “Ринок сам себе врегулює”. Економіка завжди рухається за кривою (ріст - пік - спад - дно), це ще називають “бізнес-циклом”. І ринок сам до цього пристосовується. Класики кажуть, що бізнес-цикл не може призвести до масового безробіття.

Але тоді сталась Велика Депресія в США (1929-1933 р.), де сталось якраз те саме масове безробіття. І тоді такий дядько, як Дж. Кейнс спростував теорію і сказав: “На бізнес-цикли впливає сукупний попит”.

Сукупний попит - загальний попит на всі товари і послуги всередині країни. Наприклад, коли в країні ввели карантин - люди перестали виходити з дому, а частина з них - перестала заробляти. Відповідно, люди не харчувались в ресторанах, кафе, не літали за кордон, не купували так багато одягу і т.д. Сукупний попит в країні впав.

І Кейнс нам каже: “Держава має втручатись в економіку. В час кризи - впливати на сукупний попит і пом’якшувати різкий спад”.

Це означає, що держава має підтримувати:
1. Бізнес, щоб він не закривався (а значить і люди залишались працювати, мали доходи і купували більше)
2. Звичайних людей, щоб вони також купували більше (як от зараз в США видають кожному громадянину $1-1,5 тис.)

Держава може робити це різними шляхами: створювати нові проекти самостійно, проводити активну соціальну політику, знижувати податки. Всі ці заходи з підтримки мають зменшити падіння сукупного попиту, а значить - дати можливість економіці встати на ноги і знову розпочати ріст.

Монетаризм

Як і обіцяв - розбираємо другу економічну теорію, про яку говорив Гончарук.

Монетаризм виник пізніше, ніж кейнсіанство. Мілтон Фрідман (засновник цієї теорії) сильно сперечався з Кейнсом і вважав його теорію невірною. Тому він висунув свою теорію, яку коротко можна пояснити так: “Контроль над грошовою масою чинить вплив на економіку. Збільшуйте грошову масу, щоб досягти економічного зростання, і зменшуйте її, щоб знизити рівень інфляції.”

Про те, що таке грошова маса я писав раніше. Якщо дуже просто - це всі гроші в країні. І Фрідман каже: “Будуть гроші - буде економічна активність”. І це звучить досить логічно.

Якщо у підприємців є можливість брати кредит під дуже низькі %, то існує набагато більша імовірність, що він почне новий бізнес (або розширить існуючий). А це своєю чергою дасть нові робочі місця та податки в бюджет.

Але, як завжди, є інша сторона медалі - інфляція. Якщо грошової маси в країні забагато - буде висока інфляці . Тому, головною задачею держави, згідно цієї теорії, є правильне регулювання грошової маси в країні. Щоб і економічний розвиток був, і інфляція не росла надто сильно.

Варто розуміти, що не існує теорії, яка на 100% правильно і точно опише секрет економічного успіху. Більшість сучасних економік - суміш різноманітних шкіл та економічних теорій.

Монетарній політиці в Україні також приділяють багато уваги. Цим у нас займається НБУ. Саме він регулює облікову ставку (яка впливає на % по кредитах) та декілька інших важливих показників. І зміною цих показників НБУ впливає на інфляцію та кількість грошової маси в Україні.

Ну хоч якісь хороші новини :)

Співпраця з МВФ відкриває для України двері для отримання додаткового фінансування від Світового банку, Єврокомісії та урядів Японії і Канади, усі кошти підуть на покриття дефіциту держбюджету.

Про це в інтерв'ю ВВС News Україна заявив голова НБУ Яків Смолій.

За його словами, Україна зможе отримати перший транш за новою програмою співпраці з Фондом у кінці травня - на початку червня, усі кошти підуть на покриття дефіциту держбюджету.

Смолій додав, що до кінця року МВФ може надати Україні до 3,5 млрд доларів. Загальна сума програми, яка триватиме 1,5 року, - близько 5 млрд доларів.

Голова Нацбанку підкреслив, що загальна сума позик від МВФ, які Україна може отримати у 2020-2021 роках і за програмою stand-by, і за програмою розширеного фінансування, що обговорювалася раніше, є однаковою.

"За попередньою домовленостю, усі суми, які ми обговорювали з МВФ та іншими донорами, будуть спрямовані до державного бюджету на покриття дефіциту", - додав він.

Які пенсійні системи існують?

Сьогодні хочу коротко розказати про те, які пенсійні системи бувають у світі і які системи можна очікувати в Україні. У нас вже давно хочуть прийняти накопичувальну пенсійну систему, але чомусь ніяк не можуть:)

Отже, існують дві базові пенсійні системи:

1. Солідарна.
Функціонує в Україні. Означає, що пенсії платяться з податків працівників. Тобто, я цього місяця сплачую ЄСВ зі своєї зарплати і одразу ці кошти йдуть до моєї бабці у вигляді пенсії.

Зараз у нас достатньо критична ситуація в країні, оскільки на 1 пенсіонера припадає 1.4 працюючих. І при збереженні такої ж демографічної ситуації та солідарної системи - пенсії вирости ніколи не зможуть.

2. Накопичувальна.
В Україні вже декілька років планують ввести загальнообов’язкову накопичувальну систему. Згідно з попередньою версією закону до зарплати мало додатись нове відрахування до 7%. Але воно вже йшло в певний пенсійний фонд (державний чи ні - на ваш вибір). І ці кошти були лише ваші. Пенсійний фонд міг їх інвестувати і заробляти вам %. Такий собі обов’язковий депозит.

3. Добровільна
Водночас, в Україні понад 15 років існують недержавні пенсійні фонди. І кожна людина, за бажанням, може відкладати кошти на свою пенсію там. Більш детально про них написали у цій статті.

Проте не дивно, чому такий закон все ще затримується. Адже, пропонується просто додати ще 7% відрахувань з зарплати. При тому інші податки - не зменшуються. І виходить, що “податкове” (це не зовсім податок) навантаження на людину збільшується.

Що веде до збільшення тіньової економіки і зменшення привабливості країни для інвесторів. А з іншої сторони - ЄСВ зменшити не вийде, адже саме з цих коштів платяться пенсії. І зменшення ЄСВ обов’язково призведе до зменшення пенсій (які у нас і так маленькі).

А й справді:)

Пастка середнього доходу

Пастка середнього доходу - річ, яка часто відбувається в країнах, які швидко розвиваються. Спочатку економіка такої країни стрімко розвивається, а потім впадає в “застій”, коли населення вступає в ряди світового середнього класу.

Що ж таке середній клас?
Економісти кажуть, що якщо ВВП на душу населення становить $10-20к, тоді це вважається середнім світовим класом (в Україні це $3к, в США $62к, в Польщі $15к).

Що ж ця пастка значить?
Головна ідея полягає в тому, що такі країни як Китай, Бразилія чи навіть Україна - виступають джерелом дешевої робочої сили для світу.

В країни є головний ресурс - люди. Тому країни мають можливість залучати інвестиції, будувати заводи, наймати мільйони людей.

З часом конкуренція на ринку праці росте і зарплати підіймаються. Люди які заробляють більше - тратять більше. І від цього виграє вся економіка.

Здається, що може піти не так?
Проблема виходить тоді, коли зарплати підносяться надто високо (привіт, українське ІТ). Тоді виходить так, що країна стає менш конкурентною на світовому ринку, тому ще є інші, дешевші країни.

А значить, виробники переходять в інші країни, які мають дешевшу робочу силу і економічний ріст і успіх нашої країни - закінчується. Виробництво зменшується, зарплати падають і цикл знову повторюється.

Причини економічного спаду країн, які розвиваються

В минулому пості ми розглянули основну причину зниження стрімкого розвитку країн, що розвиваються - пастку середнього доходу. Проте, такий економіст, як Баррі Айхенгрін, виділяє ще й інші причини.

1. Внутрішня міграція
Коли країна стає індустріальною - багато селян переїжджають в міста, працювати на фабрику. Адже, там вони можуть заробити більше і забезпечити свою сім’ю (згадуємо післявоєнний період в СРСР).

Проте, в певний момент, кількість людей, які хочуть переїжджати і працювати на фабриках закінчиться. І це означає, що держава, по суті, вичерпала власні трудові ресурси. Звісно, можна збільшити зарплату ще більше, щоб переманити людей. Але це лише приведе до пастки середнього доходу.

2. Зменшення народжуваності
Чим багатша країна - тим менша народжуваність. Це вже досить відомий факт, проте можна виділити ще такі дві причини:

- Коли людина працює на фабриці, діти їй не допоможуть. Водночас, в селі, діти допомагають батькам майже змалечку. І часто дітей народжували як додаткову робочу силу.
- Соціальне зміщення ролі жінок у суспільстві. Адже, чим розвинутіша країна, тим більше існує можливостей для роботи та кар’єрного росту жінки. І багато з них обирають цей шлях (а не виховання дітей).

Зменшення народжуваності не є поганими само по собі. Але тут маємо іншу проблему - населення країни старіє. Меншає кількість працівників, які можуть продуктивно працювати на фабриках + збільшується податкове/соціальне навантаження на економічно активне населення (адже старших людей також треба утримувати).

От ці основні фактори якраз і стримують стабільно швидкий розвиток країн. І тоді постає логічне питання - як же ж вибратись з цієї пастки? Розглянемо його в наступному пості😌

Чи справді нам потрібні податки?

“У цьому світі ні в чому не можна бути абсолютно впевненим, крім невідворотності смерті і податків” - Бенджамін Франклін.

Податки - один з ключових елементів будь-якої сучасної економіки. При ефективній податковій системі держави можуть дуже стрімко розвиватись, а при неефективній - зруйнуватись. Саме з податків держава забезпечує нас дорогами, школами, парками, військом, соціальним забезпеченням та ін.

Але існує певна частка людей, яка вважає, що нам не потрібні податки. Все повинно бути у руках приватних осіб. Ніяких державних доріг, парків, шкіл, лікарень, соц. забезпечення і т.д.

Ідея в тому, що компанії хочуть заробляти гроші, а тому будуть змагатись між собою і надавати найкращий сервіс клієнтам. Від чого виграють всі.

Люди не будуть платити за речі, якими вони не користуються. Наприклад, зараз ми всі сплачуємо податки, які потім розподіляються на різні видатки (дороги, порти і т.д). А якщо я не маю машини і не користуюсь дорогами? Чому я повинен за це платити?

При такій системі люди будуть платити лише за те, чим вони користуються. Звучить цікаво, чи не так? Але завжди є дві сторони медалі.

В такому світі людина, яка має певні вроджені чи набуті вади (наприклад певна травма на виробництві), не буде достатньо продуктивною і не зможе себе забезпечити необхідним (їжа, житло). Частковим вирішенням цієї проблеми може бути страхування, проте що робити тим, хто не може робити внески, бо не має коштів?

Або подумаймо про таку річ, як освітлення вулиці. Ми всі сприймаємо його за належне. Але, якщо у нас все в приватних руках, то для чого комусь встановлювати стовпи з лампами, платити за електрику та підтримку такої споруди, якщо вона не приносить грошей?

Схожа річ й відбувається з швидкою допомогою, пожежною, поліцією чи військом. Вони не приносять прямих прибутків, то для чого компаніям займатись цим взагалі? Також, в такому світі, де всі керуються лише прибутком ніхто не буде зважати на екологію.

Розв'язанням цих проблем може бути наступне: певна приватна компанія організовує окреме поселення, де створює потрібну інфраструктуру (освітлення, поліція, пожежна, військоі т.д) і бере за це з людей певну щомісячну плату. А хто не платить - виключається з поселення.

Тобто, ми знову приходимо до ідеї держави і податків, лише в менших розмірах:)

Підбірка останніх економічних новин

Давайте коротко оглянемо 3 ключові події, які відбулись в Україні в першу половину червня.

1. Ми отримали кредит від МВФ

Безумовно, хороша новина. Ці гроші підуть на покриття дефіциту бюджету. До речі, ви знали, що кошти ми отримуємо не від МВФ, а напряму від країн-учасників МВФ? Ми отримуємо кошти в різних валютах, які входять в спеціальні права запозичення (що це таке, я писав в цьому пості)

2. НБУ знизив облікову ставку до 6%

Що таке облікова ставка і що дає її зниження я писав тут. На разі, це означає, що держава матиме змогу залучати кошти через ОВДП під менший відсоток. Вже сьогодні МінФін залучив кошти під 7.5% річних, що є рекордом для України. Також, очікуємо зниження % по кредитах та депозитах.

3. Споживча інфляція становить 1.7% річних

Не те щоб новина, але варто звернути на це увагу. Насправді, низька інфляція має дві сторони медалі. З однієї - це певна впевненість в завтрашньому дні і нац. валюті, але з іншої - це певне зменшення економічної активності всередині країни. Саме тому НБУ старається втримувати інфляцію на рівні 5-6%. Це те оптимальне число, яке дозволить розвиватись українській економіці і водночас - мати певну стабільність.

Примітивні казки про заробіток на біржі та «інвестиціях».

Фінансові інструменти в свій час були створені для того, щоб спростити бізнесу залучення капіталу. Доречі, саме на цей момент спирається Джон К. Богл (засновник The Vanguard Group, активи 6.2 трлн. дол.) у своїй книзі «Інвестори проти спекулянтів», коли стверджував, що фондовий ринок втратив свою ціль і перетворився на ринок спекулянтів.

«Общий объем IPO, посредством которых молодые компании получают необходимый капитал, в течении последних пяти лет в среднем составлял 45 млрд. долларов в год. (прим. книга написана в 2013 році) Вторичное размещение, позволяющее привлечь дополнительный акционерный капитал в среднем давало около 205 млрд. долларов в год. Суммарно объем эмиссии акций оценивался примерно в 250 млрд. долларов. Годовой торговый оборот по акциям за тот же период составлял в среднем 33 трлн. долларов, что в 130 раз больше величины капитала, привлеченного компаниями. Иными словами, 99.2% от того, чем занимается наша финансовая система, - это торговля на бирже, тогда как на формирование капитала приходиться лишь 0.8%. Это существенных дисбаланс! Та миссия, которая почти повсеместно считалась основной задачей Уолл-Стрит, была провалена» [1].

Спекуляція - це перепродаж акцій, з надією заробити на різниці курсів. В якомусь сенсі це є грою в гарячу картоплю, що потрапляє Вам до рук і Ви повинні перекинути її комусь іншому, аби не обпекти руки.
Через таку біганину та, по суті, щурячі перегони, кількість людей, що втрачають гроші на біржі, фантастична. У прикладі я наведу статистику з бразильської біржі деривативів (3я в світі), але ця статистика актуальна і для фондового ринку:

Мы рассчитываем общую чистую прибыль, полученную каждым из 19 646 новичков. Начиная с тех, кто торговал только один день (1111 человек), 29,8% получили положительный чистый доход. С учетом тех, кто торговал от 2 до 50 дней (9 978), от 51 до 100 дней (3100), от 101 до 200 дней (2738), от 201 до 300 дней (1168) *(прим. у фіналі вийшло 97% втратили) *получили положительную чистую прибыль соответственно. То есть, вопреки тому, что можно было бы предположить по самому отбору и обучению, доля успешных дневных трейдеров монотонно уменьшается с количеством дней, в которые они торгуют [2].

Аналогічний результат мали і дослідники Тайванської біржі (Barber, Lee, Odean у дослідженні 2010 року). Однак, можливо професійні учасники ринку (фонди і тп.) мають кращу статистику? У 2013 році було проведене таке дослідження і його результати кращі, але не дуже й втішні:

24% професійних учасників/фондів успішні на фондовому ринку за останні 10 років [3].

Що ж тоді робити? По-перше, припинити вірити в якісь там «професійні інвестиції», особливо, якщо їх інструментом є спекуляція цінними паперами/валютою або криптовалютою. По-друге, зрозуміти, що надійними в умовах криз чи інших катаклізмів можуть бути державні облігації (хоча в них є особливості) або облігації компаній з рейтингом не нижче А. І навіть з рейтингом А іноді виникають скандали та проблеми.
Тож відносно прогнозованим варіантом збереження грошей на довгостроці є фізичне золото, але його купівля повинна відбуватись не в часи кризи, а навпаки, в часи тиші і з горизонтом не менш ніж в 10 років. І загалом оминайте десятою дорогою «успішні історії» та «прості правила інвестицій», усілякі фонди і т.п.. Це все темна кімната, де Ви будете шукати чорну кішку.
Немає універсального способу втекти від інфляції та ще й заробити, саме тому банки та фонди влаштовують справжні перегони за облігації надійних емітентів, де дохідність знаходиться на рівні або трішки вище інфляції…

Джерела:

1. Джон Богл. Инвесторы против спекулянтов. С. 34
2. Fernando Chague. Rodrigo De-Losso. Bruno Giovannetti. Day trading for a living?
3. Maxime Rieman (2013) Only 24% of Active Mutual Fund Managers Outperform the Market Index

Що таке іпотека і чому вона нам потрібна?

Поточна влада велику увагу приділяє розвитку іпотеки і відкрито бореться за зниження % ставок (спойлер: це не єдина перепона). Давайте розберемось, що таке іпотека (або іпотечний кредит), як вона працює і для чого це Україні.

В загальному розумінні народу, іпотечний кредит, це кредит, який видають під заставу квартири. Тобто процес виглядає приблизно так: банк купує для вас квартиру і робить вам розтермінування платежу. Формально, квартира ваша, але зробити з нею без згоди банку нічого не вийде. Ви виплачуєте кредит за квартиру - і тоді вона вже повністю переходить у власність. А якщо не виплачуєте - банк продає квартиру і повертає собі гроші.

Чому іпотека важлива?

Ринок нерухомості може бути хорошим драйвером ВВП країни. Будівництво - галузь, яка працевлаштовує велику кількість працівників.

Там де є дешеві кредити - там є розвиток галузі. А отже - більше людей мають роботу, платять більше податків і взагалі - підіймають економіку. Проте, надмірне іпотечне кредитування призвело до кризи 2008 року. Про причини цієї кризи я писав тут - https://t.me/econom_notes/6

Отже, логіка проста. Нижчі % по іпотеці -> люди купують більше житла -> розвивається ринок нерухомості -> більше людей мають роботу і розвиваються суміжні галузі (буд. матеріали, меблі і т.д)

Як там в інших і що у нас?

Хороша новина - іпотека в Україні «зарухалась». Вже з липня ПриватБанк видаватиме іпотечні кредити під 10% річних. Окрім зниження облікової ставки, державі необхідно врегулювати ще певні законодавчі моменти. НБУ каже, що відновлення іпотечного кредитування стримують мораторій на стягнення застави, непрозорість первинного ринку житла та незахищеність прав інвесторів,

Насамкінець, глянемо як там у інших. Данія – 0,65%, Фінляндія – 1,5%, Чехія - 1,9% і Польща - 3.5%. Тобто нам ще дуже далеко до сусідів, але ми вже рухаємось в правильному напрямку 🙂

Дуже цікаве інтерв’ю з екс-керівником Національного Банку України - https://lb.ua/news/2020/07/06/461282_yakiv_smoliy_meta_diskredituvati.html

Рекомендую почитати!

Одразу ж, декілька цікавих тез:

- Зростання економіки – це не кредитування. Подивіться на статистику: відбувається зношення фондів від 80 до 90%. Кредитними ресурсами основні фонди не оновлюють, потрібні вливання ресурсів власників або залучення шляхом входження в капітал зовнішнього інвестора.

- Зміна облікової ставки на 1% – це 0,1% зміни ВВП.

- Одна людина в Національному банку нічого не вирішує. Якщо в когось є надії, що прийде новий очільник, і ситуація різко зміниться в інший бік, нехай навіть не сподіваються. Жодне рішення в цих стінах не приймається одноосібно. Жодне.

- Вони(держава) заклали курс 30, а ми «штучно тримаємо 26». Так, а чого ви 30 заклали? Закладіть 40. Чим це обґрунтовано? Курс формується ринком. Ми впливаємо на курс тільки тоді, коли є різке коливання.

- Можна говорити що завгодно, але без зовнішнього фінансування Україна не може сьогодні існувати.

- За оцінкою, яку дає Міністерство економіки, 30% бізнесу знаходиться в тіні. Я думаю, що це можна спокійно помножити на два. Понад половина бізнесу в тіні. Підтверджуючи це, з початку року обсяг готівки за межами банківської системи збільшився на 60 мільярдів гривень. За межами банківської системи! 60 мільярдів гривень! Це фінансується тіньова економіка. І ви хочете, щоб Національний банк разом з банківською системою кредитував тіньову економіку? Це неправильно. Тому що немає податків, немає реальних офіційних зарплат. Треба бізнес виводити з тіні. Давайте зберемо податківців, правоохоронців… Може, треба щось міняти?

Чому держава так хоче курс по 30 та інфляцію у 8%?

Декілька днів тому публікував дуже цікаве інтерв’ю з екс-головою НБУ. А вчора наш міністр економіки заявив, що нам потрібна інфляція 8-9%, а президент хоче курс в 30 грн. (і списує багато проблем з державним бюджетом саме на валютний курс).

Інфляція - не зло
Насправді, інфляція не є великим злом, якщо її контролювати і тримати в необхідних межах (3-5%). Адже, коли інфляція низька, то товари не дорожчають, а й з часом можуть ставати дещо дешевші. Люди відкладають покупки на потім, очікуючи нижчих цін. Виробники не хочуть виробляти товари зараз, бо розуміють що потім товари можуть бути дешевші. Так падає економічна активність.

Так чому ж міністр економіки хоче інфляцію?
Більша інфляція породжує економічну активність. Люди активно продають та купують речі, адже розуміють, що завтра ця річ буде дорожча. Також, більша інфляція -> більші ціни -> більші податки.

І зараз вийшло так, що НБУ (який якраз і впливає на інфляцію) запланував один показник, а в державному бюджеті заклали інший (більший). НБУ добре виконує (ну чи, принаймні, виконував) свою роботу, а держава недоотримує грошей, винить у всіх бідах НБУ і вимагає низьку облікову ставку.

Чому нам треба курс по 30?
Аналогічна мотивація. В бюджеті заклали курс по 29.5 грн, а він по 27 грн. Відповідно, держава недоотримує податків. Митниця збирає з товарів мито у валюті і переводить в гривню. Курс нижчий планового, відповідно у валюті збирають необхідну суму, але от у гривнях виходить менше.

Також, страждають підприємства, які працюють на експорт (в тому числі державні). Вони виготовляли товари з розрахунком однієї прибутковості, а отримали іншу. Адже, всі їхні видатки в гривнях, а виручка - у валюті. І всю валюту вони змушені міняти по нижчому курсу.

Видатки держави лише ростуть під час коронакризи, повеней і пожеж. А от доходи - ні. Тому керівництво хоче якщо не більших, то принаймні планових макроекономічних показників. І ми зараз бачимо велику ймовірність того, що на пост голови НБУ прийде керована людина, яка старатиметься підняти як інфляцію, так і курс до запланованих показників...

Часто мені в приватні повідомлення пишуть з проханням порекомендувати якусь цікаву книгу з економіки. Останнім часом я всім раджу прочитати книгу “Економіка за 30 секунд” написану Дональдо Марроном. Мій хороший товариш Олександр зробив короткий та інформативний огляд на цю книгу за цим посиланням

А нижче наведу декілька цікавих цитат з короткими коментрями/поясненнями.

1. « Економічне зростання відбувається тоді, коли люди переналаштовують ресурси в такий спосіб, щоб зробити їх ціннішими... Історія людства вчить нас, що економічне зростання - це результат використання ліпших рецептів, а не принципу "приготувати якнайбільше» » - Пол Ромер

Тут автор має на увазі те, що економічний ріст у світі відбувається за рахунок інновацій, а не за рахунок масового споживання. І саме інновації дають можливість розвиватись новим сферам, створюють нові робочі місця і т.д. Якщо б ми просто виготовляли ті ж продукти, що й 100 років тому на тих же станках - такого економічного росту точно б не було:)

2. « Люди приписують своїм власним судженням значно більшу вірогідність, ніж вважається. Це одна з причин, завдяки якій люди так багато торгують на ринку, переважно без успіхів » - Деніел Канеман

Тут і так все зрозуміло:)

3. « Немає такого поняття, як хороший податок » - Вінстон Черчиль

Також Черчиль казав: “Податки - це зло - необхідне зло, але все ще зло, і чим менше у нас їх, тим краще.”

4. « Ми отримуємо наш обід не завдяки доброзичливості різника, пивовара чи пекаря, а завдяки їх відношенню до власних інтересів » - Адам Сміт

Тут Сміт вів до того, що кожен діє в рамках власних інтересів і в більшості керується економічною вигодою. І якщо кожен буде так робити - від цього виграють усі.

5. « Бідні погладшали і стали щасливими, а багаті збідніли. Ось чому зараз ми перебуваємо у скрутному становищі. Кожен мріє стати бідняком, адже в них стільки переваг! » - Джуд Ванніскі

Тут автора висміював систему соціального захисту у світі. Адже й справді, багаті повинні платити за все, а у бідних багато пільг:)

6. « Інфляція схожа на тигра і у вас є лише один постріл - якщо ви її не вб’єте з першого разу, вона вб’є вас » - Ґонсало Санчес де Лосада.

Актуально для сучасної ситуації в українській економіці.

Коротка історія, яка дуже гарно описує соціалізм

Йшов Робін Гуд по лісовій стежині, а на зустріч йому злиденний чоловік в лахмітті. І сказав він, що в їхньому селі - дуже багато бідних людей, яким не вистачає навіть на пляшку горілки, а частина будинків - жирують, на конях породи "майбах" їздять і рибу, не річкову, їдять.

Почув його Робін Гуд. Прийшов в село, пограбував багатих і роздав гроші бідним.

Частина людей пропила всі гроші, а інші - примножували свій капітал, стаючи багатими.

Тоді Робін Гуд знову пограбував багатих і роздав гроші бідним.
Ситуація повторилася - частина людей працювала, багатіла, наймала людей, даючи їм роботу і гроші, а частина - знову і знову усе пропивала.

І раз за разом в село приходив Робін Гуд, який грабував багатих і роздавав гроші бідним.

І кожного разу все менше і менше багатих людей було в селі. Хтось їхав туди, куди не добереться Робін Гуд і не зможе їх пограбувати. Інші - залишилися в селі але перестали заробляти гроші. Чому?

Одні розуміли, що прийде Робін Гуд і все одно всіх пограбує. Інші - не могли найняти нікого на роботу, оскільки бідні перестали працювати, вони чекали Робін Гуда, який дасть їм грошей.

Але Робін Гуд не зупинявся. Він раз по раз грабував людей, які жили хоч трохи багатшими і роздавав гроші бідним.

Так тривало до тих пір, поки одного разу, на лісовій стежці Робін Гуд не зустрів все село в лахмітті.

І тут Робін Гуд зрозумів.

Нарешті усі стали рівними.

Автор - Роман Нейтер