АНАЛІЗ МІНУВАННЯ ПЕРЕДОВИХ ПОЗИЦІЙ, 2025 р.

Навколо кожної позиції (окопу на відділення або спостережного пункту) повинно бути встановлено 250–300 мін. Поки на цьому ОВ або СП розпочнуться бої, є близько двох місяців для його облаштування. ОВ або СП, а також окопи поруч мають бути повністю заміновані. Це технологія, що використовувалася ще в 1943 році. На таких замінованих позиціях стабільно буде знищуватися 2–3 відділення російської піхоти. Проте цього не відбувається через брак мін та фахівців. Це необхідно масштабувати.

Усі зосередилися на FPV-дронах — це справді важливо, але не можна ігнорувати мінування лінії бойового зіткнення та автоматичне встановлення мінних полів за допомогою мінних загороджувачів.

У 1990-х роках Україна створила власний проєкт, який, на жаль, так і не був профінансований та не запущений у серійне виробництво: І-52 (мінний загороджувач) на базі МТ-ЛБу. Водночас наші партнери з Польщі, Німеччини та США виготовляють мінні загороджувачі, але кількість переданої інженерної техніки недостатня для покриття всіх потреб фронту.

Масштабна підготовка операторів дронів — це чудово, але необхідно так само масштабувати підготовку саперів для інженерних військ.

Російську піхоту неможливо зупинити лише дронами — це надто складно. У країні агресора проживає 140 мільйонів населення, і кожного місяця вони відправляють на війну приблизно 50 000 “добровольців-самогубців”. Їх можна знищувати, але вони все одно поступово займають певні ділянки на карті.

Наразі для протипіхотного мінування часто використовують СВП (саморобні вибухові пристрої) або ПМД-6 (протипіхотну дерев’яну міну). Це 200 г тротилу, детонатор і дерев’яна коробка. Деякі сапери навчилися модернізувати ці міни підручними засобами.

Однак для стримування противника по всій лінії фронту потрібні масові й прості рішення комплексного характеру.

#мінування #ПМД6

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook

ОТТАВСЬКА КОНВЕНЦІЯ — ГОЛОВНИЙ БІЛЬ КОЖНОГО УКРАЇНСЬКОГО САПЕРА

Що таке Оттавська конвенція? І чому проблеми, про які ми згадували у попередньому пості, пов’язані саме з нею? Це міжнародна угода про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін, а також про їхнє знищення (неофіційно — Оттавська конвенція).

Україна підписала цю угоду 24 лютого 1999 року в Нью-Йорку та ратифікувала її 27 грудня 2005 року, ставши державою-учасницею з 1 червня 2006 року. З цього моменту українські інженерні «саперні» підрозділи регулярно, під підпис, ознайомлюють із положеннями конвенції.

На час підписання угоди Україна володіла п’ятим за розміром арсеналом протипіхотних мін у світі (після Китаю, російської федерації, США та Пакистану). Але Оттавська конвенція також зобов’язує країни-учасниці знищувати наявні запаси протипіхотних мін. Уже 27 травня 2003 року на Донеччині, в рамках виконання домовленостей між Кабінетом Міністрів України та урядом Канади, було ліквідовано останню міну типу ПМН.

У 2015 році, під час російсько-української війни, посол ЄС в Україні Ян Томбінський заявив, що утилізація трьох мільйонів протипіхотних мін, яку фінансує ЄС, має завершитися до 2018 року. Станом на 2020 рік ліквідацію 3 млн протипіхотних мін завершено.

Справедливості заради варто зазначити, що конвенція не забороняє використання керованих протипіхотних мін. Основну проблему інженерних боєприпасів автори конвенції вбачають у їхній невибірковій дії: міні байдуже, хто її активує — цивільний, військовий чи навіть тварина. Якщо вибух ініціює військовослужбовець, який здатен відрізнити ворога від пенсіонерки, що зібралася до лісу по гриби, то така міна не становить небезпеки.

У світі, де добре вишколена контрактна армія воює проти терористів, можна дозволити собі гратися в гуманізм. Але ми живемо в іншій реальності — у світі великої позиційної війни, яка триває навіть після контрнаступу ЗСУ або окупантів. Це позиційна війна з ядерною державою, кордон з якою залишається відкритим і яку потрібно раз і назавжди закрити мінними полями.

Що стосується нашого ворога, то в нього немає жодних проблем із забороною застосування, накопичення запасів, виробництва чи передачі протипіхотних мін. Уряд московії не підписав Оттавську конвенцію, як і низка інших країн: Китай, США, Індія, Ізраїль, Північна та Південна Корея. Ворог активно використовує усі свої промислові й інженерно-військові ресурси на полі бою.

Тому Україні давно варто переглянути своє ставлення до цієї угоди. На третій рік повномасштабної війни настав час вийти з конвенції, щоб почати діяти виключно задля захисту національних інтересів, а не задовольняти очікування міжнародних організацій, що знаходяться на іншому континенті.

#протипіхотнемінування #оттавськаконвенція

Інженер /// Штурмова

🇺🇦Instagram 🇺🇦Facebook