Почуваюся супер ревнивою дівчиною. В тому році я була частиною однієї спільноти, де відчула потяг до однієї особи. Я їй не сподобалася тому ми після першого діалогу закінчили. Пізніше я познайомилася з іншою дівчиною у нас ніби зав'язалося спілкування... Я їй запропонувала доєднатися до цієї спільноти, дала посилання активно з нею спілкувалася. Але спілкування також зникло.
Зараз я бачу їх спільні фото. І мені так гірко ...
Зараз я бачу їх спільні фото. І мені так гірко ...
А коли я сказала "так це ж я привила її в спільноту", мені сказали що я не права. Муд.
Наскільки ж я втомлено почуваюся. Мені знову порадили бути "нормальною" людиною. І одягатись нормально не зважаючи на думку "подруг".
З якого моменту у мене з'явилися друзі - модельєри, що мені кажуть що одягати я не знаю.
Коли я стала не нормальною - не знаю.
Коли не бажання викидати сорочку, бо так хтось сказав, стало не нормальним ?
Так моя сорочка не кращої якості бо пережила прання і багато прання. Але якого біса людина дозволяє собі радити мені її викинути, і казати що ця кофта як зі сміттєвого баку.
Питання інше також. Якого хуя піздеть мамі про цю ситуацію?
З якого моменту у мене з'явилися друзі - модельєри, що мені кажуть що одягати я не знаю.
Коли я стала не нормальною - не знаю.
Коли не бажання викидати сорочку, бо так хтось сказав, стало не нормальним ?
Так моя сорочка не кращої якості бо пережила прання і багато прання. Але якого біса людина дозволяє собі радити мені її викинути, і казати що ця кофта як зі сміттєвого баку.
Питання інше також. Якого хуя піздеть мамі про цю ситуацію?
Вона напрягаєть, мені навіть шкода її. І це про ситуацію на яку мені пох