#історії_героїв
Свій позивний боєць 53-ї ОМБр «Агроном» отримав завдяки неабиякій господарській жилці.
– Ще коли служив у зоні ООС, на позиціях вирощував овочі, – розповідає Артем. – Садив, доглядав. Так і приліпилося до мене – «Агроном». Коли прийшла велика війна, про садівництво довелося забути…
У районі відповідальності підрозділу Артема потужні обстріли почалися за тиждень до повномасштабного вторгнення росії.
– Перший артилерійський обстріл був 16 лютого, і з того моменту вони вже не припинялися. Адреналіну, звісно, додали. Далі почали наступати ворожі танки. Але наші артилеристи – вмілі хлопці, вони швидко знищували колони російської техніки, і це, треба сказати, дуже підтримало бойовий дух піхоти, – говорить боєць.
З-поміж численних подій, які відбулися на його ділянці за останні місяці, Артем чи не найбільше згадує звільнення Павлівки – маленького, але стратегічно важливого села під Вугледаром.
– Це було швидко, неочікувано для ворога і дуже круто! – з захватом розповідає «Агроном». – Я щиро вражений. Хоча підрозділи, які звільняли Павлівку, не є штурмовими, вони діяли дуже професійно. Було страшно, але завдання виконали. Я згадую одного хлопця з батальйону «Айдар». Перед штурмом у Павлівці він говорив, що боїться йти у бій. Попри це, в результаті він повівся як герой, врятувавши побратимів. Коли хлопці сиділи в обороні на одному з подвір’їв, туди зайшла група російських військових. Недовго думаючи, хлопець обеззброїв першого ж, хто ступив на подвір’я. Зав’язалася сутичка і ворог змушений був тікати.
Розмірковуючи про війну, Артем запевняє: у ворога немає жодних шансів.
– Маразматичний старий дід путін, який розуміє, що доживає свої дні, назбирав військо, щоб відродити радянський союз і прибрати до рук Україну. Але це йому не вдасться, – резюмує «Агроном». – Моя найбільша мотивація – родина, маленька донька, яка чекає вдома. Знаєте, мабуть найтяжче – знати, що діти ростуть, дорослішають, доки ми тут, і ми не маємо можливості того бачити. Тому хочеться якнайшвидше звільнити наші території, здобути Перемогу і нарешті повернутися додому.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine
Свій позивний боєць 53-ї ОМБр «Агроном» отримав завдяки неабиякій господарській жилці.
– Ще коли служив у зоні ООС, на позиціях вирощував овочі, – розповідає Артем. – Садив, доглядав. Так і приліпилося до мене – «Агроном». Коли прийшла велика війна, про садівництво довелося забути…
У районі відповідальності підрозділу Артема потужні обстріли почалися за тиждень до повномасштабного вторгнення росії.
– Перший артилерійський обстріл був 16 лютого, і з того моменту вони вже не припинялися. Адреналіну, звісно, додали. Далі почали наступати ворожі танки. Але наші артилеристи – вмілі хлопці, вони швидко знищували колони російської техніки, і це, треба сказати, дуже підтримало бойовий дух піхоти, – говорить боєць.
З-поміж численних подій, які відбулися на його ділянці за останні місяці, Артем чи не найбільше згадує звільнення Павлівки – маленького, але стратегічно важливого села під Вугледаром.
– Це було швидко, неочікувано для ворога і дуже круто! – з захватом розповідає «Агроном». – Я щиро вражений. Хоча підрозділи, які звільняли Павлівку, не є штурмовими, вони діяли дуже професійно. Було страшно, але завдання виконали. Я згадую одного хлопця з батальйону «Айдар». Перед штурмом у Павлівці він говорив, що боїться йти у бій. Попри це, в результаті він повівся як герой, врятувавши побратимів. Коли хлопці сиділи в обороні на одному з подвір’їв, туди зайшла група російських військових. Недовго думаючи, хлопець обеззброїв першого ж, хто ступив на подвір’я. Зав’язалася сутичка і ворог змушений був тікати.
Розмірковуючи про війну, Артем запевняє: у ворога немає жодних шансів.
– Маразматичний старий дід путін, який розуміє, що доживає свої дні, назбирав військо, щоб відродити радянський союз і прибрати до рук Україну. Але це йому не вдасться, – резюмує «Агроном». – Моя найбільша мотивація – родина, маленька донька, яка чекає вдома. Знаєте, мабуть найтяжче – знати, що діти ростуть, дорослішають, доки ми тут, і ми не маємо можливості того бачити. Тому хочеться якнайшвидше звільнити наші території, здобути Перемогу і нарешті повернутися додому.
#Україна_тримається_на_наших_плечах
Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine