Люблю твій степ і подих твого степу.
Міраж кринички і міраж осель.
Поклавши крила на велику спеку,
стоїть над степом сірий журавель.
Тут всіх було — і половця, і грека.
Віки замкнула на басовий ключ
бандура степу, бурштинова дека
з голосниками гайдамацьких круч.
Громи рокочуть десь там на пониззі.
Люблю твій степ. Усе твоє люблю.
Мені самотньо, як в Червоній книзі
останньому у небі журавлю.

✍🏻 Ліна Костенко
🎨 Олег Шупляк

ДОЛЯ
Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.
Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хту купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.
Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.
– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.
– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.
І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.

#Ліна_Костенко

🪄 Поезія – це цілющий ковток для спраглої душі, це ясний промінець сонця в негоду, це біла квітка сподівання.

📖 @virsholub – затишна місцина для вашого внутрішнього поета.

З Днем Батька!

Я вчу тебе, як мову іноземну,
як знаки, зашифровані в гербі.
Я вдячна Богу, що послав на Землю
шляхетну душу, втілену в Тобі.

#ЛінаКостенко
📸 Соціальний мультимедійний проект "Переможці"

Буває часом дивне відчуття, —
що час іде, а я собі окремо.
Мені п'ять років. Я іще дитя.
Люблю цукерки і читаю Брема.
Все щось майструю, думаю, дивлюсь,
таке мале, уперте і шалене.
Росту. Сміюсь. Нічого не боюсь.
А це мій син. І схожий він на мене.


✍🏻 Ліна Костенко
🎨 Anastasiia Stolbova

І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.


✍🏻 Ліна Костенко
#Берестечко
🎨 Instagram @foralberg_art

Не живемо, а вибачаємось.
Хтось завжди зазирає у вікно.
Хтось потайки обнишпорює душу.
Хтось на людей нацьковує юрму.
Я все щось мушу, мушу, мушу, мушу!
А, власне, що я винна і кому?!

#ЛінаКостенко
🎨 Pascal Campion

А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни...

#ЛінаКостенко
#ЗапискиУкраїнськогоСамашедшого
🎨 Instagram @keithleeillustration

На конвертики хат літо клеїть віконця,як марки.
Непогашені марки — біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю,я теж пролітаю там.
Опускаюсь на землю, на сивий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся,а все вже гуде, як дзвін.
Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
І ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні.

#ЛінаКостенко
🎨 Dang van Can

Україна переможе!
Вподобай сторінку @l_v_kostenko

Є 2 способи, як почати спілкуватися українською красиво та правильно

1. Читати книги, наукові доповіді та вчити нудну граматику

2. Читати канал «Українська легко» і підтягнути рідну мову не тільки легко, а й весело, з картинками і вікторинами. Без зазубрювань та зайвих зусиль

🇺🇦 Ваша мова стане милозвучною, а росіянізми зникнуть, як роса на сонці

Долучайтесь — @ukr_lehko

А буває ідеш по світу
І проходить повз тебе людина
Так неначе проносить квіти
І тобі віддає половину

Ще і стебла од рук гарячі
Оглянешся на неї здаля
І збагнеш - на промінь багатша
Стала раптом твоя земля.

#ЛінаКостенко #Проміння_землі
🎨 художниця Оксана Оснач

***
Життя, як річку не перейдеш вбрід.
Та, певно, в ньому і немає броду.
Заходь по груди у студену воду,
Пливи, пливи, пливи десятки літ!

Не уникай в путі круговороту —
Хай руки загартуються твої,
Бо доведеться плавати і проти,
І впоперек стрімкої течії.

Коли ж попадеш в смугу теплих течій,
Коли душа розніжиться без меж,
Ослабнуть руки і отерпнуть плечі,
І вже навряд чи далі попливеш.

Зануриш серце у блаженну втому,
Запрагнеш тільки затишку... О, ні!
Як жити, зачепившись на мілкому,
То краще потонуть на глибині.

🔥Ви дуже чекали на новий наклад цієї книги. Ділимося великою радістю — збірник «300 поезій» Ліни Костенко уже можна замовити в онлайн-книгарні «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» — https://cutt.ly/RKguPOk

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

#ЛінаКостенко
🎨 Владислав Єрко

Ліна Костенко

Коли буду я навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.

А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.

І боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.

І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі!

І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

#ЛінаКостенко
🎨 Pascal Campion

Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
🎨 Stanislav Sugintas

Душа – єдина на землі держава,
Де є свобода чиста, як озон.
Кордон душі проходить над світами,
А там нема демаркаційних зон.

#ЛінаКостенко
🎨 Phil Koch

😱 8 з 10 людей не знають як відповісти на образу, а 7 з 10 не вміють спілкуватися з малознайомими людьми

Етикет — це не тільки краватки та рукостискання. Він допомагає створити бездоганну репутацію — головний секрет міцних корисних зв'язків.

▪️хто перший має привітатися?
▪️хто повинен платити в ресторані?
▪️зв'язок перервався, хто передзвонює?

Відповіді для будь-якої незрозумілої ситуації — @etiketua

Я скрізь своя, і я ніде не дома.
Душа летить у посвіті епох.
І де цей шлях почався, — невідомо.
І де урветься, знає тільки Бог.

#ЛінаКостенко
🎨 Alexandra Kern Art

Навшпиньки повертаюся в ті дні.
Вони, як сонце, сходять у мені.
Там є наш дім і обрій твоїх рук,
і ще душа не відає розлук.

І ще є час для друзів і гостей.
І щастя є. І донечка росте.
І син малює квіточку зорі,
як той Маленький принц Екзюпері.

#ЛінаКостенко
🎨 Владислав Єрко