як вам ідея, що коли я закінчу робити концепти, скидаю вам ексель-таблицю, ви відмічаєте, якою мовою і яка планета вам сподобалася, а я закріплюю ці імена за персонажами?
я б зробила опитування, але там 5 різних мов та я просто заєбуся на всі 8 планет робити(ще й сонце) це все

я планую поки що планети малювати, а потім вже супутники та зірки
загалом, поступово до масштабного переходити, як ви вже зрозуміли

вирішила не по порядку їх малювати

вона схована. завжди. обличчя закрите вуаллю, тіло - хмарними тканинами. ніхто не бачив її обличчя, тільки здогадуються. вона не знімає їх ніколи. навіть коли одна.
​вона не любить говорити. голос її рідкісний і хрипкий, наче забутий. вона мовчить, та не через гординю, а зі звички до самоти.
​вона не зла, але колюча. зовні - нерухома статуя, всередині ж ховає багато чого: біль, втому і приховану ніжність. вона не вміє бути відкритою.
​вона не підходить першою, та нікого не проганяє. може стояти поруч мовчки, відповідаючи коротко й тихо. бо говорити для неї - це як знімати броню.
​коли всередині надто багато туги, хмари її ледь помітно пульсують. та вона не зривається на інших, бо біль її - то її власний тягар.
​вона не просить допомоги. але якщо хтось залишається поруч, попри її мовчання, вона це помічає. і запам’ятовує.

#концептарт

тут теж додала текст

шось ви під вечір не дуже активні

тоді чекайте
я думала Меркурій смоктати жоско буде і ніхто не захоче, а ви захотіли
може дропну коли захищу диплом і похвалюся за одне на скільки захистилася

крч, здала диплом на 5/5, і тепер я молодший бакалавр💥
завтра постараюся нарешті намалювати концепт з Меркурієм

ізгой

він сліпий. очі його випалені, залишилися тільки чорні западини. він не бачить - лише відчуває: тепло на шкірі, вібрацію каменю під ногами і кроки інших світів за мільйони кілометрів.
​він майже завжди в русі. ходить повільно, навпомацки, ведучи руками по каменю. іноді зривається на біг - швидко, надто швидко, щоб біль не накопичувався в одному місці. іноді падає на коліна, утикається чолом у землю й завмирає. на рік. на тисячу років. потім устає і йде далі.
​він міг би піти туди, де не так пече. пробував. та там холод; а холоду він боїться дужче, ніж спеки. спека - то звичне. холод - то невідомість.
​він говорить рідко, голосом хрипким і сиплим, наче хворий. слова даються йому важко. зазвичай він мовчить.
​він не скаржиться і не просить допомоги. просто ходить найтіснішим колом, обгорілий і чорний. і іноді, коли ніхто не бачить, простягає руку в бік, звідки лине світло.

#концептарт

друзі, пост сос/потрібна порада. Харків.
знайшла сьогодні голуба під колесом машини біля двору, коли гуляла з собакою та бачила поруч кота з цим голубем. він сильно шкутильгає, настовбурчив пір'я і майже не реагує на людей. видимих переломів чи намотаних ниток на лапках наче немає, але він явно слабкий.
​зараз забрала його в безпечне місце (він у коробці в курятнику, у спокої), поставила воду й зерно.
​можливо, хтось стикався з таким або знає перевірених волонтерів у Харкові, які можуть підказати, що робити далі? буду дуже вдячна за контакти або репост, якщо у вас є знайомі, які розуміються на птахах 💔

а ось і сам красень

а ось і моя підставка для чашки

апдейт якщо комусь цікаво що з голубом. він схоже не збирається йти, тому що коли йому стало краще і його випустили побігати він назад побіг у курник. він все ще кульгає, але з крилом нічого серйозного, начебто. виглядає набагато краще ніж коли ми його забрали
його звуть жорік до речи

до речі, хлопець попросив солера намалювати, тож вирішила двох зайців одразу

це ще й перший раз коли я малюю солера та габріеля 😭
пишаюсь що це перші арти з ними