Це чи не найрозумніша книжка написана українським автором. Придбайте негайно й читайте щодня бодай кілька сторінок.
Біблія, Автодидактика Курінського і підручник сержанта інженерних військ маюь бути головними вашими книжками нині.
"Український філософ, музикант, поет, письменник, поліглот, засновник Постпсихології Валерій Олександрович Курінський
"Українська постпсихологічна автодидактика"
#Постпсихологія #Автодидактика #Курінський #ПостПсихология #Куринский #Самонавчання #Самобучение
Але що змінюється, коли ми, звільнившись від старих своїх упереджень і страхів, починаємо займатися тими ж мовами за постпсихологічною методикою? Може, нас обдаровують «чарівними паличками», замовляннями або якимись суперпідручниками (бо, мовляв, у старих, в отих, що на полиці і в які зазираю, приміряючись до нового навчального предмета, ієрогліфіка видається такою страхаючою...)? Ні, автодидактика не відкидає старих підручників і не реформує шкіл, перефарбовуючи їхні стіни та зносячи дахи... Ми реформуємо стосунки із собою, школою, часовими витратами, з такими «простими» явищами, як любов та етика, чесність у собі та багато інших речей... Словом, підручники можна лишати старі — нехай поганенькі, нехай навіть із помилками чи недоглядами (або просто з нальотом несучасності). Головне, щоби він подобався мені в цей момент, захоплював, як новий знайомий, додавав певності й радості, як помічник, як друг. Підручник має для мене стати на цей час сакральною книгою. Але шана, звісно, не має зводитися до того, що ти сумлінно «визубрюєш» усе написане в цій книжці! Не запам’ятати — а просто трішки розібратися в темі, зробити до неї перший підхід, шанобливий, уважний, захоплений... І, не чекаючи, поки призвичаїшся до цього підручника й ентузіазм спаде, переходиш до іншого, аналогічного.
Кількох місяців таких занять, скажімо, за п’ятьма підручниками з обов’язковим їхнім чергуванням та усним виконанням усього матеріалу вистачить, щоб оволодіти іноземною мовою на рівні третього курсу університету. Але в жодному разі не можна себе підганяти під певний «календарний план» навчання мові. Будь-яке силування, спроби одразу досягти великих результатів, «стрибки на випередження» і т.д. тільки гальмують навчальний процес. Усе, що потрібно для грамотної та насправді швидкої роботи, — це послідовне й точне виконання тих правил алгоритмізації, про які ми ведемо мову."
Біблія, Автодидактика Курінського і підручник сержанта інженерних військ маюь бути головними вашими книжками нині.
"Український філософ, музикант, поет, письменник, поліглот, засновник Постпсихології Валерій Олександрович Курінський
"Українська постпсихологічна автодидактика"
#Постпсихологія #Автодидактика #Курінський #ПостПсихология #Куринский #Самонавчання #Самобучение
Але що змінюється, коли ми, звільнившись від старих своїх упереджень і страхів, починаємо займатися тими ж мовами за постпсихологічною методикою? Може, нас обдаровують «чарівними паличками», замовляннями або якимись суперпідручниками (бо, мовляв, у старих, в отих, що на полиці і в які зазираю, приміряючись до нового навчального предмета, ієрогліфіка видається такою страхаючою...)? Ні, автодидактика не відкидає старих підручників і не реформує шкіл, перефарбовуючи їхні стіни та зносячи дахи... Ми реформуємо стосунки із собою, школою, часовими витратами, з такими «простими» явищами, як любов та етика, чесність у собі та багато інших речей... Словом, підручники можна лишати старі — нехай поганенькі, нехай навіть із помилками чи недоглядами (або просто з нальотом несучасності). Головне, щоби він подобався мені в цей момент, захоплював, як новий знайомий, додавав певності й радості, як помічник, як друг. Підручник має для мене стати на цей час сакральною книгою. Але шана, звісно, не має зводитися до того, що ти сумлінно «визубрюєш» усе написане в цій книжці! Не запам’ятати — а просто трішки розібратися в темі, зробити до неї перший підхід, шанобливий, уважний, захоплений... І, не чекаючи, поки призвичаїшся до цього підручника й ентузіазм спаде, переходиш до іншого, аналогічного.
Кількох місяців таких занять, скажімо, за п’ятьма підручниками з обов’язковим їхнім чергуванням та усним виконанням усього матеріалу вистачить, щоб оволодіти іноземною мовою на рівні третього курсу університету. Але в жодному разі не можна себе підганяти під певний «календарний план» навчання мові. Будь-яке силування, спроби одразу досягти великих результатів, «стрибки на випередження» і т.д. тільки гальмують навчальний процес. Усе, що потрібно для грамотної та насправді швидкої роботи, — це послідовне й точне виконання тих правил алгоритмізації, про які ми ведемо мову."
