Вже кілька місяців ми з командою живемо цією темою. Темою дітей без дитинства. Ми не планували знімати 3 фільми, але одне чіплялось за інше, і ставало зрозуміло – ми не маємо права зупинитися. В спеціальному циклі ми показали реабілітаційний табір, де фактично допомагають починати жити заново дітям, які втратили батьків на війні. Ми також побували в гостях у великих прийомних сім’ях, де батьки-вихователі дарують любов та турботу одразу десятьом дітям.
⠀
А в новому фільмі ми покажемо життя в класичному дитячому будинку. Це закритий світ, про який мало відомо. Візити сюди зазвичай дуже формальні та короткотривалі. У мене була мета: потрапити в дитячий будинок якомога надовше, ближче познайомитись з дітьми, дізнатись правду від них особисто. Зсередини. А ще мета – привернути максимальну увагу до проблем дітей у дитячих будинках. Щоб зрушити питання з мертвої точки.

У дитбудинок ми приїхали з Першою Леді України – Оленою Зеленською, яка традиційно опікується дітьми. Щоб все було щиро, без зайвого офіціозу, дітям і персоналу не говорили про візит гостей. Вони думали, що приїдуть тільки оператори.
⠀
Вийшов дуже відвертий репортаж. Ми провели з дітьми цілий день. Жили за їх правилами, разом обідали, грали, спілкувались. Я залишився на ніч, і місцеві хлопці влаштували мені «посвяту в новачки», обмазавши пастою. А головне – за цей день ми стали настільки своїми, що діти почали розказувати дуже закулісні речі.
⠀
Сьогодні у дитячих будинках проживає більше 27 000 дітей. Більшість з них мають живих батьків, які з різних причин позбавлені батьківських прав чи відмовились від дітей.

Чому таке трапляється? Що не так з дитячими будинками? Як дорослі можуть покращити дитинство цих дітей вже зараз?

Заключний фільм першого сезону «Світу навиворіт. Україна» ми присвячуємо дітям. Це спроба пролити світло на питання, які ми часто уникаємо чи залишаємо поза увагою. Проте, вони допоможуть нам виростити покоління майбутнього, яке будуватиме Україну через 10, 20, 30 років.
Це надважливо для нашої країни.
20.30 на 1+1 Україна. Сьогодні

Друзі, дивились наш заключний фільм першого сезону «Світу навиворіт. Україна», присвячений дітям? Ставте реакції. Хто не встиг побачити на ТБ, фільм вже на YouTube-каналах:

https://www.youtube.com/watch?v=XtIsYTb2-HA&t=1s

Сьогодні, 6 червня, День журналіста. Я дякую кожному представнику ЗМІ, хто продовжує працювати та виконувати цю часто небезпечну і складну роботу.
Робота журналіста надважлива під час війни. Завдяки роботі журналістів світ бачить те, що відбувається сьогодні в Україні.
⠀
І на жаль, журналісти гинуть. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у нас загинуло не менше 91 медійника та медійниці. Не менше – тому що є безвісти зниклі. Вірогідно, з часом стане відомо, що більше. Точно ніхто зараз не скаже(
Багато з них загинули безпосередньо під час роботи на фронті. Світла памʼять всім.
⠀
Продовжуємо працювати та знімати сюжети про реалії сьогоднішньої України.
Рівно рік тому, 6 червня, ми були у затопленому після підриву Каховської греблі Херсоні. Рік потому, на жаль, продовжуємо документувати війну та її наслідки.
⠀
На фото: робота у Торецьку, Нью Йорку та взагалі на Донеччині минулого тижня з операторами Сашком Дмитрієвим та Сергієм Мацко.
⠀
Деталі покажемо у наших проектах – як прості люди живуть під постійними ударами авіабомб, без аптек та лікарень, води та звичного життя. Як місця, де є тисячі жителів, виглядають ніби Припʼять, бо люди бояться виходити без особливої потреби. І найвражаюче – те, як попри жахи, регіон продовжує жити, наскільки можливо повноцінно, жителі лишаються людяними, не здаються.
⠀
Шановні журналісти, в цей складний час замість вітань на день журналіста – побажання сил та берегти себе. Кожен репортаж із фронту може стати останнім.
Памʼятайте та бережіть себе. У нас ще дуже багато роботи.