— 26.01.25-24.03.25 —

а від неї пахло втомою
гучним мовчанням
з присмаком сорому
з самоз'їданням
та глибокими думками
що роїлися у неї ночами

від неї віяло сумом
кришталевими сльозами
людським фантомом
з втраченим розумом
та червоно-білими вустами
що відкривались гомоном

від неї духмяніло
спаленою гордістю
з ранньою дорслістю
з палким бажанням
та острахом
що плутався в її самоописані

— 27.07.25 —

я галактика
скупчення емоцій
спогадів
людей
вони всі боряться за виживання
але вживає злість та агресія
і вона спопеляє все живе в мені
допоки
не залишиться темрява
біль
жаль
кров
сльози

— 27.07.25 —

по моїм венам тече кров
ні
злість
це єдине
що поєднує нас

— батькові

— 23.08.25 - врятуй мене від мене —

напевно в мене непереносимість нікотину,
напевно в мене не непереносимість цього життя
доброго ранку, доброї ночі
і доброго дня
дні змішалися в карусель емоцій
в них самих залишитися боюся я
і галочкою стоять вихідні в календарі
ці дати, червоним обведені
а тепер рахуй
1, 2, 3
напевно, не до тягну до ста
25, 26, 27, 28
це повернеться знову і знов
опирайся долонями, тілом, бо розуму не в силу
199, 198, 197 і.. 197?
картон ножицями пробила
244, 120 і 1
рахувати назад достатньо важко, коли дихати немає чим
-2, -3, -4 і -100
починай по колу, розуміючи, що не допомогло
не відпустило, не заспокоїло
що думки склеються в чорне куряво
-179, -180
закрий очі, спробуй на смак, на дотик
стискай достатньо сильно, щоб прилила кров
-179?
пробуй знов і знов
-238, -239, -242, -244
всі емоції стихли
залишилася лише темрява
і я
в ній
одна

— ??–26.09.2025 —

тепле відчуття поселилося поруч з її серцем

проте
через її руки та очі
випромінювалося це відчуття
вона боялася, що загубить його
тому ховала його, як могла:
очі за сльозами
серце за тривогою
і руки за цигарками

але тепле відчуття поверталося
м'яко торкаючись мізичиком мізинця
кавою та гарячим шоколадом
тихим подихом любові
не залишаючи місця втомі
пахнучи спокоєм та травмуючим минулим
проте з веселою посмішкою
та поглядом зі скрапаючим сумом

тепле відчуття поверталося не даючи тривожним думкам місця в голові
залишаючись гербарієм в вазоні, що на стіні
телефонними розмовами і обіймами ніжними
щік, серця, рук
та тихим звуком що долинав
то серця лунаючий згук

але тепле відчуття поверталося
даючи надію
можливо вона все ще була не впевнена в реальності тепла
проте тепле відчуття поверталося
і це найголовніше підтвердження яке могла отримати вона

— з папки 'мила'

— 19.09.25 – я так боюся, мила —

мій плюшевий кролик вже давно не пахне тобою
я обіцяла чекати
але я також не вічна
я в вічності не зможу надію плекати
я скитаюсь по спогадам щоб не думати, що ти охолола
і кожний раз під час дощу чую твій голос
знаєш мила, мені тебе так не вистачає
проте я буду згадувати наші дні та перечитувати переписки
я обіцяла тебе чекати
а що, якщо це все марно?

я так боюся, мила
що це знову досвід
знову урок
який повинні пройти ми в обидвох
а потім, по окремості
щоб забути 'нас' і проведений разом час
щоб гуляти в клубах, пити алкоголь та витирати сльози
з питанням
"як ж тебе забути?"
а я не хочу забувати
хочу доцільно все пам'ятати
на своїх стегнаг твої руки відчувати
на моїх губах твої смакувати.
проте, як мені надію плекати
коли вона плаче поруч зі мною
як і я
в ночі сьогодні

я так боюся, мила
так сумую
і так хочу до тебе
а ти б чекала мене?
я знаю, що так
або ж хочу сподіватися, що так
мила, я так хочу подарувати тобі цілий всесвіт, бо ти дарила його мені
коли я вмирала в сирості відчуттів та однині
я так хочу щоб ти знову звернула на мене увагу
мене радувало, коли ти знову почала прочитувати сповіщення
бо ти до цього читала їх менше
але мені стає цього замало
мені стає мало тебе
мила, будь ласка, верни мені себе
я хочу твоєї відповіді
на всі мої дії
я сьогодні поїла яйце
молодець, маленька
я сьогодні менше курила
я пишаюся тобою, маленька
як твої справи, мила?
я скучила за тобою
і я, мила

прошу, назви мене маленька ще раз, я прошу
віджени самотність та тугу
обійми і прижавши, скажи, що любиш
скажи що любиш і заспокой
бо думки не даючи мені покою живляться залишеною в старих сповіщенням любов'ю
мила, я так сумую і так боюся
що одного ранку, проснуся
з розумінням, що не збулося
не зрослося
не прижилося
твоє життя до мого
не стане більше 'нас'
не буде більше 'ми'
кораблі розминуться
і зупиняться на милені
сплине час
як спливали дні за днем
і залишиться лише спогад на згадку
та закріпленого тексту охапку

мила, назви мене ще раз твоєю
нужденною, потрібною, не чужою, рідною, своєю
я так рада, тебе бачити, і так сумую, йдучи
проте
думки женуть мене, як вовки кроликів від водопою
чи не розминемося ми як планети під сонячною системою?
як місяць і сатурн
до них не покладається міжрасовий тур
мила, я боюся, що 'нашого' часу більше не буде
він просто не настане
застигне, змириться, втомиться, розстане
розстане так, як танули зірки,
коли в мої очі дивилися зелені твої
як я об 21 годині, коли твої долоні по моєму гарячому тілу плили

я так боюся, мила
що ти мене розлюбила
скажи мені, чи це правда?
чому мовчиш, коли мені так розповісти багато хочеться
а я так люблю тебе
починаючи з низу, з самих ніг
закінчуючи кінчиками твого волосся
воно пахне кавою
а ти пахнеш спокоєм
мила, я можу бути твоїм спокоєм?
не твоєю утомою
важким днем загубленим, відчуттями втомленим
я можу дати тобі спокій?
в мене багато його, бери
бо я готова віддати тобі все
починаючи з лего f1 і закінчуючи собою
мила, хочеш, я подарую тобі себе?
скажи що хочеш
скажи, що це на довго
наше 'ми'
наше парне
наші поцілунки поруч з стінкою, на підвіконні та в ліжку
мила, мені так холодно в ньому
я мерзну та тремчу, на знаходячи спокою,коли читаю книжку
ти знову була в мережі, але не відповіла
я щось не правильно зробила?
ти про мене забула?
ти мене розлюбила?

мила, мені потрібні твої сильні руки
ти обіймеш мене і стане легше
я так скучила, так сильно, мила
так скучила
що мені вже не сила чекати
але. я не хочу цю сторінку перегортати
давай будемо її і далі писати?
мила, прошу
чому ти більше не бажаєш мені гарних снів?
я хочу побачити тебе в них

—09.10.25—
я так боюся, мила
бо тепер живу з розумінням, що не збулося
не зрослося
не прижилося
твоє життя до мого
не стало більше 'нас'
не буде тепер більше 'ми'
закриваю очі втамовуючи серце на самоті
чому так сталося, скажи
коли готова була я чекати забувши про себе
ти готова була тікати.
мила, не мовчи. я знаю, тобі є багато чого сказати
тож кажи. кажи мені правду дивлячись в очі
не зважай, якщо вони набираються жалем та болем
говори.
дай на останок почути твій голос
дай на останок побачити, яка ти гарна
і щоб я зберегла цю красу в собі

мені так страшно, мила
я засинаю на самоті
мені потрібно боротися з собою
мені треба виділяти з галереї фото твої
мені треба змінити обої
там квіти які дарувала ти мені
завдяки тобі я тепер люблю, коли дарують квіти
і троянди гербарієм висять на стіні
а іграшки в ліжку сплять нагадуючи теплі руки твої
якими чотири ночі підряд обіймала мене ти
якими сльози прибирала з щік
якими з глибини безнадії піднімала ти
коли самій вже не в силу було йти.

мила, мені так страшно від цієї пустоти в моїй кімнаті
кажуть, треба усі спогади про людину прибрати
а як мені прибирати мій дім і декілька станцій метро?
ти права
люди приходять і уходять, а шанс буває раз в житті
мені тепер залишилося зрозуміти чому прийшла і пішла ти
і для якого шансу в моєму житті звільнила місце ти?
мила, я знала на перед, що ти підеш.
тож чому так боляче, неначе я вірила, що ти залишишся
що ти не підеш

проте, я вірила, мила,
я вірила твоїм словам
але я не виню тебе
ти обрала те, що вважаєш потрібним
і ми розкидаємося по городам
спогадами, звуками, подарунками та квітами
і тепер, мені треба обрати себе
зібратися по частинкам, які я загубила в тобі
щоб рухатися далі, в самоті
насправді, я не самотня. в мене є друзі
але не ти.

тож мила
я все одно боюся, бо поруч зі мною вже будеш не ти
а я і не знаю, як мені уявляти когось поруч
не пробуючи замінити нею тебе
твої очі, твою посмішку, твої руки твої губи
мила, ти не розумієш, кого в себе закохала
пораненого поета
для якого надію плекала
м'яким поцілунками в ліжко вкладала
та в ночі обіймала
тепер поету самотньо
а чи самотньо тобі, мила?
в цій відстані
в цій гучній тиші
без мене, мила, чи самотньо тобі без мене?

мила, я все одно так боюся...

— з папки 'мила'

підпишіть, будь ласка, петицію щодо запровадження кримінальної відповідальності за фізичне насильство над тваринами

якщо у когось є свої канали, киньте пліз.