Навесні міста і селища Чернігівщини були звільнені від окупантів

Крізь чорний дим та після ворожої російської навали тут знову оселилася людська надія, а також замайоріли жовті прапори.

Звільнення півночі та стійкість України були забезпечені завдяки багатьом звичайним людям, які допомагали Силам оборони і безпеки. Дякуємо волонтерам, журналістам, транспортникам і всім, хто забезпечував оборонців, допомагав людям, викривав позиції окупанта, привертав увагу світу.

Місто Героїв Чернігів. Тут народжується незламність.

#МістаГероїв

Харків – місто-герой!
 
Передав Харківському міському голові Ігорю Терехову почесну відзнаку «Місто-герой України». Завдяки жителям цього прекрасного міста воно боронить нашу незалежність пліч-о-пліч з іншими містами нашої держави. #МістаГероїв 

Провели нараду щодо ситуації на Харківщині: відновлення деокупованих територій регіону, облаштування фортифікаційних споруд, відбудови інфраструктури та надання допомоги постраждалим жителям.

Заслухав доповідь військового командування про оперативну обстановку в операційній зоні ОУВ «Харків». Обговорив із представниками енергетичної галузі питання забезпечення всіх населених пунктів Харківщини електроенергією.

У місті-герої Харкові нагородив наших героїв, які відзначилися під час оборони Харківщини від агресора.  
 
Дякую кожному з вас за перемогу, яку ви несете щодня, за ту незалежність, яку ви забезпечуєте, і за той суверенітет, який захищаєте. За те майбутнє, яке ви даруєте разом з усіма воїнами. Бережіть себе, рідних і близьких!
#МістаГероїв  
____ 
 
In the hero city of Kharkiv, I honored our heroes who distinguished themselves during the defense of the Kharkiv region from the aggressor.  
 
I thank each and every one of you for the victory you bring every day, for the independence you ensure and the sovereignty you defend. For the future you give together with all the soldiers. Take care of yourself, your families and friends!
#CitiesOfHeroes

Вигравши битву за Київ, ми виграли битву за Україну стратегічно – як за незалежну суверенну державу.

Коли була захищена столиця, було захищене і державне життя України. Деокупація півночі довела, що окупанта можна вигнати.

Звільнення продовжилося на півдні України – Зміїний і Херсонщина, а також на сході України – Харківщина. Українці впевнені, що можуть звільнити від окупанта всю нашу землю.

Але початок цієї впевненості – саме у битвах за Мощун, Гостомель, Ірпінь, Бучу, Охтирку, Чернігів та інші міста і села наших північних областей. Саме у тому першому досвіді наших людей, які побачили, що російська армія біжить з української землі.

Міста Героїв. Київщина. Тут народжується хоробрість.

#МістаГероїв

Впродовж місяця, від початку березня 2022 року, було звільнено понад 1000 населених пунктів.

У кожному з них живуть наші герої.

Кожен цивільний поруч з нашими військовими, прикордонниками, та іншими героями пліч-о-пліч визволяли свої домівки, свої міста та села від окупантів.

#МістаГероїв

Місто Героїв Бородянка. Тут народжується рішучість

Звільнення північних регіонів України від окупанта навесні 2022 року та стійкість України загалом були забезпечені зокрема завдяки багатьом звичайним людям, які допомагали Силам оборони і безпеки.

Це – волонтери, журналісти, транспортники і багато інших, хто забезпечував оборонців, допомагав людям, викривав позиції окупанта, привертав увагу світу, тощо.

Від перших годин повномасштабного вторгнення війна для українців стала дійсно народною війною, наші міста стали містами героїв, наші села стали селами героїв –людей, які допомагали вистояти одне одному і державі.


#МістаГероїв

Місто Героїв Буча. Тут народжується справедливість

На півночі України була знищена давня світова ілюзія про Росію як нібито цивілізовану країну.

Світ побачив звірства окупанта в Бучі та інших наших містах і селах, на дорогах північних областей. Коли наші Сили оборони та безпеки звільнили північні регіони, відкрилася повна правда про те, що несе із собою Росія: це катівні, розстріли, мародерство та інше подібне.

#МістаГероїв

Місто Героїв Тростянець. Тут народжується відвага

Росіяни чомусь вірили, що українці нібито не будуть боротися. Але мільйони людей – кожен і кожна так, як могли – показали окупанту, що Україна не покориться ворогу.

В містах та селах дорослі і діти допомагали облаштовувати блокпости, плести маскувальні сітки та готували їжу для наших Сил оборони, допомагали Силам безпеки. Ми бачили, як і голіруч українці намагались зупинити техніку ворога.

Мільйони таких прикладів опору забезпечили те, що українці у єдності вистояли і почали звільняли нашу землю.

#МістаГероїв

Місто Героїв Гостомель. Тут народжується доблесть

Єдність українців забезпечила успіх захисту держави з перших годин 24-го лютого.

#МістаГероїв – це міста конкретних людей, які проявили свою сміливість, не залишили близьких та вірили в Україну, а тому змогли перемагати.

Буча. 33 дні окупації. Понад 1400 смертей, із них 37 дитячих. Понад 175 людей знайдено в братських могилах і камерах тортур. 9000 російських воєнних злочинів. 365 днів, як це знову вільне українське місто. Символ звірств армії країни окупанта. Ніколи не пробачимо. Покараємо всіх винних.

#МістаГероїв

——

Bucha. 33 days of occupation. More than 1,400 deaths, including 37 children. More than 175 people were found in mass graves and torture chambers. 9,000 Russian war crimes. 365 days since it is a free Ukrainian сity once again. A symbol of the atrocities of the occupying country’s army. We will never forgive. We will punish every perpetrator.

#CitiesOfHeroes

Наш Чернігів. Чернігівщина.

Всюди, куди заходив російський триколор, було принесене зло і страждання. Всюди, де була окупація, людей калічили і розстрілювали. Міста і села – знищували.

Відповідальність окупанта за все це повинна бути повноцінною. Лише коли мир будується на справедливих засадах засудження агресії і коли відповідальність того, хто його зруйнував, забезпечується повністю – мир може триматися довго.
#МістаГероїв

——

Our Chernihiv. Chernihiv region.

Wherever the Russian tricolor came, it brought evil and suffering. Wherever there was an occupation, people were mutilated and executed, cities and villages were destroyed.

The occupier must be held fully accountable for all this. Peace can last long only when it is built on the just foundations of condemnation of aggression and the accountability of the one who destroyed it is fully ensured.
#CitiesOfHeroes

Photo: André Luís Alves, Dima Kornilov, Evgeniy Maloletka, Heidi Levine, Paula Bronstein, Ricardo Garcia Vilanova, SES of Ukraine, Yevhenii Zavhorodnii

​​#МістаГероїв - це люди, їх подвиги, сміливість та патріотизм. Це ті, завдяки кому рік тому вдалося вигнати окупантів з Півночі і врятувати багатьох людей. І ті, хто робить подвиги щодня.

Їх історії мають бути почутими. Тримайте першу з Київщини.

Семиволос Леонід Миколайович, 1969 року народження - водій шкільного автобуса ОЗО «Гребінківський ліцей» Гребінківської селищної ради.

Він брав участь в евакуації людей з м. Ірпінь, смт. Макарів, м. Гостомель, с. Романівка, м. Буча, смт. Немішаєве, смт.Ворзель, смт. Борова, с. Шевченкове, с. Богданівка, смт. Велика Димерка, м. Чернігів.

Усього водій на своєму шкільному автобусі евакуював понад 950 людей. Врятував їм життя тоді. Далі - його історія.

🗣Перша евакуація була 5 березня. До нас, водіїв, звернулися, що треба рятувати наших людей. Ніхто не відмовився. Не буду приховувати, страх був. Пам’ятаю, як на блокпосту російський військовослужбовець зібрав у всіх телефони, поклав у пакет та розстріляв його з автомату. Такий от перший контакт із загарбниками.
По дорозі бачили покинуті автівки, речі людей… це було дуже моторошно.
Намагалися вивезти якомога більше людей, першочергово жінок і дітей.  
Найбільше запам’яталася Буча. Ми їхали колоною, і в цей час за 30 метрів від нас російський танк стріляв по багатоповерхівці. По нам летіла цегла й інші залишки від будинку. Автобусам попробивало колеса. Росіяни були найжорстокіші до нас саме в Бучі. Уся дорога засипана уламками, залізом. І ти розумієш – проб’єш колеса і вже нікуди не доїдеш. Трохи відхилився від маршруту – і тебе оточують їхні БТРи, солдати. На тебе наводять кулемети, автомати. У нас на очах вони захопили в полон працівника ДСНС…
Садили людей по максимуму. У Гостомелі було стільки людей, що не всі помістилися в автобуси. І вони йшли за нами пішки. Не пам’ятаю, який в Бучі є інститут, з нього вийшов чоловік і говорить: «Люди добрі, залишайтеся тут на ніч, бо не випустять нікого, якщо не встигнуть автобуси проїхати блокпост до п’ятої години». Люди там лишилися, ми їх забрали наступного дня.

Але найважче було вивозити людей із Чернігова. Усі дороги були заміновані, ми їхали полями, добиралися по багнюці. Боялися, щоб дощу не було, бо тоді не доїхали. А нас там люди чекали. Із Чернігова вивозили разів 4. Востаннє – 21 березня. Приїхали пізно ввечері, голодні, холодні. Максимальна увага була до дороги. 380 кілометрів бездоріжжям. У місті не було ні світла, ні води, ні газу. Нічого. Соляри назад вже майже не було. Дякуємо поліції – хто каністру, хто пів каністри, але нас заправили. А вивозили ми людей із лікарні, тих, хто хворіє на нирки. В моєму автобусі було чоловік 4-5 зовсім неходячих. Люди в кріслах колісних, хворі. І ми потрапили під обстріл. Розумію, що для росіян поняття гуманітарного коридору і не було. Єдиний можливий в‘їзд для евакуації був через міст над Десною, з боку Куликівки. Він був вже пошкоджений, але проїзний. Автобуси їхали обережно, між пробитих наскрізь дірок у переправі, але й швидко, щоб встигнути між обстрілами. Тільки вискочили з мосту, і його росіяни добили. Один автобус після такого просто заглух посеред дороги. Розсадили людей по інших, нікого не покинули, а автобус кинули.

Увесь шлях туди й назад евакуація проходила між розірваних і нерозірваних снарядів, вони стирчали з-під землі просто біля дороги.
Багато евакуацій було.

Україна - це країна сміливих людей.

Чернігівщина. Село Ягідне. #МістаГероїв

Разом із віце-канцлером, міністром економіки та захисту клімату Німеччини Робертом Габеком та Генеральним секретарем Ради Європи Марією Пейчинович-Бурич оглянули наслідки окупації російськими військами села Ягідне.

Відвідали Ягіднянську загальноосвітню школу, у підвалі якої російські окупанти примусово утримували в антисанітарних умовах 367 цивільних українців. Мешканці Ягідного пройшли через страшні випробування. У підвалі були 27 днів. Вижили стоячи і сидячи. 11 людей загинули, на жаль. І всі ці люди якимось чином у пітьмі жили і чекали назад Україну.

Дякую їм за те, що вони вижили, змогли дочекатися наших воїнів та розповісти всьому світові про ту трагедію, яку принесла Російська Федерація на нашу землю.

——

Chernihiv region. Yahidne village. #CitiesOfHeroes

Together with Vice Chancellor, Federal Minister for Economic Affairs and Climate Action Robert Habeck and Secretary General of the Council of Europe Marija Pejčinović Burić, we saw the consequences of the occupation of the village of Yahidne by Russian troops.

We visited the Yahidne secondary school, in the basement of which the Russian occupiers forcibly kept 367 Ukrainian civilians in unsanitary conditions. The residents of Yahidne lived through terrible ordeals. They were kept in the basement for 27 days. They survived standing and sitting. 11 people died, unfortunately. And all these people somehow lived in the dark and were waiting for Ukraine to return.

I am grateful to them for the fact that they survived, managed to wait for our warriors and to tell the whole world about the tragedy that the Russian Federation has brought to our land.

Для мене честь сьогодні – відзначити боротьбу міста Чернігова, загалом героїзм області. І передати Чернігову відзнаку міста-героя, міста героїв.

Рік тому успіхи нашого народу в битвах за Чернігівщину, Сумщину, за Київщину відкрили світу правду. Правду про те, якою є Україна.

Світ побачив не тільки сміливість і рішучість українців, не лише те, які незламні українці й українки. Світ побачив, що Україна здатна вийти переможцем із цієї війни – війни за Україну.
Це була принципова зміна ставлення до нашої держави, до нас усіх, українців. Саме тут була підтверджена віра світу в Україну. Підтверджена діями наших воїнів та втечею окупанта.

Дякую всім, хто наближає нашу перемогу. Слава всім, хто зараз у бою заради України!

#МістаГероїв

——

It is an honor for me today to celebrate the struggle of the city of Chernihiv, the heroism of the region as a whole, and present Chernihiv with the award of a hero city, a city of heroes.

A year ago, the successes of our people in the battles for the Chernihiv, Sumy and Kyiv regions revealed the truth to the world. The truth about Ukraine.

The world saw not only the grit and resolve of Ukrainians, not only how indomitable Ukrainian men and women are. The world saw that Ukraine is capable of emerging victorious from this war - a war for Ukraine.
It was a fundamental change in the attitude towards our state, towards all of us, Ukrainians. It was here that the world's faith in Ukraine was confirmed. Confirmed by the actions of our warriors and the retreat of the invader.

I am thankful to everyone who brings our victory closer. Glory to all who are now in combat for Ukraine!

#CitiesOfHeroes

​​Історія ще однієї героїні з #МістаГероїв.

Юлія Кацімон – жителька села Литвинівка, Димерської громади Київщини

Вона працювала диспетчером пожежної частини. Із перших днів повномасштабного вторгнення почала надавати власними силами гуманітарну допомогу людям, які цього потребували. Евакуювала людей із північних населених пунктів.

🗣«Щодня переводили на безпечну територію близько 1,5 – 2 тис. людей. У цілому було виведено до 15 тисяч людей. Евакуація тривала, доки нас не взяли в полон, 20-го березня».

Під час полону, в окремій кімнаті Юлії Кацімон нанесли тяжкі тілесні ушкодження, били безжально по тілу, обличчю, погрожували трибунальним судом від російської федерації. Наступного дня жінку привели в інше приміщення, де перебували ще 33 українських військових. Рашисти пропонували писати зобов'язання про співпрацю з росією, хто не написав – руки в наручники та дорога до Сибіру. Спочатку полонених привезли до Білорусі, а потім до Брянської області, у СІЗО N°2. Катували, зобов'язали говорити про те, що росія переможе, змушували писати звернення до українських матерів.

9 квітня повернулася по обміну з полону. Але ні на день не припиняла допомогу тим, хто того потребував, організовувала надання гуманітарної допомоги та товарів першої необхідності.

Зараз Юлія організовує благодійні ярмарки, збори, перевозить допомогу на передову військовим та цивільним людям, їздить за кордон з гуманітарною місією, перевозить автомобілі для військових та військове обладнання.

Пенсіонер Анатолій Майстренко з селища Архангельське на Херсонщині на власному човні кілька місяців перевозив через річку Інгулець людей, що рятувалися від російських загарбників. На тимчасово окуповані території Анатолій Віталійович доправляв розвідників та гуманітарні вантажі.

«В цілому, думаю, понад дві тисячі людей переправили» — говорить Анатолій. «А тих, кому треба було з Зарічного і назад у Зарічне – чоловік 700-800. Також доправляли цим шляхом гуманітарну допомогу. Нам привозили по 80-100 ящиків відразу. Певно, всього вдалося переправити кілька тонн. Ми розуміли, як це важливо для людей, наших земляків, що жили в умовах страшної війни. Це була запорука їхнього життя».

Мені нерідко задавали питання «Як ти насмілився на цей вчинок?». А я кажу: «Ну добре, якщо не я, не ти – хто тоді? А це ж треба робити!»

Анатолій відзначає, що багато хто проявив себе дуже гідно в складних умовах. Місцеві підприємства давали техніку для евакуації. Мешканці Зарічного разом зі старостою — забезпечували тимчасовий прихисток.

«Такі справи робляться разом. І ми всі об’єдналися, впоралися, бо ми – ЛЮДИ».

#містаГероїв вистояли і дають можливість сьогодні впевнено йти до перемоги України — завдяки ЛЮДЯМ.

#містаГероїв

Окупанти зайшли в село Гаврилівка, що на Київщині, в перші дні повномасштабної війни. 25 лютого тут пройшла колона ворога з понад 400 одиниць техніки.

Головним укриттям для мешканців села стало підвальне приміщення дитячого садка «Веселка». У ньому постійно перебувало більше 200 осіб, у тому числі немовлята.

"Тих, хто намагався виїхати – розстрілювали росіяни. А потім знімали фільм, що це нібито наші розстріляли", — розповідає заступниця директора садка Наталія Мороз. Саме вона змогла облаштувати у підвалі умови для перебування багатьох односельчан.

"Ніхто не міг йти додому. Усі жили тут. Варили їжу. А от коли відключили світло у садочку – варили поруч в квартирі на газу та приносили дітям у садок. Зробили запас продуктів, розподілили ліжка, зробили графік чергувань. А люди до нас йшли і шли" — ділиться жінка.

Зимовий холод не стихав, а 8 березня окупанти зруйнували газопровід — тоді зник газ. Дрова для облаштованої буржуйки рубали надворі. Це було небезпечно, адже окупанти постійно обстрілювали село.

У підвалі також облаштували ванну кімнату і медичний пункт, де приймали поранених. А в один з днів у підвалі садка прийняли пологи у жінки, яка ховалася від обстрілів.

Наша перемога складається з тисяч таких неймовірних та безстрашних історій. Так ми перемагаємо російського ворога і повертаємо в наші міста героїв життя.

Чернігівщина одна з перших зіштовхнулася з агресією російських окупантів. Авіабомбардування, артилерійські обстріли цивільних будівель, пережиті тортури та страх ще надовго залишаться шрамами в спогадах місцевих жителів.
 
Жодного сліду окупанта на нашій землі не залишимо. І жодного ворога непокараним за страждання наших людей також не залишимо.
#МістаГероїв
____
 
Chernihiv region was one of the first to face the aggression of the Russian invaders. Air bombing, artillery shelling of civilian buildings, torture and fear will remain scars in the memories of local residents for a long time.
 
We won't leave a single trace of the occupier on our land. And we won't leave any enemy unpunished for the suffering of our people either.
#CitiesOfHeroes
 
@United24media