Пряме включення з базиліки Санта-Марія-делла-Салюте. Ховаюся тут від спеки і пишу замітку з другої бієнальної локації — з Арсеналу. Може з божою поміччю вона врешті напишеться)

Якщо починати з загальних вражень, то національні павільйони Арсеналу якось істотно слабкіші. Більше прохідного і ніби недокрученого матеріалу. Але були і цікаві учасники. Про них нижче. «Топу» як з Жардіні не склалося — або в мого бортового компʼютера був не ієрархічний настрій, або здалося якось нечесно порівнювати Китай (який забабахав павільйон який виглядає як прямокутна купа грошей) з Сейшелами (які роздають зелені стрічки від місцевого NGO).

Саудівська Аравія — Shifting Sands: A Battle Song.

Яскравий феміністичний вислів від мисткині Манал АльДоваян. Цікаве як по формі, так і по змісту рішення задачі.
В Саудівській Аравії (і не тільки) є такий гіпсовий кристал (йес, гіпс то мінерал) який за свій неординарний вигляд отримав поетичну назву «троянда пустелі» (перше фото в добірці нижче). Саме форму «пелюсток» цієї вічної квітки повторює мисткиня в своїй інсталяції. Кожна пелюстка вкрита текстами про саудівських жінок з місцевих і міжнародних ЗМІ, які, на думку Манал, в своїй какафонії розмивають дійсність. Альтернативою вона намагається дати можливість говорити від першої особи саме жінкам. Тексти які ви чуєте в інсталяції були створені через спільні семінари в трьох великих містах Саудівської Аравії – Аль-Хубарі, Джидді та Ер-Ріяд. Ці маніфести поєднанні з пронизливим гулом Руб-ель-Халі — величезної пустелі, де високі дюни гудуть і гудять коли зсуваються.

Республіка Бенін — Everything Precious Is Fragile

Головне питання яке ставить проєкт глядачу — є фрагільність слабкістю чи силою? Виставка досліджує тему африканського фемінізму і представляє чотирьох художників: Ромуальд Хазуме, Хлої Квенум, Ішола Акпо та Муфулі Белло. Їхні роботи присвячені темам гендеру, рабства, деколонізації, репатріації та духовності. Експозиція склалася містична й пронизлива.

Взагалі, Бенін якась неймовірна розумничка останнім часом. В 2018 році їм вдалося домогтися репатріації великої кількості експонатів які французи протягом колоніального правління любʼязно «позичили на зберігання» в Париж. А з 2016 року нове міністерство культури оголосило курс на розвиток сучасного мистецького сектору в країні як шляху боротьби з бідністю. Влада відкриває музеї та інвестує мільйони в гранти і освітньо-просвітницькі проєкти. Їх план — стати флагманом африканської мистецької сцени і, такими темпами, я б рекомендувала ставитися до їх амбіцій серйозно.

Ліван — A Dance with her Myth

В ліванському павільйоні трапився фінікійський безліміт. Живопис, графіка, скульптура, вишивка, відео. Навіть інсталяція (це я про каркас човна з харизматичною віслючою мордою).

В основі роботи мисткині Муніри Аль Солха лежить старий-добрий міфічний сюжет про Зевса та харрасмент, а саме про викрадення принцеси Європи на пляжі міста Тир.

Далі цитую кураторський текст Нади Гхандоур: «Подорож, яку Аль-Сольх запрошує нас здійснити слідами принцеси Європи, веде до усвідомлення жіночої долі, звільненої від впливу "богів" - такої, що охоплює роль і обов'язки, які зазвичай асоціюються з чоловіками, але не підпорядковується їм, а прагне до іншого стану буття»

Як вкрадена Європа збирається звільнятися з-під впливу — питання прозаїчне. Але експозиція сильна і різноманітна. Точно варта уваги.