#Словоректора #Проповідь
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у день свята Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних
Дотримуючись церковного аскетичного вчення, ми повинні прагнути до рівності з ангелами за їхньою досконалістю, але в жодному разі не повинні забувати, що наша кінцева мета — не рівноангельність. Наша мета — обоження. Бог став людиною не для того, щоб людина стала ангелом, але для того, щоб через Іісуса Христа людина стала богом, тобто отримала обоження. І на цьому надзвичайно складному шляху ангели для людей стають ще співучасниками шляху. Саме тому апостол Павло пише про ангелів: «Чи не всі вони є службові духи, що посилаються служити тим, які мають успадкувати спасіння?» (Євр. 1:14). Очевидно, що мають наслідувати спасіння праведні люди (пор. Мф. 25:34), а ангели служать їм на цьому шляху. Але це служіння не слід розуміти в принизливому значенні, а тим паче як якесь підпорядкування. Оскільки і Сам Бог-Слово, Господь наш Іісус Христос говорить про Себе, що Він прийшов послужити (Мф. 20:28).
Читати українською / читати російською
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у день свята Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних
Дотримуючись церковного аскетичного вчення, ми повинні прагнути до рівності з ангелами за їхньою досконалістю, але в жодному разі не повинні забувати, що наша кінцева мета — не рівноангельність. Наша мета — обоження. Бог став людиною не для того, щоб людина стала ангелом, але для того, щоб через Іісуса Христа людина стала богом, тобто отримала обоження. І на цьому надзвичайно складному шляху ангели для людей стають ще співучасниками шляху. Саме тому апостол Павло пише про ангелів: «Чи не всі вони є службові духи, що посилаються служити тим, які мають успадкувати спасіння?» (Євр. 1:14). Очевидно, що мають наслідувати спасіння праведні люди (пор. Мф. 25:34), а ангели служать їм на цьому шляху. Але це служіння не слід розуміти в принизливому значенні, а тим паче як якесь підпорядкування. Оскільки і Сам Бог-Слово, Господь наш Іісус Христос говорить про Себе, що Він прийшов послужити (Мф. 20:28).
Читати українською / читати російською
#Словоректора #Проповідь
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про милосердного самарянина
25 І ось, один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю! що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? 26 Він же сказав йому: в законі що написано? як читаєш? 27 Він сказав у відповідь: возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, та усією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе. 28 Іісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби і будеш жити. 29 Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Іісусові: а хто мій ближній? 30 На це Іісус сказав: один чоловік ішов з Ієрусалима до Ієрихона і потрапив до рук розбійників, котрі зняли з нього одежу, поранили його і пішли, залишивши його ледве живого. 31 Трапилось одному священникові йти тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. 32 Так само і левіт, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. 33 Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився 34 і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливаючи оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до гостиниці і потурбувався про нього; 35 а на другий день, від’їжджаючи, вийняв два динарія, дав власникові гостиниці і сказав йому: потурбуйся про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, повертаючись, віддам тобі. 36 Отже, хто з тих трьох, здається тобі, був ближній для того, що потрапив до рук розбійників? 37 Він сказав: той, що змилосердився над ним. Тоді Іісус сказав йому: іди, і ти роби так само.
Євангеліє від Луки 10:25-37
Українською / російською
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про милосердного самарянина
25 І ось, один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю! що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? 26 Він же сказав йому: в законі що написано? як читаєш? 27 Він сказав у відповідь: возлюби Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, та усією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе. 28 Іісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби і будеш жити. 29 Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Іісусові: а хто мій ближній? 30 На це Іісус сказав: один чоловік ішов з Ієрусалима до Ієрихона і потрапив до рук розбійників, котрі зняли з нього одежу, поранили його і пішли, залишивши його ледве живого. 31 Трапилось одному священникові йти тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. 32 Так само і левіт, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. 33 Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився 34 і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливаючи оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до гостиниці і потурбувався про нього; 35 а на другий день, від’їжджаючи, вийняв два динарія, дав власникові гостиниці і сказав йому: потурбуйся про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, повертаючись, віддам тобі. 36 Отже, хто з тих трьох, здається тобі, був ближній для того, що потрапив до рук розбійників? 37 Він сказав: той, що змилосердився над ним. Тоді Іісус сказав йому: іди, і ти роби так само.
Євангеліє від Луки 10:25-37
Українською / російською
#Словоректора #Проповідь
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у день свята Введення у храм Пресвятої Богородиці
З моменту Введення Божої Матері до храму починається саме епоха Нового Завіту. До Благовіщення, до Різдва Христового ще роки і навіть десятиліття, але звучать уже останні акорди того відрізку часу, який був виділений Богом для Старого Завіту (пор. Євр. 9:26), а завершиться його скасування глибокою символічним подією — коли на момент Смерті Хресної Господа і Спасителя нашого Іісуса Христа роздереться церковна завіса великого Єрусалимського храму «і завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху до низу» (Мк. 15:38).
Українською | Російською | YouTube КДА
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у день свята Введення у храм Пресвятої Богородиці
З моменту Введення Божої Матері до храму починається саме епоха Нового Завіту. До Благовіщення, до Різдва Христового ще роки і навіть десятиліття, але звучать уже останні акорди того відрізку часу, який був виділений Богом для Старого Завіту (пор. Євр. 9:26), а завершиться його скасування глибокою символічним подією — коли на момент Смерті Хресної Господа і Спасителя нашого Іісуса Христа роздереться церковна завіса великого Єрусалимського храму «і завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху до низу» (Мк. 15:38).
Українською | Російською | YouTube КДА
#Словоректора #Проповідь
Найкращий спосіб навчитися правильно ставитися до речей, бачити в них засіб, а не мету — пам’ятати, що всі ми смертні
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про нерозумного багатія
Українською|Російською|YouTube канал КДА
Найкращий спосіб навчитися правильно ставитися до речей, бачити в них засіб, а не мету — пам’ятати, що всі ми смертні
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про нерозумного багатія
Українською|Російською|YouTube канал КДА
#Словоректора #Проповідь
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про зцілення у суботу скорченої жінки (Лк. 13:10-17)
Господь наш Іісус Христос зробив багато чудес і сьогоднішня Євангельська історія розповідає про одне таке диво — зцілення жінки, скорченої так, що вона не могла випростатися. І в такому стані вона, як уточнює Євангеліст, була вісімнадцять років. Важко уявити собі фізичні та моральні страждання цієї жінки. Адже, крім тілесних страждань, вона ще завжди відчувала на собі надмірну увагу оточуючих: хтось її шкодував, хтось думав «за що їй це?», а хтось просто дивився. Господь зцілив її неміч покладанням Своїх рук. Однак це Євангельське оповідання не просто про зцілення. За своїм змістом воно набагато глибше, оскільки порушує питання святості вихідного дня. Практично всі світові релігії мають день тижня, виділений як особливий день: для юдеїв — це субота, для нас християн — недільний день. Хоча й суботу ми вшановуємо не як звичайний день тижня. І ось Господь зцілив у суботу та в синагозі.
Читати далі👇
українською | російською
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про зцілення у суботу скорченої жінки (Лк. 13:10-17)
Господь наш Іісус Христос зробив багато чудес і сьогоднішня Євангельська історія розповідає про одне таке диво — зцілення жінки, скорченої так, що вона не могла випростатися. І в такому стані вона, як уточнює Євангеліст, була вісімнадцять років. Важко уявити собі фізичні та моральні страждання цієї жінки. Адже, крім тілесних страждань, вона ще завжди відчувала на собі надмірну увагу оточуючих: хтось її шкодував, хтось думав «за що їй це?», а хтось просто дивився. Господь зцілив її неміч покладанням Своїх рук. Однак це Євангельське оповідання не просто про зцілення. За своїм змістом воно набагато глибше, оскільки порушує питання святості вихідного дня. Практично всі світові релігії мають день тижня, виділений як особливий день: для юдеїв — це субота, для нас християн — недільний день. Хоча й суботу ми вшановуємо не як звичайний день тижня. І ось Господь зцілив у суботу та в синагозі.
Читати далі👇
українською | російською
#Проповідь
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про зцілення десяти прокажених (Лк. 17:12-19)
12 І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинились віддалік 13 і гучним голосом говорили: Іісусе Наставнику! помилуй нас. 14 Побачивши їх, Він сказав їм: підіть, покажіться священникам. І коли вони йшли, очистилися. 15 Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, 16 і припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; і це був самарянин. 17 Тоді Іісус сказав: чи не десять очистились? де ж дев’ять? 18 чому вони не повернулись віддати хвалу Богові, тільки іноплемінник цей? 19 І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.
Євангеліє від Луки 17:12-19
➡️http://kdais.kiev.ua/event/18122022-ua/
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про зцілення десяти прокажених (Лк. 17:12-19)
12 І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинились віддалік 13 і гучним голосом говорили: Іісусе Наставнику! помилуй нас. 14 Побачивши їх, Він сказав їм: підіть, покажіться священникам. І коли вони йшли, очистилися. 15 Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, 16 і припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; і це був самарянин. 17 Тоді Іісус сказав: чи не десять очистились? де ж дев’ять? 18 чому вони не повернулись віддати хвалу Богові, тільки іноплемінник цей? 19 І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.
Євангеліє від Луки 17:12-19
➡️http://kdais.kiev.ua/event/18122022-ua/
#Словоректора #Проповідь
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про званих на вечерю
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про званих на вечерю (Лк. 14:16-24).
16 Він же сказав йому: один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох, 17 і коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. 18 І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. 19 Другий сказав: я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. 20 Третій сказав: я оженився і через те не можу прийти. 21 І, повернувшись, раб той розказав про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар дому сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. 22 І сказав раб: господарю! зроблено, як ти звелів, і ще є місце. 23 Господар сказав рабові: піди на дороги і загорожі і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. 24 Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званних, та мало вибраних.
Євангеліє від Луки 14:16-24
Українською мовою | російською мовою
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про званих на вечерю
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про званих на вечерю (Лк. 14:16-24).
16 Він же сказав йому: один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох, 17 і коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. 18 І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. 19 Другий сказав: я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. 20 Третій сказав: я оженився і через те не можу прийти. 21 І, повернувшись, раб той розказав про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар дому сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. 22 І сказав раб: господарю! зроблено, як ти звелів, і ще є місце. 23 Господар сказав рабові: піди на дороги і загорожі і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. 24 Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званних, та мало вибраних.
Євангеліє від Луки 14:16-24
Українською мовою | російською мовою
#Проповідь #Словоректора
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про родовід Іісуса Христа
Читати
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Недільне Євангельське читання про родовід Іісуса Христа
Читати
#Словоректора #Проповідь
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Велике освячення води
Якщо вслухатися в богослужбові тексти, пов’язані з освяченням води, можна помітити, що ця священнодія співвідноситься з двома дуже важливими подіями. Перша з них — це, звісно, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, друга ж відносить нас набагато раніше — за часів початку буття Всесвіту. У Святому Письмі говориться, що при створенні світу «Дух Божий носився над водою» (Буття 1:2). Вода — це символ життя та, у певному сенсі, — це першостихія світу. І якщо воплоченням, стражданнями, смертю та Воскресінням Господа відбулося оновлення цього світу, то, безумовно, і вода, як головна стихія світу, також зазнає оновлення та освячення. Освячення «водного єства» відбулося саме у момент Хрещення Спасителя на річці Йордан. Завдяки сходженню Христа у води Йордану стихія води отримує нове призначення: відтепер вона не тільки очищає фізичну скверну, але стає речовиною, що служить звершенню таїнства нашого хрещення (пор. Мк. 1:8). Таким чином, вода, як основний життєвий елемент створеного космосу у Старому Завіті, стає джерелом відродження та відновлення справжнього життя у Новому Завіті.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/18012023/
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на Велике освячення води
Якщо вслухатися в богослужбові тексти, пов’язані з освяченням води, можна помітити, що ця священнодія співвідноситься з двома дуже важливими подіями. Перша з них — це, звісно, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, друга ж відносить нас набагато раніше — за часів початку буття Всесвіту. У Святому Письмі говориться, що при створенні світу «Дух Божий носився над водою» (Буття 1:2). Вода — це символ життя та, у певному сенсі, — це першостихія світу. І якщо воплоченням, стражданнями, смертю та Воскресінням Господа відбулося оновлення цього світу, то, безумовно, і вода, як головна стихія світу, також зазнає оновлення та освячення. Освячення «водного єства» відбулося саме у момент Хрещення Спасителя на річці Йордан. Завдяки сходженню Христа у води Йордану стихія води отримує нове призначення: відтепер вона не тільки очищає фізичну скверну, але стає речовиною, що служить звершенню таїнства нашого хрещення (пор. Мк. 1:8). Таким чином, вода, як основний життєвий елемент створеного космосу у Старому Завіті, стає джерелом відродження та відновлення справжнього життя у Новому Завіті.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/18012023/
#Словоректора #Проповідь
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на свято Богоявлення
Сьогодні свято Богоявлення, яке іменується ще Хрещенням Господнім. Нерідко ми, брати та сестри, тяжіємо до того, щоб розглядати дванадесяті та інші великі свята ізольовано, окремо один від одного. Однак, насправді це не так. Різдво Богородиці та Різдво Іоанна Хрестителя пов’язане з Різдвом Христовим, Благовіщення — зі Страсною П’ятницею та передпасхальними службами. А свято Богоявлення пов’язане найтіснішим чином з Різдвом Христовим.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/19012023-propovid-ua/
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра на свято Богоявлення
Сьогодні свято Богоявлення, яке іменується ще Хрещенням Господнім. Нерідко ми, брати та сестри, тяжіємо до того, щоб розглядати дванадесяті та інші великі свята ізольовано, окремо один від одного. Однак, насправді це не так. Різдво Богородиці та Різдво Іоанна Хрестителя пов’язане з Різдвом Христовим, Благовіщення — зі Страсною П’ятницею та передпасхальними службами. А свято Богоявлення пов’язане найтіснішим чином з Різдвом Христовим.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/19012023-propovid-ua/
#Словоректора #Проповідь
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у Неділю про блудного сина
11 Ще сказав: у одного чоловіка було два сини; 12 і сказав молодший з них батькові: отче! дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. 13 Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпутно. 14 Коли ж він усе прожив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати; 15 і пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней; 16 і він радий був насититись ріжками, які їли свині, але ніхто не давав йому. 17 Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надмір хліба, а я вмираю з голоду; 18 встану, піду до батька мого і скажу йому: отче! согрішив я проти неба і перед тобою 19 і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. 20 Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг, і кинувся йому на шию і цілував його. 21 Син же сказав йому: отче! я согрішив проти неба і перед тобою і вже недостойний зватись твоїм сином. 22 А батько сказав рабам своїм: принесіть кращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; 23 і приведіть годоване теля, і заколіть; будемо їсти й веселитись! 24 бо син мій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся. І почали веселитися. 25 А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув співи та радощі; 26 і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? 27 Він сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов годоване теля, бо зустрів його здоровим. 28 Він розгнівався і не хотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. 29 Але він сказав у відповідь батькові: ось, я стільки років служу тобі і ніколи не переступав наказів твоїх, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. 30 А коли цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього годоване теля. 31 Він же сказав йому: сину мій! ти завжди зі мною, і все моє твоє, 32 а з того належить радіти й веселитись, що брат твій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.
Євангеліє від Луки 15:11-32
Проповідь: http://kdais.kiev.ua/event/propovid-ua-12022023/
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у Неділю про блудного сина
11 Ще сказав: у одного чоловіка було два сини; 12 і сказав молодший з них батькові: отче! дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. 13 Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпутно. 14 Коли ж він усе прожив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати; 15 і пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней; 16 і він радий був насититись ріжками, які їли свині, але ніхто не давав йому. 17 Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надмір хліба, а я вмираю з голоду; 18 встану, піду до батька мого і скажу йому: отче! согрішив я проти неба і перед тобою 19 і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. 20 Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг, і кинувся йому на шию і цілував його. 21 Син же сказав йому: отче! я согрішив проти неба і перед тобою і вже недостойний зватись твоїм сином. 22 А батько сказав рабам своїм: принесіть кращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; 23 і приведіть годоване теля, і заколіть; будемо їсти й веселитись! 24 бо син мій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся. І почали веселитися. 25 А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув співи та радощі; 26 і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? 27 Він сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов годоване теля, бо зустрів його здоровим. 28 Він розгнівався і не хотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. 29 Але він сказав у відповідь батькові: ось, я стільки років служу тобі і ніколи не переступав наказів твоїх, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. 30 А коли цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього годоване теля. 31 Він же сказав йому: сину мій! ти завжди зі мною, і все моє твоє, 32 а з того належить радіти й веселитись, що брат твій цей був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.
Євангеліє від Луки 15:11-32
Проповідь: http://kdais.kiev.ua/event/propovid-ua-12022023/
#Словоректора #Проповідь
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра у день свята Стрітення Господнього
Свято Стрітення – це свято нашої свободи. Адже тільки в Христі ми отримуємо справжню свободу – свободу від гріха і смерті, свободу бути дітьми Божими, а не дитиною гніву, як говорить про це святий апостол Павло (Еф. 2:3). І вже ніхто не зможе відібрати в нас цієї свободи. Епоха Старого Завіту закінчилася майже 2000 років тому. Нині – епоха Нового Завіту. І від нас з вами потрібно лише одне – прийняти Божественного Месію-Христа як Спасителя у своє життя і дати Йому можливість очистити нас від гріхів і зробити гідними Свого Вічного Царства життя. У цей святковий день ми повинні відпустити все те, що в нас залишилося від старого життя – всі гріхи, пристрасті та пороки, і наповнити своє життя чеснотою, вірою та надією на Бога.
Читати українською | російською
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра у день свята Стрітення Господнього
Свято Стрітення – це свято нашої свободи. Адже тільки в Христі ми отримуємо справжню свободу – свободу від гріха і смерті, свободу бути дітьми Божими, а не дитиною гніву, як говорить про це святий апостол Павло (Еф. 2:3). І вже ніхто не зможе відібрати в нас цієї свободи. Епоха Старого Завіту закінчилася майже 2000 років тому. Нині – епоха Нового Завіту. І від нас з вами потрібно лише одне – прийняти Божественного Месію-Христа як Спасителя у своє життя і дати Йому можливість очистити нас від гріхів і зробити гідними Свого Вічного Царства життя. У цей святковий день ми повинні відпустити все те, що в нас залишилося від старого життя – всі гріхи, пристрасті та пороки, і наповнити своє життя чеснотою, вірою та надією на Бога.
Читати українською | російською
#Словоректора #Проповідь
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра у Неділю про Страшний Суд
Страшний Суд. Саме це словосполучення вселяє в нас трепет та жах. Здавалося б, у самій природі людини закладено бажання уникнути такого суду, ухилитися від нього. Але Церква інакше дивиться на цю подію. Для нас, віруючих, страшний суд є частиною нашої віри. Сам Господь наш Іісус Христос, як ми чули сьогодні в євангельському читанні (Мф. 25:31-46), обіцяє нам прийти у славі для суду над живими та мертвими. Невипадково церковна традиція нагадує віруючим про страшний суд саме зараз, напередодні Великого Посту. Синаксарій цього дня каже, що якщо попередні два підготовчі тижні «про митаря і фарисея» та «про блудного сина» відкривали нам людинолюбство Боже, то нинішня «неділя про страшний суд» і майбутній «Спогад Адамова вигнання» вказує на дві фундаментальні події людської історії: втрату раю та кінець світу.
Читати українською | російською
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра у Неділю про Страшний Суд
Страшний Суд. Саме це словосполучення вселяє в нас трепет та жах. Здавалося б, у самій природі людини закладено бажання уникнути такого суду, ухилитися від нього. Але Церква інакше дивиться на цю подію. Для нас, віруючих, страшний суд є частиною нашої віри. Сам Господь наш Іісус Христос, як ми чули сьогодні в євангельському читанні (Мф. 25:31-46), обіцяє нам прийти у славі для суду над живими та мертвими. Невипадково церковна традиція нагадує віруючим про страшний суд саме зараз, напередодні Великого Посту. Синаксарій цього дня каже, що якщо попередні два підготовчі тижні «про митаря і фарисея» та «про блудного сина» відкривали нам людинолюбство Боже, то нинішня «неділя про страшний суд» і майбутній «Спогад Адамова вигнання» вказує на дві фундаментальні події людської історії: втрату раю та кінець світу.
Читати українською | російською
#Словоректора #Проповідь
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у Прощену неділю, спогад вигнання Адама з Раю
14 Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний, 15 а коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. 16 Також, коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб на людях показатися такими, що постяться. Істинно кажу вам: вони вже отримують нагороду свою. 17 А ти, коли постишся, помасти голову твою і вмий лице твоє, 18 щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втайні; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно. 19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа точать і де злодії підкопують і крадуть, 20 а збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, 21 бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
Євангеліє від Матфея 6:14-21
У сьогоднішньому Євангелії також зазначено, яким має бути справжній піст і яким він не має бути. По-перше, наш піст не повинен бути чимось показним і про тих, хто постить, не повинні говорити: «Ось, дивіться, це істинний християнин! Він точно дотримується посту, бо це на обличчі у нього написано». Не так треба постити! Слід постувати так, щоб ніхто про це не знав, адже якщо виставляти особисте постування напоказ — ми цим знищимо всі його спасительні плоди. Адже справжній піст не просто в обмеженні їжі. Справжній піст — це вдосконалення. Священномученик Іриней Ліонський, розмірковуючи про гріхопадіння, каже, що прабатьки, не встигнувши стати людьми, вже захотіли стати богами. Великий піст показує, що всі ми лише люди зі своїми слабкостями та недоліками. І якщо людина сприймає Великий піст як можливість самоствердитися, показати свою силу — це дорога в нікуди.
Читати українською | російською
Проповідь архієпископа Білогородського Сильвестра у Прощену неділю, спогад вигнання Адама з Раю
14 Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний, 15 а коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. 16 Також, коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб на людях показатися такими, що постяться. Істинно кажу вам: вони вже отримують нагороду свою. 17 А ти, коли постишся, помасти голову твою і вмий лице твоє, 18 щоб явитися постником не перед людьми, а перед Отцем твоїм, Котрий втайні; і Отець твій, Який бачить таємне, віддасть тобі явно. 19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа точать і де злодії підкопують і крадуть, 20 а збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, 21 бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
Євангеліє від Матфея 6:14-21
У сьогоднішньому Євангелії також зазначено, яким має бути справжній піст і яким він не має бути. По-перше, наш піст не повинен бути чимось показним і про тих, хто постить, не повинні говорити: «Ось, дивіться, це істинний християнин! Він точно дотримується посту, бо це на обличчі у нього написано». Не так треба постити! Слід постувати так, щоб ніхто про це не знав, адже якщо виставляти особисте постування напоказ — ми цим знищимо всі його спасительні плоди. Адже справжній піст не просто в обмеженні їжі. Справжній піст — це вдосконалення. Священномученик Іриней Ліонський, розмірковуючи про гріхопадіння, каже, що прабатьки, не встигнувши стати людьми, вже захотіли стати богами. Великий піст показує, що всі ми лише люди зі своїми слабкостями та недоліками. І якщо людина сприймає Великий піст як можливість самоствердитися, показати свою силу — це дорога в нікуди.
Читати українською | російською
#Проповідь #Словоректора
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра після читання першої частини канону прп. Андрія Критського
Сьогодні Православна Церква вступила на поприще Великого Посту. Проте всі ми розуміємо, що на нас чекають випробування та спокуси. У Святому Письмі Нового Завіту Господь кілька разів звертається до теми посту, але лише один раз Він вказує на його головну умову. Господь говорить Своїм учням: «коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб на людях показатися такими, що постяться» (Мф. 6, 16), але будьте такими, щоб лице ваше виглядало природньо. Це дуже важливі слова, які показують, що Господь з усіх настанов, які Він міг дати тим, хто постує, говорить саме про лицемірство. Лицемірство — дуже важка перепона в житті православних християн, особливо коли ми дотримуємося посту. В іншому місці Господь попереджає: «пильнуйте, бережіться закваски фарисейської та саддукейської» (Мф. 16, 6), тобто бережіться закваски лицемірства.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/slovo-ua-27022023/
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра після читання першої частини канону прп. Андрія Критського
Сьогодні Православна Церква вступила на поприще Великого Посту. Проте всі ми розуміємо, що на нас чекають випробування та спокуси. У Святому Письмі Нового Завіту Господь кілька разів звертається до теми посту, але лише один раз Він вказує на його головну умову. Господь говорить Своїм учням: «коли постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони приймають на себе похмурі обличчя, щоб на людях показатися такими, що постяться» (Мф. 6, 16), але будьте такими, щоб лице ваше виглядало природньо. Це дуже важливі слова, які показують, що Господь з усіх настанов, які Він міг дати тим, хто постує, говорить саме про лицемірство. Лицемірство — дуже важка перепона в житті православних християн, особливо коли ми дотримуємося посту. В іншому місці Господь попереджає: «пильнуйте, бережіться закваски фарисейської та саддукейської» (Мф. 16, 6), тобто бережіться закваски лицемірства.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/slovo-ua-27022023/
#Словоректора #Проповідь
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра у другий день Великого посту
Навколо нас багато можливостей для задоволення наших почуттів: смаку, запаху, зору, жаги розваг, авантюр тощо. Але щоразу, коли ми не стримуємо себе — наші почуття не розвиваються, а притуплюються. Наприклад, якщо в парфумерному магазині покупець понюхає велику кількість парфумів, то на четвертому чи п’ятому ароматі всі запахи стануть більш-менш однаковими, він не зможе розрізняти їх. Звісно, є люди з унікальним нюхом. Але більшість втратить його. Уявимо людину, яка хоче спробувати якийсь продукт. Спочатку вона відчує смак одного або двох продуктів, але якщо їхня кількість перейде за 5 або 7, то це вже буде просто ситна їжа. Людина навіть не зможе чітко відрізнити смакові якості кожного продукту чи страви. Ця аналогія дозволяє нам зрозуміти, як швидко притуплюються наші почуття, коли ми не даємо їм можливості відпочити. Ми перестаємо цінувати найголовніше, що нам дається у красі світу. Немає іншого шляху відновлення почуттів, як відмовитися від задоволення на якийсь період. Тільки таким чином почуття відчуваються та оновлюються.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/slovo-ua-28022023/
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра у другий день Великого посту
Навколо нас багато можливостей для задоволення наших почуттів: смаку, запаху, зору, жаги розваг, авантюр тощо. Але щоразу, коли ми не стримуємо себе — наші почуття не розвиваються, а притуплюються. Наприклад, якщо в парфумерному магазині покупець понюхає велику кількість парфумів, то на четвертому чи п’ятому ароматі всі запахи стануть більш-менш однаковими, він не зможе розрізняти їх. Звісно, є люди з унікальним нюхом. Але більшість втратить його. Уявимо людину, яка хоче спробувати якийсь продукт. Спочатку вона відчує смак одного або двох продуктів, але якщо їхня кількість перейде за 5 або 7, то це вже буде просто ситна їжа. Людина навіть не зможе чітко відрізнити смакові якості кожного продукту чи страви. Ця аналогія дозволяє нам зрозуміти, як швидко притуплюються наші почуття, коли ми не даємо їм можливості відпочити. Ми перестаємо цінувати найголовніше, що нам дається у красі світу. Немає іншого шляху відновлення почуттів, як відмовитися від задоволення на якийсь період. Тільки таким чином почуття відчуваються та оновлюються.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/slovo-ua-28022023/
#Словоректора #Проповідь
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра після читання третьої частини канону прп. Андрія Критського
Ці покаяні дні, дорогі браття і сестри, постійно нагадують нам про покликання, вселяють у нас пам’ять смертну, а головне, дозволяють нам самим не зневірятися при баченні своїх гріхів. Ми маємо надію на Господа нашого Іісуса Христа, на Його Пречисту Матір і на ходатайство тих святих, яких ми з вами шануємо.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/slovo-ua-01032023/
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра після читання третьої частини канону прп. Андрія Критського
Ці покаяні дні, дорогі браття і сестри, постійно нагадують нам про покликання, вселяють у нас пам’ять смертну, а головне, дозволяють нам самим не зневірятися при баченні своїх гріхів. Ми маємо надію на Господа нашого Іісуса Христа, на Його Пречисту Матір і на ходатайство тих святих, яких ми з вами шануємо.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/slovo-ua-01032023/
#Проповідь #Словоректора
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра у Неділю Торжества Православ'я
У першу неділю Великого посту Православна Церква відзначає Торжество Православ’я. Це святкування встановлено у зв’язку з перемогою іконошанувальників та засудженням іконоборчої єресі у ІХ столітті. Напевно, кожен православний бодай раз у житті стикався з неприйняттям іконошанування. Критика шанування ікон — явище давнє, і, головне, різноманітне. Проте, іконоборчі суперечки VIII-IX століть були зосередженням низки інших богословських суперечок, передусім, христологічних. Зрештою, самі суперечки про ікони переросли в масштабну дискусію, що носить фундаментальне віровчальне значення практично з усіх аспектів церковного віровчення.
Ми не випадково святкуємо саме Торжество Православ’я, а не Торжество іконошанування. Перемога іконопочитателів утвердила Православ’я у такому вигляді, як усі ми його знаємо та розуміємо. Не дарма ціла низка дослідників іконоборчих суперечок прямо кажуть, що у разі перемоги іконоборців сталося б радикальне відходження від Православ’я. Іконоборці були сильними. На їхньому боці були імператори, більшість візантійського двору, багато єпископів і богословів.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/slovo-ukr-05032023/
Слово архієпископа Білогородського Сильвестра у Неділю Торжества Православ'я
У першу неділю Великого посту Православна Церква відзначає Торжество Православ’я. Це святкування встановлено у зв’язку з перемогою іконошанувальників та засудженням іконоборчої єресі у ІХ столітті. Напевно, кожен православний бодай раз у житті стикався з неприйняттям іконошанування. Критика шанування ікон — явище давнє, і, головне, різноманітне. Проте, іконоборчі суперечки VIII-IX століть були зосередженням низки інших богословських суперечок, передусім, христологічних. Зрештою, самі суперечки про ікони переросли в масштабну дискусію, що носить фундаментальне віровчальне значення практично з усіх аспектів церковного віровчення.
Ми не випадково святкуємо саме Торжество Православ’я, а не Торжество іконошанування. Перемога іконопочитателів утвердила Православ’я у такому вигляді, як усі ми його знаємо та розуміємо. Не дарма ціла низка дослідників іконоборчих суперечок прямо кажуть, що у разі перемоги іконоборців сталося б радикальне відходження від Православ’я. Іконоборці були сильними. На їхньому боці були імператори, більшість візантійського двору, багато єпископів і богословів.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/slovo-ukr-05032023/
#Відео
Проповідь ректора КДАіС архієпископа Білогородського Сильвестра після читання третьої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського у Свято-Троїцькому храмі Голосіївського благочиння м.Києва.
https://youtu.be/2IjBmuWODAA
Проповідь ректора КДАіС архієпископа Білогородського Сильвестра після читання третьої частини Великого покаянного канону преподобного Андрія Критського у Свято-Троїцькому храмі Голосіївського благочиння м.Києва.
https://youtu.be/2IjBmuWODAA
YouTube
Проповідь архієп. Сильвестра (Стойчева), 01.03.2023 #великийпіст #відео #проповідь
1 березня 2023 року, у середу першої седмиці Великого посту, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, ректор Київської духовної академії і семінарії архієпископ Білогородський Сильвестр звершив Велике повечір’я з читанням…
#Словоректора #Проповідь
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра у третю Неділю Великого посту, Хрестопоклонну
Хрест, який ми повинні взяти, щоб слідувати за Христом, — не просто пересічні труднощі життя. Хрест, про який йдеться в Євангельському тексті, безпосередньо пов’язаний із вірою у Христа. Хто вірує в Господа, тому дається хрест. І цей хрест — не той хрест, про який говорять у миру, не хрест труднощів життя, а хрест Христа, заради Христа, і несемо ми його разом із Христом. Слід звернути увагу на контекст фрази: «Візьми свій хрест і йди за Мною». Вона вимовляється відразу після сповідування Петра (див.: Мк. 8:29) і його умовлянь не йти Спасителеві на страждання, на що Господь і відповідає: «хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною». Таким чином, хто хоче бути з Христом, той має взяти хрест і слідувати за Ним.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/propovid-ukr-19032023/
Проповідь ректора Київської духовної академії і семінарії архієпископа Білогородського Сильвестра у третю Неділю Великого посту, Хрестопоклонну
Хрест, який ми повинні взяти, щоб слідувати за Христом, — не просто пересічні труднощі життя. Хрест, про який йдеться в Євангельському тексті, безпосередньо пов’язаний із вірою у Христа. Хто вірує в Господа, тому дається хрест. І цей хрест — не той хрест, про який говорять у миру, не хрест труднощів життя, а хрест Христа, заради Христа, і несемо ми його разом із Христом. Слід звернути увагу на контекст фрази: «Візьми свій хрест і йди за Мною». Вона вимовляється відразу після сповідування Петра (див.: Мк. 8:29) і його умовлянь не йти Спасителеві на страждання, на що Господь і відповідає: «хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною». Таким чином, хто хоче бути з Христом, той має взяти хрест і слідувати за Ним.
Читати: http://kdais.kiev.ua/event/propovid-ukr-19032023/
