Вчора розмовляв (листувався) зі своїм давнім товаришем, який зараз (вже давно) воює за п'ятсот кілометрів від мене. Піхота. Але як завжди розмова про дрони, бо яка сьогодні піхота без дронів?..
Проблеми ті ж самі, про які я вже багато разів чув від інших бійців: страшенно не вистачає людей, особливо тих самих дроноводів, операторів дронів, замість трьох десятків екіпажів БПЛА є тільки п'ять; ніхто не хоче йти операторами, тому що ці люди сьогодні живуть менше за інших, на них постійно полює ворог, а якщо і вдасться когось запросити з цивільних, то, як правило, після навчання їх крадуть інші, більш блатні підрозділи, або просто відправляють кудись в іншу піхоту, де, на думку начальства, вони потрібніші. При цьому російські дрони вже мають повну перевагу в повітрі - носа не висунеш. Ці дрони вже набагато кращі за наші, принаймні кращі за те барахло, яке надсилає МО або волонтерські фонди, навіть найкрутіші, - все це треба переробляти, потрібні комплектуючі, інженери, а нічого немає. Зате є накази командування щосили тримати «оту ес-пешку», не маючи для цього жодних ресурсів. В інтернеті все красиво, відомі і багаті дроноводи палять техніку і ганяються за кожним окремим ворогом, обласкані безпілотні полки (і одна бригада) дають рекламу, розширюють штати, отримують президентське фінансування, а як нам, простим, воювати?..
Ви - мажоры, сказав він наприкінці. Таких як ви - 1%, подивіться навколо - армія інша.
І, знаєте, мій товариш правий. Абсолютно згоден з ним, що не повинно бути привілейованих підрозділів, які отримують все, і «простих», які не отримують нічого, крім чергових розносів з верхнього штабу. Гарні медійні проекти, в результаті, послаблюють армію, тому що в умовах жорсткого дефіциту ресурсів не можна зробити когось кращим, якщо тільки не за рахунок інших.
А корінь проблеми в тому, що у нас не було і немає єдиної державної політики в області дронів. Дрони є, війна дронів йде повним ходом, війна змінилася кардинально, а у нас, як і раніше, немає ні єдиного командування по дронах, ні головного менеджера (командувача, міністра, кого завгодно) по дронах. Зате у нас є гучні медійні проекти, штурмівщина, компанійщина і показуха.
Ми - наш підрозділ - мажори, але не тому, що ми балувані владою, а скоріше навпаки. Тому що ми самі знаходимо ресурси, кошти, купуємо автомобілі, створюємо свої служби РЕР і РЕБ, свої майстерні, робимо свої дрони. Не всі так можуть. Не всі мають популярність в мережі, пишуть статті, ведуть блоги і створюють благодійні фонди. Це, звичайно, не від хорошого життя, а тому що державна система, військова система, працюють неправильно. Але іншого виходу поки немає, тому, нагадую: якщо хочете допомогти нашим безпілотникам - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP?fbclid=IwY2xjawI8syVleHRuA2FlbQIxMAABHYp9fInVt9m3ska7LLJxYvzCjCr1fMZXpxB-OrC9EbgQ8TtoxDxzGFn5vQ_aem_fZjoJLGB3iLfTYy_LzW01w

Хтось серйозно вважає, що найгірші люди - жадібні. Ну, всілякі там олігархи та корупціонери. Але це не так. Жадібні люди, звичайно, хворі люди, але їм властивий інстинкт самозбереження - вони ніколи не візьмуть більше, ніж коштують їхня безпека і здоров'я. А якщо вони знаходяться у верхніх ешелонах влади, то красти будуть рівно стільки, щоб вистачило для оборони країни. У цьому плані жадібні - найнешкідливіші з усіх тварюк.

Хтось вважає, що найгірші люди - підлі. І це правда: підлі з задоволенням воткнут вам ніж у спину, як тільки випаде така нагода. Але підлі - не дурні: вони завжди знають ціну своєї підлості і готові не робити підлості, якщо ціна питання занадто висока. З підлим можна домовитися, хоча їм не можна довіряти.

Найгірші, найнепотрібніші, найшкідливіші і найнебезпечніші люди - дурні. Вони не цінують гроші. Вони не люблять підлість. У них немає гальм і червоних ліній, як немає системної освіти, ерудиції і просто мізків. Дурні люди схожі на комп'ютери, які зламалися і постійно генерують тупі команди, найкраща і найневинніша з яких Error.

Бійтеся дурних, вони знищать цей світ.

Історія завжди повторюється. Те, що відбувається з нами, вже колись траплялося.
Наприкінці вересня 1938 року в Мюнхені було підписано угоду між Німеччиною, Британією, Францією та Італією про передачу Чехословаччиною Судетської області німцям.
Президента Чехословаччини змусили прийняти німецький ультиматум, обіцяючи тепер вже міцний мир на вічні часи. В іншому випадку, якщо Чехословаччина почала б чинити опір, вона не могла б розраховувати на допомогу західних держав.
"Міцний мир" проіснував недовго. Вже через два дні Чехословаччина прийняла ультиматум Польщі і віддала полякам Тешинську область, а через місяць за рішенням міжнародного суду від Чехословаччини відкусили ще трохи територій на користь Угорщини і тієї ж Польщі.
У березні 1939 року Словаччина за вказівкою з Берліна заявила про вихід зі складу Чехословаччини, після чого залишки держави анексувала Німеччина, оголосивши про створення Протекторату Богемія і Моравія.
Ніколи не довіряйте тим, хто обіцяє вам вічний мир, як тільки ви складете зброю і припините боротьбу.

Мені, звичайно, дуже шкода. Шкода, що не я це зробив.

Від початку великої війни, а точніше, задовго до неї, від осені 2021 року, та й узагалі-то від самого початку - від 2014 року, мене не полишає відчуття загального, глобального дежавю.
Ми постійно наступаємо на одні й ті самі граблі, щодня б'ємося головою об стіну, постійно доводимо очевидні речі, які ніхто там (нагорі) не хоче бачити й розуміти, доводимо, щоб потім із гіркотою констатувати, що мали рацію, але вже пізно, потяг пішов, і завтра доведеться доводити знову очевидне, і знову даремно, бо нічого не змінюється, і все йде по колу.
Нескінченний абсурд, який повторюється щодня і щороку. Очевидні, давно перевірені, науково підтверджені та історично підкріплені рішення або взагалі не ухвалюються, або ухвалюються з жахливим запізненням та в урізаному, вихолощеному вигляді.
Так було з «весільними дронами», з фпв-дронами, з нашими «шахедами», з необхідністю розгорнути масову мобілізацію, з оборонними укріпленнями, з переведенням економіки на військові рейки (а віз і нині там)...
Щодня ухвалюють десятки, сотні, тисячі управлінських рішень, які не працюють, або працюють погано, тому що їх ухвалюють люди, які через свій непрофесіоналізм і низький рівень IQ, узагалі не повинні такі рішення ухвалювати.
І тут справа не в прізвищі президента. Цей управлінський глухий кут властивий країні в усіх ланках влади за всіх президентів. Хіба що саме суспільство, через свою самоорганізацію, через волонтерські проєкти, а також бізнес працюють ефективно.
Усе державне (майже все державне) - що в цивільному житті, що в армії працює точно за сюжетом культового фільму «День бабака» - кожен день всі щось роблять, метушаться, а результату - нуль, і кожен день все починається знову, хоч об стінку вбийся, що головний герой і робив.
А якщо щось і змінюється, то точно як в іншому культовому фільмі "Шоу Трумана", коли від головного героя, тобто від нас із вами, нічого не залежить, коли весь світ - обман, а люди в ньому статисти, і всім керує таємна світова закуліса (у фільмі - режисер шоу), яка десь у дорогих київських ресторанах, за келихом коньяку вирішує, кому дати грошей, а кому не дати грошей, кого нагородити, а кого - навпаки.
Але найчастіше ця закуліса нічого не вирішує, нічого не розуміє, не бере на себе відповідальність, і просто тупо мовчить. Ось це найгірше.

Чим розумніший пост, тим менше лайків. Факт. Найбільше лайків (і голосів на виборах) збирають абсолютно тупі, популістські речі, розраховані на рівень АйКю менше 10, і коефіцієнт заповнення кладовищ під час війни - більше 90%. Той, хто ставить лайки і голосує - платить найбільшу ціну. Може, це і є справжня демократія?..

Противник визнає, що українські сили оборони застосовують нову тактику, атакуючи московський регіон не масовими нальотами, коли за раз запускається 400 далекобійних дронів і викидається на вітер 40 і навіть більше мільйонів доларів, а постійними, практично щоденними атаками невеликих груп дронів.
Це призводить до перебоїв у повітряному русі - закриваються московські аеропорти, перенаправляються літаки, запізнюються пасажири, завдаються великі збитки і створюється постійна нервозність. І в якості «приємного бонусу» - нове московське правило відключати мобільний інтернет під час нальоту безпілотників - тепер москвичі не можуть замовити піцу або викликати таксі. Ну, щоб знали, що йде війна.
Все це, звичайно, класно, і треба було робити раніше. А якщо хтось скаже, що це марнотратство, то ні - в московському регіоні безліч важливих військових цілей, нальоти на поскву відтягують половину всієї ППО противника в цей регіон, а зенітні ракети коштують не менше безпілотників.
Якщо кожен день літати на москву, то в кінці-кінців, і дуже скоро, москва стане «чорною дірою», куди не літають літаки, втратить статус одного з центрів бізнесу і політики, а путін позбудеться статусу страшного диктатора, якого всі бояться. Бо якщо страшний диктатор не може захистити навіть свою столицю, то який же він страшний?.. Він смішний.
На відео - броньовані машини навколо кремля для боротьби з дронами.

Сьогодні вночі болотна імперія завдала удару дронами і ракетами по Києву. Страшного удару. Чому по Києву? - Тому що українські сили оборони вже кілька днів б'ють по москві. Це помста.
Російська армія вторглася на Сумщину і намагається захопити Юнаківку, від якої до Сум - рукою подати. Зрозуміло, що це операція - помста за наступ на Курщину. Суми шкода, але чому так відбувається?..
Не плутайте російську агресію - анексію Криму, війну на Донбасі, широкомасштабне вторгнення з операціями наших сил оборони. Ці операції можуть бути успішними і не успішними, але точно - не ми агресор, не ми перші почали.
І коли російська пропаганда трубить на весь світ, що вони руйнують будинки в Сумах або в Києві тільки тому, що ми бомбили москву або провели операцію на Курщині - вони брешуть. Тому що саме вони - агресори. І що б ми не робили - нам бог пробачить. Тому що господь любить тих, хто воює за справедливість.

Пишуть, що цієї ночі знову планується противником масштабна повітряна атака.

У зв'язку з цим згадався британський досвід організації протиповітряної оборони.

Британський корпус спостерігачів ППО (Air Defence Observation Corps) був добровольчою організацією у Великій Британії, що займалася виявленням повітряних цілей під час Другої світової війни.

Ця організація відігравала важливу роль в обороні Великої Британії, допомагаючи в ранньому виявленні та попередженні про наближення ворожих літаків.

У цьому корпусі на добровільних засадах служили до мільйона британців у вільний від роботи час. Це була надзвичайно важлива і престижна робота.

Я впевнений, що десятки тисяч, а може і сотні тисяч українців готові виявляти і збивати чортові шахеди.

Що скажете?

Росія відмовилася від переговорів у Ватикані. Мовляв, не по поняттях православним домовлятися про мир на католицькому майданчику (цитата).

А вбивати православних - по поняттях?.. В ісламському Стамбулі вести перемовини можна було, в Біловезькій пущі з зубрами можна було, а в центрі Риму, колисці цивілізації - не можна?..

Де б не пропонували імперським фашистам переговори - вони відмовляться. Тому що вони сьогодні в силі. Завтра ми їх притиснемо - погодяться на переговори в Покровську, з білим прапором.

Все в цьому світі відносно.

Цікаво, чи є в нашій країні хтось, хто думає наперед? Той, хто аналізує, прогнозує, будує плани, формує стратегію? Чи є у нас візіонер?.. Не фантазер, а серйозний чоловік, вчений, такий як раніше був Горбулін, а тепер замість нього хто?..

У нас ніколи не було візіонера на чолі держави. Кравчук був партократом, який раптом став головним, і це був єдиний його план. Кучма створив олігархів і написав «Україна - не росія», але якою має бути Україна - не уточнив. Ющенко мав візію, але вона була спрямована в минуле. Стратегія Януковича була проста - жити в своє задоволення. Візія Порошенка - світове визнання особисто його як світового політика. Зеленський завжди бачив Україну Зеленського. І ніхто не бачив страшної війни, справжніх планів путіна, проросійської політики Трампа, слабкості західних партнерів. Ніхто не готувався до великої війни.

Сила путіна в тому, що він - візіонер, він давно задумав підкорити Україну і відновити СРСР, і він багато років, крок за кроком йде до своєї мети. Навіть коли не вдався план "Київ за три дні", він не відступив. Він не змінив своїх планів на прохання Трампа. Він знає, що робить, йде вперед, преться як танк. А ми тільки реагуємо на нові загрози або плануємо (вже не плануємо) від початку провальні контрнаступи. Тепер ми хочемо миру і тільки миру, але що, якщо путін не хоче? А він не хоче. Чи є у нас запасний план?..

Доброго ранку на болотах. Дивитися зі звуком

Після масованого удару дронами по москві та московській області путін заговорив про переговори. Будемо продовжувати в тому ж дусі - підніме білий прапор, забереться з материкової України і покине Крим. Тут все просто - нальоти на москву послаблюють особисту владу диктатора і ведуть до загибелі імперії.