Представник окупантів в ООН заявив, що війна не зупиниться до 20 квітня, бо, мовляв, Україна недоговороздатна (читай - «не хоче капітулювати, роззброюватися, віддавати території та людей»). Ну що ж, буде нагода українським дронам полетіти в Москву 9 травня на парад. Путін буде дуже радий.
Колись, ще 2023 року співзасновник monobank Володимир Яценко пообіцяв винагороду в розмірі 20 млн грн тим, чий дрон зможе приземлитися 9 травня на Красній площі в Москві. Гарна була пропозиція, шкода тільки що приз нікому не дістався. Чекаємо на нові веселі конкурси. 😂

Цікаво, у нас ще залишилися фанати Трампа? А ті, хто вірить у швидке закінчення війни?

Сьогодні ввечері проїжджав через центр Києва. Уперше за три роки. Був у шоці від дозвілля. 100 тисяч бійців загинуло, а в Києві цього не помітно.

Може, так і має бути?.. Паби Лондона та інших міст Англії, особливо портових, гуділи напередодні висадки у Франції. Після чого ті, хто вижив, завдали смертельного удару нацизму.

Скоро побачимо, коли Київ знову стане прифронтовим містом. Або доведеться, як завжди, все вирішувати нам.

Поки ми тут воюємо, тайванська компанія TSMC - світовий лідер на ринку напівпровідників, представила мікрочіп за технологічним процесом 2 нм. Не буду тут засмічувати мізки технічними подробицями, але ця давно очікувана подія вплине і на хід нашої війни.
Досі найменші чіпи створювали за технологією 3 нм (у росіян - 65 нм), нові мікрочіпи будуть на 15% швидші та на 30% економічніші. Це не тільки дасть змогу створити більш продуктивні смартфони та комп'ютери, а й зробити більш розумні дрони.
Адже по суті своїй фпв-дрони нашої війни - чи то керовані по радіо, чи то по оптоволокну, літаючі, плаваючі, повзаючі, - це дистанційно керовані апарати. Це, по-чесному сказати, і не дрони взагалі, не роботи.
Усі різноманітні системи автоматичного захоплення і супроводу цілей, донаведення на ціль - не перетворюють фпв-дрони на справжніх роботів. «Справжніми» - можна назвати тільки далекобійні дрони, які не управляються людиною.
Щоб перетворити звичайний, масовий фпв-дрон на справжнього автономного дрона-солдата на полі бою, йому треба додати мізків.
На сьогоднішній день цілком можливо зробити «мізки» для дрона, які допоможуть йому самостійно знаходити та ідентифікувати цілі в заданому районі, і атакувати їх. Тільки важитимуть такі «мізки» кілограми три-чотири разом із додатковою акумуляторною батареєю, і коштуватимуть дуже дорого - на кожен дрон такі мізки не поставиш.
Перехід на 2 нм частково вирішує цю проблему. І вже цього року дрони помітно «порозумнішають». У 2027 році з'являться чипи з розмірністю 1 нм, у 2029-му - 0,7 нанометра. І це, ймовірно, буде вже технологічна межа для технологій на основі кремнію.
І це означатиме занепад ери людства, тому що дрони стануть розумнішими за дуже багатьох людей, особливо тих, хто сьогодні (як і вчора) не робить практично нічого для того, щоб виграти нашу війну за існування завтра.

Знову заговорили про вибори, політику, воєнний стан і кінець війни.


Люди втомилися - це зрозуміло. 100 тисяч загиблих бійців плюс півмільйона поранених - ми вже цілу армію втратили, якої на початку війни у нас не було. Американці за час в'єтнамської війни з 1965 по 1973 втратили 58 тисяч солдатів. СРСР в Афганістані за десять років 15 тисяч. 100 тисяч - дуже багато.


Ворог методично стирає з лиця землі наші міста і села, руйнує інфраструктуру, робить непридатними поля, вбиває цивільних людей. Весь світ бачить цей жах, але нічого не може (не хоче) зробити.


Тому в нас у принципі немає іншого вибору, як чинити опір і ставати ефективнішими, модернізуючись зсередини. Вибори потрібні, але неможливі. Не можна скасувати воєнний стан. Не можна дозволити і колишню політичну активність із мітингами та акціями, тому що цим одразу ж скористаються проросійські елементи.


Що можна (потрібно) зробити? Потрібен загальнонаціональний діалог. Влада не повинна варитися у власному соку, відгородившись від критики і свіжих ідей воєнним станом. Менторський тон давно недоречний, треба навчитися чути і слухати, адже за Україну воюють і гинуть не тільки слуги народу.


Потрібні нові люди, ідеї, рішення. Треба діяти на випередження, йти на два кроки попереду противника, а не запускати програму закупівель мільйона дронів за рік після початку війни дронів, і не створювати корпуси за три роки після початку війни.


Особливо необхідні термінові зміни в державній політиці в галузі дронів. Фактично, цієї політики немає, є закупівлі. Але щоб купувати те, що справді потрібне на війні зараз, і буде потрібне завтра, нам необхідно налагодити збір інформації про війну дронів, вести постійний аналіз досвіду застосування, прогнозувати розвиток, інакше знову буде як із шахедами та дронами на оптоволокні, які спочатку з'явилися в супротивника.


Ми більше не можемо не помічати очевидні речі. Страусиний заклик "не дивитися наверх" для нас означає загибель. Нам потрібні зміни. Кров із носа. Просто зараз. Інакше загинуть ще 100, 200 тисяч, і ми все одно програємо війну.


Ми маємо ставати кращими, ефективнішими бійцями, адже з кожним днем нас стає дедалі менше

Удари по російських ракетниках, винних в обстрілі Сум, виявилися вельми вдалими - ворожі канали постять фото і відео з місць прильоту. З'ясувалося, що там і ППО з РЕБом не так вже й багато (спойлер - все потягнули для захисту москви). Одне незрозуміло, чому до них не прилетіло раніше? Тоді б, може, і мстити не довелося. Питання стратегії і пріоритетів дальніх безпілотних бомбардувань.

Читаю у стрічці (на війні купа часу - найчастіше доводиться сидіти й чекати), так от читаю - 4 години тому Рада продовжила воєнний стан із 9 травня, а вже 3 години тому Порошенко став обвинуваченим у справі про державну зраду. Шах і мат!

Тепер зрозуміло, чому нинішній президент заздалегідь подав законопроєкт до ВР - щоб швидше побачити минулого президента на лаві підсудних. Проголосували? - А тепер ласкаво просимо!

Це в нас традиція така - саджати попередників. Я б їх теж із радістю всіх посадив. Минулих і майбутніх. Я взагалі вважаю, що пост президента у нас зайвий і навіть небезпечний, і треба переходити до нормальної парламентської республіки.

Що стосується Петра Олексійовича, то тут підтримаю сторону обвинувачення - всі ми бачили, як через Дебальцеве йшли вантажівки з вугіллям, а назад, сепарам офіцери СБУ возили готівку в мішках з-під цукру теж, до речі, вантажівками.

Але саджати треба не за це, це дрібний дерибан. А ось зрадницькі мінські угоди тягнуть на довічний термін. Утім, як і тягнуть на "вишку" діяння багатьох нинішніх, які не готували країну до неминучої війни.

Як то кажуть, сядуть усі!

Дивно, як сильно збудилися деякі виборці після прочитання попереднього поста. Адже там не тільки про їхнього улюбленого вождя йдеться, там, якщо читати уважно - про Україну. До речі, вірян альтернативної церкви взагалі не видно. Чи означає це, що їх просто немає? Або вони більш виховані і не лаються матом (що сумнівно)?

Попри всі вражаючі успіхи українських дальніх ударних безпілотників, зокрема й удари по російських ракетниках у Курській та Ульяновській областях, я взяв на себе сміливість проаналізувати результативність наших безпілотних атак великої дальності - deep strike за інформацією з відкритих джерел. Причому, на мій погляд, оцінку результативності слід давати щодо атак по найбільш захищених цілях. І найзахищеніша ціль - москва.
Москва - сакральний символ російської державності, імперська столиця, напад на яку дорівнює удару в серце росії. У москві - сила боліт, і в москві знаходиться та сама Кощєєва смерть, яка може запустити загибель усього російського.
Невипадково путін 2023 року, після перших нальотів українських безпілотників, стягнув до москви половину російських сил ППО, а всю дистанцію від українського кордону до москви щільно закрили потужними РЕБами.
Тому на москву ніхто не літає. А якщо і летять українські безпілотники на російську столицю, то, як правило, з сумним результатом. Однак, не всі. Про це і йдеться в статті - як поліпшити український deep strike.
Якби ми зробили з ідеї постійних нальотів на москву національну ідею, консолідували б усі сили, ресурси, можливості, і змогли б щодня (щоночі) турбувати російську столицю, то сьогодні б позиції України на світовій арені й на перемовинах із Трампом і Путіним були б значно сильнішими, а позиції путіна були б нижчими за плінтуса, бо слабких диктаторів, які не здатні захистити навіть свій Кремль, ніхто не боїться.
Як це зробити - у статті на «Дзеркало тижня - https://zn.ua/war/bespilotnyj-tupik-pochemu-ukrainskie-drony-ne-menjajut-khod-vojny.html

У найближчі кілька днів, не добившись успіху, Штати можуть відмовитися від спроб досягти миру в Україні. Так сказав Марко Рубіо, американці втомилися.
Ну і нехай. Хай ідуть, але залишать нам тут Старлінки, супутникові знімки, снаряди 155 мм до кінця року, ракети Хаймарс, танки Абрамс і таке інше.
Ми впораємося. У нас щодня гине понад 100 осіб (бійців і цивільних), і понад 400 отримують поранення. Проте ми ж справляємося, і напередодні Великдня магазини забиті покупцями, і на стоянці ніде машину залишити (особливо в Києві).
Христос воскрес. Але не воскреснуть ті, хто вже загинув і ще загине за Україну, скільки б яєць ви не розбили і пасок не освятили. Пам'ятайте про це.

Щодо великоднього перемир'я. Я давно не вірю в чудеса. Одна справа, якщо ворог припертий до стінки і здається, інша справа, якщо він оголошує перемир'я, щоб продовжувати атаки на нас. Таке перемир'я нам не треба. Це не перемир'я, це не диво, це обман.
Якщо тільки не йдеться про "перемир'я" путіна, то слід визнати, що на війні постійно трапляються чудеса. Ні, я жодного разу не бачив дива воскресіння з мертвих, але неодноразово про нього чув. Бувало, що і мене «ховали», а потім я «воскресав», проте ці дива були несправжніми - одного разу, наприклад, мене просто не взяли до гелікоптера через перевантаження, потім цей гелікоптер, у якому летів генерал Кульчицький, збили, а я був не на зв'язку, і всі подумали, що я теж загинув; іншим разом я не поїхав у машині, що підірвалася на міні; третім разом я опинився в оточенні, і не міг повідомити, що в мене все гаразд, я живий, здоровий і в шапці. Це не дива, це везіння.
Справжні чудеса вимагають поту, крові і сліз, як казав великий Черчилль. Розповім вам, наприклад, як я позбувся шпори на нозі. Це справжнє диво. Я весь останній рік мучився від шпори - це коли боляче наступати на ногу, особливо вранці. В інтернеті можна прочитати, що це захворювання вікове, але ж я в самому розквіті сил, тому не інакше як наврочили. І ось одного разу наш літак-розвідник, повертаючись, перелетівши «стрічку», раптом заглох і впав. Хто вирушить шукати? - А кого не шкода, наймолодші, кому давно за п'ятдесят, і в кого шпори в ногах і в мозку. Ось ми й вирушили з Хайфою пізно ввечері в сіру зону.
Село, поруч з яким впав літак, було давно виселено за всіма даними у всіх наших базах. Усе-таки 10 км до противника, працює арта, літають дрони, і все таке. Але виявилося, що в багатьох будинках горить світло, є навіть вуличне освітлення, працює сільський магазин, біля якого «відпочивають» селяни призовного віку, бо п'ятниця.
Квадрат, точніше прямокутник, де слід було шукати апарат розміром 5 на 10 км, був розораний, потопав у весняному багнюці, і мав вигляд відкритого «лобового місця», ідеального для атак фпв-дронів, бо сховатися самому й укрити машину просто ніде. І тут знову сталося диво, точніше сталося везіння, що жоден дрон над нами не пролетів. Звісно, ми не діяли навмання - нас прикривали наші РЕРівці та розвідники, але все одно було трохи не по собі.
За годину відчуття тривожності минуло остаточно - ми бігали як прокляті по полях з ліхтарями, спітніли як спортсмени, страшенно хотіли пити, і найбільше боялися, що сядуть акумулятори в ліхтарях. Через три години польового квесту акумулятори все-таки сіли, і ми повернулися на базу. Дрон знайшли: рано вранці в район падіння прибула пошукова група з мавіком, і виявила його за лічені хвилини. У підсумку все вийшло якнайкраще - і безпілотник знайшли, і я назавжди вилікував шпору.
Іншим разом, ми вже збиралися виходити на «відтяжку» - кілометрів за п'ятдесят від фронту, на відпочинок і поповнення засобами ураження (дронамі), як раптом наша еспешка (СП - спостережний пункт) сіла на пузо в рідкому багнюці практично на очах у противника. Наш пікап був найближче, і я матюкався всю дорогу до еспешки, тому що не спав дві ночі поспіль, і почувався дуже кепсько, припускаючи, що це гіпертонічний криз.
У підсумку еспешку ми витягли, проігнорувавши таблички з написом «Міни!» ліворуч і праворуч від дороги. Ніколи так не робіть, міни реально можуть бути, але, якщо чесно кажучи, я ще жодного разу не бачив і не чув, щоб хтось підірвався на мінах там, де пишуть «Міни!», завжди підриви відбуваються там, де жодних написів немає. Диво полягає в тому, що після цієї історії я не спав ще добу, але почувався на всі сто.
Можу розповісти таких історій із дивами ще десяток, чи два. Очевидно, що війна лікує будь-які хвороби. Я не очікую дива перемоги над усіма ворогами і швидкого закінчення війни - все в руках ЗСУ, але дива позбавлення від дурнів - дуже б хотілося.

За часів імператора Костянтина (306-337 р.н.е.) християнство стало панівною (державною) релігією в Римській імперії, за що вдячна церква зарахувала правителя до лику святих.
Відтоді християнство, яке починалося як повстанське вчення проти царства земного за царство боже, остаточно перетворилося на державну релігію, що обслуговує інтереси сильних світу цього.
Гундяєв - слуга путіна, а не господа, тому православні росії із задоволенням вбивають православних України, а в російських церквах моляться за смерть християн.
Так було завжди (з часів Костянтина), і в Першу, і в Другу світові війни, і в сотні інших, дрібніших битв християни вбивали християн на славу господа (імператора, царя, президента), порушуючи всі заповіді Христа.
Віри давно немає, фарбовані яйця, апетитні паски і церковні служби не можуть зупинити війну християн проти християн під управлінням антихриста. Єдина надійна віра сьогодні - це віра в ЗСУ, які захищають останній оплот християнської цивілізації під час загального божевілля напередодні Апокаліпсису.

Що не так із релігією, і чим релігія відрізняється від віри?..
Релігія дає звід правил, за якими треба жити, щоб заслужити царство боже. Ну, типу, не вкради, не вбий, не забажай дружини ближнього свого, фарбуй яйця на Великдень і ходи до церкви, і тоді тобі буде щастя. Власне кажучи, все це - звичайні людські правила, відомі ще з кам'яного віку, а, може, й раніше. Ці правила прописані для того, щоб зменшити кількість конфліктів у людському суспільстві. До чого тут господь?
Віра - зовсім інша штука. Коли людина вірить, вона спілкується безпосередньо з творцем. Віра базується на пізнанні того, що знання має кінець, за яким невідомість буття. Хтось може осягнути нескінченність Всесвіту? А теорію великого вибуху? Ні, не математично, а раціонально? Ось тут і з'являється віра, яка є продуктом освіти і науки. Жодна бабуся, і жоден дідусь, з тих, хто ревно моляться в церкві, не є віруючими по суті - вони просто виплачують щорічні відсотки за майбутнє щастя в потойбічному житті.
І якщо справжня віра не знає правди, бо шляхи господні несповідимі (хто ми такі, щоб пізнати задуми творця?), то релігія просто бреше, насаджуючи правила, вигадані церковниками. І ці правила працюють проти нас, проти віри, проти творця і проти Всесвіту. Адже якщо релігія стверджує, що можна «замолити» будь-який злочин, то, тим самим, вона сприяє злочинам.
"Великий" Костянтин, імператор Риму (306-337 р.н.е.), приєднаний церквою до лику святих за те, що зробив християнство панівною (державною) релігією в Римській імперії, стратив, поміж інших, свого сина Кріспа, разом із ним (випадково - підвернувся під руку) племінника Ліциніана, а потім зварив живцем у лазні свою дружину Фаусту. А ще розправився з двома або трьома сотнями своїх друзів, після чого, страждаючи від докорів сумління, вирішив стати християнином. Церква його пробачила, і зробила святим. А ось бог - ні, я впевнений, інакше цей світ не вартий нічого.
Християнська релігія вчить, що господь всемилостивий, всемилосердний, і прощає будь-який гріх. Тому орки так прагнуть нас вбивати - бо покарання немає. Але це все неправда. Справжній господь нещадний, і жорстоко карає зло. І в цьому він схожий на ЗСУ. Тому що справжній господь і є - ЗСУ.

Путінське «перемир'я» закінчилося, і війна пішла з новою силою. Тепер багато хто чекає анонсованої Трампом угоди між Україною і мордором про припинення вогню.
Ніхто навіть не говорить тепер про нашу перемогу, про покарання зла, про відновлення територіальної цілісності та репарації. Навпаки - Штати готові визнати Крим російським, залишити окуповані території болотам, і зняти з росії санкції. Про вступ до НАТО навіть незручно згадувати.
Але ж ще зовсім недавно ми впивалися «планами перемоги», забороняли - президентським указом - будь-які переговори з путіним, глузували з чмобіків і млинців із лопати, готувалися святкувати Новий рік у Криму й обіцяли спалити під три чорти Кримський міст...
Куди ж усе поділося?.. Усі наші перемоги, наша пихатість, наша зарозумілість?.. Чому тепер єдиний вихід - це переговори, і питання тільки в ціні, яку ми заплатимо за підлий, короткий і ганебний «мир»?..
Ні, правда, адже повинен хтось відповісти?.. Це ж прості запитання. Чому вчора була одна установка - на перемогу, а тепер інша - на поразку?..
Хтось у країні ж повинен був усі варіанти порахувати, придумати стратегію, написати план? Адже у нас є Генштаб, Міноборони, ГУР, СБУ, Кабмін, РНБО, Ставка, Офіс президента, нарешті?.. Хто знову налажав?..
Чи це ті самі люди, які не вірили в загрозу великої війни, називали партнерів провокаторами, не хотіли витрачати гроші на армію, не бажали займатися оборонною промисловістю, і називали дрони «весільними»?..
Може, пора вже перестати ліжка переставляти в цьому борделі?.. Бо інакше ми чекатимемо не на перемир'я (про перемогу й годі говорити), а на начальників із москви.

Пишуть (Financial Times), що путін згоден на замороження війни за нинішньою лінією фронту і не претендуватиме на неокуповані частини Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, які вже "стали невід'ємною частиною" імперії в обмін на визнання Штатами Криму російським та невступ України до НАТО.
Якщо це правда, то, значить, путін іде на серйозні поступки, його позиція вже не виглядає такою жорсткою, як раніше. Нам, звісно, цього замало - Україна має бути звільнена повністю і Карфаген потрібно зруйнувати дощенту. Але, безумовно, приємно, що стійкість української армії змушує диктатора поступатися. І це тільки початок.

В історії Америки були видатні президенти. Один із них Гаррі Трумен - «галантерейник із Міссурі» (у нього в Міссурі була галантерейна крамниця), і який ще у 33 роки орав землю на батьківській фермі, аж раптом у 1945-му, після смерті Рузвельта, став президентом США, хоча був лише «технічним віце-президентом», якого взяли в команду для залучення голосів виборців.
«Політика Сполучених Штатів має полягати в підтримці вільних народів, які чинять опір спробам збройного підпорядкування або тиску», - так звучить знаменита “Доктрина Трумена”, від якої він ніколи не відступав, навіть якщо її реалізація вимагала від Америки напруження всіх сил, людських жертв і могла призвести до ядерної війни.
За часів правління Трумена світ двічі був на межі Третьої світової війни. Перший раз - під час блокади Західного Берліна. Другий - під час Війни в Кореї, яку Сталін планував використати як привід до хрестового походу проти США та їхніх союзників.
28 червня 1948 року СРСР перекрив усі наземні шляхи сполучення між Західним Берліном і зовнішнім світом.
Західний Берлін перебував усередині радянської зони окупації, і включав у себе західні окупаційні сектори німецької столиці, в яких перебувало 6,5 тис. військовослужбовців США, Британії та Франції і 2,5 млн цивільних німців. Їх блокувало 300-тисячне радянське угруповання.
Вводячи блокаду, і прирікаючи Західний Берлін на голодну смерть, Сталін розраховував, що Захід не встоїть перед таким тиском і виведе свої війська з Берліна, подарувавши його Совєтам. Трумен відразу категорично заявив: «Я прийняв рішення залишатися в Берліні».
Вибір у союзників був невеликий. Сталін діяв нахабно, і, здається, зовсім не боявся військового зіткнення. Але Трумен не погодився із запропонованим генералами планом застосувати військову силу і завдати ядерних ударів по радянських військах у Східній Німеччині. Натомість він віддав наказ організувати безпрецедентний повітряний міст до Берліна, яким 2,5 мільйона німців і 6,5 тисяч військовослужбовців союзників забезпечувалися протягом 462 днів.
За 14 місяців радянської блокади авіацією союзників було здійснено 278 тис. польотів до Берліна - військово-транспортні літаки приземлялися кожні чотири хвилини, доставляючи берлінцям усе необхідне. Сталін не посмів збивати літаки союзників - на цей випадок Трумен дав чіткі вказівки: «у разі атаки на наші літаки - бомбити рускіх!» Через 14 місяців Сталін відступив, і наземне сполучення із Західним Берліном було відновлено.
«Росію може зупинити тільки залізний кулак, росіяни розуміють тільки силу», - говорив Трумен, і діяв відповідно.
24 липня 1950 року війська комуністичної Північної Кореї перейшли 38-ту паралель, швидко оволоділи майже всією Південною Кореєю. Трумен діяв рішуче, і щоб не дозволити сателітам Сталіна захопити ще одну країну, у Кореї висадилися американські війська під прапором ООН.
Переможець Японії, генерал Макартур дуже швидко розгромив армію комуністів Півночі, і лише втручання «китайських добровольців» (понад мільйон солдатів) і радянських ВПС, зупинило наступ американців. Фронт знову стабілізувався на 38-й паралелі, і війна закінчилася перемир'ям.
Корейська війна була вкрай непопулярна в Штатах. У ній загинуло 34 тисячі американців, 800 тисяч корейців і 900 тисяч китайців. Але Трумен був непохитний. Він говорив, що «американські солдати б'ються в Кореї, щоб їм не довелося воювати в Чикаго, Новому Орлеані або бухті Сан-Франциско».
І він мав рацію. Йому вдалося зупинити експансію Радянської імперії, і багато років після Трумена, Холодна війна, архітектором якої він був, стримувала війну гарячу, бо очільники СРСР чітко знали, що на кожен прояв сили Америка відповість ще більшою силою.
Нинішній президентик Великої Америки спадщину Трумена спустив в унітаз. Може, він справді російський шпигун, або просто старий дегенерат, який вижив з розуму?

Я раптом зрозумів, що спільного між Трампом і Порошенком: Трамп стверджує, що війни в Україні ніколи б не було, якби він був президентом ("Це війна Байдена! Це війна Обами!"), і те саме повторюють фанати Пороха, які вірять у те, що якби 2019 року Великий Гетьман виграв вибори, то війни б не було. І те, й інше твердження - брехня. По-перше, хто ж тобі, "великому" міг перешкодити виграти вибори? Чи ти не великий?.. По-друге, а що, путін ні до чого, і в нього своєї волі немає, все залежить від Обами, Порошенка і Байдена?... Повна нісенітниця!.. Я теж Ісус Христос, а хто з цим не згоден - той ворог людства. До речі, Христа сином божим хоча б частково визнали через двісті років після розп'яття. Пройде всього-лише двісті років, і ви зрозумієте, наскільки я був правий )) Усе в цьому світі дуже неоднозначне.

Імперія завдала жахливого масованого удару по Києву. Чисто терористична атака по житлових будинках і мирних жителях.
Мета зрозуміла - чинити тиск на населення, на владу, щоб примусити Україну до капітуляції на умовах Трампа-путіна.
Так робилося не раз в історії: німці бомбили Лондон, щоб змусити Черчилля піти на мирні переговори; союзна авіація знищила Дрезден, щоб прискорити капітуляцію німців; американці скинули ядерні бомби на Хіросіму і Нагасакі, що призвело до капітуляції Японії.
Усе це зрозуміло. Незрозуміло інше - чому українські ударні дрони не літають на москву?..
Сьогодні б у нас, в України були б набагато сильніші позиції на міжнародній арені, на переговорах із Трампом-Путіним, якби щоночі в москві вмикалися сирени повітряної тривоги.
Путін був би не грізний, а смішний. Якщо диктатор, імператор могутньої ядерної імперії не може захистити навіть свою столицю, своє лігво, то він смішний. Ніхто з ним розмовляти не буде.
Але українські дрони не бомблять москву. Чому?..
/Я відповідь на це запитання знаю, і не раз про це писав. - Відсутність державної політики в галузі дронів, відсутність єдиного компетентного командування, відсутність єдиних безпілотних сил дальніх бомбардувань, роздробленість інженерних зусиль, зоопарк неефективних дронів (одних «ракет-дронів» уже п'ять, здається, типів), дешевий піар і корупція/

Завтра оголосимо збір на дрони до москви. Досить уже підставляти щоку агресору. Швидкий збір тут - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP?fbclid=IwY2xjawI8syVleHRuA2FlbQIxMAABHYp9fInVt9m3ska7LLJxYvzCjCr1fMZXpxB-OrC9EbgQ8TtoxDxzGFn5vQ_aem_fZjoJLGB3iLfTYy_LzW01w

Виявляється, «великою поступкою з боку росії» Трамп вважає відмову імперії від подальшого захоплення України в разі, якщо вдасться досягти зупинки війни.
Цинізм зашкалює. Українці вже четвертий рік героїчно, ціною великих жертв захищають цивілізований світ від червоної чуми, а старий бовдур тримає нас за слабаків, які на колінах просять про його заступництво.
А чи не послати його під три чорти?.. Він погрожує вийти з перемовин - Ок, давайте ми самі вийдемо з таких «перемовин» з людожерами і циніками. Все одно американської допомоги більше не буде, а за ту, що була, вони хочуть задешево скупити всю Україну.
Наші надійні союзники - в Європі, наш головний союзник - наша армія, наша підтримка - наша нація. Ми можемо не тільки зупинити наступ орків, а й зробити їм дуже боляче.
Ми можемо зробити з москвою те, що вони роблять із Києвом, Дніпром, Харковом, Одесою, щоб змусити путіна тремтіти від страху, щоб Трамп писав «Володимире, СТОП!» не кремлівському старцю, а нашому Зеленському, щоб американський президент вважав «великою поступкою з боку України» відмову від повітряного наступу на імперію в обмін на повернення Криму та окупованих територій.
Ми можемо це зробити. Збір на далекобійні дрони - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP?fbclid=IwY2xjawI8syVleHRuA2FlbQIxMAABHYp9fInVt9m3ska7LLJxYvzCjCr1fMZXpxB-OrC9EbgQ8TtoxDxzGFn5vQ_aem_fZjoJLGB3iLfTYy_LzW01w

Якщо хтось нагорі вирішить піти на капітуляцію, моя особиста війна не закінчиться. Навіть якщо весь Київ і весь Львів потопатимуть у неробстві та розкоші. Допоки не буде перемоги і справедливого покарання.