Ще в березні 2023 року в Україні було створено власну «атомну бомбу».

В ніч з другого на третє травня 2023 року її було застосовано - маленькі, непомітні для ППО безпілотники «Спис» подолали ППО москви й завдали удару по московському Кремлю. Це відео бачили всі.

Якби тоді атаки були продовжені, москва стала б на коліна.

Проте, вони не були продовжені - унікальні технології подолання найпотужнішої у світі ППО поскви були поховані на два роки.

14 березня 2025 року було знову завдано удару по центру москви безпілотниками «Спис». Після чого ці безпілотники, конструктори, які їх розробляли, та підрозділ, який їх запускав, були знищені за наказом з Банкової.

Тепер ніхто не бомбить москву, а ДБР і прокуратура прагнуть фізично знищити свідків тих подій.

Про все це - далі в тексті. Посилання на статтю в «Дзеркало тижня» - у коментарях.

Війна могла б закінчитися вже давно...

----------------------

В ніч з другого на третє травня 2023 року два українських безпілотника атакували московській Кремль.

Удар прийшовся по даху Сенатського палацу, цілили по головному прапору російської імперії - перший безпілотник вибухнув в повітрі на метровій відстані від полотнища, другий вдарив по куполу у підніжжя флагштоку.

Операція пройшла чітко за планом, похибка на відстані 650 км була не більше одного метру, проте, на жаль, збити штандарт російського диктатора не вдалося.

За кілька годин після цього, попри всі намагання ФСБ завадити розголошенню події, відео ударів по резиденції путіна в Кремлі облетіло весь світ.

Російська влада заявила, що вони «нейтралізували» безпілотникі над Кремлем; сотні експертів сказали, що безпілотники були запущені з території росії, що не можуть такі маленькі безпілотники долетіти до москви; дехто назвав удар по Кремлю «постановочним»; а президент Зеленський заявив, що це зробила не Україна.

Але це були саме українські дрони «Спис», розроблені українськими фахівцями, і виготовлені «волонтерським коштом».

Запущені з території Чернігівської області (на фото - запуски тих самих дронів), вони подолали неможливу, здавалося б для таких маленьких дронів відстань, і влучили прямісінько в ціль.

Головною перевагою і запорукою успіху була мала радіолокаційна помітність, та низька висота польоту цих дронів - вони пролетіли по вулицях москви і по руслу річки москва.

Радари їх не побачили, у москві не зіграли тривогу, системи ППО не відкрили вогонь, а системи РЕБ не спрацювали. Безпілотники помітили тільки камери відеонагляду, які і записали цю видатну подію.

Після удару по Кремлю путін віддав наказ вдарити «Кинджалом» по Верховній Раді - це було перше застосування цієї надзвукової зброї, проте Patriot перехопив ракету.

Для команди, яка розробила безпілотники, спланувала і виконала акцію, наступили важкі часи - з одного боку путін назвав виконавців «особистими ворогами», з іншого - командування поводилося так, нібито нічого не трапилося. Було страшно, люди відчували себе героями, яких зрадили.

Автор цих рядків був головним конструктором тих дронів, автором ідеї і організатором удару по Кремлю.

Сама ідея була проста і елегантна - перенести війну на територію благополучної москви, вдарити по Кремлю, принизити путіна, піддати сумніву спроможність кремлівській влади контролювати ситуацію, посіяти недовіру до імператора, розколоти росію з середини, зупинити війну і повернути її в інший бік.

Невдовзі після цієї атаки стартувала серія нальотів ГУР по москві. Проте, ці акції вже не були такими вдалими. Дрони були важкими і помітними. А ворог швидко оговтався, поспіхом посилив ППО, в рази збільшив кількість засобів РЕБ.

Безпілотники атакували торговельні центри, офіси міністерств, але не досягли головної мети - дезорганізації і деморалізації, паніки і страху на болотах.

Наша добровольча група у складі ГУР намагалася влітку 2023 року нанести удар по Міністерству оборони росії, офісу Головного розвідуправління, офісу ФСБ у москві, але в останню мить операція була скасована вищім командуванням.

Нам було запропоновано, - а ми в цей час вже готували літаки до старту, - вибрати інші цілі в межах москви і під москвою, і через втрату часу на перенацілювання операція вийшла не дуже успішною - літаки летіли вдень, були помітні, і частково збиті.

Ми вдало бомбили аеродроми стратегічної авіації в Шайковці і Дягилево, фронтовій авіації у Курську. Москву не чіпали, не було наказу.

Остання успішна операція Сил оборони України по москві була здійснена в ніч на 1-ше вересня 2024 року, коли декілька «Лютих» з декілька сотень запущених, дісталися московського НПЗ, розташованого на околицях столиці болотної імперії.

Ми в той акції не приймали участь, готувалися до серії атак по Брянському заводу мікроелектроніки «Кремній Ел», але 14 березня 2025 року, на виконання наказу першого заступника Держприкордонслужби здійснили другий з 2023 року вдалий нальот по центру москви.

Атака 14 березня 2025 року поставила крапку в боротьбі двох концепцій: з одного боку важкі, помітні, з великою бойовою частиною, дороговартісні безпілотники; з іншого - легкі, малопомітні, з невеличкою бойовою частиною, але спроможні досягти москви.

За три дні до того, 11 березня 2025 року відбувся масований нальот Сил оборони України на москву. Було запущено близько 400 ударних БПЛА, жоден з яких, на жаль, не дістався столиці росії.

Всі вони були розстріляні «Панцирями», встановленими на височенних спорудах, розташованих по колу москви (на фото).

Ця акція коштувала державі орієнтовно 20-30 млн доларів.

14 березня 2025 року нами були запущені 12 безпілотників, з яких 7 дісталися безпосередньо москви, декілька - центру москви, спровокувавши паніку, закриття аеропортів, вимкнення мобільного звʼязку і придушення сигналів супутникової навігації.

В результаті нальоту москва занурилася у середньовічний хаос, а місцева ППО добряче обстріляла житлову забудову ракетами.

Вартість акції склала всього близько 60 тис доларів при вартості ударних БПЛА «Спис» близько 5 тис доларів.

Масована атака 11 березня стала першою масованою, проте повністю безуспішною атакою по москві Сил оборони України, якщо не враховувати атаки наших безпілотників «Спис», запущених нашим підрозділом ДК-8.

До вересня 2025 року ми здійснили ще кілька успішних атак по москві, аж поки наш підрозділ не розформували 2 жовтня 2025 року.

Весь цей час, з березня 2025 року москву активно намагалися атакувати інші українські безпілотники.

За рік було запущено близько 3000 великих ударних безпілотників, загальною вартістю не менше 400 млн доларів. Проте жоден дрон так і не дістався москви.

Тепер давайте розглянемо так звану «альтернативну історію».

Уявимо собі, що після успішної атаки нашого підрозділу по москві 14 березня 2025 року підрозділ не розформували на вимогу одного відомого приватного виробника, або за домовленістю з путіним - є і така версія, а навпаки - масштабували його досвід, знання, технологічну перевагу на інші підрозділи Сил оборони.

До речі, в березні 2025 року, після успішної атаки, ми намагалися так і зробити - відправили свої рекомендації по подоланню ППО москви в ГУР, СБУ, ЗСУ, намагалися розповсюдити свій досвід через Міноборони і Генштаб, і навіть провели для операторів далекобійних атак неформальний семінар за допомогою волонтерів.

Можемо, навіть, спробувати уявити, - це ще одна альтернативна історія, - як після атаки московського кремля 3 травня 2023 року про нас не забули, а наш успіх передали іншім підрозділам deep strike України, і іншим виробникам далекобійних дронів.

Уявляєте собі, що тоді могло бути?.. В якій бік тоді пішла б війна?..

Вже у 2023 році на Москву могли б летіти тисячі копійчаних дронів з малою радіолокаційною помітністю, невеличкою бойовою частиною, але ці дрони були б здатні подолати ППО москви.

Постійні, щоденні атаки сотень, тисяч дронів призвели б до паралічу авіаційного сполучення на болотах, до транспортного колапсу в російській столиці, бо там ніхто не вміє їздити без gps, привели б до численних уражень, вибухів, пожарів, до постійної атмосфери паніки і страху.

І не кажіть, що бойова частина 3 кг нічого не варта - на фронті використовуються дрони з зарядом до 1 кг, а що б вразити антени, радари, авіацію на аеродромах, засоби ППО, РЕБ і РЕР - більше і не потрібно. В операції «Павутина» теж були задіяні дрони з невеличкою бойовою частиною.

Головне - посіяти недовіру до путіна, який не взмозі захистити імперську столицю від такої зброї.

За 400 млн доларів, які були витрачені на 3000 великих дронів тільки за останній рік, і які намагалися, але так і не змогли атакувати москву, можна було б виготовити близько 80 тис інших, малих, малопомітних безпілотників, які б з вірогідністю 70 відсотків долали б ППО москви.

30% з яких - це близько 25 тис таких могли б бути придушені або збиті.

Відштовхуючись від вартості БПЛА «Спис» близько 5 тис доларів, 25 тис втрачених дронів коштували б приблизно 125 млн доларів. А ракети для «Панциря» для їх збиття - близько 400 млн доларів.

Але головне не це, а те що швидкість виготовлення ракет ППО значно нижча за швидкість виготовлення малих дронів, здатних подолати ППО москви з вірогідністю 0,7. Таким чином малі дрони гарантовано виснажили б ППО москви.

Тож щонайменше 55 тис українських дронів могли б дістатися москви за один рік. А це 150 дронів на добу, які кружляють над москвою, паралізують повітряне сполучення і наземний трафік, вимикають інтернет і gps, наносять влучні удари по важливих обʼєктах, включно зі будівлею уряду, Державної Думи і резиденцією путіна.

Уявляєте собі цю альтернативну історію?..

В якій бік зараз би котилася війна, якби кожну ніч, кожен день українські дрони розносили б кремль і інші знакові обʼєкти столиці імперії?..

Впевнений, що якби ця альтернативна історія здійснилася, сьогодні, а ще краще минулого, або, навіть, позаминулого року, - ніхто б у всьому світі не сприймав би путіна і його військову міць всерйоз.

Якщо імператор «величезної у світі» імперії не може забезпечити безпеку навіть власної столиці, власної оселі, то про що можна з ним говорити?.,

Постійні, ефективні, влучні удари по москві підняли б бойовий дух нашої армії, нашої нації, зумовили б максимальну підтримку партнерів і пригнічіли б бойовий дух нашого ворога.

Але цього не сталося. Тепер ми чекаємо на балістику по москві від одного відомого приватного виробника, і, можливо, тільки наступного року.

Тож війна, на вимогу заробітчан від війни, простягнеться щонайменше ще на рік. І за цей час загине ще щонайменше 100 тис наших співвітчизників через катастрофічні помилки наших керівників, або за домовленістю з путіним, бо важко інакше пояснити, чому підрозділ, який дійсно бомбив москву, був ліквідований, а дрони, які долали ППО москви, нікому не потрібні.

Чому під час війни з чесних, професійних військових пресингом влади роблять громадських діячів, лідерів суспільної думки і потенційних політиків?..

Чому своє право воювати доводиться захищати в соціальних мережах, в ЗМІ, в судах?..

Чому влада в черговий раз намагається розчавити незгодних, нібито вони - головні вороги України?..

В інтервʼю, яке зробив Андрій Куликов я намагався надати відповіді на ці та інші питання. Чесно кажучи, не розумію, чому наша українська влада поводиться як зграя самогубців, готових забрати зі собою в пекло всю країну.

Після знищення нашого підрозділу, який бомбив москву, на мене відкрили кримінальну справу нібито за примус військовослужбовців працювати на виробництві безпілотників.

«Докази» витягнули з колег-військових, погрожуючи відправкою «на нуль». Але за півроку «розслідування» так і не спромоглися щось довести.

Тому ДБР пішло копати далі - в 2022 рік, коли ми створили свої безпілотники «Спис», і почали нищити ворожі ціли у Белгороді, в Брянській, Курській областях.

Ми робили безпілотники на свої гроші, за допомогою партнерів, волонтерів, їздили на виконання завдань на своїх автомобілях, самі заправляли їх, і нерідко вибухівку для безпілотників зберігали прямо вдома.

Проте ми давали результат, ми успішно воювали, і тому держава, «Армія дронів», Михайло Федоров нас підтримали, щоб ми ще більше вбивали ворогів.

Все робилося для перемоги, іноді неформально, іноді не строго за законом, тому що під час війни, особливо на початку війни цивільні закони не завжди працюють.

Тепер ДБР шукає невідповідності в документах, посадах, призначеннях, намагаючись знайти формальні підстави для того, щоб дискредитувати і скасувати нашу бойову роботу з 2022 року.

Розумієте?.. - Якщо немає якогось папірця, або він неправильно оформлений, то немає і літаків, немає ударів по ворожих аеродромах, і це не ми вдарили по московському Кремлю.

А ми просто всіх обманювали і привласнювали гроші…

Цинізм внутрішніх ворогів зашкалює. Навіть наші зовнішні вороги публічно визнали наші успіхи. Їм для цього папірці не потрібні.

Проте, ми обовʼязково всіх ворогів переможемо.

https://youtu.be/jcP1bd5SDoE?si=ryQqZRb6ztjPbjkG

Знову всі говорять про Єрмака. Де він, що він, чи впливає на президента, на державу, на політику?.. І коли буде підозра Єрмаку?..

Ніколи. Ніколи, поки не закінчиться війна. Впевнений, що є чіткі домовленості з цього приводу всередині країни, і є відповідний тиск на слідство з боку наших партнерів.

Бо підозра Єрмаку автоматично означатиме підозру всієї владі, грандіозний скандал, апокаліптичну політичну кризу, недовіру до інституцій і обвал фронту.

Так думають наші західні партнери, і прагматично тиснуть на НАБУ і САП, бо ми повинні воювати, щоб надати їм час на підготовку до війни.

Ми бачимо - а хто цього не бачить? - що всі гучні корупційні скандали повʼязані зі владою. Всі прізвища корупціонерів повʼязані зі владою - хтось обіймав посаду, хтось комусь партнер по бізнесу, хтось давній друг, хтось кум, хтось сват.

Взагалі корупція - це прерогатива влади в будь-якій країні, а в країні пʼяти-шести ефективних менеджерів ніхто не може красти великі гроші, крім них самих, або з їх дозволу.

Тому найближчим часом ми не дізнаємося хто справжній Мидас, якщо тільки не трапиться якогось чергового «неконтрольованого» зливу з НАБУ. Якщо на них знову не посилять тиск.

Годі думати, що ми дізнаємося всю правду, поки не закінчиться війна. Дуже впливові особи, дуже великі гроші, небачена раніше зухвалість і неприхована державна зрада стережуть таємницю.

І це ще одна причина, чому війна не закінчується. Бо кінець війни означатиме кінець всьому для деяких осіб. Кінець влади, кінець збагачення, кінець безкарності - кінець світу.

Хоча, безумовно, у всьому винна росія.

Влада знову, устами Сибіги, заявила, що ми ні за що не віддамо Донецьку область. І в той же час він сподівається на зустріч Зеленського з путіним в Туреччині.

Не розумію, навіщо та зустріч?.. Ну, якщо Володимир Олександрович прибʼє антихриста - це одне, це добре, проте не вірю, що він з ним домовиться.

Не піде путін з Донбасу, не припинить вогонь, не вернеться на кордони 1991 року, не віддасть Крим.

Вимога росії відома - віддавайте Донецьку область. Трампу теж не шкода, йому потрібна чергова «перемога». Європа готова нас підтримувати, але навряд чи до зими, побоюючись чергової енергетичної кризи внаслідок російських ударів, обвалу фронту і потоку біженців.

Це, в принципі, відомі речі. Відомо також, що наш ворог теж в скрутному становищі, проте людський і військовий потенціали не співставні - росія ще може обʼявити загальну мобілізацію і закидати нас сотнями тисяч трупів.

Всі чули про дедлайн, який озвучив президент, - серпень. Вимога Трампа.

Так про що говорити з путіним?.. І навіщо? Питання залишається відкритим.

Давайте змоделюємо, що буде, якщо ми не погодимся на вимоги Кремля.

Літній наступ ворога навряд чи зламає нашу оборону на Донбасі, але «пояс фортець» ми можемо втратити.

Поступово міста перетворюються на зруйновану «сіру зону». Тактика ворога перевірена часом - сотні КАБів зносять всі будинки, закопують підвали.

Дрони - спочатку шахеди, потім ланцети і молнії, потім фпв, по мірі наближення лінії фронту - контролюють всі переміщення. Довершує роботу артилерія.

Сумна перспектива. Війна вже давно інша, ніж була чотири роки тому, коли в міській забудові можна було триматися місяцями і роками, і навіть не та, коли шли бої за Бахмут. Війна змінилася.

І коли ми кажемо про паритет, або, навіть, нашу перевагу в дронах, ми забуваємо, чомусь, про перевагу ворога в КАБах.

КАБи, носії КАБів, - головна загроза для нашої оборони, якщо не враховувати розумові здібності деяких керівників.

Проти цієї зброї в нас майже немає захисту, бо літаки-носії КАБів тримаються на відстані від наших засобів ППО, а сотні, тисячі КАБів збивати просто нічим.

І якщо ми змогли - за допомогою дронів - нівелювати перевагу ворога в бронетехніці, в артилерії, в піхоті, то небо, на жаль, не за нами.

Якщо ми хочемо втримати Донецьку область і зупинити просування ворога на інших напрямках, нам потрібно відвоювати небо, бо КАБи руйнують все - будинки, підвали, укріплення, інфраструктуру, залишаючи після себе вижену землю.

Проблема не нова. На початку вторгнення росіяни намагалися закидати нас звичайними авіабомбами, але швидко отримали по зубах, втратили декілька десятків літаків, і вже наприкінці 2022 року перейшли на атаки КАБами - ті ж бомби, але з крилами і модулем наведення по сигналах супутникової навігації.

Спочатку КАБи літали не далеко, і їх навігація доволі легко придушувалася. Але зараз дальність може досягати вже сімдесяти кілометрів, а модулі корекції значно складніше придушити.

До того ж, коли КАБ летить на місто, помилка в навігації приводить до того, що він влучає в іншу будівлю, а не в заплановану ціль. Від цього не легше…

Памʼятаєте, в минулому, позаминулому роках намагалися боротися з носіями КАБів за допомогою «Петріотів», підтягнутих до лінії фронту. Ворог дійсно втратив декілька бортів фронтової авіації, але швидко зробив висновки, і почав полювати на наших зенітників. І цю роботу довелося згорнути.

Але зараз я нагадаю інші рецепти, способи боротьби з КАБами, які чомусь сьогодні широко не практикуються.

Ідея не нова - вбивати носії КАБів ще на аеродромах.

В травні 2022 року ми, тоді ще добровольці, конструктори БПЛА, почали розробляти безпілотник «Спис» саме для знищення літаків фронтової авіації ворога на аеродромах.

Були успішні атаки; активно атакували аеродроми ворога і інші підрозділи deep strike. Ми всі бачили фотографії знищеної авіації на аеродромах, зруйнованих складів з КАБами.

Але вже довгий час зусилля безпілотників Сил оборони направлені, переважно, на руйнування російської нафтопереробки, заводів хімічної промисловості, портової інфраструктури, а не на боротьбу з носіями КАБів.

Тому, напевно, є декілька причин: по-перше, політичне, стратегічне рішення, намагання зруйнувати фінансове підґрунтя війни; по-друге, атакувати аеродроми стало значно важче - ворог посилив їх захист засобами ППО і РЕБ, побудував захисні споруди для літаків.

І це якраз і свідчить про пріоритети ворога. Будь-який нафтопереробний завод відновляє свою роботу після атаки наших дронів в середньому за 3 тижні. А літаки бойової авіації будуються місяцями і коштують дорожче збитків нафтопереробних заводів. Не кажучи вже про те, що зменшення кількості атак КАБами внаслідок ураження носіїв може привести до радикальних змін на фронті не на користь росіян.

Це відома логічна задача Абрахама Вальда, математика, який у роки Другої світової війни використовував статистичні методи для вирішення проблеми зменшення втрат американської бойової авіатехніки.

Вальд проаналізував тисячи пошкоджень бомбардувальників, які повернулися з бойових завдань, і сформулював свою «помилку вижившого» - додатково бронювати потрібно не ті місця, в які влучили снаряди повернувшихся додому бомбардувальників, а ті, в які влучили снаряди зенітної артилерії, через що вони не повернулися.

Так само і в нас. Запалювати нафтопереробні заводи - це добре, корисне і яскраво. Проте, без боротьби з авіацією ворога на аеродромах ми ризикуємо програти війну.

Що робити?.. - Бити по аеродромах ворога всім, що є постійно. Бити дронами, бити закордонними ракетами, бити «паляницями», бити «фламінгами» - нехай покажуть де вони є, бити «Сапсанами», бити розрекламованою балістикою Штілермана, бити «Павутиною» СБУ. Бити святим духом, якщо це допоможе.

Зі свого досвіду: навіть якщо під час нальоту дрони не вразять літаки на аеродромах, будуть збити, однаково атака призведе до зриву вильоту авіації ворога, і менше КАБів прилетить до нас.

Напередодні відомої Курської операції ми декілька разів наносили удари дронами «Спис» по фронтовій авіації ворога на Курському аеродромі, через що противник був змушений відвести частку літаків і вертольотів на інші аеродроми, і тиск на наші сили вторгнення зменшився.

Боротьба з КАБами - це поєднання розвідки і математики з нанесенням ударів. Ми в своїй роботі враховували все: кількість авіації на аеродромі, кількість льотчиків, які запаси КАБів, можливості обслуговування літаків, як часто і з какою періодичністю вони можуть виконувати бойові завдання. І тоді тільки залишається в потрібний час наносити удари, щоб не дати їм можливість злітати, знищувати літаки, руйнувати злітно-посадкові смуги.

Під загрозою знищення авіації ворог змушений перекидати літаки на інші, більш віддалені аеродроми, а це не просто інша парковка, тому що зміна локації потребує налагодження сервісного обслуговування літаків, поточних ремонтів, переміщення зброї і сотень технічних фахівців. Це також зменшує кількість повітряних атак для нас.

Ну і перекидання авіації в тил зменшує кількість КАБів, які літаки можуть донести до наших позицій за виліт, бо їм потрібно брати більше палива на більшу відстань. І це знову плюс для нас.

Проблему КАБів треба вирішувати. Це важливіше, ніж робити гучні заяви, що ми не віддамо українськи землі. Щоб не віддати - треба мати умови і засоби.

На жаль, наш підрозділ, якій наносив удари по носіях КАБів - так званий «підрозділ Касьянова» - знищили вороги України після наших нальотів на москву.

Тепер вони намагаються нас остаточно дискредитувати і запроторити до вʼязниці за надуманими звинуваченнями. Кажуть, у тому числі, що літаки погані…

Ну, Ок. Більше сотні літаків і катапульти гниють на складах. - Давайте перевіримо, наскільки вони погані.

Давайте знищувати носії КАБів. Відмова - саботаж і державна зрада.

Прочитав звернення президента стосовно трагедії зі стріляниною в Києві. Дізнався від міністра внутрішніх справ, що зброя була легальна, зареєстрована. Звернув увагу на заклики «посилити відповідальність». Подивився відео, як поліцейські тікають, кидаючи людей напризволяще. Почув чутки, що божевільний стрілок народився в росії і «антисеміт». І зрозумів, що знову винними будуть власники легальної зброї, патріоти і небайдужі громадяни. Немає ніяких сумнівів, що цю трагічну подію влада використає для закручування гайок, для того щоб народ позбавити зброї. А повинно бути навпаки - якби на вулиці була б хоча б одна підготовлена, небайдужа і озброєна людина, цієї трагедії можна б було запобігти. Але влада боїться народу. І навіть під час війни роззброює його, тому що на крадії шапка горить.

Нічого не буде. Мережа криком кричить про вчорашні вбивства в Києві, але нічого не зміниться. Покарають двох сцикливих поліціянтів, винесуть догану їх начальнику, і все.

Ніякого дозволу на зброю, ніяких звільнень керівників, ніяких змін в державі. Не на часі. Тому що війна.

Влада глуха і сліпа. Останній раз вони почули народ під час «Картонкового майдану». Потім трохи почули НАБУ і західних партнерів і «звільнили» Єрмака.

Трохи перефарбували фасад, випустили декількох політвʼязнів, взяли «нові обличчя» зі старої колоди, провели купу блискавичних, яскравих шоу, захистили Близький Схід, розблокували Ормузьку протоку, роздали по черговій тисячі, і заспокоїлись.

Вони не бачать черкаської трагедії, бусифікації, нападів на військових, смерті цивільних, страху перед штурмовими полками, втоми від війни, беззаконня, порушення прав людини, відсутності свободи слова, катастрофічного падіння рівня життя, і фантастичного збагачення на війні.

Нічого не бачать. Нікого не чують. Не хочуть чути. Бо план один - ніяких змін!

В них все добре. І вони щиро вірять, що все добре в нас.

Вони роблять потужні заяви, чудові світлини, виміряють рейтинги, і нібито все в плюс… Як раптом приймають закон про антисемітизм, і отримають купу лайна.

І питання не в антисемітизмі, не в одному жахливому випадку тероризму, не в бездіяльності поліції, не в дозволах на зброю, і навіть не в короткостволі. Питання в іншому…

Колись, за часів добродія Януковичі, коли долар був по вісім, і не було війни, все почалося з Врадіївки - не почули. Потім не помітили першій «Студентський майдан». А коли побили дітей - прорвало.

Це нагадування. Це тривожний дзвіночок. Суспільство на межі. Проте влада не памʼятає, не чує, не робить висновки. Влада чомусь вирішила, що вони назавжди, і ніщо не потребує змін.

Так думати дуже небезпечно для країни, для нації, і для влади теж.

Військово-морські сили ЗСУ вчора нанесли удар по підприємству, яке виробляє дрони, у Таганрозі.

Били «Нептунами», і дуже влучно. А де «фламінгі», запитаєте ви?.. - В Караганді.

В той же час президент Зеленський сказав, що Україна повинна за рік зробити власну антибалістичну систему ПРО.

Чудово!..

Проте перше питання - війна буде іти ще щонайменше рік?.. Тоді навіщо перемовини?..

Друге питання - хто зможе за рік зробити антибалістику?..

У всьому світі не так багато таких систем.

Російські С-300/С-400/С-500 - розробка першого протиракетного (антибалістичного) варіанту зайняла не менше девʼяти років.

Американська Patriot - першій варіант розроблявся цілих 13 років.

Німецька IRIS-T SLS - розроблялася близько десяти років.

Як громадянин я всіляко підтримую наших геніїв, які малюють ракети на серветках в ресторані. Проте як старий, фаховий і досвідчений інженер я не можу в це повірити. Вибачте.

Розробити антибалістичну (протиракетну) систему значно складніше, ніж зробити атомну бомбу.

Будь-якій школяр знає, як збагатити уран, і як його підірвати. Проте мало хто знає, як влучити в балістичну ракету, яка несеться до вас зі швидкістю декілька тисяч кілометрів на годину.

Щоб зробити атомну бомбу потрібне дороговартісне обладнання. Потрібні гроші.

Щоб зробити систему ПРО потрібні мізки, потрібні науково-дослідницькі інститути, конструктори ракет, радарів, систем управління. Потрібна виробнича база електроніки, приладів.

Нічого цього в нас немає за всі гроші світу.

Пару прикладів. Північна Корея має свою ядерну зброю, має балістичні ракети, проте не має навіть власної системи ППО, не кажучи вже про збиття балістики.

Іран серйозно зайнявся збагаченням урану, побудував потужне виробництво балістичних ракет і дронів, але так само навіть не намагався розробити свій антибалістичний щит.

Прості рішення, накреслені на салфетці в ресторані, не працюють без фахівців, досвіду, обладнання, виробничої бази.

Хтось ввів президента в оману. Напевно той, хто хоче «заробити» чергову купу грошей на черговій вундервафлі.