Чому під час війни з чесних, професійних військових пресингом влади роблять громадських діячів, лідерів суспільної думки і потенційних політиків?..

Чому своє право воювати доводиться захищати в соціальних мережах, в ЗМІ, в судах?..

Чому влада в черговий раз намагається розчавити незгодних, нібито вони - головні вороги України?..

В інтервʼю, яке зробив Андрій Куликов я намагався надати відповіді на ці та інші питання. Чесно кажучи, не розумію, чому наша українська влада поводиться як зграя самогубців, готових забрати зі собою в пекло всю країну.

Після знищення нашого підрозділу, який бомбив москву, на мене відкрили кримінальну справу нібито за примус військовослужбовців працювати на виробництві безпілотників.

«Докази» витягнули з колег-військових, погрожуючи відправкою «на нуль». Але за півроку «розслідування» так і не спромоглися щось довести.

Тому ДБР пішло копати далі - в 2022 рік, коли ми створили свої безпілотники «Спис», і почали нищити ворожі ціли у Белгороді, в Брянській, Курській областях.

Ми робили безпілотники на свої гроші, за допомогою партнерів, волонтерів, їздили на виконання завдань на своїх автомобілях, самі заправляли їх, і нерідко вибухівку для безпілотників зберігали прямо вдома.

Проте ми давали результат, ми успішно воювали, і тому держава, «Армія дронів», Михайло Федоров нас підтримали, щоб ми ще більше вбивали ворогів.

Все робилося для перемоги, іноді неформально, іноді не строго за законом, тому що під час війни, особливо на початку війни цивільні закони не завжди працюють.

Тепер ДБР шукає невідповідності в документах, посадах, призначеннях, намагаючись знайти формальні підстави для того, щоб дискредитувати і скасувати нашу бойову роботу з 2022 року.

Розумієте?.. - Якщо немає якогось папірця, або він неправильно оформлений, то немає і літаків, немає ударів по ворожих аеродромах, і це не ми вдарили по московському Кремлю.

А ми просто всіх обманювали і привласнювали гроші…

Цинізм внутрішніх ворогів зашкалює. Навіть наші зовнішні вороги публічно визнали наші успіхи. Їм для цього папірці не потрібні.

Проте, ми обовʼязково всіх ворогів переможемо.

https://youtu.be/jcP1bd5SDoE?si=ryQqZRb6ztjPbjkG

Знову всі говорять про Єрмака. Де він, що він, чи впливає на президента, на державу, на політику?.. І коли буде підозра Єрмаку?..

Ніколи. Ніколи, поки не закінчиться війна. Впевнений, що є чіткі домовленості з цього приводу всередині країни, і є відповідний тиск на слідство з боку наших партнерів.

Бо підозра Єрмаку автоматично означатиме підозру всієї владі, грандіозний скандал, апокаліптичну політичну кризу, недовіру до інституцій і обвал фронту.

Так думають наші західні партнери, і прагматично тиснуть на НАБУ і САП, бо ми повинні воювати, щоб надати їм час на підготовку до війни.

Ми бачимо - а хто цього не бачить? - що всі гучні корупційні скандали повʼязані зі владою. Всі прізвища корупціонерів повʼязані зі владою - хтось обіймав посаду, хтось комусь партнер по бізнесу, хтось давній друг, хтось кум, хтось сват.

Взагалі корупція - це прерогатива влади в будь-якій країні, а в країні пʼяти-шести ефективних менеджерів ніхто не може красти великі гроші, крім них самих, або з їх дозволу.

Тому найближчим часом ми не дізнаємося хто справжній Мидас, якщо тільки не трапиться якогось чергового «неконтрольованого» зливу з НАБУ. Якщо на них знову не посилять тиск.

Годі думати, що ми дізнаємося всю правду, поки не закінчиться війна. Дуже впливові особи, дуже великі гроші, небачена раніше зухвалість і неприхована державна зрада стережуть таємницю.

І це ще одна причина, чому війна не закінчується. Бо кінець війни означатиме кінець всьому для деяких осіб. Кінець влади, кінець збагачення, кінець безкарності - кінець світу.

Хоча, безумовно, у всьому винна росія.

Влада знову, устами Сибіги, заявила, що ми ні за що не віддамо Донецьку область. І в той же час він сподівається на зустріч Зеленського з путіним в Туреччині.

Не розумію, навіщо та зустріч?.. Ну, якщо Володимир Олександрович прибʼє антихриста - це одне, це добре, проте не вірю, що він з ним домовиться.

Не піде путін з Донбасу, не припинить вогонь, не вернеться на кордони 1991 року, не віддасть Крим.

Вимога росії відома - віддавайте Донецьку область. Трампу теж не шкода, йому потрібна чергова «перемога». Європа готова нас підтримувати, але навряд чи до зими, побоюючись чергової енергетичної кризи внаслідок російських ударів, обвалу фронту і потоку біженців.

Це, в принципі, відомі речі. Відомо також, що наш ворог теж в скрутному становищі, проте людський і військовий потенціали не співставні - росія ще може обʼявити загальну мобілізацію і закидати нас сотнями тисяч трупів.

Всі чули про дедлайн, який озвучив президент, - серпень. Вимога Трампа.

Так про що говорити з путіним?.. І навіщо? Питання залишається відкритим.

Давайте змоделюємо, що буде, якщо ми не погодимся на вимоги Кремля.

Літній наступ ворога навряд чи зламає нашу оборону на Донбасі, але «пояс фортець» ми можемо втратити.

Поступово міста перетворюються на зруйновану «сіру зону». Тактика ворога перевірена часом - сотні КАБів зносять всі будинки, закопують підвали.

Дрони - спочатку шахеди, потім ланцети і молнії, потім фпв, по мірі наближення лінії фронту - контролюють всі переміщення. Довершує роботу артилерія.

Сумна перспектива. Війна вже давно інша, ніж була чотири роки тому, коли в міській забудові можна було триматися місяцями і роками, і навіть не та, коли шли бої за Бахмут. Війна змінилася.

І коли ми кажемо про паритет, або, навіть, нашу перевагу в дронах, ми забуваємо, чомусь, про перевагу ворога в КАБах.

КАБи, носії КАБів, - головна загроза для нашої оборони, якщо не враховувати розумові здібності деяких керівників.

Проти цієї зброї в нас майже немає захисту, бо літаки-носії КАБів тримаються на відстані від наших засобів ППО, а сотні, тисячі КАБів збивати просто нічим.

І якщо ми змогли - за допомогою дронів - нівелювати перевагу ворога в бронетехніці, в артилерії, в піхоті, то небо, на жаль, не за нами.

Якщо ми хочемо втримати Донецьку область і зупинити просування ворога на інших напрямках, нам потрібно відвоювати небо, бо КАБи руйнують все - будинки, підвали, укріплення, інфраструктуру, залишаючи після себе вижену землю.

Проблема не нова. На початку вторгнення росіяни намагалися закидати нас звичайними авіабомбами, але швидко отримали по зубах, втратили декілька десятків літаків, і вже наприкінці 2022 року перейшли на атаки КАБами - ті ж бомби, але з крилами і модулем наведення по сигналах супутникової навігації.

Спочатку КАБи літали не далеко, і їх навігація доволі легко придушувалася. Але зараз дальність може досягати вже сімдесяти кілометрів, а модулі корекції значно складніше придушити.

До того ж, коли КАБ летить на місто, помилка в навігації приводить до того, що він влучає в іншу будівлю, а не в заплановану ціль. Від цього не легше…

Памʼятаєте, в минулому, позаминулому роках намагалися боротися з носіями КАБів за допомогою «Петріотів», підтягнутих до лінії фронту. Ворог дійсно втратив декілька бортів фронтової авіації, але швидко зробив висновки, і почав полювати на наших зенітників. І цю роботу довелося згорнути.

Але зараз я нагадаю інші рецепти, способи боротьби з КАБами, які чомусь сьогодні широко не практикуються.

Ідея не нова - вбивати носії КАБів ще на аеродромах.

В травні 2022 року ми, тоді ще добровольці, конструктори БПЛА, почали розробляти безпілотник «Спис» саме для знищення літаків фронтової авіації ворога на аеродромах.

Були успішні атаки; активно атакували аеродроми ворога і інші підрозділи deep strike. Ми всі бачили фотографії знищеної авіації на аеродромах, зруйнованих складів з КАБами.

Але вже довгий час зусилля безпілотників Сил оборони направлені, переважно, на руйнування російської нафтопереробки, заводів хімічної промисловості, портової інфраструктури, а не на боротьбу з носіями КАБів.

Тому, напевно, є декілька причин: по-перше, політичне, стратегічне рішення, намагання зруйнувати фінансове підґрунтя війни; по-друге, атакувати аеродроми стало значно важче - ворог посилив їх захист засобами ППО і РЕБ, побудував захисні споруди для літаків.

І це якраз і свідчить про пріоритети ворога. Будь-який нафтопереробний завод відновляє свою роботу після атаки наших дронів в середньому за 3 тижні. А літаки бойової авіації будуються місяцями і коштують дорожче збитків нафтопереробних заводів. Не кажучи вже про те, що зменшення кількості атак КАБами внаслідок ураження носіїв може привести до радикальних змін на фронті не на користь росіян.

Це відома логічна задача Абрахама Вальда, математика, який у роки Другої світової війни використовував статистичні методи для вирішення проблеми зменшення втрат американської бойової авіатехніки.

Вальд проаналізував тисячи пошкоджень бомбардувальників, які повернулися з бойових завдань, і сформулював свою «помилку вижившого» - додатково бронювати потрібно не ті місця, в які влучили снаряди повернувшихся додому бомбардувальників, а ті, в які влучили снаряди зенітної артилерії, через що вони не повернулися.

Так само і в нас. Запалювати нафтопереробні заводи - це добре, корисне і яскраво. Проте, без боротьби з авіацією ворога на аеродромах ми ризикуємо програти війну.

Що робити?.. - Бити по аеродромах ворога всім, що є постійно. Бити дронами, бити закордонними ракетами, бити «паляницями», бити «фламінгами» - нехай покажуть де вони є, бити «Сапсанами», бити розрекламованою балістикою Штілермана, бити «Павутиною» СБУ. Бити святим духом, якщо це допоможе.

Зі свого досвіду: навіть якщо під час нальоту дрони не вразять літаки на аеродромах, будуть збити, однаково атака призведе до зриву вильоту авіації ворога, і менше КАБів прилетить до нас.

Напередодні відомої Курської операції ми декілька разів наносили удари дронами «Спис» по фронтовій авіації ворога на Курському аеродромі, через що противник був змушений відвести частку літаків і вертольотів на інші аеродроми, і тиск на наші сили вторгнення зменшився.

Боротьба з КАБами - це поєднання розвідки і математики з нанесенням ударів. Ми в своїй роботі враховували все: кількість авіації на аеродромі, кількість льотчиків, які запаси КАБів, можливості обслуговування літаків, як часто і з какою періодичністю вони можуть виконувати бойові завдання. І тоді тільки залишається в потрібний час наносити удари, щоб не дати їм можливість злітати, знищувати літаки, руйнувати злітно-посадкові смуги.

Під загрозою знищення авіації ворог змушений перекидати літаки на інші, більш віддалені аеродроми, а це не просто інша парковка, тому що зміна локації потребує налагодження сервісного обслуговування літаків, поточних ремонтів, переміщення зброї і сотень технічних фахівців. Це також зменшує кількість повітряних атак для нас.

Ну і перекидання авіації в тил зменшує кількість КАБів, які літаки можуть донести до наших позицій за виліт, бо їм потрібно брати більше палива на більшу відстань. І це знову плюс для нас.

Проблему КАБів треба вирішувати. Це важливіше, ніж робити гучні заяви, що ми не віддамо українськи землі. Щоб не віддати - треба мати умови і засоби.

На жаль, наш підрозділ, якій наносив удари по носіях КАБів - так званий «підрозділ Касьянова» - знищили вороги України після наших нальотів на москву.

Тепер вони намагаються нас остаточно дискредитувати і запроторити до вʼязниці за надуманими звинуваченнями. Кажуть, у тому числі, що літаки погані…

Ну, Ок. Більше сотні літаків і катапульти гниють на складах. - Давайте перевіримо, наскільки вони погані.

Давайте знищувати носії КАБів. Відмова - саботаж і державна зрада.

Прочитав звернення президента стосовно трагедії зі стріляниною в Києві. Дізнався від міністра внутрішніх справ, що зброя була легальна, зареєстрована. Звернув увагу на заклики «посилити відповідальність». Подивився відео, як поліцейські тікають, кидаючи людей напризволяще. Почув чутки, що божевільний стрілок народився в росії і «антисеміт». І зрозумів, що знову винними будуть власники легальної зброї, патріоти і небайдужі громадяни. Немає ніяких сумнівів, що цю трагічну подію влада використає для закручування гайок, для того щоб народ позбавити зброї. А повинно бути навпаки - якби на вулиці була б хоча б одна підготовлена, небайдужа і озброєна людина, цієї трагедії можна б було запобігти. Але влада боїться народу. І навіть під час війни роззброює його, тому що на крадії шапка горить.

Нічого не буде. Мережа криком кричить про вчорашні вбивства в Києві, але нічого не зміниться. Покарають двох сцикливих поліціянтів, винесуть догану їх начальнику, і все.

Ніякого дозволу на зброю, ніяких звільнень керівників, ніяких змін в державі. Не на часі. Тому що війна.

Влада глуха і сліпа. Останній раз вони почули народ під час «Картонкового майдану». Потім трохи почули НАБУ і західних партнерів і «звільнили» Єрмака.

Трохи перефарбували фасад, випустили декількох політвʼязнів, взяли «нові обличчя» зі старої колоди, провели купу блискавичних, яскравих шоу, захистили Близький Схід, розблокували Ормузьку протоку, роздали по черговій тисячі, і заспокоїлись.

Вони не бачать черкаської трагедії, бусифікації, нападів на військових, смерті цивільних, страху перед штурмовими полками, втоми від війни, беззаконня, порушення прав людини, відсутності свободи слова, катастрофічного падіння рівня життя, і фантастичного збагачення на війні.

Нічого не бачать. Нікого не чують. Не хочуть чути. Бо план один - ніяких змін!

В них все добре. І вони щиро вірять, що все добре в нас.

Вони роблять потужні заяви, чудові світлини, виміряють рейтинги, і нібито все в плюс… Як раптом приймають закон про антисемітизм, і отримають купу лайна.

І питання не в антисемітизмі, не в одному жахливому випадку тероризму, не в бездіяльності поліції, не в дозволах на зброю, і навіть не в короткостволі. Питання в іншому…

Колись, за часів добродія Януковичі, коли долар був по вісім, і не було війни, все почалося з Врадіївки - не почули. Потім не помітили першій «Студентський майдан». А коли побили дітей - прорвало.

Це нагадування. Це тривожний дзвіночок. Суспільство на межі. Проте влада не памʼятає, не чує, не робить висновки. Влада чомусь вирішила, що вони назавжди, і ніщо не потребує змін.

Так думати дуже небезпечно для країни, для нації, і для влади теж.

Військово-морські сили ЗСУ вчора нанесли удар по підприємству, яке виробляє дрони, у Таганрозі.

Били «Нептунами», і дуже влучно. А де «фламінгі», запитаєте ви?.. - В Караганді.

В той же час президент Зеленський сказав, що Україна повинна за рік зробити власну антибалістичну систему ПРО.

Чудово!..

Проте перше питання - війна буде іти ще щонайменше рік?.. Тоді навіщо перемовини?..

Друге питання - хто зможе за рік зробити антибалістику?..

У всьому світі не так багато таких систем.

Російські С-300/С-400/С-500 - розробка першого протиракетного (антибалістичного) варіанту зайняла не менше девʼяти років.

Американська Patriot - першій варіант розроблявся цілих 13 років.

Німецька IRIS-T SLS - розроблялася близько десяти років.

Як громадянин я всіляко підтримую наших геніїв, які малюють ракети на серветках в ресторані. Проте як старий, фаховий і досвідчений інженер я не можу в це повірити. Вибачте.

Розробити антибалістичну (протиракетну) систему значно складніше, ніж зробити атомну бомбу.

Будь-якій школяр знає, як збагатити уран, і як його підірвати. Проте мало хто знає, як влучити в балістичну ракету, яка несеться до вас зі швидкістю декілька тисяч кілометрів на годину.

Щоб зробити атомну бомбу потрібне дороговартісне обладнання. Потрібні гроші.

Щоб зробити систему ПРО потрібні мізки, потрібні науково-дослідницькі інститути, конструктори ракет, радарів, систем управління. Потрібна виробнича база електроніки, приладів.

Нічого цього в нас немає за всі гроші світу.

Пару прикладів. Північна Корея має свою ядерну зброю, має балістичні ракети, проте не має навіть власної системи ППО, не кажучи вже про збиття балістики.

Іран серйозно зайнявся збагаченням урану, побудував потужне виробництво балістичних ракет і дронів, але так само навіть не намагався розробити свій антибалістичний щит.

Прості рішення, накреслені на салфетці в ресторані, не працюють без фахівців, досвіду, обладнання, виробничої бази.

Хтось ввів президента в оману. Напевно той, хто хоче «заробити» чергову купу грошей на черговій вундервафлі.

На перших двох фото уламки наших літаків «Спис», які вибухнули в москві 14 березня і 29 квітня минулого року.

Це хвостові частини з підривником, які зазвичай зберігаються після вибуху.

Підривник унікальний, такого більше немає ні в кого, бо це я його розробив ще на початку 2023 року.

Він повністю безпечний при запусках, і стовідсотково спрацьовує - жоден цілий «Спис» не потрапив до рук ворога.

Влітку 2024 року, намагаючись розмінувати наш безпілотник на Курському аеродромі, підірвався головний сапер ФСБ. Путін на його похорон відправив квіти.

Ці фото взяти з ворожих соціальних мереж, і потрапили в наші звіти о проведених операціях. Посилання на першоджерела - в коментарях. Там ще багато інформації про наслідки наших операцій.

Подивиться на наступні фото нашого літака «Спис». Це ті самі літаки, які розробляли і запускали тільки ми. І вони мають ті самі деталі.

Жодних повідомлень, жодних фотографій інших українських безпілотників, які б за останні півтора року хоча б долетіли до кордонів москви - немає.

По колу москви - дуже щільна ППО. Всі успішні атаки москви за чотири рокі війни були помічені, їх не багато - можна порахувати на пальцях двох рук. І половина цих атак - наші.

При тому що тільки за останній рік на москву було запущено більше 3000 інших дронів (привіт Штілерману) на суму близько 400 млн доларів - але жоден з них не долетів до москви.

7 місяців тому вороги України ліквідували наш підрозділ, який зробив багато чудових справ.

Вже 7 місяців вороги України не відновлюють наш підрозділ. Літаки, катапульти, обладнання, фахівці не працюють на захист України.

Я вимагаю від Генерального прокурора, ДБР відкрити кримінальну справу по статтям «Саботаж», «Протидія законній діяльності ЗСУ», а від СБУ вимагаю відкриття кримінальної справи по статті «Державна зрада».

Стадіон так стадіон. Всі докази в мене є. І їх багато.

Володимир Зеленський
Офіс Президента України
Офіс Генерального прокурора
Державне бюро розслідувань
МВС України
Державна прикордонна служба України
Служба безпеки України
НАБУ

Історія одного божевільного, якій розстріляв сімох людей на вулиці ввійде в підручники по державному управлінню, політиці і пропаганді.

На декілька діб українці забули про війну, рівень життя, свободи і цінності.

Найбільш бажаною річчю в країні стали не свобода, не демократія, не закон, не права людини, а пістолет.

Вони знову виграли, бо пістолет не дадуть, а свободи вже втрачені

Моя підтримка Сергію Флеш. Він робить гарну, необхідну роботу, і тому не дивно, що став мішенню для ворога.

Однак, що мене дивує - вбивають, або намагаються вбити офіцерів ГУР, СБУ, ЗСУ середньої ланки, «прилітає» радникам міністра, конструкторам БПЛА, і навіть Гордону (йому-то за що?). А тузи мешкають спокійно у всім відомих географічних аномаліях, куди герані не залітають.

Не дай Боже, конечно.

Та ж сама історія з іншого боку - середню ланку підривають, але взагалі-то елітна москва спить спокійно. Обіцяного блекауту немає. А як тільки ми знову почали долітати до Кремля - за наказом! - наш підрозділ розформували.

Ось що дивно.