Путінське «перемир'я» закінчилося, і війна пішла з новою силою. Тепер багато хто чекає анонсованої Трампом угоди між Україною і мордором про припинення вогню.
Ніхто навіть не говорить тепер про нашу перемогу, про покарання зла, про відновлення територіальної цілісності та репарації. Навпаки - Штати готові визнати Крим російським, залишити окуповані території болотам, і зняти з росії санкції. Про вступ до НАТО навіть незручно згадувати.
Але ж ще зовсім недавно ми впивалися «планами перемоги», забороняли - президентським указом - будь-які переговори з путіним, глузували з чмобіків і млинців із лопати, готувалися святкувати Новий рік у Криму й обіцяли спалити під три чорти Кримський міст...
Куди ж усе поділося?.. Усі наші перемоги, наша пихатість, наша зарозумілість?.. Чому тепер єдиний вихід - це переговори, і питання тільки в ціні, яку ми заплатимо за підлий, короткий і ганебний «мир»?..
Ні, правда, адже повинен хтось відповісти?.. Це ж прості запитання. Чому вчора була одна установка - на перемогу, а тепер інша - на поразку?..
Хтось у країні ж повинен був усі варіанти порахувати, придумати стратегію, написати план? Адже у нас є Генштаб, Міноборони, ГУР, СБУ, Кабмін, РНБО, Ставка, Офіс президента, нарешті?.. Хто знову налажав?..
Чи це ті самі люди, які не вірили в загрозу великої війни, називали партнерів провокаторами, не хотіли витрачати гроші на армію, не бажали займатися оборонною промисловістю, і називали дрони «весільними»?..
Може, пора вже перестати ліжка переставляти в цьому борделі?.. Бо інакше ми чекатимемо не на перемир'я (про перемогу й годі говорити), а на начальників із москви.

Пишуть (Financial Times), що путін згоден на замороження війни за нинішньою лінією фронту і не претендуватиме на неокуповані частини Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, які вже "стали невід'ємною частиною" імперії в обмін на визнання Штатами Криму російським та невступ України до НАТО.
Якщо це правда, то, значить, путін іде на серйозні поступки, його позиція вже не виглядає такою жорсткою, як раніше. Нам, звісно, цього замало - Україна має бути звільнена повністю і Карфаген потрібно зруйнувати дощенту. Але, безумовно, приємно, що стійкість української армії змушує диктатора поступатися. І це тільки початок.

В історії Америки були видатні президенти. Один із них Гаррі Трумен - «галантерейник із Міссурі» (у нього в Міссурі була галантерейна крамниця), і який ще у 33 роки орав землю на батьківській фермі, аж раптом у 1945-му, після смерті Рузвельта, став президентом США, хоча був лише «технічним віце-президентом», якого взяли в команду для залучення голосів виборців.
«Політика Сполучених Штатів має полягати в підтримці вільних народів, які чинять опір спробам збройного підпорядкування або тиску», - так звучить знаменита “Доктрина Трумена”, від якої він ніколи не відступав, навіть якщо її реалізація вимагала від Америки напруження всіх сил, людських жертв і могла призвести до ядерної війни.
За часів правління Трумена світ двічі був на межі Третьої світової війни. Перший раз - під час блокади Західного Берліна. Другий - під час Війни в Кореї, яку Сталін планував використати як привід до хрестового походу проти США та їхніх союзників.
28 червня 1948 року СРСР перекрив усі наземні шляхи сполучення між Західним Берліном і зовнішнім світом.
Західний Берлін перебував усередині радянської зони окупації, і включав у себе західні окупаційні сектори німецької столиці, в яких перебувало 6,5 тис. військовослужбовців США, Британії та Франції і 2,5 млн цивільних німців. Їх блокувало 300-тисячне радянське угруповання.
Вводячи блокаду, і прирікаючи Західний Берлін на голодну смерть, Сталін розраховував, що Захід не встоїть перед таким тиском і виведе свої війська з Берліна, подарувавши його Совєтам. Трумен відразу категорично заявив: «Я прийняв рішення залишатися в Берліні».
Вибір у союзників був невеликий. Сталін діяв нахабно, і, здається, зовсім не боявся військового зіткнення. Але Трумен не погодився із запропонованим генералами планом застосувати військову силу і завдати ядерних ударів по радянських військах у Східній Німеччині. Натомість він віддав наказ організувати безпрецедентний повітряний міст до Берліна, яким 2,5 мільйона німців і 6,5 тисяч військовослужбовців союзників забезпечувалися протягом 462 днів.
За 14 місяців радянської блокади авіацією союзників було здійснено 278 тис. польотів до Берліна - військово-транспортні літаки приземлялися кожні чотири хвилини, доставляючи берлінцям усе необхідне. Сталін не посмів збивати літаки союзників - на цей випадок Трумен дав чіткі вказівки: «у разі атаки на наші літаки - бомбити рускіх!» Через 14 місяців Сталін відступив, і наземне сполучення із Західним Берліном було відновлено.
«Росію може зупинити тільки залізний кулак, росіяни розуміють тільки силу», - говорив Трумен, і діяв відповідно.
24 липня 1950 року війська комуністичної Північної Кореї перейшли 38-ту паралель, швидко оволоділи майже всією Південною Кореєю. Трумен діяв рішуче, і щоб не дозволити сателітам Сталіна захопити ще одну країну, у Кореї висадилися американські війська під прапором ООН.
Переможець Японії, генерал Макартур дуже швидко розгромив армію комуністів Півночі, і лише втручання «китайських добровольців» (понад мільйон солдатів) і радянських ВПС, зупинило наступ американців. Фронт знову стабілізувався на 38-й паралелі, і війна закінчилася перемир'ям.
Корейська війна була вкрай непопулярна в Штатах. У ній загинуло 34 тисячі американців, 800 тисяч корейців і 900 тисяч китайців. Але Трумен був непохитний. Він говорив, що «американські солдати б'ються в Кореї, щоб їм не довелося воювати в Чикаго, Новому Орлеані або бухті Сан-Франциско».
І він мав рацію. Йому вдалося зупинити експансію Радянської імперії, і багато років після Трумена, Холодна війна, архітектором якої він був, стримувала війну гарячу, бо очільники СРСР чітко знали, що на кожен прояв сили Америка відповість ще більшою силою.
Нинішній президентик Великої Америки спадщину Трумена спустив в унітаз. Може, він справді російський шпигун, або просто старий дегенерат, який вижив з розуму?

Я раптом зрозумів, що спільного між Трампом і Порошенком: Трамп стверджує, що війни в Україні ніколи б не було, якби він був президентом ("Це війна Байдена! Це війна Обами!"), і те саме повторюють фанати Пороха, які вірять у те, що якби 2019 року Великий Гетьман виграв вибори, то війни б не було. І те, й інше твердження - брехня. По-перше, хто ж тобі, "великому" міг перешкодити виграти вибори? Чи ти не великий?.. По-друге, а що, путін ні до чого, і в нього своєї волі немає, все залежить від Обами, Порошенка і Байдена?... Повна нісенітниця!.. Я теж Ісус Христос, а хто з цим не згоден - той ворог людства. До речі, Христа сином божим хоча б частково визнали через двісті років після розп'яття. Пройде всього-лише двісті років, і ви зрозумієте, наскільки я був правий )) Усе в цьому світі дуже неоднозначне.

Імперія завдала жахливого масованого удару по Києву. Чисто терористична атака по житлових будинках і мирних жителях.
Мета зрозуміла - чинити тиск на населення, на владу, щоб примусити Україну до капітуляції на умовах Трампа-путіна.
Так робилося не раз в історії: німці бомбили Лондон, щоб змусити Черчилля піти на мирні переговори; союзна авіація знищила Дрезден, щоб прискорити капітуляцію німців; американці скинули ядерні бомби на Хіросіму і Нагасакі, що призвело до капітуляції Японії.
Усе це зрозуміло. Незрозуміло інше - чому українські ударні дрони не літають на москву?..
Сьогодні б у нас, в України були б набагато сильніші позиції на міжнародній арені, на переговорах із Трампом-Путіним, якби щоночі в москві вмикалися сирени повітряної тривоги.
Путін був би не грізний, а смішний. Якщо диктатор, імператор могутньої ядерної імперії не може захистити навіть свою столицю, своє лігво, то він смішний. Ніхто з ним розмовляти не буде.
Але українські дрони не бомблять москву. Чому?..
/Я відповідь на це запитання знаю, і не раз про це писав. - Відсутність державної політики в галузі дронів, відсутність єдиного компетентного командування, відсутність єдиних безпілотних сил дальніх бомбардувань, роздробленість інженерних зусиль, зоопарк неефективних дронів (одних «ракет-дронів» уже п'ять, здається, типів), дешевий піар і корупція/

Завтра оголосимо збір на дрони до москви. Досить уже підставляти щоку агресору. Швидкий збір тут - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP?fbclid=IwY2xjawI8syVleHRuA2FlbQIxMAABHYp9fInVt9m3ska7LLJxYvzCjCr1fMZXpxB-OrC9EbgQ8TtoxDxzGFn5vQ_aem_fZjoJLGB3iLfTYy_LzW01w

Виявляється, «великою поступкою з боку росії» Трамп вважає відмову імперії від подальшого захоплення України в разі, якщо вдасться досягти зупинки війни.
Цинізм зашкалює. Українці вже четвертий рік героїчно, ціною великих жертв захищають цивілізований світ від червоної чуми, а старий бовдур тримає нас за слабаків, які на колінах просять про його заступництво.
А чи не послати його під три чорти?.. Він погрожує вийти з перемовин - Ок, давайте ми самі вийдемо з таких «перемовин» з людожерами і циніками. Все одно американської допомоги більше не буде, а за ту, що була, вони хочуть задешево скупити всю Україну.
Наші надійні союзники - в Європі, наш головний союзник - наша армія, наша підтримка - наша нація. Ми можемо не тільки зупинити наступ орків, а й зробити їм дуже боляче.
Ми можемо зробити з москвою те, що вони роблять із Києвом, Дніпром, Харковом, Одесою, щоб змусити путіна тремтіти від страху, щоб Трамп писав «Володимире, СТОП!» не кремлівському старцю, а нашому Зеленському, щоб американський президент вважав «великою поступкою з боку України» відмову від повітряного наступу на імперію в обмін на повернення Криму та окупованих територій.
Ми можемо це зробити. Збір на далекобійні дрони - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP?fbclid=IwY2xjawI8syVleHRuA2FlbQIxMAABHYp9fInVt9m3ska7LLJxYvzCjCr1fMZXpxB-OrC9EbgQ8TtoxDxzGFn5vQ_aem_fZjoJLGB3iLfTYy_LzW01w

Якщо хтось нагорі вирішить піти на капітуляцію, моя особиста війна не закінчиться. Навіть якщо весь Київ і весь Львів потопатимуть у неробстві та розкоші. Допоки не буде перемоги і справедливого покарання.

Два закоренілих атеїста і прагматика (я теж такий) на похоронах Папи Римського в божому храмі обговорюють цинічне питання - як зупинити війну, щоб і вівці були цілі (майже цілі), і вовки ситі. Це зовсім не про заповіді Христа. І якщо просто зараз господь спуститься на грішну Землю, він буде дуже здивований.

27 січня 1973 року було підписано Паризьку угоду про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі. Дипломатичне «рішення» готувалося чотири роки і мало покласти край одному з найкривавіших конфліктів 20 століття, який тривав майже 20 років.
Відповідно до Паризької угоди, бойові дії між Північним (комуністичним) і Південним (прозахідним) режимами припинялися негайно, з території Південного В'єтнаму виводилися американські війська, планувалося провести вільні вибори і об'єднати країну мирним шляхом.
Державний секретар США Генрі Кіссінджер отримав за «вирішення в'єтнамського питання» Нобелівську премію миру.
Гарантії не відновлення війни були прості - за дотриманням Угоди спостерігала Міжнародна комісія з представників Канади, Угорщини, Індонезії та Польщі. Американці пообіцяли в разі відновлення війни надати екстрену військову допомогу.
Вже через два місяці американські війська залишили територію Південного В'єтнаму, північно-в'єтнамські комуністи повернули американських військовополонених, але всі інші пункти Угоди виконані не були - вільні вибори не проводилися, а переговори між Північчю і Півднем щодо об'єднання країни зайшли в глухий кут.
Через два роки - в березні 1975-го північно-в'єтнамські війська за підтримки радянських радників вторглися в Південний В'єтнам, президент країни Нгуєн Ван Тх'єу звернувся до США за обіцяною військовою допомогою в разі відновлення війни, проте Конгрес відмовився її надати.
Через два місяці комуністи повністю захопили Південний В'єтнам. Світова громадськість висловила обережну стурбованість, міжнародна комісія припинила засідання, а Генрі Кіссінджер премію миру назад не повернув.
PS Кінець історії міг бути іншим, якби президент Південного В'єтнаму Нгуєн Ван Тхієу не узурпував владу в країні. Саме його режим казнокрадів і лицемірів привів Південний В'єтнам до краху - цивілізований світ відвернувся від нього, а в самому В'єтнамі мало хто хотів воювати за диктатуру, яка нічим не відрізнялася від комуністичного режиму Півночі, а, можливо, була навіть гіршою. Наприкінці війни Нгуєн Ван Тхієу втік на Тайвань, звідти перебрався до Великої Британії, після чого безбідно доживав своє нікчемне життя в Штатах.
Це справжній кінець історії. На фото - евакуація з Сайгона в останні години війни.

Трамп каже, що Зеленський може відмовитися від Криму заради миру.
Ну, по-перше, Трамп багато чого говорить: за його «мирним планом» Запорізька АЕС залишається в неокупованій частині України під американським управлінням – а Лавров не згоден; за планом Трампа Херсон і Запоріжжя залишаються за Україною – а путін не згоден, тому що він ці області записав до своєї конституції; за планом Трампа Україна відмовляється від НАТО - а це прагнення записано в нашій Конституції; за планом Трампа Крим - російський, але він український, і так записано в нашій Конституції; за планом Трампа Україна повинна віддати Штатам корисні копалини, але навряд чи президент може одноосібно вирішувати ці питання.
Неважливо, чого хоче Трамп, і не має великого значення, на що погодиться Зеленський, важливіше, чого хоче український народ, і чи готовий він боротися з ворогом, який не визнає самого права на існування незалежної України та української нації. Політики приходять і йдуть, сьогодні кажуть одне, а завтра інше, підписують нікчемні папірці, а вороги завжди залишаються з нами.

Лавров принизив Трампа, озвучивши імперську відповідь на мирний план американського президента: міжнародне визнання анексії Криму та окупації чотирьох областей України, зняття санкцій і повернення всіх заморожених активів, відмова України від НАТО, ну і, найсвятіше, - денацифікація і демілітаризація плюс російська мова і російська культура.

Нічого несподіваного. Війна триває і буде довгою.

Одночасно путін оголосив «перемир'я» на свій імперський «День перемоги» - боїться, що по москві під час параду прилетить. Ось тут і треба бити. Ніяких «перемир'їв». Війна так війна.

Пєсков каже, що "Київ насилу може гарантувати дотримання перемир'я в дні 80-річчя Перемоги, оскільки повністю не контролює всі підрозділи". І він має рацію.

По-перше, ми на перемир'я путіна не погодилися. По-друге, вдарити по Красній площі 9 травня свята справа. По-третє, а не пішов би він накуй?... Ну, чисто теоретично?.. Або практично?

Віце-президент США Венс каже, що необхідно за будь-яку ціну досягти миру в Україні, тому що гинуть люди, погіршується демографічна ситуація, і вся ця історія може закінчитися ядерною війною.
Венс не вірить, що Україна може перемогти, але лякає світ атомною бомбою. І тут незрозуміло - хто буде натискати на червону кнопку ядерного апокаліпсису? - Україна могла б, для самозахисту, але у нас немає атомної зброї. Росії зараз це ні до чого - адже вони і так наступають; це в 2022-2023 роках вони налякалися так, що погрожували «відповісти ядеркою».
Щось у Венса не в порядку з логікою: чи то Україна дійсно може повернути війну у зворотному напрямку, і тоді Кремль знову буде шантажувати бомбою, щоб ми зупинилися, чи то Україна вже створює свою ядерну зброю. В останнє припущення не вірю, а ось у поразці імперії не сумніваюся.
Але поки що, поки ми відступаємо (тимчасово), наш ворог і наші американські «друзі» намагаються вкрасти наречену.

Наші американські друзі лякають нас, а заодно Європу і весь цивілізований світ, швидким крахом української оборони, якщо тільки Україна не погодиться на умови Трампа-путіна. Ну, це, звісно, дешевий шантаж, але давайте спробуємо подивитися на війну під більш раціональним кутом зору.
По-перше, у 2022 році, всупереч усім прогнозам, ми не здалися і фронт не посипався, хоча ворог дійшов до Києва, і в тій давній уже історії найменше було заслуги американців та інших наших союзників.
Весняну перемогу 2022 року під Києвом забезпечили не Бредлі, не Абрамси, не Леопарди, не 155-мм гаубиці країн НАТО, не американська розвідка, і не старлинки. І навіть не наші високі прославлені воєначальники, обласкані офісом президента. Перемогу зробили українські солдати і добровольці.
Потім був Харківський наступ, який, як і "Київська оборонна операція" (так тепер пишуть у підручниках, хоча це не зовсім точно, якщо не вважати "операцією" панічно підірвані мости де треба і не треба), був успішним знову не завдяки союзникам, а скоріше дякуючи противнику, який розтягнув сили, розраховуючи на бліцкриг.
В операції зі звільнення правого берега і Херсона вже активно використовували Хаймарси, гаубиці 777, старлінків було багато і американська розвідка на нас працювала. Але знову таки перемогу забезпечили українські солдати, і прорахунки російського командування.
Потім в імперії взялися за розум, проаналізували помилки, розстріляли (звільнили) недбайливих командирів, накопичили сили, провели часткову мобілізацію, збудували лінію Суровікіна, використовували вагнерівців як паливо для м'ясних штурмів, взяли Сєвєродонецьк, Лисичанськ, взяли в облогу Бахмут і звели нанівець весь цей грандіозний спектакль під назвою «Великий контрнаступ», про який говорили з кожної праски. Хоча саме тоді в нас було вдосталь західної техніки, боєприпасів, грошей, підтримки.
Але вийшов кривавий пшик.
Потім Конгрес заморозив допомогу Україні, потім раптом нагорі нарешті усвідомили, що наша оборона тримається на дронах, потім чомусь вирішили, що Авдіївка - це чергова фортеця Бахмут, а оборонні лінії за нею не потрібні. Потім раптом виявилося, що мобілізацію провалено, людей бракує, дронів бракує, Байден програв, Трамп мудак, і все настільки погано, що тепер ніхто й слова не говорить про нашу перемогу, а тільки про умови поразки.
То хто ж нам доктор?.. П'ятдесят відсотків наших невдач і втрат - це не тому, що американці не допомагали, а тому що самі - дурні. І чим уся ця історія закінчиться врешті-решт поки що абсолютно невідомо. Якщо дурнів стане менше, то ми запросто можемо повернутися в славний 2022 рік, перемоги якого так бездумно і криваво просрали. Зате пропіарилися.

Ми надто багато очікуємо від Трампа і від наших європейських союзників - зброї, техніки, грошей, зусиль із завершення країни, проте надто мало робимо самі. Така політика розбещує, роззброює, і робить нас слабкими.

Що ми можемо і повинні зробити?

1. Влада має почати розмовляти з людьми. Не «комунікувати» за допомогою відосиків, інтерв'ю та пресконференцій, а розмовляти, чути і слухати. Люди повинні, мають право знати, куди ми йдемо, що буде з країною завтра, а можновладці мають розуміти, чи мають вони підтримку, мандат на їхні політичні рішення.

2. Нам потрібне оновлення влади, у владу мають прийти професіонали (зокрема - у сфері дронів і робототехніки), досвідчені військові командири мають оновити штаби. Риба, як відомо, гниє з голови, і механізм модернізації влади за відсутності можливості проведення демократичних виборів - має бути. І це не така вже й фантастика - так це працює в процвітаючому комуністичному Китаї вже багато років без жодних виборів.

3) Нам треба вирішити, яких цілей ми хочемо досягти у війні, які перед нами стоять завдання. Ні, я не кажу про «справедливий мир», про «гарантії безпеки», про входження в НАТО і звільнення окупованих територій, а про практично досяжні цілі та конкретні завдання. Вирішувати такі питання, що визначають майбутнє країни, повинні не тільки 5-6 ефективних менеджерів з офісу президента; має бути суспільний діалог, люди повинні розуміти, за що вони вмирають.

4. Війна має стати справедливою, однаковою для всіх. Мобілізація має бути справді загальною, для всіх, незалежно від віку і соціального статусу. Мобілізаційний вік необхідно знизити до 20 років, а не заохочувати йти в армію тих, кому за 60 років. Мобілізація має бути за жеребом серед усіх вікових груп і незалежно від професії - якщо жереб вкаже на людину, яка необхідна в критично важливих галузях економіки або державного управління - тоді її можна буде забронювати за фактом, а не заздалегідь.

5. У зовнішній політиці нам так чи інакше доведеться переорієнтуватися на тісну співпрацю з Європою, а не зі США. Європейцям, які не мають зараз боєздатних армій, варто запропонувати концепцію української європейської армії, яка не тільки захищає їхні дупи просто зараз, а й допомагає Німеччині, Франції, Британії, Польщі (та іншим) будувати ефективні сучасні збройні сили. Ми можемо не тільки воювати (з їхньою підтримкою), а й передавати їм досвід, створювати разом із ними, в їх країнах аналоги наших успішних бригад і безпілотних підрозділів. Таким чином ми можемо підготувати у себе в тилу ще одну «українську» європейську армію з німецькими, французькими, британськими солдатами.

6 Економіка має бути переведена на військові рейки. Стихійний ОПК годиться для взрощування ініціативи, але не підходить для багаторічної затяжної війни. Держава має не тільки давати гроші, а й планувати розвиток виробничих потужностей, знаходити ресурси, забезпечувати безпеку критично важливих виробництв. Велику роль у розвитку ОПК можуть зіграти наші західні партнери, однак досі українська держава не змогла їм показати привабливих перспектив.

7. Окреме болюче питання - дрони. Усім уже давно зрозуміло, що наша війна - це війна дронів і роботів, але ми й сьогодні не маємо жодної зрозумілої державної політики в цьому питанні, не маємо стратегії розвитку галузі, не маємо розуміння, в що сьогоднішня війна трансформується завтра, що треба робити сьогодні, щоб завтра не відстати від нашого супротивника.

Щодо війни дронів я напишу окремо - занадто велика, складна тема. Одне безперечно - треба розбомбити путінський військовий парад 9 травня в москві.

Я вже два роки ніяк не можу звернути увагу президента на свої пропозиції щодо підвищення ефективності застосування дронів. За два роки навіть Подоляку стало зрозуміло, що я маю рацію. Але президент скликає РНБО не з проблем дронів, які не долітають до москви, хоча треба атакувати Червону площу 9 травня, а для того, щоб накласти санкції на Арестовича, який нічого не розуміє в дронах, і просто пиздить. Ну, і де справедливість?.. Де мудрість? У чому користь для України?..

Ну ось і все: адміністрація Трампа відмовляється бути посередником між росією та Україною, протиріччя між сторонами непереборні, війна буде довгою, і вони вмивають руки. Нобелівська премія миру Трампу не світить.
А нам треба проводити загальну мобілізацію, знижувати призовний вік, переводити економіку на військові рейки, працювати по 10-12 годин на день з одним вихідним на тиждень, робити ще більше зброї, вдень і вночі будувати фортифікації, вигнати дурнів з високих кабінетів, менше піаритися, говорити правду, і не красти!..
А головне - розбомбити цей чортів парад.
/Кадр із фільму «Залізний лицар» - коли вони дізналися, що Трамп їх кинув/

У рашці істерика (у виконанні Медведєва і Захарової) напередодні параду 9 травня, і українських ударних безпілотників, які можуть його зіпсувати. Або покращити. Сьогодні, до речі, два роки, як українські дрони вдарили по кремлю. Можемо повторити.

На початку серпня 1945 року Гаррі Трумен, "галантерейник із Міссурі", який раптово став президентом США після смерті Рузвельта, віддав наказ скинути атомні бомби на японські міста Хіросіма і Нагасакі.

Загинуло понад 120 тисяч японців, у шоці від жахливої зброї Японія капітулювала. 400 тисяч американських солдатів залишилися в живих і повернулися додому.

Трумен виявився тим самим "чорним лебедем", який змінив хід історії для сотень тисяч своїх співгромадян. Подивимося, чи зможе Зеленський віддати наказ бомбити москву.