Треш у коментах. Суспільство розділилося на тих, хто на війні, у кого близькі, друзі в армії, і на тих, кому заважають або кого лякають військові, армійські колони, люди зі зброєю, військова техніка.

Перші знають і розуміють, що таке наказ, чому військовим дуже часто треба їздити швидко, навіть під Києвом чи Львовом, бо звідти теж їдуть на війну. Другі вимагають від перших дотримуватися всіх правил мирного життя, їздити у супроводі поліцейського ескорту, не галасувати ночами, не брязкати гусеницями, не лякати вразливих жінок зброєю.

А ще кажуть, що багато є блатних нібито військових на шикарних тачках із військовими номерами. Що є погані водії-військові, що є аватари і мародери. Є. Як є погані лікарі, кепські вчителі, сантехніки, які п'ють, і безсовісні депутати. І що? Війну тому скасуємо?

Я б, до речі, з радістю. Уже понад десять років на війні. І кінця не видно... А ще страшніша війна в тилу. З тими, кому начхати, з тими, кому байдуже, з тими, хто втомився. Хто хоче, щоб війна йшла десь там, далеко від їхнього дому, їхньої свідомості, і їх не торкалася.

Щодо експорту нашої зброї, зокрема дронів. Сьогодні президент сказав, що експорт дронів може бути тільки "в країни Рамштайн". Мовляв, вони нам допомагають, і ми їм допоможемо, а всілякі там арабські та африканські країни обійдуться, бо через них наші дрони можуть потрапити до нашого ворога.

Але річ у тім, що країнам Рамштайн абсолютно не потрібні наші дрони. Вивчаючи досвід нашої війни, вони розробляють і виробляють якісно інші дрони, з якісно іншою електронікою, з якісно іншими алгоритмами. У них є для цього наукові кадри, чудово підготовлені інженери, відмінні виробничі можливості, гроші і час.

У нас нічого цього немає. Нам нічого їм продати. Крім свого військового досвіду. Який коштує дуже дорого. Ось тут може бути кооперація.

Показником ефективності наших ППО, РЕБ, нашої дронової галузі, нашої державної політики в галузі дронів є кількість дронів щоночі над Києвом і над москвою. І вже багато місяців рахунок у цій грі приблизно п'ятсот до одного. Висновків не роблять. Рішення не ухвалюються.

Мені випало народитися в роки "розквіту соціалізму" - "відлига", "шістдесятники", Висоцький, барди, перші шлягери, гедерівські джинси, фінська сантехніка, а юність довелося прожити в пізньому совку. Потім були бурхливі дев'яності, потім заможні двотисячні... Але знаєте, що я вам скажу? - Нинішній час мені гостро нагадує пізній совок своєю тотальною брехнею на всіх рівнях. Брехня стала найяскравішою характеристикою нашого часу, в якому якщо ти не брешеш - на тебе дивляться косо, якщо говориш правду - тебе дають по голові. І навіть неважливо, чи небезпечна ця правда якомусь начальнику, чи, може, навіть корисна, але сам факт правди в системі тотальної брехні підлягає переслідуванню і покаранню. Система з вивернутою навиворіт свідомістю інакше не працює. Тому й називається «пізньою», бо коли правду замінює брехня, потім інша брехня замінює попередню брехню, а нова брехня цю брехню, то врешті-решт настає кінець. Колапс. Брехня закінчується, а разом із нею і пізній совок.

Цієї ночі українські далекобійні дрони-камікадзе вразили два спиртзаводи в Тульській області. Не знаю стратегічне значення цих підприємств, але спирт і його похідні завжди був стратегічним продуктом на болотах. Тамтешні аборигени можуть обходитися без рівних доріг, теплих помешкань, без французького сиру і навіть без туалетного паперу, але без горілки життя немає. ))
Сміх сміхом, втім кілька днів тому українські дрони завдали болючого удару по імперській військовій промисловості - атакували Брянський завод напівпровідників "Кремній Ел". Вчора завод офіційно заявив про припинення своєї роботи. І це дійсно великий успіх - на підприємстві ще з радянських часів робили і роблять мікросхеми, транзистори та інші напівпровідники. Майже вся продукція йде на комплектацію електронікою військових літаків, вертольотів, ракет С-300, «Калібрів», «Панцирів», «Іскандерів», КАБів тощо. На заводі працюють майже 2 тисячі осіб у три зміни (цілодобово). Зупинка підприємства фатальна для всієї військової промисловості боліт. Є ще схожий завод «Мікрон» у Зеленограді під Москвою - до нього поки не дотягнулися. І ще один у Мінську («БелОМО»). У Києві, до речі, був свій такий самий завод «Квазар», але незалежній Україні він не знадобився, а нещодавно його росіяни остаточно розвалили ракетами.
Ми ж, як і раніше, підтримуємо наших хлопчиків і дівчаток «далекобійників». Звісно, це не фпв-дрони, не скіди, тут гарних картинок небагато, тому й грошей нам дають мало (( Але подумайте самі - якщо у ворога не буде електроніки, а отже, і ракет, літаків, КАБів, - хіба це не перемога?.. А якщо не буде спирту? - Взагалі капець ))
На дрони - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP

Час від часу хочеться диктатури, хунти, масових розстрілів без суду і слідства, посадження на кіл та гільйотини. Це взагалі нормально?..

7 червня 1942 року в Британії розбився бомбардувальник «Галіфакс». Усі, хто перебував на його борту, загинули. Подробиці льотної події та результати розслідування були засекречені до 1977 року.
Одним із загиблих був Алан Блюмлейн - великий британський фізик, електронщик, винахідник. Він перебував на борту бомбардувальника як розробник і випробувач новітнього бомбардувального радіолокатора H2S. Створення цього радара мало тоді першорядне значення, роботи велися день і ніч, їхній хід особисто контролював прем'єр-міністр Вінстон Черчилль. Він же і розпорядився суворо засекретити причини катастрофи, щоб запобігти витоку інформації.
Алан Блюмлейн був автором 128 ключових винаходів у галузі оброблення звуку, стереозвуку, телебачення, радіолокації, схемотехніки, оброблення відеосигналів тощо. Багатьма його напрацюваннями і технологіями ми і зараз активно користуємося.
Радар H2S був революційним на той момент приладом, що давав змогу бомбардувальникам упевнено летіти до цілі, знаходити цілі та проводити результативні атаки в умовах ночі та повної хмарності. Уперше радар було використано для нальоту на Гамбург у ніч із 30 на 31 січня 1943 року.
У роки Другої світової війни Черчілль хвалився, що цього разу (порівняно з Першою світовою, в якій він теж брав участь) йому «вдалося зібрати цілу дивізію вчених, які займалися створенням локаторів, ракет, шифрувальних машин (і дешифрувальних машин), засобів зв'язку, навігації, тощо. Одним із них, найяскравішим, був Алан Блюмлейн.
А в Україні на третьому році великої війни призупиняють бронювання працівників оборонних підприємств. Усі йдуть на фронт. Не думаю, що якби Алан Блюмлейн загинув би не на борту бомбардувальника, випробовуючи новітній радар, а в окопі, як простий стрілець, це б прискорило перемогу над фашизмом. Навпаки.

Мені здається, ми втрачаємо Україну просто зараз. Через місяць, два-три вони втечуть, а ми залишимося. Усі ці інваліди-прокурори, депутати-дегенерати, генерали-крохобори - здається, всі вони вже мають рахунки в німецьких і французьких банках, звідки так легко бути патріотами. А нам залишиться знову об'єднуватися, як у 2014 році, зупиняти бронетанкові колони, як у 2022 році, вирізати окупантів, і сподіватися на краще. Я не проти. Я звик. Але - хто винен? І які ми маємо зробити висновки? Адже неможливо постійно, рік від року наступати на одні й ті самі граблі. Чи можливо? Тоді це просто кінець.

Здається, вже ні для кого не секрет, що тривають активні закулісні переговори щодо припинення війни. Зрозуміло, що до приходу до влади в Штатах нової адміністрації нового президента рішучих кроків ніхто робити не буде. Однак, час від часу навіть наш президент озвучує дещо з наших пропозицій (нашого керівництва), тестуючи, ймовірно, громадську думку та думку партнерів. Останнє, що я чув, це пропозиція не бити по нашій енергетиці в обмін на те, що ми теж не чіпатимемо їхню нафту і газ. Ймовірно, у нас з енергетикою все не так добре напередодні зими. Але чи треба це нашому ворогу?.. Нафти і газу в нього валом, завдати дронами серйозних руйнувань електростанціям і теплостанціям ми не можемо, а попереду важка, холодна зима для нас, як спосіб поставити нас на коліна і виторгувати зняття всіх санкцій, визнання Криму російським, визнання захоплення сходу України, роззброєння України, російську мову державну для України, позаблоковий статус для України - коли наші люди почнуть замерзати. Хороший план (для ворога), навіщо його змінювати?.. Його змінити може тільки зміна нашої військової, військово-політичної, оборонної політики. Потрібні нові ідеї, потрібна модернізація. А для цього ми самі маємо змінитися. Настає час неминучих змін. Ми ще не програли війну.

Виявляється, вже два місяці (принаймні) у противника на руках є адреси, телефони, прізвища керівників підприємств, що розробляють і виробляють безпілотні системи - повітряні, наземні, морські дрони та боєприпаси до них. Не беруся судити, наскільки ця інформація достовірна, вона за 2023 рік, сподіваюся, що всі вже встигли провести релокацію (смішно).
Ще смішніше як ця цілком таємна інформація потрапила до ворога - це відкритий, навіть без грифа ДСК (для службового користування) барвистий буклет ЦУБС (Центрального управління безпілотний систем) Генерального штабу. Якийсь генерал захотів щоб було красиво - і ось нате, будь ласка.
Ау, контррозвідка! Навіть у мирний час така інформація називається «чутливою», а у воєнний призводить до загибелі людей і руйнування виробництва безпілотників. Воювати чим будемо? Буклетами?.. Ідіоти.

Путін на пресконференції після БРІКС виглядав упевнено, якщо не сказати самовпевнено.
Бліцкриг 2022 року не вдався, але війна в довгу триває за його планом - він заручився підтримкою Китаю і КНДР, перезапустив військове виробництво, щодня завойовує хоча б чергові сто метрів Донбасу, і перейшов у наступ у Курській області, його шахеди щоночі тероризують Україну, а його калібри готуються завдати вирішального нищівного удару по українській енергетиці, щойно настануть сильні морози... А ще можливо цей Трамп, після перемоги на виборах, прийде на допомогу, як прибіг вклонитися генеральний секретар ООН...
Ситуація справді погана для нас, хай поки що й не критична. Путін неспроста розпушив хвіст. Нам треба міняти підходи, стратегію, тактику ведення війни, міняти непотрібних людей на розумних і корисних, нехай навіть і не лояльних до начальства, об'єднуватися, напружувати всі сили, і готуватися до вирішальних боїв за кожен дім, кожен квадратний метр.
Стрєлков, такий самий імперець, як і путін, ось що пише з виправної колонії. Це те, що путін поки що на прес-конференції вголос не говорить:
"Победа (решительная, окончательная) над т. н. "украиной" России необходима "как воздух" просто потому, что никакого "компромисса" и прочего "мирного урегулирования" в гражданской войне (а мы ведём, по сути, именно гражданскую войну) быть не может...
В нашем случае "компромисс" (теоретически, на практике его вероятность довольно невысока) возможен лишь на недолгое время — и только как "прелюдия" гораздо более масштабного и разрушительного (вплоть до мировой войны) столкновения...
Во всех остальных случаях одна из сторон одержит решительную победу и практически уничтожит (если не в геополитическом, то в военно-политическом плане) противника. Т. е.: либо НАТО + "Украина" добьются решительного поражения России и смуты в ней — с последующим полу- или полным распадом, — либо "украина" в её нынешнем виде перестанет существовать.
После... 2,5 лет войны — надеяться на полное воссоединение всей территории бывшей УССР с остальной Россией без длительной и очень тяжёлой партизанской войны — более чем наивно. Такой сценарий не стоит даже и рассматривать.
Поэтому более актуальным и перспективным представляется вариант "раздела" существующего (де-юре) "украинского государства" на несколько частей, которому, конечно-же, — в качестве необходимейшего условия Победы, — должен предшествовать полный военный разгром ВСУ и уничтожение/капитуляция бо́льшей части её соединений и личного состава.
Следующим этапом должна стать военная оккупация т. н. "украины" по "линию Керзона" (примерно по линии границы между СССР и Речью Посполитой на 1939 год) и "переформатирование" её путём дальнейших переговоров.
Западную украину (Волынь, Галицию, Буковину) мы, по всей видимости, потеряли если не навсегда, то надолго и имеет смысл "поторговать" ей с соседями — Польшей и Румынией так, чтобы никакой "незалежной украины" либо вообще не осталось, либо она сохранилась в виде 2-5 областей в качестве "буфера" демилитаризованного.
Возвращение всей или бо́льшей части существующей "украины" в состав Руси / России — это и есть, на мой взгляд, единственная Победа, при которой смысл слова реально совпадает с фактическим положением дел. Русский народ должен воссоединиться, чтобы выжить. Русская Православная Церковь должна вернуть свои канонические земли под омофор.
Мы не просто обязаны "взять реванш" за "великое отступление" 1991 года — не потому даже, что это справедливо и правильно со всех точек зрения, а потому, что иначе процесс окончательного распада и последующего уничтожения Русского народа и созданной им цивилизации пойдёт неостановимо и стремительно. Из этого кризиса есть лишь два выхода: полное выздоровление или смерть."

25 травня 1940 року військові дії між Німеччиною і Францією припинилися. Франція підписала ганебне "перемир'я", фактично капітуляцію. Французькі обивателі в масі своїй не хотіли воювати. Гітлерівці окупували більшу частину країни, Гітлер сфотографувався на тлі Ейфелевої вежі. Здавалося, це повний кінець. Але бойовий генерал де Голль із цим не погодився, і через п'ять років його вільна французька армія прийняла капітуляцію Німеччини. А Гітлер застрелився.

Що таке 35 мільярдів гривень?..
Візьмемо 35 мільярдів гривень і розділимо на 25 тис грн - середня ціна фпв-дрона - отримаємо майже півтора мільйона фпв-дронів - більше, ніж цього року держава обіцяла армії. Розділимо 35 мільярдів на 150 тис грн - ціна Мавіка 3Т. і отримаємо 235 тис. розвідувальних мавіків. Поділимо 35 мільярдів на 1 млн грн - середня чесна ціна далекобійних дронів - і отримаємо 35000 дальніх дронів типу «шахед». Візьмемо 35 мільярдів і розділимо на 150 грн - середня ціна пляшки горілки в Україні - і отримаємо 234 млн пляшок горілки.
Що таке 35 мільярдів? - Це ціна 1 тис грн на людину в масштабах держави. Кожному по одній тисячі, або півтора мільйона фпв-дронів на фронт, або щоночі по 200 дальніх дронів по російських тилах.
Що оберете ви?

До речі, вартість заводу для виробництва збагаченого урану, необхідного для виготовлення атомних бомб, становить приблизно 1,5 млрд доларів (стільки витратили Індія, Пакистан та Іран), або приблизно 62 млрд грн. Президентська тисяча коштуватиме близько 35 млрд грн. Питання: чи згодні ви, замість того, щоб тиждень або два бухати на дармові «державні» (відібрані у вас же) гроші, створити атомну бомбу?.. Дякую за правильну відповідь.

До речі, одна батарея ППО "Петріот" коштує близько 1 млрд грн. На одну тисячу з носа ми могли б одну батарею купити. Але навіщо купувати, якщо можна випросити?

До речі, вартість одного F-16 близько 18 млн доларів, або 750 млн грн. 35 млрд грн - це 46 винищувачів. Чи ні?

До речі, за одну соту від цієї суми (35 млрд грн) я можу за місяць виграти війну. Номер картки https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP?fbclid=IwY2xjawGKqw1leHRuA2FlbQIxMQABHTwwUtsEPlweJ1kF0aD_kqTwECvD5dys0KuFDZHu4EXA0H-ex8smXSrZDA_aem_X8ArZLcYQOFPW0UiZxnqRg

Південний фронт нашої світової війни зараз проходить через Грузію, де пройшли вибори до парламенту за кремлівським сценарієм. Завтра грузини виходять на свій майдан проти імперії. Побажаємо їм успіху.