Є велика, масова проблема в оборонці, і її треба терміново вирішувати. Незважаючи на те, що уряд визнав оборонні підприємства будь-якої форми власності стратегічно важливими, і дозволив бронювати до 100% працівників, зайнятих у виконанні оборонних контрактів, ситуація не покращилася, а погіршилася.
Проблема в тому, що бюрократична машина або не може швидко давати необхідні статуси підприємствам і оформаляти бронь працівникам, або навмисно затягує вирішення питань.
Це вже виглядає як саботаж: підприємство виконує оборонний держконтракт, через Мінстратегпром оформляє статус критично важливого виробництва - на це йде місяць-два. У цей час ТЦК забирають із підприємства людей, офіційно оформлених, - адже це простіше простого.
Потім Мінстратегпром відправляє в ГШ (зараз за новою постановою - в МО) документи на бронювання працівників - і там вони масово не підписуються взагалі! А в цей час ТЦК забирає всіх офіційно оформлених співробітників, що залишилися, в окопи.
У підсумку оборонне підприємство не виконує контракту, розоряється, армія, що воює, не отримує дронів, засобів РЕБ, бронемашин, оптики, і відправленим в окопи інженерам і програмістам нічим воювати - вони бездарно і безглуздо гинуть.
Це навіть не саботаж, а диверсія проти армії та України.
І ще, як я бачу, - це моє особисте суб'єктивне враження, - це такий підлий (для нас усіх, для всієї України) спосіб позбутися конкурентів. Тому що були і є підприємства, у яких усе класно, усе працює, усі працівники заброньовані, усі контракти підписані, усе тип-топ. Але ці підприємства близькі до людей, які ухвалюють рішення.
Колись, після перемоги, нам буде потрібно заснувати національний трибунал у всіх цих справах.

Ще раз. Наші доблесні військкомати прагнуть виконати план з мобілізації за рахунок оборонних підприємств, і тим самим ріжуть гілку, на якій самі сидять, і ми всі на ній сидимо, бо оборонні підприємства - це дрони, а дрони - це чи не єдиний спосіб для нашої армії, яка потерпає від нестачі снарядів, стримати наступ ворога.

Єдина причина, через яку ми ще не програли війну (окрім мужності та героїзму українців), це те, що кількість бездарних, тупих, злочинних рішень на боці противника сумарно більша, ніж на нашому. Там теж крадуть, займаються популізмом, роблять кар'єру на крові, і відверто саботують війну ще більше, ніж у нас.

Слабка втіха.

У 1915 році, в розпал Першої світової війни в Британії вибухнула Снарядна криза. Армії катастрофічно не вистачало снарядів. Не вистачало навіть рушниць і патронів.

Спалахнув політичний скандал (у них там була політика, на відміну від нас); багато хто втратив свої посади і вплив (так теж можна, виявляється). І через два місяці парламент (у них працював парламент під час війни!) ухвалив Закон про озброєння (Munitions of War Act 1915), яким переводив приватні збройові підприємства у відання нового Міністерства озброєнь.

Міністерство отримало право розподіляти замовлення, регулювати ціни, заробітну плату, робочий час, умови праці та будувати нові заводи і фабрики. Робітники оборонних підприємств звільнялися від призову в армію. А ті, що вже воювали, - багато з яких добровільно пішли на фронт - терміново поверталися назад на виробництво.

Мобілізація робітників оборонних підприємств суворо каралася.

Це дало свої плоди. Якщо на початку війни виробляли тільки 2 млн снарядів на рік (нам би стільки!), то до кінця війни було вироблено 187 мільйонів снарядів! Річний довоєнний обсяг виробництва боєприпасів у 1918 році виготовляли всього за чотири дні.

А у нас, курва, знову жопа. І хто винен?

Так ось хто робить дрони для армії - працівники компаній «Glovo», «Visa», «Favbet Tech» отримали відстрочку від призову на військову службу строком на 6 місяців.
Що таке «Glovo» і «Visa» - знають усі. А FAVBET Tech "розробляє програмне забезпечення, яким користуються мільйони гравців у всьому світі" - як написано на їхньому сайті.
У цей самий час, прямо зараз, прямо сьогодні військкомати мобілізовують в армію інженерів, програмістів, складальників дронів, які працюють у компаніях, що виконують державні оборонні контракти.
Дебілізм і зрада.

Міністерка економіки Юлія Свириденко скасувала наказ про бронювання працівників Glovo, Visa, FAVBET Tech "з огляду на суспільний резонанс".

А можна тепер, з урахуванням крайньої потреби нашої армії в дронах, забронювати нарешті працівників оборонних підприємств, зайнятих виконанням оборонних замовлень?..

Чи суркісівська ТОВ «Футбольний клуб “Динамо ”Київ» робитиме дрони?

Коли ви вже нажеретеся?..

---------------

Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Динамо "Київ" таким, що відповідає критеріям та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період - https://mms.gov.ua/npas/pro-vyznachennia-tovarystva-z-obmezhenoiu-vidpovidalnistiu-futbolnyi-klub-dynamo-kyiv-takym-shcho-vidpovidaie-kryteriiam-ta-ie-krytychno-vazhlyvym-dlia-funktsionuvannia-ekonomiky-ta-zabezpe-2

Ой, як страшно було цієї ночі на болотах! Імперські z-пабліки пишуть про «безпрецедентну» атаку українських безпілотників. Горіло скрізь. А ще була успішна ракетна атака на Бельбек... От якби так щоночі - на фронті стало б значно легше. А там і до перемоги недалеко.

------------------

Ми трохи допомагаємо нашим безпілотникам. І ви допомагайте - https://b52.org.ua/

У нас люблять розповідати (виправдовуватися), що ми нічого не можемо, бо війна, бо ворог обстрілює нас ракетами, дронами, і нема де сховатися, тому виробляти снаряди, танки, безпілотники в Україні безглуздо.
Ага. Тому й будувати укріплення безглуздо (а краще робити вигляд, що будуєш, і красти). І боротися з корупцією нерозумно (все одно всі помремо). І працювати не потрібно. Дійсно, який сенс?..
На початку 1944 року американці разом із британцями почали інтенсивно бомбити територію гітлерівської Німеччини. Німецька система ППО не могла протистояти масованим нальотам. Потрібен був новий, дешевий, масовий, швидкісний винищувач.
30 вересня того ж року компанія Heinkel у результаті короткого, але бурхливого конкурсного відбору проєктів (за 4 дні!) отримала замовлення на розробку і виготовлення такого винищувача. Літак мав бути готовий до виробництва за 4 (чотири!) місяці - до 1 січня 1945 року.
Підготовка до серійного виробництва 1000 машин на місяць почалася негайно. Через місяць були готові повні деталізовані креслення. Перший випробувальний літак He 162 здійнявся в повітря вже 6 грудня 1944 року - лише через три місяці після ухвалення рішення про початок проєктування. Неймовірний результат!
У кооперації з виробництва літаків було задіяно понад 700 підприємств, більшість з яких розташовувалися під землею - у соляних шахтах, штольнях, спеціально побудованих підземних бункерах, в яких працювали тисячі, десятки тисяч інженерів, конструкторів, робітників. Ніхто не мав права мобілізувати їх до армії, і вони не мали права йти воювати добровільно - за цим пильно стежило Гестапо.
Паралельно тривала підготовка тисяч майбутніх пілотів «Саламандри» - так назвали цей «народний винищувач». Пілотів готували, в основному, з членів гітлерюгенду на численних планерних базах Німеччини.
Літак встиг повоювати, але недовго, і ніякого впливу на результат війни ця вундерваффе не справила. Однак, тільки тому, що союзники розбомбили заводи з виробництва синтетичного бензину - після капітуляції Німеччини на аеродромах знайшли більше сотні готових «Саламандр» з порожніми баками...
Але у військовій історії залишилася пам'ять про те, як за три місяці можна розробити і побудувати бойовий винищувач, і за чотири місяці розгорнути повномасштабне серійне виробництво. І це під безперервними бомбардуваннями, в умовах гострого дефіциту матеріалів, обладнання, робітників, інженерів, які теж гинули під бомбами.
І коли нам розповідають, що ми нічого не можемо, бо нас бомбардують (зовсім не так, як у роки Другої світової війни), що нам бракує людей, технологій, грошей, і чогось там іще (мізків, сили волі), то згадайте, як боролися за свою перемогу американці, британці, німці, та й у нас теж - у роки війни. Треба просто захотіти - і зробити. Якщо хочемо перемогти. Або, принаймні, прагнемо вижити як нація.

Мене не цікавить легітимність Зеленського після 20 травня. Мене хвилює ефективність влади.

Мені все одно, хто буде президентом під час війни, але це має бути ефективний управлінець, талановитий полководець, безкорисливий і жертовний громадянин своєї країни.

Мені потрібен справжній командир, верховний. Від особистих якостей і здібностей верховного головнокомандувача залежить результат війни - і це не жарти, тому на менше я не погоджуся.

Байдуже, яке прізвище у верховного - Зеленський, Порошенко, Ющенко, або навіть Янукович, або (несподівано) Єрмак - якщо раптом він нас приведе до перемоги.

Але поки що я бачу тільки хаос, бардак, окозамилювання, барижництво, байдужість, пофігізм - тому укріплень немає, дронів немає, броні для працівників оборонних підприємств немає, мобілізацію провалено, економіка в дупі, крадіжки і брехня б'ють рекорди, і країна на краю катастрофи.

Чи винен у цьому Зеленський, Єрмак або Порошенко (попередники завжди винні) - я розбиратися буду після війни. А сьогодні, будьте люб'язні, працюйте ефективно, поки ми в одному човні, і в нас із вами одна війна на всіх. І одна Україна.

Прочитав про Єрмака у Washington Post, де його називають найвпливовішим главою офісу президента і «до біса ефективним». Це, ймовірно, правда. І це, напевно, добре, що в нас під час війни на тлі невпливових і неефективних міністрів і депутатів є впливовий і ефективний Єрмак.

Проте це і велика проблема, тому що ефективними мають бути не стільки люди, скільки інституції, закони, регламенти, процедури, а не ось це саме ручне ефективне упраління - адже на всіх одного Єрмака не вистачить.

І це не питання політики. Це проблема державного устрою. У Стародавньому Римі часом точилася запекла боротьба за владу, що набувала форми громадянської війни за участю десятків легіонів, але інституції працювали - законів дотримувалися, процедури виконувалися, податки збиралися, кордони охоронялися, дороги будувалися, торгівля процвітала.

У нас Мар'яна Безугла вчора захоплено знімає Залужного, а сьогодні відправляє last call (останній дзвінок) Сирському. Це не політика, і не приклад держуправління. Бо якщо Залужний був такий поганий, то за що йому дали героя і чому відправили послом до Лондона? А якщо Сирському президент довірив командувати армією, то чому депутат може відправляти йому «чорну мітку»?..

Тут ми бачимо прояв «впливу», а не «ефективності». Безугла, ймовірно, більш впливова, ніж Сирський, і може дозволити собі критику генералів, яка нічим не підкріплена, окрім суб'єктивних оцінок Мар'яни, адже головнокомандувач, ясна річ, більш ефективний у військових питаннях, ніж депутат.

Не хочу узагальнювати, але в нас увесь держапарат настільки неефективний, настільки погано працюють інституції, процедури, регламенти, що практично всі важливі й не дуже важливі питання вирішуються «за знайомством», «телефонним правом». У цьому, найімовірніше, і полягає секрет ефективності Єрмака - у нього широке коло знайомств (із самим президентом), і багато телефонів.

Так було завжди. Цей держапарат не з'явився нізвідки - дев'яносто відсотків нинішніх чиновників і бюрократів працювали за Порошенка, а вісімдесят - за Януковича. Зміна політичної команди нагорі майже ніяк не відбивається на чиновницькому прошарку посередині. І за Порошенка, і за Зеленського найкраще працюють горезвісні «горизонтальні зв'язки», а не закони і процедури.

Приклад. Вирішили нарешті будувати лінії оборони. Справа потрібна, грошова, тому знову, за традицією, розділили шматки пирога між різними міністерствами, відомствами, і місцевою владою - щоб нікого не образити. Кожен будує, що хоче, краде, скільки дозволяє совість, і ніхто, зрештою, ні за що не відповідає. Підсумок - плачевний, що і показав російський наступ у Харківській області. Можливо, якби це питання контролював особисто ефективний Єрмак, і щодня дзвонив куди треба, і питав з тих, хто погано виконує свою роботу, ми б зберегли багато життів наших солдатів, які загинули через відсутність працюючих інституцій і процедур контролю.

Приклад. Дозволили оборонним підприємствам бронювати 100% працівників, зайнятих у виконанні держоборонзамовлень. Але процедура настільки недосконала, а закон настільки неточний, що ТЦК встигають мобілізувати все підприємство, поки з'явиться «бронь». При цьому відсутність профільного оборонного міністерства (у нас досі немає міністерства оборонної промисловості), яке мало б займатися цією проблематикою, розмиває відповідальність між чиновниками різних міністерств, і в підсумку ніхто ні за що не відповідає, а «розв'язати питання» беруться всілякі рєшали (за хабар), волонтери, і громадські діячі, які вхожі у високі кабінети (за покликом серця). Звісно, з цією роботою краще б упорався ефективний Єрмак...

Приклад. Міжнародні вантажні перевезення забезпечують Україну всім життєво необхідним, зокрема боєприпасами. Перевізникам дають «бронь», але не всім, і не відразу. Усе вирішується «в ручному режимі», тому що процедури не прописані, підзаконних актів або немає, або вони не працюють. А закон про мобілізацію забороняє водіям залишати свої області, і ТЦК знімають водіїв прямо з маршрутів. І тут несподівано з'являються маловідомі перевізники із Західної України, які мають уже всі ліцензії, бронь на всіх співробітників, гроші на оновлення техніки, і які просто захоплюють ринок перевезень... І знову питання про ефективність влади, яка - в особі відповідальних чиновників - зацікавлена, здається, тільки в особистому збагаченні. Хто має вирішити ці питання? - Знову «до біса ефективний» Єрмак?..

Приклад. Досі у військах масово «колгосплять» боєприпаси та детонатори для дронів. Справа небезпечна і формально протизаконна. Усі це знають, але коли обіцяють «мільйон дронів», забувають про мільйон боєприпасів для них. Тільки тепер збираються зайнятися вирішенням проблеми, напевно тому, що у суперефективного Єрмака ще руки до неї не дійшли.

Прикладів можна навести безліч. Очевидно, що в системі державного управління присутня системна помилка, яку вирішують знайомства, зв'язки, волонтери, громадські діячі, блогери та ефективні Єрмаки. Але так не повинно бути.

Мінстратегпром радісно повідомляє, що вони розширили список підприємств, які можуть отримати статус критично важливих для нашої оборони (виробляють дрони, РЕБи, броньовики, міномети тощо), і співробітники яких тепер зможуть отримати бронь.

Чудово. Тільки все це не працює, не працювало, і не буде працювати. Або працює тільки для обраних. Тому що отримання держоборонзамовлення не означає автоматичного отримання броні. І військкомати залюбки забирають працівників оборонних компаній, які працюють легально, і списки яких підприємство саме подає до ТЦК.

Після отримання держконтракту (або договору з волонтерським фондом - по-новому), підприємство біжить до Мінстратегпрому, або до Міноборони, або до Мінцифри - дивлячись, хто курує це замовлення, щоб отримати статус «критично важливого виробництва». На це йдуть місяць-два. І цей статус також не означає автоматичної броні для працівників - військкомати їх забирають.

Потім зі статусом «критично важливого», зі списками працівників на бронювання треба бігти в Генштаб (за старою процедурою), або в Міноборони - за новою. У Генштабі раніше документи лежали місяцями, а процедуру для Міноборони ще навіть не виписали, хоча постанова уряду про передачу повноважень з розгляду списків бронювання є. А процедури немає. І військкомати знову забирають працівників, які роблять дрони.

Списки погодили? - Ура! Тепер біжіть у Мінекономіки, щоб ті видали наказ про бронювання, і чекайте, коли випишуть усім папірці, і наказ дійде до військкома.

За весь цей час, поки підприємство отримує законну бронь на працівників, їх уже всіх заберуть в окопи - програмістів, електронщиків, конструкторів, пайовиків, складальників - держконтракт на виробництво дронів не виконують, війська не отримують дрони, зате чиновникам добре.

І це ще добре, якщо у працівників усе гаразд із військово-обліковими документами та ВОСами. Бо якщо щось не так, якщо ВЛК не пройдено, то годі й сподіватися отримати бронь на цю людину - одразу завернуть у військкомат. Звідки вона вже не вийде.

Не треба винаходити велосипед - бронь має бути АВТОМАТИЧНА за фактом виконання замовлень в інтересах оборони країни. Все інше паперове лушпиння - це шкідництво, саботаж і диверсія.

Війна триватиме ще 2-3 тижні, як сказав колись Арестович, а вести її будуть 5-6 менеджерів, як сказав нещодавно Зеленський.
Тепер знову поміняють генералітет, потім влетить депутатам і міністрам за погано підготовлені законопроєкти щодо мобілізації, за слабкі укріплення, за тарифи, і за відключення світла.
“Товаришу Сталіне, сталася жахлива помилка!”
І так до наступного скандалу. Тому що в самій системі ухвалення рішень закладена системна помилка. Тому що не можуть 5-6 менеджерів керувати великою країною. Якщо вони навіть найвищої якості і злетіли до нас із небес з ангельськими крильцями, то навколо - живі люди. Серед яких є чесні, а є безчесні, талановиті й бездарні, генії та дурні.
І ось чомусь дурні ухвалюють непрацюючі закони, нездари намагаються їх реалізовувати, а нечесні — наживатися на них. Тому система не працює.
Щоб система запрацювала, рішення мають ухвалювати не 5-6 арестовичів, а сотні професіоналів у різних галузях, які наполегливо тягнуть свою лямку.
Військові мають займатися війною, депутати - законами, бізнесмени - економікою, дипломати - зовнішньою політикою, безпілотчики - дронами, а Мар'яна Безугла має писати пости на фейсбуці.
Ось тоді все буде добре.

Раніше я дивувався планам Ілона Маска щодо колонізації Марса. Величезні ракети, марсіанські міста, регулярні рейси, переселення сотень тисяч людей, і все це до середини століття. А сьогодні САП проводить обшуки в НАБУ. Тепер я бачив усе, і я вірю Ілону Маску.

Чому не «злітає» українська оборонна промисловість?.. На прикладі виробництва дронів:
Немає єдиної державної політики в галузі дронів. Немає центрального управління. Хтось заперечить, що це добре - різні ідеї реалізуються, різні підходи, різні дрони... Так. Але ціна цієї різноманітності дуже висока.
Нам сьогодні потрібні 5-10 моделей дронів (від маленьких до великих, під різні завдання), але у великій кількості, за низькою ціною. А ми виробляємо в Україні 50 моделей дронів малими серіями, з великими накладними витратами, практично без обміну досвідом між виробниками.
Виробництво дронів розтягнуто між усіма силовими структурами - кожна має своїх виробників, розпорошено між чотирма міністерствами і відомствами, які воюють між собою за бюджети і префернції.
Перевагу отримує не той дрон (виробник), який виграв конкурс (конкурси не проводять), або відмінно зарекомендував себе в боях, а той, який вдало продемонстрували міністрові, головкому або президенту.
Преференції отримує часто не та компанія, яка має кращий конструкторський, інженерний, виробничий потенціал, та ефективніші розробки, а та, що ближче до центрів ухвалення рішень.
Мобілізація прямо зараз, сьогодні розоряє оборонні підприємства, позбавляє українську армію дронів, тому що процедури бронювання працівників прописані так, що їх або неможливо пройти взагалі, або неможливо пройти швидко.
Закручена бюрократична система, здається, спеціально влаштована таким чином, щоб сприяти корупції та нечесній конкуренції. Фактично сьогодні триває переділ ринку виробників безпілотників шляхом мобілізації конкурентів в армію.
Занадто багато піару, і мало реальної роботи. За галузь дронів відповідають усі, і не відповідає ніхто конкретно. Тому претензії пред'являти нікому, судити нікого, і просити допомоги ні в кого.
Як і раніше, виробники дронів більшою мірою розраховують на підтримку суспільства і засобів масової інформації, щоб допомогти Україні вистояти у війні.
----------------
Фонд підтримки безпілотників - https://b52.org.ua/category/zbory/

На дрони - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP

Противник, безумовно, продовжуватиме атаки на Харківському напрямку, і, цілком імовірно, на Сумському. У ворога тут дуже вигідне становище - ми не можемо бити західною зброєю по його тилових базах, скупченнях військ, складах з боєприпасами і паливом на російській території, а своїх далекобійних засобів ураження практично немає - «Точки-У» майже закінчилися, «Вільха» вже закінчилася, ще не почавши серійно вироблятися, ракет до «Смерчів» і «Ураганів» немає, «Гради» не добивають, використовувати авіацію з бомбами - самогубство, а високоточні далекобійні дрони - не та зброя, яку слід застосовувати по площинним цілям, і немає її в такій кількості.
Є два варіанти вирішення проблеми. Перший - просити Захід дозволити застосовувати «Хаймарси», «Атакамси», «Сторм Шедоу» по Брянській і Курській областях. Другий - робити ракети самим. Тут згадується відразу переробка зенітних ракет «С-200» для роботи по наземних цілях. Цілком собі хороший варіант, який поки що чомусь не застосовується масово. А ще згадуються успіхи палестинців, які за підтримки Ірану, на основі іранських ракетних напрацювань (які - похідні від радянських ще ракет), зробили свої ракети з потужними бойовими частинами та дальністю до 250 км, які виробляють та ховають у Секторі Газа, і які застосовують проти Ізраїлю.
З інженерного погляду повторити цей досвід неважко. Комплектуючі, металообробку можна частково робити в Україні, частково замовляти на підприємствах дружніх країн. Хімію - компоненти ракетного палива можна теж робити в Україні із західних компонентів. Принаймні ракетні прискорювачі для безпілотників у нас уже виробляють серійно, а велика ракета - це великий ракетний прискорювач, тільки й усього.
По грошах ракети не дорожчі за безпілотники великої дальності. Чому вони не робляться - мені невідомо. Може ви мені скажете? ))

Якщо говорити прямо, то єдине, що нам заважає воювати і перемагати, - величезна купа брехні.

Бреше Єдиний марафон ("уламки шахедів"), бреше офіс президента, бреше міністр, бреше Генштаб, бреше командувач, бреше комбриг, і навіть комбат бреше, тому що вибору немає.

Усі брешуть, так влаштована система, і в цьому потоці брехні немає сенсу шукати правду. А там де немає правди, немає правильних рішень. І тільки тому, що ворог бреше більше, ми ще тримаємося.

Генерал-полковник Гайнц Гудеріан - один із найвидатніших німецьких воєначальників, автор стратегії танкового бліцкригу - у своїх спогадах писав, як після захоплення Польщі Гітлер обрушився з критикою на командування Сухопутних військ. Генерали здавалися йому неблагонадійними.
Генералам це не сподобалося - польська кампанія була проведена блискуче, німецька армія билася чудово, і жодних підстав для критики не було.
Генералам було прикро, вони обговорювали це між собою, але ніхто не посмів заперечити фюреру, крім Гудеріана. Він сказав Гітлеру, що якщо він не довіряє з якихось причин керівництву армії, то він повинен його замінити, але публічна критика командування неприпустима, тому що вона підриває довіру до командирів і позбавляє їх поваги з боку підлеглих.
Гітлер нічого йому не відповів, але критику припинив, план блискавичної війни Майнштейна і Гудеріана проти Франції та Англії схвалив.
Щоправда, врешті-решт, і Гудеріан, і Майнштейн впали в немилість до політичної верхівки, і наприкінці війни їх відправили у відставку. В армії Німеччини з подачі Гітлера перемогли політична благонадійність, сірість і безталанність. Це було ще однією причиною поразки у війні.