Порноактриси, особливо українські, мені значно більше симпатичні, ніж українські політики.

На дрони - https://send.monobank.ua/jar/7fPRBrCKhP

Мільйон дронів у російському Іжевську.
Повідомляється, що одна з компаній ворога - "Іжевські безпілотні системи" - збільшить виробництво дронів у 2024 році в десять разів. Для цього побудовано виробничий комплекс площею 5800 кв. м, обладнаний верстатами з ЧПУ і створено додатково 360 робочих місць.
Дрони на кухні, кажете? Ну-ну...

Коригованими авіабомбами (КАБами) ворог проламує нашу оборону, знищує будь-які споруди в зоні досяжності.
Міністерство оборони України повідомляє, що за 77 днів від початку року ворог застосував понад 3500 КАБів - у середньому 45 бомб на добу, що в 16 разів більше, ніж торік.
Давайте порахуємо далі. Бомбардувальник Су-34 бере від 2-х до 4-х КАБів, залежно від їхньої ваги та дальності польоту. Тобто противник здійснив з початку року понад 1000 вильотів фронтової авіації для бомбардування наших військ і цивільних об'єктів.
І ми йому це дозволили. Тому що всі аеродроми, звідки прилітають "сушки" відомі, вони набагато ближчі, ніж аеродром Енгельс, але туди давно не прилітають наші дрони. Чому?.. Дронів шкода?..

Наснився сон як ми б'ємося з орками. Натуральні такі орки, бридкі й жорстокі, позбавлені людської подоби, вирощені в чані з отруйним зіллям.
І ось б'ємося ми з ними, а нам кажуть: неправильно ви орків б'єте, не за законом, запишіться в ЗСУ, і отримайте коня педального, з ним орків бити стане зручніше і за правилами.
Робити нічого, пішли ми в ЗСУ записуватися. Великий такий будинок, з темними коридорами і безліччю кімнат, скрізь сидять полковники і генерали, отамани і гетьмани. Довідка, кажуть, ваша, де? Принесіть довідку, на якій підставі ви били орків без підстави?.. Чому не пройшли медогляд?.. Чому ВОС старий?.. Де ви були 24 травня 1571 року, коли згоріла Москва?..
Робити нічого, зібрали ми всі довідки, відповіли на всі запитання, записалися на службу й отримали платню. Видали нам педального коня. Довга така механічна тварина з педалями, як сімейний велосипед. Повільна, погано керована, незручна як берци "Талан". Але ж ми не за зручностями в армію йшли. Нам коня обіцяли. Сіли, поскакали орків бити.
Стоп! Стоп! - кричать нам услід. Коня треба поставити на облік. Пронумерувати, прошнурувати, опечатати. Призначити комісію з обліку робочого часу коня. Призначити комісію з простою коня. Завести журнал випасу педального коня. Завести журнали бойової підготовки педального коня. Завести журнал змащення педального коня. Отримати вказівки щодо бойового застосування педального коня в Головному управлінні педальних коней.
Ось вам, кажуть, полковник, він буде тепер у вас головний. Несіть педального коня в кабінет на четвертому поверсі, поставте на забезпечення. Потім несіть коня в кабінет на третьому поверсі - там поставте на облік. Потім занесіть у кабінет на першому поверсі, і там чекайте подальших вказівок.
З конем працювати треба по науці. А війна почекає.

США вимагає, щоб СБУ та ГУР припинили атаки безпілотників на паливні об'єкти росії, пише Financial Times.
Виявляється, що попри санкції (які ух як працюють!) нафтопереробка імперії має сильний вплив на світові нафтові ціни. А в Штатах незабаром вибори, і якщо вартість палива на заправках полізе вгору, Байден точно програє.
Друга причина, чому нас попросили не бомбити нафтопереробні заводи, - ризик помсти. Цієї ночі, до речі, трапилася класична "акція відплати" - прилетіло по енергетиці в багатьох регіонах України. Те, що це був удар помсти, не приховують самі росіяни.
І тут уже питання стратегії війни, почасти моралі. Ворог застосовував і застосовує проти нас тисячі ракет і дронів - найчастіше він робить це не заради якоїсь "помсти", а просто тому що хоче нашої смерті. І світові ціни на нафту, газ, електричну енергію - ворога мало хвилюють. Але якщо ми б'ємо по ворогу, то нам нагадують про ризик можливої "відплати", і лякають програшем Байдена, якщо нафта подорожчає.
У нас два варіанти дій. Перший - плюнути на поради старших партнерів і продовжувати знищувати енергетичний і військово-промисловий потенціал ворога, ризикуючи втратити найважливіші свої енергетичні (і не тільки) об'єкти під час "операцій відплати". Другий - прислухатися до порад старших, і не руйнувати економіку противника, ризикуючи втратити країну в результаті зміцнення його можливостей. Другий варіант не гарантує нас від руйнування нашої енергетики під час буденних атак безпілотників і ракет ворога.
Обидва варіанти - так собі. Але в першому ми не стоїмо на колінах.

Теракт влаштували. Людей убили. Будівлю спалили. Вухо відрізали. А візитку Яроша не знайшли... Втрачають кваліфікацію.

Завтра з Білорусі через Польщу пройдуть протягом 39 годин російські війська, щоб атакувати український Львів.

Армія Польщі не стане їх зупиняти, щоб не наражати на загрозу місцевих жителів. Така реальність.

Коли слабкий перемагає сильного?.. - Коли втрачає страх. Коли сильному і нахабному є що втрачати, а слабкому - втрачати вже нічого.

Так Фінляндія 1940 року перемогла СРСР (навіть втративши частину своїх територій), так чеченці 1996 року поставили на коліна російську федерацію (і ставили б досі, якби не національні зрадники та продажні шкури з роду Кадирова).

Силу поважають усі. Це єдиний аргумент у бійці, який ставить тебе вище за численних ворогів. Правила відомі давно, але доступні тільки для відчайдушних: бий першим, бийся, коли немає жодних шансів, бийся до кінця, і, можливо, ти переможеш. У всякому разі не програєш.

Я чинив так безліч разів. Років сорок п'ять тому - у дворових бійках, років десять тому - на війні. Ніколи не здавайся. Не показуй ворогові свій страх. Зроби свій страх своєю силою. Змусь себе перемагати, бо втрачати вже нічого, а поразка неприйнятна...

Сьогодні - та ж сама історія. Ми - слабші. У нас - мало сил. У нас - немає ресурсів. Зате ми маємо відчайдушну хоробрість, і перемога для ворога буде надто високою, а поразка для нас стане славою...

І перемогою врешті-решт.

Як розробляється і закуповується зброя у нас? На прикладі безпілотників.
Глибоко в надрах Міноборони є розроблені великими кабінетними вченими ТЗ - техзавдання на безпілотники, які нібито потрібні армії. Ці ТЗ абсолютно секретні, їх нікому не показують, тому що написана там повна маячня людьми, які абсолютно не розбираються в безпілотниках.
Забудемо про ТЗ. Усе працює по-іншому. Ви хочете продати армії безпілотник? - Чудово! Вам треба його придумати, розробити, зробити дослідні екземпляри, провести заводські випробування, підготувати серійне виробництво - на все це треба знайти і витратити від 200 тис. доларів до 2-3 млн доларів, залежно від типу безпілотника.
Після цього ви кличете чиновників МО, робите презентацію, проводите демонстрацію; і якщо вони не зацікавляться, - кличете чиновників ГШ, робите презентацію, демонстрацію; якщо і вони не зацікавляться - стукаєте у двері Нацгвардії, шукаєте таємні квартири ГУР, щоб продати свою розробку Буданову, або пропонуєте виріб СБУ, або Прикордонній службі, або СЗР...
Ось так бігаєте по колу, поки хтось не зацікавиться, можливо, навіть окрема бригада, із впливовим командиром. Єдиного центру управління безпілотною галуззю та єдиної державної політики в галузі БПЛА в Україні немає. Щось там ще роблять Федоров і Камишин - якщо зможете, виходьте прямо на них, буде швидше.
Потім треба провести випробування, затвердити ТУ (техумови), провести кодифікацію (за стандартами НАТО), отримати допуск до експлуатації, отримати таку жадану Потребу (потреба на ваші безпілотники), і якщо гроші є (а їх ніколи немає) сподіватися на контракт від АОЗ (агенція оборонних закупівель) - якщо ви продаєте МО, або ДССЗЗІ (Держспецзв'язок) - якщо ви продаєте іншим силовим структурам. Або, можливо, вам пощастить, і ви будете поставляти свої безпілотники за окремими секретними програмами з позабюджетним фінансуванням.
Як бачите, у цій історії у розробників немає прямого зв'язку з бойовими підрозділами, які застосовують безпілотники, немає інформації про те, які саме безпілотники потрібні, немає державного фінансування розробок, немає конкурсів і порівняльних випробувань. Усе вирішують чиновники, з якими треба домовлятися.
Так це у нас працює. І працює погано. Тому найефективніші дрони, найшвидше надходять на фронт через волонтерські фонди за прямими зв'язками з бойовими підрозділами, які застосовують дрони.
Трохи пізніше напишу, як це працює у наших партнерів.
Фонд підтримки дальніх безпілотних бомбардувань В-52 - https://b52.org.ua/category/zbory/

Ворог нахабніє, і завдає ударів гіперзвуковими ракетами серед білого дня. Їм треба багато жертв, потрібна паніка, потрібна демонстрація сили, щоб поставити нас на коліна, і повернути в стійло відроджуваної російської імперії.
А нам потрібна дальність.
Гіперзвукові "Онікси", "Кинджали", квазібалістичні "Іскандери" роблять в Оренбурзі, Воткінську, Іжевську, і на інших підприємствах (у нас все записано) на відстані 500-1500 км від наших кордонів.
Тому розробка і виробництво ударних дронів на дальність 1500-2000 км має стати архіважливим державним завданням.
Тут усе не так просто, як із дронами фпв (хоча і з ними все дуже непросто, якщо робити правильно, а не на кухні). Але далекобійні дрони не те що на кухні, навіть у гаражі не спаяєш. Потрібні гроші, фахівці, виробничі потужності, забезпечення безпеки виробництва і застосування.
Це треба робити, створювати так само, як створювали колись американці атомну бомбу в проєкті "Мангеттен". А не чекати, коли "сліпа рука ринку" все зробить сама, коли хтось зробить, і принесе готове рішення за дозволені 25% прибутковості на безпілотних проєктах.
Будете чекати - ворог розбомбить усе, навіть ваші комфортні офіси і глибокі бункери на Печерську.

Директор ФСБ Бортніков звинуватив спецслужби України в проведенні теракту в "Крокусі". Він, зокрема, сказав, що "СБУ потрібно визнати терористичною організацією", а "Буданов - законна мета для ФСБ".
При цьому ГУР чомусь не "терористична організація", а Малюк - не "законна ціль". Здається, цей дурник переплутав прізвища глав українських спецслужб. Це й не дивно - пам'ятаєте, як на засіданні т. зв. "радбезу рф" директор служби зовнішньої розвідки Наришкін навіть путіна розсмішив, коли переплутав визнання "незалежності" лнр і днр із прийняттям до складу російської федерації.
Кремль намагається повісити на Україну власний провал у боротьбі з тероризмом, щоб перевести війну в нову фазу загального озлоблення і повного взаємного знищення. Покидькам нічого втрачати.

У лютому 2024 року було оголошено, що армія США закупить у військової корпорації Raytheon 600 перехоплювачів дронів Coyote 2C за ціною 125 тисяч доларів за одиницю.

Ця новина свідчить, що військові США дуже уважно стежать за війною дронів, яка розгорнулася на полях битв в Україні, і чудово розуміють загрози, які несуть дрони для класичної армії вчорашнього дня.

Цікаво простежити історію створення дронів-перехоплювачів Coyote. Вона почалася ще 2004 року, коли американським ученим знадобився легкий, дешевий безпілотник для вивчення ураганів. Такими безпілотниками мали "обстрілювати" смерчі та урагани й отримувати дані просто з середини цих небезпечних природних явищ.

Перший Койот розробила 2009 року маловідома компанія Advanced Ceramic Research, він мав складні крила та оперення для швидкого запуску з пускової труби або скидання з літака. Дрони тоді були здебільшого великі й дорогі, і маленький, відносно простий і дешевий Койот зацікавив, зокрема військових. На цьому безпілотнику вперше у світі було протестовано елементи "рою дронів" для подолання ППО противника і для захисту від повітряного нападу.

У 2015 команду розробників і безпілотник купила Raytheon Missile & Defense.
Рейтеон на замовлення Пентагону почала розробку баражуючого боєприпасу і перехоплювача дронів на основі технології Койота.

У розробку було вкладено сотні мільйонів доларів - і грошей корпорації, і грошей замовника (Пентагону). У нас таке просто немислимо - нашим розробникам ніхто не платить за розробки, вважаючи, що можна цілком собі розробляти космічні кораблі за 25% дозволеної прибутковості на оборонних замовленнях (якщо вони будуть).

Рейтеон розробила бойову систему на основі "старого" Койота з електричним двигуном, яка вже стоїть на озброєнні армії США, і абсолютно новий реактивний безпілотник Coyote Block 2. Саме його зараз збираються закуповувати.

А тим часом Raytheon Technologies уклала з американськими ВМС контракт на модернізацію першого електричного Койота до рівня Coyote Block 3 - у цьому варіанті знову електричний безпілотник буде багаторазовим для ведення розвідки та нанесення ударів по легких повітряних і надводних цілях (для боротьби з легкими моторними човнами та морськими дронам-камікадзе). Для виконання цього завдання Рейтеон отримала від держави 147 млн доларів - тільки на розробку технології.

Ось так це працює на дикому Заході, а в нас вважають, що "вільний ринок" сам десь знайде гроші на розробку, розробить і продасть державі найкращі у світі безпілотники за наймізернішою ціною.

Це називається рекет.

Добре, що я не фотографувався з президентом.

Їду в машині, слухаю радіо. Виявляється, немає жодної загрози для Харкова. Усе це ворожа ІПСО. Це "Медуза" написала! А ви, громадяни, не вірте ворогам, і готуйте шашлики на травневі.

Дежавю. Два роки минуло, а сотні експертів, міністрів, депутатів знову заспокоюють населення: ударні угруповання ворога не сформовано, жодного наступу з боку Білорусі не буде, повітряний десант у Гостомель неможливий, Харкову нічого не загрожує...

Ви це серйозно?.. Може, і війни у нас немає?.. Тоді навіщо навколо Харкова, Києва, Дніпра будуються лінії оборони?.. Для чого заспокоювати хом'ячків, яких, навпаки, треба виганяти на полігони й вчити елементарних навичок війни, мобілізувати на копання окопів, спорудження бомбосховищ, організацію загонів цивільної оборони...

Ні, нічого такого не робиться. Зате викривається "ворожа ІПСО", і заспокоюються бабусі, які сидять біля під'їздів наполовину розбомбленого міста. Сидіть-сидіть...

Їду в машині, слухаю радіо. Виявляється, у Києві є така собі "Рада оборони", яка раптом прийшла до тями і перейнялася ймовірністю проникнення в столицю ДРГ, дезінформацією в соцмережах і безпекою людей на "масових заходах".

Які "масові заходи" під час війни? Давайте я розшифрую. Хтось дуже розумний дав вказівку київській владі (думаю, і в інших містах теж) "опрацювати заходи" на випадок протестів і заворушень у зв'язку із закінченням призначеного Конституцією терміну президентських повноважень Зеленського. Звідси і "ДРГ" і "дезінформація в соцмережах". Загалом, маячня.

Їду в машині, слухаю радіо. Виявляється, київські депутати хочуть створити в Києві комунальне підприємство для виробництва дронів. Пропонується виділити на це 400 млн грн, створити нові робочі місця, задіяти ресурси...

Загалом, бла-бла-бла... Розпил грошей у стилі перекладання бруківки. Тоді як по всій країні десятки досвідчених колективів зі складання дронів сидять без роботи, тому що держава пообіцяла, але не виділила грошей.

Таке в нас радіо під час війни.

Ворог посилює удари по наших тилах. Чому це робиться саме зараз - можна тільки гадати, та не будемо забирати хліб у армії медійних "експертів" - вони все розкажуть у телемарафоні.
Питання в іншому - чому ми не посилюємо удари по ворожих тилах?..
Чому дозволяємо бомбардувальникам злітати зі своїх аеродромів, заводам, що виробляють ракети і шахеди, - працювати, путінському командуванню комфортно сидіти у своїх московських кабінетах?..
Де обіцяні десять тисяч дронів-камікадзе середньої дальності (а це понад 800 на місяць), і тисяча дронів великої дальності?..
Атаки на НПЗ - це круто, це красиво, але цього мало.
Я поставив запитання, і я можу на них відповісти - так відбувається, тому що поганий менеджмент, бо немає єдиного командування, бо командують безпілотчиками не безпілотчики, бо піар важливіший за бойову роботу, бо гроші, як і раніше, витрачають на всілякі мирні дурниці, бо верховний головнокомандувач цього не бачить і не чує, або не хоче нічого знати про цей безлад, хоча дрони сьогодні ледве не важливіші за все.

Президент сьогодні звільнив двох заступників Єрмака

Німці побоюються, що терористи можуть атакувати Чемпіонат світу з футболу дронами. Ласкаво просимо в нову реальність, у якій ніхто не зможе почуватися в безпеці. Спочатку всі боятимуться терористів із дронами. Потім усі боятимуться силовиків, які стежать за кожним кроком громадян за допомогою дронів. У підсумку світ перетвориться на один глобальний терористичний режим із дронами, який бореться з дронами терористів.

У країні купа проблем і завдань. І економічних, і соціальних, і політичних, і ресурсних, і військових.
Де взяти гроші?.. Чому в армії не вистачає людей, якщо є указ президента про загальну мобілізацію?.. Навіщо потрібен новий закон, і чому Верховна Рада його не ухвалює?... Коли надійде американська допомога, чи зможемо ми протриматися?.. Чому так пізно стали зводити капітальне укріплення на фронті, і хто понесе за це покарання?... Коли будуть снаряди?.. Коли союзники поставлять нам достатню кількість систем ППО?..
Є такі питання, які обговорюють на телемарафоні - просто щоб поговорити, дати слово армії "експертів"-психотерапевтів, які заспокоюють хом'ячків. Наприклад, ми не можемо суттєво вплинути на терміни надання американської допомоги - але можемо поговорити. Ми не можемо посилити ППО - але можемо поговорити. Ми не можемо (не хочемо) йти в армію - але можемо поговорити.
А є питання і проблеми, які ми можемо і повинні вирішувати просто зараз.
Нам не вистачає снарядів, але ми можемо збільшити виробництво дронів усіх типів і почати розробку дронів завтрашнього дня. Для цього треба створити Комітет із дронів, який би консолідував зусилля всіх міністерств і відомств, який би проводив державну політику в галузі дронів, і в якому б працювали професіонали - розробники, виробники, застосовувачі дронів, а не ось це все...
Нам не вистачає РЕБ? - Треба створити Комітет із РЕБ із професіоналів, дати надзвичайні повноваження і замкнути на них фінансові потоки, які тирять чиновники дорогою від розробки РЕБ до їхнього надходження у війська.
Нас бомблять КАБами? - Давайте вже зробимо серйозне безпілотне бомбардувальне командування (з професіоналів!) і станемо методично, постійно, за розкладом працювати по ворожих аеродромах і бомбардувальниках на них.
Давайте, нарешті, почнемо робити те, що можемо робити. А не базікати.

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу. Вірні своїм союзницьким зобов'язанням, Франція і Британія оголосили війну нацистам. Війна спочатку була "дивною", бойові дії практично не велися. Здавалося, такий стан триватиме вічно.
5 квітня 1940 року британський прем'єр-міністр Невілл Чемберлен, відомий своєю політикою "умиротворення агресора", пафосно заявив, що Гітлер "запізнився на автобус", натякаючи на втрачену німцями можливість атакувати Францію, доки британці ще не зайняли свої позиції на континенті.
Але він помилявся.
У ніч на 9 квітня почалася німецька операція із захоплення Данії та Норвегії, протистояти противнику на суші союзники не змогли, і вже 8 червня все було скінчено - нацисти окупували північ Європи. Незабаром німці атакували Францію через Бельгію та Нідерланди.
7 травня прем'єр-міністр Чермберлен подав у відставку через гостру критику його політики "умиротворення" напередодні війни та бездарну військову політику в початковий період війни.
10 травня 1940 року прем'єр-міністром став Черчилль.
Черчилль отримав цю посаду не в результаті виборів, а як визнаний військовий лідер, послуги якого знадобилися вільному світу в роки жорстокої війни з нацистською тиранією.
Вступаючи на посаду, Черчилль сказав:
"...Ми перебуваємо на початковому етапі однієї з найбільших битв в історії... і я хотів би заявити... тим, хто вступив до мого кабінету: "Я вам пропоную тільки кров, працю, сльози і піт".
У 1945-му великий натхненник боротьби з тиранією, організатор і душа антигітлерівської коаліції, талановитий адміністратор і полководець, рятівник британської нації, рятівник світової цивілізації, переможець нацизму Вінстон Черчілль із тріском програв парламентські вибори, і змушений був піти у відставку.
А тепер повернемося до нашої української дійсності.
У 2023-му наш умиротворитель ("Головне - перестати стріляти!"), наш заспокоювач ("Шашлики на травневі"), і наш рятівник ("Мені потрібні боєприпаси, а не еавкуація") Володимир Зеленський був упевнений у швидкій перемозі.
"Путін запізнився на автобус!" - неодноразово чули ми напередодні підготовки великого українського контрнаступу. Увесь Захід за нас (окрім Угорщини), увесь світ за нас (окрім Венесуели, КНДР і Білорусі), санкції працюють, зброю постачають, гроші йдуть потоком, парламенти вітають, діаспори захоплюються, і ніщо не може нам завадити розгромити ворога, навіть яйця по 17 грн...
Але виявилося, що Путін у 2023-му, як і Гітлер у 1940-му, нікуди не запізнився. Накопичивши сили, запустивши військове виробництво, провівши мобілізацію, підкупивши західних політиків, домовившись із тиранами, він почав воювати всерйоз, не зважаючи на втрати (а коли це на московії зважали на втрати?), і ми всі раптом опинилися в Дюнкерку 1940 року, де затиснута вздовж узбережжя британська армія кидала бойову техніку, артилерію, боєприпаси та спорядження, сподіваючись врятуватися...
У нас такої надії немає. Бігти нам нікуди. Порятунку немає. Західна допомога майже вичерпалася. Американська досі не надійшла. Снарядів немає. Танків немає. Дронів немає. Людей немає. Президента теж майже немає. Офіційний термін президентських повноважень закінчується. Продовження легітимне, але тепер нікому не скажеш, що тебе обрали 73%. Колишнього кредиту довіри немає, колишнього захоплення немає...
Зеленський опинився в становищі Чемберлена 1940-го року, якому доводиться грати роль Черчилля. Гра проста: щоб ти не робив - усе безнадійно; немає жодних шансів на успіх. Ти або програєш, і твоє ім'я проклянуть нащадки, або виграєш - і тебе прокотять на виборах сучасники. Черчилль вибрав останнє, і виграв війну.
Сьогодні Україна, як колись Британія в дні поразки Франції, балансує над прірвою воєнної катастрофи, і тепер, навіть більше, ніж на початку великої війни, виживання української держави залежить від якості управлінських рішень, ухвалюваних одним легітимним, справжнім, нехай скоро вже й не всенародно обраним на новий термін, головнокомандувачем.

Це дуже добре розумів Черчилль, коли став прем'єр-міністром. Він знав, яку роль йому належить зіграти, і як він пише у своїх мемуарах - все життя знав, і все життя готувався зіграти цю найважливішу для всієї цивілізації роль. Розуміння цієї великої ролі дозволило йому стати над людськими пристрастями і політичними драмами.
Насамперед, він об'єднав усі політичні сили і консолідував суспільство на боротьбу з ворогом.
Він створив імперський Військовий кабінет із впливових політичних лідерів, до якого, зокрема, увійшов лідер лейбористів (Черчілль тоді був консерватором) Клемент Еттлі, який обійняв у 1942 році ще й посаду заступника прем'єр-міністра (заступника Черчілля).
У 1945 році, коли Черчилль був на вершині слави переможця нацизму, Лейбористська партія виграла парламентські вибори, і Еттлі зайняв місце Черчилля. Уявляєте собі Порошенка, який засідає в Раді безпеки та Кабміні Зеленського?
Черчилль сформував коаліційний уряд із представників усіх партій парламенту, роблячи ставку на професіоналізм міністрів, а не на партійну приналежність, особисто очолив виконавчу цивільну і військову вертикаль влади як прем'єр-міністр і міністр оборони країни, що приблизно відповідає обов'язкам верховного головнокомандувача, прописаним у законодавстві України.
Черчилль заручився підтримкою політичних опонентів, профспілок, громадських організацій, широких верств суспільства - від найбідніших британців до членів королівської сім'ї Британії.
Політичні погляди в роки війни втратили сенс, поступившись місцем єдиному пристрасному бажанню перемоги, що об'єднало британську націю.
Війна в довгу, війна на виснаження стали тактикою перемоги, створення ефективної антигітлерівської коаліції - стратегією Черчилля.
"Атлантична хартія", підписана Черчиллем і Рузвельтом ще в серпні 1941 року, стала прообразом НАТО. Черчилль і Рузвельт написали один одному понад дві тисячі листів у роки війни; ця комунікація створила Ленд-Ліз і відкрила Другий фронт у Європі.
Переступивши через свій антикомунізм, Черчилль всіляко підтримував Радянський Союз, який ніс найбільший тягар війни з нацизмом.
Зробивши все можливе і неможливе, Черчилль виграв війну, але з тріском програв парламентські вибори. На Потсдамську конференцію замість переможця нацизму і фашизму поїхав його соратник по військовому кабінету і політичний опонент Клемент Еттлі. Годі й казати, що таке клацання по носі виявилося дуже болючим для Вінстона, якого через якихось двадцять років визнали найуспішнішим і найталановитішим прем'єр-міністром Великої Британії.
Щоб стати Черчиллем, і, можливо, навіть перевершити Черчилля, Зеленському пора вилазити із затишної теплої ванни офісу президента, гнати від себе приємних і комфортних, і навчитися слухати неприємних і некомфортних, тому що ми всі разом сьогодні протистоїмо злим і жорстоким.
Сьогодні немає (і, власне, ніколи й не було) ніякої "партії Зеленського", немає окремо "прихильників Зеленського", немає особливого "електорату Зеленського". Усе це буде можливе після війни. Сьогодні всі ми - українці. І найперше завдання президента, верховного головнокомандувача - згуртувати навколо себе патріотів і поставити на ключові пости професіоналів.
Що може бути простіше?