#термін_Психологія

ДЕЛÍРІЙ (лат. delirium - марення) – стан свідомості людини, що характеризується зниженням здатності зосередити увагу, порушеним сприйманням і мисленням. Системний синдром, викликаний хімічно або в процесі хвороби, який руйнує нейрони кори головного мозку. Це потьмарення свідомості з порушенням орієнтування в навколишньому середовищі та зоровими галюцинаціями. Синдром делірію представлений масивною продуктивною психосимптоматикою.

Спостерігаються множинні рухомі сюжетні галюцинації, переважно зорові, тактильні. Маячні ідеї відношення, переслідування нестійкі, пов’язані з галюцинаціями та ілюзіями метаморфопсії. Емоційний стан і поведінка хворого відповідають змісту галюцинацій. В розвитку деліріозного синдрому
спостерігаються 4 стадії.

Д. професійний – у зв’язку з галюцинаторно-параноїдними переживаннями, що обумовлені делірієм, хворий поводиться так, наче йому доводиться виконувати свої професійні обов’язки – водій імітує керування автомобілем, музикант “грає” на трубі, токар “обробляє” на станку деталь і т.д.

Д. буркотливий (муситуючий) – збудження в межах ліжка, “збирання” дрібних предметів, що начебто прилипли до тіла і одягу, тиха, незрозуміла мова при відсутності реакції на зовнішні подразники.

Найчастіше делірійний синдром зустрічається при хронічному алкоголізмі (алкогольний делірій або біла гарячка).

#чистий_Чт ⤵️

#термін_Психологія

ДЕМÉНЦІЯ (лат. - dementia) стійке порушення когнітивних функцій в результаті органічного ураження мозку.

Частота деменції збільшується з віком: від 2% - у віці до 65 років, до 20% - у хворих 80 років і старше.

Д. набуте недоумство, розпад колишнього інтелекту внаслідок психічних захворювань. Характеризується стійким зниженням пізнавальної діяльності людини, прогредієнтним перебігом, порушенням поведінки та збідненням морально-етичного ядра особистості.

Д. лакунарна (парціальна, часткова) виявляється частковими дефектами інтелекту внаслідок зниження пам'яті. Людина стає малоздатною до операцій мислення. У цьому разі обмежуються асоціативні зв'язки, що призводить до недостатності кмітливості. При лакунарній деменції спостерігається емоційна нестійкість, зниження працездатності, але зберігаються до певної міри професійні навички. На початку розвитку лакунарної деменції особистість хворого та критичне ставлення до його власного психічного стану збережені. Лакунарна деменція буває при судинних захворюваннях, черепно мозковій травмі, сифілітичному ураженні головного мозку та ін.

Д. тотальна (глобальна, дифузна) виявляється зниженням усіх форм пізнавальної діяльності. Хворий поступово втрачає здатність користуватися операціями мислення, критично оцінювати свій стан, вчинки, а також навколишній світ. Відбувається загальне (глобальне) зниження розумової діяльності із розпадом ядра особистості. Глибоко порушується пам'ять на поточні та минулі події. Нерідко буває ейфорія. Хворий не здатний до цілеспрямованої діяльності, потребує догляду й нагляду.

Тотальна деменція розвивається при старечому недоумстві, прогресивному паралічі, хворобах Альцгеймера, Піка та ін.

Чи може у мозку закінчитися пам'ять? У вашому мозку близько 2000 терабайт пам'яті.

Якщо уявити, що ваш мозок це флешка, яка безперервно записує інформацію, то місця там вистачить на 200 і більше років. Тому, по суті, може, але ще жодна людина не дожила до цього моменту.

#термін_Психологія

ДЕМОНСТРАТИВНІСТЬ – акцентуація характеру з підвищеною демонстративністю поведінки, жвавістю, рухливістю, легкістю у встановленні контактів.

Д. тип схильний до фантазування, брехні та удавання, спрямованих на прикращання своєї персони, до авантюризму, артистизму, позерства. Ним керує прагнення до лідерства, потреба у визнанні, жадання постійної уваги до своєї персони, жадоба влади, похвали, перспектива бути непоміченим обтяжує його.

Демонструє високу пристосованість до людей, емоційну лабільність. Відзначається безмежним егоцентризмом, жадобою до захоплення, співчуття, шанування, здивування.

ДЕОНТОЛОГІЯ (гр. δέον – належне) – вчення про проблеми моралі і моральності, розділ етики.

Термін введений Бентамом для позначення теорії моральності як науки про мораль. Згодом звузилася до характеристики проблем людського обов'язку, розглядаючи обов'язок як внутрішнє переживання примусу (моральна вимога), задається етичними цінностями. У ще більш вузькому сенсі деонтологія була позначена, як наука, що вивчає конкретно медичну етику, правила і норми взаємодії лікаря з колегами і пацієнтом. Головні питання медичної деонтології – це евтаназія, а також неминуча смерть пацієнта.

Мета деонтології – збереження моральності й боротьба зі стресовими чинниками в медицині в цілому.

Медична деонтологія включає:

1. Питання дотримання лікарської таємниці.
2. Заходи відповідальності за життя і здоров'я хворих.
3. Проблеми взаємин у медичному співтоваристві.
4. Проблеми взаємин з хворими та їхніми родичами.

Правила щодо інтимних зв'язків між лікарем і пацієнтом, розроблені
Комітетом з етичних і правових питань при

Американської медичної асоціації:

- Інтимні контакти між лікарем і пацієнтом, що виникають під час лікування, аморальні;
- Інтимний зв'язок з колишнім пацієнтом може у визначених ситуаціях визнаватися неетичною;
- Питання про інтимні стосунки між лікарем і пацієнтом слід включити в програму навчання всіх медичних працівників;
- Лікарі повинні неодмінно доповідати про порушення лікарської етики своїми колегами.

#термін_Психологія

ДЕПЕРСОНАЛІЗÁЦІЯ (лат. de, лат. persona - особистість) – це стан відчуження від самого себе, неадекватне сприймання людиною своєї особи, свого "я", порушення самосвідомості, втрата єдності особи.

Д. (відчуженням від самого себе), що належить до розладів сфери сприйняття з порушенням свідомості (самосвідомості). Характерними для деперсоналізації є відчуття зміни Я, зміни та втрати почуттів, думок, спогадів, які сприймаються як "чужі", "пороблені", штучно навіяні ззовні. В легких випадках деперсоналізація проявляється в усвідомленості себе як нежиттєздатного, приглушеного, вицвілого, такого, що втратив реальність.

Причинами можуть бути психофізіологічні, соціальні захворювання. Практично завжди (за винятком деяких видів шизофренії), Д. є захисним механізмом психіки при виникненні сильного емоційного потрясіння, в тому числі і дебюту важких психічних захворювань. В екстрених для психіки ситуаціях, Д. дозволяє оцінити обстановку тверезо, без емоційного аналізу. У такому випадку, Д. є нормальною реакцією організму на гострий стрес.

Стан Д. може бути штучно викликаний застосуванням дисоціативних наркотичних засобів - блокаторів NMDA-рецепторів, таких як кетамін, декстрометорфан або фенциклідин, а також вживанням марихуани. У такому випадку, звичайно Д. проходить після дезінтоксикації організму, проте є вірогідність індукування повноцінного розладу, особливо в останньому випадку. В США питаннями лікування синдрому деперсоналізації-дереалізації займається
інститут NODID (The National Organization for Drug-Induced Disorders).

Фільм "Ти не ти"

Країна: США
Рік: 2015

Сюжет обертається навколо сімейної пари, в якій жінка невиліковно хвора, вона потребує допомоги та доглядальниці, адже чоловік, весь у справах і роботі, і впоратися з усім одночасно не може. Жінка відмовляється від своєї попередньої ідеальної доглядальниці і бере на роботу безтурботну молоду дівчину ...

📗Що? : #медицина_документальний_фільм
⌚️Коли? : вирішуєте самі😉
🍪Скільки? : Безкоштовно🤗
✅ Переглянути фільм

Нагадуємо, сьогодні о 14:00 очікуємо всіх бажаючих з числа здобувачів та викладачів у лекційній аудиторії кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та психотерапії за адресою:
Воробйова, 11.

Шановні викладачі та студенти ОНМедУ, 22.10.2024 був запуск науково-навчального центру і він уже працює.

📍Освітницький хаб «Центр ментального здоров'я» знаходиться за адресою Воробйова, 11 – кафедра психіатрії, наркології, медичної психології та психотерапії ОНМедУ.

Науково-навчальний центр - це 3 складові для студентів та викладачів:
* школа емоційної стійкості
* консультації
* особистий прийом фахівця

📆 Кожен 4й вівторок о 14:00 у рамках «Школи емоційної стійкості» вже проходить серія лекцій на тему ментального здоровʼя.

📆 З понеділка по пʼятницю з 9:00 можна приїхати і отримати консультацію або прийти на індивідуальний прийом спеціаліста.

📱 Уточнити деталі можна за телефоном координатора «Центру ментального здоров'я» Чернової Тетяни Михайлівни:
+380 67 798 17 32

💜 Також можна просто приїхати, поставити запитання та вирішити свою ситуацію 👌🏻

#термін_Психологія

ДЕПРÉСІЯ (гіпотимíя, депресивний афект) – пригнічення настрою, що не відповідає ситуації. Стан, при якому хворий перебуває у пригніченому настрої, смутку, супроводжується зниженням фізичної активності, загальмованістю мислення, з'являються думки про власну неспроможність, передчуття нещастя, дискомфорт з відчуттям тяжкості в грудній клітці, суїцидальні наміри та спроби.

Сповільнення психічних процесів поєднується з ослабленням потягів, втратою апетиту, сну.

Депресивний афект іноді супроводжується руховим збудженням (ажитована Д.), млявістю (адинамічна Д.), надмірним виснаженням (астенічна Д.), роздратуванням та гнівом (гнівлива Д.), відчуттям нестерпного болю від втрати почуттів (анестетична Д.). В останньому разі хворі надзвичайно тяжко реагують на свій стан, усвідомлюючи власну байдужість до всього. Нерідко вдаються до суїциду. Може спостерігатися втрата почуттів (психічна анестезія - anaesthesia psychica dolorosa).

Міміка скоботна, загальмована. Характерними є думки про нікчемність, неповноцінність, можуть виникати надцінні ідеї самозвинувачення або маячня гріховності з проявом суїцидальних думок і тенденцій. Депресивні переживання можуть супроводжуватися явищами больової психічної анестезії – болісної нечутливості, внутрішньої спустошеності, зникнення емоційного відгуку на навколишнє. Характерні виражені соматовегетативні розлади: порушення сну, апетиту, закрепи, тахікардія, хворі худнуть, виходять з ладу ендокринні функції. Д. в дорослих появляються в рамках реактивних психозів і неврозів, деяких інфекційних та судинних психозах.

Виділяють наступні види депресії:

Депресивний ступор – повна нерухомість, похмуре заціпеніння, яке може раптово припинитися станом меланхолійного вибуху (raptus melancholicus );

Маячна Д. – маячня займає центральне місце в структурі депресивного синдрому, при цьому маячні розлади набувають фантастичного величезного характеру.

Тривожна Д. – над афектом туги переважає тривога, характерні рухову розлади. Якщо в клінічній картині на перший план виступають соматовегетативні розлади, тоді як типово депресивні симптоми стираються або повністю перекриваються вегетативними, така Д. називається лавірованою, маскованою, соматизованою або прихованою. Такі стани особливо характерні для ендогенних депресій, зокрема для депресивної фази біполярного афективного розладу (маніакально-депресивного психозу), шизофренії, інволюційної меланхолії.

Важливе діагностичне значення мають наступні симптоми Д.:

- депресивний настрій може бути виражений багатьма способами: сумом, стражданням, нездатністю радіти, пригніченістю, відчуттям зневіри. Цей стан стає патологічним, коли він безперервний, всеохоплюючий, неадекватний до життєвих обставин індивіда;

- втрата або зниження інтересів чи почуття задоволення в умовах переважно приємної діяльності;

- втрата енергії: відчуття втомленості, слабості чи виснаження, а також відчуття втрати здатності встати чи йти, стає особливо важко чи навіть неможливо почати фізичну чи інтелектуальну справу;

- втрата віри у власні здібності і кваліфікацію, передчуття невдач у питаннях, які залежать від впевненості в собі, особливо в соціальних взаємовідносинах, відчуття приниженості і малоцінності відносно інших;

- необґрунтовані докори до себе і перебільшена заклопотаність якого вчинку в минулому. Індивід усвідомлює, що провина перебільшена і відчуття триває надто довго, але не може нічного змінити. Коли провина набуває маячних властивостей, індивід починає відчувати свою відповідальність за всі гріхи світу;

- суїцидальні думки чи поведінка: про серйозність намірів можна судити на основі обізнаності індивіда про летальність вибраного методу, спроби приховати суїцидальні наміри та вчинки, які свідчать, що спроба буде успішною, наприклад, передсмертна записка;

- різноманітні порушення характеру сну;

- ангедонія, поглиблення депресивного настрою зранку, часті періоди безпричинного ридання, погіршення виконання щоденних обов’язків, помітне зниження лібідо, аменорея.

#чистий_Чт ⤵️

#термін_Психологія

ДЕПРИВАЦІЯ (англ. deprivation) – це психічний стан, коли суб'єкт не має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.

Тобто йдеться про втрату чогось такого, що необхідно індивіду для задоволення певних важливих потреб. Це призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності.

Депривація психічна – це психічний стан, який виникає в результаті життєвих ситуацій, коли суб'єктові не надано можливості для задоволення деяких його основних (життєвих) психічних потреб упродовж тривалого часу. У психології існує кілька теорій психічної депривації. Під поняттям «психічна депривація» розуміють різні
несприятливі впливи, які трапляються в життєвих ситуаціях. Вияви психічної депривації можуть охоплювати широкий діапазон змін особистості – від легких, що зовсім не виходять за межі нормальної емоційної картини, до дуже грубих уражень розвитку інтелекту й характеру. Психічна депривація може виявляти певну картину невропатичних ознак, а іноді – виражені соматичні особливості. Різні форми психічної депривації в житті трапляються одночасно. Ізольовано виявити їх можна лише експериментально.

Форми психічної депривації:

- депривація стимульна (сенсорна): знижена кількість сенсорних стимулів або їхня обмежена мінливість;

- депривація значень (когнітивна): занадто мінлива хаотична структура зовнішнього світу без чіткого упорядкування і змісту, що не дає змоги розуміти, передбачати і регулювати інформацію, яка надходить ззовні (І. Лангмейер, З. Майєчек);

- депривація емоційного ставлення (емоційна): недостатня можливість для встановлення інтимного емоційного ставлення до якої-небудь особи, або розвинення подібного емоційного зв´язку, якщо такий вже було створено;

- депривація ідентичності (соціальна): обмежена можливість для засвоєння самостійної соціальної ролі.

#термін_Психологія

ДЕРЕАЛІЗÁЦІЯ або АЛЛОПСИХÍЧНА ДЕПЕРСОНАЛІЗÁЦІЯ – це викривлене сприймання навколишнього світу, відчуття його неприродності, нереальності. Все оточення здається чужим, віддаленим, несправжнім, нечітким, застиглим, таким, що втратило кольори або стало неприродно яскравим. Відчуття часу та простору здається зміненим. Хворі сумніваються в реальності існуючого світу. До Д. належать явища "уже баченого" (Deja-vu), коли в незнайомій ситуації з'являється відчуття, що все це колись було.

Пов'язані з Д. і такі явища: "ніколи не баченого" (Jamais-vu) - відчуження сприйняття; "раніше чутого" (Deja entendu) - вперше почуте здається знайомим; "вже пережитого" (Dejavecu); "ніколи не пережитого" (Jamais vecu).

Дереалізація супроводжується розгубленням, тривогою, страхом, хоча критична оцінка збережена і хворий усвідомлює, що в нього є це порушення, пробує звільнитися, перебороти його.

Спотворюються величини чи форми предметів та простору – метаморфопсíї. Всі предмети здаються хворому зменшеними (мікропсíя), збільшеними (макропсíя), видовженими, розширеними, скрученими (дисмегалопсíя). Спотворене сприйняття величини предметів звичайно супроводжується сприйняттям зміни простору, що здається вкороченим, коли всі предмети наближені, або ж нескінченно видовженим (поропсíя). Предмети, що оточують хворого, можуть у його уяві неприродно переміщуватися (психічна алестезíя). Метаморфопсія часто супроводжується аутометаморфопсíєю –
відчуттям спотворення форми та величини власного тіла. Виникає хворобливе відчуття збільшення чи зменшення розмірів та маси власного тіла, спотворення чи зміщення його окремих частин (порушення "схеми тіла"). Інколи розлади "схеми тіла" виникають у формі уявлень про подвоєння чи зникнення. З Д. пов'язують
також відчуття присутності поруч небажаної сторонньої людини (уособлене усвідомлення); змінене сприйняття перебігу часу – то він зупиняється, то мчить надто швидко; втрату орієнтації щодо минулого й майбутнього (розлад
усвідомлення часу); нездатність зв'язувати між собою окремі явища, адекватно сприймати те, що відбувається (розлад аперцепції).