Чи враховуються в період воєнного стану святкові дні під час надання відпусток держслужбовцям❓

Частина шоста ст. 6 Закону № 2136 визначає, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, ст. 73 КЗпП, якою встановлено святкові та неробочі дні. Згідно зі ст. 1 Закону № 2136 норми цього Закону застосовуються в період воєнного стану і для держслужбовців.

Отже, під час надання державним службовцям щорічних відпусток святкові (неробочі) дні не враховуються, тобто тривалість відпустки визначається за загальними нормами (як звичайні календарні дні).

Чи скорочується щорічна основна відпустка держслужбовців із 30 до 24 днів у період дії воєнного стану❓

Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом про держслужбу, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на держслужбовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Закон № 2136 є частиною законодавства про працю, а тому застосовується до тих правовідносин, які виникають на держслужбі. Закон № 2136 визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності у період дії воєнного стану (ст. 1 Закону № 2136).

Держслужбовцям надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати (ст. 57 Закону про держслужбу).

Водночас частиною першою ст. 12 Закону № 2136 передбачено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарних дні за поточний робочий рік. Але кількість днів відпустки, яка надається держслужбовцю, чітко регламентована нормою Закону про держслужбу, тому відпустка автоматично не скорочується, але може бути обмежена до 24 календарних днів.

Разом з тим якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Якої тривалості має бути відпустка директора медичного коледжу❓

Медичним працівникам, як і всім іншим працівникам в Україні, встановлено щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відраховується з дня укладення трудового договору.

Керівним працівникам та викладачам медичних навчальних закладів щорічна основна відпустка надається тривалістю до 56 календарних днів згідно з Порядком № 346.

Чи надається щорічна додаткова відпустка медичному реєстратору, дезінфектору, сестрі-господині незалежно від того, в якому закладі вони працюють❓

Такі працівники закладів охорони здоров'я, як медичний реєстратор, дезінфектор, сестра-господиня, та деякі інші раніше належали до категорії «молодший медичний персонал». У першій редакції Списку виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого Постановою № 1290, у розділі «Загальні професії медичних працівників закладів та установ охорони здоров'я» було вказано, що молодший медичний персонал закладів і установ охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення має право на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів, тож до кінця 2004 р. використовувалася ця норма. Але постановою КМУ від 16.12.2004 р. № 1674 у додатки 1 та 2 до Постанови № 1290 було внесено зміни, згідно з якими, зокрема, слова «персонал медичний середній та молодший» замінили словами «молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри». На сьогодні право на додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів мають лише медичні сестри з догляду за хворими та молодші медичні сестри закладів охорони здоров'я, освіти, соціального захисту.

У Випуску 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.03.2002 р. № 117, посади медичного реєстратора та сестри-господині віднесено до категорії технічних службовців, а посада дезінфектора — до категорії робітників. На сьогодні ці працівники втратили право на додаткову відпустку як молодший медичний персонал будь-якого закладу охорони здоров'я.

Отже, на сьогодні медичний реєстратор, дезінфектор, сестра-господиня, які працюють з психічно хворими людьми у психоневрологічних, наркологічних диспансерах, згідно із законодавством втратили право на щорічну додаткову відпустку.

Водночас дезінфектори санітарно-профілактичних закладів, зайняті в осередковій, камерній та профілактичній дезінфекції, а також санітарка камерної дезінфекції мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Також право на 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки мають реєстратори медичні, що зайняті в архіві, та сестра-господиня психіатричних (у тому числі дитячих), психоневрологічних, наркологічних закладів охорони здоров'я.

Матеріальна відповідальність водія

Водії автотранспортних засобів не є матеріально відповідальними особами. Як у такому разі роботодавець може убезпечити себе й зробити так, щоб водій відповідав за завдану майну підприємства шкоду? Чи можна укладати з водієм контракт і передати авто у строкове користування? Чи відповідатиме він у такому разі за завдану шкоду❓

Що стосується контракту з водієм, то його не можна укласти, оскільки це не передбачено законодавством. З водієм укладається звичайний трудовий договір. Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Щодо матеріальної відповідальності, то водії не належать до кола осіб, з якими можна укладати договір про повну матеріальну відповідальність і посади яких передбачені Переліком посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 р. № 447/24. Але працівники несуть повну матеріальну відповідальність не тільки в разі укладення договору про повну матеріальну відповідальність, а також в інших випадках, передбачених ст. 134 КЗпП, зокрема, якщо:

🔸 майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

🔸 шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

🔸 шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

🔸 шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі під час їх виготовлення, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

🔸 шкоди завдано не під час виконання трудових обов'язків;

Також у зазначеній ситуації з водієм можна укласти цивільно-правовий договір:

🔸 позички автотранспортного засобу, укладення якого регулюється главою 60 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ). Згідно зі ст. 828 ЦКУ договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню;

або

🔸 оренди (найму) транспортного засобу, укладення якого регулюється параграфом 5 глави 28 ЦКУ. Згідно зі ст. 799 ЦКУ договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

У цих цивільно-правових договорах необхідно визначити міру відповідальності та наслідки користування автомобілем юридичної особи.

Таміла РАДЧЕНКО
головна редакторка журналу «Кадровик України»

Босінг – мобінг по вертикалі

Босінг (від англ. boss) – це вид мобінгу, коли ініціатором мобінгу є керівник.

За даними досліджень, формами босінгу є:

✔️ вербальна агресія: виявляється відкрито у присутності інших членів колективу. Керівник висловлює постійні претензії, сумніви щодо професіоналізму та компетентності, висуває безпідставні звинувачення, ставить провокаційні запитання;

✔️ керівник грубо перебиває підлеглого, позбавляє його права висловлювати власну точку зору, постійно виражає незгоду з доказами працівника;

✔️ керівник доручає підлеглому виконання роботи, яка є поза межами його компетенції, ставить нереальні терміни виконання;

✔️ досягнення соціальної ізоляції людини (ігнорування підлеглого, невизнання результатів його роботи, оголошення бойкоту, відмова у спілкуванні, тощо);

✔️навмисне скорочення термінів виконання доручень, повільність в ухваленні рішень, які стосуються виконання підлеглим поставлених керівником завдань;

✔️ умисне приховування повної і достовірної інформації. Без повного інформування підлеглий не зможе якісно виконати доручення і це можливо буде трактувати як некомпетентність;

✔️ з метою морального гноблення співробітника робиться переміщення його робочого місця. При цьому членам колективу забороняється спілкуватися з колегою, допомагати йому у виконанні завдань, давати поради;

✔️ навмисне поширення чуток, пліток та неправдивої інформації про підлеглого з метою псування його репутації.

Важливим чинником босінгу є вразливість працівника, відсутність дієвих механізмів захисту його трудових прав. Насамперед цьому сприяє тіньова зайнятість як наслідок відсутність соціальних гарантій. Все це дає можливість недоброчесному керівнику на трудову експлуатацію та психологічний тиск на працівника.

Джерело: Східне міжрегіональне управління Держпраці

Чи виплачується матеріальна допомога на оздоровлення посадовим особам ОМС у період дії воєнного стану❓

Виплата посадовим особам ОМС допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу передбачена ст. 21 Закону № 2493 та пп. 3 п. 2 постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268. Згідно з нормами цих нормативних актів відповідна виплата здійснюється під час надання щорічної відпустки. А саме керівники ОМС в межах затвердженого фонду оплати праці мають право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення під час надання щорічної відпустки в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Закон № 2136, який регулює особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, не встановлює обмежень (заборони) щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії воєнного стану.

Отже, норма ст. 21 Закону № 2493 щодо виплати допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки посадовим особам ОМС застосовується в органах місцевого самоврядування під час воєнного стану без обмежень. Водночас керівнику ОМС надано право надавати таку допомогу в межах затвердженого фонду оплати праці.

Чи може посадова особа селищної ради взяти невикористану частину щорічної основної відпустки за попередні роки в період дії воєнного стану без обмеження кількості днів❓

Законом № 2493 не встановлено обмежень щодо надання невикористаних щорічних відпусток за попередні роки. Тож посадова особа ОМС, яка має невикористані дні щорічної відпустки за попередні роки, може звернутися з відповідною заявою до селищного голови про їх використання в поточному році.

Проте згідно з частиною першою ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарних дні за поточний робочий рік.

Хоча обмежень щодо надання невикористаних днів щорічної відпустки Законом № 2493 не передбачено, проте такі обмеження стосовно надання щорічних основних відпусток передбачені Законом № 2136 у період дії воєнного стану. Але питання щодо можливості їх надання вирішується безпосередньо керівником, враховуючи зазначені вище положення Закону № 2136.

Чи може посадова особа ОМС взяти відпустку за вислугу років у період дії воєнного стану❓

Посадовим особам, які мають стаж служби в ОМС понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів (частина шоста ст. 21 Закону № 2493). Умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Порядком № 270.

Згідно з частиною першою ст. 12 Закону № 2136 у період воєнного стану щорічна основна відпустка за рішенням роботодавця може бути обмежена тривалістю 24 календарних дні за поточний робочий рік. Як бачимо, обмеження може бути встановлене лише для щорічних основних відпусток.

Таким чином, ані Закон № 2493, ані Порядок № 270, ані Закон № 2136 не встановлюють обмежень щодо надання щорічних додаткових відпусток посадовим особам ОМС у період дії воєнного стану. Тому відпустка за вислугу років може надаватися посадовим особам ОМС в установленому порядку.

🔷 KadrEX 🔶 facebook 🔷 youtube

Як надаються додаткові відпустки під час воєнного стану❓

Законодавчими актами, що визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки, є Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі Закон № 504 ) та Кодекс законів про працю України.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ (далі Закон
№ 2136) було внесено зміни до порядку надання та компенсації відпусток, розрахунку стажу для щорічних основних та додаткових відпусток, встановлено деякі обмеження, а також додано нові види відпусток.

Можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежується Законом № 2136 .

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

❗️ Звертаємо увагу, що зазначена вище норма стосується виключно випадків, коли працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Законом № 504 передбачені такі види додаткових відпусток (ст.4 Закону № 504):

🔷 щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (стаття 7);

🔷 щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість (стаття 8);

🔷 додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творча відпустка, відпустка для підготовки та участі в змаганнях, додаткова відпустка окремим категоріям громадян (учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та іншим) (розділ ІІІ, статті 13–16-2).

Таким чином, під час воєнного стану працівник має право, окрім основної щорічної відпустки, оформити додаткову відпустку.

❓ Якою є мінімальна заробітна плата «на руки»

Мінімальна заробітна плата — це гарантований державою мінімальний розмір оплати за виконану працівником місячну чи годинну норму праці (ч. 1 ст. 95 КЗпП, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р № 108 / 95-ВР).

З 1 січня 2023 року мінімальна зарплата встановлена на рівні:

🟢 місячна – 6700 грн,

🟢 погодинна – 40,46 грн

Чи означає це що працівник отримає «на руки» заробітну плату, сума якої буде не менш ніж 6700 гривень. Для того щоб отримати розмір мінімальної зарплати для виплати працівникові на руки в 2023 році, потрібно від суми 6 700 грн відняти податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Таким чином, сума мінімальної заробітної плати “на руки” у 2023 році буде складати:

6700 грн – 18% ПДФО (1206 грн) – 1,5% ВЗ (100,5 грн) = 5 393,5 гривень.

Нагадаємо, виплата працівнику заробітної плати, за умови виконання місячної або годинної норми праці, у розмірі меншому за гарантований державою мінімальний розмір, вважається порушенням трудового законодавства.

За дане порушення з роботодавця стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати (з 1 січня 2023 року – 13 400 грн) за кожного працівника, щодо якого було вчинено таке порушення.

❓ Чи має право працівник в умовах спрощеного регулювання трудових відносин на відпустки

В умовах спрощеного режиму щорічні оплачувані відпустки та відпустки без збереження заробітної плати надаються працівникам відповідно до порядку та умов, визначених статтями 79, 84, 115 Кодексу законів про працю України, з урахуванням таких особливостей:

1️⃣ на прохання працівника щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості або надана повної тривалості з урахуванням встановлених цим Кодексом норм тривалості щорічних відпусток;

2️⃣ за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на термін більший ніж 15 календарних днів на рік, якщо така умова передбачена трудовим договором;

3️⃣ заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Всі інші види відпусток, передбачених законодавством (зокрема, навчальні, творчі, для участі у змаганнях, для догляду за дитиною, при народженні дитини, «чорнобильські», учасникам бойових дій, працівникам, які мають дітей тощо), надаються відповідно до законодавства.