До біса ваш «Єбакінг», потрібен «Євчитель»!

Освітяни, які в небезпечних умовах працюють на прикордонні, повинні розуміти і відчувати - їхню роботу цінують!

І дайте дітям довчитися в своїх школах 10 та 11 класи. В адекватних і більш-менш безпечних умовах.

Цього ранку після атаки ворога постраждав мій рідний Конотоп.

Якщо вам або вашим близьким потрібна допомога, прошу звертатися до моєї команди за телефоном: +380639314909 (WhatsApp, Viber).

Конотопчанин Вадим Криволап повертається з полону додому 🇺🇦

Сьогодні наш земляк, Герой родом з Конотопа Вадим Криволап, повертається в рідне місто. Запрошую всіх долучитися до зустрічі та гідно привітати Захисника.

📍 Місце: біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку
🕧 Час: 12:30

Беріть з собою державний прапор та за бажанням квіти. Важливо показати нашу вдячність і підтримку Герою. Чекаємо всіх!

Прибув на місце, де сьогодні вночі ворог завдав удару по моєму рідному Конотопу.

З перших хвилин після атаки тут працюють люди, які роблять усе можливе, щоб допомогти постраждалим і якнайшвидше ліквідувати наслідки.

Дякую комунальним службам, представникам відповідальних служб, благодійним організаціям та команді Конотопської міської ради, зокрема Світлані Самсоненко - вона з самого ранку на місці, координує допомогу людям і тримає ситуацію під контролем.

Зустріли вдома нашого земляка з Сумщини - Вадима Криволапа.

На початку повномасштабної війни він мав бронювання, працював на залізниці й міг залишатися в тилу. Та обрав інший шлях - добровільно відмовився від «броні» і став до лав захисників України. Проходив службу у 503-му окремому батальйоні морської піхоти, був прикомандирований до 38-ї бригади та виконував бойові завдання на передових позиціях.

У червні 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Кринок на Херсонщині Вадим потрапив у полон. Далі - майже два роки неволі, постійний тиск, знущання та важкі умови утримання. Попри все, він витримав і повернувся на рідну землю.

Сьогодні разом із громадою зустрічали Вадима його батьки, колеги-залізничники. Запросив й двох наших вчителів з 12 школи - Світлану Юріївну та Любов Іванівну.

Для мене ця історія має і особистий вимір. Ми виросли поруч, маємо спільні життєві перетини ще з юних років. Тому разом із родиною та моєю командою докладали максимум зусиль, щоб цей день повернення став можливим.

Попереду - відновлення та реабілітація. Водночас знаю його рішучість: після цього Вадим планує знову повернутися до побратимів і продовжити боротьбу за Україну.

Слава нашим Героям. Слава Україні 🇺🇦

Любов Іванівна та Світлана Юріївна - наші з Вадимом Криволапом вчителі, а також директор Анатолій Миколайович з рідної 12-ї школи Конотопа. Саме вони навчали й виховували нас, підтримували та формували цінності, з якими ми йдемо по життю.

Колективу школи передали прапор підрозділу Вадима. Нехай він стане символом сили, мужності та нагадуванням для учнів про те, які Герої навчалися у цих стінах.

Вчора, коли приїхав на місце ворожого удару в рідному Конотопі, до мене підійшов хлопець у бронежилеті гуманітарної місії «Проліска». Подякував, потиснув руку. На мій сором - одразу не впізнав його. Але це, мабуть, і добре.

Бо це був Віталій Кисельов - хлопець, що повернувся з полону та якого рік тому я привіз до рідного Конотопа і передавав у руки найдорожчої людини - його мами. Пам’ятаю його тоді виснаженим, худим, змученим ворожим полоном.

Минув майже рік - і я побачив зовсім іншу людину. Він змінився: зміцнів, набрався сил, повернувся до життя. Але найголовніше - не залишив служіння громаді та Україні.

Тепер він уже не зі зброєю в руках, але робить не менш важливу справу - виконує гуманітарну місію. Один із перших приїжджає на місця ворожих ударів, допомагає людям, підтримує тих, хто цього потребує.

Видно, що в цього хлопця в крові - служіння державі, країні та людям. Переконаний, що саме такі люди повинні мати статус «Почесного громадянина» нашого міста.

Ще 175 наших захисників вдома.
Серед звільнених воїни Збройних Сил України, нацгвардійці, прикордонники: рядові, сержанти, офіцери. Разом із ними семеро цивільних.

Вони тримали оборону на різних напрямках: Маріуполь, ЧАЕС, Донецький, Луганський, Харківський, Херсонський, Запорізький, Сумський, Київський, Курський. Є поранені. Більшість перебувала в полоні з 2022 року. Після довгих місяців і років очікування - нарешті вдома.

Повернути кожного з російського полону - наше принципове завдання.

Вчергове провів зустріч із ветеранами з рідного Конотопа. До розмови долучилися представники декількох громадських організацій, що працюють у місті й регіоні. Відверта розмова про те, що справді хвилює наших захисників після повернення з фронту.

Обговорили питання:
• проходження лікування та відновлення після поранень;
• протезування захисників та складнощі через надмірну бюрократію у процесах відновлення;
• адаптацію до мирного життя - працевлаштування, соціалізацію, підтримку родин;
• медичне забезпечення: доступність якісних послуг, реабілітаційні програми, психологічну підтримку та супровід ветеранів.

По кожному з цих питань будуть організовані зустрічі з відповідальними чиновниками та направлені запити.

Не оминули й сьогоднішній стан справ у парламенті. Розвінчав міфи про нібито «парламентську кризу», водночас наголосив: проблема дійсно існує - це криза довіри до інституції.

Саме тому розповів про свою ініціативу, яку найближчим часом планую підняти у Раді. Йдеться про відновлення повноцінних парламентських слухань у Верховній Раді, щоб у стінах парламенту звучали голоси ветеранів, вчителів, лікарів, громад. Щоб обговорювати конкретні проблеми і знаходити рішення разом.

Влада має чути людей! І ми повинні повернути відкритий діалог як інструмент, який діяв до повномасштабного вторгнення.

А ви знали, що перед тим, як звільняти з полону наших Героїв, росіяни примушують їх писати заяви про те, що вони більше ніколи не будуть нападати на росію.

Цю історію мені розповів мій земляк Вадим Криволап, який нещодавно повернувся з полону і був одним із тих, хто таку заяву писав. Це просто якийсь анекдот. Це повний абсурд. Вадим Криволап боронив Україну на Херсонщині, де й потрапив у полон. Тобто на рідній українській землі окупанти взяли його в полон, а перед звільненням примусили написати заяву, що він більше не нападатиме на росію.

Нещодавно був в етері програми «Один на один» з ведучою Мариною Ревою на каналі «Апостроф». Раджу подивитися👇

https://youtu.be/AJ8mrS0x8xk?si=hPZAyiPMwpgzS3z_

Нехай у це світле свято Великодня Спаситель принесе здоров’я, злагоду та мир у кожну родину й у нашу країну.

Христос Воскрес!

Зізнавайтесь, усі вже паски посвятили? 😉

Завітав до Конотопського вищого професійного училища - закладу, який добре знають і поважають далеко за межами громади.

Сьогодні як ніколи важливо переосмислити пріоритети в освіті. Робітничі професії мають стати основою, адже саме вони створюють додану вартість в економіці держави. Війна обов’язково закінчиться, і тоді перед нами постане головне завдання - відбудова країни. І робити це будуть саме ті фахівці, яких готують такі навчальні заклади.

Конотопське вище професійне училище - це про якість, професіоналізм і реальний результат. Його випускники мають високий рівень підготовки та користуються заслуженим попитом на ринку праці.

Мав честь відзначити колектив училища та особисто керівника - Ганну Петрівну Фатюшину подякою від Міністра освіти і науки України Оксена Лісового. Це визнання щоденної праці, відданості своїй справі та вагомого внеску у підготовку майбутніх фахівців.

Ми не маємо права перетворитися на сировинний придаток. Тому підтримка професійної освіти - це питання стратегічного майбутнього держави.

Дякую всім, хто долучається до розвитку таких закладів. Окрема подяка Конотопській міській раді, яка нещодавно виділила кошти на підтримку училища.

Сподіваюся, що депутатський корпус в найближчий час також підтримає надважливий проєкт підземної школи у Конотопському ліцеї "Лідер", щоб діти громади продовжували навчатися у безпеці.

Освіта сьогодні - це фундамент сильної України завтра!

Березівська громада на Сумщині - це майже щоденне життя під обстрілами. КАБи, «шахеди» - ворог б’є без розбору, цілеспрямовано руйнуючи житло мирних людей.

Побував у цій громаді та поспілкувався з її мешканцями. Оглянув будинок, який нещодавно постраждав від удару. Прийняв звернення від жителів. Картина важка: вибиті вікна, понівечені стіни. Для когось це вже не просто пошкодження - це втрата дому.

Вирушаючи на прикордонні території, беру з собою базову гуманітарну допомогу: продуктові та гігієнічні набори. У таких умовах важлива не лише масштабна підтримка, а й проста людська увага.

Ми не маємо права звикати до цього. І не маємо права залишати людей сам на сам із бідою.

Деякі колеги-депутати останнім часом нарікають: мовляв, немає комунікації з Урядом, їх не чують, і взагалі - діалогу немає.

Чесно кажучи, виглядає це щонайменше дивно.

Юлія Свириденко чітко поставила завдання своїм міністрам - забезпечити відкриту та системну комунікацію з парламентарями. І ця комунікація є.

Тому коли хтось каже, що його «не чують» - виникає просте питання: а чи намагався ти бути почутим?

Бо правда проста: хто хоче працювати - той працює.
Піднімає дупу, бере слухавку, домовляється про зустріч, приходить на прийом, шукає рішення.

А хто не хоче - шукає причини і вигадує проблеми.
Менше скарг - більше роботи.

Нещодавно був в етері програми «Один на один» з ведучою Мариною Ревою на каналі «Апостроф ТБ». Раджу подивитися👇
https://youtu.be/AJ8mrS0x8xk?si=hPZAyiPMwpgzS3z_

Ще 193 українські захисники повертаються додому 🇺🇦

Серед звільнених: військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Національної поліції та Державної спеціальної служби транспорту. Вони боронили нашу державу на різних напрямках фронту. Є поранені, є й ті, проти кого росія відкривала сфабриковані кримінальні справи.

Найважливіше - обміни відбуваються, і наші люди повертаються додому.

Дякую всім, хто щодня працює, щоб повертати наших громадян.

Ми пам’ятаємо про кожного і кожну. І не зупиняємося, поки всі українці не повернуться з російської неволі додому.

Березівська сільська громада Шостинського району Сумської області сьогодні живе в умовах постійної небезпеки. Через прикордонне розташування громада щодня зазнає ворожих обстрілів: керовані авіабомби, ударні БПЛА, FPV-дрони, артилерія. Руйнуються житлові будинки, об’єкти критичної інфраструктури, підприємства. Люди змушені жити під звуки вибухів і в постійному ризику для життя.

Нещодавно відвідав громаду, поспілкувався з головою - Галиною Прилуцькою. Почув із перших вуст про ті виклики, з якими щодня стикаються мешканці. Ситуація дійсно важка. Особливо боляче за дітей - через безпекову ситуацію повноцінний навчальний процес фактично неможливий. Постійні обстріли руйнують не лише інфраструктуру, а й нормальне життя людей.

Під час візиту передали мешканцям необхідну допомогу - гуманітарні набори з продуктами та засобами гігієни для тих, хто цього найбільше потребує.

Попереду - системна робота. Пріоритети очевидні: укриття, безпека, підтримка людей. Саме це зараз критично важливо для громади.