27 років тому, 31 травня 1998 року, був відкритий пам’ятник Паніковському
Скульптори В.І.Щур та В.І.Сивко надали всенародно улюбленому персонажу подібність із Зіновієм Гердтом у ролі Михайла Самуельевича у фільмі Михайла Швейцера «Золоте теля». Пам'ятник «людині без паспорта» Паніковському стоїть дещо вище за місце, де за текстом роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова працював «Великий сліпий».
Спершу 1992 року на розі Хрещатика та Прорізної з'явилася невелика меморіальна дошка, яка повідомляла цікавим, що саме на цьому місці колись працював великий сліпий. А 1998 року меморіальна дошка перетворилася на пам'ятник. Паніковського зображено в образі сліпого крокуючого через Хрещатик — очеретинка, капелюх, темні окуляри, ложка на ланцюжку в кишені, а ліва рука нишпорить у кишені того, хто переводить через вулицю. Якщо підставити дзеркальце і подивитися на підошву піднятого лівого черевика, можна побачити фігуру з трьох пальців - дулю.
КВІДО
Скульптори В.І.Щур та В.І.Сивко надали всенародно улюбленому персонажу подібність із Зіновієм Гердтом у ролі Михайла Самуельевича у фільмі Михайла Швейцера «Золоте теля». Пам'ятник «людині без паспорта» Паніковському стоїть дещо вище за місце, де за текстом роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова працював «Великий сліпий».
Спершу 1992 року на розі Хрещатика та Прорізної з'явилася невелика меморіальна дошка, яка повідомляла цікавим, що саме на цьому місці колись працював великий сліпий. А 1998 року меморіальна дошка перетворилася на пам'ятник. Паніковського зображено в образі сліпого крокуючого через Хрещатик — очеретинка, капелюх, темні окуляри, ложка на ланцюжку в кишені, а ліва рука нишпорить у кишені того, хто переводить через вулицю. Якщо підставити дзеркальце і подивитися на підошву піднятого лівого черевика, можна побачити фігуру з трьох пальців - дулю.
КВІДО
11 років тому, 31 травня 2014 року, була відкрита скульптурна композиція «Режисер. Спостерігач»
Арт-об'єкт присвячено кінематографістам, працівникам ТБ та всім творчим людям.
Незвичайність арт-обʼєкту в тому, що він складається з двох частин, що віддалені одна від одної, проте взаємодіють, попри відстань. Одна частина авторської композиції «Режисер» знаходиться на оглядовому майданчику Маріїнського парку та складається з режисерського стільця та кінокамери, встановлених на круглій платформі. У камеру вмонтована оптика, тому кожен охочий може глянути у вічко справжньої підзорної труби.
Друга частина – «Спостерігач» – це 2-метрова фігура людини, яка легковажно сидить на даху вертодрому і вдивляється в тих, хто дивиться в кінокамеру на оглядовому майданчику.
Над «Спостерігачем» працювала скульпторка Світлана Карунська, над «Режисером» - її колега Іван Гамольський.
Знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 7 (оглядовий майданчик Маріїнського парку).
КВІДО
Арт-об'єкт присвячено кінематографістам, працівникам ТБ та всім творчим людям.
Незвичайність арт-обʼєкту в тому, що він складається з двох частин, що віддалені одна від одної, проте взаємодіють, попри відстань. Одна частина авторської композиції «Режисер» знаходиться на оглядовому майданчику Маріїнського парку та складається з режисерського стільця та кінокамери, встановлених на круглій платформі. У камеру вмонтована оптика, тому кожен охочий може глянути у вічко справжньої підзорної труби.
Друга частина – «Спостерігач» – це 2-метрова фігура людини, яка легковажно сидить на даху вертодрому і вдивляється в тих, хто дивиться в кінокамеру на оглядовому майданчику.
Над «Спостерігачем» працювала скульпторка Світлана Карунська, над «Режисером» - її колега Іван Гамольський.
Знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 7 (оглядовий майданчик Маріїнського парку).
КВІДО
Зруйнований у 1930-х фонтан «Самсон»
Фонтан було споруджено у 1748 році, а за рік у альтанці з'явилася скульптура. В такому вигляді будівля зберігалась до 1930-х років, але за наказом нового совєцкого керівництва була зруйнована.
На щастя, оригінальний Самсон і лев збереглися. Зараз вони входять до колекції Національного художнього музею України. Фонтан і ротонду на Контрактовій було відновлено лише на початку 80-х.
КВІДО
Фонтан було споруджено у 1748 році, а за рік у альтанці з'явилася скульптура. В такому вигляді будівля зберігалась до 1930-х років, але за наказом нового совєцкого керівництва була зруйнована.
На щастя, оригінальний Самсон і лев збереглися. Зараз вони входять до колекції Національного художнього музею України. Фонтан і ротонду на Контрактовій було відновлено лише на початку 80-х.
КВІДО
Ротонда Біла Вежа
Ця унікальна архітектурна композиція, розташована у Соломʼянському районі.
Незвичайна біла споруда — за формою чи то космічна станція, чи то невизначений летючий обʼєкт — ховається посеред парку «Супутник», що розтягнувся вздовж вулиці Уманська.
Нинішній «Супутник» став фактично єдиною вцілілою частиною Кадетського гаю - історичної місцевості, де колись була літня резиденція Київських митрополитів та Володимирський кадетський корпус. Це місце особливо гарне навесні, коли квітнуть каштани та сплітаються у висоті гілками, утворюючи готичну арку над алеєю, що веде до Білої Вежі.
Джерело - @lossolomas_kyiv
КВІДО
Ця унікальна архітектурна композиція, розташована у Соломʼянському районі.
Незвичайна біла споруда — за формою чи то космічна станція, чи то невизначений летючий обʼєкт — ховається посеред парку «Супутник», що розтягнувся вздовж вулиці Уманська.
Нинішній «Супутник» став фактично єдиною вцілілою частиною Кадетського гаю - історичної місцевості, де колись була літня резиденція Київських митрополитів та Володимирський кадетський корпус. Це місце особливо гарне навесні, коли квітнуть каштани та сплітаються у висоті гілками, утворюючи готичну арку над алеєю, що веде до Білої Вежі.
Джерело - @lossolomas_kyiv
КВІДО
1 червня 1951 року, вийшов перший україномовний номер газети «Вечірній Київ»
Історія газети «Вечірній Київ» бере початок від виходу першого номера першої у Києві щоденної вечірньої газети. Сталося це 3 січня 1906 року (21 грудня 1905 року за ст. ст.). Газета вийшла під назвою «Вечірня газета». Тут була опублікована інформація про хід революції 1905 року, за що царською владою цей номер був конфіскований, а газета закрита «за шкідливий напрямок».
1913 року випуск щоденної вечірньої газети у Києві було відновлено: «Вечірня газета» публікувала велику інформацію про життя міста та країни, друкувала літературні твори. Видання під такою назвою проіснувало до 1917 року.
Під назвою «Вечерний Киев» газета відродилась 1 березня 1927 року і стала основним «рупором» міської ради.
У 1951 році видання відновлює свою діяльність, але вже під сучасною назвою — «Вечірній Київ». Україномовна газета отримує статус офіційної преси Київської міської ради.
КВІДО
Історія газети «Вечірній Київ» бере початок від виходу першого номера першої у Києві щоденної вечірньої газети. Сталося це 3 січня 1906 року (21 грудня 1905 року за ст. ст.). Газета вийшла під назвою «Вечірня газета». Тут була опублікована інформація про хід революції 1905 року, за що царською владою цей номер був конфіскований, а газета закрита «за шкідливий напрямок».
1913 року випуск щоденної вечірньої газети у Києві було відновлено: «Вечірня газета» публікувала велику інформацію про життя міста та країни, друкувала літературні твори. Видання під такою назвою проіснувало до 1917 року.
Під назвою «Вечерний Киев» газета відродилась 1 березня 1927 року і стала основним «рупором» міської ради.
У 1951 році видання відновлює свою діяльність, але вже під сучасною назвою — «Вечірній Київ». Україномовна газета отримує статус офіційної преси Київської міської ради.
КВІДО
1 червня 1902 року народилася Зоя Гайдай
Гойдай Зоя Михайлівна – українська оперна співачка (сопрано), педагог. Народна артистка СРСР (1944). Професор (1963).
1927 року закінчила Київський музично-драматичний інститут. У 1928—1930 та 1934—1955 роках — солістка Київського академічного театру опери та балету імені Т.Г.Шевченка, 1930—1934 років — солістка Харківського державного академічного театру опери та балету імені М.В.Лисенка. Зоя Гайдай — артистка широкого творчого діапазону, мала яскраве вокальне і сценічне обдарування, створила понад п'ятдесят музично-мистецьких образів.
Їй неодноразово доводилося гастролювати за кордоном: в Іраку, Ірані, Китаї, Канаді, США, Пакистані.
1955 року залишила сцену. Викладала у Київській Державній консерваторії з 1947 року (з 1963 року — професор) до кінця життя.
Померла 21 квітня 1965 року у Києві. Похована на Байковому цвинтарі. У Києві ім'ям Зої Гайдай у 1970 році названо вулицю в Оболонському районі, на початку вулиці встановлено анотаційну дошку.
КВІДО
Гойдай Зоя Михайлівна – українська оперна співачка (сопрано), педагог. Народна артистка СРСР (1944). Професор (1963).
1927 року закінчила Київський музично-драматичний інститут. У 1928—1930 та 1934—1955 роках — солістка Київського академічного театру опери та балету імені Т.Г.Шевченка, 1930—1934 років — солістка Харківського державного академічного театру опери та балету імені М.В.Лисенка. Зоя Гайдай — артистка широкого творчого діапазону, мала яскраве вокальне і сценічне обдарування, створила понад п'ятдесят музично-мистецьких образів.
Їй неодноразово доводилося гастролювати за кордоном: в Іраку, Ірані, Китаї, Канаді, США, Пакистані.
1955 року залишила сцену. Викладала у Київській Державній консерваторії з 1947 року (з 1963 року — професор) до кінця життя.
Померла 21 квітня 1965 року у Києві. Похована на Байковому цвинтарі. У Києві ім'ям Зої Гайдай у 1970 році названо вулицю в Оболонському районі, на початку вулиці встановлено анотаційну дошку.
КВІДО
Озеро Синє нарешті набрало води
Світлини з висоти пташиного польоту опублікував гендиректор «Плесо» Вячеслав Савицький.
КВІДО
Світлини з висоти пташиного польоту опублікував гендиректор «Плесо» Вячеслав Савицький.
КВІДО
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Політ над Києвом
Червень 2020 року.
Політ вертольотом Robinson R44 над Києвом.
Маршрут прокладено вздовж берегів річки Дніпро, і далі околицями до Межигір'я.
Відео - Александр Игнатенко
КВІДО
Червень 2020 року.
Політ вертольотом Robinson R44 над Києвом.
Маршрут прокладено вздовж берегів річки Дніпро, і далі околицями до Межигір'я.
Відео - Александр Игнатенко
КВІДО