17 квітня 1113 року, почалося Київське повстання
Повстання міських низів Києва, холопів і, можливо, сільського населення Київської землі відбулося 17 квітня — 21 квітня 1113 року, після смерті князя Святополка Ізяславича, що опікувався лихварями та спекулював сіллю. Головним чином постраждали князівські поплічники — тисяцький Путята та соцькі, а також лихварі і купецтво.
Причиною повстання стало підвищення цін на хліб та сіль, голод, зловживання князівської адміністрації, яка спекулювала цими продуктами, та перетворення вільних містян на холопів за борги.
На фото - "Повстання киян". Картина художника І. Іжакевича, написана 1941 році.
Повстання міських низів Києва, холопів і, можливо, сільського населення Київської землі відбулося 17 квітня — 21 квітня 1113 року, після смерті князя Святополка Ізяславича, що опікувався лихварями та спекулював сіллю. Головним чином постраждали князівські поплічники — тисяцький Путята та соцькі, а також лихварі і купецтво.
Причиною повстання стало підвищення цін на хліб та сіль, голод, зловживання князівської адміністрації, яка спекулювала цими продуктами, та перетворення вільних містян на холопів за борги.
На фото - "Повстання киян". Картина художника І. Іжакевича, написана 1941 році.
🔥16👍5❤3
17 квітня 1075 року, відбулася коронація Ізяслава Ярославича
Ізяслав Ярославич - руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь Київський (1054—1068, 1069—1073, 1077—1078). Князь турівський (1042—1052) і новгородський (1052—1054). Третій син Великого князя Київського Ярослава Мудрого. За батьковим заповітом отримав Київ, а також Новгородську, Турівську і Деревлянську землі. Разом з братами — чернігівським князем Святославом і переяславським князем Всеволодом — утворив тріумвірат, що правив Руссю близько 20 років.
3 жовтня 1078 року відбулася Битва на Ніжатиній ниві, в якій київські війська здобули перемогу. Проте Ізяслав, що бився пішим, отримав смертельне поранення у плече й загинув на місці бою. Після битви тіло покійного князя відправили на човнах до Києва і урочисто поховали у мармуровій раці в Десятинній церкві.
Ізяслав Ярославич - руський князь із династії Рюриковичів. Великий князь Київський (1054—1068, 1069—1073, 1077—1078). Князь турівський (1042—1052) і новгородський (1052—1054). Третій син Великого князя Київського Ярослава Мудрого. За батьковим заповітом отримав Київ, а також Новгородську, Турівську і Деревлянську землі. Разом з братами — чернігівським князем Святославом і переяславським князем Всеволодом — утворив тріумвірат, що правив Руссю близько 20 років.
3 жовтня 1078 року відбулася Битва на Ніжатиній ниві, в якій київські війська здобули перемогу. Проте Ізяслав, що бився пішим, отримав смертельне поранення у плече й загинув на місці бою. Після битви тіло покійного князя відправили на човнах до Києва і урочисто поховали у мармуровій раці в Десятинній церкві.
👍18❤2🙏1
Тест на уважність
PS: Це не київський "Салют", як могло комусь одразу здатися. Це надихнув Мілецького оригінал – зведений у першій половині 60-х готель Будапешт (раніше Körszálló – Круглий готель) у Будапешті. На фото не знос готелю – власники перебудовують виключно стилобатну частину однієї з візиток міста.
PS: Це не київський "Салют", як могло комусь одразу здатися. Це надихнув Мілецького оригінал – зведений у першій половині 60-х готель Будапешт (раніше Körszálló – Круглий готель) у Будапешті. На фото не знос готелю – власники перебудовують виключно стилобатну частину однієї з візиток міста.
🤔15👏9👍4👎1
З 17 по 23 квітня 2011 року, у Києві у вперше проходив Чемпіонат світу з хокею із шайбою 2011 (дивізіон I)
Чемпіонат світу з хокею із шайбою 2011 (дивізіон I) — спортивне змагання з хокею із шайбою під егідою Міжнародної федерації хокею із шайбою (ІІХФ), яке відбувалось з 17 по 23 квітня 2011 року. Команди-учасниці в цьому турнірі розділені на дві окремі групи. Матчі в групі А проходились з 17 по 23 квітня у Будапешті, Угорщина, а групи B — з 17 по 23 квітня у Києві, Україна.
Києві матчі проходили у реконструйованому Палаці спорту.
Переможці груп, збірні Італії і Казахстану, отримали право у 2012 році грати в елітному дивізіоні чемпіонату світу 2012.
Збірна України, набравши 10 очок, посіла ІІІ місце.
Чемпіонат світу з хокею із шайбою 2011 (дивізіон I) — спортивне змагання з хокею із шайбою під егідою Міжнародної федерації хокею із шайбою (ІІХФ), яке відбувалось з 17 по 23 квітня 2011 року. Команди-учасниці в цьому турнірі розділені на дві окремі групи. Матчі в групі А проходились з 17 по 23 квітня у Будапешті, Угорщина, а групи B — з 17 по 23 квітня у Києві, Україна.
Києві матчі проходили у реконструйованому Палаці спорту.
Переможці груп, збірні Італії і Казахстану, отримали право у 2012 році грати в елітному дивізіоні чемпіонату світу 2012.
Збірна України, набравши 10 очок, посіла ІІІ місце.
👍14
17 квітня 1970 року, відбулося урочисте відкриття Національного палацу мистецтв «Україна»
Національний палац мистецтв «Україна» — найбільша концертно-мистецька установа Києва та України, основне місце проведення концертів та політичних заходів у столиці.
Архітектори проєкту: Є. О. Маринченко, П. Н. Жилицький (лауреати Державної Шевченківської премії 1971 року), І. Г. Вайнер, інженери: П. Булаєвський, В. Сидоренко.
Автор інтер’єрів: архітектор І. Й. Каракіс. Головна проєктна організація — державний проєктний інститут «Київпромбуд».
Розташований у Печерському районі Києва по вул. Великій Васильківській, 103.
Національний палац мистецтв «Україна» — найбільша концертно-мистецька установа Києва та України, основне місце проведення концертів та політичних заходів у столиці.
Архітектори проєкту: Є. О. Маринченко, П. Н. Жилицький (лауреати Державної Шевченківської премії 1971 року), І. Г. Вайнер, інженери: П. Булаєвський, В. Сидоренко.
Автор інтер’єрів: архітектор І. Й. Каракіс. Головна проєктна організація — державний проєктний інститут «Київпромбуд».
Розташований у Печерському районі Києва по вул. Великій Васильківській, 103.
👍22❤3
18 квітня 1897 року, народився Мар'ян Крушельницький
Крушельницький Мар'ян Михайлович - український актор, театральний режисер. Народний артист Української РСР (23.11.1939), професор, один із фундаторів українського театру.
Сценічну діяльність розпочав у трупі «Тернопільські театральні вечори» (1916). 1920 року брав участь в організації театру імені І. Франка у Вінниці.
Працював у театрі «Березіль» (з 1924 року – актор, з 1933 року – головний режисер), Українському театрі ім. І. Франка (Київ; з 1952 року – актор, з 1954 року – головний режисер).
Працюючи в Києві, Крушельницький досяг розквіту акторської й режисерської майстерності в ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» Карпенка-Карого. Падури «Маклена Граса» М. Куліша, та ін. Знімався в кінофільмах «Ягідка кохання», «Кривавий світанок» та інших. З 1952 року і майже до останніх днів працював у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.
Помер 5 квітня 1963 року в Києві, похований на Байковому цвинтарі.
Крушельницький Мар'ян Михайлович - український актор, театральний режисер. Народний артист Української РСР (23.11.1939), професор, один із фундаторів українського театру.
Сценічну діяльність розпочав у трупі «Тернопільські театральні вечори» (1916). 1920 року брав участь в організації театру імені І. Франка у Вінниці.
Працював у театрі «Березіль» (з 1924 року – актор, з 1933 року – головний режисер), Українському театрі ім. І. Франка (Київ; з 1952 року – актор, з 1954 року – головний режисер).
Працюючи в Києві, Крушельницький досяг розквіту акторської й режисерської майстерності в ролі Омелька і Борулі в п'єсі «Мартин Боруля» Карпенка-Карого. Падури «Маклена Граса» М. Куліша, та ін. Знімався в кінофільмах «Ягідка кохання», «Кривавий світанок» та інших. З 1952 року і майже до останніх днів працював у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.
Помер 5 квітня 1963 року в Києві, похований на Байковому цвинтарі.
❤22👍7🙏3
18 квітня 1995 року, столиці України повернули історичний герб
Герб міста Києва - щит, на синьому полі якого зображено Архангела Михаїла у срібному вбранні, підперезаному золотим поясом, пурпуровому плащі та із золотим ореолом навколо голови. У правій руці він тримає вогняний золотий меч-промінь, а в лівій – срібний овальний щит із грецьким хрестом.
Герб міста Києва затверджено Київською міською радою 18 квітня 1995 року (рішення № 57).
Герб міста Києва - щит, на синьому полі якого зображено Архангела Михаїла у срібному вбранні, підперезаному золотим поясом, пурпуровому плащі та із золотим ореолом навколо голови. У правій руці він тримає вогняний золотий меч-промінь, а в лівій – срібний овальний щит із грецьким хрестом.
Герб міста Києва затверджено Київською міською радою 18 квітня 1995 року (рішення № 57).
👍27👏2🙏1
19 квітня 1927 року, народилася Людмила Проценко
Проценко Людмила Андріївна - український історик, архівіст, краєзнавець.
1951 року закінчила історико-архівне відділення історико-філософського факультету Київського університету.
Створила понад 80 наукових праць з історії та методики архівної справи. Упорядник збірників архівних документів, картосхеми «Пам'ятки Києва, знищені у ХХ столітті». Стояла біля витоків нового дослідницького напряму історичної науки — некрополістики. Більше трьох десятиліть присвятила вивченню історичного некрополя Києва, створила унікальну картотеку персоналій, похованих на київських теренах від доби Київської Русі до 1986 року (близько 40 тисяч імен).
Автор численних статей у науковій та популярній періодиці, путівників-довідників «Київський некрополь» (1993) та «Лук'янівське цивільне кладовище» (1998).
Померла 7 вересня 2000 року в Києві. Похована на Лук'янівському цивільному кладовищі.
2016 року на честь Людмили Проценко було названо вулицю в Києві.
Проценко Людмила Андріївна - український історик, архівіст, краєзнавець.
1951 року закінчила історико-архівне відділення історико-філософського факультету Київського університету.
Створила понад 80 наукових праць з історії та методики архівної справи. Упорядник збірників архівних документів, картосхеми «Пам'ятки Києва, знищені у ХХ столітті». Стояла біля витоків нового дослідницького напряму історичної науки — некрополістики. Більше трьох десятиліть присвятила вивченню історичного некрополя Києва, створила унікальну картотеку персоналій, похованих на київських теренах від доби Київської Русі до 1986 року (близько 40 тисяч імен).
Автор численних статей у науковій та популярній періодиці, путівників-довідників «Київський некрополь» (1993) та «Лук'янівське цивільне кладовище» (1998).
Померла 7 вересня 2000 року в Києві. Похована на Лук'янівському цивільному кладовищі.
2016 року на честь Людмили Проценко було названо вулицю в Києві.
👍8🙏1