74 роки тому, 22 травня 1951 року, народився Сергій Іванов
Сергій Петрович Іванов - український кіноактор. Заслужений артист України (1992).
Після закінчення Київської 92-ї школи ім. І.Франка вступив у Театральний інститут імені Карпенка-Карого, був пластичний і чудово декламував вірші.
Кінорежисери примітили талановитого актора на третьому курсі, і до кінця навчання за його плечима було вже кілька ролей. У 1972 році закінчив інститут, і був запрошений Леонідом Биковим в картину «В бій ідуть лише старі».
Ставши з 1972 року актором Київської кіностудії імені А. Довженко, Сергій Іванов дуже багато знімався в кіно саме в 70-ті роки: в музичній комедії «Ар-хі-ме-ди!», телесеріалі «Народжена революцією» (роль Афіногена Полюгаєва), комедії «Дачна поїздка сержанта Цибулі», героїчній драмі «Ати-бати, йшли солдати…» та багатьох інших.
Помер 15 січня 2000 року в Києві. Похований 17 січня на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
КВІДО
Сергій Петрович Іванов - український кіноактор. Заслужений артист України (1992).
Після закінчення Київської 92-ї школи ім. І.Франка вступив у Театральний інститут імені Карпенка-Карого, був пластичний і чудово декламував вірші.
Кінорежисери примітили талановитого актора на третьому курсі, і до кінця навчання за його плечима було вже кілька ролей. У 1972 році закінчив інститут, і був запрошений Леонідом Биковим в картину «В бій ідуть лише старі».
Ставши з 1972 року актором Київської кіностудії імені А. Довженко, Сергій Іванов дуже багато знімався в кіно саме в 70-ті роки: в музичній комедії «Ар-хі-ме-ди!», телесеріалі «Народжена революцією» (роль Афіногена Полюгаєва), комедії «Дачна поїздка сержанта Цибулі», героїчній драмі «Ати-бати, йшли солдати…» та багатьох інших.
Помер 15 січня 2000 року в Києві. Похований 17 січня на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).
КВІДО
Старовинний великий льох
Чудесне підземелля, яке може бути культурно-пізнавальним і туристичним об'єктом у самому серці Києва. А ще це найстаріший діючий льох міста, і один із найстаріших в Україні.
Його збудували у 1713 році для Михайлівського Золотоверхого монастиря, і він ще й досі виконує свою функцію.
Цих світлин інтернет ще не бачив. Пам'ятка архітектури національного значення. Це десятки, а можливо, сумарно, сотні метрів ходів на різній глибині. Тут чудові мікрокліматичні умови, які забезпечує правильне розташування ходів та вентиляційні шахти. Чудова майстерність давніх будівельників робить цей об'єкт унікальним.
Джерело - Україна Інкогніта
КВІДО
Чудесне підземелля, яке може бути культурно-пізнавальним і туристичним об'єктом у самому серці Києва. А ще це найстаріший діючий льох міста, і один із найстаріших в Україні.
Його збудували у 1713 році для Михайлівського Золотоверхого монастиря, і він ще й досі виконує свою функцію.
Цих світлин інтернет ще не бачив. Пам'ятка архітектури національного значення. Це десятки, а можливо, сумарно, сотні метрів ходів на різній глибині. Тут чудові мікрокліматичні умови, які забезпечує правильне розташування ходів та вентиляційні шахти. Чудова майстерність давніх будівельників робить цей об'єкт унікальним.
Джерело - Україна Інкогніта
КВІДО
45 років тому, 23 травня 1980 року, офіційно відкрито Житній ринок
Фасад Житнього прикрасили карбованим алюмінієвим панно «Із варяг у греки». Історична тема повʼязала модерністську будівлю із оточенням Подолу.
Головний архітектор — Ольга Моніна. Вантове перекриття із 98 сталевих вантів в товщиною 6 см розробив Валентин Штолько. Перекриття зробили схожим на провисаючий український рушник, вишитий орнаментом, утворений тонкими ребрами.
Для захисту суцільно заселеного приміщення від сонячних променів зробили на фасадах 256 алюмінієвих пелюсток.
На першому рівні торгували продуктами харчування. На другому і третьому — побутові, господарські і культурні товари. На окремій платформі третього рівня було кафе.
На подвірʼї теж були організовані місця для сезонної торгівлі. Для цього для Житнього розробили індивідуальні павільйони типу «Грибок». Нині вони знищені. Вхід до ринку прикрашала скульптура — також знищена.
КВІДО
Фасад Житнього прикрасили карбованим алюмінієвим панно «Із варяг у греки». Історична тема повʼязала модерністську будівлю із оточенням Подолу.
Головний архітектор — Ольга Моніна. Вантове перекриття із 98 сталевих вантів в товщиною 6 см розробив Валентин Штолько. Перекриття зробили схожим на провисаючий український рушник, вишитий орнаментом, утворений тонкими ребрами.
Для захисту суцільно заселеного приміщення від сонячних променів зробили на фасадах 256 алюмінієвих пелюсток.
На першому рівні торгували продуктами харчування. На другому і третьому — побутові, господарські і культурні товари. На окремій платформі третього рівня було кафе.
На подвірʼї теж були організовані місця для сезонної торгівлі. Для цього для Житнього розробили індивідуальні павільйони типу «Грибок». Нині вони знищені. Вхід до ринку прикрашала скульптура — також знищена.
КВІДО