Будівля управління Південно-західної залізниці
1900-ті роки.
Роботи зі спорудження цієї величної будівлі, що займає величезний квартал, почалися 26 квітня 1888 року. На об'єкті щодня працювали до тисячі осіб. 19 липня 1889 року відбувся урочистий обряд освячення будівлі, створеної за проєктом архітекторів Олександра фон Гогена та Валер'яна Куликовського.
В середині будівлі налічувалося 194 приміщення, а довжина його коридорів перевищувала понад 1 кілометр. Площа всіх приміщень Управління становила 2248 сажнів² (або 4796,33 м²).
У 1990–2000 роках у будівлі разом з Управлінням Південно-Західної залізниці знаходилася Державна адміністрація залізничного транспорту України.
Завдяки критим переходам, за адресою вул. Лисенка, 6, об'єднано декілька споруд. Увійшовши з вулиці Лисенка, є можливість вийти на вулицю Івана Франка, не виходячи назовні. З центрального входу будівлі сходи прикрашає картинна галерея колишніх начальників залізниці.
КВІДО
1900-ті роки.
Роботи зі спорудження цієї величної будівлі, що займає величезний квартал, почалися 26 квітня 1888 року. На об'єкті щодня працювали до тисячі осіб. 19 липня 1889 року відбувся урочистий обряд освячення будівлі, створеної за проєктом архітекторів Олександра фон Гогена та Валер'яна Куликовського.
В середині будівлі налічувалося 194 приміщення, а довжина його коридорів перевищувала понад 1 кілометр. Площа всіх приміщень Управління становила 2248 сажнів² (або 4796,33 м²).
У 1990–2000 роках у будівлі разом з Управлінням Південно-Західної залізниці знаходилася Державна адміністрація залізничного транспорту України.
Завдяки критим переходам, за адресою вул. Лисенка, 6, об'єднано декілька споруд. Увійшовши з вулиці Лисенка, є можливість вийти на вулицю Івана Франка, не виходячи назовні. З центрального входу будівлі сходи прикрашає картинна галерея колишніх начальників залізниці.
КВІДО
Либідь
Ви думали – блядь я, й помиї у мене вливали.
Я – Либідь, я пам'ять несу крізь буремні часи.
Я пережила найдавніші ординські навали.
А ви пам’ятаєте світло моєї краси?
В долонях тримали мене, воду жадібно пили,
пірнали у хвилі, спасались від спеки в мені…
Заходили в мене не тільки човни, а й флотилії,
заморські монети таю у своїй глибині.
У водах моїх сонцесяйних, широких і вільних,
а нині навіки закритих в бетонній труні,
уже віддзеркалились вбивства, і мори, і війни;
століття, як в Леті, назАвжди загрузли в мені.
Невже я була повнокровною?
І урочисто
розкішна князівська пливла по мені лодія?
Я – Либідь, сестричка засновників міста...
О, старість нещадна!
О, старість пекельна моя!
Автор вірша - Olga Samolevska
Фото автора.
КВІДО
Ви думали – блядь я, й помиї у мене вливали.
Я – Либідь, я пам'ять несу крізь буремні часи.
Я пережила найдавніші ординські навали.
А ви пам’ятаєте світло моєї краси?
В долонях тримали мене, воду жадібно пили,
пірнали у хвилі, спасались від спеки в мені…
Заходили в мене не тільки човни, а й флотилії,
заморські монети таю у своїй глибині.
У водах моїх сонцесяйних, широких і вільних,
а нині навіки закритих в бетонній труні,
уже віддзеркалились вбивства, і мори, і війни;
століття, як в Леті, назАвжди загрузли в мені.
Невже я була повнокровною?
І урочисто
розкішна князівська пливла по мені лодія?
Я – Либідь, сестричка засновників міста...
О, старість нещадна!
О, старість пекельна моя!
Автор вірша - Olga Samolevska
Фото автора.
КВІДО
Вулиця Митрополита Василя Липківського
1926 року вулицю Ігнатьєвську, центральну магістраль Солом'янки, назвали вулицею Урицького. Нею пустили трамвай 8-го маршруту - ним можна було доїхати до університету і далі до Михайлівського собору.
1988 року цей маршрут було закрито, проте замість нього курсував маршрут № 5 — від вул. Волгоградській до Палацу спорту. У 2001 року його було скасовано та замінено тролейбусним маршрутом № 3. Рейкові шляхи демонтовані.
У 1960-70-ті роки вигляд Солом'янки кардинально змінився. Колишні садиби пішли в минуле (хоча й досі можна знайти залишки колишньої забудови), їм на зміну прийшли 9—18-поверхові будинки. Центральна вулиця Солом'янки – вулиця Урицького (зараз вул.Василя Липківського) – внаслідок реконструкції розширилася у кілька разів.
КВІДО
1926 року вулицю Ігнатьєвську, центральну магістраль Солом'янки, назвали вулицею Урицького. Нею пустили трамвай 8-го маршруту - ним можна було доїхати до університету і далі до Михайлівського собору.
1988 року цей маршрут було закрито, проте замість нього курсував маршрут № 5 — від вул. Волгоградській до Палацу спорту. У 2001 року його було скасовано та замінено тролейбусним маршрутом № 3. Рейкові шляхи демонтовані.
У 1960-70-ті роки вигляд Солом'янки кардинально змінився. Колишні садиби пішли в минуле (хоча й досі можна знайти залишки колишньої забудови), їм на зміну прийшли 9—18-поверхові будинки. Центральна вулиця Солом'янки – вулиця Урицького (зараз вул.Василя Липківського) – внаслідок реконструкції розширилася у кілька разів.
КВІДО
Кольоровий лінорит "Набережна Дніпра"
1937-й рік.
Художник - Олександр Софонович Пащенко (1906-1963). З альбому "Київська сюїта".
КВІДО
1937-й рік.
Художник - Олександр Софонович Пащенко (1906-1963). З альбому "Київська сюїта".
КВІДО
50 років тому, 23 квітня 1975 року, відбулося відкриття Музею книги та друкарства України
Музей Заснований постановою Ради Міністрів УРСР №137 від 17 березня 1972 року. Розташований на території Національного Києво-Печерського заповідника (Лаври). Головні приміщення закладу розташовані в будівлі друкарського двору (друкарні) Києво-Печерської Лаври, яка заснована в 1615 році.
Засновник друкарського двору – архімандрит Єлисей Плетенецький. У внутрішньому дворику збереглася майстерня-словолітня, також музейне приміщення.
В колекції Музею зібрані скарби книжкової культури українського народу.
КВІДО
Музей Заснований постановою Ради Міністрів УРСР №137 від 17 березня 1972 року. Розташований на території Національного Києво-Печерського заповідника (Лаври). Головні приміщення закладу розташовані в будівлі друкарського двору (друкарні) Києво-Печерської Лаври, яка заснована в 1615 році.
Засновник друкарського двору – архімандрит Єлисей Плетенецький. У внутрішньому дворику збереглася майстерня-словолітня, також музейне приміщення.
В колекції Музею зібрані скарби книжкової культури українського народу.
КВІДО
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Мозаїчне панно «Київська Русь» на Дорогожичах
На вулиці Олени Теліги, 13/14, у приміщенні колишнього кафе «Київська Русь», знаходиться унікальне монументально-декоративне панно, створене художником Віктором Бліновим.
Цей рельєф, виконаний у 1981-82 роках до 1500-річчя Києва, представляє значну мистецьку та історичну цінність.
Панно зображує Білу Церкву та Богуслав у XIII столітті - міста, засновані Ярославом Мудрим як форпости на річці Рось для захисту південних кордонів Київської Русі.
Віктор Блінов майстерно відтворив на панно сцени міського життя середньовічної епохи вздовж річки Рось, даючи уявлення про тогочасний побут та архітектуру.
Певний час мозаїчне панно було закрите, але завдяки зусиллям архітектора Юрія Михайлова, тепер є можливість знову бачити цю важливу мистецьку роботу.
Відео - @elmira.ettinger
КВІДО
На вулиці Олени Теліги, 13/14, у приміщенні колишнього кафе «Київська Русь», знаходиться унікальне монументально-декоративне панно, створене художником Віктором Бліновим.
Цей рельєф, виконаний у 1981-82 роках до 1500-річчя Києва, представляє значну мистецьку та історичну цінність.
Панно зображує Білу Церкву та Богуслав у XIII столітті - міста, засновані Ярославом Мудрим як форпости на річці Рось для захисту південних кордонів Київської Русі.
Віктор Блінов майстерно відтворив на панно сцени міського життя середньовічної епохи вздовж річки Рось, даючи уявлення про тогочасний побут та архітектуру.
Певний час мозаїчне панно було закрите, але завдяки зусиллям архітектора Юрія Михайлова, тепер є можливість знову бачити цю важливу мистецьку роботу.
Відео - @elmira.ettinger
КВІДО
76 років тому, 24 квітня 1949 року, відбулося відкриття Літературно-художнього музею Т.Г. Шевченка
У 1945 році уряд УРСР ухвалив рішення про об’єднання Центрального державного музею Тараса Шевченка (Київ) та Галереї картин Шевченка (Харків) в єдиний музей. Відкриття музею відбулось за сприяння письменників Миколи Бажана та Павла Тичини, а також зусиллями мистецтвознавця Миколи Мацапури.
Для музею обрали будівлю, розташовану
поряд із Київським державним університетом імені Тараса Шевченка – у маєтку ХІХ століття, що належав (1875-1903) українському цукропромисловцю, мільйонеру та меценату Ніколі Терещенку (бульвар Тараса Шевченка, 12).
У 2001 музей отримав статус національного і відтоді має назву «Національний музей Тараса Шевченка».
КВІДО
У 1945 році уряд УРСР ухвалив рішення про об’єднання Центрального державного музею Тараса Шевченка (Київ) та Галереї картин Шевченка (Харків) в єдиний музей. Відкриття музею відбулось за сприяння письменників Миколи Бажана та Павла Тичини, а також зусиллями мистецтвознавця Миколи Мацапури.
Для музею обрали будівлю, розташовану
поряд із Київським державним університетом імені Тараса Шевченка – у маєтку ХІХ століття, що належав (1875-1903) українському цукропромисловцю, мільйонеру та меценату Ніколі Терещенку (бульвар Тараса Шевченка, 12).
У 2001 музей отримав статус національного і відтоді має назву «Національний музей Тараса Шевченка».
КВІДО