25 березня 2026 року, був урочисто відкритий памʼятний знак – Національна гвардія України
Пам’ятний знак було відкрито напередодні 12-ї річниці НГУ на Алеї українського війська біля Арки Свободи українського народу.
Символічна назва знака — «Полум’я, якого боїться ворог». У його основі — образ із емблеми Нацгвардії: полум’я, що прориває оборону противника. Це символ сили, яка не зупиняється, — здатності гвардійців діяти на межі, ліквідовувати загрози й утримувати державу в цілісності.
Пам’ятний знак було відкрито напередодні 12-ї річниці НГУ на Алеї українського війська біля Арки Свободи українського народу.
Символічна назва знака — «Полум’я, якого боїться ворог». У його основі — образ із емблеми Нацгвардії: полум’я, що прориває оборону противника. Це символ сили, яка не зупиняється, — здатності гвардійців діяти на межі, ліквідовувати загрози й утримувати державу в цілісності.
👍21🙏7❤3👎3
26 березня 1944 року, була створена Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного
Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного - єдина бібліотека державного значення з будівництва та архітектури. Бібліотека створена як Наукова бібліотека при Президії Української філії Академії архітектури СРСР.
В бібліотеці є багато матеріалів з архітектури таких відомих архітекторів як: Володимир Заболотний, Йосип Каракіс, Анатолій Добровольський, Павло Альошин, Авраам Мілецький та інших. Бібліотека підпорядкована Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Розташування бібліотеки:
1944-1985 рр. - Митрополичий будинок Софійського заповідника (вул. Володимирська, 24);
1985-2014 рр. - Гостинний двір (Контрактова площа, 4);
c 2014 - Проспект Перемоги, 50 (Станція метро «Шулявська»).
Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного - єдина бібліотека державного значення з будівництва та архітектури. Бібліотека створена як Наукова бібліотека при Президії Української філії Академії архітектури СРСР.
В бібліотеці є багато матеріалів з архітектури таких відомих архітекторів як: Володимир Заболотний, Йосип Каракіс, Анатолій Добровольський, Павло Альошин, Авраам Мілецький та інших. Бібліотека підпорядкована Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Розташування бібліотеки:
1944-1985 рр. - Митрополичий будинок Софійського заповідника (вул. Володимирська, 24);
1985-2014 рр. - Гостинний двір (Контрактова площа, 4);
c 2014 - Проспект Перемоги, 50 (Станція метро «Шулявська»).
❤18👍8
Малюків-засновників Києва вбрали у форму до Дня Нацгвардії
Сьогодні, 26 березня, у День Національної гвардії України, знамениті скульптури малюків-засновників Києва на Поштовій площі отримали нові святкові образи. Про це повідомив автор пам'ятника, скульптор Володимир Журавель.
Традиційно за підтримки пресслужби НГУ фігури Кия, Щека та Хорива перевдягли у військову форму. На малюках тактичні штани у характерному "пікселі" Нацгвардії, патріотичні вишиванки, а також впізнавані берети НГУ. Сестра Либідь також підтримала святковий стрій своїх братів.
"Вітаємо з днем Національної гвардії України! Дякуємо захисникам України", — написав Журавель.
Сьогодні, 26 березня, у День Національної гвардії України, знамениті скульптури малюків-засновників Києва на Поштовій площі отримали нові святкові образи. Про це повідомив автор пам'ятника, скульптор Володимир Журавель.
Традиційно за підтримки пресслужби НГУ фігури Кия, Щека та Хорива перевдягли у військову форму. На малюках тактичні штани у характерному "пікселі" Нацгвардії, патріотичні вишиванки, а також впізнавані берети НГУ. Сестра Либідь також підтримала святковий стрій своїх братів.
"Вітаємо з днем Національної гвардії України! Дякуємо захисникам України", — написав Журавель.
❤26👍11👎3🔥1👏1
27 березня 2017 року, були відкриті меморіальні дошки народним артистам України Маргариті Кринициній і Бориславу Брондукову
Меморіальні дошки встановлено на будинку, в якому мешкали знамениті українські актори, за адресою: м. Київ, бульвар Амвросія Бучми, 8 (масив “Березняки”).
Брондуков проживав у цьому будинку з 1970 по 1985 рік, а Криницина - з 1970 по 2005 рік. Багато місцевих жителів досі пам'ятають акторів і горді, що вони жили в цьому будинку. Таблички виготовили за допомогою меценатів.
Маргарита Криницина: та сама Проня Прокопівна
Борислав Брондуков. Король епізоду
Меморіальні дошки встановлено на будинку, в якому мешкали знамениті українські актори, за адресою: м. Київ, бульвар Амвросія Бучми, 8 (масив “Березняки”).
Брондуков проживав у цьому будинку з 1970 по 1985 рік, а Криницина - з 1970 по 2005 рік. Багато місцевих жителів досі пам'ятають акторів і горді, що вони жили в цьому будинку. Таблички виготовили за допомогою меценатів.
Маргарита Криницина: та сама Проня Прокопівна
Борислав Брондуков. Король епізоду
❤24👍13🔥1
27 березня 1993 року, відбулась перша церемонія нагородження лауреатів премії «Київська пектораль»
Київська пектораль - премія України в галузі театрального мистецтва, заснована 1992 року Спілкою театральних діячів України та Головним управлінням культури міста Києва. Безпосередніми засновниками «Київської Пекторалі» були Микола Губенков, Микола Рушковський, Михайло Чембержі, за участю Тімура Ібраімова.
За традицією церемонія нагородження приурочена до святкування Міжнародного дня театру. Лауреат нагороджується золотою статуеткою, почесною грамотою та грошовою премією.
Урочиста церемонія нагородження до 2014 року відбувалася в приміщенні Національного драматичного театру імені Івана Франка. Остання церемонія відбулася 9 вересня 2021 у Сквері біля пам’ятника Лесю Курбасу.
Через повномасштабне російське вторгнення в Україну 2022 року премія більше не проводилась.
Київська пектораль - премія України в галузі театрального мистецтва, заснована 1992 року Спілкою театральних діячів України та Головним управлінням культури міста Києва. Безпосередніми засновниками «Київської Пекторалі» були Микола Губенков, Микола Рушковський, Михайло Чембержі, за участю Тімура Ібраімова.
За традицією церемонія нагородження приурочена до святкування Міжнародного дня театру. Лауреат нагороджується золотою статуеткою, почесною грамотою та грошовою премією.
Урочиста церемонія нагородження до 2014 року відбувалася в приміщенні Національного драматичного театру імені Івана Франка. Остання церемонія відбулася 9 вересня 2021 у Сквері біля пам’ятника Лесю Курбасу.
Через повномасштабне російське вторгнення в Україну 2022 року премія більше не проводилась.
👍26
28 березня 1925 року, народився Дмитро Гнатюк
Гнатюк Дмитро Михайлович - видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог. Заслужений артист УРСР (1958). Народний артист України (1999). Почесний громадянин Києва (1997), Герой України (2005). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
Перший виконавець хітів 1960-х — пісень «Два кольори», «Пісня про рушник» та «Києве мій».
Закінчив Київське музичне училище, у 1951 — Київську державну консерваторію. З 1951 року — соліст Київського театру опери і балету ім. Т. Шевченка. У 1979—1980 роках — директор, в 1980—1988 — режисер, в 1988 -2011 — художній керівник і головний режисер (понад 20 постановок), з 2011 — режисер театру.
Викладав у столичній консерваторії (Національній музичній академії імені Петра Чайковського).
За час своєї кар'єри Дмитро Гнатюк дав незліченну кількість концертів, поставив понад два десятки вистав, записав 6 компакт-дисків і понад 15 платівок.
Помер 29 квітня 2016 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Гнатюк Дмитро Михайлович - видатний український оперний співак (баритон), режисер, педагог. Заслужений артист УРСР (1958). Народний артист України (1999). Почесний громадянин Києва (1997), Герой України (2005). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
Перший виконавець хітів 1960-х — пісень «Два кольори», «Пісня про рушник» та «Києве мій».
Закінчив Київське музичне училище, у 1951 — Київську державну консерваторію. З 1951 року — соліст Київського театру опери і балету ім. Т. Шевченка. У 1979—1980 роках — директор, в 1980—1988 — режисер, в 1988 -2011 — художній керівник і головний режисер (понад 20 постановок), з 2011 — режисер театру.
Викладав у столичній консерваторії (Національній музичній академії імені Петра Чайковського).
За час своєї кар'єри Дмитро Гнатюк дав незліченну кількість концертів, поставив понад два десятки вистав, записав 6 компакт-дисків і понад 15 платівок.
Помер 29 квітня 2016 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
❤22👏4👍3🔥2🙏2
28 березня 1932 року, був знесений Ірининський стовп
Щоб увіковічнити пам’ять про Ірининський храм заснований в 1030-х роках та руйнований 1240 року під час монголо-татарської навали, у 1853 році було вирішено зберегти один стовп храму. Його було оздоблено давньоруською цеглою та увінчано невеликим куполом із хрестом. Відтоді за цією пам’яткою закріпилася назва стовпа Св. Ірини або Ірининського пам’ятника.
Стовп розташовувався майже посеред Володимирської вулиці, біля сучасної будівлі СБУ.
На жаль, ця унікальна пам’ятка все не пережила 1930-ті роки. 1932 року керівництво «Київоблкомунбуду» видало розпорядження про знищення пам’ятки під приводом, що стовп «перешкоджає руху автотранспорту».
Увечері 28 березня 1932 року пам’ятник було зруйновано. Точність часу руйнування збереглася завдяки щоденниковому запису Федора Ернста: «Ввечері 11-12 год. бачив, як кінчають руйнувати Оринин пам’ятник».
Щоб увіковічнити пам’ять про Ірининський храм заснований в 1030-х роках та руйнований 1240 року під час монголо-татарської навали, у 1853 році було вирішено зберегти один стовп храму. Його було оздоблено давньоруською цеглою та увінчано невеликим куполом із хрестом. Відтоді за цією пам’яткою закріпилася назва стовпа Св. Ірини або Ірининського пам’ятника.
Стовп розташовувався майже посеред Володимирської вулиці, біля сучасної будівлі СБУ.
На жаль, ця унікальна пам’ятка все не пережила 1930-ті роки. 1932 року керівництво «Київоблкомунбуду» видало розпорядження про знищення пам’ятки під приводом, що стовп «перешкоджає руху автотранспорту».
Увечері 28 березня 1932 року пам’ятник було зруйновано. Точність часу руйнування збереглася завдяки щоденниковому запису Федора Ернста: «Ввечері 11-12 год. бачив, як кінчають руйнувати Оринин пам’ятник».
😢33❤1
10 парклетів зʼявилося на паркінгу перед Центральним залізничним вокзалом
Це спеціальні вуличні меблі, які дозволяють пасажирам та проводжаючим провести деякий час на вулиці комфортно. Люди вже починають потроху ними користуватися в очікуванні потягу чи транспорту в місто.
До цього перед центральним вокзалом не було встановлено жодної зручної лавки для людей (окрім столиків біля МакДональдз). Тільки всередині вокзалу, що не завжди зручно.
Парклети мають також спеціальні глибокі ящики, в яких ми сподіваємося побачити дерева чи великі кущі найближчим часом. Це дозволить створити певний затінок і затишок.
За інформацією ГО "Пасажири Києва", ці роботи виконує КП Київтранспарксервіс.
Це спеціальні вуличні меблі, які дозволяють пасажирам та проводжаючим провести деякий час на вулиці комфортно. Люди вже починають потроху ними користуватися в очікуванні потягу чи транспорту в місто.
До цього перед центральним вокзалом не було встановлено жодної зручної лавки для людей (окрім столиків біля МакДональдз). Тільки всередині вокзалу, що не завжди зручно.
Парклети мають також спеціальні глибокі ящики, в яких ми сподіваємося побачити дерева чи великі кущі найближчим часом. Це дозволить створити певний затінок і затишок.
За інформацією ГО "Пасажири Києва", ці роботи виконує КП Київтранспарксервіс.
👍19❤7🤔3