Дозволю собі невеликий коментар щодо ситуації з «Голосом Америки» та «Радіо Свобода». Одразу скажу – я за збереження робочих місць, тим більше журналістських. У наш складний і важкий час, коли інформації багато, а часу на її осмислення мало, ця діяльність є вкрай важливою.

Тим не менш, хочу висловити думку, яка, можливо, не є очевидною у нашому сегменті соцмереж, щодо того, чому ці медіа потрапили під скорочення адміністрацією Трампа. І, як на мене, справа не в особистій помсті президента США чи політичній упередженості.

Насправді, мені здається, що Сполучені Штати Америки були готові підтримувати ці глобальні медіа доти, доки вони залишалися ефективним інструментом їхнього впливу у світі. У часи Холодної війни та ще кілька десятиліть потому вони такими й були. Але зараз, коли вони перестали виконувати цю функцію, у США вирішили, що немає сенсу й далі витрачати на них колосальні бюджети.

А втратили вони свій вплив тоді, коли втратили довіру аудиторії. А довіра зникла, коли там припинився справжній плюралізм думок, закінчилися дискусії, з’явилися списки заборонених тем, експертів, політиків. Запровадили односторонню редакційну політику. І після цього не дивно, що їхній вплив на порядок денний у світі фактично зійшов нанівець. І, на жаль, це сталося за останні роки.

Тож це певний урок. Свобода думок справді важлива, якщо ми говоримо про популярні медіа. Підтримуєте свободу – буде популярне медіа. Адже свобода думок – це відображення різноманітної реальності. Якщо ні – ну що ж…

Я впевнений, що журналісти цих медіа, які попри все сумлінно й професійно виконували свою роботу, легко знайдуть можливості для реалізації в інших медіа, де поважають свободу. І зловтішатися цій їх ситуації точно не варто. Їх потрібно підтримати. Їхня робота була і залишається важливою.

Можете не погоджуватися.

Події тижня: ситуація на курщині, цифровізація влк, нагородження шевченківських лауреатів

https://www.youtube.com/watch?v=xAQJjAH3T7M

В ефірі з 52:08

https://www.youtube.com/live/-TB48UOQ0qw?si=2IwxTrThWfPG6tk6

В ефірі з 27:47

https://www.youtube.com/live/hnXmPuz9sZc?si=iEbvXlYHVQ12H0a1

Коли якась країна різко чи повільно змінює політику, не слід думати, що це виключно справа чи самодурство однієї персони, яка от така своєрідна. Як правило, це рішення значної частини еліти.

"Коли у 1644 році до влади прийшла династія Цін, вона продовжила цю політику. Цін вірили в декрети не так фанатично: натомість вони просто випалили семисотмильну смугу вздовж південного узбережжя Китаю й оголосили її незаселеною. Ці заходи привели до бажаних результатів: китайська кораблебудівна індустрія зникла. Багато десятиліть після останнього плавання Чжена прибережні води Індії та Китаю борознили десятки західних мандрівників. І лише через триста років перший китайський корабель здійснив подорож до Європи — з візитом на Всесвітню виставку в Лондоні у 1851 році.

Чим пояснюється такий неймовірний поворот? Китайська еліта мала різні погляди на те, якими повинні бути відносини країни із зовнішнім світом, і нові пекінські правителі вважали морські експедиції марними. Вони були надзвичайно дорогими, через них податки душили й без того вкрай бідне населення, а вигоди від цих походів були мінімальними. Унаслідок деяких контактів розквітла торгівля, але збагачувалися на ній лише купці та пірати. Крім того, до середини XV століття кордонам імперії загрожували монголи та інші завойовники, що вимагало і уваги, і ресурсів. Тож морські експедиції визнали надто дорогим задоволенням.

Це було фатальне рішення. У той час, як Китай відвернувся від зовнішнього світу, Європа вирушила за моря, і саме європейські морські експедиції дозволили їй поширити свою владу та вплив по всьому світу. Чи могла б сучасна історія виглядати інакше, якби Китай зберіг свій флот? Імовірно, ні. Рішення Китаю замкнутися в собі було не просто разово прийнятим невдалим стратегічним кроком. Воно стало вираженням стагнації цілої цивілізації. За рішенням припинити експедиції стояв цілий комплекс причин, через які Китай і більшість країн незахідного світу протягом століть економічно відставали від Заходу".

(с) Фарід Закарія, "Постамериканський світ"

Події тижня: червоні лінії країни, ші конференція для розробників, ювілей Ліни Костенко

https://www.youtube.com/watch?v=vqSPAusJNsY

"Світ зараз страждає від пристрасного розуму (Раджабуддгі) більше, ніж від тупої інертності (Тамаса).

Люди шалено люблять і ненавидять, вони стали фанатичними й брехливими. Вони захоплені пишнотою та галасом, показною урочистістю й пропагандою, і саме тому виникла потреба в тонкому розпізнаванні.

Для досягнення мети надзвичайно важливою є врівноваженість розуму (Сатвабуддгі), яка спокійно шукатиме Істину й залишатиметься вірною їй за будь-яких обставин".

(с) Сатья Саі Баба, 1950-ті

Цікаво, чи всі, хто використовує слово «наратив», знають, що це слово-поняття українською означає просто «оповід», «повість», «розповідь», «пояснення».

Або справа у тому, що «наративи» - це загадково й незрозуміло))

В ефірі з 1:04:30

https://www.youtube.com/live/pbSd7W8I0ZI?si=kZShw9O6FhegLb6C