Ну а найстабільніше правило не змінюється вже роками. Якщо Юлія Тимошенко активно щось підтримує – це хєрня і треба бути проти. Якщо вона проти – треба бути за.

В нашій політиці іноді достатньо просто виглядати хоча б трохи не гірше за своїх опонентів. Проте для багатьох, дуже часто, це непідйомне завдання

Памʼятаємо

З Астрономом познайомився в 2009-му. Була одна онлайн-забавка в яку разом грали. Потім були перші здибанки в реалі, в Франику та Львові. Багато людей відсіялось, забавку закинули, а певний наш кістяк залишився.

Зустрічалися нечасто, адже жили в різних містах України, але раз на рік точно. Місцем зустрічі були Карпати.
Ти жив своє звичне життя, але ти знав, що у тебе є побратими. Надійні побратими, з якими завжди цікаво було зустрічатися.
До повномаштабки, щороку, обирали якусь вершину і вперед, на 2-3 дні.

В 2019-му в АТО загинув Спікер і відтоді ми всі зустрічалися вже двічі на рік. Влітку в горах, в січні, на роковини смерті Спікера, в Франику.

Зі всього нашого невеликого товариства найбільш дружні стосунки були з Астрономом. Якось так сталось. Астроном любив космос, навіть псевдо собі таке обрав, тематичне. На його сторінці в фб завжди було купа посилань на цікаві факти з космічного простору.

Надзвичайно щирий, приязний, товариський, надійний.
Востаннє вживу ми бачились в січні 2022-го, хоча так склалось, що ми двоє були в сусідніх батах, але не було змоги зустрітися. Таке армійське життя, нічого не зробиш.

Тепер такої можливості більше не буде

Вчора Астроном загинув...

Сьогодні Роману мало б виповнитися 45 років.
Навіки 42.
Вічна пам'ять і слава Герою!

+15 днів до відпустки - топ)
АЛЕ, важливо подивитися на механізм реалізації цих відпусток, бо деякий ротним часто все одно які там відпустки повводили, хоча в деяких бригадах стараються всіх проганяти через відпустку.
Короче, подивимось)

Офіцер ✙ | Підписатись

По ситуації у Вінниці.

Всі довкола стадіону - проплачені або ідіоти. Для СБУ непочатий край роботи.
Має бути жорстоке покарання.
Всі мають знати, що спроби зриву поповнення в армію тягнуть за собою погані наслідки.

Доповідь завершив.

Люди які "не хотять служити" зараз своїй країні, будуть служити чужій і найгірше, що різниці вони не бачать

Колись ми повернемося в Крим.
За 5, 10, 20 чи 40 років.

Чи станеться це ще за нашого життя, або вже тоді, коли наші діти чи внуки будуть дорослими, побачимо, але повернемося.

Чи реально? Так. Чи є приклади? Звісно ж. Азербайджан чекав 20 років щоб повернути Нагірний Карабах, а Єгипет повернув Синайський півострів через 15 років окупації. Про Китай і Гонконг та Макао взагалі мовчу.

Тож коли зміниться ситуація у світі - ми повернемося.

І нас зустрічатимуть зі сльозами на очах. Ті, хто чекає повернення у рідну Україну.

І чи буде це молодь чи вона вже перейде в зрілий чи пенсійний вік, залежить, поки що, не від нас.

Але нас чекають

❗️ Трамп: Мій посланець Віткофф щойно провів дуже продуктивну зустріч із Путіним. Було досягнуто значного прогресу! Після цього я поінформував деяких наших європейських союзників. Усі згодні з тим, що ця війна має завершитися, і ми працюватимемо над цим найближчими днями і тижнями.

В світлі останніх новин, нагадую 👇

"Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться.

Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться.

Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися".

Віктор Франкл, в'язень концтабору, вчений, психіатр.

Це за гріхи наші)

Найкраща реакція цивільної людини на цю погану новину - зробити донат. Неважливо великий чи маленький. Крапля в морі зробить результат

Завтра президент Зеленський буде у Вашингтоні.

Ви можете його не любити і справедливо критикувати за внутрішню політику. Можете ненавидіти чи сліпо обожнювати. Та це саме завтра неважливо.

У Білому Домі він представлятиме нашу країну. І має знати, що народ його підтримає, якщо він твердо стоятиме на позиції національних інтересів.

Йому є на кого спиратися — на найсильнішу націю у світі. Націю, що бореться і не здається.
Націю, яка може витримати багато. Але ганьбу — ніколи.

Україна понад усе!

Сьогодні 7 день на новому місці...

Розмови про те, що б мене і Рамзеса перевести на нові посади йшли ще від початку липня.
"Хлопці справляться" - такою була головна аргументація 🤷‍♂

Попри те, що ні командир ні комбат віддавати нас не хотіли, наказ зверху є наказом зверху.

Тож зібравши речі, ми вирушили на нову локацію, в новий колектив.
Що можу сказати після тижня проживання на новому місці?
- роблю ту саму роботу тільки в більшому масштабі
- незвично тихіше
- акліматизацію ніби пройшов, колектив нормальний
- потрібно більше теплих речей. І не десь в жовтні, а за тиждень-два 🙂

Чи шкодую я за попереднім місцем? І так і ні.

Чому так?
Ну, все-таки 3,5 роки в рідному баті дарма не проходять)
Шкодую за людьми які мене оточували протягом служби.
Шкодую за тими часами, що були 🤷‍♂

Чому ні?
Почав гостро відчувати потребу змін.
Після реформи в баті моя посада зникла як така і я б продовжував займатися чимось подібним, але рахуватися на іншій посаді. Мені це не зовсім підходило.
Також почав відчувати свою зайвість в колективі. І це не від хлопців йшло, а від мене самого. Багато людей, з якими починав, вже пішли на вищі посади, звільнились чи перевелись. Колектив змінився, помолодшав, 90% вік до 30-ти. Мені стало важко поза службою знаходити якісь спільні точки дотику, спільні інтереси.
Оскільки Рамзес тут, то єдиний з нашого триумвірату, хто залишився в баті, це Арей, що буде освоювати новий напрямок. Але він справиться, бо не пригадую такого випадку щоб Арей не справився. За такою молоддю майбутнє нашої держави.

Тож тепер у складі нового підрозділу, на новій локації продовжую служити українському народу 🫡

Такі справи)

Прапор, за існування якого йде кривава боротьба і гинуть тисячі славетних синів і доньок нашої держави.
Щоб прапор вільно майорів ми платимо велику ціну.
Пам'ятайте про це..

З Днем Державного Прапора України!
🫡