Кілька місяців не могла психологічно відкрити роман Вікторії Амеліної «Дім для дому», а сьогодні проковтнула за день.

Життя родини очима пса, незряча маленька дівчинка, яка бачить і відчуває набагато більше своїх родичів, кілька поколінь жінок в одній квартирі і їх пошук і переосмислення історії своєї сімʼї і країни. Книга закінчується Помаранчевим Майданом, і в цьому глибокий символізм життя самої Віки, з її проактивною громадянською позицією, небайдужістю і щирістю.

Безумовно, книгу неможливо читати поза контекстом трагічного вбивства Віки російськими окупантами.

Росія цілеспрямовано знищила ціле покоління українського новітнього ренесансу, розстрілявши їх не написані твори, не зняті фільми, не заспівані пісні. Тим цінніше все, що вони нам залишили. Роман «Дім для дому» - на особливому місці в моїй бібліотеці. Прочитайте, рекомендую.
Віка, часто згадую тебе, світла дівчино. Скільки раз зустрічалися ми на Донеччині... Дяка за честь знати тебе, наша люба.

🇷🇴 Перші екзитполи президентських виборів в Румунії :

Нікушор Дан, чинний мер Бухареста -55%

Джордже Сіміон, лідер ультраправого «Альянсу за об’єднання румунів» -45%

Чекаємо офіційних результатів!

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

У другому турі президентських виборів у Румунії румунська діаспора продемонструвала безпрецедентну активність, яка може суттєво вплинути на остаточні результати.

За даними Постійного виборчого органу Румунії (AEP), понад 1,6 мільйона громадян за кордоном взяли участь у голосуванні — це майже вдвічі більше, ніж у першому турі (745 тисяч). Така мобілізація стала рекордною з 1989 року.

Найбільше голосів було зафіксовано в:
• Італії — 225 000
• Німеччині — 217 000
• Великій Британії — 206 000
• Іспанії — 148 000
• Республіці Молдова — 134 000
• Франції — 71 000

Діаспора у першому турі переважно підтримала Сіміона: він отримав 60,79% голосів за кордоном, тоді як Нікушор Дан — 25,61%. Це свідчить про сильну підтримку Сіміона серед румунів за межами країни.

Однак у другому турі ситуація могла змінитися.
Попередні екзит-поли показують перевагу проєвропейського Нікушора Дана з приблизно 54% голосів. Остаточні результати будуть зрозумілі після підрахунку голосів діаспори, а це 15%, і їхній вплив може бути вирішальним.

Висока активність виборців за кордоном свідчить про глибоку зацікавленість у майбутньому Румунії. Їхній вибір може визначити подальший геополітичний курс країни та її відносини з ЄС і НАТО.

Цікаво, що саме діаспора зіграла ключову роль на виборах в Молдові.

Вибори проходили в умовах жорсткого інформаційного протистояння. Влада повідомила про спроби втручання з боку Росії, зокрема через Telegram та інші платформи, де поширювалися фейкові новини. Близько чверті румунських Telegram-мереж мають зв’язки з прокремлівськими ЗМІ- вважають експерти .

Уряд Румунії зіткнувся з критикою через надмірний контроль над соцмережами, що дехто вважає цензурою.

Офіційні результати очікуються найближчим часом. Після їх оголошення новообраний президент має призначити прем’єра та сформувати уряд.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

🇵🇱 У Польщі визначилися фіналісти президентських виборів. Другий тур відбудеться 1 червня.

Згідно з результатами екзитполів, за підсумками сьогоднішніх президентських перегонів, до другого туру проходять:
• Рафал Тшасковський — мер Варшави та кандидат від проєвропейської «Громадянської коаліції» — 30,8%;
• Кароль Навроцький — історик, підтриманий націонал-консервативною «Право і Справедливість» — 29,1%.

На третьому місці — Славомір Менцен з правопопулістської партії «Конфедерація», який набрав 15,4%. Саме його виборці можуть стати ключовими у другому турі, що відбудеться 1 червня.

Вибори стали черговим етапом політичної боротьби між ліберальним табором Дональда Туска та правими силами.

Тшасковський виступає за глибшу євроінтеграцію, судову реформу та права людини. Натомість Навроцький наголошує на збереженні «традиційних цінностей» і критикує розширення впливу ЄС.

Президент у Польщі має значні повноваження: може ветувати закони, призначати суддів, впливати на безпекову та зовнішню політику. Результат другого туру визначить, чи матиме уряд Дональда Туска союзника, чи отримає сильного опонента на посаді глави держави.

Перший тур виборів демонструє тренд зростання праворадикальних кандидатів і це серйозний виклик до країни і ЄС

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

🇷🇴 Прозахідний позапартійний Нікушор Дан переміг на президентських виборів у Румунії. Він отримав 53,6% голосів у другому турі. Його опонент, лідер партії AUR Джордже Сіміон, відомий своїми скандальними проросійськими заявами, а також забороною на в’їзд до України та Молдови- 46,4%.

Ці вибори стали справжнім тестом для демократії в Румунії.

З одного боку — безпартійний технократ- реформатор, який виступає за верховенство права, незалежність судів і тісну інтеграцію з ЄС. З іншого — проросійський, ксенофобський політик, який заперечує молдовську і українську державність.

AUR вдалося мобілізувати крайньоправий електорат. Але румуни зробили вибір на користь стабільності, європейської інтеграції та демократії. Особливо високою була явка серед молоді та румунської діаспори, яка традиційно підтримує прозахідний курс.

Цей результат — не лише особиста перемога Дана, а й стратегічний сигнал для всього регіону: попри всі виклики, Східна Європа залишається частиною демократичного світу.

Вітаємо Румунію!

🇵🇹 Довчасні парламентські вибори цієї неділі пройшли і в Португалії, які стали третіми за останні три роки.

Вони спричинені вотумом недовіри до уряду прем’єр-міністра Луїша Монтенегру через обвинувачення в конфлікті інтересів, пов’язаних із консалтинговою фірмою його родини. Сам премʼєр все заперечує.

На виборах Демократичний альянс (AD) на чолі з Луїшем Монтенегру отримав 32,1% і 89 місць у парламенті, що на 9 більше, ніж у попередньому складі, але все ще менше необхідної більшості в 116 місць.
⁃ Соціалістична партія (PS)- 23,4% і 58 місць, втративши 20 мандатів. Лідер PS Педру Нуну Сантуш оголосив про свою відставку після поразки.
⁃ Ультраправа партія Chega, очолювана Андре Вентурою, досягла рекордного результату — 22,6% голосів і 58 місць, зрівнявшись із соціалістами. Це найкращий результат для третьої партії в Португалії за останні десятиліття.

Луїш Монтенегру заявив про намір сформувати уряд меншості, виключивши можливість коаліції з Chega, яку він вважає «ненадійною» та «непридатною для управління».

Це рішення залишає країну в стані політичної невизначеності, формування стабільної коаліції залишається складним завданням.

Вибори 2025 року в Португалії відзначилися посиленням позицій ультраправих сил і подальшою фрагментацією політичного ландшафту.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

✍🏻Зареєстрували з колегами законопроєкт, який має зрівняти соціальні гарантії для всіх військових — мобілізованих, контрактників і кадрових (№13296)

Мобілізовані військовослужбовці виконують ті ж обов’язки, що й інші військові, але мають менше соціального захисту.

Зокрема, не отримують:
— підйомну допомогу та добові при переведенні на нове місце служби;
— компенсацію за оренду житла, якщо службове житло відсутнє.

Що передбачає законопроєкт:

1️⃣ Надати мобілізованим право на підйомні та добові при переїзді.
2️⃣ Виплачувати компенсацію за оренду житла, якщо немає службового.
3️⃣ Закріпити щомісячну винагороду 30 000 грн за службу під час воєнного стану.
4️⃣ Ввести додаткову мотиваційну виплату 10 000 грн щомісяця.

Закликаю профільний комітет якомога швидше розглянути цю ініціативу. Всі наші захисники повинні мати право на гідне забезпечення.

Після перемоги проєвропейського Нікушора Дана на президентських виборах у Румунії Брюссель видихнув з полегшенням: ультраправий проросійський кандидат Джордже Сіміон, який погрожував переглянути зовнішньополітичний курс Бухареста, зазнав поразки.

Це важливий сигнал на тлі зростання популізму в регіоні.

Однак попереду — не менш критичні перегони: другий тур президентських виборів у Польщі, призначений на 1 червня. Від їх результатів залежить і ефективність західної підтримки, що проходить через Польщу як ключовий логістичний і політичний хаб.

У першому турі, що відбувся 18 травня, з невеликим відривом лідирував Рафал Тшасковський, мер Варшави та кандидат від «Громадянської коаліції», набравши 31,36% голосів.

Його головний опонент — Кароль Навроцький, історик і колишній голова Інституту національної пам’яті, підтриманий партією «Право і справедливість» (PiS), отримав 29,54% голосів.

Але особливу тривогу викликає зростання підтримки ультраправих кандидатів: Славомір Менцен з партії «Конфедерація» отримав 14,81% голосів, а Гжегож Браун — 6,34%. Позиція їх виборців стане вирішальною у другому турі.

Експерти прогнозують, що українська тематика буде активно експлуатуватися до другого туру.

Навроцький, як представник правоконсервативного табору, може піднімати теми історичних суперечок, посилення націоналістичної риторики й охолодження політичної підтримки.

Водночас, Тшасковський не вважає українське питання пріоритетом, а отже зберігатиме радше обережний нейтралітет.

Україні доведеться активніше виборювати увагу Варшави — і над цим потрібно буде системо працювати не лише дипломатам, але й депутатам, і на регіональному рівні.

Польща наразі головує в Раді Європейського Союзу, і політична невизначеність у Варшаві вже впливає на європейську інтеграцію України.

Зокрема, через внутрішньополітичні процеси затримується відкриття переговорих кластерів.

Позиція майбутнього польського президента матиме безпосередній вплив як на двосторонні відносини, так і на стратегічну євроінтеграцію України.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Прямі переговори, без США і ЄС як гарантів за столом - це сценарій і пастка Путіна. Який вже традиційно тягне час і маніпулює, аби уникнути посилення санкцій і продовжувати війну. Максимально використовуючи слабкість і розбіжності Заходу.

Прямі переговори без посередника і гарантів виконання домовленостей - це мрія Кремля , аби безкінечно перекладати відповідальність на Україну, тягти час і продовжувати вбивати.

Поки що виглядає так, як ми розуміли і до розмови Трампа і Путіна: РФ не збирається припиняти війну і відмовлятися від від своєї мети, знищення України. Але Путін досяг ще однієї своєї мети, сьогодні фактично перервано міжнародну ізоляцію кремлівського диктатора, з ним знову розмовляв президент США. Це вже не Орбан чи Фіцо.

В цьому контексті ще більш важливою стає позиція Європиі UK. Коаліції рішучих, охочих і заохочених - це красиво, круто і правильно. Але вже давно потрібні сильні дії. Справжні пекельні санкції, які неможливо обійти через треті країни і тіньовий флот. Арешт і використання російських активів. Заборона росіянам на вʼїзд і проживання в ЄС, купівлю там нерухомості, навчання і відпочинок. Тільки тиск зможе сформувати критичну масу незадоволення війною. А поки що росіяни підтримують агресію проти сусідньої країни і не відчувають війни. Всі розмови про проблеми російської економіки - це несерйозно, бо росіяни готові терпіти заради імперської псевдовеличі Росії.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Влітку закінчується пакет військової допомоги Байдена і поки що в американському бюджеті не передбачено нових поставок зброї Україні. Позиція адміністрації Трампа зрозуміла, їх ставка була на швидкі переговори і завершення бойових дій. Схоже, план Б, що Путін просто не збирається припиняти війну, в Вашингтоні чомусь не розглядався і став для Трампа і його команди сюрпризом. Хоч було настільки очевидно, що Путін тягнутиме час, вимагатиме нереального, маніпулюватиме, бубонітиме про «пєрвопрічіни конфлікту», перекладатиме відповідальність на Україну,але не зупиниться. Єдиним кнутом, що може підшмогнути вбивцю зупинитися, є справжні, а не потішні санкції проти РФ, які б знищили її економіку, і зброя для України. Це аксіома. Але США, навпроти, збираються відновити торгівлю з Москвою і це дуже небезпечно.

На жаль, попередня американська адміністрація давала зброю настільки дозовано і з такими перервами, що це допомогло нам вижити, але не зупинити ворога. Ми втратили час. І людей. Але на фоні всього, що несеться зараз, варто ще раз подякувати Байдену за попередню підтримку, без якої Україна не вистояла б ці три роки.

Наразі ми не знаємо, які рішення прийме нинішня адміністрація в умовах фактичного провалу мирних переговорів. Бо навряд чи хтось вірить в швидке припинення вогню, та й важко в це вірити під ракетними атаками і роєм шахедів щоночі. Спостерігаючи нерішучість і слабкість Заходу, який знову обмежується кулаками в повітрі, замість заїхати ними в знахабнілу російську пику.

Під час дискусії про угоду про мінерали ми запитували українських переговорників, як вона наближає Україну до миру. Де там безпекові гарантії. І схоже, ця дискусія потребує публічного продовження. Бо відповідальність за угоду - виключно на Зеленському, який її ініціював.

Хочеться зрозуміти, як наближають мир 30 підписаних безпекових угод і красиві фото з коаліцією охочих і рішучих. Заяви яких про рішучі санкції, якщо вогонь не припиниться, так і залишилися заявами. Атаки тривають, Путін наповну користується безкарністю і слабкістю Заходу. А вчорашньою двогодинною розмовою з Трампом він виграв час і розірвав свою міжнародну ізоляцію.

Прямі переговори, про які говорить Путін - це пастка для України. За столом миру мають бути гаранти виконання домовленостей, ті, з ким підписані безпекові угоди - США, ЄС, UK. Інакше Росія знову безкарно брехатиме, тягнутиме час і вбиватиме. Київ має наполягати на присутності партнерів і гарантів на мирних переговорах.

Єдине, що може вплинути на наступні рішення адміністрації Трампа щодо України- це позиція Конгресу і американська суспільна думка. Скажіть будь ласка, а хто зараз з нею працює? Американський трек монополізовано Банковою, наслідком стала угода про мінерали. На цьому все.

В ВР вже кілька місяців лежить звернення до Конгресу США із закликом продовжити збройну підтримку, але слуги категорично відмовляються виносити його в залу. Втрачаючи час, замість максимально активізувати роботу з демократами і республіканцями.

Ми можемо скільки завгодно ображатися на світ, який дійсно живе своїми проблемами, виборами, інфляцією, економікою і міграційними кризами, але давайте чесно дамо відповідь і собі- чи ми самі все робимо для посилення України всередині і назовні. Чи використали всі можливості для зовнішніх комунікацій.

Сьогодні час активно працювати з Конгресом США, республіканцями і демократами. І з ЄС, який має, нарешті взяти на себе більшу відповідальність за європейську безпеку.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Шість років тому Зеленський зайняв кабінет на Банковій. За нього голосували як за «президента миру», і це було багато в чому протестне голосування проти «бариг, які наживаються на війні», під регіт « а то путін нападьот».

Нещодавно вийшло цікаве розслідування про те, як нинішня влада рятує 1+1 від санкцій. І ця вдячність Зеленського Плюсам зрозуміла. Канал зіграв ключову роль в його перемозі, навіть в день виборів транслюючи Квартал і серіали про слугу народу.

Правда, напочатку 2022 року народ дещо розчарувався в своєму верховному слузі. Зеленський займався кошмаренням опонента, особисті і партійні рейтинги влади стрімко падали на фоні некомпетентності, корупційних скандалів і кадрової чехарди, втрати субʼєктності парламенту та уряду. І навіть чорні політтехнологи і позитивні блогери не могли переламати цієї неприємної для Банкової тенденції. Все змінило вторгнення.

Провал підготовки до війни - найбільш болюча і некомфортна для Зеленського тема, на багато питань ще прийдеться відповідати після її завершення. Проте, напочатку вторгнення найзапекліші опоненти Зеленський і Порошенко потиснули руки і домовилися разом працювати на перемогу. Це було по - державницьки мудро.

Політичне перемирʼя тривало недовго і порушила його не опозиція. Як тільки ЗСУ відбили ворога від Києва, влада повернулася до схематозу, корупційних оборудок, дурнуватих кадрових призначень, а всі провали наззовні і всередині традиційно перекриває відволіканням уваги і «саджанням Порошенка», вже 6 весну.

Напочатку вторгнення Зеленський згадав про конституційні президентські функції- зовнішню політику і безпеку. Бо до цього розповідав про какую разніцу, як називається вулиця, головне, аби заасфальтована. З лютого 22 він ефективно використовував свій акторський хист, закликаючи світ підтримати Україну. В усіх питаннях, що стосується захисту України, суверенітету і безпеки, він мав конституційну більшість в залі ВР, в тому числі і нашу підтримку. Але замість зосередитися виключно на війні, влада посилює авторитарні тенденції, кошмарить опозицію, остаточно зачистила інформаційне поле і знищила субʼєктність парламенту. Боляче читати одкровення журналістів марафону, що «їм не соромно за їх роботу», бо навіть при Януковичі за таку політичну цензуру було соромно і люди бодай опускали очі. Темники не можна виправдати війною, це очевидно.

Зеленський як Верховний Головнокомандуючий часто відвідує фронт, це важливо. Але він максимально уникає всіх болючих тем, як то корупція на закупівлях для ЗСУ, недостатнє забезпечення Армії чи то мобілізація, провал і проблеми якої - точне не відповідальність Гончаренка чи будь кого з опозиції. А тактика простих і швидких рішень , як то розгону ВЛК чи звільнення ТЦК - це, звичайно, ніякі не реформи, а популізм, який тільки поглиблює проблему. Як і перетягування на 5-6 менеджерів функцій цілого МЗС.

Чи напав би Путін, якби в Україні був інший президент? Для мене питання взагалі так не стоїть. Бо Путін вже напав в лютому 2014, він десятиріччя готувався до цієї війни, ненавидячи Україну і не визнаючи її незалежність. Правда, Зеленський в 2019 в це не вірив, щиро сподіваючись зійтися десь посередині. Прозріння прийшло дуже важкою ціною.

У війні проти України винен виключно Путін, тільки він і вся Росія несуть повну відповідальність за вбивства , терор, геноцид українців, які здійснюють з 2014 року. Але ми всі маємо дати собі чесну відповідь - чи до кінця усвідомлювали рівень викликів, чи достатньо готувалися дати відсіч, а не звинувачувати в недостатній підтримці тільки західних партнерів.

Чи міг собі уявити Зеленський 6 років тому, що фундаментом його правління стане Армія. Мова. Віра. ЄС. НАТО? А наша команда, яка провела демократичні європейські вибори і привітала Зеленського з перемогою, точно знала, що це і є фундамент української державності. Україна - понад усе. На цьому і маємо стояти.

Я не знаю, коли відбудуться повоєнні вибори, бо вони можливі тільки після завершення активних бойових дій. Але перед командою
Зеленського стоятиме важкий для них виклик - провести їх демократично.

Судячи з останніх подій в державі, позасудових санкцій, обшуків в опозиції, терору «ЄС» і родин опонентів, арештів бойових командирів, вічного марафону і зачистки інфо поля, демократія - не є козирем ОП. Але це буде перший найсерйозніший повоєнний виклик для Зеленського і України.

Проте, сьогодні країні варто зосередитися на війні, а не на виборах, до яких ще треба дожити. В першу чергу це стосується влади, яка вже живе в форматі виборчої кампанії.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

ЄС схвалив 17 пакет санкцій проти Росії.

Він стосується майже 200 суден "тіньового флоту" Росії, гібридних загроз і прав людини.

У ЄС вже почали роботу над новим, 18-м пакетом санкцій проти РФ. Крім російських банків, він може містити обмеження проти банків держав з-поза Євросоюзу, які підтримують російську оборонну промисловість та армію.

Паралельно, Велика Британія також розширила санкції проти РФ.

ВБ ввела санкції проти 18 суден у межах боротьби з російським «тіньовим флотом». Також до санкційного списку потрапило російське Агентство зі страхування вкладів.

Це важливий крок на тлі переговорного процесу. Важливий, але НЕДОСТАТНІЙ. І про це треба говорити з партнерами.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Телефонні розмови Трампа з Путіним в центрі уваги світла з ЗМІ.

За фасадом «мирної ініціативи» — незбалансований, непрозорий і потенційно небезпечний процес, у якому Україна ризикує стати об’єктом тиску, а не рівноправним учасником - такий ключовий висновок багатьох ЗМІ.

Риторика Путіна чітко демонструє, що Кремль не налаштований на закінчення війни і пошук компромісу. Москва розглядає переговори як капітуляцію України, з поверненням до стамбульського треку 2022 року і тиском на Київ «визнати нові територіальні реалії».

Москва паралельно грає на амбіціях Трампа,використовуючи тему «миру» як тло для відновлення політичного і економічного діалогу з Вашингтоном.

Кремль прагне виграти час, вчорашня телефонна розмова- це про затягування часу і спроби «відокремити» питання України від двосторонніх відносин, та повернутися до питань бізнесу як двостороннього пріоритету.

Як зауважує Financial Times, Трамп не готовий тиснути на Путіна — і це шокує європейських союзників.

Україна підтвердила готовність до безумовного припинення вогню та переговорів — чи то прямих, чи в багатосторонньому форматі. Хоч в цьому і криється пастка, бо прямі переговори - це сценарій Путіна по затягуванню часу і перекладанню відповідальності на Україну.

• Sky News називає вчорашню телефонну розмову провалом Трампа і спробою Путіна виграти час, очікуючи, що США самі вийдуть із гри.

• The Times звертає увагу, що після розмови з Путіним тон Трампа став ще примирливішим — замість санкцій мова йде про «торгівлю».

• Washington Post критикує дії адміністрації Трампа як хаотичні , побудовані на трьох ілюзіях: що сторони самі домовляться, що Путін діє раціонально, і що США можуть не втручатися.

• CNN цитує Трампа: «Я довіряю Путіну». Це сигнал не лише Україні, а й союзникам — довіра до агресора замінює системну політику.
Росія сприймає президентство Трампа як вікно можливостей, а не загрозу — додає CNN. Кремль посилює війну без поступок, розраховуючи, що США дистанціюються.

Після розмови з Путіним Трамп демонструє меншу зацікавленість у ролі посередника, натякаючи на передачу ініціативи третім сторонам, зокрема Ватикану. Це лише грає на користь Москви.

Телефонна дипломатія в її нинішньому вигляді не дає відповіді на ключове питання: чи готові США справді бути гарантом миру, а не посередником між жертвою і агресором.

Якщо США справді бачать, що Росія затягує процес і блокує навіть мінімальний прогрес — настав час говорити не про «віру в Путіна», а посилювати санкції.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Звернула увагу, що і Банкова і слуги сьогодні мовчать про те, що пішов вже 7 рік президентства Зеленського. Тим не менше, журналісти просили коментарі про підсумки шестирічки. «ЄС» вважає актуальним звіт самого Зеленського.

https://youtu.be/Av6RaK6D1Kw?si=ss5LbBBdDspLC_Qv

Страшніше кривавих боїв у Маріуполі, гірше цілодобових бомбардувань «Азовсталі», жахливіше втрат побратимів може бути лише забуття та бездіяльність.

Відколи Маріупольський гарнізон, виконавши всі поставленні перед ним завдання, вийшов за наказом вищого військово-політичного керівництва країни у полон, минуло три роки. Саме стільки часу понад 800 військовослужбовців 12-ої бригади «Азов» знаходяться у російському полоні.

Тривалі тюремні терміни, катування, постійний психологічний тиск, відсутність нормального харчування та медичного забезпечення — щоденна реальність для моїх полонених побратимів. Кожен день там — це боротьба за власне життя, гідність та надію на визволення.

Маріупольський гарнізон тримав оборону міста 86 діб. Вони тримаються у неволі більше 1000 днів.

Забути про це — означає зрадити їх. Не докладати всіх зусиль, аби будь-яким чином пришвидшити їхнє повернення — означає стати співучасником злочину проти них.

Оборона Маріуполя стала для України порятунком. Ті, хто продовжує боротись у ворожих тюрмах, чекають, що Україна віддячить їм так, як вони цього заслуговують. Так, як чинили вони три роки тому у повному оточенні: самовіддано, через «не можу».

І як вони неодмінно б зробили, якщо б сотні українців протягом трьох років знаходились у пеклі російського полону, і були б бодай якісь можливості врятувати їх.

А такі можливості завжди є. Потрібні лише воля та бажання.

@Денис Прокопенко

🚫 Влада блокує участь Порошенка в Парламентській асамблеї НАТО, — співголова фракції "Європейська Солідарність" Артур Герасимов

Він наголосив, що Україні потрібна внутрішня єдність і професійна дипломатія для миру. Натомість влада знову заважає Петру Порошенку брати участь у важливих міжнародних зустрічах.

За словами Герасимова, вже триває сьомий рік обіцянок і перекладання відповідальності від Зеленського. Він підкреслює, що мир можливий лише за підтримки ЗСУ і професійної дипломатії. Герасимов обурений, що замість боротьби з агресором, влада вважає ворогом Порошенка.