Шість років тому шостий президент України здобув переконливу перемогу на демократичних виборах.

Це був багато в чому протестний вибір, 73% українців проголосували проти «бариги», «ліпєцкой фабрики», «мінських угод», «наживатися на війні», «а то путін нападьот», повіривши в маніпулятивні меседжі політичних неофітів і їх інформаційної обслуги.

Флагманом цієї брудної пропагандистської кампанії були плюси і інші медведчуківські канали, які з ранку до вечора розповідали, що це «Порошенко напав на Україну».

Наталочки і Сірьожі досьогодні повторюють мантру, що Зеленський - це найкраще, що могло трапитися з Україною.

Правда, цей пропагандистський марафон вже не дивляться в Маріуполі, фортеці Бахмуті, Авдіївці, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Волновасі, Сватовому….

Сьогодні на УП вийшла полемічна стаття лауреата Шевченківської премії, журналіста і воїна П. Казаріна, в якій він розмірковує, чи можливо було б уникнути великої війни, якби не Зеленський.

Для мене аксіома, що відповідальність за напад на Україну і в 2014 , і в 2022 несе виключно Путін, росіяни, які допустили цементування диктаторського режиму і для яких великорусский шовінізм- релігія.

Я жорстко полемізувала з тими, хто перекладав відповідальність за війну на Порошенка. Це страшна трагедія для України, що скільки людей повірили в цей кремлівський наратив, який тягли сюди деякі медіа і проросійські політики, перекладаючи відповідальність на українську владу.

Тим не менше, кримінальні справи проти Порошенка за «контрнаступ влітку 2014 на Донбасі» і відсіч ворогу в листопаді 2018 в Керченській протоці і досі не закриті, навпаки, «розслідуються» ДБР.

З 2019, попри чітку опозицію до Зеленського, я не змінила своєї позиції щодо війни. Повну відповідальність за вбивства українців, знищення українських міст, порушення мінських угод до 2022, несе путінська росія. Це не Зеленський напав на Україну в лютому 2022, воєнний злочин здійснив Путін.

Але відповідальність за провал підготовки до вторгнення, повне ігнорування сигналів партнерів, не виконання державного оборонного замовлення, згортання ракетних програм і виробництво ВПК, недофінансування ЗСУ через пріоритетність асфальту, не проведену евакуацію культурних цінностей і дитячих будинків, коли передчуття війни було вже в повітрі - це вже повна відповідальність української влади. Яка в січні 2022 садила Порошенка, замість готувати оборону. І дуже дивно, що в статті Казаріна про це ні слова.

ЗСУ є головним гарантом нашої державності, суверенітету і незалежності. Підготовка резервів і посилення українського ВПК в 2019- 2022 могли б бути стримуючими і превентивними факторами для нападу, або б сповільнили російський бліцкриг на Півдні і інших напрямках.

Чому Путін не напав раніше? Розмірковувати виключно в парадигмі Порошенко & Зеленський і забувати про зовнішнішні чинники - це надто спрощено.

Політика стримування агресора замість придушити його санкціями з боку Німеччини і США, ЄС вцілому - апріорі була помилковою, бо дозволяла російській економіці розвиватися, будуючи «Північний потік» і експортуючи енергоносії. Але фактор Меркель і Трампа, безумовно, грав свою роль для Путіна, це були чи не єдині світові лідери, окрім Сі, з якими він певним чином рахувався.

А от українська влада пересварилася з нашими партнерами напередодні вторгнення, звинувачуючи їх в «скабєєвщині» і нагнітанні паніки. Хоч з 2021 року влада мала робити все для посилення антипутінської коаліції, вірити західними розвідкам і зробити все для посилення оборони.

Та й лондонський саміт НАТО в грудні 2019 не варто було ігнорувати, бо паризькій зустрічі з Путіним цей зовнішньополітичний шпагат аж ніяк не допоміг…

Очевидно, що тема підготовки до війни- найбільш проблемна для команди Зеленського. Бо в цьому питанні- дуже болючі відповіді про втрачений час, можливості, які спровокували важкі для країни наслідки. Ця дискусія ще попереду, бо спочатку потрібно перемогти ворога. До речі, тема перемоги дивним чином зникла з риторики влади, паралельно з забутими вже самітами миру і планами стійкості.

Три роки важкої війни влада активно експлуатувала гасло «Мінська 3 не буде». І судячи з останніх новин щодо переговорного процесу, це правда. Бо в мінських домовленостях було чітко зафіксована територіальна цілісність України, Донецька і Луганська області визнавалися українськими і ніде ані слова не було про відмову від Криму… А виконання цих угод було чітко привʼязане до санкцій.

Я, до речі, щиро бажаю нинішній українській переговорній команді досягти подібного результату, адже основна червона лінія для українського суспільства - це територіальна цілісність і суверенітет України.

Павло Казарін завершує свою колонку до шестиріччя Зеленського висновком, що головне - не переміг Медведчук, бо прихід до влади пʼятої колони Кремля дійсно б означав захоплення України з середини. Але я не настільки оптимістична, як автор. Можливо тому, що щодня бачу в парламенті існування коаліції Слуг і ОПЗЖ, які разом обкрадають українську Армію, переспрямовуючи кошти на пропагандистський марафон, закупівлю російського застарілого обладнання для АЕС чи на дороги, замість купувати дрони і будувати фортифікації. Бачу, як з ВР роблять слухняну і залежну від Банкової «держдуму», руйнуючи парламентаризм і субʼєктність. Щодня відчуваю, що особа в кріслі спікера отримує фізичне задоволення від приниження опозиції.

А, можливо, мій песимізм будується на відвідуванні судів над бойовими командирами чи «превентивними санкціями» проти Порошенка, який вже 6 років не при владі. Бо ці судилища, політична цензура і тиск на опозицію мало чим відрізняється від часів Януковича.

Перемогти росію важливо не лише на полі бою і в дипломатії, треба перемогти її в собі і не дати побудувати всередині. І це сьогодні відповідальність Зеленського, який вже 6 років як сконцентрував всю повноту влади. Не варто цементувати цю владу портновщиною в судах, розправами з опонентами і союзами з ОПЗЖ.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Павло Казарін нагадав всім нам , що сьогодні шоста річниця шостого президента. Правильний час звітувати і для роботи над помилками.

https://blogs.pravda.com.ua/authors/irgerashchenko/6805eb59dbf3b/

За шість років президентства Зеленського було відкрито більша 100 кримінальних справ проти Порошенка. Але так і не знайшли, за що посадити. Тому Зеленський ввів позасудові санкції проти свого опонента, які його 5-6 менеджерів виправдовують. При цьому член РНБО Стефанчук відверто маніпулює , бо ж закон про санкції стосується іноземних фізичних і юридичних осіб або втікачів, до яких не може дотягтися українське правосуддя.
А міністр юстиції виправдовує превентивне порушення громадянських прав і свобод опозиції.

Влада продовжує використовувати міжпарламентську дипломатію як кнут і пряник. У слуг немає проблем з відрядженнями, натомість, представників Європейської Солідарності продовжують обмежувати і блокувати нашу роботу.

Олексій Гончаренко без сумніву, найефективніший представник ВР в ПАРЄ, він очолює один з ключових комітетів Асамблеї- з міграції.
Сьогодні Олексія не випустили на важливу конференцію з проблем міграції, яку організовує очолюваний ним комітет. Це при тому, що для України міграційні проблеми є ключовими, після безпекових.

Наші джерела говорять, що це ревнощі Банкової до активного діалогу колеги з американськими конгресменами і політиками, бо ОП і їх міньйони в парламенті монополізували американський напрямок і дуже рефлексують щодо «несанкціонованих контактів». Також говорять, що Олексію прилетіло за його голосування проти продовження воєнного стану і мобілізації, хоч згідно Конституції, депутати не несуть відповідальності за
голосування і висловлювання.

Але доктор юридичних наук в спікерському кріслі не вперше вільно трактує Конституцію і закон.

З позицією Олексія можна погоджуватися чи ні, але вона в нього принаймі є. І він її публічно відстоює , на відміну від слуг, які тицьнуть кнопку за командою, а не переконаннями.
Олексій ефективно і фахово працює на міжнародних майданчиках, з окрема, в ПАРЄ. Це визнають навіть опоненти.

«Європейська Солідарність» висловлює обурення і протест блокуванням міжпарламентської діяльності наших депутатів. Вимагаємо припинити цю вибіркову практику. Влада має врахувати резолюції Європарламенту і звіти Єврокомісії, де йдеться про важливість міжпарламентської дипломатії в контексті євроінтеграції.

Позасудові санкції, тиск на опозицію, політично вмотивовані кримінальні справи проти опонентів перетворюють Україну на автократію.

Впевнені, на цей ганебний випадок буде жорстка реакція ПАРЄ.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Завтра в Лондоні продовжаться мирні переговори за участі України, США,
Франції і Великої Британії. Президент Трамп анонсував, що говоритимуть про припинення вогню.

Там часом, Україна знову відчула ціну російських обіцянок про «перемирʼя».

“Великоднє перемир’я”
Москва одразу ж порушила. Під прикриттям псевдомирних ініціатив, лише за одну добу росія здійснила сотні обстрілів, атакуючи цивільні міста, позиції ЗСУ та об’єкти критичної інфраструктури.

Російська тактика залишається незмінною з 2014 року: перемир’я — це частина гібридної війни, інформаційна операція, що переслідує конкретні військові та політичні цілі.

Російська армія продовжує використовувати далекобійну зброю, атаки з повітря, на окремих напрямках активізувала штурмові дії. Під виглядом “тиші” тривала підготовка до подальших наступальних операцій.

«Припинення вогню» на Великдень супроводжувалося масованими атаками на Сумщині, Харківщині, Донеччині, Запорізькому напрямку і Півдні. Застосовувались артилерія, дрони-камікадзе, керовані авіабомби.

Чому Росії вигідно брехати про перемир’я?

Це логічно вписується в російську воєнну та інформаційну доктрину:
• Виграти час. Під прикриттям “тиші” війська проводять перегрупування, ротацію, інженерні роботи, а також ведуть аеророзвідку без активної протидії.
• Інформаційна операція. Внутрішній аудиторії показують “гуманного лідера”, а зовнішній — сигнал: Росія нібито готова до миру, це Київ не хоче домовлятися.

- Дипломатичний тиск. Тактика створити враження “конструктивності” перед переговорами — зокрема напередодні зустрічі в Лондоні за участю США, ЄС і України.

Кремль не вперше декларує «режим тиші», продовжуючи бойові дії. З початку війни в 2014 році було оголошено щонайменше 20 “режимів тиші” — “шкільних”, “новорічних”, “різдвяних”, “великодніх” — і жодне з них Росія не дотримувалася.

Найвідоміші приклади:
• Грудень 2014: режим припинення вогню, погоджений за участі ОБСЄ — зірваний на наступний день. Почався штурм Дебальцевого.
• “Шкільне перемир’я” (серпень 2017): оголошено Тристоронньою контактною групою — вже у перший день зафіксовано понад 40 обстрілів.
• “Різдвяне перемир’я” (2020, 2021): на тлі заяв Кремля про “релігійне затишшя”, українські позиції біля Золотого, Широкиного, Авдіївки та інших населених пунктів потрапили під мінометний вогонь.
• Мінськ-2 (лютий 2015): формально передбачав негайне припинення вогню. Натомість російські війська штурмували Дебальцеве після підписання угоди, фундаментально порушивши домовленості.

Щоразу Росія традиційно звинувачувала Україну у зриві домовленостей — навіть коли порушення фіксувала СММ ОБСЄ. Так сталося й цього разу.

Світові медіа жорстко відреагували на черговий приклад російського цинізму:
• The Guardian: у статті“Russia’s Easter ceasefire collapses under artillery fire” наголосила, що “вже протягом перших годин після оголошення перемир’я по всій лінії фронту лунали вибухи”, і назвала це “ще одним сигналом, що Москва не шукає миру, а інструменталізує його”.
• Politico Europe: відзначило, що “Росія веде переговори через приціл” і назвала перемир’я “паралельною реальністю, яка існує тільки в російських брифінгах”.
• Le Monde: охарактеризувала ситуацію як “перемир’я на папері”, підкреслюючи, що “Путін використовує релігійні свята для тактичного камуфляжу наступальних дій”.
• CNN: під час включення з Києва цитувала речника ЗСУ: “Москва не припиняла стріляти навіть під час Пасхи — це чергове політичне шоу під обстрілами”.

Жодна держава чи аналітичний центр не сприйняв перемир’я як щире.

Росія заявляє про “готовність до переговорів” тоді, коли:
• зазнає військових втрат,
• потребує перегрупування,
• хоче виграти час для нової фази кампанії.

У 2025 році, на тлі зростаючої дипломатичної активності Заходу та початку роботи нової адміністрації США, Кремль прагне:
• нав’язати рамку “мирних ініціатив”,
• виглядати конструктивною стороною,
• звинуватити Україну в “затягуванні конфлікту”.

Це — не дипломатія, а шантаж через дезінформацію.

Якщо Україна відкидає ініціативу — її звинувачують у небажанні миру. Якщо погоджується — визнає частину наративів Кремля.

І поки звучать пропозиції про припинення вогню, насправді — триває наступ.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Наш Ярослав Малигін з весни 2022 в ЗСУ, на Херсонському напрямку.

Чи не перша відпустка за цей час. Була дуже рада зустрітися зі своїм найкращим помічником. Ярослав говорить, що в Армії дуже чекали закону про списання майна, знищеного під час бойових дій, бо дуже багато сил і нервів забирає бюрократія зі списанням дронів, які на війні - розхідний матеріал. Тому чекаємо на оперативне підписання цього закону Зеленським.
Говорили про забезпечення ЗСУ, підготовку мобілізованих, організацію оборони. Дуже ціную інформацію з перших вуст, яка дає розуміння, що ми, як депутати, маємо робити для Армії.
В кулуарах ВР є експозиція з фото всіх наших співробітників - воїнів і це дуже правильна ідея.
Дякуємо за захист України, друже!

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Секретаріат фракції Європейська Солідарність поінформував нас, що Апарат ВР вимагає від них документального офіційного підтвердження партнерських взаємин «ЄС» і ЕРР.

Бо депутати нашої фракції мають офіційні запрошення на Конгрес ЕРР. Зараз судомно шукають причини, як заблокувати відрядження, зокрема і мені, як співголові фракції.

Спрощуємо задачу пошуку партнерських взаємин Європейської Солідарності і ЕРР Апарату ВР за вказівкою їх керівництва.

На сайті Європейської народної партії. Офіційно. Чекаємо від Апарату такої ж уважності до партнерських взаємин слуг з ALDE:)

Прям цікаво, що тепер вигадають, аби не підписувати відрядження.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Влада «готується» до обрання нового секретаря Київради. Критично важливо перед цим залякати і закрити всіх незгодних. Сьогодні під домашній арешт відправили голову фракції «ЄС» в Київраді. Підстава: один з водіїв бензовозів, яким Прокопів підписував відрядження, не повернувся в Україну.

В Україну не повернулися з відряджень купа «митців», журналістів, спортсменів, інших осіб, яким підписували відрядження міністр культури, спорту, інші чиновники . Депутатів, яким підписував відрядження Стефанчук. Наприклад, депутат Куницький. Чи будуть такі ж судилища над головою ВР і міністрами? Боюся, ето другоє.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Завтра в Лондоні пройде новий раунд мирних переговорів за участі України, США, Великої Британії та Франції.

Росія до зустрічі не залучена, однак уже цього тижня планується черговий візит спецпосланця президента США Стіва Віткоффа до Москви — формально для “передачі позицій”.

США представляють держсекретар Марко Рубіо, а також спецпосланці президента — Стів Віткофф і Кіт Келлог. Від України, Франції та Великої Британії — міністри закордонних справ і радники з національної безпеки.

Формат обговорення — робочий, без остаточного комюніке. Однак учасники не виключають, що узгоджена позиція може стати основою для подальших контактів із РФ.

Після неофіційного обміну документами між США та Україною стало відомо, що адміністрація Трампа пропонує Києву розглянути низку “варіантів”, які включають:
• де-факто визнання контролю РФ над Кримом;
• відмову України від курсу на вступ до НАТО;
• нечітко визначені гарантії безпеки;
• відсутність вимоги щодо виведення російських військ із частини окупованих територій.

У Вашингтоні наголошують, що це не ультиматум, а “позиції для обговорення”, проте очевидно, що США очікують зворотного зв’язку вже під час лондонської зустрічі.

Адміністрація Трампа перебуває під тиском внутрішньої критики — рейтинг підтримки президента впав до 42%, а 59% американців вважають, що США втрачають вплив у світі. Частина Республіканської партії також ставить під сумнів ефективність нинішньої зовнішньої політики.

Тому Білий дім зацікавлений у формуванні політичного рішення щодо України, яке можна подати як «стратегічну стабілізацію» .

Франція і Велика Британія зберігають офіційну підтримку територіальної цілісності України, але їхні підходи відрізняються:
• Франція поступово активізує посередницьку роль, просуваючи “поступову деескалацію”;
• Велика Британія залишається серед найбільш послідовних прихильників безкомпромісної підтримки України.

На цьому етапі ключова мета Парижа й Лондона — зберегти присутність у переговорному процесі, щоб уникнути ситуації, в якій США й РФ вирішуватимуть все в двосторонньому порядку.

Лондонський раунд сам по собі не завершить війну. Але він може визначити:
• які елементи стануть основою подальших консультацій із РФ;
• чи будуть окремі американські пропозиції розглядатися як основа “перехідного врегулювання”;
• чи збережеться спільна позиція партнерів, чи почнеться поступова диверсифікація підходів.

Україна, у свою чергу, перебуває в позиції складного балансу: з одного боку — збереження діалогу, з іншого — відмова від нав’язування неприйнятних умов.

США прагнуть контролю над процесом, Європа — залишитися в грі, Україна — зберегти суб’єктність.

Росія я ж поки не демонструє жодної готовності до миру.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Адміністрація Трампа передала Україні минулого тижня в Парижі "остаточну пропозицію" президента США щодо мирного врегулювання — Axios.

У пропозиції відчутні вигоди отримає Росія, але лише туманно і в загальних рисах сказано, що отримає Україна.

Що отримує Росія за пропозицією Трампа:

1. "Де-юре" визнання Сполученими Штатами російського контролю над Кримом.

2. "Де-факто" визнання окупації Росією майже всієї Луганської області та окупованих частин Донецької, Херсонської та Запорізької областей.

3. Обіцянку, що Україна не стане членом НАТО. У тексті зазначається, що Україна може стати частиною ЄС.

4. Скасування санкцій, запроваджених з 2014 року.

5. Посилення економічної співпраці зі США, зокрема в енергетичній та промисловій сферах.

Що отримує Україна за пропозицією Трампа:

1. "Надійні гарантії безпеки" за участі спеціальної групи європейських країн, а також потенційно однодумців з неєвропейських країн. У документі нечітко прописано, як функціонуватиме ця миротворча операція, і не згадується про участь США.

2. Повернення невеликої частини Харківської області, яку окупувала Росія.

3. Безперешкодне проходження річки Дніпро, яка проходить вздовж лінії фронту в деяких частинах Півдня України.

4. Компенсації та допомогу на відбудову, хоча в документі не сказано, звідки буде взяте фінансування.

У плані також містяться інші елементи. Зокрема, вказано, що ЗАЕС вважатиметься українською територією, але експлуатуватиметься США, а електроенергія з неї постачатиметься як в Україну, так і в Росію.

План був розроблений після того, як минулого тижня Віткофф зустрівся з Путіним на більш ніж чотиригодинній зустрічі.

Після презентації плану, Путін запропонував призупинити російське вторгнення по поточній лінії фронту як частину потенційної угоди.

Це найбільший жест з боку Путіна на сьогодні, який мав би засвідчити його готовність до миру, однак європейські посадовці залишаються скептичними.

Цього тижня Стів Віткофф вирушить до Москви на свою четверту зустріч із Путіним.

І Віткофф, і державний секретар Марко Рубіо пропустять переговори в Лондоні в середу, де зберуться представники США, України, Франції, Німеччини та Великої Британії. Обидва раніше планували взяти участь.

Делегацію США в Лондоні очолить спеціальний представник в Україні Кіт Келлог.

Втім, від української сторони надійшли сигнали про бажання обговорити 30-денне припинення вогню під час зустрічі в Лондоні — замість рамки мирного плану Трампа.

Рубіо у Twitter написав, що провів «продуктивну» розмову зі своїм британським колегою та з нетерпінням чекає на продовження після лондонських обговорень.


https://www.axios.com/2025/04/22/trump-russia-ukraine-peace-plan-crimea-donbas

Напередодні в пресі з’явилися витоки змісту мирного плану, який нібито США запропонували Україні та Росії. Невідомо, наскільки достовірною була оприлюднена в ЗМІ інформація, але якщо так — ідеться не про мир, а про капітуляцію, адже ключовими пунктами «плану» була відмова від територій.

Можна прогнозувати, що жодна зі сторін — ні Україна, ні Росія — на такі умови не погодяться. Територіальна цілісність і суверенітет - червона лінія для України і українців.

Адміністрація Трампа, схоже, доходить до висновку, що домовитися з Росією неможливо, а мирне врегулювання виглядає набагато складнішою задачею, ніж це уявлялося. Миру неможливо досягти ані за 24 години, ані за сто днів.

Але українці мають дізнаватися про хід переговорного процесу не з міжнародних ЗМІ, держсекретаря Рубіо чи спецпредставників Віткоффа і Келлога, а від української влади.

«ЄС» вимагає проведення спеціального засідання ВР за участі В.Зеленського, де він має озвучити український план досягнення миру і деталі переговорного процесу. Чи залишається частиною цього плану Угода про мінерали? Адже саме Зеленський був автором цієї ініціативи і проголосив її як четвертий пункт свого плану незламності восени 2024 року. Як ця угода сприятиме миру і гарантіям безпеки?

На жаль, вже кілька місяців урядовці, делеговані Зеленським в переговорну групу, уникають спілкування з парламентом, міністри А. Сибіга і Р. Умеров під різними приводами не зʼявляються на годину запитань до уряду в ВР і не відповідають на питання про хід переговорів і український план.

Попри всі складності і нюанси спілкування з американською адміністрацією, без комунікацій з Білим Домом Україні буде важко протистояти російській агресіі. Ми критично залежимо від двопартійної підтримки США. Але після скандалу в Овальному кабінеті комунікація з адміністрацію і Конгресом фактично на паузі, і це провал дипломатії 5-6 менеджерів.

Дональд Трамп і його адміністрація — наша політична реальність на наступні чотири роки, і це не вдасться ігнорувати.

Офіс Зеленського скільки раз протягом війни маніпулював, що «Мінська 3 не буде». Але те, що нині зʼявляється в ЗМІ як навʼязувані Україні плани врегулювання - це дійсно не «Мінськ 3», бо в мінських домовленостях була чітко зафіксована територіальна цілісність і суверенітет України, а не відмова від територій і втрати.

США офіційно заявили про можливий вихід з переговорів як посередник. Українська влада заявила про не сприйняття запропонованого плану, а отже , зливи в ЗМІ схоже були правдою.

Тепер українська влада зобовʼязана звітувати суспільству, що буде з угодою по мінералам. І , ключове, який наш реалістичний план досягнення миру, посилення антипутінської коаліції і збереження підтримки Украіни.

Фракція «Європейська Солідарність» вимагає публічної зустрічі з президентом Зеленським , міністрами
Сибігою і Умеровим, які безпосередньо залучені до переговорного процесу.

Зустріч в Лондоні, яка донедавна подавався як шанс на дипломатичний прорив, фактично перетворилася на фіксацію дипломатичної паузи.

Можливо, в нинішніх обставинах пауза — це краще, ніж погодження на неприйнятні умови.
Але пауза — не стратегія. А українці мають право почути від української влади нашу стратегію досягнення миру.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

У Голосіївському районі падіння ймовірно уламків БПЛА біля житлового будинку.
Також в цьому районі палають гаражі. На іншій локації - автомобілі.

У Шевченківському районі влучання уламків у нежитлову будівлю.

У Святошинському - попередньо загорання будинку.
У дворі іншого будинку горять авто.

У Шевченківському районі
внаслідок падіння уламків сталося загорання гаражів.
Всі служби прямують на місця викликів.
Перебувайте в укриттях!

Тактика Кремля незмінна - ескалація, терор, аби тиснути на хід переговорів, навʼязувати свій сценарій, залякувати цивільне населення, шантажувати партнерів, що варто погодитися на найгірший варіант. Після провалу «мирних планів» на умовах Кремля, посилення терору мирних міст було прогнозованим…

Наш план має бути один. Посилення власного ВПК. Дзеркальна відповідь Росії. Дрони, ракети. Активізація військової співпраці з ЄС, який має прокинутися від летаргічного сну і тиснути на РФ зараз. Нам критично важливо посилити ППО і захист неба, і тому всі кешбеки, «тисячі», марафони і інше нецільове під час війни використання коштів є злочином.
Попри все, робота з конгресом і американським суспільством , де дві партії і народ мають бачити наслідки російського щоденного терору і усвідомити, що їм теж прийдеться заплатити велику ціну, якщо дати цьому злу посилитися ще більше.

Господи, допоможи нам вистояти. Мої найщиріші співчуття всім постраждалим київським родинам. На жаль, серед них є і знайомі дорогі люди…