Одне з найвпливовіших видань The Economist пише, що владу в Україні було монополізовано, а повноваження президента стали надмірними.

У Києві, за скромним фасадом промислової будівлі, команда з геймерів, науковців і кінематографістів виготовляє ударні дрони й крилаті ракети. Від 30 апаратів на місяць вони вийшли на 1300. «Ми не хочемо залежати від американської політики», — пояснює засновник компанії.

Ще у 2022 році Україна повністю покладалась на західні постачання. Тепер, за словами радника президента Олександра Камишіна, оборонна промисловість виробляє озброєння на $35 млрд на рік. Утім, ключові прогалини залишаються — зокрема, система перехоплення російських ракет.

Водночас, є проблеми з мобілізацією: військові на фронті майже без ротацій, людей іноді хапають випадково, а зниження призовного віку затягувалось. Однак саме дрони компенсують чисельну перевагу РФ — за деякими оцінками, 75% втрат росіян спричинені саме ними.

Найбільш вразливою, однак, є політична система. Багато ліберальних українців від початку повномасштабної війни опинились перед дилемою: мовчати про помилки влади — чи ризикувати міжнародною підтримкою. «Ми в пастці», — каже Юлія Мостова, редакторка ZN.UA. Критика Зеленського стала ще важчою після нападок Трампа, який назвав його «диктатором».

У лютому проти Петра Порошенка, лідера найбільшої опозиційної сили, ввели санкції без пояснень, заморозили активи, а також висунули обвинувачення в «держзраді». Це фактично виключає його з можливих виборів. «Якщо без рішення суду це можна зробити з Порошенком, значить, з будь-ким», — каже депутат Олексій Гончаренко.

Під тиском — і громадянське суспільство. Антикорупціонер Віталій Шабунін, який воює з перших днів, після критики Міноборони був переведений ближче до фронту. ЗМІ також стикаються з утисками — наприклад, редакторка Української правди Севгіль Мусаєва заявляє про тиск на рекламодавців і ізоляцію журналістів.

Влада концентрується не в уряді чи парламенті, а в офісі президента — зокрема, у руках Андрія Єрмака, його радника Дмитра Литвина і Олега Татарова, який курує силовиків. Опонентів витісняють: Валерія Залужного відправили послом до Лондона, звільнено також Кулебу, Кубракова.

На тлі війни це може здаватися природним, але зростає ризик авторитаризму, що підриває державу. Як каже Гончаренко: «Мала демократія може чинити спротив великій автократії. Але мала автократія — може бути нею поглинена».

Стаття The Economist акцентує на тривожному тренді: зростання авторитарних тенденцій у владі на тлі війни.

Політична централізація, придушення критики та витіснення опонентів створюють ризик внутрішньої ерозії демократичних інституцій.

Це може послабити країну не лише зсередини, а й у відносинах із міжнародними партнерами, для яких демократичність України — принципова.

Україна ризикує втратити свою головну перевагу — здатність до самостійної мобілізації суспільства й плюралізм.

Війна не повинна стати виправданням для знищення внутрішньої демократії, бо це робить Україну вразливою не тільки перед ворогом, а й перед самою собою.

Інакше кажучи: якщо Зеленський і його команда в ім’я ефективності будуть і далі знищувати незалежні інституції, це зруйнує ту саму систему, яка зробила спротив можливим.

https://www.economist.com/europe/2025/04/16/power-is-being-monopolised-in-ukraine

Година запитань до уряду. Міністра закордонних справ , віцепремʼєрки з економіки знову немає. То ж задавати питання про угоду про мінерали знову немає кому. Парламентарі і український народ не мають права знати, про що йдеться на переговорах.

Година запитань до уряду. Заступник фракції Слуга Народу А. Мотовиловець: « в мене немає запитань до уряду! В мене є лише слова подяки за титанічну роботу, яку ви в надзвичайно складних умовах проводите! Дякую!».

Брєжнєв жил. Брєжнєв жив. Брєжнєв будєт жити:) дожилися…

#ПІДПИСУЙТЕСЯ