Сайт Рада почав працювати. Читаємо урядовий законопроєкт про нові правила мобілізації.

https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43451

Прочитала проєкт закону про мобілізацію.

Журналісти просять коментар.
Думаю, найкраще коментувати словами класика.

«Дорогі українці!
Після моєї перемоги на виборах мій шестирічний син сказав:
«Та! По телевізору кажуть, що «Зеленський – Президент…»
Виходить, що… я… теж Президент?!»
І тоді це прозвучало як жарт, але згодом я зрозумів, що насправді це істина.
Тому що кожен з нас Президент.
Не 73 відсотки, які за мене голосували, а всі 100 відсотків українців.
Це не моя, це наша спільна перемога.
І це – наш спільний шанс. За який ми несемо спільну відповідальність.
І щойно – не тільки я складав присягу. Кожен з нас поклав руку на Конституцію і кожен з нас присягнув на вірність Україні.
Уявіть собі гучні заголовки: «Президент не платить податків», «Президент напідпитку промчав на червоне світло», «Президент потихеньку краде, бо «всі ж так роблять».
Ви згодні, що це ганьба?
Ось що я маю на увазі, коли кажу, що кожен з нас – Президент.
Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за країну, яку ми залишимо своїм дітям.
Кожен з нас, на своєму місці, зможе зробити все для розквіту України.
Європейська країна починається з кожного.
Ми обрали шлях до Європи, але Європа – не десь там. Європа ось тут (у голові – ред.). І коли вона буде ось тут – тоді вона з’явиться і ось тут – у всій Україні.
І це – наша спільна мрія.
Але у нас є і спільний біль.
Кожен з нас загинув на Донбасі.
Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас.
І кожен з нас – переселенець.
Ті, хто втратив власний дім... І ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши біль.
І кожен з нас – заробітчанин.
Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині…
Ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність.
Але ми все це подолаємо! Бо кожен з нас – українець.
Ми всі українці: не існує більших чи менших, правильних чи неправильних.
Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, у Дніпрі й в Одесі – ми українці.
І ми маємо бути єдині. Адже тільки тоді – ми сильні.
І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас 65 мільйонів.
Так, не дивуйтесь – нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля.
Українці в Європі та Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюсь до всіх українців на планеті!
Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну та успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство.
Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому.
Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, свої знання, досвід і ментальні цінності.
Все це допоможе нам почати нову епоху.
Скептики скажуть: це фантастика. Це неможливо.
А може, це і є наша національна ідея? Об’єднавшись – зробити неможливе.
Всупереч усьому!
Згадайте збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи.
Коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися й захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив.
І це наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами – в обороні рідної землі, японцями – у технологіях, швейцарцями – в умінні щасливо жити одне з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.
І наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі.
Мене часто питали: а на що ви готові заради припинення вогню?
Дивне запитання. А на що готові ви заради життя близьких вам людей?
Можу запевнити – задля того, щоб наші герої більше не гинули,
я готовий на все. І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення,
я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги,
і якщо буде потрібно – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій.
Історія – несправедлива річ.
Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати.
І ми готові до діалогу. И я уверен, что прекрасным первым шагом для начала этого диалога, станет возвращение всех украинских пленных.
Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій.
Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне.
Бо неможливо втратити те, що й так наше.
І Крим, і Донбас – це наша українська земля.
Де ми втратили найголовніше. Це – люди.

И сегодня мы должны возвращать их сознание. Вот что мы потеряли.
За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Знали – они не чужие, они наши, они украинцы.
И пусть кто угодно раздает хоть по 10 паспортов, это ничего не изменит. Украинец – это не в паспорте. Украинец – это вот здесь.
І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну – наших героїв, і україномовних, и «русскоговорящих».
Там, на передовій, немає чвар і розбрату, там є сміливість і честь.
І я хочу звернутися до наших захисників.
Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які щодня віддають життя за країну. Я зроблю все, щоб ви відчували повагу. Це гідне, а головне, стабільне фінансове забезпечення, ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин.
Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти.

Безумовно, окрім війни, є ще багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принизливі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця.
Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні.
Це міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві.
Дозвольте мені процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: «Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою».
І я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками й каже: ми нічого не можемо зробити.
Неправда. Можете.
Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори!
Зробіть це. І люди оцінять.
Якісь у вас вибіркові оплески. Не всім подобається, що я кажу?
Дарма, бо це кажу не я, а народ України.

І моє обрання доводить – громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей.
Можливостей «відкатів», «потоків», «дерибанів».
Ми збудуємо країну інших можливостей.
Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх.
А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу.
І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень.
Бо Президент – не ікона, не ідол, Президент – це не портрет.
Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивиться в очі їм.
Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож…

Шановні депутати!
Ви призначили інавгурацію у понеділок, у робочий день.
Я бачу в цьому один плюс – це значить, ви готові працювати.

А тому прошу вас ухвалити:
1. Закон про скасування депутатської недоторканності.
2. Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.
3. Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки.
А також. Прошу звільнити з посад:
1. Голову Служби Безпеки України.
2. Генерального Прокурора України.
3. Міністра оборони України.
Це геть не все, що ви можете зробити. Але для початку – достатньо.
У вас буде два місяці. Ухваліть ці важливі закони та рішення.
Повісьте усі медалі собі.
Заробіть непогані бали на дострокові парламентські вибори.

Я розпускаю Верховну Раду України 8-го скликання.

Слава Україні!

І наостанок. Дорогий народе!
Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися.
Це була моя місія.
Тепер я робитиму все, щоб українці принаймні більше не плакали.»

Яка державницька позиція. Від цього несе бажанням перекинути на військових відповідальність за непопулярні дії, мол, "це не ми, це військові, ми поруч проходили і взагалі тут ні до чого " та щирим наміром не підірвати собі рейтинг, який рано чи пізно згодиться.

"Депутати від фракції "Слуга народу" отримали рекомендації щодо необхідності уникати коментарів стосовно внесеного до Верховної Ради законопроєкту про удосконалення мобілізації і військового обліку.

Деталі: За даними джерел УП, у фракції наголосили на необхідності дотримуватись однієї з президентом лінії з огляду на "чутливість питання", тому "мобілізацію з суспільством мають комунікувати військові, від яких цей запит виходить".

У фракції підкреслили, що тут необхідно проявити дисципліну і утримуватись від коментарів доти, поки військове керівництво не почне коментувати положення законопроєкту і не пояснить суспільству, чому саме такі норми пропонуються і чим вони вмотивовані.

"Фракції слід утриматися від коментарів з цього приводу в ЗМІ, на міжнародному рівні, в соцмережах, в особистих комунікаціях. Всі питання, якщо вони будуть, мають бути переадресовані військовому командуванню", - наголосили у "Слузі народу".

А тепер про мобілізаційний законопроєкт. Після першого прочитання.

В робочій групі з питань військових ми неодноразово піднімали питання демобілізації певних категорій військових- інвалідів, онкохворих. Необхідності ротації підрозділів, які на фронті вже 2 роки.

Посилення мобілізації має відбуватися в комплексі з вирішенням питань ротації, демобілізації. Це - справедливість.

Поданий від Уряду проєкт має суттєві зміни в контексті дискусій на групі.

Й зрозуміло, чому його не наважився подати Верховний Головнокомандуючий, який відповідає за мобілізацію.

Перше. Там пропонується можливість демобілізації через 36 місяців. Уявляєте собі 3 роки під Бахмутом чи Авдіївкою? А такі підрозділи, які вже 2 роки на нулі і виснажені- є, то ж будемо добиватися права на демобілізацію через 2 роки , які військовий весь цей час був не в тилу, а на нулі.

В урядовому законопроєкті зʼявилися антиконституційні, кричущі норми в плані обмежень громадян, які навряд чи виправдовують , безумовно , необхідне посилення мобілізації.

Зокрема, йдеться про наступні міри, які можуть бути запроваджені до громадян.
-Військовозобов’язані та резервісти, які не виконали обов’язки визначені частиною третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за повідомленням керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки вносяться до Єдиного реєстру боржників та до них застосовуються наступні обмеження у вигляді:
заборони виїзду за кордон;
заборони на проведення операцій з рухомим та нерухомим майном;
обмеження на право керування власним транспортним засобом та отримання посвідчення водія;
обмеження права на користування та розпорядження коштами та іншими цінностями;
відмови в укладенні кредитного договору, договору позики;
призупинення отримання пільг та послуг від держави.

Тимчасові міри припиняються у разі виконанням військовозобов’язаним або резервістом обов’язків визначених частиною третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» шляхом надання керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомлення щодо виключення військовозобов’язаного або резервіста з Єдиного реєстру боржників.

Очевидно, що тут відкривається простір для зловживань з боку ТЦК, бо за їх рішенням до військовозобовʼязаних буде застосовано ряд обмежень, які можуть перетворити життя українських чоловіків на пекло. Адже мова йде про позасудове позбавлення права розпоряджатися своїм майном і інше, навіть якщо в тебе є хвороби чи інші підстави для відстрочки, але ТЦК їх «не побачив».

Серед дискримінаційних норм- відстрочка до мобілізації військовозобовʼязаних жінок, поки не виповниться 3 роки дитині. Хоч законодавство дозволяє жінці бути з дитиною до 6 років.

Багато інших сумнівних норм, які посилюють не мобілізацію, а тоталітарний підхід до формування наших резервів.

Погано, що прес конференція президента була до оприлюднення цього важливого законопроєкту, адже позиція Верховного Головнокомандуючого є ключовою для визначення Стратегічного задуму і планів під нього. То ж чекаємо сьогоднішнього традиційного звернення президента, сподіваюся, воно буде присвячене аналізу закону про мобілізацію і ми почуємо бодай позицію Верховного Головнокомандуючого, якщо він не наважився від себе подати закон про те, що є його повноваженнями і відповідальністю.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Нова редакція закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» , яку зареєстрував уряд,говорить , що військовозобов’язані і резервісти можуть бути внесені в Єдиний реєстр боржників.

Про це йдеться у нормі ст.20-1 Закону «Про правовий режим воєнного стану». Ця норма містить кілька моментів, які несуть у т.ч. корупційні ризики, а також ризики негативного впливу на, зокрема, фінансовий сектор.

Нова стаття 20-1 містить слово «можуть» -тобто, можуть бути запроваджені, а можуть і не запроваджені.

Така дискреційність створює можливості для корупції.

Згідно із пропонованою нормою порушники ч.3 ст.22 вносять до Єдиного реєстру боржників (ЄРБ) – за повідомленням керівника ТЦК. Зараз до ЄРБ вносять передовсім боржників за аліментами (там є додаткові реєстри з боржників із зарплати і осіб, які перешкоджають побаченням з дитиною, тощо).

Робота ЄРБ регулюється Законом «Про виконавче провадження» (ст.9 даного Закону). В даному законі доволі чітко розписані, які саме рішення підлягають примусовому виконанню (ст. 3 – судові накази, виконавчі написи нотаріусів, тощо) – і у цьому переліку немає голів ТЦК, а поданий законопроект змін у Закон «Про виконавче провадження» не вносить.

Основні санкції, які передбачено за порушення ч.3 ст.22: заборона виїзду за кордон (утім по військовозобов’язаних ця заборона і так діє); заборона на проведення операцій з рухомим та нерухомим майном (імовірно, мова іде про продаж або купівлю майна, а чи підпадає під це обмеження оренда- невідомо).

Це явне порушення Конституції щодо права на житло.

Також є обмеження на право керування власним транспортним засобом та отримання посвідчення водія, обмеження права на користування та розпорядження коштами та іншими цінностями (дуже розмито – які саме обмеження накладаються, у чому вони полягають); відмова в укладенні кредитного договору, договору позики; призупинення отримання пільг та послуг від держави.

Юридична розмитість цих моментів, по-перше, несе корупційні ризики.

По-друге, це може викликати паніку, якщо буде реальний ризик блокування коштів на рахунках.

Також, обмеження, які накладаються, повністю співпадають з обмеженням, які було введено в РФ.

Ч.2 нової ст.20-1 передбачає, що припинення згаданих заходів припиняється у разі «надання керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомлення щодо виключення військовозобов’язаного або резервіста з Єдиного реєстру боржників».

Але у керівників ТЦК немає чіткого юридичного зобов’язання це зробити. Немає відповідальності за бездіяльність у цьому питанні.

Не зрозуміло, чи припиняються ці обмежувальні заходи у разі припинення воєнного стану.

ТЦК отримують нові права, які межують з правами державних і приватних виконавців. При цьому ці права чітко не визначені і не обмежені.

Ст.20-1 суперечить Конституції України. І там питання не лише в її розмитості, але і в тому, що вона обмежує деякі права, які навіть за ст.64 Конституції України не можуть бути обмежені у т.ч. у воєнний час.

Наприклад, не може бути обмеження прав на житло, про які йдеться у ст.47 Конституції («Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду»). Законопроект ці права обмежує.

Обмежується також право громадян України на консульську допомогу за кордоном. Вона здійснюється лише за наявності військово-облікового документу (зміни до ст.20 «Про правовий режим воєнного стану»).

Отримати новий закордонний паспорт українцям-чоловікам, які перебувають вже роками на консульському обліку, мають ВНЖ чи ПМЖ по суті , буде неможливо.

Так само як і юнакам, яким тільки виповнилося 18 і які, наприклад, виїхали з України школярами під час воєнного стану.

Таким чином, на практиці можуть бути створені нові демографічні ризики. А українці будуть змушені перебувати за кордоном без документів.

Згідно із прикінцевими і перехідними положеннями законопроекту, «громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов’язані протягом 30 днів уточнити адресу проживання, номер контактного телефону, електронну пошту та інші військово-облікові дані: у разі перебування на території України  – шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання або до центру надання адміністративних послуг; у разі перебування за кордоном – шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку; незалежно від місця перебування - в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста».

Якщо людина перебуває за кордоном і телефонує, згідно із даною нормою, до свого ТЦК аби уточнити свої контактні дані, як вона зможе довести, що факт такого дзвінка був і що дані уточнено?

Чекаємо аналізу і позиції щодо законопроєкту від Верховного Головнокомандуючого!

#ПІДПИСУЙТЕСЯ
 

Цікавий коментар голови комітету свободи слова.

Дивно, що колега з Голосу не помічає політичної цензури і вважає досягненням, що обговорюється не відсутність свободи слова, а наскільки вона присутня.

Розумію, чому обрання представника «ЄС» головою комітету свободи слова в нинішньому парламенті було апріорі неможливим. В нас інший погляд на те, що таке свобода слова і право журналіста на професію, навіть в умовах воєнного стану.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Залужний про мобілізацію 450-500 тисяч людей:

Командування не робило запиту на якісь цифри. Військове командування на постійній основі формує свої запити на боєприпаси, зброю та людський ресурс. Це був запит на наступний рік. У цифрі закладено покриття некомплекту, формування нових військових частин і поповнення втрат.

Залужний підтримав виключення терміну «обмежено придатний».

За словами Залужного, апелювання до інвалідності не є актуальним, бо придатність вирішує не сама інвалідність, а ВЛК.

Він зазначив, що у законопроєкті треба залишити 2 поняття: придатний до військової служби й непридатний , а поняття «обмежено придатний» — виключити.

Питання відстрочки — компетенція органів виконавчої влади, яка може це визначити.

«Кого буде призивати держава - не моя компетенція. Мені потрібні люди, боєприпаси та зброя, щоб продовжувати ведення бойових дій».

Нагадаю, шо згідно законодавств, питання мобілізації належать до компетенції і відповідальності Верховного Головнокомандуючого.

Уряд не володіє всім масивом військової інформації щодо стратегічного замислу і планів його реалізації.

Тому важлива позиція саме Верховного Головнокомандуючого.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Про що Залужний заявив на своїй першій від час повномасштабного вторгнення пресконференції:

- Про військкомати: «Станом на нині роботою ТЦК не задоволений, інакше не треба було би обговорювати законопроєкт про мобілізацію. Можливості по прийому в ТЦК ми не втратили. Станом на зараз ми змінюємо деяких керівників ТЦК».

- Про військову підготовку: «В законопроєкті є таке поняття, як базова військова підготовка. Її можуть організувати органи місцевого самоврядування, як прописано в законі».

- Про західну допомогу: «Я впевнений, що західні партнери залишаться з нами. Всі інші потреби (внутрішні) обговорюються в Міністерстві оборони і деякі реалізовуються (по зброї). Я не розчарувався рівнем забезпечення 2023 року».

- Про ситуацію на сході: «Міста Мар'їнки більше немає. Українські війська відійшли на околиці міста або трохи далі. Ми будемо оборонятися рівно стільки, скільки вистачить сил. Варто розуміти, що краще зберегти людей, а потім відвойовувати».

- Про повістки: «Пропозицій щодо електронних повісток Генштаб не робив. Але ми раді будь-якому способу, який забезпечить нашу потребу в людях».

- Наступний рік відрізнятиметься від 2023-го з огляду на зміну технологій ведення війни.

"2024 рік не просто буде відрізнятись, він має відрізнятись, бо інакше нас чекає те, про що я писав у статті. Відповідно ми ці проблеми знайшли, і знайшли уже десь 90% рішень цих питань, які потрібно буде обов’язково вирішити, щоб у наступному році діяти більш ефективно і найголовніше – зберегти людей", – зазначив він.

- Нині строковики не потрібні. Наша чітка позиція — їх звільняти, щоб вони йшли відпочивати. А щодо їх долі — ми підтримуємо пропозицію, яка викладена у законопроєкті.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Скажу так: це були дві дуже різні прес конференції. За змістом і формою. За меседжами і ставленням до присутніх журналістів. За готовністю брати на себе відповідальність і бажанням перекинути незручні теми на кого завгодно. За впевненістю і знервованістю. За спокійними відповідями на важкі запитання і агресією на все, жорсткіше за мімімі від телеканалу Рада.

Головнокомандуючий справедливо зауважив, що він ніколи не озвучував потребу в 500 тисяч мобілізованих і мобілізація- це не повноваження Армії, задача якої - навчити і воювати.

Мобілізація - це конституційні повноваження президента. Саме Верховний Головнокомандуючий, а не Марʼяна чи Шмигаль , мали подавати відповідні законопроєкти.

Ну, й ви звернули увагу, що балакучі позаштатні радники ОП, позитивні блогери і всі слуги як води в рота набрали і мовчать про законопроєкт щодо мобілізації. Ні пари з вуст. Видно, другий день читають:)

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Збираємося на Схід. Вантажимо смаколики, дефіцитні дрони, інші подарунки.
Й на прохання друзів веземо від дівчат з 5 каналу- календар на 24 рік.

На фронті 5 канал дивляться і люблять. Й це визнання:)

Погано, звичайно, що шукати канал треба тільки в інтернет, бо в системі цифрового мовлення Т2 влада його виключила, там суцільний марафон.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Згідно закону , за мобілізацію відповідає Верховний Головнокомандуючий.
Але законопроєкт про мобілізацію чомусь місяць рекламувала Марʼяна, а потім його зареєстрував в ВР премʼєр Шмигаль.

Чи є шанс прийняти закон в його нинішньому вигляді? Й чому мовчать слуги?

https://www.youtube.com/live/Ib8psGBWAnw?si=A5ffCHTY-rKLHH-2