Міністерство довкілля оцінило екологічні наслідки воєнних дій в Україні в національній доповіді за 22 рік.

Очевидно, що за 23 рік наслідки екологічної катастрофи будуть ще суттєвіші, враховуючи підрив окупантами Каховської ГЕС і фактичне знищення Бахмуту, Авдіївки, інших населених пунктів Донеччини.

Отже, на кінець 22 року площа забруднення територій вибухонебезпечними предметами складає більше 174 тисяч квадратних кілометрів.

У річках, озерах деокупованих територій фіксується вміст нафтопродуктів, небезпечних хімічних речовин та підвищений вміст важких металів через залишки на дні військової техніки, нафтопродуктів та токсичних речовин, що містяться в залишках боєприпасів і паливі від ракет.

На кінець 22 року було окуповано об’єктів природно-заповідного фонду площею 0,80 млн га.

Загалом з повномасштабного вторгнення враження зазнали території 900 об’єктів природно-заповідного фонду площею 1,24 млн га, 10 національних та 660 природних парків.

Окупованими залишаються більше 80 територій Смарагдової мережі площею 1,9 млн га;
Близько 36,6 тис. га техногенно забруднених земель підлягають консервації.

Утворено більше 10-12 млн. тон сміття від початку повномасштабного вторгнення.

Накопичено 7112,133 тон , непридатних або заборонених до використання отрутохімікатів;

Збір та фіксація екологічних злочинів агресора важливі для підготовки комплексних позовів проти РФ за ту шкоду і зло, які окупант наніс Україні.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Голова фракції СН Давід Арахамія анонсував, що сьогодні Уряд має внести в ВР проєкт закону про мобілізацію.

Тим часом ще одна слуга, Марʼяна, щодня друкує нові і нові версії матриці мобілізації.

Це погана практика- перекладати відповідальність в такому чутливому питанні одне на одного і кидатися гострими заголовками , то про мобілізацію жінок, то про 500 тисяч нових мобілізованих без демобілізації підрозділів з передової- це дискредитувати саму ідею посилення фронту.

Нагадаю, згідно українського законодавства за мобілізацію відповідають не Марʼяни і навіть не уряд, а Верховний Головнокомандуючий

• Ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює, що «Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення».

У п.9 цієї статті ідеться, що «Загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - КМУ; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється РНБО».

То ж уряд може лише здійснювати організаційне керівництво мобілізації і забезпечення підрозділів всім, що треба для війни і тилу.

Й спочатку саме РНБО, виходячи зі Стратегічного Замислу, має прийняти всі відповідні рішення, а президент- видати необхідні укази.

Стаття 11 цього Закону про мобілізацію покладає керівницво, визначення її обсягів та строків саме на Президента України.
А ст. 14 цього Закону покладає на МО (безпосередньо або через Генеральний штаб) обов’язки з підготовки планів і пропозицій.

Тому ми чекаємо відповідні законопроєкти від президента. Лише він і ще обмежене коло людей входять до Ставки і мають весь обсяг інформації щодо війни.

Уряд і навіть керівництво ВР , навіть як входять до Ставки, за законом, лише реалізують відповідний задум.

Всі військові рішення визначаються Законом України «Про оборону України».

Ст.2 передбачає: «Для організації оборони держави Президент України за поданням КМ затверджує структуру плану оборони України, план оборони України та військово-адміністративний поділ території України»

Генштаб здійснює розробку проекту Стратегічного замислу застосування ЗСУ для відбиття збройної агресії, і Стратегічного плану застосування ЗСУ, який представляє на розгляд головкому ЗСУ разом із проектом відповідного спільного наказу міністра оборони України і головкому ЗСУ

Військові (Генштаб), Кабмін, МО подають на його розгляд пропозиції. Пропозиції розглядаються, відповідно до процедури, РНБОУ (або Ставкою в разі її утворення), узгоджуються між собою (потреби військових оцінюються на реалістичність, виходячи з наявних ресурсів).

Президент своїм Указом визначає, яким буде план оборони (і відповідно – стратегічний замисел Генштабу і План застосування ЗСУ), і кого саме, в якій кількості і під які потреби буде мобілізовано.

Очевидно, що 24 рік буде складним. То ж наша оборона має базуватися на Стратегічному замислі, затвердженому на Ставці і РНБО.

До чого тут Уряд чи Марʼяна? Чекаємо в ВР комплексного продуманого документу, з врахуванням помилок, можливостей і планів нашої Перемоги.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

10 гірсько-штурмова бригада..

Західні ЗМІ звернули особливу увагу на святкування Україною Різдва разом зі всім цивілізованим світом.

Й це чудово, що ми - в позитивному і теплому контексті в світових медіа:)

Україна вперше за 100 років святкує Різдво 25 грудня - пише BBC.

Традиційно Україна користувалася Юліанським календарем, який також використовує Росія, де Різдво припадає на 7 січня.

У подальшому віддаленні від Росії, Україна тепер відзначає Різдво за Західним, або Григоріанським календарем, який українці використовують у повсякденному житті.

ВР прийняла зміни у липні, заявивши, що це дозволяє українцям "відмовитися від російської спадщини" святкування Різдва у січні.

У Києві подружня пара Леся Шестакова, католичка, та Олександр Шестаков, православний, святкують Різдво разом.

Пара - яка до цього святкувала Різдво двічі, відвідала недільну ранкову службу у міському католицькому соборі.

"Тепер в Україні Різдво- день, який мій чоловік і я можемо провести разом у соборі і подякувати Богу, що ми разом, живі та здорові", - говорить Леся агентству новин Reuters.

Православна Церква України (ПЦУ), новостворена незалежна церква, яка зʼявилася завдяки отриманому Томосу, провела свою першу службу у 2019 році. Й сьогодні змінила дату Різдва на 25 грудня.

Вона офіційно відокремилася від Російської православної церкви після анексії Криму Москвою у 2014 році та її підтримки сепаратистів на сході України.
Люди молилися та запалювали свічки по всій країні в неділю.

У останні роки багато вірян приєдналися до ПЦУ, але мільйони все ще слідують за історично пов'язаною з Росією Українською православною церквою (УПЦ), тому продовжуватимуть святкувати Різдво 7 січня.

УПЦ каже, що у 2022 році вона остаточно розійшлася з Москвою через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, хоча багато людей залишаються скептично налаштованими.

Очікується, що поки багато українців будуть святкувати двічі.

BBC:
https://www.bbc.com/news/world-europe-67816987.amp

Отримав на свій рахунок 300 000 гривень. Це гроші за три роки мого увʼязнення росією за боротьбу — за український Крим.

Всі гроші передам нашим військовим. Бо зараз вони ведуть боротьбу і за Україну, і за Крим.

Також сподіваюсь отримати компенсацію с європейського суду з прав людини, де вже багато років триває розгляд мого позову. Їх теж передам військовим.

📝 народний депутат від «ЄС» Ахтем Чийгоз

🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!

Містика. На сайті ВР зʼявився урядовий законопроєкт про мобілізацію. І за кілька хвилин зник. Сторінка заблокована/ліг сайт.

https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43451

Кабінетом Міністрів України, як суб’єктом законодавчої ініціативи, зареєстровано у Верховній Раді України:

🔰 Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби» (реєстр. № 1️⃣0️⃣3️⃣7️⃣8️⃣).

Але тексту на сайті ВР досі немає.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Кабінетом Міністрів України зареєстровано у Верховній Раді України:

🔰 Проект Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за військові правопорушення» (реєстр. № 1️⃣0️⃣3️⃣7️⃣9️⃣).

Але тексту на сайті ВР досі немає.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Сайт Рада почав працювати. Читаємо урядовий законопроєкт про нові правила мобілізації.

https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43451

Прочитала проєкт закону про мобілізацію.

Журналісти просять коментар.
Думаю, найкраще коментувати словами класика.

«Дорогі українці!
Після моєї перемоги на виборах мій шестирічний син сказав:
«Та! По телевізору кажуть, що «Зеленський – Президент…»
Виходить, що… я… теж Президент?!»
І тоді це прозвучало як жарт, але згодом я зрозумів, що насправді це істина.
Тому що кожен з нас Президент.
Не 73 відсотки, які за мене голосували, а всі 100 відсотків українців.
Це не моя, це наша спільна перемога.
І це – наш спільний шанс. За який ми несемо спільну відповідальність.
І щойно – не тільки я складав присягу. Кожен з нас поклав руку на Конституцію і кожен з нас присягнув на вірність Україні.
Уявіть собі гучні заголовки: «Президент не платить податків», «Президент напідпитку промчав на червоне світло», «Президент потихеньку краде, бо «всі ж так роблять».
Ви згодні, що це ганьба?
Ось що я маю на увазі, коли кажу, що кожен з нас – Президент.
Відсьогодні кожен з нас несе відповідальність за країну, яку ми залишимо своїм дітям.
Кожен з нас, на своєму місці, зможе зробити все для розквіту України.
Європейська країна починається з кожного.
Ми обрали шлях до Європи, але Європа – не десь там. Європа ось тут (у голові – ред.). І коли вона буде ось тут – тоді вона з’явиться і ось тут – у всій Україні.
І це – наша спільна мрія.
Але у нас є і спільний біль.
Кожен з нас загинув на Донбасі.
Кожного дня ми втрачаємо кожного з нас.
І кожен з нас – переселенець.
Ті, хто втратив власний дім... І ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши біль.
І кожен з нас – заробітчанин.
Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині…
Ті, хто в боротьбі із бідністю змушений втрачати власну гідність.
Але ми все це подолаємо! Бо кожен з нас – українець.
Ми всі українці: не існує більших чи менших, правильних чи неправильних.
Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, у Дніпрі й в Одесі – ми українці.
І ми маємо бути єдині. Адже тільки тоді – ми сильні.
І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас 65 мільйонів.
Так, не дивуйтесь – нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля.
Українці в Європі та Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюсь до всіх українців на планеті!
Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну та успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство.
Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому.
Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, свої знання, досвід і ментальні цінності.
Все це допоможе нам почати нову епоху.
Скептики скажуть: це фантастика. Це неможливо.
А може, це і є наша національна ідея? Об’єднавшись – зробити неможливе.
Всупереч усьому!
Згадайте збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи.
Коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися й захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив.
І це наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами – в обороні рідної землі, японцями – у технологіях, швейцарцями – в умінні щасливо жити одне з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.
І наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі.
Мене часто питали: а на що ви готові заради припинення вогню?
Дивне запитання. А на що готові ви заради життя близьких вам людей?
Можу запевнити – задля того, щоб наші герої більше не гинули,
я готовий на все. І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення,
я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги,
і якщо буде потрібно – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій.
Історія – несправедлива річ.
Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати.
І ми готові до діалогу. И я уверен, что прекрасным первым шагом для начала этого диалога, станет возвращение всех украинских пленных.
Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій.
Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне.
Бо неможливо втратити те, що й так наше.
І Крим, і Донбас – це наша українська земля.
Де ми втратили найголовніше. Це – люди.

И сегодня мы должны возвращать их сознание. Вот что мы потеряли.
За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Знали – они не чужие, они наши, они украинцы.
И пусть кто угодно раздает хоть по 10 паспортов, это ничего не изменит. Украинец – это не в паспорте. Украинец – это вот здесь.
І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну – наших героїв, і україномовних, и «русскоговорящих».
Там, на передовій, немає чвар і розбрату, там є сміливість і честь.
І я хочу звернутися до наших захисників.
Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які щодня віддають життя за країну. Я зроблю все, щоб ви відчували повагу. Це гідне, а головне, стабільне фінансове забезпечення, ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин.
Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти.

Безумовно, окрім війни, є ще багато бід, які роблять українців нещасливими. Це шокуючі тарифи, принизливі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця.
Це медицина, про покращення якої говорять здебільшого ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні.
Це міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїсь бурхливій уяві.
Дозвольте мені процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: «Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою».
І я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками й каже: ми нічого не можемо зробити.
Неправда. Можете.
Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори!
Зробіть це. І люди оцінять.
Якісь у вас вибіркові оплески. Не всім подобається, що я кажу?
Дарма, бо це кажу не я, а народ України.

І моє обрання доводить – громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей.
Можливостей «відкатів», «потоків», «дерибанів».
Ми збудуємо країну інших можливостей.
Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх.
А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу.
І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень.
Бо Президент – не ікона, не ідол, Президент – це не портрет.
Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивиться в очі їм.
Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож…

Шановні депутати!
Ви призначили інавгурацію у понеділок, у робочий день.
Я бачу в цьому один плюс – це значить, ви готові працювати.

А тому прошу вас ухвалити:
1. Закон про скасування депутатської недоторканності.
2. Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.
3. Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки.
А також. Прошу звільнити з посад:
1. Голову Служби Безпеки України.
2. Генерального Прокурора України.
3. Міністра оборони України.
Це геть не все, що ви можете зробити. Але для початку – достатньо.
У вас буде два місяці. Ухваліть ці важливі закони та рішення.
Повісьте усі медалі собі.
Заробіть непогані бали на дострокові парламентські вибори.

Я розпускаю Верховну Раду України 8-го скликання.

Слава Україні!

І наостанок. Дорогий народе!
Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися.
Це була моя місія.
Тепер я робитиму все, щоб українці принаймні більше не плакали.»

Яка державницька позиція. Від цього несе бажанням перекинути на військових відповідальність за непопулярні дії, мол, "це не ми, це військові, ми поруч проходили і взагалі тут ні до чого " та щирим наміром не підірвати собі рейтинг, який рано чи пізно згодиться.

"Депутати від фракції "Слуга народу" отримали рекомендації щодо необхідності уникати коментарів стосовно внесеного до Верховної Ради законопроєкту про удосконалення мобілізації і військового обліку.

Деталі: За даними джерел УП, у фракції наголосили на необхідності дотримуватись однієї з президентом лінії з огляду на "чутливість питання", тому "мобілізацію з суспільством мають комунікувати військові, від яких цей запит виходить".

У фракції підкреслили, що тут необхідно проявити дисципліну і утримуватись від коментарів доти, поки військове керівництво не почне коментувати положення законопроєкту і не пояснить суспільству, чому саме такі норми пропонуються і чим вони вмотивовані.

"Фракції слід утриматися від коментарів з цього приводу в ЗМІ, на міжнародному рівні, в соцмережах, в особистих комунікаціях. Всі питання, якщо вони будуть, мають бути переадресовані військовому командуванню", - наголосили у "Слузі народу".

А тепер про мобілізаційний законопроєкт. Після першого прочитання.

В робочій групі з питань військових ми неодноразово піднімали питання демобілізації певних категорій військових- інвалідів, онкохворих. Необхідності ротації підрозділів, які на фронті вже 2 роки.

Посилення мобілізації має відбуватися в комплексі з вирішенням питань ротації, демобілізації. Це - справедливість.

Поданий від Уряду проєкт має суттєві зміни в контексті дискусій на групі.

Й зрозуміло, чому його не наважився подати Верховний Головнокомандуючий, який відповідає за мобілізацію.

Перше. Там пропонується можливість демобілізації через 36 місяців. Уявляєте собі 3 роки під Бахмутом чи Авдіївкою? А такі підрозділи, які вже 2 роки на нулі і виснажені- є, то ж будемо добиватися права на демобілізацію через 2 роки , які військовий весь цей час був не в тилу, а на нулі.

В урядовому законопроєкті зʼявилися антиконституційні, кричущі норми в плані обмежень громадян, які навряд чи виправдовують , безумовно , необхідне посилення мобілізації.

Зокрема, йдеться про наступні міри, які можуть бути запроваджені до громадян.
-Військовозобов’язані та резервісти, які не виконали обов’язки визначені частиною третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за повідомленням керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки вносяться до Єдиного реєстру боржників та до них застосовуються наступні обмеження у вигляді:
заборони виїзду за кордон;
заборони на проведення операцій з рухомим та нерухомим майном;
обмеження на право керування власним транспортним засобом та отримання посвідчення водія;
обмеження права на користування та розпорядження коштами та іншими цінностями;
відмови в укладенні кредитного договору, договору позики;
призупинення отримання пільг та послуг від держави.

Тимчасові міри припиняються у разі виконанням військовозобов’язаним або резервістом обов’язків визначених частиною третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» шляхом надання керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомлення щодо виключення військовозобов’язаного або резервіста з Єдиного реєстру боржників.

Очевидно, що тут відкривається простір для зловживань з боку ТЦК, бо за їх рішенням до військовозобовʼязаних буде застосовано ряд обмежень, які можуть перетворити життя українських чоловіків на пекло. Адже мова йде про позасудове позбавлення права розпоряджатися своїм майном і інше, навіть якщо в тебе є хвороби чи інші підстави для відстрочки, але ТЦК їх «не побачив».

Серед дискримінаційних норм- відстрочка до мобілізації військовозобовʼязаних жінок, поки не виповниться 3 роки дитині. Хоч законодавство дозволяє жінці бути з дитиною до 6 років.

Багато інших сумнівних норм, які посилюють не мобілізацію, а тоталітарний підхід до формування наших резервів.

Погано, що прес конференція президента була до оприлюднення цього важливого законопроєкту, адже позиція Верховного Головнокомандуючого є ключовою для визначення Стратегічного задуму і планів під нього. То ж чекаємо сьогоднішнього традиційного звернення президента, сподіваюся, воно буде присвячене аналізу закону про мобілізацію і ми почуємо бодай позицію Верховного Головнокомандуючого, якщо він не наважився від себе подати закон про те, що є його повноваженнями і відповідальністю.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Нова редакція закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» , яку зареєстрував уряд,говорить , що військовозобов’язані і резервісти можуть бути внесені в Єдиний реєстр боржників.

Про це йдеться у нормі ст.20-1 Закону «Про правовий режим воєнного стану». Ця норма містить кілька моментів, які несуть у т.ч. корупційні ризики, а також ризики негативного впливу на, зокрема, фінансовий сектор.

Нова стаття 20-1 містить слово «можуть» -тобто, можуть бути запроваджені, а можуть і не запроваджені.

Така дискреційність створює можливості для корупції.

Згідно із пропонованою нормою порушники ч.3 ст.22 вносять до Єдиного реєстру боржників (ЄРБ) – за повідомленням керівника ТЦК. Зараз до ЄРБ вносять передовсім боржників за аліментами (там є додаткові реєстри з боржників із зарплати і осіб, які перешкоджають побаченням з дитиною, тощо).

Робота ЄРБ регулюється Законом «Про виконавче провадження» (ст.9 даного Закону). В даному законі доволі чітко розписані, які саме рішення підлягають примусовому виконанню (ст. 3 – судові накази, виконавчі написи нотаріусів, тощо) – і у цьому переліку немає голів ТЦК, а поданий законопроект змін у Закон «Про виконавче провадження» не вносить.

Основні санкції, які передбачено за порушення ч.3 ст.22: заборона виїзду за кордон (утім по військовозобов’язаних ця заборона і так діє); заборона на проведення операцій з рухомим та нерухомим майном (імовірно, мова іде про продаж або купівлю майна, а чи підпадає під це обмеження оренда- невідомо).

Це явне порушення Конституції щодо права на житло.

Також є обмеження на право керування власним транспортним засобом та отримання посвідчення водія, обмеження права на користування та розпорядження коштами та іншими цінностями (дуже розмито – які саме обмеження накладаються, у чому вони полягають); відмова в укладенні кредитного договору, договору позики; призупинення отримання пільг та послуг від держави.

Юридична розмитість цих моментів, по-перше, несе корупційні ризики.

По-друге, це може викликати паніку, якщо буде реальний ризик блокування коштів на рахунках.

Також, обмеження, які накладаються, повністю співпадають з обмеженням, які було введено в РФ.

Ч.2 нової ст.20-1 передбачає, що припинення згаданих заходів припиняється у разі «надання керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки повідомлення щодо виключення військовозобов’язаного або резервіста з Єдиного реєстру боржників».

Але у керівників ТЦК немає чіткого юридичного зобов’язання це зробити. Немає відповідальності за бездіяльність у цьому питанні.

Не зрозуміло, чи припиняються ці обмежувальні заходи у разі припинення воєнного стану.

ТЦК отримують нові права, які межують з правами державних і приватних виконавців. При цьому ці права чітко не визначені і не обмежені.

Ст.20-1 суперечить Конституції України. І там питання не лише в її розмитості, але і в тому, що вона обмежує деякі права, які навіть за ст.64 Конституції України не можуть бути обмежені у т.ч. у воєнний час.

Наприклад, не може бути обмеження прав на житло, про які йдеться у ст.47 Конституції («Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду»). Законопроект ці права обмежує.

Обмежується також право громадян України на консульську допомогу за кордоном. Вона здійснюється лише за наявності військово-облікового документу (зміни до ст.20 «Про правовий режим воєнного стану»).

Отримати новий закордонний паспорт українцям-чоловікам, які перебувають вже роками на консульському обліку, мають ВНЖ чи ПМЖ по суті , буде неможливо.

Так само як і юнакам, яким тільки виповнилося 18 і які, наприклад, виїхали з України школярами під час воєнного стану.

Таким чином, на практиці можуть бути створені нові демографічні ризики. А українці будуть змушені перебувати за кордоном без документів.

Згідно із прикінцевими і перехідними положеннями законопроекту, «громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов’язані протягом 30 днів уточнити адресу проживання, номер контактного телефону, електронну пошту та інші військово-облікові дані: у разі перебування на території України  – шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання або до центру надання адміністративних послуг; у разі перебування за кордоном – шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку; незалежно від місця перебування - в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста».

Якщо людина перебуває за кордоном і телефонує, згідно із даною нормою, до свого ТЦК аби уточнити свої контактні дані, як вона зможе довести, що факт такого дзвінка був і що дані уточнено?

Чекаємо аналізу і позиції щодо законопроєкту від Верховного Головнокомандуючого!

#ПІДПИСУЙТЕСЯ