Словом, люди добрії. Я ВПЕРШЕ сама переглянула це відео https://www.youtube.com/watch?v=gRmw5TRsmus&t=45s і дійшла до висновку, що воно обов’язкове до перегляду в навчально-ідеологічних цілях в усіх закладах освіти не залежно від напряму студій: від гуманітаріїв до технарів, аби сформувати бойовий і націєцентричний світогляд і навчитися висловлювати думку так, аби від неї хулителі української мови сатаніли, як ото тепер від мене! Саме це відео слід брати як одну з основних опор ідеологічного виховання молоді! А ще я аж тепер втяла, звідки така агресія до мене неука та плагіятора Лісового…Я ж там його на атоми розклала разом із його лісовим другом Бабаком (зелений очільник комітету з освіти і науки у ВР). Ці два ПНІ разом відмовилися від наукових ступенів. А чого ці два зелені плагіятори не відмовилися від своїх посад? Лісовий – НЕУК – від посади міністра, а Бабак від депутатства? Ото файний був перегляд. Насичений. Радісний. Змістовний. Після нього і питань майже не було. Та й відповідач від Політехніки, може, щось поживне для себе почерпнув. Бо Бобалу і його жучкам вже нічого не допоможе.
Це вже друге судове засідання, після якого квітів і дарунків більше, ніж може втримати з десяток людей. А спілкування з поліціянтами, яких наставили стільки, ніби в апеляцію завезли якогось виняткового злочинця, нагадує бесіди за родинним столом. Дякую Вам, люди добрії, за Вашу силу, невідступність і терплячість в обстоюванні того, що є нашим національним диханням – Мову.
До зустрічі 29 травня. Сподіваймося, вже на рішення.

Шановне панство! Дякую Вам за Вашу численну присутність на другому засіданні Львівського апеляційного суду у справі мого незаконного звільнення з Політехніки. Дякую журналістам за висвітлення події. Проте висвітлення більшости з вас (і передрукування), НЕ ГНІВАЙТЕСЯ, має плиткий і незмістовний характер. Дивно, що про цю подію нічого не метнули лайнометники з Юдин+Юдин, 5 каналу, Прямого, 24-го та і всієї решта зграї, що на політзамовлення обливала мене брудом минулоріч у листопаді. Альо!!! Ви де з вашими замовними дописами?. Дякую, що ви так несподівано мобілізували мене на ще активнішу діяльність. Головне з того судового засідання зовсім не пропонована "мирова угода", як це порозписували, від судді, а повний публічний перегляд відео під оплески зали і присутність Воїнів, які знають, що на кожне московське слово найдієвіший лише постріл (більше https://www.youtube.com/watch?v=m5sotX_VHjo)

Мамуся. Моя Іринка
Так мало набулася з тобою
Так мало…

Я мала усе, що може дати мама.
Ти виховувала мене сама.

Я була маленькою, ти працювала на трьох роботах і я не знаю, як ти усе встигала.

Памʼятаю: я мала, так багато ведмедиків мʼяких, ти мені купувала, хоч тоді такі іграшки були дуже дорогі.

Памʼятаю, як ти приходила з роботи, і я заглядала у сумку, що ти мені принесла, а там завжди було щось для мене.

Памʼятаю, як ходила до школи, і ти ніколи мене не грузила питаннями: "треба добре вчитись", але коли мені не виходило – ми вчились разом.

Памʼятаю, як ти кожного року мені купувала новий рюкзак, я їх усіх досі памʼятаю.

Памʼятаю, як ми гуляли завжди у вихідні по центрі та робили фотографії біля оперного театру, там колись були різні фотозони.

Памʼятаю, як ходили з тобою в театр на вистави, а потім завжди у кафе на піцу або тістечко.

Памʼятаю, як святкували завжди мій день народження вдома, і ти накривала стіл, ти так смачно готувала.

Памʼятаю, як ти мені завжди на день народження дарувала листівку, і я тепер маю їх багато на спогад.

Памʼятаю, як ти кожного року возила мене на море в Одесу.

Памʼятаю, як в мене вкрали перший телефон, який ти мені подарувала, але ти сказала: "головне, що все з тобою добре".

Памʼятаю, як здавала першу сесію і плакала від задовільно з філософії, а ти сказала, то дрібниця, все ще вивчиш.

Памʼятаю, як познайомилась з Васильком, він відразу тобі сподобався.
Памʼятаю, як вибирали із тобою мені весільну суконку, ти була, як мій найкращий у світі стиліст.

Памʼятаю наше весілля, яке ми почали із хвилини мовчання за нашими Героями, бо була війна.

Памʼятаю, як ти тішилася Евунею та Дмитриком – це була неймовірна любов

Памʼятаю твої сльози, їх знають лише найближчі, але, навіть крізь сльози, ти була сильна, такою сильною і буду я.
Памʼятаю, як ти завжди мене підтримувала, хвалила, цьомала, обіймала…всього так було мало.

Хочеться усе повернути назад, але вже не вийде…

Але час так швидко пройшов.

Що тепер квіти принесу тобі до могили, твої улюблені квіти.

Мені дуже тебе не вистачає.
Люблю, доця.

Вірш Ірини Фаріон своїй Мамі Ярославі

Не подарую вже Тобі конвалій.
Не обійму - і словом не потішу.
Ти там, де Божі далі.
Ти там, де тиха Вічність.
І не торкнусь руки рукою.
І поглядом не перестрінусь, МАМО.
Хіба життя в мені ще
Плине, як дар, Тобою даний.

( 9 травня 2021р.)

Фото тепер історичне: хрещення Евуні, бо на ньому 4 покоління Мам і майбутньої Мами: Ярослава Фаріон, Ірина Фаріон, Софія Особа, Ева Особа.

«Правди не спинити, але вона надто довго продирається крізь терни облуд» -Ірина Фаріон

Суд
Середа
14 травня 12 год.
Довічно вбивці!

Стоцький Владислав отримав звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка"! 🇺🇦👏🏻🙏🏻

Дякую, Владе, Тобі та Твоїм побратимам за подвиг. Україна існує завдяки таким як ВИ!
Низько вклоняюсь перед кожним нашим Захисником! Кожен - Герой!

Суд
14 травня
Середа
12:00 год.
Ірину Фаріон вбито за націоналістичну ідею та мову!
Прийдіть та віддайте честь своєю присутністю!

Дякую Ірина Шевченко за відео

Завтра суд
12:00 год.
Вбивці довічно
Він знає вулицю Масарика!
Його кроки є на асфальті.
Шкода мені асфальт.