❗️Ми домовилися про повернення тіл солдатів - 6000 на 6000, - Умєров

То, що руськогаварящі,то ви є путін в моїй країні!!

Ірину Фаріон не почули,казали, деякі скоти,що радикальна, моя вам зневага.

Гидко!

Далі матеріали із телеграм-каналу Говорить Великий Львів.
🖍️
У мережі зʼявилися фото нібито рашистського варіанту так званого меморандуму капітуляції

▶️хочуть міжнародного визнання Криму, Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей у складі рф

▶️Відмова від НАТО, ядерної зброї, зменшення складу ЗСУ

▶️Припинення вогню тоді, коли ЗСУ вийдуть з Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей

▶️Зняття всіх санкцій та відмову від нових

🖍️🖍️▶️Російська мова — друга офіційна, повернення московського патріархату

Вибори у Польщі показали наскільки історичне минуле відіграє важливу роль у сучасній політиці. Переможець виборів українофоб Навроцький переміг виключно на вмілій спекуляції питаннями національної памʼяті, зокрема паплюжачи боротьбу ОУН і УПА на Волині.

Водночас треба відзначити, що не він один ніс маячню про геноцид поляків та «злочини» українських націоналістів. Усі без винятку кандидати намагалися у тій чи іншій формі плюнути в український національно-визвольний рух. Навроцькому вдавалося це робити вдаліше за всіх.

Однак, це не означає, що новий президент Польщі є промосковським. Він не є проукраїнським.

Поляки дали нам, а точніше українській владі добрий урок. Впродовж багатьох років їхній політикум консолідував польське суспільство довкола так званого українського питання, яке вони ставили виключно у площині «волинської різанини» у якій звинувачували українців і Україну.

Україна фактично не відповідала нічим, якщо не брати до уваги постійне намагання вказати полякам, що їхнє україножерство вигідне Москві - одвічному ворогу поляків і українців.

Не помогло! І не могло помогти. Бо поляки захворіли на шовінізм, як москалі народилися імперіалістами.

Шовіністи й імперіалісти не визнають аргументів. Точніше визнають, коли отримують в зуби.

Що має робити Україна?

Найперше, попередити Навроцького, щоб залишив у спокою наших братів і сестер, які опинилися в Польщі внаслідок війни.

Кардинально змінити політику національної памʼяті. Більше не шукати «порозумінь» і не давати дозволів на ексгумацію допоки не відновлять українські могили. Поляки мають зрозуміти, що у питаннях національної памʼяті не буде компромісів.

Навроцький навряд чи зблизиться з Москвою, бо поляки цього не допустять. Але в питаннях України з ним треба говорити виключно з позиції сили. І тоді він все зрозуміє.

@nationalizm

https://www.youtube.com/watch?v=nPavmc8RQD4
Ірина Фаріон : 2 червня 1935 року покинув цей світ правник Андрій Чайковський (р.н. 1857), що став історичним романістом, аби через історичну свідомість, зокрема часів козаччини, вплинути на формування національно свідомого покоління Січових Стрільців. Водночас йому належить унікальна розвідка в історії нашої культури "Процес Ісуса Христа" (1893).
Надактуальні сьогодні його спогади "Чорні рядки" про події від 1 листопада 1918 року до 13 травня 1919, коли був повітовим комісаром ЗУНР у Самборі, що на Львівщині. Серед основної причини нашої поразки називає те, що саме зараз найбільше роз'їдає наше суспільство: "кари гідна поблажливість до моральних злочинів перед власним народом, жодного бойкоту маси до багатих і грошовитих!!", відтак "невільниче наслідування москви східняками", "роздвоєння суспільства на лицарсько-героїчну горстку та пристосуванську" та корлаборанство духівництва...
Чи не те ж сьогодні є проблемою, попри героїзм ЗСУ?

Черпаймо силу для боротьби!

Боротьба триває🇺🇦

Завтра, 5 червня 2025 року, о 11:30 у Шевченківському районному суді міста Львова відбудеться чергове судове засідання у справі про вбивство мовознавиці, докторки філологічних наук, професорки, народної депутатки VII скликання, незламної борчині за українську мову та ідентичність — Ірини Фаріон.

Кожен, хто хоче вшанувати її пам’ять, підтримати доньку та віддати шану Ірині Дмитрівні, може прийти до суду.

Справедливість мусить перемогти.
І пам’ять — жити.

4 червня, шість років тому, зупинилося серце мами Ірини Фаріон — моєї бабусі Ярослави.

Я пам’ятаю ту останню ніч: як бабуся говорила з нами,
як лагідно повторювала, що ми — файні дівчата.
Я памʼятаю останній день, проведений разом.
Я була вагітна Дмитриком.

І вже за два місяці йому виповниться шість років.

Моя мама дуже любила свою маму.
Завжди дякувала їй за силу —
і за дві найважливіші цінності в житті:
любов до України та любов до Бога.

Саме Ярослава Фаріон, мама славетної Ірини Фаріон,
зробила все для того, щоб ми, українці, змогли жити в один час з Іриною Фаріон та черпати у неї сили кожного її слова та боротьби.

І щоб згадати зараз, якою була моя бабуся…

Насамперед — я вдячна їй за любов до життя.
За радість від кожної квітки, яку вона бачила.
За щастя від морозива, яке смакувала.
За ті теплі миті, коли ми з мамою купували їй вафлі чи млинець із сиром.
За час, проведений у альтанці,
за дні народження разом,
за родинні свята.

А ще, як моя бабця ходила на базар, то завжди мені купувала булочку або казинаки ❤️

Я вдячна їй за те, що вона встигла побути з Евунею —
побавитися, поспівати пісень, обійняти.

Я вдячна їй за те, що молилась за мене та за те, щоб я мала доброго чоловіка.
А що таке добрий?
Націоналіст. Патріот. Вірний Богу та Україні — і так і було.

Бабуся не встигла побачити Дмитрика…
Але в ньому живе частинка її душі:
її віра, її доброта, її тепло.

Час не лікує.
Час не стирає з памʼяті спогади.
Час просто проживає із тобою і радість, і тугу.

Тому той, хто втратив, — не кажіть нам такі слова, що час лікує.

Люблю бабусю, і досі бринить твій голос та щира посмішка.