Подивилася фільм "Будинок Слово". То не фільм. То тривання українського історичного самовбивства в елітних середовищах. Позаяк еліти зраджують - прості люди гинуть з Голоду. Позаяк еліти пристосовуються до Зла - Зло верховодить над усім суспільством. Позаяк еліти - це інфантили, суспільство НЕ зростає. Позаяк еліти не навчені бути сильними, вільними і ЦІЛІСНИМИ - ними керують чужинці і юди (у фільмі огидний Акімов). Режисер блискуче передав цю недорослість недословесної еліти через протиставлення Мови і Язика, через номени "Дом" і "Будинок", через зраду "Будинку" і плазування перед "домом", через Тичинину безхребетність і Сосюрине куревство, через Губенкову (Остап Вишня) простодушність і Семенкове дурнувате штукарство....Серед нас сьогодні таких в царині темного боку Слова - більшість! Вони рупори ліво-ліберального світогляду. Їхнім словесним пустодзвоном і мертвячиною позичених ідей засмерджено весь провладний інформпростір. Сьогодні в гуманітарно-словесному просторі панують огидні СИМУЛЯКРИ, яких ми побачили в цьому 1933-у році, а як вислід з цього невідомщеного часу на Харків сьогодні безперервно падають московські бомби. Їхніми глашатаями є всілякі агєєви, гундорови...щось підгавкують їм окрадені природою і медійно приставлені до них якість емми. Це фільм про нас сьогоднішніх, а не про Хвильового, що пострілом у скроню очистив власну совість перед Богом і перед собою. Його гасло "Геть від москви" сьогодні не актуальне, бо буде породжувати таких самих пристосуванців. "Геть москву з України", - це гасло здорового світогляду! Не знаю, чи така еволюція притаманна бодай би 20 відсоткам насєлєнія нині. Якщо чесно, почувалася дійовою особою того "фільму" передусім як ПЕРША дисидентка в освітній царині, яку міністр освіти - Неук і Плагіятор Лісовий - руками ректора-нікчеми - страхопуда і безчесної істоти Бобала при мовчазній згоді більшости академічної спільноти рабів - звільнив з роботи (бо запакувати у воронок і розстріляти нині складнувато) через те, що ВИМАГАЛА У ВІЙСЬКУ ДОТРИМУВАТИСЯ МОВНОГО закону! Чим сьогоднішня доморощена підлота відрізняється від цих акімових, тичин та інших пристосуванців? Їхня реінкарнація і сьогодні збирає жнива з тих, що неугодні чорнушній юрбі.
Поза тим поряд зі мною сиділа юнь, що, споглядаючи наш історичний Голодомор душ і тіл, заїдала цю нашу рукотворну трагедію смердячою на всю залу кукурудзою...
Я не хотіла виходити з фільму, бо вийти з нього НЕМОЖЛИВО: він довкруж і скрізь, правда, часом з просвітом поодиноких сильних і світлих людей. Раптом чарівна молода пара витягла мене з моїх історико-сучасних дум проханням сфотографуватися...З'ясувалося, що це студенти юридичного факультету мого університету Франка: юнак зі Львова, панночка з Запоріжжя. Я дуже не хочу, аби вони, як я сьогодні, були закладниками цього зачарованого кола нашої історичної зради, поразки і лицемірства. Я дуже хочу, аби для них це була лише засвоєна історія як предмет аналізу незамінного закону причини і наслідків. Потому підійшла мила панночка і зі слізьми на очах сказала мені і собі в серце: "Ми не засвоюємо уроків історії....". Словом, пане Тарасе Томенко, Ваш фільм-життя промовляє до душ наших, аби вони знову не блукали тими самими колами пекла під орудою своїх і чужих чортів. Висновок: це було розстріляне Відродження чи виродження?
Окупанти розстріляли колаборантів?

Дуже хочу, чарівні студенти з юрфаку університету Франка, аби для Вас цей фільм "Будинок Слово" був лише мовно-літературною історією, а не моїм і нашим теперішнім триванням: війною, вбивством українців і знищенням патріотів в тилу.

Історичне і сучасне: мирна конференція в Парижі 1919 р. і ймовірна в Швайцарії 2024 р. Висновки і висліди. https://www.youtube.com/watch?v=YSWaNuhtKHE&t=80s

Ліваки на ФБ дуріють від Фаріон. Дякую за належну оцінку моєї праці.

Учора отримала Дар від Воїна і Поета, від харківця Олександра Лисака. Під час війни Доля щільно зводить споріднені душі і різко розводить чужі. Війна не тільки вбиває, а творить, показує, викриває, вчить і формує. Водночас війна графоманить. І це не біда для тих, хто, виливши заримований біль, потребує цього. Час відсіє справжню словесність від суб'єктивної псевдолірики, що зостанеться лише автору.
Так ось: поетична збірка пана Олександра з прикметниковим новотвором "Бікфордова кров" - це маніфест надпотрібної якости людини, передусім чоловіка, що просто мусить бути вогнепровідним нервом нашої перемоги. І стверджує це гасло на шевроні 54 Омбр "Жити - означає боротись".
Натомість писати вірші - це називати світ, щоб його будити, надихати і провадити. Писати вірші - це бути національним ідеологом. Саме в цьому місія і ядро збірки. Дякую. Вражена. Натхненна.
Поетична Мова лучить нас водночас з Небом і Землею - відкриває двері до тайни дум і почуттів. Поетична Мова так візерунить думку, що ти і не увляв, що вона Є.
Дякую, пане Олександре, за здвиг Слова, бо це бікфордова кров.

https://blogs.pravda.com.ua/authors/farion/555e24659d3e7/page_4/
Панове. Майже історичний блог десятилітньої давнини про перебранців, що паплюжать холуйськими душами вишиванку. Найкраще про них сказав Іван Франко. Відтоді нічого не змінилося. Рівень лицемірства не менший, ніж був. Хіба набрав більшого камуфляжу.
То хай душі будуть вишиті і голови вільні. Саме за це боремося. До перемоги.

Від гітари до перемоги: деталі візиту Блінкена до України, що приніс чимало несподіванок https://www.eurointegration.com.ua/articles/2024/05/16/7186069/

Надіслано з Viber https://www.viber.com/invite/97df3bb7e67dbfc62a6f27415f007da7cf674d7554e8312b23dd58564c45c11b
Дякую за Захист і розкіш спілкування, Сашко. Це не захист парасольки, а Сили спільних ідей.

Надіслано з Viber https://www.viber.com/invite/97df3bb7e67dbfc62a6f27415f007da7cf674d7554e8312b23dd58564c45c11b