Тетяна Чорномаз
3 год ·
ДМИТРО КОРЧИНСЬКИЙ ПРО ІРИНУ ФАРІОН(скорочено).
Ютуб канал, 16 листопада 2023 року.
«Я змушений говорити про Фаріон, хоч вона належить до іншої конкуруючої політичної сили. Її звільнили, як ви уже знаєте, з Львівської політехніки за те, що вона щось там казала. Я не є видатним «фаріонознавцем», але я знаю і розумію, як і Ви, сподіваюсь, розумієте, – її звільнили за те, що вона занадто активно і занадто некоректно захищала українську мову. Я не можу зрозуміти, а на фіга нам коректна Фаріон? Взагалі, українську мову можна захищати коректно? Взагалі, українські вартості потрібно захищати коректно? То ми зараз за них стріляємо – за ці вартості. Ви хочете, щоб коректно? Коректно неможливо. Українська мова має впроваджуватися репресіями – я вже про це казав. Як і всі українські вартості мають впроваджуватись через репресії. І я вам хочу нагадати, що всі добрі речі у світі завжди впроваджувались через репресії. Гігієна впроваджувалась через репресії, боротьба з епідеміями – через репресії. Курва, навіть картопля впроваджувалась через репресії свого часу. Тобто, все добре впроваджується через репресії. Ми змушуємо до хороших речей! Інші країни змушують населення до класичної музики певними обмеженнями – або наданням привілеїв класичній музиці і не наданням привілеїв не класичній музиці. У Франції, наприклад, намагаються обмежувати – м’якими репресіями, але тим не менше, репресіями, – вживання англійської мови і таким чином давати поштовх зберігати французьку мову, яка теж під загрозою.
Всі європейські країни захищають свою культуру репресивними засобами. І це надзвичайно правильно.
Свого часу навіть у Сполучених Штатах Америки забороняли вживання німецької мови. Занадто велика німецька громада була на поч. XX ст. і репресивно була заборонена німецька мова в освіті тому, що 20 відсотків навчальних закладів були німецькомовними у Сполучених Штатах. І це заборонили. Накладалися стягнення навіть на приватних осіб, які між собою говорили у певних обставинах німецькою мовою. Я скажу, що це правильно. Мені більше подобається німецька мова, ніж англійська, але Сполучені Штати Америки таким чином захищали свій внутрішній простір і це з точки зору Сполучених Штатів Америки було правильно.
Фаріон – не політкоректна, а інакше чєм же вас, сволочєй, проймьош? І я точно знаю, що першу тисячу разів, чи перші 10 тисяч разів, коли вона просила, коректно просила людей спілкуватися українською – не свинячими, – на неї ніхто не звернув увагу. І тільки після того їй зірвало «башню». І це дуже правильно. Нам не потрібна політ коректна Фаріон.
І от тепер керівництво Львівської політехніки звільнило її з посади, і це вказує на те, що це лакузи і дріб’язкові людці отам в оцій політехніці. Це люди, які звикли, що об них витирають ноги всі, хто завгодно. І вони, звісно, слухаються завжди начальство, чи ще когось, щоб хто там не сказав. І з другого боку, старі смисли не вмирають, коли народжуються нові. Львівська політехніка що у 30-их роках XX століття була антиукраїнською і українські студенти – патріоти змушені були їхати і поступати в університет у Данцігу тому, що в Данцігу вони могли лишатися українцями. Там, у Данцігу, були навіть українські студентські корпорації. Роман Шухевич належав до однієї з таких студентських корпорацій. До речі, добре фехтував у цій корпорації. А у Львівській політехніці була антиукраїнська атмосфера – там важко було залишатися українцем. Так те саме і зараз в цій самій політехніці. Я бачу, як ці викладачі-лакузи і як ці студенти з нетрадиційною сексуальною орієнтацією виходять на мітинг проти української мови. І скажу, що якщо ви християнська родина, не посилайте свою дитину у Львівську політехніку – нічого доброго там з неї не буде. Її там розбестять і вона там буде лакузою і зовсім не тієї сексуальної орієнтації. Хай їде в Данціг.

Фаріон «пред’являють», що вона якось там розділяє українське суспільство під час війни. Фаріон належить до партії «Свобода». Наскільки я знаю, партія «Свобода» сформувала свій батальйон, чи уже два, і ті люди воюють на фронті зараз – «свободівці». Вони воюють на фронті і зараз важливого члена їхньої партії репресують в тилу. Це підвищує їхню боєздатність? На фронті вони воюють за Україну, за українські вартості – за українську мову, за українське домінування. Вони там воюють. Проливають кров, вони там гинуть і в той же час їхній тил атакує СБУ, атакує українська бюрократія і всі оці потвори, які влаштували полювання. Я не збираюсь розбиратися, що там Фаріон сказала на 3-ю штурмову, як там нецензурною російською лайкою висловлюється ця сама 3-я штурмова на адресу Фаріон. Я знаю, що у нас, на жаль, ще не той рівень суспільства, коли справді можливе шляхетне спілкування. Мене це просто не цікавить. Я розумію, що всі люди зденервовані, і всі люди говорять дурниці. Ну, і що? Незважаючи на те, що вони говорять дурниці, потрібно допомагати 3-й штурмовій. Незважаючи на те, що Фаріон жива людина, вона не керується штучним інтелектом і не є роботом, і їй так само потрібно допомагати. Її потрібно захищати тому, що ми повинні захищати український етнос. Багато українців не розуміє, що у нас зараз іде війна з московітами за територію. Але насправді з усіма іншими у нас іде боротьба за функціонування українського етносу. Дуже багато в Україні тих, хто не зацікавлений віддати нашу територію московітам, але тим не менше не зацікавлений у функціонуванні українського етносу. Вони не хочуть, щоб тут були українці. Вони за Україну без українців. І цей «накат» є. Є із-за кордону від наших угорських «друзів», наприклад. Від наших «друзів» у міжнародних структурах, які хочуть в Україні захищати права яких завгодно меншин, а тільки не українців. Так само і в середині держави я люди, яких дратують українці за фактом свого етнічного існування. І коли війна закінчиться нашою перемогою, то вона буде продовжена тому, що це зовсім не буде означати, що українці уже отримали свою землю. Та ні! Ми будемо витіснятися з нашої землі, ми будемо витіснятися з ефіру, ми будемо витіснятися взагалі з простору нашого помешкання. І, в принципі, ми вже витісняємося з простору нашого помешкання.
І тут багато «тіпа» українців так само «наїхали» на Фаріон. Ці ідіоти не розуміють, що коли «наїжджають» на когось із наших, то якби ми до нього не ставились, потрібно захищати! Потрібно мобілізуватися і захищати! Навіть якщо ти В’ятрович тобі потрібно захищати своїх, бо коли «наїдуть» на тебе, то українці не будуть захищати тебе. Євреї розуміють, що своїх треба захищати, «ванюшки» захищають тоді, коли хтось «наїжджає» на «ванюшку». Та всі притомні! Вірмени розуміють, що потрібно захищати вірмен навіть якщо вірменин не має рації. Треба захистити перед зовнішньою атакою! Тільки українці цього ні фіга не розуміють. Так, ми всі українці один одному не подобаємось. Але якщо ми хочемо, щоб українці все ще існували через 50 років у світі як етнос – нам потрібно все таки підтримати один одного.
У нас ще ж біда з міністрами. У нас же не всі в Кабінеті Міністрів євреї, на жаль. Там ще затесалося пару українців. От є такий Лісовий – міністр освіти. Мабуть, достойна людина. Він каже, що людям, які не розділяють цінності гідності, – це він про Фаріон – немає місця в системі освіти. Каже цей самий Лісовий. Тобто, людям. Які вдаються до плагіату, коли пишуть свою кандидатську дисертацію, у нас є місце в системі освіти. Ви знаєте, що Лісовий вдавався до плагіату, коли писав кандидатську дисертацію. Він вважає, що місце на самій горі системи освіти у нього є. Там все нормально. Що це ніяк не порушує наукової гідності – плагіат. Що він може керувати системою освіти і може плювати на Фаріон у якої, ніби то, гідності немає, я так розумію. А у нього є.

Була така от Більченко. Таке московитське «диво» в якомусь з київських вузів, яка увесь час «топила» за москву – уже в часи АТО. Так от, для того, щоб звільнити її з цього університету, де вона викладала – розбещувала розум українських дітей, знадобилося років чотири. Розумієте? Чотири! А щоб звільнити Фаріон знадобилося 4 дні. Просто Більченко була антиукраїнською діячкою тому, звісно, що з нею носилися, як з писаною торбою. Таких повно у нас в системі освіти. У нас є, наприклад, ректор консерваторії у Києві. Цей ректор страшний любитель Чайковського. У нас консерваторія імені Чайковського. І коли просили перейменувати, навіть викладачі і деякі студенти просили – ні! Вони там всі, в цій консерваторії стали горою – «наш Чайковський!» Ну, ясно! Чайковський по-перше московський композитор, по-друге – імперський. Тобто, він неодноразово висловлював своє захоплення русскім самодєржавієм, позиціонував себе як русского патріота. Єдине у нього «хороше» те, що він європейцем був просто по факту свого гомосексуалізму, але цього недостатньо, щоб його іменем була названа Київська консерваторія.
Так от, оці, що вперлися і захищають московитську культурку, а консерваторія – це такий от заклад по захисту московитської культурки і впровадженню московитської культурки в українське поле. Лісового це ніяк не коробить. Тобто, він не «наїжджає» не це от консерваторське керівництво. Він «наїжджає» на Фаріон. Мабуть, то справжній українець. Йому наплювати на українців, він носиться з якимись іншими – всі не українці хороші, а об українців треба витирати ноги.
Скажу, що час боротьби зараз для українців стосується не тільки фронту. Це так само стосується того, що відбувається в тилу – час боротьби. І висувати гасло відновлення Фаріон на посаді нам уже недостатньо. У нас зараз два гасла має бути. У нас має бути гасло звільнення керівництва Львівської політехніки з посад у повному складі – всіх отих людей, які підписали наказ про звільнення Фаріон. У нас має бути гасло «Фаріон – в міністри освіти». Тобто, нам не потрібно захищатися! Нам потрібно нападати!
Ми не повинні визнавати жодного міністра освіти до тих пір, поки там не стане Фаріон. Я не знаю, може Фаріон буде поганим міністром освіти. Наплювать! У нас не було добрих міністрів освіти до цього часу. Переживемо і Фаріон. Але Фаріон має стати міністром освіти, а все керівництво Львівської політехніки має бути звільнене з посади.

17 ґовнєній русской вєсни
14 год ·
Деякі тези Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 та чинного Закону про національні меншини:
* «Мовне питання постійно було присутнє в національно-культурній та політичній боротьбі українців за власну державу» .
Отже закиди, що мовне питання шкодить державі - антидержавні наративи.
* «Українська мова - визначальний чинник і головна ознака ідентичності української нації, яка становить абсолютну більшість населення… Українська мова є мовою автохтонного, найчисельнішого й титульного етносу».
Отже, заперечення цього, ствердження, що українська мова не є ознакою української ідентичності і що мовою українців є також інша/російська мова - антиукраїнські наративи.
* «Загроза українській мові рівносильна загрозі національній безпеці України, існуванню української нації та її держави, оскільки мова - це своєрідний код нації, а не лише засіб спілкування».
Отже закид, що мова є лише засобом спілкування - ворожий наратив, який є загрозою нац.безпеки.
* «Будь-які зазіхання на юридичний статус української мови як державної на території України неприпустимі, оскільки порушують конституційний лад держави, загрожують національній безпеці та самому існуванню державності України»
* «Поряд із Державним Прапором України, Державним Гербом України та Державним Гімном України українська мова є невіддільним атрибутом Української держави. Тому будь-які прояви зневаги до державної мови слід розцінювати як такі, що ганьблять саму державу, а отже, є недопустимими. Публічний глум над українською мовою або її умисна дискредитація є зазіханням на конституційний лад України, образою національної гідності її громадян, що має бути переслідуваним за законом».
Отже підміна української мови російською є рівноцінною підміні Прапора та Герба України російськими.
* «Володіти українською мовою як мовою свого громадянства - обов’язок кожного громадянина України… державній мові відведено надзвичайно важливу роль - бути лінгвальним інтегратором суспільства, засобом міжнаціонального (міжетнічного) порозуміння в соціумі, особливо якщо спільнота не мононаціональна, як це є в Україні».
Отже апелювання до інших національностей з метою обґрунтувати застосування російської мови у якості міжнаціональної є антидержавним наративом.
* «.. фактичне насаджування українсько-російської двомовності в будь-якій ділянці публічного спілкування є несумісними з конституційно визначеним статусом української мови як державної».
Отже мовна шизофренія в БУДЬ-ЯКІЙ ділянці ПУБЛІЧНОГО спілкування є запереченням державного статусу української мови, тобто загрозою нацбезпеці. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-21#Text
* Політичний конструкт „російськомовне населення“ України є геополітичною зброєю та знаряддям відновлення імперії, реалізація чого становить небезпеку для української державності.
Отже тези про «російськомовних (що завгодно)» є ворожими наративами. https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/3163-derzhavna-bezpeka
* «Поняття національної меншини (спільноти) 1. Національна меншина (спільнота) України (далі - національна меншина (спільнота) - це стала група громадян України, які НЕ є етнічними українцями, … об’єднані спільними етнічними, культурними, історичними, МОВНИМИ… ознаками» .
Отже інша мова є ознакою ІНШОЇ національності. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#Text
=====
ТАКИМ ЧИНОМ, на підставі вищенаведеного, слова Ірина Фаріон «не можу назвати їх українцями, якщо вони не говорять українською мовою» не лише не є образою, а й абсолютно збігаються з рішенням КСУ та чинним законодавством, які чітко кажуть, що ознакою української нації є українська мова, інша мова є ознакою іншої національної меншини, а риторика про «російськомовних ХХХ» становить небезпеку для української державності.

Тому всі відкриті справи будуть закриті за відсутністю злочину, суди будуть виграні, а особи (лісові, лубенці, соколови, ректори ЛП, та інші), які оббріхували, цькували, вчиняли безпрецедентний психологічний та адміністративний тиск, принижували гідність та наносили моральний ущерб, можуть бути притягнуті до відповідальності.
Прохання якомога активно поширювати скріншоти та посилання на них у дописах та коментарях, де пропагуються відповідні ворожі наративи.

Остап Дроздов про лубінця:
Займався підкупом виборців.
Є хронічним кнопкодавом, поміченим у неособистісному голосуванні.
Напарник держзрадника Киви у контрабанді з непідконтрольних територій.
Був одним із 59 депутатів, які через Конституційний суд скасували обов’язок держслужбовців давати пояснення про джерела їх збагачення.
Член коломойської депутатської групи «За майбах».
Фігурант рейдерської атаки на завод «Волан», чим займалося ДБР.
Захисник прав нацменшин, передовсім російської, бо вважає, що «людина сама має визначатися, якою мовою послуговуватися».
Критик дій прокуратури у справі медведчука.
Апологет компромісу з насєлєнієм днр-лнр.
Нуль досвіду в правозахисті. Нуль участі в знакових протестах проти переслідувань в Україні.
Це все, що вам треба знати про омбудсмена Лубінця. Права українців у надійних руках.

Ірина Гонтар почувається замисленою в Львів.
12 год ·
❗️ФЕНОМЕН ФАРІОН. ЕКЗАМЕН❗️
Або , Чому два табори , хто підтримує її , і хто ні - АБСОЛЮТНО НЕ РОЗУМІЮТЬ один одного ...🤷
✍️А все насправді дуже просто - ті хто ПІДТРИМУЄ Ірина Фаріон пишуть ДОВЖЕЕЕЛЕЗНІ тексти підтримки і пояснення слів Ірини Дмитрівни , а ті , хто ПРОТИ НЕЇ - не читають то , вони читають тільки ВЕЛИЧЕЗНІ ЗАГОЛОВКИ жовтої преси , які вирвали з м'ясом слова і нагло перекрутили сенс сказаного Іриною Фаріон в інтер' ю Яніні Соколовій....
✍️ Ті , хто підтримують Ірину Фаріон , а серед них безліч поетів , філологів , істориків і НАВІТЬ колишні зросійщені військові зі сходу України , а також військові , що воюють не тільки за територію , а ті , що воюють за мову, за україноцентричність .Ті , хто знайомі з її колосальним вкладом в національну свідомість України і її працями , а їх не злічити ... Там і відео проекти " Велич особистості" , " Ген українців" , " Код нації " ...
✍️ А ті, ХТО ОБЛИВАЄ ЇЇ БРУДОМ , то або ніколи не чули про неї , або чули тільки те, чим їх годували ЗМІ ...ВЕЛИКИЙ ЗАГОЛОВОК ПРО ОБРАЗУ ВІЙСЬКОВИХ .
❗️ЧЕСНО ??? Не подивившись повного інтерв'ю , і не знаючи яка важлива тема була піднята в тому інтерв'ю , я б тоже в ті заголовки ПОВІРИЛА б . То логічно....
Ну і тут ще , ті хто грається в "лібералистів" - ну ... Такі -" і вашим і нашим " - як же без них ...
🌶А ну і " чорнуха " , про партію КПРС .... ну ... тобто НАЙБІЛЬШИЙ КОМПРОМАТ на неї, то те, що вона за СРСР була в комуністичній партії.... Ну ..тобто в єдиній на той час партії ( і доречі вона давно пояснила чому - хто хотів почути - той почув - підказка " Інтерв'ю в неї в дома )...
Тобто , ні якихось ХАБАРІВ , ні ОСОБНЯКІВ на мільярди , ні ВЕСІЛЬ на мільйон доларів.....
Але то херня....... Ось таке українці пробачають і забувають ..... Завтра виберуть таких в парламент ....
🇺🇦В Україні НЕ пробачається сказати , що в Україні говорити треба українською ВСІМ , І БЕЗ ВИНЯТКУ ...
от так таке не пробачать " українчики "...
✍️ Протистояння тих таборів , то як би мовити протистояння викладача і студента , який хоче здати екзамен з історії і мови , але не був на жодній парі ... І що найгірше НЕ ПІДГОТУВАВСЯ,, до ЕКЗАМЕНУ самостійно ...
☝️ Але ... Якщо для студента - не здача екзамену з історії - це всього лиш втрата стипендії ....
То не здача екзамену з історії і мови для народу - то знову і знову ПРОГРАШ у війні і ВТРАТА державності .🇺🇦.. НА ЖАЛЬ..

Вимагаю поновити в посаді професора української мови Ірину Дмитрівну Фаріон.
Вхідні

Крулік Аліція
18:05 (2 години тому)
кому coffice, мені, com.centre

Підписуюся під відкритим листом-зверненням у справі Пані Ірини Фаріон.

Звільнення відомої захисниці української мови Ірини Фаріон з посади професорки кафедри української мови Національного університету “Львівська політехніка” викликало значний суспільний резонанс.
Ірина Фаріон була звільнена з 16.11.2023 згідно з Наказом № 4354-3-10 від 15.11.2023, за підписом ректора Юрія Бобала. Звільнення відбулось відповідно до п.3 Ст.41 КзПП України, тобто за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи. У наказі, з порушенням процедури, не вказано в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення. Однак всім зрозуміло, що цьому послужило скандальне інтерв’ю Ірини Фаріон, де вона рішуче обстоювала законну вимогу щодо використання української мови у ЗСУ.
Виходить, що ректорат “Львівської політехніки” кваліфікує захист української мови у війську як аморальну поведінку, і вважає, що така громадянська позиція Ірини Фаріон є несумісною з продовженням її роботи на посаді професора. І це при тому, що напередодні кафедра української мови, де працювала І.Фаріон, оприлюднила своє звернення на її підтримку. Натомість керівництво університету піддалось тиску групи дезорієнтованих студентів, й не розібравшись у суті справи, ухвалило поспішне рішення про звільнення І.Фаріон з роботи.
Серед української громадськості факт звільнення Ірини Фаріон з посади розцінюється не інакше, як політична розправа за її багаторічну принципову позицію у захисті державності української мови. Керівництво “Львівської політехніки” цим ганебним вчинком знеславило себе і весь вищий навчальний заклад. Цей прецедент кидає тінь на усю патріотичну репутацію Львова та Львівщини, що завжди були першими у боротьбі за українську мову. Якщо не зупинити цю наругу над українською мовою в зародку наслідки можуть бути плачевними.

Як колишня студентка “Львівської політехніки” звертаюсь до ректора Юрія Бобала з вимогою негайно відкликати (скасувати) наказ про звільнення з посади Пані Ірини Фаріон.
В іншому випадку закликаю його скласти з себе повноваження ректора, а всьому ректорату піти у відставку.
Як виборець вимагаю від керівництва Львівської міської ради, Львівської обласної ради, Львівської військової адміністрації, депутатів Верховної Ради від Львівщини негайно втрутитись у цю вибухонебезпечну ситуацію, яка може перерости у непрогнозовані громадянські протести.
Випускниця Львівського політехнічного інституту (1987-1992) Аліція Болеславівна Крулік.
18.11.2023

16 листопада 2023, 00:42:34, від "Крулік Аліція"

Вимагаю поновити в посаді професора української мови Ірину Дмитрівну Фаріон.

Аліція Болеславівна Крулік.
Випускник Львівської Політехніки-1992 р.
Економічний факультет.

"Сумно,що за дві тисячі років людська ницість не змінюється
Знайшлися юди ,юрби і пилати.
І намагаються розіп'яти правду
Але їм це не до снаги.
Нехай Бог береже і допомагає
Обіймаємо". Дякую, Сестро. Ніколи не скоримося.

Юрій Дебрецені
20:32 (6 хвилин тому)
кому irynafarion

У мене питання до цивільних, які так активно зараз хейтять Фаріон. З яких це пір ви стали так «глибоко стурбованими» щодо поваги військових на фронті? Впевнений, що половина з тих, хто пише «Фаріон-агент і розколює українське суспільство» і пальцем не поворухнули, щоб якось допомогти тим же військовим. Замість того, щоб піти волонтерити звісно ж краще написати, яка Фаріон погана.

Тільки про Остащенко, яка своєю роботою вбила тисячі військових не згадуєте. А що ж таке? Не знали? Чи це не так цікаво? Може вийдете теж на мітинг. І це я навів лише один приклад із сотні.

Про суспільство скажу, що воно і так давно живе у різних світах. Війна і цивільне життя. І питання навіть не в мові, а в бажанні прикладати хочаб якісь зусилля до боротьби проти московії.

Бо є ж різниця працювати або просто тиліпати язиком.

Щодо російськомовних цивільних. Вчіть Українську мову. І ні. Не має бути «колись, не на часі» Я впевнений, якщо б тоді ті, хто боролися за українську мову сказали: «та ми втомилися, це не на часі», то у нас би не було держави і того джерела натхнення, яке рухає нас до боротьби(особисто мене так точно) і так я на фронті, тому що не хочу, щоб в Українському Києві, Львові, Харкові, Донецьку і Луганську звучала московська мова і музика. Я борюся і за мову, за тих, хто боровся за неї до мене і віддав життя, щоб я зараз міг говорити українською.

Про мову у війську. Так. Є російськомовні. Так. Слухають російські пісні. І знаєте. Я завжди задаюсь питанням «а чому не українською, ми ж разом чуємо в окопах «палучай сука хахол» російською, як після цього ми можемо говорити з ними на одній мові, як можна слухати їхні пісні і прямо отруювати себе їх недокультурою». Знаєте, що ще мені ніяково бачити. Як військові виставляють пост про побратима, який загинув і додають пісню москальською. У мене це не вкладається в голові, вибачте.

Немає часу вчити українську мову і свідомість. Скажу відразу. У когось цей час є у когось немає, так само і бажання. У кожного різна психіка. І коли я чую про побратима, який кричить уві сні, бо його вбиває москаль я розумію, що цій людині зараз точно не до мови. І таких історій тисячі. Але чи усвідомлюють російськомовні військові, чому саме вони розмовляють російською? На жаль не всі. І не всі хочуть над цим задумуватись. І ні. Не буде такого, що повернуться після війни і перейдуть на українську. Все починається в голові.

Мова як тригер. Особисто для мене. Все почалось з мого першого штурму, коли я в 10 метрах від себе почув цю мову від ворога. Я ніколи не забуду цей голос і інтонацію з якою він це говорив. І кожного разу, коли я десь чую російську. Від побратимів, в Києві, чи пісню я повертаюся туди, і не хочу цього, але згадую і проживаю кожну деталь того жаху. І коли я прошу таксиста вимкнути пісню російською, а він сміється стає якось образливо.

Ми маємо забути російську. Ситуація буквально декілька днів тому. Сидимо з побратимом. Обговорюємо такмед. Він багато знає і у мене є чому у нього повчитись. АЛЕ російською. Мені було важко його повністю розуміти, адже різниця медичної термінології в українській і російській мові дуже відрізняться. І це був саме той випадок, коли я не розумів російської. І ми всі маємо забути вже нарешті цей язик, який вбиває нашу націю сотні років і зараз.

Про Фаріон. Вперше я побачив її відео ще у квітні минулого року.І перше, що я собі сказав: «Її мають почути мільйони Українців». З тих пір кожне її слово і позиція мене надихають на боротьбу, тут на фронті. І зараз теж. Ця жінка говорить те, про що всі бояться сказати та навіть усвідомити. Так. Вона завжди говорила різко, чітко показуючи свою любов до України. І не тільки говорила, а й робила для популяризації української мови в Україні. І ті хто мені пишуть «за що?» запрошую переглянути діяльність Ірини Фаріон і задати собі таке питання «за що?».
Я б ще щось додав, але маю їхати на позицію, та й почують мене ті, хто хоче почути. Я з тими, хто надихає мене боротися за Україну. Я зі своїми.
#япідтримуюіринуфаріон. Дуже дякую. Схиляюся перед Вашим подвигом боротьби за Україну.

Надія Паливода
29 хв ·
На щастя, продовжує трудитися на ниві освіти Президент Одеської юридичної академії Сергій Ківалов, і ним ні міністр освіти, ні бунтівні студенти анітрохи не цікавляться.
Член Партії регіонів, у подальшому член ОПЗЖ.
Голова ЦВК під час Президентських виборів 2004 року, які були сфальсифіковані на користь Януковича. За це отримав прізвисько Сірьога Підрахуй.
Ідеолог судової реформи 2010 року, яка проходила повністю під контролем Януковича, на посади суддів по всій Україні були призначені “свої”, де більшість з них залишаються й досі.
Помічником Ківалова був майбутній глава Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк.
Ківалов разом з Колєсніченком є співавтором закону «Про засади державної мовної політики» 2012 року, яким передбачалося введення в офіційний обіг російської мови як “регіональної” і фактично поділ України на західну, де російської не було на державному рівні, і східну — де вона була.
9 лютого 2013 року указом Путіна “О награджении государственными наградами Российской Федерации иностранных граждан” нагороджений медаллю Пушкіна — за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном.
18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували ПРОТИ Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей (тобто не вважає їх українськими територіями).
У липні 2019 року із записів НАБУ стало відомо про причетність Ківалова до підкупу суддів Окружного Суду.
Але то все херня, яка перекреслюється великим-великим плюсом: Ківалов ніколи, ви чуєте — НІКОЛИ не вказував українським військовим, якою мовою їм говорити.
Тому людина нічим не цікавить ані СБУ, ані українське суспільство, і далі спокійно собі працює на своєму місці, збагачуючи своїм - як ми прочитали — неабияким досвідом освітній процес в Україні.
Як і викладачка Дніпровського медичного університету Новоженіна Людмила, яка хоч і заборонила розмовляти на своїх парах українською мовою, але слова кривого не сказала про дотримання військовими Статуту Збройних сил України ̶б̶о̶ ̶ї̶й̶ ̶н̶а̶ ̶н̶ь̶о̶г̶о̶ ̶н̶а̶с̶р̶а̶т̶ь̶
Дякуємо, пане міністр освіти Оксен Лісовий за цих чудових професіоналів, які продовжують навчати все нові й нові покоління молодих українців.
Освіта, як ми бачимо, в надійних руках.

Віктор Адамович
2 год ·
"Виконуйте Закон про ЗСУ"
професорка Фаріон
"Пошла нах...й пі...да"
майор ЗСУ Жорін

Богдан Бутковський разом з Іриною Фаріон.
39 хв ·
Скандал навколо Фаріон це випробування того, за яку Україну ми воюємо! Я поважаю кожного воїна незалежно від мови, але я мушу підтримувати ту, хто воювала за українську мову тоді, коли це не було модно. Одна справа конфлікт між нею і окремими військовими, зовсім інше – це показові репресії і цькування. Фаріон – це символ українізації, якщо сьогодні дозволимо знищити Ірину Дмитрівну, то завтра сама ідея українізації буде висміюватися і засуджуватися.

6.40 - Портніков за Фаріон —-
https://youtu.be/jbA25mK7lVY?si=qWw-pYOaDeNKOEvu

Mykola Tymoshyk
4 д. ·
ЕМОЦІЇ І МАНІПУЛЯЦІЇ
Дещо про чергове збурення громадської думки довкола професорки Ірини Фаріон
Про свою позицію – в завтрашньому випуску «СЛОВА ПРОСВІТИ»
Порохову бочку запалено.
Все, що відбувається в ці дні у так званій справі професорки Фаріон, – це і є справжнє обличчя наших соціальних комунікацій та їхніх комунікаційних технологій в найогидніших формах прояву. Це те, що до справжньої ЖУРНАЛІСТИКИ з її стандартами в європейському розумінні цього поняття не має й ніколи не матиме жодного стосунку.
На початку – ось ця ємка цитата про суть проблеми, автором якої є Великий Українець Іван Огієнко (митрополит Іларіон):
«Мова - душа кожної національності… І поки живе мова – житиме й народ, як національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом».
Цю пророчу фразу автор написав після поразки Української національно-визвольної революції 1917-1921 років. Пізніше, на еміграції, аналізуючи уроки цієї поразки, він деталізував і конкретизував проблему мови (як і проблему церкви) для бездержавної нації у брошурі «Наука про рідномовні обов’язки».
Є в цій брошурі ємкі, на півсторінки, «Десять найголовніших мовних заповідей свідомого громадянина».
Виділю одну з головних:
«Гине мова – гине народ!».
Цей текст-заклик упродовж десятиліть рятував розсіяну світами українську еміграцію від асиміляції і винародовлення, а в підрадянській Україні поширювався таємно серед свідомої інтелігенції.
Цей текст-заклик мав би стати символом виживання української нації після здобуття незалежності 1991 року. Однак його уперто й послідовно ніколи не помічала державна еліта України, яка покликана виводити народ із пустелі безнадії й невизначеності. Парадоксальний факт: за останні 30 років жоден із шести українських президентів, жоден із голів Верховної Ради, жоден прем’єр чи профільний міністр ніде й ніколи не повторив те, про що йдеться в цьому декалозі Великого Українця.
Прийнятий у муках і безнастанній боротьбі з опонентами українського в Україні закон про державність української мови нарешті розставив крапки, ствердив те, що було і є аксіомою, – державною мовою в Україні є українська!
Однак, як виявилося, справа втілення цього закону в життя знову стало справою виживання нації.
Останнім часом проросійська гідра «п’ятої колони», знесилена від активних дій влади на місцях щодо дерусифікації усіх сфер життя українців, усе голосніше почала знову озвучувати свої промосковські сентенції. Ця гідра таки досконало володіє маніпулятивними технологіями. І тому час від часу помітно набирає сили.
Йдеться не лише про остогидлі вже багатьом прізвища донедавна тісно співпрацюючих із високими владцями одіозних «диванних експертів», а й про низку потужних засобів масової інформації, які все ще перебувають у кулаці кількох невидимих олігархів і з каналів яких час від часу вкидується чергова «тема дня» з метою явної провокації - роз’єднання, знесилення, зневірення суспільної думки.
Таким «еспертам» і «володарям» інформаційного поля вигідно вказати на перстом на ніким ще невпокорену професорку Фаріон, перевести на неї всі стрілки негативу й зневіри, що нагромадилися в суспільстві. Для цього й застосували всю могуть медійних каналів (благо, більшість ЗМІ - у їхніх руках).
Тема ця явно гіперболізована, викривлена, заангажована. Бо нічого протизаконного, протиукраїнського, антидержавного в тому інтерв’ю, на моє переконання, Ірина Дмитрівна не сказала.
У цьому контексті роздутий до безміри цей скандал не можна розглядати поза контекстом із так званими викривальними публікаціями журналу «Таймс», газети «Нью-Йорк Таймс», внутрішніми розбірками «експертів» усередині країни.

Переглядаючи упродовж останніх днів кількаметрові стрічки відгуків на найбільш гарячих «платформах» довкола висловлювання професорки Фаріон про мову наших військових, впадає в око така деталь: прихильники позиції пані Ірини прагнуть толерантно, спокійно, переконливо викладати свої аргументи, відстоюючи свою позицію; натомість її опоненти не шкодують гострих слів, які часто переходять межі пристойності, не зважають на вироблені спільнотою певні правила культури публічної дискусії.
Звідки й чому в таких дописувачів стільки злості, ненависті нетерпимості? Лейтмотивом таких дописів може тут стати відома фраза з біблійної історії «РОЗІПНИ!». Більшість же таких обізлених викривачів жодної статті, жодної книги Ірини Фаріон не читали. Де вже їм знати про справді геніальний серіал її відеозвернень до земляків «Ген українця»! Хоча, за бажанням, у Ютубі їх легко віднайти.
Найболючіше в цій історії те, що українці, маю на увазі зденаціоналізовану упродовж десятиліть частину наших співвітчизників, в чергове повелися за професійними маніпуляторами і формувачами громадської думки. Саме для таких хочу коротко нагадати три незасвоєні нацією уроки нічим не вмотивованої з точки зору здорового глузду компрометації агресивною більшістю трьох справжніх світочів нації у конкретиці їхнього беззастережного захисту душі нації – Української Мови.
Компрометація Івана Франка
Багатьом відома фраза Івана Яковича «Не люблю русинів (тобто українців – М.Т.). Та й за що мав би їх любити?».
Мовлена з болем в одній із автобіографій, вона мала пояснення: геній нації до кінця свого многотрудного життя був прямостоячим проти кон’юнктурних вітрів і залишався вірним не тим, хто при владі, а тим, хто вигодував його черствим хлібом і працею до поту і хто спорядив пізнавати світ та писати про нього. Таким готовий був служити «собачою вірністю». Тому, незважаючи на всіх і все, уперто і без оглядки «гавкав» за Україну.
Представники так званої галицької української еліти не простили генію. Вони все зробили для того, щоб не допустити Франка очолити катедру української літератури спочатку у Львівському, а згодом і в Чернівецькому університетах. І це за обставин, що чужинська на тоді в тих краях влада не була проти. Самі ж українці - чолові діячі-інтелігенти - надалі кругом випихали свого здібного і талановитого побратима. Щоб прогодувати сім’ю, Франко змушений був працювати… коректором у польській газеті.
Запитання:
Хто знає тепер тих, хто очолював у ту пору ті катедри? Що зробили такі для нації, окрім як топити, компрометувати, знесилювати своїх? І хто тепер не ставить у приклад чин служіння нації самого Франка?
Компрометація Івана Огієнка
У лютому 1917 року молодий доцент Київського університету Св. Володимира закликає колег відмовитися від російської й почати читати студентам лекції українською – імперія ж зникає на очах. Крім доцента Шаровольського, його ніхто з угодовської професури не підтримав. Більше того, колеги самі зініціювали звільнення його з роботи, звинувативши в сепаратизмі і зазіханні на честь царя.
Через 15 років історія повторилася у Варшаві. 1933 року безробітний професор засновує там для всіх українців Європи і Америки журнал «Рідна Мова», головним гаслом якого стала відома тепер крилата фраза «Для одного народу – одна літературна мова, один правопис». Цього разу його не підтримав розсварений між собою провід української еміграції. Опоненти вміло підбурили вчителів українських шкіл Перемишлянського повіту, підкинули їм ідею про так зване москвофільство Огієнка. Делегація тих амбітних учителів на своєму з’їзді закликає батьків своїх учнів… не передплачувати, ба більше – публічно бойкотувати журнал «Рідна Мова»…
Запитання:
Що тепер чути про тих вчителів і хто тепер Іван Огієнко не лише для української діаспори, а й всієї України?
Компрометація Софії Русової

Певне, багато українців уже знають, що в цієї діячки не було жодної краплини української крові (мати – француженка, батько - швед). Але через безтямну любов до свого чоловіка і рідної йому Чернігівщини Софія так же безтямно працювала заради національного відродження українців.
Українізувала школу в чернігівській Олешні, фактично вирвала з рук російської влади дозвіл відкрити перший у Києві українськомовний дитячий садок, заснувала перший дитячий журнал українською, розробила засади національного виховання українських дітей.
Їй заважали, її ненавиділи, зневажали – кругом і всі зі «своїх». Бо була не така як всі. А найбільше приклалися до компрометації Русової вже в новітні часи низка «заслужених працівниць України» з головної бібліотеки в Чернігові імені російськомислячого і російськодіючого Короленка. Щоб не допустити перейменування її на честь справжніх засновників – Софії та Олександра Русових, ці діячки культурного фронту пустили в краї поголос, що Софія Русова втекла з України, і коли в нас люди вмирали з голоду, вона «жирувала» на ситому заході….
Запитання:
Чого добилися сучасні компрометаторки Русової? Цілком протилежного: обласна влада таки замінила очільницю бібліотеки, а на прапорі цього важливого державотворчого закладу таки ствердилося, варто сподіватися - назавжди, ім’я справжніх українських патріотів Русових.
Отож, у всіх трьох випадках справедливість перемогла.
Певний, що і в цьому двобої з явними ворогами українського в Україні переможе Ірина Фаріон. Сміливості й відваги їй не позичати.
Втім, мало би бути більше тих із числа української бюджетної інтелігенції, часто мовчазної, боязливої, послушної і мало думаючої, хто розуміє, що і хто стоїть за цією компрометацією.
І насамкінець.
Із численних розважливих коментарів до цієї прикрої історії, що побутують у відкритому медійному просторі, хочу виділити ось цю влучну думку мого побратима за професією і духом - справді Народного Журналіста і справді Народного Артиста Анатолія Матвійчука:
«Основна проблема Ірини Фаріон - це те, що свідомо чи напівсвідомо, майже наодинці, вона протистоїть сьогодні всій старій гігантській машині, яка утримує конфігурацію інформаційного олігархічного простору нашої держави, який повністю тримається на протекціонізмі, корупції і абсолютній аморальності. І це дратує і навіть доводить до сказу людей, які бачать речі не такими, як хотілось би володарям Матриці, а такими, як вони є насправді.
Бо коли Україна зрозуміє істину, мовою Фаріон говоритимуть мільйони!»
Таки говоритимуть! Бо Фаріон захищає мову Шевченка, Франка, Огієнка, Русової, мову нашої нації, її майбутнє.
У нас немає в цій жорстокій і несправедливій війні іншого вибору. Дякую, Миколо.

Ostap Drozdov
6 год ·
Усі диспути навколо «статусу язика» рекомендую звести до рішення Конституційного Суду від 14.07.2021 р. Воно є остаточним, оскарженню не підлягає і проголошує укр. мову каркасом державності.
Базові постулати мовного рішення Конституційного Суду:
1. «Українська мова – доконечна умова (conditio sine qua non) державності України та її соборності".
2. «Загроза українській мові рівносильна загрозі національній безпеці України».
3. «Будь-які зазіхання на юридичний статус української мови як державної неприпустимі, оскільки порушують конституційний лад та загрожують самому існуванню державності».
4. Українська мова – це мова громадянства. Володіти українською мовою – обов’язок кожного громадянина України незалежно від походження.
5. Кожен громадянин вільний у виборі мови або мов для приватного спілкування.
6. Російськомовність не тягне за собою мовні права. Мовні права розповсюджуються ЛИШЕ на нацменшину.
Хто хоче прав на язик – треба оголосити себе і вважати себе росіянином. Себто представником нацменшини. Таким є базовий постулат мовного рішення Конституційного Суду від 14.07.2021 р.
На цій ноті всі дискусії вважаю закритими.

Stas Skachko
Вважаю що внаслідок цього конфлікту вимоги:
- відновлення Фаріон на посаді професора
- висловлення недовіри Бобалу і перевибори ректора
- звільнення Лісового / за перевищення службових повноважень, публічний тиск на слідство, втрату публічної довіри суспільства/
- звільнення Лубінця / за подачу завідомо маніпулятивних звинувачень та введення в оману суспільства/
- публічний запит в СБУ/МВС на перевірку, оцінка дій та публічний звіт щодо Жоріна (допис в тг) лівоанархістів організації Пряма дія (плакати типу Філологія нах#й та інші згідно зафіксованих фото) , Лубінця, Лісового
- публічний звіт діяльності СБУ щодо цього інциденту
Саме так. До цього змагатимемо. Програма мінімум. Альтернативи нема. Тільки перемога.