Нелегкий вибір. Америка сумуватиме за залежністю Європи від США, коли та зникне. Головне з колонки Едварда Лукаса:

Європейська самостійність у питаннях безпеки вартуватиме США робочих місць, прибутків та впливу.

США довгий час мали чітке повідомлення для своїх європейських союзників: робіть більше! Витрачайте більше на оборону, беріть на себе більше ризиків, змиріться з більшими незручностями, відмовтеся від радянського та російського природного газу, ловіть кремлівських шпигунів, протидійте профспілкам під керівництвом комуністів, направляйте європейські збройні сили воювати у війнах США – список був довгим. Внесок Європи ніколи не був достатнім.

За повторюваним закликом Вашингтона до Європи "робити більше" зазвичай слідував другий: "Не так". Найгірше збережена таємниця трансатлантичної політики безпеки полягає в тому, що з початку холодної війни США прагнули не лише об'єднати Європу у спільній обороні проти СРСР, але й тримати її у стані підопічності. Це означало придушення всіх спроб побудувати незалежні європейські оборонні структури чи стратегії.

Деякі європейці чинили опір цьому. У 1958 році президент Франції Шарль де Голль запропонував тристоронній директорат НАТО з ядерної стратегії. Коли Британія та США відмовилися, він вивів Середземноморський флот Франції з-під командування НАТО та скасував дозвіл на розміщення американської ядерної зброї на французькій території.

Загроза з боку Радянського Союзу затьмарювала ці суперечки. Мало хто сумнівався, що у випадку військового конфлікту Франція воюватиме разом із союзниками по НАТО. Коли СРСР розпався у 1991 році й загроза з боку Москви, здавалося, зникла, а союзники по НАТО стали нетерплячими до лідерства США, яке було надто амбіційним в одних питаннях і надто нерішучим в інших. Тож європейські союзники почали утверджувати власні пріоритети.

Знаковою подією є угода про франко-британське співробітництво, підписана в 1998 році, в якій зазначалося, що ЄС "повинен мати можливість автономних дій, підкріплених надійними військовими силами, засобами для прийняття рішення про їх використання і готовністю це зробити, щоб реагувати на міжнародні кризи". Тодішня державна секретарка США Мадлен Олбрайт відповіла, твердо повідомивши союзникам по НАТО, що зусилля Європи щодо співпраці у сфері безпеки, котрі зароджуються, повинні означати: "жодного послаблення НАТО, жодної дискримінації і жодного дублювання".

Відтоді чим більше Франція говорила про "стратегічну автономію", "емансипацію" та інші концепції-гасла, тим більше Британія та інші атлантичні члени НАТО відступали. Спільна політика безпеки та оборони ЄС породила "більше слів, ніж воїнів".

Тепер це змінилося. Налякані війною росії в Україні та трансатлантичними суперечками, європейці смертельно серйозно ставляться до забезпечення власної оборони та безпеки.

Поточні проблеми – це лише початок. Що станеться, якщо Білий дім не лише відмовиться від підтримки України, але й відкине наступне російське вторгнення в Європу як просту "прикордонну сутичку", що не варта участі США? Або ще гірше: що як прихильний до росії Білий дім активно протидіятиме європейським діям з допомоги країні, на яку напали? Вашингтон міг би вимкнути будь-яку зброю, що використовує високі технології США, обмежити доступ до супутників та іншої критично важливої інфраструктури, а також закрити штаб НАТО під керівництвом США.

Наразі найбільший зсув відбувається у прийнятті рішень. Розчарування, відраза та зростаючий страх шокували європейців, щоб припинити розбіжності між собою, які гальмували європейську безпеку відтоді, як США зірвали англійсько-французько-ізраїльське вторгнення в Єгипет під час Суецької кризи 1956 року. Тоді французи вирішили ніколи більше не довіряти американцям, а британці – ніколи більше не мати трансатлантичних суперечок.

Сьогодні колишні європейські атлантисти, які десятиліттями діяли як скептичне, прагматичне гальмо щодо будь-яких розмов про європейську армію, оборонний бюджет, військовий штаб чи розвідувальну службу, стали прискорювачами змін.

Капітуляція Трампа. Як святкують втішені пропагандони путіна. Колонка Джулії Девіс:

Щедрість безпрецедентної мирної пропозиції президента Трампа щодо України приголомшила і захопила головних кремлівських пропагандонів. Замість передбачуваного "мистецтва домовлятися", вони святкують "мистецтво красти" путіна.

У середу державна телепрограма "60 хвилин" транслювала ролики президента Дональда Трампа, віцепрезидента Джей Ді Венса і держсекретаря Марко Рубіо на повторі. російські телеканали в захваті від їхніх слів, які мають величезне пропагандистське значення для Кремля. Письменник Сергій Строкань здивувався: "Хто б міг таке уявити?" Ведуча Ольга Скабєєва відповіла: "Ніхто і ніколи, навіть зараз не можуть повірити, якщо ви говорите про Дональда Трампа. Це шокує, це дійсно так. Абсолютно неймовірно!"

Строкань додав: "Ніхто не міг уявити, що ми доживемо до того дня, коли правильна відповідь про те, кому належить Крим, пролунає з вуст президента США, і він не тільки дасть її, але й навчить президента України, якою є ця правильна відповідь". Поки він говорив, Скабєєва нестримно реготала. Строкань стверджував: "23 квітня 2025 року можна сміливо вписувати в підручники з новітньої історії як особливу дату. Вона змінила багато речей".

Він пояснив, що завдяки нинішній адміністрації США Захід більше не існує як потужна сила, а трансатлантична єдність фактично закінчилася. Строкань зазначив: "Дуже скоро ми станемо свідками зближення між Москвою і Вашингтоном".

Військовий експерт Ігор Коротченко прогнозує: "США можуть вивести весь свій військовий контингент з Європи і вивезти американську тактичну ядерну зброю з європейських баз НАТО. Ми побачимо абсолютно нову політичну реальність, коли Європа залишиться один на один з росією". Він зазначив: "Вперше ми опинилися по один бік барикад зі Сполученими Штатами Америки".

Член російської ради з міжнародних справ Олексій Наумов пояснив: "Це остаточна пропозиція Трампа. Або ви її приймаєте, або США забираються звідси. Примітно, що для нашої улюбленої дорогої росії немає ніяких проблем. Будь-який результат буде не поганим, а хорошим. Або Україна залишиться без підтримки свого наймогутнішого спонсора, або ми домовимося". Він також пояснив, що хоча росія може багато чого досягти силою, вона ніколи не зможе домогтися юридичного визнання Криму частиною росії з боку США.

Наумов додав: "Якщо американці визнають це, туди прийдуть американські компанії, а також компанії з усього світу. Через деякий час туди прийдуть і компанії з ЄС. Буде відверто принизливо, що Зеленський не визнає Крим частиною росії, а американці визнають". Він пояснив: у цій угоді "немає поганих умов для росії. Або ми отримаємо ослаблену Україну й зможемо закінчити розпочате силою, або ми отримаємо угоду, яка створить архітектуру безпеки в Європі, про яку говорив наш президент". Наумов вважає, що зараз у росії є можливість побудувати новий світовий порядок разом з американцями.

Директор Інституту стратегічних досліджень і прогнозів Дмитро Єгорченков сказав: "Саме в цей момент Трамп ставить велику жирну крапку в українському проєкті, в рамках його існування протягом останніх тридцяти років".

Під час телешоу "Вечір з Володимиром Соловйовим" в середу ведучий Соловйов ледве стримував себе. Хвилювання з приводу мирної пропозиції, яка є виключно вигідною для росії, змусило його пустувати і посміхатися. Радість від того, що США, віковічний ворог, покірно підкоряється, була безсумнівною.

Соловйов висміював торговельну війну Трампа з Китаєм, описував його відчайдушне очікування біля телефону в надії, що Сі Цзіньпін вирішить йому зателефонувати, і неодноразово демонстрував відомий жест Трампа, який грає на уявному акордеоні. Він назвав держсекретаря США "маленьким Марко", зазначивши, що той нарешті "подорослішав" і показав себе командним гравцем, проковтнувши свою гордість і відмовившись від своїх попередніх переконань.

За одну ніч посмішки і сміх заповнили студії багатьох державних телеканалів рф, де мирна пропозиція Трампа широко сприймається як джекпот для росії і смертний вирок для України.

путін не складає зброї. Навпаки, він збільшує її виробництво для майбутніх воєн. Головне з допису Ольги Лаутман:

Тоді як Трамп проштовхує фіктивний план, який винагородить росію за геноцид і незаконну окупацію, путін відкрито нарощує свою воєнну машину. На засіданні військово-промислової комісії він закликав до термінового розширення військово-промислового комплексу росії для підготовки до майбутніх збройних конфліктів, які, за його власними словами, "стрімко наближаються".

На зустрічі путін заявив, що російська оборонна промисловість вже подвоїла виробництво зброї, засобів зв'язку та систем РЕБ. Він сказав, що військові отримали 4 000 танків і бронемашин, 180 літаків і вертольотів, а також понад 1,5 мільйона безпілотників, у тому числі 4 000 сучасних безпілотників FPV, керованих за допомогою систем віртуальної реальності, для використання у війні проти України, яка є геноцидом.

Він додав, що на цей рік перед військово-промисловим комплексом поставлені "ще більш амбітні" завдання, і очікується, що понад 400 підприємств розширять свої виробничі потужності.

Масштаб амбіцій надсилає чіткий сигнал про те, що криваві імперські дії росії не просто тривають, вони мають намір прискоритися. путін закликає до виробництва роботизованих бойових систем, безпілотних човнів, лазерної зброї для збивання безпілотників і літаків, глобальної мережі супутникового спостереження і штучного інтелекту військового класу для живлення складних автоматизованих систем управління. Це не засоби захисту – це зброя експансії.

Тим часом, російська економіка зараз повністю підживлюється війною. За даними Росстату, за останні два роки військово-промислові сектори зросли на 50-70%, на них припадає майже весь промисловий приріст росії. Без військового виробництва економіка стагнує.

Оскільки Трамп, ймовірно, скасує санкції, росія матиме засоби для розширення, як військового, так і територіального.

Тому питання не в тому, чи хоче росія ще однієї війни, а в тому, яка країна буде наступною?

Фіктивний план Трампа дає Москві все, чого вона вимагала понад десять років, і навіть більше. У його центрі – офіційне визнання США Криму "російською" територією, незважаючи на його незаконну анексію у 2014 році та воєнні злочини, етнічні чистки й системні репресії, які росія відтоді здійснює.

Під час першого терміну Трампа проросійський порядок денний діяв у тіні, відмовляючи в допомозі, очорнюючи кар'єрних дипломатів і використовуючи підпільні схеми через Руді Джуліані та інших корумпованих посередників і російських агентів. Але зараз, під час його другого терміну, зрада є відкритою і не потребує вибачень.

Трамп вже вигнав президента Зеленського з Білого дому, заморозив американську зброю та розвідувальну підтримку і відсторонив союзників Америки від переговорів щодо України. Він активно координує свої дії з росією, одночасно підриваючи НАТО і заохочуючи ізоляціонізм.

США чітко дали зрозуміти, що більше не будуть захищати Європу. Трамп неодноразово ставив під сумнів статтю 5 НАТО, погрожував вивести американські війська з країн-членів Альянсу і навіть сказав росії, що вона може "робити все, що завгодно" з членами НАТО, які не виконують цільові показники витрат на оборону.

Наступні цілі – Молдова, країни Балтії, Польща, Фінляндія та інші – не є гіпотетичними. Вони вже перебувають під стратегічним прицілом росії і активно стикаються з ранніми стадіями російської агресії: диверсіями, підпалами, вбивствами, дезінформаційними операціями та нападами на об'єкти критичної інфраструктури. Це не поодинокі інциденти – вони є частиною скоординованої стратегії дестабілізації та розколу.

Тепер, коли Трамп повернувся до влади, сигналізуючи про відступ від зобов'язань США в Європі й готуючись до скорочення американської військової присутності, графік подальшої російської агресії вже не є віддаленою загрозою.

У кремлі проходить зустріч путіна та спецпредставника Трампа Віткоффа, — Пєсков.

Підписатись на iPress

Країнам, які більше хеджуватимуться від США, буде легше. Схрестимо пальці, що Україна знищить путіна. Дещо з огляду Ендрю Таннера:

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн останнім часом взяла за звичку говорити просту істину, яка сьогодні переслідує світових лідерів: колективного Заходу не існує. Так званої західної цивілізації не існує. І ніколи не існувало. Уявлення про неї завжди було інструментом, який використовували владоможці для підриву справжньої свободи.

Під маскою західної ідентичності США роками експлуатували своїх союзників, а не навпаки. Багато впливових інтересів за кордоном відчували достатню особисту вигоду, тож вони мовчали і не перешкоджали. Зараз це змінюється.

Тепер, коли певні потужні інтереси більше не можуть надійно ховатися за ілюзією доброзичливого американського лідерства, робляться необхідні кроки для хеджування ставок. Звідси операція НАТО під проводом Великої Британії та Франції, спрямована на розхитування російської оборони в Криму минулого тижня. Тепер, коли міф про американську надійність розвіяно, з'явився шанс на появу більш досконалих інституцій.

Внутрішня політика Америки, на щастя, в найближчому майбутньому буде ставати все менш і менш актуальною для решти планети. Розв'язка, яку розпочав Трамп, є дзеркальним відображенням горбачовської гласності та перебудови, і матиме приблизно такі ж наслідки ще до закінчення десятиліття. Чим більше інші країни хеджуватимуться від Америки, тим легше їм буде, і тим важче буде США. Це закономірні наслідки, яких можна легко уникнути, якщо проявити системну далекоглядність.

На завершальному етапі війни в Україні Америка відступить, залишивши порожнечу, яку інші гравці матимуть усі стимули швидко заповнити. Втрата Америки стане їхнім здобутком.

Звідси мій постійний поштовх до агресивної та новаторської політики в українській війні. До початку російського наступу було цілком розумно шукати якогось компромісу, який би запобіг усім смертям і руйнуванням, свідками яких ми стали згодом. Після, особливо після того, як було доведено справжній характер речей, єдиним реальним варіантом стала Перемога в Україні.


Ліки можна знайти, лише з'ясувавши, як досягти єдності через різноманітність. І як країна, що найдалі просунулася на шляху до нового порядку, Україна прокладає шлях, яким мають слідувати всі інші.

Якщо останні кілька років і дали переконливі докази чогось стосовно політики, так це того, що Америка – це на 100% театр. Суспільство, політика, економіка: кожен основний вимір Америки як національної системи є абсолютно штучним.

Вашингтон ніколи не повинен був мати стільки влади, скільки він має сьогодні. Чим швидше ця влада буде вичерпана, тим краще майже для всіх. Якщо кілька десятків держав вирішать заграти з Москвою і пограти в торговельні війни, вони програють, а всі інші виграють.

Україна, як не парадоксально, залишається однією з небагатьох світлих плям у світі, незважаючи на зовнішні прояви. Так, ракети орків падають і вбивають мирних жителів десь щодня. Але українські міста не лежать в руїнах, за винятком тих, де пройшли орки. І з кожним днем все менше і менше місць знаходяться під загрозою цього жаху. Навіть коли путін вдає, що оголосив перемир'я, Україна стає сильнішою, а Москва слабшає.

путін схожий на майже виснаженого бійця, який докладає останніх зусиль у марній надії на те, що його супротивник нарешті готовий впасти. Літо 2025 року має стати тим моментом у цій боротьбі, коли імпульс раптово і безповоротно зміниться, точні і нищівні удари будуть нанесені з несподіваною жорстокістю, залишаючи ворога покаліченим і стікаючим кров'ю.

Навіть якщо я помиляюся, і бойові дії затягнуться до 2026 року, це я можу прогнозувати з упевненістю: Україна не програє, не зараз. Москві бракує того, що потрібно для перемоги, і рано чи пізно Київ прорве фронт. Тоді ілюзія путіна розвіється, і його поглине логіка російського втілення фашизму. Або просто вб'є безпілотник. Схрестимо пальці, що один з них вже пробивається до нього.

😡 Північнокорейська балістична ракета, якою росіяни вдарили по Києву 24 квітня, містить щонайменше 116 компонентів, які завозяться з інших країн, а більшість, – вироблені в США, — Зеленський.

Підписатись на iPress