Протиповітряна оборона росії у 2026 році. Головне з третьої частини дослідження Дональда Гілла:

Починаючи з 2022 року, російські ВКС перекинули 60 батальйонів систем С-300/400 з інших регіонів ближче до України. На узбережжі Східного військового округу ще залишаються окремі системи ППО, але в глибині країни не лишилося жодної. Усі підрозділи виведено з Центрального військового округу, за винятком тих, що прикривають шахти ядерних ракет і авіабазу "Енгельс", де базуються стратегічні бомбардувальники. Системи ППО як перекидали до Південного військового округу, так і виводили звідти, але зараз у цьому окрузі є додатково 30 компонентів ППО, а в Московському військовому окрузі – додатково 69 компонентів ППО (за даними двотижневої давності, але втрати російської ППО й далі швидко зростають).

Особливо показово, що росія вивела 198 компонентів ППО з Ленінградського військового округу і 22 компоненти, які безпосередньо прикривали Балтійський флот. Саме в цьому регіоні розташовані Кіришський нафтопереробний завод, а також нафтові термінали Усть-Луга і Приморськ, які зазнали значних пошкоджень від українських ударів дронами протягом останніх двох тижнів.

Станом на березень 2026 року кількість компонентів С-300/400, тобто основи російської ППО, скоротилася в кожному військовому окрузі.

Із червня 2025 року до березня 2026 року Tochnyi задокументував 492 атаки на російські системи ППО і 433 атаки на засоби РЕБ, радари та командні системи, причому кількість ударів по системах ППО стабільно зростає.

Українські дрони малої дальності знищують живу силу та техніку поблизу лінії фронту. Їхня "мала" дальність тепер зросла до 150 км. Через це, а також через вразливість російських систем ППО до таких FPV-дронів, росія втрачає дедалі більше компонентів ППО. Українські FPV- та бомбардувальні дрони дедалі частіше відкривають шлях до успіху українських далекобійних дронів у росії. Водночас росія змушена тримати свої системи ППО в зоні досяжності фронту, щоб захищатися від українських авіаударів, а також прикривати командні пункти, логістичні центри й тилові скупчення військ від ударів дронів і ракет середньої дальності.

Системи С-400 виробляють на заводі "Авітек" у Кірові, на заводі НМП у Нижньому Новгороді та в Санкт-Петербурзі, де у 2025 році розширили Обухівський завод, щоб збільшити виробництво цих систем і ракет. Системи "Бук" виробляють на Ульяновському механічному заводі. Системи "Тор", "Панцир", "Тунгуска" та ракети до "Оси" виготовляють на ВАТ "Іжевський електромеханічний завод", по якому торік у липні було завдано удару. У Конструкторському бюро приладобудування в Тулі розробляли системи "Панцир" і "Тунгуска", а також ракети до "Тунгуски". По ньому двічі били торік у червні.

Важливі також самі ракети, і 40% російського ракетного виробництва було втрачено через удари по хімічних заводах, по заводу у Воткінську та по заводу мікроелектроніки "Кремній Ел". Завод "Кремній Ел" у Брянську був другим за величиною підприємством мікроелектроніки.

"Роскосмос" оголосив, що Державний космічний науково-виробничий центр переїжджає з Хімок у Московській області до Омська в Сибіру. Виробництво ракетних двигунів у Хімках перенесуть до Пермі, поблизу Уральських гір. У січні "Роскосмос" уже перевів розробку ракет-носіїв "Ангара" з центру імені Хрунічева в Москві до його філії в Омську. Саме переміщення виробництва спричиняє перебої. Москва добре прикрита ППО. Проте "Роскосмос" вважає, що відстань дасть більше захисту, ніж московська ППО.

Кільський інститут оцінив, що станом на початок 2025 року росія виробляла 4 системи ППО середньої та великої дальності і 14 систем ППО малої дальності на місяць. Того року росія збільшила виробництво компонентів С-400, але очевидно, що російські системи ППО знищують швидше, ніж їх встигають виробляти. Якщо в майбутньому ударами буде пошкоджено заводи, які виробляють системи ППО, цей тренд лише посилиться.

Нова впевненість в Україні. Захистити себе та інших. Головне з допису Тімоті Еша:

Війна в Ірані відвернула увагу від війни в Україні. Можливо, це відображає те, що глобальні ринки нині видаються вразливішими до подій у Перській затоці, ніж до подій в Україні, до яких у багатьох аспектах для глобальних ринків із часом уже виробилася певна стійкість до війни.

Що стосується росії та України, то обидві сторони, схоже, також отримали нову енергію або імпульс від подій у Перській затоці, що дає їм підстави вважати, ніби вони можуть довше протриматися до перемоги у власній війні.

путін і далі думає, що зможе пересидіти Захід у питанні України, а останні авантюри Трампа в Ірані лише зміцнили це переконання. Мені також здається, що путін думає: після провалу в Ірані Трамп захоче знову повернутися до мирної угоди щодо України заради бодай якоїсь перемоги, але це, ймовірно, знову означатиме нав'язування Україні поганої угоди, вигідної росії.

З українського боку я також відчуваю нову впевненість.

Україна пережила жорстоку зиму як у сенсі температур, так і в сенсі сили російського натиску. І все це – на тлі скорочення підтримки з боку США.

Україна досягла більшого успіху як у стабілізації лінії фронту, так і в завданні ударів далекобійними дронами по російській енергетичній інфраструктурі.

Щодо далекобійних дронів Україна, схоже, здобула певну тактичну перевагу і готова скористатися цим, можливо, вузьким вікном можливостей, щоб послабити російські спроможності з експорту енергоносіїв. Думаю, Україна міркує так: якщо США діють у власних інтересах, ігноруючи інтереси України, та обмежують допомогу, то чому вона взагалі має далі слухати США?

Насправді сказане вище також відображає зростання впевненості України у власній здатності вести війну без підтримки США – спираючись на розвиток власної оборонної промисловості та на Європу.

Воєнна спроможність України додатково посилилася через війну в Ірані, оскільки країни Перської затоки шикуються в чергу, щоб підписати угоди про оборонну співпрацю з Україною. Україна також сподіватиметься, що ці оборонні зв'язки принесуть у майбутньому й дипломатичні здобутки у сфері м’якої сили у протистоянні з росією, допоможуть схилити країни глобального Півдня до більшої підтримки України у протистоянні російській агресії.

Війна в Ірані, схоже, вбила останній цвях у труну НАТО та трансатлантичного альянсу. Формуватимуться нові союзи, а Україна – з другою за величиною і, можливо, найефективнішою армією в Європі, а також із реальними спроможностями у критично важливій сфері дронів – має ресурси, які потрібні, навіть необхідні іншим середнім державам, тож вона має важелі впливу.

У Європі, якщо росія становить екзистенційну загрозу, а американської "парасольки" більше немає, то ключ до європейської оборони лежить у стіні зі сталі або дронів, яка складається з Фінляндії, Польщі, України та Туреччини. Але очевидно, що Європа тепер не може захистити себе без України. І це вже усвідомили основні політичні кола Європи – саме тому європейські країни нині шикуються в чергу, щоб підписувати оборонні угоди з Україною, включно з новою оборонною угодою між Україною та Німеччиною на 4 мільярди євро, підписаною цього тижня. Але ми бачимо й подібні угоди з Данією, Францією, Великою Британією та Італією.

Раніше дискусія точилася навколо того, чи приймати Україну до НАТО, чи поширювати на неї європейську оборонну "парасольку". Тепер ідеться про те, як поширити українську оборонну "парасольку" на Європу. Україна тепер є для Європи більшим оборонним активом, ніж НАТО – для України.

І ми бачимо подібні тенденції у випадку Туреччини, а тепер і країн Перської затоки, навіть Сирії. Україна тримає в руках ключі до ширшої оборони та безпеки для багатьох держав середньої потужності в Європі та на Близькому Сході.

На жаль, війна в Ірані, ймовірно, продовжила війну в Україні. Світлий бік цієї ситуації полягає в тому, що Україна тепер, схоже, перебуває в набагато кращому становищі, щоб захищати себе і позиціонуватися як ключовий стратегічний партнер для інших, а це допомагатиме і її власному захисту.

Коли путін припертий до стіни. Що зробив би Трамп, якби путін ударив по Європі? Головне з колонки Девіда Ігнатіуса:

російський президент притиснутий до стіни. Це робить його небезпечнішим. Його армія загрузла в Україні, попри величезні втрати. Він, схоже, не здатен допомогти Ірану, одному зі своїх небагатьох союзників. А його найкращого друга в Європі, угорського лідера Віктора Орбана, щойно усунули.

Імовірно попереду ще гірші проблеми. російська економіка, попри короткочасний виграш від стрибка цін на нафту, перебуває у безладі. Європейські країни стають сильнішими й роздратованішими, а сили НАТО розгорнуті від Білого моря в Арктиці до Чорного моря на півдні. І війна в Україні триває, майже не залишаючи шансів на вирішальну перемогу, якої так прагне путін.

Якби ви були путіним і відчували такий тиск, то, можливо, вже почали б думати про наступну війну – проти Європи, навіть продовжуючи буксувати в Україні. Ви могли б навіть замислюватися, чи не настав час ударити – до того, як європейські країни повністю переозброяться, до того, як Україна створить нову зброю, здатну діставати ще глибше в росію, і поки ваш приятель Трамп сидить у Білому домі та ставиться до НАТО як до боксерської груші.

Моторошна перспектива майбутнього конфлікту між росією та Європою є темою важливого, але малопоміченого дослідження, оприлюдненого в березні колишнім співробітником національної розвідки США з питань росії Юджином Румером.

Румер робить суворе попередження: "Вторгнувшись в Україну під хибним приводом необхідності убезпечити свій західний фланг, росія має всі шанси вийти з війни менш захищеною, більш озлобленою і більш загрозливою для Європи, ніж до війни. Її уявлення про загрози кидатимуть довгу тінь на Європу".

"Я глибоко переконаний, що Європа є найважливішим театром для росії. Саме там буде зосереджена енергія путіна", – заявив Румер. Поки путін живий, додав він, Україна залишатиметься "незавершеною справою".

Україна загрожує путіну саме тим, що хоче бути частиною Європи. Це робить її вістрям того європейського списа, яким він її бачить. "З погляду Кремля, як неодноразово заявляли високопосадовці росії, Європа перебуває у стані війни з росією", – пише Румер. Поки путін веде "гібридну" кампанію прихованих диверсій проти союзників України, Європа дедалі краще розуміє сигнал. росія "може бути готова застосувати військову силу проти НАТО протягом п’яти років", – попередив минулого року генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

Цього тижня росія посилила тиск на Європу: її міністерство оборони попередило, що може завдати ударів по європейських країнах, які постачають Україні дрони. До цієї групи входять Німеччина, Британія, Швеція, Італія та Нідерланди. Європейцям, гаркнула росія, слід перевірити "адреси та місця розташування" компаній, що постачають ці дрони.

путін схильний до ризику, що й показало його вторгнення в Україну. А що, як він вирішить, що його вікно можливостей для виклику НАТО та нав’язування нового порядку зачиняється?

Що зробив би Трамп, якби путін ударив по європейській країні? Трамп стільки часу паплюжить НАТО, що європейці вже сумніваються в надійності американських безпекових гарантій. Його останні антинатівські тиради були зосереджені на відмові альянсу допомагати США та Ізраїлю у війні з Іраном. Перед тим як Рютте цього місяця відвідав Вашингтон, Трамп назвав НАТО "паперовим тигром", якого "путін не боїться".

Одним із найнедопустиміших зовнішньополітичних кроків Трампа була б відмова від союзників США по НАТО в Європі саме тоді, коли вони стикаються з наростаючою та прямою загрозою з Москви.

Європа чує сирену в нічній темряві. Трамп настільки зациклений на своєму переліку антинатівських претензій, що, здається, не чує того, що може стати найбільшою кризою його президентства. Якщо колись історики запитають: "Хто втратив Європу?", то що у відповідь скажуть покірні радники Трампа з національної безпеки?

🇺🇦🇸🇪 Українські пілоти розпочнуть тренування на шведських літаках Gripen вже цього року, —Зеленський.

Підписатись на iPress

🇺🇸🇨🇺 США та Куба провели перші за 10 років перемовини, — Axios.

Підписатись на iPress